Особливості формування культури здоров’я школярів в Польщі: історичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості формування культури здоров'я школярів в Польщі: історичний аспект

Єрмакова Т.С.

Анотації

Мета: аналіз прогресивних ідей формування культури здоров'я та зміцнення здоров'я школярів у педагогічних поглядах діячів минулого. Матеріал: проведено аналіз більше 30 джерел наукової та педагогічної літератури. Результати: установлено, що зародження педагогічних ідей у Польщі відбулося в епоху Відродження, чому сприяли відкриті перші школи та Краківський університет, що дали суспільству та світові великих науковців та педагогів. Саме в цей час педагоги, лікарі, гуманісти Польщі виявляли значний інтерес до охорони, збереження та зміцнення здоров'я, а також фізичного виховання підростаючих поколінь, намагаючись виховати здорових та активних людей. Висновки: плеяда педагогів, лікарів Польщі збагатили світ знаннями про формування та збереження здоров'я дітей і молоді не тільки засобами фізичного виховання, а й дотриманням правил гігієни, правильного харчування та загартування, тим самим надавши терміну «культура здоров'я» більш широкого значення.

Ключові слова: культура здоров'я, фізичне виховання, гігієнічне виховання, розвиток, формування, Польща, особистість, здоров'я.

Цель: анализ прогрессивных идей формирования культуры здоровья и укрепления здоровья школьников в педагогических взглядах деятелей прошлого. Материал: проведен анализ более 30 источников научной и педагогической литературы. Результаты: установлено, что зарождение педагогических идей в Польше произошло в эпоху Возрождения, чему способствовали открыты первые школы и Краковский университет, которые дали обществу и миру великих ученых и педагогов. Именно в это время педагоги, врачи, гуманисты Польши проявляли значительный интерес к охране, сохранению и укреплению здоровья, а также физическому воспитанию подрастающих поколений, пытаясь воспитать здоровых и активных людей. Выводы: плеяда педагогов, врачей Польши обогатили мир знаниями о формировании и сохранении здоровья детей и молодежи не только средствами физического воспитания, но и соблюдением правил гигиены, правильного питания и закаливания, тем самым предоставив термину «культура здоровья» более широкое значение.

культура здоровья, физическое воспитание, гигиеническое воспитание, развитие, формирование, Польша, личность, здоровье.

Purpose: analysis of progressive ideas of forming health culture and school health promotion of pupils in teacher attitudes figures of the past. Material: an analysis of more than 30 sources of scientific and educational literature. Results: it was found that the generation of pedagogical ideas in Poland took place in the Renaissance, helped open the first school and the University of Cracow that gave the society and the world of great scientists and educators. It was at this time teachers, doctors, humanists of Poland, who showed great interest in the protection, preservation and promotion of health and physical education of the rising generation, trying to raise healthy and active people. Conclusions: the galaxy of teachers and doctors of Poland enriched world knowledge about the formation and preservation of the health of children and young people not only means of physical training, but also compliance with the rules of hygiene, nutrition and hardening, thereby giving the term “culture of health” a broader meaning.

health culture, physical education, hygiene education, development, forming, Poland, personality, health.

Розв'язання проблем формування культури здоров'я спонукає науковців і практиків до пошуку, аналізу і використанню позитивних тенденцій щодо формування позитивного ставлення зростаючого покоління до власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

В усі часи піклування про здоров'я дітей було частиною політики будь-яких народів та завжди відносилось до пріоритетних завдань щодо зміцнення національної єдності, укріплення або розширення територіальних поселень, розвитку систем виховання підростаючого покоління. Ідеї всебічного й гармонійного розвитку дитини з віку в вік поступово втілювались у життя та додавали народам і націям з фізично загартованими захисниками своєї вітчизни все більше переваг у економічному піднесенні держави. Позитивні та ефективні підходи до зміцнення здоров'я дітей втілювались у життя і закладали основи системи фізичної культури з урахуванням національних особливостей виховання.

Аналіз літературних джерел дає підстави констатувати, що проблема формування культури здоров'я особистості в Польщі протягом майже усієї історії існування країни була в центрі уваги не лише педагогів, а й лікарів. Тому це дає підстави вважати актуальним і своєчасним дослідження їх педагогічного спадку.

Робота виконана згідно плану НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета роботи - аналіз прогресивних ідей формування культури здоров'я та зміцнення здоров'я школярів у педагогічних поглядах діячів минулого.

Результати дослідження.

Розвиток педагогічної думки Польщі пов'язаний із відкриттям перших шкіл (XII-XIII ст.) та Краківського університету у 1364 р., не дивлячись на те, що країна має більш ніж тисячорічну історію свого існування.

Проблеми виховання та освіти у середньовічній Польщі не мали самостійного характеру, а лише були складовою філософських та релігійних навчань та розглядалися у трактатах, що присвячувалися різним галузям науки та практики. Лише у XV ст. з'являються перекладені твори, у яких зверталася увага на проблеми виховання школярів.

На розвиток педагогічної думки Польщі XVI-XVII ст. впливали праці відомих в усій Європі науковців того часу Г. Галілея, Т. Кампанелли, Р. Вольфганга та інших. Особливе значення мали праці відомого англійського філософа Ф. Бекона, який у своїх творах піддав гострій критиці сучасну школу.

Із відкриттям Краківського (Ягеллонський) університету пов'язана діяльність науковців та викладачів, які зробили значні відкриття в галузі педагогічної думки та праці яких згодом стали відомими у польських та зарубіжних наукових колах.

Одним із перших пропагандистів фізичного виховання дітей та молоді як засобу збереження й зміцнення здоров'я, дотримання гігієни та зовнішнього вигляду тіла на польських землях був лікар і філософ, професор Ягеллонського університету в м. Кракові С. Петриці. Погляди вченого щодо проведення занять фізичного виховання можна вважати новаторськими у Польщі епохи Відродження. Адже, насамперед, С. Петриці висунув вимоги до спеціаліста - учителя, який має враховувати психологічні та фізіологічні особливості учнів, бути добре обізнаним у всіх засобах фізичного виховання та розумітися на особливостях харчування школярів. Науковець стверджував, що фізичні вправи формують в учнів дисциплінованість та взаємодопомогу [16; 25].

С. Петриці вважав, що держава має бути відповідальною за шкільну справу, за гарне виховання дітей, які є майбутнім держави. У свою чергу, родина не повинна знаходитися осторонь.

Певне значення для створення польської системи фізичного виховання мали погляди видатного письменника, публіциста і реформатора А. Моджевського, який звертав особливу увагу на дитинство як найважливіший етап розвитку людини. На його думку, звичаї та цінності, прищеплені в цьому періоді життя, будуть основою для більш пізнього правильного та чесного життя [11].

Про необхідність фізичного виховання як важливого засобу зміцнення здоров'я і покращення фізичної підготовленості молоді писали М. Рей та відомий гуманіст і лікар В. Очко. Зокрема, М. Рей у своїх працях указував на обов'язки систематичні виконання фізичних вправ молоді, починаючи з дитинства [20]. В. Очко обґрунтував значення фізичних вправ та правильного харчування не тільки як засобів профілактики, а й лікування більшості хвороб. До того ж, В. Очко вважається засновником лікувальної фізкультури в Польщі [15].

У епоху Просвітництва були розроблені нові ідеї і концепції оздоровчого спрямування у вихованні дітей і молоді, що передбачали обов'язкове застосування засобів фізичного виховання.

Так, ідеї формування культури здоров'я школярів пов'язані з іменем Г. Пірамовіча - лікаря-педіа- тра, який досліджував феномен здоров'я як найвищу цінність людства, підкреслюючи, що воно є умовою щастя і кріпкого тіла. Він розглядав турботу за тілом із двох позицій - розвиток фізичних сил дітей для підтримки здоров'я та вправи, що складають зміст здоров'я - особиста гігієна, харчування, розумова праця та загартування [14].

Г. Пірамовічем було висловлено вимоги до вчителя, до яких входили питання здоров'я та фізичного виховання. До того ж, він указав на роль учителя у пропаганді та поширенні оздоровчої культури, та вперше підкреслив необхідність підтримання самим учителем власного здоров'я. Він один із перших звернув увагу на необхідність фізичного виховання жінок. Він уважається одним з ініціаторів шкільного гігієнічного виховання у Польщі [17].

Вагомий внесок у становлення й поширення фізичного виховання школярів у Польщі зроблено відомими реформаторами фізичного виховання - Е. Сня- дєцьким, який об'єднав лікарські знання з потребами виховання та уважається послідовником Г. Пірамови- ча; указував на необхідність людини прагнути до гармонійного розвитку сильного тіла.

Е. Снядєцький перший сформулював основні правила керування процесом фізичного та психічного розвитку людини на науковому рівні, а також обґрунтував потребу застосування фізичних занять у процесі виховання молодого покоління [1]. Метою фізичного виховання, на думку Е. Снядєцького, «є таке виховання людини, щоб усі частини його тіла були гармонійні і міцні, усі почуття добрі, усі тілесні органи досконалі» [23].

Е. Снядєцького можна назвати провісником методики оздоровчої освіти, адже його програма гігієнічних знань була представлена в такому періодичному виданні, як «Вільнюсські щоденники» (1805 р., номер 1), яке було одним із провідних видань тогочасної Польщі.

Крім занять фізичними вправами Е. Снядєцький рекомендував для зміцнення здоров'я широко застосовувати процедури загартування, а також забезпечувати тісний контакт дітей із природою. До речі, ця класифікація не втратила своєї актуальності до наших часів [23; 8].

Подібні ідеї були також висловлені відомим лікарем, учителем та пропагандистом шведської гімнастики Е. Мадейським, який у своїх працях аналізував оздоровчу цінність гімнастики, наголошував на необхідності запровадження її до шкільних програм, вивчав її вплив на організм людини [13].

Публікації Е. Мадейського для тих часів мали новаторський характер, тому що автор переконливо обґрунтував з позиції лікаря оздоровчо-розвиваль- ну функцію фізичних вправ, а також показав тісний зв'язок фізичного виховання з усебічним розвитком особистості людини. Він віддавав пріоритет шведській гімнастиці (оздоровлення, створення та зміцнення здоров'я фізичним вправами через розвиток удосконалення форм людського тіла і відчуття прекрасного) і критикував німецьку гімнастику (збереження та зміцнення здоров'я через швидкість, точність і впевненість рухів, розумову працю), яка, на його думку, не відповідала потребам дітей та молоді, що навчаються у школах [13].

На розвиток польської системи фізичного виховання молоді значний вплив мали погляди та діяльність Г. Йордана, завдяки чому в систему шкільного навчання було запроваджено уроки гімнастики та медичної допомоги, організовано курси для вчителів фізичного виховання в Ягеллонському університеті [4].

Науковцями (Е. Зоб, А. Красускі та ін.) ХІХ століття було визначено, що рухова активність була основою фізичного виховання та, з огляду на її терапевтичні, профілактичні та здоров'язбережувальні властивості, знаходила своє відображення в різноманітних фізичних програмах.

Медичні науки були тісно пов'язані з фізичною культурою, але такий зв'язок був спробою дбалості про здоров'я через рух у профілактиці й терапії. Такий діалог і співпраця тривали з давних давен. Кожна з них мала свою історію, у тому числі й спільні моменти, які представлені в історіографії обох дисциплін. Опрацьована з погляду медицини така концепція знаходила своє розуміння в формах медичної практики, проблемах здоров'я і хвороби. Частина медиків оцінювали рух як засіб тільки терапевтичний та профілактичний, а про рухову активність майже не згадували [24; 9].

Наприкінці ХІХ - початку ХХ століття до польських шкіл було впроваджено обов'язкові вправи фізичні в формі лекції з гімнастики та опрацьовано засади програмно-методичних матеріалів шкільного фізичного виховання. Цьому сприяло лікарське і учительське середовище, яке у ХІХ ст. на публічному з'їзді лікарів і вчителів, педагогічних конгресах та на сторінках фахових медичних і педагогічних журналів «Zdrowiu», «Szkole», «Muzeum» публічно представили своє ставлення до фізичного виховання як засобу зміцнення здоров'я школярів у позашкільній діяльності учнів [22].

Усе це сприяло розвитку позашкільних закладів. Так, починаючи з 1889 року на території Польщі відкриваються Парк доктора Генріка Йордана в Кракові (1889 р.), Сад рухливих ігор імені В.Є. Рауа у Варшаві (1899 р.), Парк Товариства рухливих ігор у Львові (1909 р.); у Варшаві - один із перших Заклад шведської гімнастики та масажу Хелени Кучальської (1892 р.); усесвітньо відоме товариство «Сокіл» (функціонує з 1867 року); спортивні товариства та клуби, туристичні та країнознавчі організації [21]. Такого типу позашкільні заклади мали за мету популяризувати серед дітей шкільного віку рухливі забави, спортивні ігри на відкритому повітрі, організовувати спортивні змагання.

Саме в цих організаціях і товариствах розроблялися оригінальні ідеї, концепції та програми, що було впроваджено в освітньо-виховну шкільну систему тогочасної Польщі під егідою фізичного виховання.

Особливою уваги потребує постать С. Копчинь- ського, який був піонером шкільної гігієни та санітарії та увів обов'язковий лікувальний огляд у школи. здоров'я освіта польща снядєцький

Відомий гігієніст розробив концепцію лікарсько- гігієнічного огляду школярів та вказав на можливість реалізації оздоровчих питань в рамках всіх шкільних предметів. Однак, умовою досягнення останнього були педагогічний підхід лікарів та медичні знання вчителів [18].

Усе це стало поштовхом для об'єднання зусиль учителів і гігієністів. Шкільні лікарі, які пройшли школу С. Копчинського, були настільки пройняті своєю педагогічною думкою, що навіть у часи кризи вони працювали у школах безоплатно. Турбуючись про здоров'я школярів, він проводив лекції про користь здоров'я серед батьків учнів. Він самостійно проводив заняття з фізичного виховання, викладав гігієну та одночасно безкоштовно працював шкільним лікарем.

Особливе місце серед видатних польських педагогів, пропагандистів традицій фізичного виховання належить Е. П'ясецькому - професору Познанського університету, лікарю, громадському діячеві, теоретику фізичного виховання і шкільної гігієни.

Е. П'ясецький був ключовою фігурою на багатьох освітніх міжнародних Європейських заходах, висуваючи свої погляди на розвиток фізичного виховання та фізичних вправ. Починаючи з 1927 р., його запрошують до Секції гігієни в Лізі націй, де він відвідує Англію, Німеччину, Швецію, Італію та Австрію з доповідями щодо походження традиційних ігор, які, на думку науковця, мали визначну роль у культурному, духовному та фізичному становленні особистості [10; 12; 5].

Логічне продовження та розвиток ці ідеї знайшли у працях «Забави й ігри для дітей» (1916 р.), «Вплив тілесних вправ на фізичний розвиток дітей» (1899 р.), «Силові ігри та ігри для дітей та молоді в історичних, неорієнтованих та регіональних традиціях, в формі усного відтворення» (1916 р.), «Програма для тілесних вправ» (1917 р.).

Видатною постаттю кінця ХІХ століття була Х. Радлинська - педагог, попередник соціальної педагогіки та основоположник родинної педагогіки здоров'я та оздоровчої освіти. Х. Радлинська була першою в Польщі, хто поєднав соціальну педагогіку з біологічними та медичними науками задля підвищення рівня здоров'я школярів, а також зміцнення їхнього здоров'я.

Обов'язковим компонентом власної розробленої теорії соціальної праці педагог включила «виховання для справ оздоровчих», що полягало у допомозі людям отримувати знання про здоров'я, навчатися отримувати навички, що сприяють здоровому способу життя та підвищують рівень здоров'я, спонукати до підвищення зацікавленості бути здоровим, розповідати про дієвість профілактичних заходів, лікування та реабілітації, а також важливості дотримання гігієнічних заходів.

Наприкінці ХІХ століття було організовано багато громадських ініціатив для дітей і молоді, метою яких було виховання здорового покоління в патріотичному дусі. З'являється Товариство Літніх Колоній, яке організовувало літній відпочинок для дітей незаможних батьків; Варшавське Гігієнічне Товариство, яке розвиває опікунську діяльність на користь дітей та впровадила рекреаційну та виховну діяльність; Інститут Дитячої Гігієни, який надавав лікарську допомогу і порадництво в галузі гігієни дітей; Товариство Сирітських Гнізд, яке розв'язувало питання соціально дезадаптованої молоді; Шльонський Виховний Заклад, який реалізовував новаторські виховні програми для дітей і молоді; Товариство Боротьби з Туберкульозом, при яких відкривалися санаторії [19; 6; 2].

Слід відмітити, що особливостями оздоровчої просвіти була популяризація знань через пресу та різноманітні видавничі центри. Наприклад, серед фахових видань, які приділяли значну увагу проблематиці фізичного виховання, слід відзначити: «Огляд педагогічний» (1882-1902 рр., Варшава), «Здоров'я» (18851914 рр., Варшава), «Огляд гімнастичний» (18971901 рр., Краків), «Сокіл» (1902-1913 рр., Познань), «Рух» (1906-1914 рр., Варшава), «Щоденник здоров'я для всіх станів» [4].

У розвиток Польської держави в галузі оздоровлення населення значний вклад було зроблено А. Лан- дим - лікарем, педагогом, який на практиці створив «здорове місто» у одному з найвіддаленіших містечок Варшави, м. Золіборж, у вигляді Житлового Кооперативу, М. Кацпшаком - лікарем-гігієністом, співавтором статутів Всесвітньої Організації Здоров'я, який у 30-х рр. ХХ століття перший указав на те, що кожна людина має право бути здоровою, адже маючи здоров'я вона має сили добитися усього. Усе це, за А. Кацпшаком, характеризувало термін «позитивне здоров'я» [3; 7].

Гігієнічний рух кінця ХІХ - початку ХХ століття Польщі відіграв єднальну роль між світом лікарів та педагогів. Представниками цього руху були як лікарі (А. Віногродский, П. Гонтковський, Е. Мадейський, Осмольський, Е. П'ясецький, Й. Тхожніцький та ін.) так і педагоги (М. Барановський, Й. Давіда, Карповіца, І. Мощенський та ін.), які активно опубліковували свої знання, концепції у підручниках, букварях, словниках. Результатом такого «сполучення» стало активне вживання терміну «культура здоров'я», складовою якого були: гігієнічна культура, санітарна культура, гігієнічне виховання, санітарна освіта, оздоровча освіта, оздоровче виховання, оздоровче навчання. Тобто культура здоров'я на даному етапі часу розглядалася переважно з точки зору гігієни та санітарії.

Висновки

Плеяда педагогів, лікарів Польщі збагатили світ знаннями про формування та збереження здоров'я дітей і молоді не тільки засобами фізичного виховання, а й дотриманням правил гігієни, правильного харчування та загартування, тим самим надавши терміну «культура здоров'я» більш широкого значення.

Перспективою подальших досліджень вбачаємо пошук напрямів дослідження проблеми формування культури здоров'я особистості в Польщі.

Література

1. Гах РВ. Внесок польських педагогів у розвиток фізичного виховання (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / РВ. Гах // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2011. - Вип. 13. - С. 98-100. - (Серія №15: «Науково-педагогічні проблеми фізичної культури / Фізична культура і спорт»).

2. Bobrowska-Nowak W. Poczatki i rozwoj dzialalnosci opiekunczej na ziemiach polskich od polowy XVII stulwcia do zakonczenia i Wojny Swiatowej / W. Bobrowska-Nowak. - Warszawa, 1994. - s. 22.

3. Demel M. Aleksander Landy. Zycie i dzielo / M. Demel. - Warszawa, 1982. - S. 110.

4. Gaj J. Dzieje kultury fizycznej w Polsce / J. Gaj, K. Hadzelek. - Poznan, 1997. - 293 s. - (Seria: Podr^czniki).

5. Gol^biowski L. Gry i zabawy roznych stanow w kraju calym lub niektorych tylko prowincjach / L. Gol^biowski. - Warszawa: Wydawnictwo Artystyczne i Filmowe, 1983. - S. 332.

6. Gora W.A. Tradycje Opieki i Pomocy spolecznej w Polsce / W.A. Gora. - Warszawa, 1997. - S. 25.

7. Kacprzak M. Higiena szkolna / M. Kacprzak. - Warszawa: PZWL, 1958. - S. 27.

8. Korczak J. Wst^pne slowo do ksi^zki J. Sniadeckiego „O wychowaniu fizycznym dzieci” / J. Korczak. - Warszawa, 1920. - S. 2-4.

9. Krasuski A. Leopold Lafontaine, lekarz, dzialacz spoleczny, protochirurg armii Ksi^stwa Warszawskiego / A. Krasuski // Prace Komisji Historii Medycyny i Nauk Matematyczno-Przyrodniczych.

10. Krakow, 1942. - T. II. - S. 17-19.

11. Krawczyk Z. Spoleczno-kulturowe funkcje wychowania fizycznego i sportu. Analiza pog^dow Eugeniusza Piaseckiego / Z. Krawczyk // Natura Kultura Sport, kontrowersje teoretyczne w Polsce. - Warszawa, 1970. - Pp. 163-217.

12. Kurdybacha L. Pisma wybrane / L. Kurdybacha. - Warszawa: WSiP, 1976. - T. I. - 506 s.

13. Liponski W. Sport in the Slavic World before Communism: Cultural Traditions and National Functions / W. Liponski // The European Sports History Review, 1999. - Vol. 1. - Pp. 25-27.

14. Madejski E. Gimnastyka racjonalna / E. Madejski. - Lwow, 1871. 78 s.

Размещено на Allbest.ru