Методологічні основи організації особистісно орієнтованого навчання школярів

Захарова Л.В. Методологические основы организации личностно-ориентированного обучения школьников

Ключевые слова: личностно-ориентированное обучение, личность, мотивация.

The article discusses the concept of “student-centered learning”. Unlike defined student-centered learning students from the traditional meaning of student-centered learning in shaping personality. Considered psychological and didactic characteristics, providing student-oriented focus of the lesson. Definitely the basics of student-centered teaching students the value for self-identity. Student-oriented education provides guidance on training, education and development of all students based on their individual characteristics. In terms of student-centered approach, educational technology training should focus on personal development and creativity. The purpose of student-centered learning is to identify the subjective experience of each student and providing psychological and educational assistance in the formation of his personality, the life of self-fulfillment.

Key words: student-centered learning, personality, motivation.

У “Національній доктрині розвитку освіти України XXI ст.” зазначено, що важливим завданням сучасної системи навчання і виховання є формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, соціально адаптованої та здатної до самореалізації в суспільстві. Але і суспільство загалом, і кожна людина окремо згодні, що основна вимога до сучасної освіти - її особистіша, гуманістична спрямованість. Ця вимога зумовлює особливу увагу до особистісно орієнтованого підходу в педагогічній науці та практиці.

Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально зумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості.

Головними завданнями особистісно орієнтованого навчання є: розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня; розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей; допомога йому в самопізнанні, самоактуалізації, самореалізації, самовизначенні; формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя.

Особистісно орієнтовану модель навчання сьогодні розробляє багато вчених.

З-поміж значної кількості теоретичних концепцій особистісно орієнтованого навчання передусім виокремлюються психолого-дидактична концепція І. Якиманської та дидактична модель особистісно орієнтованої освіти В. Сєрикова, які найбільше відповідають новим потребам освіти.

І. Якиманська розглядає процес учіння як індивідуально значущу діяльність окремого учня, в якій реалізується його суб'єктний досвід (досвід, здобутий дитиною самостійно, поза навчальним процесом). Роль навчання полягає в тому, щоб виявити особливості цього досвіду (особистісні смисли, цінності, відносини), збагатити його науковим змістом, за необхідності перетворити, створити умови для розвитку індивідуальності учня. Тому основою технології особистісно орієнтованого навчання є принцип суб'єктивності освіти. Основною формою навчання в концепції І. Якиманської є особистісно орієнтований урок [1].

В основу моделі особистісно орієнтованої освіти, розробленої В.В. Сєриковим, покладено теорію особистості С.Л. Рубінштейна, згідно з якою суть особистості виявляється в здатності займати певну позицію. Ідея концепції - створення умов для повноцінного прояву й розвитку таких функцій особистості учня: вибірковості (здатності людини до вибору), рефлексії (особистість має оцінювати власне життя), буття, що полягає в пошуках сенсу життя та творчості, формувальної (формування образу “Я”), відповідальності (“Я відповідаю за все”), автономності особистості (із розвитком вона дедалі більше стає вільною від інших чинників). Освіта, орієнтована на особистість, досягає своєї мети такою мірою, якою створює ситуацію прагнення особистістю власного розуміння життя, життєвих смислів, сил саморозвитку [2].

У нових концепціях особистісно орієнтованого навчання підсилюється гуманістична спрямованість процесу навчання; розглядається особистість, яка, крім соціальних якостей, наділена суб'єктними властивостями (її незалежність, здатність до вибору, рефлексії, саморегуляції); особистість є системоутворювальним началом педагогічного процесу; головними цілями освіти стає створення умов для розвитку індивідуально-особистісних здібностей, властивостей; поряд з інтеріоризацією (перетворенням зовнішніх впливів у внутрішній план особистості) важливого значення набуває персоналізація, прагнення до самоактуалізації, самореалізації та інші внутрішні механізми індивідуального саморозвитку.

Мета статті - розкрити визначення поняття “особистісно орієнтоване навчання учнів” з методологічної позиції та показати його значення для самореалізації особистості.

У науково-педагогічній літературі існує досить велика кількість визначень поняття “особистісно орієнтований підхід”, але нам імпонує те, в якому зазначено, що це методологічна орієнтація в педагогічній діяльності, що дає змогу за допомогою опори на систему взаємопов'язаних понять, ідей і способів дій забезпечувати й підтримувати процеси самопізнання та самореалізації особистості дитини, розвитку її індивідуальності.

У сформульованому визначенні відображені важливі аспекти, такі як:

- особистісно орієнтований підхід є, насамперед, орієнтацією в педагогічній діяльності;

- особистісно орієнтований підхід являє собою комплексне утворення, що складається з понять, принципів і способів педагогічних дій;

- особистісно орієнтований підхід пов'язаний з прагненням педагога сприяти розвитку індивідуальності учня, прояву його суб'єктних якостей [3].

Особистісно орієнтований підхід є за своєю сутністю гуманістичним, розглядає людину як основну цінність. У його межах будь-які форми, методи, технології освіти розглядають у контексті одного з найважливіших завдань освіти - забезпечити максимально сприятливі умови для саморозвитку кожної особистості.

Критеріями оцінювання ефективності тієї чи іншої педагогічної технології мають бути показники, що враховують не тільки рівень оволодіння знаннями, вміннями та навичками, а й сформованість певних особистісних якостей, що характеризують різні аспекти розвитку інтелекту, духовності, творчих здібностей учнів.

Упровадження особистісно орієнтованого підходу в навчання дасть можливість створити умови для самореалізації учнів.

Особистісно орієнтована освіта передбачає орієнтацію на навчання, виховання й розвиток усіх учнів з урахуванням їх індивідуальних особливостей:

- вікових, фізіологічних, психологічних, інтелектуальних;

- освітніх потреб, орієнтацію на різний рівень складності програмного матеріалу, доступного учневі;

- виокремлення груп учнів за знаннями, здібностями, професійною спрямованістю;

- ставлення до кожної дитини як до унікальної індивідуальності [4]. Порівняльну характеристику традиційного та особистісно орієнтованого навчання подано в табл.

особистісний орієнтований навчання

Таблиця

Порівняльна характеристика традиційного та особистісно орієнтованого навчання

1. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе / И.С. Якиманская. - М.: Педагогика, 1996. - 96 с.

2. Сериков В.В. Личностный подход в образовании: концепция и технология / В.В. Сериков. - Волгоград, 1994. - С. 42-43.

3. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса / Ш.А. Амонашвили. - Мн.: Университетское, 1990. - 560 с.

4. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення: навч. посіб. / В.С. Лозниця. - К.: Ексоб, 2006. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru