Формування в старших дошкільників навичок доречного використання антонімів у мовленні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Драбівський ЦРР «Сонечко» Черкаської області

вихователь Зоя Скорофатова

Анотація

У статті представлено сучасний погляд на зміст, методи й організаційні форми лексичної роботи в ДНЗ, пов'язані зі збагаченням словникового запасу старших дошкільників антонімами та виробленням навичок і вмінь їх використання в мовленні.

Ключові слова: слова-антоніми, мовленнєвий розвиток, форми і методи, збагачення словника, антонімія, лексико-семантичні засоби, формування, навички, вміння.

Аннотация

В статье представлен современный взгляд на содержание, методы и организационные формы лексической работы в ДОУ, связанные с обогащением словарного запаса старших дошкольников антонимами и выработкой навыков и умений их использования в речи.

Ключевые слова: слова-антонимы, речевое развитие, формы и методы, обогащения словаря, антонимия, лексико-семантические средства, формирования, навыки, умения.

Annotation

This article presents a modern view on the content, methods and organizational forms of lexical work in kindergartens related to enriching of senior preschoolers ' vocabulary, antonyms and development of skills and abilities to use them in their speech.

Key words: words-antonyms, speech development, forms and methods, enriching of the vocabulary, antonyms, lexical and semantic means, formation, skills, abilities.

Постановка проблеми. Розвиток контрастності мовлення дітей дошкільного віку в наш час є достатньо новою проблемою, що займає особливе місце серед питань дошкільної освіти. У широкому розумінні вона відноситься до проблем становлення словесної виразності й креативності та формування загальних мисленнєвих і творчих здібностей дітей, що досить значимі для вирішення важливого педагогічного завдання - всебічного розвитку особистості дошкільника.

Дошкільне дитинство - базовий період у розвитку й становленні мовлення дітей. Словниковий запас, його обсяг та якість, доречна актуалізація слів під час говоріння - всі найважливіші складові мовленнєвого онтогенезу дошкільника. У цей період життя в дитини розвиваються такі якості мовлення, як правильність, доречність і точність слововживання, виразність і контрастність мови. Пошук шляхів формування контрастного зв'язного мовлення - одне з найважливіших завдань розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Несформованість лексико-семантичних навичок або ж їх відсутність спричиняють відставання в розвитку висловлювань, мисленнєвих процесів, зниження пізнавальних потреб, гальмування темпів еволюції здатності дитини-дошкільника до шкільного навчання.

Актуальність дослідження. Спостереження за мовленням дошкільників та його аналіз свідчать про те, що висловлювання дошкільників носять переважно спонтанний, ситуативний характер. Більшість із них відчувають значні труднощі в розгортанні своїх думок, програмуванні мовлення, плавному виборі слів і граматичних форм при вираженні зв'язків і відношень дійсності, у відтворенні протилежностей. Одними з компонентів лексико-семантичних груп слів, що визначають якість контрастного мовлення дошкільників, є антоніми. Для того, щоб навчити дитину доцільно висловлюватися - виражати діаметрально протилежні наміри, почуття, свої думки щодо протилежностей; передавати суперечливу інформацію, використовуючи різні синтаксичні конструкції, - украй необхідно вже в дошкільному навчальному закладі навчити дітей розуміти значення слів-антонімів та використовувати їх у своєму мовленні. Саме за допомогою антонімів у дітей формуються навички доречного слововживання, виразність, доцільність і контрастність мовлення. Отже, однією з невід'ємних складових навчально-виховного процесу в ДНЗ має бути збагачення мовлення дітей антонімами. Ці слова допомагають дитині відтворювати світ у його постійних протиріччях і протилежностях.

Мета статті - розкрити форми й методи роботи в ДНЗ, що спрямовані на розширення словникового запасу дошкільників словами-антонімами та вироблення в них навичок доречного використання їх у мовленні.

Виклад основного матеріалу. Мовлення людини не є чимось уродженим, воно виникає та формується протягом перших років життя, сприяє формуванню інтелекту, розширює світогляд маленької людини. Розуміння мови оточуючих, висловлення власних бажань, думок, спілкування з дорослими, однолітками - все це активно вводить дитину в життя, збагачує мислення, сприяє інтелектуальному розвитку й формуванню гармонійно розвиненої особистості. Для реалізації цих завдань потрібно ще з середнього дошкільного віку навчити дітей розуміти значення антонімів та вживати їх у власному мовленні.

Антоніми - слова з протилежним значенням. Вони стали предметом психолінгвістичного аналізу порівняно недавно. Потреба підібрати слова з протилежними значеннями, знайти образне протиставлення, «схопити» полярні прояви тієї чи іншої якості або властивості часто виникає в людей найрізноманітніших спеціальностей; у всіх, хто цікавиться мовленням або ж пов'язаний із цією професією, тобто філологів, викладачів, вихователів. Зміст поняття «антонім» останнім часом суттєво доповнено. Так, до недавнього часу антонімами вважалися тільки ті слова, що містять у своєму значенні вказівку на якість. Сучасні дослідники розкривають антонімію і в тих словах, які належать до однієї й тієї ж частини мови, визначають різні почуття, дії, стани, оцінки, просторові й часові відносини, тобто закріплюється більш широке розуміння антонімії [3]. Отже, антонімами можуть бути й інші частини мови: іменники, дієслова, займенники тощо.

Аналіз індивідуальної мови дітей старшого дошкільного віку засвідчив, що вона збіднена на використання антонімів. Діти відчувають значні труднощі в актуалізації антонімів у процесі висловлювання, у доречному їх використанні. Тому висловлювання дошкільників без використання антонімів залишаються незрозумілими для оточуючих, ситуативними, а мова - невиразною, недостатньою для реалізації монологічного мовлення. Важливе значення має вживання антонімів у висловлюваннях не лише для розвитку мовлення дітей, а й для їхнього всебічного психічного розвитку. Про це свідчить визначення антонімів, сформульоване, наприклад, Є. М. Міллером, який вважає, що основними якостями антонімів є такі: наявність антонімічного заперечення; здатність викликати асоціації за тотожністю й відмінністю значень. Антоніми виникають та функціонують у мовленні, утворюючи антонімічні опозиції. Антонімічні відносини охоплюють усі системи номінації, тобто антонімічність є внутрішньою фундаментальною властивістю мови. Антонімія слів виникає й реалізується тільки в мовленні. Клас антонімів безперервно зростає, змінюється, не має чітких меж та носить відкритий характер [2].

Робота над антонімами є винятково продуктивною для збагачення словника дітей. Використання їх у мовленні допомагає точніше передати думку, сприяє увиразненню висловлювань. Ознайомлення дошкільників з антонімами допомагає з'ясувати протилежне значення слова (веселий - сумний; холодний - теплий, гарячий) і т. д. Такі протиставлення можуть бути пов'язані з розумінням часу, простору, якостей і властивостей людини, явищ природи. Підбір антонімів сприяє розумінню емоційної контрастності слів. Тому доцільно проводити спеціальну роботу з дітьми дошкільного віку, спрямовану саме на розуміння значення антонімів. Доречне вживання їх у мовленні стане іншим аспектом роботи над антонімами. В єдності вони забезпечать якісний розвиток лексико-семантичного словника дошкільника.

Із метою активного впливу дорослого на комунікативну діяльність дітей, а відтак і на вдосконалення діалогічного та монологічного мовлення засобами антонімії, в ДНЗ широко використовуються такі форми і методи роботи: театралізовані, народні, рухливі ігри, ігри з правилами, спільна образотворча діяльність, ручна праця. У практичній діяльності вихователів ДНЗ обов'язковою є підтримка природних та використання навчальних (спеціально створених) ситуацій спілкування. Важливою формою роботи над антонімами в ДНЗ є заняття. На них нерідко діти вперше ознайомлюються з тим чи іншим твором словесного мистецтва, вчаться слухати, сприймати, розуміти його. Наприклад, пропонуємо для розгляду конспект заняття-розваги з мовленнєвого розвитку з теми «У лісочку на горбочку зайчика зустріли» за сферами життєдіяльності «Природа», «Люди», «Я сам» (старша вікова група) [1]. лексичний словниковий дошкільник мовлення

Програмовий зміст. Формувати в дітей поняття про різні стани людини, її переживання. Вміти бути уважним до оточуючих людей. Визначати, за можливістю, причини їх смутку, поганого та хорошого настрою, викликати в дітей потребу покращити самопочуття ровесника чи дорослого, допомогти у вирішенні якоїсь справи, втішати. Розвивати зв'язне мовлення, збагачувати словник дітей засобами антонімів та фразеологізмів, вправлятися в діалогічному мовленні.

Матеріал: костюм зайчика, два кошики, морква велика й маленька, дві капустини різного розміру, ілюстрації до казки «Зайчикова хатка».

Хід заняття

Вихователь:

- Добрий день, дівчатка і хлоп'ятка!

З давніх пір і понині

Кажуть всі в Україні:

- Здоровенькі були!

Привітаємося разом:

- Здоровенькі були!

Вліво, вправо поверніться,

Веселенько усміхніться:

- Добрий, добрий день усім!

Як багато тут вас, друзі,

Ніби квіточок у лузі.

Всі веселі і жвавенькі,

Радо всіх я вас вітаю і заняття починаєм.

- Діти, сьогодні ми з вами будемо говорити про радість і смуток. Подумайте, будь ласка, і скажіть: «Яка людина, на вашу думку, весела, а яка - сумна?» (Відповіді дітей).

- У нас із вами зараз хороший і веселий настрій. Ми привіталися та посміхнулися один одному. Саме добре слово й чарівна посмішка роблять людину веселою й доброзичливою. (У цей час чути чийсь плач: діти повертаються й бачать зайчика).

Вихователь:

- Зайчику, чому ти плачеш?

Зайчик:

- Бо мені сумно.

- А чому тобі сумно?

- Бо в мене нічого не виходить. Я взуваю черевики не на ту ногу, ґудзики неправильно застібаю. Бабуся попросила розділити велику й малу моркву в різні кошики, а в мене нічого не виходить. І вона мене обізвала «рибою», а я ж зайчик.

- Як це «рибою», Зайчику?

- Бабуся сказала про мене: «Б'ється як риба об лід».

- Тоді все зрозуміло, Зайчику. Так говорять у народі про ту людину, в якої дійсно нічого не виходить.

- Діти, давайте допоможемо Зайчику виправити ситуацію (зайчик плаче) і перетворимо його із сумного на веселого.

Виконується дидактична вправа «Черевики посварились, черевики подружились», де діти показують, як правильно взуватися.

Дидактична вправа «Знайди будиночок для ґудзика» - діти вчать зайчика, як правильно застібати ґудзики.

Дидактична вправа «Поділи моркву на велику і малу» - діти показують зайчику, як шляхом прикладання визначається розмір моркви, та допомагають йому розділити моркву за розміром. (Зайчик зрадів, став веселим).

Вихователь:

- Зайчику, то ти вже повеселішав? Нам дуже приємно, що в тебе хороший настрій.

- Діти, а до цього в Зайчика, який був настрій? Так, поганий. Зайчик був сумний, а тепер який? Так, він веселий. Давайте пригадаємо, які прикрі випадки траплялися із зайчиками в казках. (Діти пригадують назви казок і розповідають, що сталося. Вихователька звертає увагу на казку «Зайчикова хатка»):

- Який Зайчик був на початку казки?

- Так, сумний.

- А чому він був сумний?

- Коли Зайчик повеселішав?

Далі доречно провести дидактичну гру «Закінчи речення»:

Рак добрий, а лисичка ... (зла).

Рак хоробрий, а вовк ... (боязкий).

Рак маленький, а ведмідь . (великий).

Зайчик був сумний, а став . (веселий).

- От бачиш, Зайчику, скільки пригод трапилося з твоїми родичами (врешті-решт сумний зайчик стає веселим). Ми тобі приготували в дарунок ось ці капустинки та морквинки. Діти хочуть погратися з тобою в гру «Дарунок для зайчика». (Діти діляться на дві команди, зайчик теж бере участь у грі).

Мета гри: вправляти дітей у розумінні та вживанні антонімів (вгорі - внизу; над - під; вліво - вправо; більша - менша; коротка - довга).

Зайчик отримує капустини й весело кружляє.

Вихователь:

- Зайчику, так чому ж тобі так весело?

Зайчик:

- Бо мені добре та весело з вами. Я навчився застібати ґудзики, взуватися правильно, допоміг бабусі розділити моркву на велику і малу, а ще й заберу з собою капустку на гостинець. Тепер бабуся не буде називати мене рибою.

Вихователь:

- Ні, Зайчику, тепер тобі бабуся буде говорити, що ти як риба у воді.

Зайчик:

- А як це?

Вихователь:

- Це коли тобі вдається зробити все, ти почуваєшся добре, невимушено. От як зараз.

Зайчик:

- Мені час повертатися до бабусі, я вам дуже вдячний, ви такі добрі, милі, веселі, розумні, до побачення. (Зайчик виходить).

Вихователь:

- Діти, скажіть мені, будь ласка, чому, на вашу думку, Зайчик повеселішав? (Відповіді дітей).

- Як бабуся говорила про Зайчика? (Б'ється як риба об лід).

- Чому вона так про нього говорила?

- А як тепер вона буде говорити про зайчика? (Як риба у воді).

- Чому вона так про нього говоритиме?

- Діти, я вами пишаюся, ви були під час заняття веселі, кмітливі, спритні. Бажаю вам ніколи не сумувати, завжди бути веселими, створювати собі й оточуючим тільки хороший настрій.

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що використання різних форм і методів у роботі над антонімами в ДНЗ забезпечить дошкільникам оволодіння словом, розуміння його значення, точність уживання, а також розвиток уміння самостійно будувати зв'язні висловлювання, використовуючи слова-антоніми.

Список використаної літератури

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» / наук. ред. та упоряд. О. Л. Кононко ; М-во освіти і науки України ; Нац. акад. пед. наук України. - К. : Світич, 2008.

2. Миллер Е. М. Межчастеречная антонимия / Е. М. Миллер. - М. : Изд- во Сарат. ун-та, 1983.

3. Універсальний словник української лексики. Синоніми, антоніми, омоніми / [укл. Л. І. Нечволод, В. І. Бездітко, В. В. Паращич]. - Х. : Торсінг плюс, 2009.

Размещено на Allbest.ru