Концептуальні ідеї випереджувальної післядипломної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ІДЕЇ ВИПЕРЕДЖУВАЛЬНОЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Тетяна ГАВЛІТІНА, кандидат педагогічних наук,

проректор із наукової роботи Рівненського ОІППО

Анотація

післядипломний освіта професійний кадри

У статті зроблено спробу теоретично обґрунтувати шляхи випереджувальної післядипломної освіти, підходи до модернізації післядипломної освіти в контексті сталого розвитку та необхідності стратегічних змін у післядипломній освіті, а також педагогічного прогнозування й професійного зростання кадрів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Ключові слова: випереджувальна ПО, модернізація ПО, стратегія розвитку ПО, прогностичність професійного розвитку, професійне зростання працівника.

Аннотация

В статье сделана попытка теоретически обосновать пути опережающего последипломного образования, подходы к модернизации последипломного образования в контексте устойчивого развития и необходимости стратегических изменений в последипломном образовании, а также педагогического прогнозирования и профессионального роста кадров в системе последипломного педагогического образования.

Ключевые слова: опережающее ПО, модернизация ПО, стратегия развития ПО, прогнозируемость профессионального развития, профессиональный рост работника.

Annotation

The paper attempts to ground theoretically the ways of advanced postgraduate education, the modernization approaches of postgraduate education in the context of sustainable development and the necessity of strategic changes in postgraduate education, pedagogical forecasting and professional growth of personnel in the system of postgraduate teacher education.

Key words: advanced postgraduate education, postgraduate education modernization, postgraduate education development strategy, professional development predictability, employee professional growth.

Постановка проблеми

В умовах динамічних змін суспільство висуває вимоги до прискорення процесу реформування освіти й модернізації всіх її ланок, зокрема й післядипломної освіти. Післядипломну освіту традиційно пов'язують із підвищенням кваліфікації педпрацівників та вдосконаленням педагогічної майстерності фахівців. Значною мірою це стосується не тільки змісту форм і методів навчання, а й самого спрямування післядипломної освіти на формування здатності фахівців до навчання впродовж життя.

Особливо важливим є усвідомлення людиною значущості такого навчання для її професійної мобільності, підтримки власної конкурентоспроможності на ринку праці. Саме завдяки післядипломній освіті в системі безперервного навчання долається розрив між здобутою професійною підготовкою вчителів у ВНЗ та новими вимогами, що висуває ринок науки, техніки, економіки, суспільства.

Сутність післядипломної освіти визначено Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту» та Концепцією післядипломної освіти, Галузевою концепцією неперервної педагогічної освіти. У проекті Закону «Про післядипломну освіту» визначено, що післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь, інших компетентностей або опанування іншою спеціальністю та професією в межах раніше здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня.

Багатоаспектність функцій і завдань післядипломної освіти, що реалізуються відповідними закладами, актуалізує необхідність визначення концептуальних основ неперервного професійного зростання громадян як конкретизацію основних шляхів реалізації стратегії ідей і поглядів на розвиток освіти в цілому та післядипломної зокрема.

Принциповою основою для подальшого розвитку системи роботи з учителями й підвищення їх функціональної компетентності стала орієнтація післядипломної освіти на випереджальний безперервний характер.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Розробники теорії і методики вітчизняної післядипломної освіти висувають сучасні ідеї її розвитку. Зокрема В. В. Олійник висвітлює тенденції стандартизації, інформатизації та технологізації розвитку післядипломної педагогічної освіти (ППО) в умовах трансформації суспільства та розкриває пов'язані з ними завдання й шляхи їх вирішення. Н. І. Клокар виокремлює інновації у підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів відповідно до провідних ідей безперервної освіти педагогів. Т. М. Сорочан вказує на реалізацію ідей безперервної освіти педагогів через компетентнісну, диференційовану, пролонговану, особистісно орієнтовану моделі за проектами професійного розвитку.

У Національній стратегії розвитку освіти на період до 2021 року підкреслюється важливість забезпечення випереджального характеру підвищення кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних і керівних кадрів до потреб реформування системи освіти, викликів сучасного світу.

В. Г. Кремінь зазначає, що сучасний стан теорії та практики освіти характеризується напруженим пошуком шляхів актуального прогнозного (випереджувального) розвитку освіти і науки та безперервного професійного розвитку й саморозвитку людини.

Про випереджаючу освіту для сталого розвитку як механізм модернізації вітчизняної системи освіти зазначають М. І. Романенко, С. О. Сисоєва та ін. Як підкреслює С. О. Сисоєва, ідея неперервної професійної освіти, реалізації концепції «освіта впродовж життя» посідає важливе місце серед сучасних прогресивних ідей, спрямованих на забезпечення сталого розвитку суспільства та прогресу всього людства. Вищеозначене зумовлює актуальність проблеми створення гнучких механізмів постійного оновлення змісту освіти та технологій неперервного оновлення знань. У контексті післядипломної педагогічної освіти важливо констатувати значення неперервної освіти як для самої особистості (неперервна освіта має виконувати роль цілісної педагогічної системи, яка організаційно, змістовно й технологічно забезпечує потреби людини в навчанні, духовному і культурному розвитку, підвищенні професійної компетентності й отриманні естетичної насолоди від пізнання всього нового, що відповідає інтересам і запитам особистості), так і для держави (неперервна професійна освіта забезпечує стабільність розвитку суспільного виробництва, є засобом розширеного відтворення його інтелектуального, духовного й культурного потенціалу).

Отже, неперервна освіта потребує нового теоретико-методологічного і методичного забезпечення з боку педагогічної науки, оскільки вона за цілою низкою ознак відрізняється від традиційної системи освіти. Тому метою статті є пошук нової методології післядипломної освіти на основі концептуальних ідей випереджувальної післядипломної педагогічної освіти.

Виклад основного матеріалу

Особливістю післядипломної освіти в сучасних умовах стає відхід від традиційної системи навчання до інтенсифікації інноваційних змін у професійній підготовці й розвитку кадрів, що характеризується зміною потреби особистості в знаннях та інформації, а також відходом від регламентуючої ролі працівників гуманітарної сфери до академічної мобільності в професійному плані.

У постіндустріальному суспільстві динаміка ринку праці і трансформація професійних галузей надто високі, що, у свою чергу, вимагає від системи освіти значної гнучкості і мобільності, здатності до швидкої адаптації й модернізації та висуває потребу в підготовці особистості до універсальної діяльності, періодичної зміни професії тощо. Методологія, побудована на принципах випередження, дозволить досягнути означених характеристик [5].

Випереджувальній освіті необхідно постійно створювати проекції в майбутнє, конструюючи та будуючи власні форми і змісти таким чином, щоб не входити в дисонанс із наявними знаннями, не оперувати застарілою інформацією. У зв'язку з цим виникає значення випереджувального розвитку освіти як нової педагогічної парадигми із її впливом на формування «суспільства знань» [1].

У вищеозначених умовах має відбуватися не лише зміна уявлень про післядипломну професійну освіту педпрацівників та визначення специфіки освітнього процесу освіти дорослих, а й реально здійснюватися прискорення реформування післядипломної педагогічної освіти, вдосконалення системи підготовки та перепідготовки кваліфікованих педагогів. При цьому професійний розвиток фахівців має набути випереджувального безперервного характеру.

«Із метою збереження єдиного державного освітнього простору доречно зміцнювати державну галузеву систему підвищення кваліфікації працівників освіти» та «дбати про механізми переходу в системі ППО до діяльнісної педагогіки» [3].

Традиційна система післядипломної педагогічної освіти за понад семидесятирічний період вийшла на вектор неперервності у підвищенні кваліфікації кадрів, а з наукової точки зору неперервне навчання стало внутрішньою інтенцією професійного розвитку особистості.

Сьогодні до найбільш характерних особливостей неперервного навчання відносяться фундаменталізація освіти, збільшення потреби доступності, а також створення гнучких механізмів постійного оновлення змісту післядипломної освіти й підготовленості, що значною мірою впливає на професійний розвиток кадрів.

Фундаментальність післядипломної освіти полягає у формуванні цілісної картини про навколишній світ, що в сучасному інформаційному просторі вимагає від педпрацівників нового педагогічного мислення та підтримується пріоритетністю компонентів їх професійного розвитку в перспективній системі освіти на основі введення європейських стандартів та принципів забезпечення якості професійної освіти дорослих.

Випереджувальна освіта зорієнтовує на майбутнє, на умови майбутньої професійної діяльності в інформаційному та швидко змінюваному суспільстві й виконує роль якісно нового аспекту дослідження в сучасній педагогіці, що потребує концептуального обґрунтування.

Специфіка й особливості післядипломної освіти щодо випереджувального розвитку, на нашу думку, характеризуються дослідженням таких проблем:

- модернізації післядипломної освіти на засадах сталого розвитку;

- стратегічного розвитку післядипломної освіти;

- прогнозного передбачення ймовірного розгортання сьогочасних тенденцій змін у професійному розвитку та післядипломній освіті;

- спрямування безперервного професійного розвитку на прискорене фахове зростання.

Практичні дослідження засвідчують, що основні тенденції змін системи післядипломної освіти безпосередньо стосуються питань визначення порядку та умов організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників на основі введення внутрішніх інновацій у діяльність інститутів післядипломної освіти. Значна частина утруднень, з якими стикаються не лише молоді, а й досвідчені працівники насамперед пов'язана з невисокою здатністю передбачати результати своєї діяльності, визначати зону розвитку, а також відсутність уміння реагувати на непередбачувані зміни умов діяльності.

Для модернізації післядипломної освіти на засадах сталого розвитку необхідна різнопланова компетенція, в основу якої покладено готовність думати та діяти в межах професійних повноважень, брати відповідальність на основі холістичного розуміння професійної діяльності людини в оточуючому світі й у глобальній перспективі. Означена компетенція передбачає готовність постійно навчатися та співпрацювати, долаючи дисциплінарні та професійні кордони, мислити, критично аналізувати і розв'язувати проблеми, шукаючи можливості розширення чи обмеження у професійних функціях.

Концепція освіти для сталого розвитку орієнтує всю систему післядипломної освіти на нові елементи професійного розвитку через формування у педагогів системного мислення, інтегрованого бачення та особистісного лідерства й підприємництва, розкриття творчого потенціалу, визнання хаосу та комплексності, сприяння колективній зміні, а також уміння мислити перспективно, враховуючи невизначеність і прогнози, виявляти готовність до міждисциплінарної роботи, відкритості думок і сприйняття чужих цінностей, переосмислення власних поглядів, відчувати, співпереживати і нести спільну відповідальність.

Світовий досвід забезпечення якості життя шляхом збалансованого соціально-економічного та екологічного розвитку, забезпечення можливості відтворення навколишнього середовища і раціонального використання природи, а також збереження здоров'я та її екологічної й соціальної захищеності свідчать про те, що Концепція сталого розвитку є провідною не тільки у подальшому існуванні постіндустріального суспільства, а й «дає можливість створити системний механізм трансформації смисложиттєвих пріоритетів на індивідуальному рівні, а відтак - забезпечити випереджуючу функцію освіти стосовно моделювання соціальних процесів» та становлення регіональної системи європейської освіти [4].

В українській освітній традиції освіта для сталого розвитку базується на концепції екологічної освіти і поряд із професійними екологічним, економічним та іншими видами освіти передбачає широкі міждисциплінарні знання, котрі базуються на комплексному підході до розвитку суспільства, економіки та навколишнього середовища. Зважаючи на це, необхідно врахувати, що, на відміну від традиційних методів навчання, сучасна освіта має справу із системами і формами знань, які динамічно змінюються.

У зв'язку з цим холістичний підхід до формування педагогічного світогляду в системі післядипломної освіти дасть змогу цілісно підійти до розвитку особистості. Крім того, слід усвідомити, що соціально-економічні та суспільні проблеми безпосередньо залежать не тільки від життєвого досвіду особистості, а й від нестачі інтегрального (системного) розуму - відсутності здорового глузду, логіки у виробленні та реалізації продуманих рішень на всіх рівнях, невмінні відбирати й використовувати неординарні ідеї інтелектуально обдарованих особистостей - представників української еліти.

Включення до модернізації післядипломної освіти технологій трансформуючого навчання, що має кілька вимірів (трансчасовий (минуле, теперішнє, майбутнє і міжпоколіннєве); трансдисциплінарний (соціально- науковий і природничо-науковий способи мислення); транспросторовий (локальний, регіональний, глобальний); транс культурний), дасть змогу в Концепції програми освіти для сталого розвитку передбачити зміни умов організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників та прийняти нормативні вимоги до змісту професійних програм ППО через розроблені та прийняті Стандарти ППО, виокремлення і створення методики освіти дорослих, визначення та закріплення порядку та нормативних витрат на підвищення кваліфікації педагогів за дистанційною формою навчання, запровадження модульно-накопичувальної системи підвищення кваліфікації тощо.

Модернізація післядипломної освіти, розробка засадничих основ її переорієнтації у випереджувальному розвитку повинна бути спрямована на пошук цілісності в міжсекторальних зростаючих вимогах до інформатизації професійної освіти та підвищення кваліфікації працівників, заохочення на нове педагогічне мислення та сприяння позитивним суспільним і особистісним змінам. Випереджувальний розвиток освіти виступає як нова педагогічна парадигма, відповідно до якої система освіти буде фундаменталізована у зв'язку зі збільшенням орієнтації на інноваційний поступ інформаційно- освітнього простору, використанням найновіших досягнень науки та авангардної ролі освіти у професійному розвитку людини, а також упровадженням організаційно-педагогічних та змістово-технологічних змін в освіті впродовж життя.

Концептуальні ідеї післядипломної освіти необхідно шукати в інтеграції та взаємозалежності всіх компонентів підвищення кваліфікації, в тому числі світового досвіду, у тісній взаємодії потреб ринку знань, ринку послуг та ринку праці, які виокремлюють відмінності суспільства економіки знань від стандартної ринкової економіки на основі наслідків професійних дій. Прискорення процесу модернізації післядипломної освіти, зокрема й закладів післядипломної педагогічної освіти, та управління їх розвитком можливо лише за умови, якщо в післядипломній освіті відбуватиметься розробка та реалізація системи стратегій.

Стратегія післядипломної освіти залежить від державної політики в галузі та визначеної місії і цілей довгострокового управління системою. Це сучасний варіант управління за цілями, а стратегічне управління є однією із форм реалізації цільового підходу. Його теоретико-методологічна обґрунтованість дозволяє здійснити вибір таких стратегічних форм і методів управлінського впливу, які були б адекватними внутрішньому середовищу і зовнішньому простору в усій його складності й перспективах розвитку.

До зовнішнього впливу варто віднести державну політику у сфері післядипломної педагогічної освіти, сучасні виклики щодо освіти дорослих упродовж життя, законодавчу підтримку системи післядипломної освіти.

До внутрішніх чинників відносять участь у процесах модернізації підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців, своєчасне забезпечення змістово-технологічних змін у навчанні слухачів, а також особистісну потребу науково-методичних працівників реалізувати свій творчий професійний потенціал на спрямування якісного професійного зростання педпрацівників.

За своїм змістом стратегії післядипломної освіти відображають особливості її функціонування. Базові стратегії розвитку післядипломної освіти закладені у Національній стратегії розвитку освіти на 2012-2021 роки, реалізація кожної з яких відображає загальні цілі.

Використовуючи класифікацію стратегій підприємств (за А. Томпсоном і А. Стріклендом), робимо спробу виокремити такі види стратегій для розвитку післядипломної освіти:

- коорпоративну, що визначає загальний план управління диверсифікацією послуг підвищення кваліфікації працівників різних галузей та окреслює загальний напрям їх розвитку (впровадження стажування, інтернатури як форм підвищення кваліфікації для всіх категорій працівників, а не лише для медиків тощо);

- ділову, що зосереджена на управлінні успішною діяльністю щодо надання послуг із підвищення кваліфікації, перепідготовки за інтегрованими чи суміжними спеціальностями та досягнення ділових переваг надання таких послуг для різних галузей (перекладачі для туристичних послуг, економіка для директорів шкіл, головні спеціалісти місцевих органів управління освітою тощо) не тільки в регіоні;

- функціональну, яка конкретизує підходи до управління різними структурами підвищення кваліфікації й післядипломної освіти та спрямовує використання ресурсів у межах реалізації загальної стратегії професійного розвитку кадрів;

- операційну, що сприяє визначенню керівних принципів розвитку післядипломної освіти, механізмів випереджального розвитку та вибору стратегії досягнення поставленої мети професійного зростання.

Відповідно до умов входження у європейське співтовариство стратегія післядипломної освіти в Україні має визначатися з позицій:

- внутрішнього зростання, яке передбачає підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців упродовж життя, розширення та інтеграцію освітніх потреб не за галузями, а за замовленнями ринку праці, розробку варіативних багатопрофільних освітніх програм, а також оновлення підходів до видачі підтверджуючих документів професійної освіти й підвищення кваліфікації після практичного стажування;

- зовнішнього зростання, що відбувається за рахунок інтеграції послуг та злиття капіталовкладень між різноманітними видами професійної діяльності, результати яких безпосередньо не пов'язані між собою, однак поєднуються конкурентоспроможністю ринку освіти.

Аналізом результатів зовнішнього і внутрішнього зростання системи післядипломної освіти може стати вертикальна та горизонтальна інтеграція послуг чи інституцій із підвищення кваліфікації та професійного розвитку на умовах конкуренції переваг чи вироблення цінностей для системи. Досягнення цілей інноваційного розвитку закладів післядипломної освіти можливе за рахунок різних комбінацій послуг та концентрації зусиль, ураховуючи конкурентні переваги та ризики.

У післядипломній освіті, як і в будь-якій іншій галузі освіти, існує потреба в прогнозах, що зорієнтовані на далеку і близьку перспективи. Крім того, в умовах спільної діяльності навчальних закладів та освітніх установ щодо професійного розвитку педагогічних працівників важливе формування системи управління стратегічного типу з визначенням об'єднуючої мети навчання упродовж життя як відправної точки, що спонукатиме до розробки відповідних стратегій розвитку та механізмів випереджувального характеру.

Прогнозування - процес передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематична інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування випереджувального професійного розвитку є змістово-технологічне передбачення майбутнього системи післядипломної освіти на основі ймовірного розгортання тенденцій її розвитку на сучасному етапі.

Змістово-технологічне передбачення - це важливий інструмент інноваційних змін, що призводять до нової якості післядипломної педагогічної освіти. Прискорити зміни можливо за рахунок урахування особливостей педагогічного прогнозування у структурі професійного розвитку педагогічних працівників. Методи прогнозування в означеному випадку базуються на:

- зростанні вимог до особистості педагога в умовах змінюваного суспільства до сталого розвитку;

- передбаченні тенденцій змін соціально-освітнього простору регіону;

- потребі в прогнозах тимчасової перспективи та цілей педагогічної діяльності.

Як свідчить дослідження, між прогнозуванням у структурі професійного розвитку і рівнем виявлення педагогічної проблемності встановлюються особливі зв'язки. Це сприятиме виявленню функціональних характеристик прогностичного компонента в структурі професійного розвитку педпрацівника. При цьому дослідження впливу прогностичних компонентів на динаміку структурно-рівневих характеристик професійного розвитку важливе на різних етапах професіоналізації з метою виявлення факторів впливу на прогнозування педагогічних проблемних зон педагогічної діяльності.

Особливістю взаємозв'язку між прогнозуванням і рівнем виявлення педагогічної проблемності є однакове спрямування, але відмінності у якісному складі. Якісні характеристики прогнозування професійного розвитку обумовлюються певними рівнями педагогічної діяльності. Із практики відомо, що спостерігається домінування рівнів професійної діяльності, пов'язаних із різноманітними підходами до прогнозування педагогічних явищ. У зв'язку з цим ефективність прогностичної діяльності визначається інтелектуальними, емоційно-вольовими та комунікативними особливостями особистості [2].

Педагогічне прогнозування - це мислительний процес, що передбачає цілеспрямоване узагальнення та усвідомлене передбачення майбутнього результату, вирішення проблемних ситуацій, з якими стикається педагогічний працівник у повсякденній діяльності. Прогнозування обумовлює перетворення структурно-рівневих характеристик професійного розвитку педпрацівників. Л. А. Регуш виділяє такі якості прогнозування: глибина, аналітичність, усвідомленість, гнучкість, перспективність, доказовість та загальна прогностичність. Як результат, високий рівень прогнозування обумовлює встановлену надситуативну проблемність, а низький рівень прогнозування вказує на ситуативну проблемність.

Отже, методи педагогічного прогнозу базуються на оцінці впливу існуючих та впровадженні нових технологій у практику післядипломної освіти.

Змістово-технологічне передбачення стає системним підходом до розвитку закладів післядипломної педагогічної освіти. Розвивальною базою при цьому слугують динамічні інноваційні процеси та взаємопроникнення зовнішнього середовища й внутрішньої сфери діяльності в системі професійного навчання педпрацівників.

Сучасні темпи оновлення техніки і технологій, що перевищують сьогодні темпи зміни поколінь людей, зумовлюють зміни в системі неперервної професійної освіти та професійного розвитку особистості. У науковій літературі з педагогіки та менеджменту організації поняття зміни і розвитку зазвичай розрізняють. Про розвиток можливо говорити перш за все за наявності якісних змін у системах управління, важливими властивостями яких є поява нових системних та інтегративних якостей.

Професіонал - це професійний менеджер, який організовує і спрямовує свою діяльність на досягнення прогнозованого успіху. Розвиток необхідно сприймати як новий якісний стан об'єкта, його складу і структури. Професійний розвиток стає закономірною зміною, що дозволяє виділити процеси розвитку серед інших елементів діяльності особистості впродовж життя. Випереджувальний розвиток післядипломної педагогічної освіти слід розглядати як стабільний процес переходу від діючого до інноваційного якісного стану, від стратегії до системних змін.

Стратегічно зорієнтована система професійної освіти відрізняється від традиційної післядипломної освіти перш за все своїм технологічним забезпеченням, оскільки не може функціонувати на базі традиційних освітніх технологій. Технологічність неперервної професійної освіти передбачає:

- зміну часових термінів підвищення кваліфікації і посилення значущості етапів самоосвіти;

- підвищення ролі засобів навчання дорослих, особливо розроблених на основі сучасних інформаційних технологій;

- посилення значущості принципу індивідуалізації навчання за програмою особистісно-професійного розвитку, що побудована на передбаченні та процесному консультуванні з питань осмислення перспектив діяльності, професійного й кар'єрного зростання.

Стратегічний вибір системи післядипломної педагогічної освіти, спрямований на становлення інноваційного педагога, доповнюється професійним зростанням особистості, досягненням професійно-педагогічного самовдосконалення, самовираження, самовиховання, що сприяє формуванню внутрішньої потреби до професійної творчості й дослідництва, утвердження нових цілей безперервного професійного розвитку та оптимальних способів формування професіоналів освітньої галузі.

Переорієнтація діяльності Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти в означених умовах доповнює наукову концепцію, що покликана сформувати нову систему безперервного навчання педагогічних і керівних кадрів завдяки пошуку випереджувальних механізмів професійного зростання:

- підвищення вимог до професійної підготовки, поточна зміна програм професійного навчання та запровадження факторного моделювання професійного розвитку особистості на засадах адаптивного управління;

- заохочення до участі у зовнішніх навчальних програмах професійного навчання та набутті спеціальних знань із актуальних питань забезпечення розвитку освітньої галузі;

- розширення відповідальності за власну роботу та рівень підготовки молодого покоління до життя;

- мотивації ефективної діяльності та досягнення професійної кар'єри;

- вироблення стратегії виховання педагогічних талантів та передачі професійних знань завдяки новаторській діяльності.

Професійна педагогічна діяльність неодмінно супроводжується змінами в структурі особистості педагога: відбувається посилення та інтенсивний розвиток якостей, що сприяють успішному здійсненню діяльності, а також поширюються і змінюються структури, що передбачають професійне зростання. Позитивний вплив педагогічної професії на особистість працівника освітньої галузі виявляється у випереджувальній спрямованості на професійну самосвідомість та нове педагогічного мислення.

Висновок

Випереджувальна освіта зорієнтовує на умови майбутньої професійної діяльності в інформаційному суспільстві. Збільшення доступності всіх видів освіти для населення забезпечується варіативністю форм та навчальних програм, а також пошуком механізмів випереджувальної спрямованої підготовки працівників.

Випереджувальна післядипломна освіта - це шлях до стратегічних вершин якості професійних послуг населенню. В її основі - парадигмальність до інтерпретації досвіду та інноваційної практики підвищення кваліфікації, що зорієнтовує на пошук шляхів визначення та досягнення стратегії професійної підготовки працівників.

У зв'язку з цим реалізувати головну мету післядипломної освіти, яку сформульовано як професійний розвиток дорослої професійної особистості, неможливо без урахування оновленої методології, методики та інноваційної практики ППО. Розглянути проблеми професійного розвитку педагогічних працівників комплексно допомагає пошук науково-методичних засад професійного розвитку педагогічних і керівних кадрів в умовах забезпечення випереджувальної післядипломної педагогічної освіти.

Очікуваними результатами дослідження означеної проблеми у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти визначено виявлення та обґрунтування шляхів професійного розвитку педпрацівників в умовах суспільних трансформацій. Зіставлення випереджувальної післядипломної педагогічної освіти щодо розвитку суспільства економіки знань - це об'єкт інституційного дослідження, а прогностичне моделювання процесів професійного розвитку педагогічних та керівних кадрів ґрунтується на ідеях модернізації освіти для сталого розвитку, стратегії післядипломної освіти, прогнозного моделювання технологій освіти дорослих та їх професійного зростання. Предмет пошуку в межах розв'язання досліджуваної проблеми засвідчує, що принцип випереджальності стає фундаментальним методологічним принципом розвитку всієї системи освіти.

Список використаної літератури

1. Кавалєров В. А. «Випереджувальний розвиток» освіти як нова педагогічна парадигма / В. А. Кавалєров // Гуманітарний вісник ЗДІА. 2012. № 49. С. 226-232.

2. Никитина Л. Е. Педагогическое прогнозирование: научнометодическое пособие / Л. Е. Никитина, И. А. Липский, С. Н. Майорова- Щеголева, Г. А. Наместникова ; под. общ. ред. Л. Е. Никитиной. М.: НОУВПО Московский психолого-социальный институт, 2009. 288 с.

3. Олійник В. В. Тенденції розвитку післядипломної педагогічної освіти в умовах трансформації суспільства / В. В. Олійник // Теорія і практика управління соціальними системами. 2013. №1. С. 56-66.

4. Романенко М. І. Випереджаюча освіта для сталого розвитку як механізм модернізації вітчизняної освіти / М. І. Романенко // Офіційний каталог Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади - 2010». К.: Компанія «Виставковий світ», 2010. 159 с.

5. Цегольник П. А. Концепция опережающего развития образования: (образование ХХІ века как сфера опережающего развития) / П. А. Цегольник. Хмельницкий: ХНУ, 2009. 309 с.

Размещено на Allbest.ru