Вітчизняна педагогічна думка про формування в особистості елементів культури праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37(092): 37.035.3

ВІТЧИЗНЯНА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА ПРО ФОРМУВАННЯ В ОСОБИСТОСТІ ЕЛЕМЕНТІВ КУЛЬТУРИ ПРАЦІ

Леся Малик, аспірантка кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

У статті проаналізовано процес формування елементів культури праці молодого покоління, створення умов для всебічного розвитку особистості у сфері праці, виховання трудових навичок і вмінь, упровадження у навчальний процес нових форм і методів навчання та виховання, спрямованих на особистість вихованця, розвиток його духовних, моральних, культурних та творчих здібностей. Розкрито роль трудового навчання та виховання у процесі формування культури праці підростаючого покоління.

Ключові слова: розвиток особистості, трудове навчання та виховання, виховання культури праці, умови формування елементів культури праці, трудова культура, мотивація трудової діяльності, колективна праця, трудова та професійна підготовка студентів.

В статье проанализирован процесс формирования элементов культуры труда молодого поколения, создания условий для всестороннего развития личности в сфере труда, воспитания трудовых навыков и умений, внедрения в учебный процесс новых форм и методов обучения и воспитания, которые будут направлены на личность воспитанника, развитие его духовных, моральных, культурных и творческих способностей. Раскрыта роль трудового обучения и воспитания в процессе формирования культуры труда подрастающего поколения.

Ключевые слова: развитие личности, трудовое обучение и воспитание, воспитание культуры труда, условия формирования элементов культуры труда, трудовая культура, мотивировка трудовой деятельности, коллективный труд, трудовая и профессиональная подготовка студентов.

Key words: development of personality, labour studies and education, education of labour standard, conditions of forming of labour standard elements, motivation (reason) of labour activities, collective labour, labour and professional training of students.

Постановка проблеми. Сучасні вимоги суспільства, які стоять перед вищою школою, спрямовані на перехід освітньої системи до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентоспроможність у європейському та світовому освітніх просторах, формування покоління молоді, що буде мати необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде захищеною та мобільною на ринку праці, завжди робитиме особистий духовно-світоглядний вибір та буде здатною до навчання впродовж життя [9].

У сучасних умовах будь-яку діяльність людей неможливо уявити без сформованості в них елементів культури праці. Тому основним завданням, що стоїть перед вищою школою, є формування в підростаючого покоління культури праці, необхідність якої визначено в Державному стандарті освітньої галузі “Технологія” [2].

Трудова освіта у вітчизняній освітній системі є основною складовою, базовим компонентом і головним засобом реалізації навчально-пізнавальної, соціально-трудової та професійної діяльностей людини. Від загальної, трудової і професійної культури членів суспільства залежать темпи технічного, технологічного, соціально-економічного прогресу та якість життя кожної людини.

Метою, що ставить перед собою суспільство, є створення умов для всебічного розвитку особистості у сфері праці, формування елементів культури праці за допомогою розширення масштабів інтелектуальної діяльності в матеріальному виробництві. При цьому технічний прогрес сприяє гармонійному поєднанню фізичних і розумових зусиль робітника.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми трудової підготовки молоді, поєднання навчання з продуктивною працею як основною умовою всебічного розвитку особистості досліджувалися видатними діячами педагогічної науки кінця ХІХ - поч. ХХ століття: Н. Х. Весселем, Р. Зейделем, К. Д. Ушинським, К. Ф. Цирулем та іншими. Подальший розвиток теорії та практики трудового навчання й виховання учнів, обґрунтування важливості формування в них елементів культури праці здійснювався А. С. Макаренком, О. Сухомлинським, К. С. Шацьким та ін.

Визначними педагогами сучасності, що безпосередньо займаються розробкою питань базової професійної освіти, розвитку особистості, політехнічної освіти, формування культури праці, є Б. І. Адаскін, Я. Батишев, С. Е. Матушкін, М. М. Скаткін, В. П. Струманський.

Мета дослідження - окреслити погляди вітчизняних науковців на розвиток культури праці молоді.

Виклад основного матеріалу

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується вдосконаленням соціальних відносин людини як головної виробничої сили та цінності суспільства. Готовність до праці є найважливішою властивістю різнобічно розвиненої особистості, що додає їй цінності перед суспільством та робить творцем нового світу [8, с. 21].

Сьогодні система освіти повинна стати більш гнучкою, інтенсивно використовувати контакти між різними навчальними дисциплінами, а також надавати студентам можливість набувати важливих ключових знань та вмінь, пов'язаних із розвитком мислення, здатністю до аналізу і синтезу, наявністю власного погляду, здатністю керувати прийняттям рішень у групі, навичками колективної роботи, що не шкодить розвиткові індивідуальних здібностей, бажанням оволодіти новими технологіями.

Основними педагогічними завданнями виховної роботи у вищому навчальному закладі є створення умов для забезпечення динамічного розвитку професійно-значущих якостей особистості майбутнього фахівця, зокрема такої інтегративної якості, як культура праці. Принагідно зазначимо, що культура праці - це творча взаємодія суб'єктів навчально-виховного процесу в усіх його аспектах, які стосуються професійного розвитку особистості майбутнього фахівця, формування його професійних якостей, дотримання гуманістичних принципів особистісно орієнтованого навчання і виховання; високий рівень уміння суб'єктів навчально-виховного процесу контролювати себе й здійснювати контроль у процесі професійного розвитку та навчально- виробничій і трудовій діяльностях, дотримання морально-етичних, естетичних, культурних та раціонально-технологічних вимог до трудової діяльності.

Трудове навчання спрямоване на формування культури праці студентів, а його можливості найбільш ефективно реалізовуються в процесі доцільно організованої проектно-технологічної діяльності на заняттях із технічної праці. Дієвість роботи щодо формування знань, умінь та навичок культури праці насамперед визначається майстерністю самих педагогів трудового навчання, вмінням організовувати проектну діяльність студентів.

Культура праці є продуктом саморозвитку та взаємодії суб'єктів у навчально-виробничій і трудовій діяльностях. Така взаємодія також має двосторонній характер діалогу. У ній формується культура праці студента та здійснюються процеси вдосконалення навчально-виробничої діяльності, професійного самовдосконалення педагога.

Як продукт саморозвитку та взаємодії суб'єктів навчально-виробничої й трудової діяльностей формування культури праці є спеціально організованим і цілеспрямованим процесом, ефективність якого залежить від педагогічних умов, за яких він здійснюється, а також відповідного науково-методичного забезпечення.

Основи культури праці закладаються в трудовому вихованні та розвиваються у процесі професійного виховання, набуваючи ознак професійної якості особистості.

Виховання елементів культури праці студентів повинно здійснюватися у формі цілеспрямованого педагогічного діяння, яке охоплює всі ланки навчально-виховного процесу і будується на основі єдності педагогічного і студентського колективу, розширенні сукупності знань і практичних умінь культури праці студентів.

Трудове виховання формує в особистості певні якості, зокрема професіоналізм. За допомогою виховних впливів розвиваються такі особистісні якості, як бережливість, заощадливість, господарність, необхідні не лише у виробничо-економічній діяльності, а й у стосунках поза сферою матеріального виробництва, щоденному житті. У праці молоде покоління набуває знань, умінь, розвиває свою індивідуальність, забезпечує умови, необхідні для усвідомленого рішення в різних непередбачуваних ситуаціях.

Видатні педагоги А. Макаренко та В. Сухомлинський звертали увагу на те, що в трудовому вихованні та профорієнтації молоді має бути присутня духовність. Вони вважали, що саме уявлення про працю слід піднімати до рівня духовної потреби, пов'язаної з натхненням, творчістю, моральною чистотою, усвідомленням суспільної цінності праці. На такому підґрунті формуються риси як морального дорослішання, так і вольової цілеспрямованості.

Формування моральних і розумових запитів спонукає молодь до старанності в праці. Тому досить важливим завданням викладача є розвиток волі кожної молодої людини, адже якщо не буде сформована воля, людина виросте пустоцвітом, ні до чого не здатною істотою.

Головне завдання трудового навчання та виховання - сформувати в кожного студента загальну налаштованість на сумлінну творчу працю, спрямувати його в бік духовного оволодіння тією чи іншою професією. Йдеться про сумлінність, дисциплінованість, невпинність у вдосконаленні своєї майстерності.

У своєму дослідженні “Праця в її психологічному і виховному значенні” видатний педагог К. Д. Ушинський ставить працю на чільне місце в житті людини та підкреслює її провідну роль у формуванні моралі й моральних якостей. Вагомого значення він надавав праці як головному засобу виховання. Основне завдання виховання педагог вбачав у підготовці людини до самостійного життя, а працю вважав основою виховання та необхідною умовою гармонійного розвитку. На його думку, поєднання розумової і фізичної праці, зв'язок науки з життям є найудалішим у процесі навчання. К. Д. Ушинський вважав, що виховання повинне не лише розвивати розум людини й надавати їй певного обсягу відомостей, але й запалювати в ній прагнення до серйозної праці [15, с. 116].

К. Д. Ушинський зазначав, що велике значення в навчальній трудовій діяльності мають пам'ять, увага, мова, мислення, почуття та інші психологічні процеси. Він наголошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці, який сприяє розумовому та моральному розвитку дитини, а не механічному заучуванню навчального матеріалу. Навчання формує необхідні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль. Із цією метою в особистості необхідно пробуджувати бажання вчитися, розвивати пізнавальні інтереси й надавати можливість пізнання радості успіху в навчанні. Складність розв'язання цього завдання в тому, що школярі не завжди відразу бачать результати навчальної праці [16, с. 325].

Як відомо, у процесі навчальної діяльності молодої людини виявляються різні мотиви, але особливо значимим є пізнавальний інтерес, інтерес до знань, що студент отримує в навчальній діяльності. Саме у цьому віці з'являються нові мотиви навчання, позв'язані з розширенням знань, формуванням потрібних умінь і навичок, що дозволяють займатися цікавою роботою та самостійною творчою працею. Навчання доповнюється самоосвітою, набуваючи при цьому більш глибокого особистісного змісту.

Усвідомлення особистістю життєвої значущості знань є важливим мотивом їхньої навчальної діяльності. Численні дослідження психологів і педагогів свідчать, що наявність знань не визначає успішність навчання. Дуже важливо, щоб студенти вміли самостійно їх здобувати та застосовувати.

Тому саме стимулювання є одним із засобів, за допомогою якого може здійснюватися мотивація трудової діяльності [3].

В. О. Сухомлинський поділяв моральні стимули до праці підлітка, характер якої ще формується, на три групи:

1) ідейні, тобто безпосередньо позв'язані з її особистими поглядами та переконаннями;

2) інтелектуальні, що пов'язані з інтелектуальною насиченістю праці, прагненням особи до високої трудової культури;

3) естетичні, пов'язані з моральною оцінкою краси трудового процесу й матеріального результату праці [11, с. 11].

Останнім часом значна увага науковців приділялася формуванню в молодого покоління високої культури праці. Ці дослідження підтверджують, що підлітків приваблює така праця, в якій вони можуть проявити певну ініціативу і творчість, вступити в суспільні зв'язки з іншими людьми, виявити свою працьовитість, уміло виконати поставлені перед ними завдання та домогтися кращих результатів. Молоде покоління проявляє особливий потяг до колективної праці разом із дорослими. Така праця дисциплінує підлітка, зміцнює його витривалість, організованість, привчає контролювати себе за вимогами колективу, орієнтуватися та брати приклад із кращих зразків праці дорослих.

В. О. Сухомлинський стверджував, що в праці високої культури, освітленій знаннями й наукою, людина утверджує себе, втілює особисту гідність. Упроваджуючи досягнення й відкриття науки в трудову діяльність молодого покоління, ми відкриваємо перед ним могутню виховну силу праці, її привабливість [11, с. 31].

Важливу роль у формуванні позитивного ставлення до праці відіграє організація колективної роботи студентів, коли вся група виготовляє один виріб, при цьому здійснюється поділ праці між ними. Кожен виконує частину загального завдання, що стоїть перед усією групою. Молодь звикає співпрацювати один з одним, працювати за загальним планом. Така організація діяльності підвищує інтерес до власної праці і праці товаришів, почуття відповідальності перед колективом, учить оцінювати свою роботу, ясно усвідомлювати вимоги до її організації, планування та здійснення, визначати критерії оцінки готового виробу, тобто формує культуру праці.

Єдність культури праці і загальний гармонійний розвиток особистості (фізичний, розумовий, естетичний, моральний), вважав В. О. Сухомлинський, - один із основоположних принципів трудового виховання. Він наголошував на тому, що “гармонійного всебічного розвитку, освіченості, духовного багатства, моральної чистоти - усього цього людина досягає лише за умови, коли поряд з інтелектуальною, морально-етичною і фізичною культурою вона досягає високого ступеня розвитку культури праці, трудової творчості” [13, с. 301]. Учений стверджував, що якого б високого рівня не досягла технічна думка, шлях до наукових вершин і культури праці буде пролягати через оволодіння азбукою техніки, під якою він розуміє вміння читати технічну документацію, знання нескладних інструментів, приладів та механізмів [12, с. 342].

У близькому за значенням поняті “трудова культура” В. О. Сухомлинський поєднує не тільки досконалість практичних умінь та навичок, майстерність, досягнуту внаслідок теоретичних знань, але й уміле керівництво працею з боку старших. За його висловом, це лише один бік праці, адже суть трудової культури - роль, місце трудової діяльності в житті людини, інтелектуальна насиченість і повнота, моральне багатство, громадська цілеспрямованість трудової творчості [13, с. 301-302]. На його думку, трудова культура - це такий ступінь духовного розвитку людини, коли вона не може жити без праці в ім'я загального блага, праця наповнює її життя високим моральним натхненням, а також духовно збагачує життя. Учений вважав, що навчати дітей оволодівати інструментами необхідно вже на початкових етапах навчання, адже в результаті такого педагогічного підходу зростає роль умінь і навичок, точність обробки - риси культури праці, важливі для подальшого трудового навчання і формування культури праці в підростаючого покоління.

Підготовка молодого покоління до участі в продуктивній праці, формування морального ставлення до праці можуть здійснюватися лише під час загального процесу морального виховання. Праця стає виховуючою силою лише тоді, коли вона збагачує інтелектуальне життя, наповнює багатогранним змістом розумові, творчі інтереси, звеличує моральну цілісність та естетичну красу особистості й колективу, вважав В. О. Сухомлинський [14, с. 301].

Мету всієї системи виховання В. О. Сухомлинський вбачав у тому, що освітній заклад має навчити людину жити в світі прекрасного, щоб вона не могла жити без краси, а краса світу творила б красу в ній самій. Також багато уваги вчений приділяв якості підготовки педагогів, які повинні постійно розвивати свої професійні якості, вміти виділяти специфічні можливості в кожному навчальному предметі, відбирати з нього найбільш цінний у професійно значущому відношенні матеріал та передавати набутий досвід молодому поколінню. Таким чином, педагоги повинні будувати стосунки зі студентами на основі педагогіки співдружності.

У педагогіці радянських часів акцент робився на вихованні культури праці та реалізації принципу виховуючої ролі колективної праці. При цьому працювати в колективі означало працювати разом, в одному приміщенні, виконувати одну і ту ж роботу. Колективною вважалася така робота, яка має загальну мету.

Розуміючи всю складність проблеми відносин “особистість-колектив”, педагоги наполягали на тому, що лише забезпечення статусу активно діючих осіб загального процесу праці може дати необхідний людинотворчий ефект, а також принести успіх у вихованні культури праці. При цьому виникає твердження щодо домінуючого ідеологічного принципу колективізму: свідомо ставлячись до праці, ми розуміємо те, що праця кожного є частиною загальної праці. У зв'язку з цим взаємодопомога будується на інших основах: розумінні її необхідності для правильної постановки праці; це невід'ємна частина колективної праці [7, с. 6].

А. С. Макаренко вважав, що лише спільні трудові зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна трудова взаємозалежність можуть створити правильне ставлення людей один до одного, побудувати приязні стосунки та відношення в колективі в цілому. Досліджуючи процес формування культури праці, А. С. Макаренко довів: саме праця в колективі за умови вмілого керівництва вчителя формує елементи культури праці, що знадобляться молодому поколінню в їхній подальшій творчій діяльності. Він розробив теорію виховання в колективі та завдяки колективу. Педагогічна діяльність цього дослідника мала єдину мету - підготовку всебічно розвинутих людей, трудова діяльність яких має стати основою всього життя [4, с. 388]. Учений наголошував, що творча праця можлива лише тоді, коли людина ставиться до роботи із задоволенням, розуміє користь та необхідність праці, а остання, у свою чергу, стає основною формою вияву людини як особистості, її таланту [5].

На відміну від колективістського підходу до проблеми розвитку культури праці, С. Т. Шацький наголошував на важливості індивідуального розвитку фахівця. Він вважав, що головною для людини є можливість працювати і використовувати свої знання для реалізації простих життєвих завдань, турбуватися про своє здоров'я, працювати фізично й розумово, складати план своєї роботи і перевіряти його на ділі [17, с. 272-285]. Саме це твердження, на його думку, забезпечує можливість особистісного розвитку, формування елементів культури праці кожного індивіда, стимулює зростання та реалізацію творчих сил особистості.

С. Е. Матушкін під формуванням загальної культури праці на заняттях із технічної праці розуміє:

- добросовісне виконання навчально-трудових обов'язків і виявлення при цьому творчості, ініціативи, почуття колективізму, взаємодопомоги;

- уміння й навички якісного та своєчасного виконання дорученої роботи;

- уміння швидко включатися в роботу, правильно її планувати, цінувати фактор часу;

- дотримуватися правил поведінки, що забезпечують ділову обстановку під час роботи в навчальних майстернях, а також правил техніки безпеки й санітарії;

- бережливе ставлення до обладнання, інструментів та матеріалів [6, с. 6].

Формування культури праці молодого покоління розглядав В. П. Струманський. Найбільш важливими її компонентами він вважає: вміння працювати за планом, контролювати свою діяльність та працювати в колективі. Особливу увагу вчений акцентує на політехнічній культурі праці, яку характеризує як інтегровану сукупність політехнічних знань, умінь та навичок, що забезпечують загальну готовність особистості до високопродуктивної праці [10].

Дослідження Б. І. Адаскіна, С. Я. Батишева, С. Е. Матушкіна, М. М. Скаткіна та інших доводять, що вміння сплановувати свою працю сприяють підвищенню її продуктивності та позитивним змінам в якості продукції. Раціонально й ефективно спланована праця студента розкриває перед ним цінність людської праці, а тому виховує повагу, приносить задоволення від її результатів, розвиває почуття відповідальності, робить очевидним зв'язок між працею робітника і підвищенням його добробуту.

Взаємозв'язок самостійної і керованої діяльностей з іншими видами виробничої діяльності студентів стає психологічною основою єдності й неперервності їхнього навчання та виховання. Методичною основою такої єдності є планування професійного розвитку молоді, спрямоване на зростання їхньої професійної культури, зокрема культури праці. Таке планування охоплює всі аспекти навчально-виховного процесу: від конкретних дій щодо виконання виробничих завдань до поетапного формування професійної культури фахівця як особистості.

Культура праці формується у навчально-виробничій і трудовій діяльностях. Усе частіше трудова діяльність сучасної людини зводиться не лише до фізичної, а й до інтелектуальної діяльності. Пріоритетним завданням підготовки молоді є розвиток її інтелектуальних, духовно-моральних, культурних та інших цінностей.

Не існує професій, в яких немає можливості проявити творчі здібності й подбати про розвиток культури праці, але існують люди, ставлення яких до професійних обов'язків обмежене виконанням мінімальних вимог “від і до”. У процесі оволодіння технічною професією студенти мають змогу формувати професійну культуру та розвивати творчі здібності на всіх етапах навчально- виробничої діяльності - від осмислення ідеї, зародження творчого задуму, його пошуку, втілення до здійснення й реалізації цього задуму.

Праця - найважливіше джерело розвитку людини. Опанувавши знаряддя праці, робітник привласнює трудовий досвід попередніх поколінь, досягнення науки і техніки. У процесі праці перед людиною розкривається система суспільних відносин і духовний світ інших людей. Окрім того, завдяки продуктам своєї праці людина утверджує й пізнає себе як особистість, при цьому формується її самосвідомість [1, с. 98].

Безперечно, значення праці в розвитку особистості є загальновизнаним. У всіх видах праці формується важлива риса людини - практичність. Особа з цією особливістю вільно орієнтується у виробництві та побуті. Беручи участь у колективній праці, індивід пізнає не лише інших, але й себе: хто він є, яку цінність становить для інших, що він може.

Висновки

Рівень культури праці є важливою характеристикою особистості та основою її готовності до трудової діяльності, яка, у свою чергу, є одним із важливих чинників виховання особи. Потреба суспільства в особистості з високою культурою праці зумовлюється вимогами науково- технічного та соціального прогресу, які визначають необхідний рівень підготовки молоді до самостійного трудового життя: ускладненням суспільного виробництва; впровадженням новітніх технологій, зміною змісту, характеру й умов праці; появою нових вимог до безпосередніх учасників виробництва, їх загальноосвітнього, професійного, культурного рівнів тощо.

Культура праці є якісною характеристикою розвитку особистості, сприяє її вільній самореалізації не тільки в трудовій, а й у професійній, пізнавальній, комунікативній, суспільній, побутовій, технічно-творчій та інших видах діяльностей; характеризує продуктивність, доцільність, особистісну та суспільну значимість діяльності; взаємопов'язана з компонентами загальної культури особистості.

Список використаної літератури

1. Алексеев С. Н. Мудрая школа труда / С. Н. Алексеев, Н. П. Семыкин. - М. : Молодая гвардия, 1981. - 176 с.

2. Державний стандарт освітньої галузі „Технологія” (доопрацьований варіант) // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2003. - № 4. - С. 4-7.

3. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу : навчальний посібник / А. М. Колот. - К. : Київський нац. економ. ун-т, 1998. - 224 с.

4. Макаренко А. С. Твори : в 7 т. Т. 4. Книга для батьків : лекції про виховання дітей. Виступи з питань сімейного виховання / А. С. Макаренко. - К. : Радянська школа, 1954. - 524 с.

5. Макаренко А. С. Сочинения / А. С. Макаренко. - М. : АПН РСФСР, 1951. - Т. 4. - 396 с.

6. Матушкин С. Е. О культуре труда в школьных мастерских / С. Е. Матушкин ; под ред. проф. Н. И. Алпатова. - Челябинск : Челябинское книжное издательство, 1959. - 77 с.

7. Нойнер Г. Резерв успеха - творчество / под ред. Г. Нойнера, В. Калветта, Х. Клейна. - М. : Педагогика, 1989. - 11 с.

8. Сериков В. В. Подготовка учащихся к труду в процессе изучения общеобразовательных предметов в средней школе : [учебное пособие к спецкурсу] / В. В. Сериков. - М. : МОПИ им. Н. К. Крупской, 1986. - 96 с.

9. Стратегія реформування освіти в Україні : рекомендації з освітньої політики. - Київ : К.І.С., 2003. - 296 с.

10. Струманский В. П. Формирование политехнических умений и навыков культуры труда учащихся средней специальной школы : автореферат дис. на соискание научной степени канд. пед. наук :13.00.01/ В. П. Струманский. - К., 1982. - 24 с.

11. Сухомлинський В. О. Виховання моральних стимулів до праці у молодого покоління / В. О. Сухомлинський. - К., 1961. - 43 с.

12. Сухомлинский В. А. Трудовое воспитание / В. А. Сухомлинский // Избранные произведения : в 5 т. - К. : Радянська школа, 1980. - Т. 4. - С. 315387.

13. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський. - К. : Радянська школа, 1976. - Т. 4. - 640 с.

14. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський. -

К. : Рад. школа, 1976. - Т. 1. - 654 с.

15. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори : в 2 т. Т. 1. Праця в її психічному і виховному значенні / К. Д. Ушинський. - К. : Рад. школа, 1983. - 487 с.

16. Ушинский К. Д. Избранные произведения / К. Д. Ушинский. - М., 1965. - Т. 1. - С. 325-340.

17. Шацкий С. Т. Новая общественно-педагогическая работа для детей - работников будущего. Педагогические сочинения : в 4 т. / С. Т. Шацкий ; под ред. И. А. Конрова. - М. : Просвещение, 1962. - Т. 1. - 503 с.

Размещено на Allbest.ru