Педагогічний аспект діяльності музеїв при закладах освіти на Харківщині на межі ХХ-ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК [373:069](477.54-25)"19/20"

ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬНОСТІ МУЗЕЇВ ПРИ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ НА ХАРКІВЩИНІ НА МЕЖІ ХХ-ХХІ СТ.

Л.М. Воронова,

Н.С. Мартемянова

Розглядається роль шкільних музеїв у навчальному процесі на Харківщині за період незалежності України.

Ключові слова: музейна педагогіка, навчальний процес, музейна мережа, фонди музею, експонат, краєзнавство.

Надійшла до редколегії 18.02.2014 р.

Рассматривается роль школьных музеев в учебном процессе на Харьковщине в период независимости.

Ключевые слова: музейная педагогика, учебный процесс, музейная сеть, фонды музея, экспонат, краеведение.

The role of school museums іп the educational process іп Kharkwshma during the period of mdependence U consMered.

Key words: museum pedagogws, educational process, museum funds, exMbti, local Mstory.

Сучасна стратегія шкільної освіти в Україні передбачає формування інтелектуально розвиненої, культурної особистості, яка має систему ціннісних орієнтацій, може добре адаптуватися в соціумі, здатна до творчої самореалізації в різних сферах діяльності. Нині процес оновлення та модернізації освіти набуває особливого значення, коли відбуваються усвідомлення і переосмислення власної історії, національних особливостей, успадкування духовних надбань українського народу.

Перебудова системи освіти потребує творчого оновлення всіх її ланок, зокрема музейної справи. Одним із завдань педагогічного колективу школи, в якій є музей, ефективніше використовувати його зібрання в навчально-виховній роботі з учнями. Музей при навчальному закладі гармонійно поєднує ознаки і функції навчальної та дослідної установи. Це дозволяє змістити акцент з активного дидактичного впливу на особистість учня, формування середовища, в якому відбуваються його самоосвіта й саморозвиток і починають діяти механізми внутрішньої активності.

Шкільні музеї України стають інститутом, який дозволяє транслювати й утілювати в життя базові цінності суспільства. У їх діяльності поєднуються культурно-освітні, виховні, науково-дослідницькі функції. Крім того, за кількістю музеї при навчальних закладах переважають інші групи музеїв, що складають музейну мережу України. Тому вельми актуальним є виявлення особливостей їхнього функціонування в окремих регіонах та ефективності впливу на навчально- виховний процес на сучасному етапі.

Потенціал впливу шкільного музею на освіту, розвиток можливостей виховання молодого покоління ще не достатньо досліджені, хоча сама ідея створення шкільного музею і його використання в процесі освіти та виховання не є новою. Невипадково, що цей феномен привертає увагу багатьох дослідників. Теорія і методи діяльності шкільних музеїв та організація краєзнавчої роботи в школах стали предметом дослідження таких українських і російських учених: Є. Г. Ванслова, Л. А. Гайда Н. І., Ганнусенко, Г. Ю. Елькін, І. М.Медведєва, Н. В. Нагорський, З. А. Огризко, Ю. А. Омельченко, Т.Соломонова, В. Є. Туманов, М. Ю. Юхневич та ін. У працях Л.С.Виготського, Д. Б. Давидова, Л.В. Занкова аналізуються головні педагогічні принципи, які використовуються в діяльності шкільних музеїв. Особливий інтерес викликає досвід роботи окремих музеїв Харківщини, який висвітлений у журнальних статтях [8, с. 127-134]. Водночас, деякі проблеми, пов'язані з організацією освітянської діяльності шкільних музеїв у контексті сучасної педагогіки на регіональному рівні, залишаються недостатньо дослідженими.

Зважаючи на наукове і практичне значення теми, мета статті -- проаналізувати функціонування інституту шкільних музеїв на Харківщині в сучасному освітянському просторі.

Використання музеїв з метою освіти і виховання зумовило виникнення музейної педагогіки, яка поєднує елементи музеєзнавства та педагогіки і доповнюється соціологічними та психологічними дослідженнями. Теоретична база музейної педагогіки у світі як науки ще перебуває в стадії формування та розвитку. У Нюрнберзі та Мюнхені створені спеціальні відомство та центр з музейної педагогіки. У США прийнято Державну програму «Музей та освіта», яка розвиває освітні і виховні аспекти музейної комунікації. Існує англійська школа музейної педагогіки, основою якої є виховання дітей завдяки використанню можливостей музею [5, с. 50].

Нині музейна педагогіка розглядає шкільний музей як динамічний, інтерактивний освітній простір, який має певні переваги в порівнянні з державними музеями. Серед них можна визначити такі: існування постійної аудиторії, можливість використання колекції музею для організації та здійснення навчально-виховних заходів, участь школярів у збереженні музейних колекцій, можливість перевірити себе в майбутній професії, комфортна атмосфера для діалогу учителя з учнем, відвідувача з музейним експонатом, особисті норми соціальної поведінки та ін. Усе це сприяє тому, що шкільний музей є ідеальним місцем для творчої самореалізації молоді, коли учень не тільки споживає продукт музейної діяльності, але є його активним творцем.

Історія розвитку шкільних музеїв свідчить, що вони розвивались як «одна із форм активізації навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності. На різних історичних етапах ця мета досягалась своїми специфічними музейними і педагогічними засобами» [3, с. 25]. Аналіз досліджень дозволяє дійти висновку, що термін «шкільний музей» був спочатку достатньо умовним і використовувався для означення наочного матеріалу, який демонструвався на уроках і зазвичай збирався школярами. Зібрані предмети розподілялись по групах гуманітарного та природничо-наукового знань. Перевага в таких музеях надавалася краєзнавчій тематиці. Шкільний музей був своєрідною сферою дитячої творчості, сприяв формуванню трудових і комунікативних навичок, що помітно позначалося на здобутті нових знань, сприяло творчій взаємодії вчителя і школяра [1, с. 13].

До процесу створення шкільних музеїв достатньо активно долучалися вчені та діячі народної освіти: готували посібники по організації музеїв, визначали необхідність створення методичних центрів на базі кращих музеїв. Таким чином, шкільний музей практично з початку виникнення безпосередньо долучався до навчального процесу.

Згодом шкільні музеї стали втрачати переважно навчальні функції і набували значення однієї із форм позашкільної роботи. У другій половині ХХ ст. за радянських часів певного розвитку набуває історичне краєзнавство, як результат -- створювалася широка мережа музеїв на громадських засадах. З 1977 р. громадські музеї почали створюватися в усіх райцентрах і на території селищних рад. На середину 80-х рр. тільки в 29 районних центрах республіки не було громадських музеїв. Якщо в 1979 р. їх налічувалося 2941 , то в середині 80-х -- 6858 [15, ф. 5116, оп. 19, спр. 1121, арк. 1; 10, с. 8]. Майже половину громадських музеїв України складали шкільні музеї, хоча спочатку процес їх створення, як зазначають дослідники, відбувався стихійно. Тому була проведена паспортизація шкільних музеїв і за її результатами на початку 80-х рр. у республіці налічувалось понад 5 тис. музеїв означеного типу [17, с.11].

Стало очевидним, що музейна справа, яка здійснювалася громадськістю, не обмежувалася аматорським колекціонуванням предметів старовини і набула серйозного наукового, просвітницького та виховного значення. Проте, як зазначали фахівці, переважно процес створення шкільних музеїв був формальним, оскільки джерельна база була обмеженою і внеможливлювала створення повноцінного музею. Вони використовувалися переважно для проведення виховних заходів [17, с.11].

Зі здобуттям незалежності України в 90-х рр. відбуваються трансформації в суспільно-політичному й економічному житті країни. Деякі музеї закрили, що пояснюється зміною ідеологічних пріоритетів ( наприклад, музеї військово-історичного профілю, музеї, які присвячені діячам радянської держави, втратили свою актуальність). Нормативна база діяльності шкільних музеїв не відповідала завданням і потребам освітнього середовища, яке ґрунтувалося на нових національно-концептуальних засадах.

Після прийняття Закону України «Про музеї та музейну справу» (1995 р.) Міністерство освіти видало наказ від 20.05.1997 р. «Про затвердження Положення про музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України». Останні зміни в нормативні документи, які регламентують діяльність шкільних музеїв, були внесені у 2006 р. Згідно з новими документами, термін «шкільний музей» замінено поняттям «музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України». Але далі як синонім використовуватимемо термін «шкільний музей».

Зберігаючи традиції минулого, освітня функція шкільних музеїв не втратила своєї важливості й нині, маючи особливу значимість, цінність та нову динаміку у ХХІ ст. Залишаючись місцем збереження раритетів, реліквій, шкільний музей став особливим осередком для спілкування, культурно-освітнім середовищем, яке органічно інтегрує в навчально-виховний процес у школі.

Згідно з «Положенням про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України» (наказ № 640 від 04.09.06), шкільні музеї створюються з метою долучення учнівської молоді «до вивчення і збереження історико- культурної спадщини українського народу, формування освіченої розвиненої особистості та сприяння вихованню у неї патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей українського народу» [12, с.23]. шкільний музей краєзнавчий спілкування

Організаційно-методичне керівництво діяльністю шкільними музеями здійснює Український державний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України. Згідно з відомчою реєстрацією, наприкінці 2010 р. на обліку перебувають 4432 музеї, зокрема за профілями: історичних -- 2687, археологічних -- 10. краєзнавчих -- 616, природничих -- 58, літературних -- 168, мистецьких -- 50, етнографічних -- 609, галузевих -- 27, інших -- 196 [2, с. 49]. На місцях таку роль відіграють позашкільні навчальні заклади туристсько-краєзнавчого профілю (центри туризму і краєзнавства, станції юних туристів тощо) [14, с.13].

З метою висвітлення нинішнього стану шкільного музеєзнавства та популяризації шкільних музеїв Педагогічний музей України спільно з Українським державним центром туризму та краєзнавства учнівської молоді організував всеукраїнську виставку «Шкільний музей: ретроспектива і сьогодення», яка була відкрита 25 квітні 2013 р. На виставці були представлені 20 шкільних музеїв з різних регіонів України: Волинської, Київської, Дніпропетровської, Кіровоградської, Полтавської та інших областей різних за профілем: літературні, історичні, музеї, присвячені видатним історичним та культурним діячам, музей Матері, музей Учителя тощо. На жаль, на цій виставці не було шкільних музеїв Харківщини, хоча вони мають значний практичний досвід і відзнаки за свою діяльність. Так, робота Солоніцевського галузевого освітнього музею гімназії № 3 Дергачівської районної ради Харківської області, який має звання «Зразковий музей», 2009 р. на виставці «Музейно-педагогічна палітра України» в м. Київ була відзначена дипломом [4, с. 58].

На сучасному етапі координатором діяльності шкільних музеїв Харківщини є обласна станція юних туристів, яку більше двадцяти років очолює В. А. Редіна. На офіційному сайті організації зазначено, що відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України від 04.09.06 «Про внесення змін і положень щодо музеїв при навчальних закладах, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України», від 01.02.10 «Про проведення у 2010 р. огляду музеїв при навчальних закладах, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України», Головного управління освіти і науки Харківської обласної адміністрації від 24.03.10 «Про проведення обласного етапу Всеукраїнського огляду музеїв при навчальних закладах» та з метою вдосконалення діяльності музеїв при навчальних закладах, впорядкування і систематизації мережі музеїв, у 2010 р. був проведений огляд музеїв при навчальних закладах Харківської області. Слід зазначити, що такі огляди, згідно з нормативними документами, здійснюються один раз за три роки.

Відомча реєстрація музеїв при навчальних закладах освіти відповідає класифікації музеїв, яка надана в Законі України «Про музеї та музейну справу». На цій підставі виділяються музеї історичні ( широкого профілю, військово-історичні, історії освіти тощо), археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві та ін.

Отже, результати огляду музеїв при навчальних закладах Харківської області 2010 р. свідчать, що на обліку перебувають 286 музеїв. Аналіз мережі свідчить, що в навчальних закладах діють музеї таких профілів: історичного -- 188; історії освіти ( навчального закладу) -- 61; історико-краєзнавчого -- 51; археологічного -- 1; краєзнавчого -- 27; природничого -- 4; літературного -- 10; етнографічного -- 38; галузевого -- 5; інших профілів: меморіальні -- 5; хліба -- 7; художні -- 1[ 6 ].

Особливістю діяльності шкільних музеїв є те, що вони комплектуються, створюють експозиції і використовують їх відповідно до навчально-педагогічних та виховних завдань школи. Кращі шкільні музеї функціонують як шкільні навчально-методичні центри і лабораторії, які надають значних можливостей щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Важливу роль при цьому відіграє самостійна робота школярів під керівництвом педагога.

Як свідчить досвід, ефективність їх діяльності безпосередньо залежить від уміння реалізувати свій потенціал, перетворити кожний експонат на фактор духовного збагачення людини. Однак рівень роботи більшості музеїв значно відстає від їх об'єктивних можливостей [9, с.3].

У зв'язку із цим, слід відзначити, що в останні роки науковці розглядають освіту та педагогіку саме в контексті культури. Як зазначає Л. М. Шляхтіна: «Образовательный процесс приобщает индивида к социально-культурному опыту человечества, что позволяет считать образование способом овладения культурой, то есть процессом совершенствования человека, его культурного роста и развития» [16, с. 408].

Сучасна концепція музейної педагогіки передбачає максимальне використання можливостей освітнього простору шкільного музею для опанування всіх видів музейної діяльності. Пріоритетними визнані такі напрями: пошуково-дослідницька, фондова й експозиційно-виставкова робота, культурно-освітня діяльність.

Аналіз досвіду шкільних музеїв Харківщини свідчить, що пошуково-дослідницька робота дозволяє учням успішно засвоїти як у теорії, так і на практиці всі етапи науково-дослідницької роботи: навчитися працювати з джерелами різних типів, засвоїти способи зовнішнього і внутрішнього аналізу джерел, навчитися формулювати проблему, мету та завдання дослідження, обстоювати власну точку зору, набути навичок роботи з науковою та довідковою літературою та публічних виступів.

Музеї при навчальних закладах освіти Харківської області активно здійснюють активну пошукову роботу, поширеною формою якої є етнографічні експедиції, походи по рідному краю, конкурси (Барвінківський район). У Первомайському районі активом музею-кімнати Олексіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів пошукова робота ведеться спільно з радою ветеранів війни та праці. Шкільний музей бойової і трудової слави ЗОШ І-ІІІ ст. с. Криштопівка Близнюківського району співпрацює з різними архівами [4, с. 37, 39, 49].

Згідно з «Положенням про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України», фонди шкільного музею поділяються на основні (оригінальні пам'ятки історії, культури та природи) і допоміжні (схеми, діаграми, копії, муляжі тощо). Оригінальні пам'ятки історії, культури і природи, що мають наукову, історичну, художню чи іншу культурну цінність і зберігаються у фондах музею, входять до складу Музейного фонду України і підлягають обліку в установчому порядку. Унікальні пам'ятки фонду, а також ті, що мають виняткове наукове, історичне, художнє чи інше культурне значення, Міністерство культури вносить до Державного реєстру національного культурного надбання. Пам'ятки історії та культури (зокрема нагороди з цінних металів), яким загрожує знищення чи псування, можуть вилучати із музею згідно з законодавством.

Таким чином, неодмінною ознакою шкільного музею , на думку дослідників, є наявність фонду оригінальних матеріалів, що відповідають його профілю. Ця ознака надає можливості відрізнити шкільний музей від будь-якого іншого шкільного зібрання [11, с. 15]. Саме з таких експонатів складається експозиція краєнавчого музею Гусарівської ЗОШ І - ІІІ ст. Барвінківського району Харківської області. Це українські вишиванки першої половини ХХ ст., рушники і скатертини, яким уже близько ста років, монети ХІХ -- ХХ ст., бойові та ювілейні медалі, угорські листівки періоду Великої Вітчизняної війни, ікони тощо. Музейний фонд постійно поповнюється новими експонатами, знайденими під час краєзнавчих експедицій. Так, за 2009 р. музей поповнено на 200 експонатів відповідно до тематики музею. Усі експонати музею зібрані учнями та вчителями [4, с. 47].

Діяльність шкільного музею неможлива без організації експозиційно-виставкової роботи, до якої на Харківщині долучаються як школярі, так і вчителі.

Музеї при навчальних закладах Харківської області мають свої умови для впорядкування музейних експозицій. Так, у музеї- комплексі ЗОШ І-ІІІ ст. смт. Кочеток Чугуївського району загальна кількість експонатів складає 3017, із них предметів основного фонду -- 2797. В експозиції Музею бойової та трудової слави Кислівської ЗОШ І-ІІІ ст. Куп'янського району розміщено 408 експонатів, 215 з яких -- оригінали. В етнографічному музеї ЗОШ І-ІІІ ст. №7 м. Первомайський в інвентарній книзі налічується 715 предметів- експонатів. [ 4, с. 104, 76, 94].

Уважне вивчення розділів і тем музейних експозицій шкільних музеїв на Харківщині, на наш погляд, свідчить про формалізм під час їх розробки, одноманітність у визначенні проблем, неоригінальність. В основному вони стосуються історії школи, подій Великої Вітчизняної війни, етнографії України. Тобто нагальною є необхідність професійної музеєзнавчої допомоги таким музеям у розробці музеєзнавчої навчально-методичної літератури, методики співпраці навчальних закладів і музеїв, створення практичних центрів з музеєзнавчої педагогіки. В інформаційному суспільстві не використовуються його можливості, зокрема потенційні можливості музейних зібрань, які зберігаються у фондах та демонструються в експозиціях. Тому надто важливо використовувати інформаційні технології для популяризації практичного досвіду шкільних музеїв [2, с.37].

Реалізувати самобутність, неповторність, виявити можливість інтегруватися в навчально-виховний процес шкільний музей може у визначенні жанру. Відомі музеєзнавці виділяють такі жанри: музей- експозиція (виставка), музей-майстерня (студія), музей-лабораторія, музей-клуб, музей-театр, музей-адаптаційний центр, музей-екскурсійне бюро, музей-ігротека, музей-кафе, музей-ярмарок.

Під час вибору профілю і жанру шкільного музею необхідно зважати на потреби конкретної школи. Очевидно, що чим тісніше пов'язаний профіль музею зі специфікою школи, тим різноманітніше використовуються жанри, тим він більше функціональний і затребуваний, тим ширше коло його діяльності, чисельніший актив і інтенсивніший зв'язок з фахівцями і місцевим співтовариством.

У більшості музеїв при навчальних закладах на Харківщині організовують екскурсії, зазвичай, учні школи. Наприклад, матеріал, зібраний в історико-краєзнавчому музеї «Артемівська світлиця» Артемівського НВК Печенізького району, визначає такі напрями екскурсій: літературний, фольклорний, історичний, етнографічний. Тому можна комбінувати матеріал під час екскурсії залежно від мети, вікових та інших особливостей відвідувачів музею.

Матеріали шкільних музеїв постійно використовуються в навчально-виховному процесі, що свідчить про педагогічні пріоритети в їх діяльності, адже причини створення музеїв при навчальних закладах та їх завдання, насамперед, педагогічні. Використання матеріалів шкільних музеїв сприяє продуктивнішому засвоєнню учнями знань, формуванню умінь, навичок через вплив на емоційну сферу учнів та залучення до навчального процесу більшої кількості органів сприйняття інформації. У Харківській області проводяться музейні уроки в процесі вивчення історичних джерел історії України та давнього світу, історії рідного краю. Так, лише на теми війни учні Народного музею імені Я. І. Краснюка при Першотравневій ЗОШ І-ІІІ ст. Зміївського району використали матеріали музею для участі в різних конкурсах, зокрема в обласному «Збережемо пам'ять про подвиг» [ 4, с. 64-65].

Учнів шкіл залучають до керівництва музеєм при навчальному закладі через Раду музею, яка організовується на принципах самоврядування. За нормативними документами вона обирається на зборах учнівського активу і складається з учнів, науково-педагогічних працівників.

Музеям, які досягли значних успіхів у підвищенні ефективності навчально-виховного процесу, формуванні та збереженні Музейного фонду України, пропаганді пам'яток історії, культури та природи, присвоюється звання «Зразковий музей». Таке звання присвоюється музеям при навчальних закладах, які діють понад двох років.

На основі аналізу сучасного музейного будівництва та краєзнавчого руху в системі освіти, як в країні загалом, так і на Харківщині, можна дійти висновку, що існує немало проблем, зумовлених різноманітними проблемами. Серйозним недоліком культурно-освітньої роботи шкільних музеїв є відсутність наукового підходу під час навчання учнів основам пошукової, фондової, експозиційно-виставкової та екскурсійно-освітньої діяльності, які є достатньо складними для школярів [7, с. 36]. Крім того, існує широка мережа музеїв навчальних закладів, певний позитивний досвід їх використання в навчанні та вихованні, значний інтерес народу до власної історії, потяг до культури, підвищення громадської та творчої активності. Тому нагальним завданням є не лише усунення існуючих недоліків, але й з'ясування позитивних тенденцій, перспективних напрямів подальшого розвитку музеїв навчальних закладів, оновлення змісту роботи, впровадження в практику науково обґрунтованих форм, методів навчально-виховної діяльності з використанням фондів шкільних музеїв.

Успіх музейної діяльності в сучасній школі залежатиме від того, наскільки вона сконцентрована на головних, найактуальніших напрямах і забезпечує вирішення нагальних питань сьогодення.

Список літератури

1. Борин Я. Как мы составляли у себя школьный музей / Я. Борин // Вопросы и нужды учительства. -- 1910. -- Вып. 5.

2. Гайда Л. А. Формування нормативно-правової бази діяльності музеїв при навчальних закладах України / Л. А. Гайда // Краєзнавство. -- 2011. -- С. 49-54.

3. Гайда Л. А. Музей у навчальному закладі / Л. А. Гайда. -- К. : Шкільний світ, 2009. -- 126 с.

4. Діяльність музеїв навчальних закладів Харківської області / Упоряд. І. І. Пушкар -- Х. : Стиль. Издат., 2011. -- 132 с.

5. Камінська В. В. Педагогічні аспекти організації діяльності музею ЗНЗ / В. В. Камінська // Педагогічний пошук. -- 2009. -- №4 (64) -- С. 50-52.

6. Комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: М1р://8І.кйагкоу.иа/иа/те1ойШпагоЬоМа2кгае2паУ8Іуа.Мт1. -- Назва з екрана.

7. Кравцова О. В. Новые педагогические технологии в деятельности школьного музея / О. В. Кравцова // Вестник ТГПУ, 2010. -- Вып. 1(91). -- С. 35-39.

8. Музейна справа на Харківщині: становлення та розвиток : наук.-допом. покажчик. -- Х. : ХНУ, 2011. -- С. 127-134.

9. Нагорский Н. В. Музейная педагогика и музейно-педагогическое пространство// Педагогика. -- 2005. -- №5. -- С. 3-12.

10. Ожицкая М. И. Могучий арсенал воспитания молодежи / Ожиц- кая М. И., Василенко А. С. -- К. : 1984. -- 168 с.

11. Омельченко Ю. А. Розвиток учбових музеїв / Ю. А. Омельченко. -- К. : НМКВО, 1998. -- 195 с.

12. Положення про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки Украіни // Інф. збірник МОН України. -- 2006. -- № 36. -- С. 23-27.

13. Положення про звання «Зразковий музей» // Інф. збірник МОН України. -- 2007. -- № 1. -- С. 25-29.

14. Порядок обліку музеїв при навчальних закладах, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України // Інф. збірник МОН України. -- 2006. -- № 36. -- С. 12-26.

15. Поточний архів Міністерства культури України.

16. Шляхтина Л. М. Проблемное поле музейной педагогики: понятие, сущность, векторы современного развития // Герценовские чтения. Актуальные проблемы социальных наук. Сб. науч. и науч.-метод. тр. -- СПб : РГПУ им. А. И. Герцена. -- 2005. -- С. 405-411.

17. Школьные музеи : учеб.-метод. пособ. / Н. И. Ганнусенко, А. В. Ляпин, Т. И. Мацейкив и др. -- К. : Рад.шк., 1991. -- 111 с.

Размещено на Allbest.ru