Формування у молодших школярів інтересу до математики як актуальна проблема сучасної початкової освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування у молодших школярів інтересу до математики як актуальна проблема сучасної початкової освіти

Дениско С.М.

магістранта спеціальності «Початкова освіта»

Педагогічного інституту

Анотація

Обґрунтовано важливість формування у молодших школярів інтересу до математики. Подано аналіз результатів дослідження рівнів сформованості інтересу до вивчення математики та способи його формування.

Ключові слова: інтерес, інтерес до математики, молодші школярі, навчально-виховний процес у початковій школі.

Постановка проблеми. Відповідно Державного Стандарту початкової загальної освіти, який базується на основі компетентісного та особистісно орієнтованого підходів, основною метою навчання математики в початковій школі є формування у молодших школярів предметної математичної і ключових компетентностей, необхідних для самореалізації учнів у швидкозмінному світі. Поставлені Державним стандартом цілі з одного боку реалізуються у навчальній програмі з математики, яка відображає зміст вивчення предмета, державні вимоги до рівня знань учнів, з іншого - потребують переорієнтації навчального процесу, пошуку нових форм, методів, технологій роботи.

У межах вирішення поставленої проблеми одним з трьох напрямів діяльності вчителя, як зазначено у Державному стандарті початкової загальної освіти, є формування інтересу учнів до вивчення математики, творчого підходу та емоційно-ціннісного ставлення до виконання математичних завдань [3]. Як відомо, інтерес займає вагоме місце у формуванні в учнів початкової школи мотивації навчальної діяльності, підвищенні їх пізнавальної активності, становленні позитивного ставлення учнів до предмету вивчення. Інтерес є об'єктом дослідження різних наукових галузей, вивчено аспекти формування в учнів пізнавального інтересу, особливості процесу формування інтересу в молодшому шкільному віці. Проте проблема формування інтересу молодших школярів до навчальної дисципліни, у тому числі до математики, а також різні аспекти підготовки майбутніх фахівців до формування у молодших школярів інтересу до навчання, потребує ґрунтовного науково-експериментального дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема формування у молодших школярів інтересу, у тому числі пізнавального інтересу, була предметом дослідження багатьох педагогів і психологів, серед яких П. Миколаєнко, К. Ушинский, Д. Ельконін, Л. Занков, Н. Бібік, О. Киричук, Г. Костюк, О. Савченко, О. Скрипченко. Аналіз сучасних публікацій свідчить, що окремі аспекти проблеми формування інтересу до математики розглядаються в дослідженнях О. Я. Савченка, М. В. Богдановича, Л. П. Кочіної, Г. П. Лишенка, К. І. Волинець, О. Я. Митника та ін. Так, на думку Г. П. Лишенка формування інтересу є однією з тих вимог, які ставить сучасна парадигма навчання перед учителем. К. І. Волинець і З. В. Зюзіна розглядає формування інтересу у контексті впровадження інформаційних методів на уроках математики [2].

Мета статті - розкрити сутнісні характеристики інтересу молодших школярів до математики.

Виклад основного матеріалу. В психолого-педагогічній літературі не існує єдиного підходу до розуміння сутності поняття «інтерес», хоча більшість вчених трактує інтерес через мотиваційну сферу та потребу суб'єкта (К. Ушинський, Е. Телєгіна, С. Рубінштейн), спрямованість особистості (Л. Максимов) Проте, в науковому просторі існують розуміння інтересу через «емоцію» (К. Ізард, В. Аверін), почуття (А. Леонтьєв), ставлення (О. Степанов), Розглянемо різні погляди на трактування даної дефініції.

У психологічному словнику інтерес розкривається як форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямування особистості на усвідомлення мети діяльності [6]. Більш конкретне і синтезуюче, на наш погляд, визначення подається у педагогічній енциклопедії, де інтерес - це активна пізнавальна спрямованість людини на той чи інший предмет або явище діяльності, яка зазвичай пов'язана з позитивним емоційно - забарвленим ставленням до пізнання об'єкта або до оволодіння тією чи іншою діяльністю [9, 97]. Різні підходи до тлумачення інтересу у педагогічній та психологічній науках, на нашу думку, можуть пояснюватись різними аспектами досліджень науковців сутнісного значення інтересу.

Важливим для розуміння сутності інтересу, на нашу думку,є результати досліджень І. Павлова, який пов'язував появу інтересу з безумовним орієнтовним або дослідницьким рефлексом, якому він віддавав особливу увагу. На основі орієнтованого рефлексу, на думку вченого, відбувається знайомство людини з зовнішнім світом - від примітивної цікавості до активного пошуку сутності предмета чи явища [6, 138]. У зв'язку з цим розрізняють кілька ступенів або стадій інтересу: цікавість, допитливість, пізнавальний і теоретичний інтерес. Це, на наш погляд, необхідно враховувати у моделюванні сучасних технологій формування інтересу у молодших школярів.

Більшість психологів пов'язують інтерес із потребою, що доводить тісний зв'язок інтересу і мотивів діяльності. Так, на думку Л. К. Максимова, інтерес - форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності і тим самим сприяє орієнтуванню, ознайомленню з новими фактами, більш повному і глибокому відображенню дійсності [7, 53-60].

З іншого боку розглядають інтерес через позитивну емоцію. Так, К. Ізард у своїх дослідженнях розкриває інтерес як фундаментальну, вроджену емоцію, що вважається домінуючою серед усіх інших, тобто є базовою. Звичайна людина відчуває інтерес частіше ніж будь-які інші емоційні стани. Він так само вважає його головним мотиватором людини в роботі і найважливішим елементом творчої діяльності [5].

У дослідженнях В. Аверіна інтерес також тісно пов'язано із емоційними проявами дитини. Вчений досліджує емоції інтересу і радості, пов'язуючи їх з пізнавальною діяльністю дитини. Важливим для нашого дослідження є думка вченого про взаємозв'язок емоцій інтересу з успішністю навчання молодших школярів: «інтелектуальний успіх неможливий, якщо дитина активно не переживає ці емоції» [1].

Інтерес, на думку К.Ушинського, відіграє важливу мотиваційну роль у формуванні й розвитку навичок, умінь та інтелекту учнів. К. Д. Ушинський, визнаючи велику роль інтересу як мотиву навчання, одночасно розглядав навчання як велику працю, яка пов'язана з великими вольовими зусиллями дитини. «Вихователь не повинен забувати, - писав він, - що навчання, позбавлене всякого інтересу і взяте тільки силою примусу, хоча б вона почерпується з кращого джерела - з любові до вихователя, вбиває в учні бажання до навчання, без якого він далеко не піде; а навчання, засноване на інтересі, не дає можливості цікаво зміцнити самовладанню і волі учня, так як не все в навчанні цікаво і багато що треба взяти силою волі» [7, 9-10].

Телєгіна Е. пов'язує інтерес до навчання із активною діяльністю молодших школярів. Дослідниця покладає в основу своєї класифікації ставлення суб'єкта до процесу пізнавальної діяльності та саму побудову цього процесу, визначає особистісно - мотиваційну активність (фактори, які впливають на значущість та необхідність пізнавальної діяльності для особистості) та процесуальну активність (механізми і дії суб'єкта, які складають структуру пізнавальних процесів і обумовлюють досягнення певного результату). [16],

Є. Рабунський, досліджуючи пізнавальний інтерес, надає йому провідну роль у процесі навчання та відносить до критеріїв типології учнів поряд з рівнем успішності та рівнем пізнавальної самостійності [11, 36].

С. Рубiнштейн, розглядаючи інтерес як вид пiзнавальної мотивацiї учіння, розрізняє різні його види:

· безпосереднiй iнтерес до змiсту навчального предмету;

· iнтерес, викликаний особливостями iнтелектуальної дiяльностi;

· iнтерес, зумовлений вiдповiднiстю наявних у школяра нахилiв i здiбностей тому, що вивчається;

· iнтерес до предмету, пов'язаного з майбутньою професiєю [13, 55].

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив констатувати, що феномен інтересу розглядається як спрямованість особистості. Так, М. Савчин розуміє інтерес як інтелектуальну спрямованості особистості на пошук нового у предметах, явищах, подіях, яка супроводжується прагненням глибше пізнати їх особливості, майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій [15, 56]. Іншу думку має О. Савченко, який вважає, що інтерес - це прагнення до знань, що виявляється в активному ставленні учня до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ дійсності [14, 361]. Г. Щукіна вбачає в інтересі вибіркову спрямованість особистості, що звернена до області пізнання, до її пізнавальної сторони і самого процесу оволодіння знаннями [18, 53].

Як бачимо, зазначені підходи не суперечать, а доповнюють один одного. Ми ж, спираючись на визначення О. Киричука [7], визначаємо інтерес молодших школярів до математики як емоційно усвідомлену, вибіркову спрямованість особистості, звернену до предмета та діяльності, пов'язаної з ним, що супроводжується внутрішнім задоволенням дитини від процесу і результату цієї діяльності.

У педагогіці розрізняють чотири етапи розвитку інтересу: зацікавленість, допитливість, пізнавальний інтерес, теоретичний інтерес. Розглянемо сутність кожного з них.

Зацікавленість вважається найелементарнішим інтересом, що за певних ситуацій оволодіває учнями, але при зміні ситуації швидко зникає. Цей етап розвитку інтересу пов'язаний з новизною предмету, яка може і не мати особливого значення для людини. В учнів ще не помічається прагнення до пізнання суті предметів, явищ, процесів, які вивчаються.

Допитливість характеризується прагненням проникнути за межі побаченого, розширити свої знання, одержати відповідь на запитання, що виникають під час навчання. І на цьому етапі для учнів характерні емоції здивування, почуття радості відкриття. Вони самі прагнуть відповісти на запитання: чому?, прагнуть розширити свої знання. З появою допитливості система когнітивної діяльності набуває виражену стійкість, і навіть черга тимчасових гностичних невдач неспроможна викликати порушення її функції. Ця стійкість ще більше усталюється, коли щойно накопичені кількісні зміни в системі призводять до виникнення такого інтелектуального почуття, яка може бути визнане як пізнавальний інтерес.

Пізнавальний інтерес - це вищий етап розвитку особистості в процесі навчання. Такий інтерес пов'язаний з намаганням людини самостійно розв'язати проблемне питання. В центрі уваги - проблема, а не готові знання. При цьому ті, хто навчаються, шукають причину, намагаються проникнути в сутність предмету, самостійно встановити закономірність, розкрити причинно-наслідкові зв'язки. Особистість напружує думку, вольові зусилля, виявляє емоції.

Теоретичний інтерес характеризується спрямованістю учнів не лише на глибоке і міцне засвоєння знань, пізнання закономірностей і опанування теоретичних основ, а й на застосування їх на практиці. Теоретичний інтерес виникає у тоді, коли в учнів формуються наукові погляди, переконання, стійкий світогляд [8, 9-10]. Звідси витікає, що в сферу пізнавального інтересу включаються не тільки придбані учнем знання, але й процес оволодіння знаннями, процес учіння в цілому, що дозволяє одержувати необхідні способи пізнавання і сприяє постійному поступальному руху того, хто навчається до обрання майбутньої професії.

Інтерес за даними А.Ц. Пуні, містить в собі три компоненти:

· знання, якими володіє людина у конкретній області;

· успішна практична діяльність у цій області;

· емоційне задоволення на базі радості, яке отримує людина у зв'язку з результатом практичної діяльності [10, 101].

Отже, аналізуючи вищезазначені підходи до тлумачення інтересу, можна зробити висновок, що інтерес до математики - це активна пізнавальна спрямованість учня до засвоєння математичних знань, яка пов'язана з позитивним емоційно-забарвленим ставлення та мотивацією до вивчення математики.

Висновки

школяр математика інтерес компетентність

В психолого-педагогічній літературі існує багато підходів до розуміння сутності поняття «інтерес», серед яких значна кількість вчених трактує інтерес через мотиваційну сферу та потребу суб'єкта, спрямованість особистості, емоцію, почуття, ставлення. Безумовний зв'язок інтересу із проявом емоцій, доводить наявність різних етапів його формування, а саме: зацікавленість, допитливість, пізнавальний інтерес, теоретичний інтерес. Подальше вивчення феномену інтересу молодших школярів до математики потребує виявлення особливостей цього процесу, розробки та експериментальної перевірки технології його формування, ґрунтовного дослідження процесу підготовки майбутніх учителів до формування у молодших школярів інтересу до математики.

Список використаних джерел

1. Аверин В.А. Психология детей и подростков/ В. А. Аверин: Учёб. пособие. - 2-е изд., перераб. -СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1998. - 379 с.

2. Державний стандарт початкової загальної освіти / Постановa Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462.

3. Дидактика современной школы: Пособие для учителей/ Под ред. В. А. Онищука, - К.: Рад. Шк., 1987. - 351 с.

4. Изард К. Э. Психология эмоций. / К.Э. Изард. - СПб., Питер, 2000. - С. 468.

5. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2000. - 256 с.

6. Максимов Л. К. Про деякі питання дослідження мотивації навчання молодшого школяра/Л. К. Максимов / / Мотивація навчання. - Волгоград, 1976. - С. 53-60.

7. Онищук В.О. Шлях до глибоких знань/ В. О. Онищук. - К., «Знання», 1969. - С.9-10

8. Педагогическая энциклопедия: В 4-х томах. Т. 2. Ж-М / Глав. ред. И.А. Каиров. - М.: Сов. энциклопедия, 1965. - 911 с.

9. Психология / под ред. А. Ц. Пуни. - М. : 1984. - 255 с.

10. Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

11. Рабунский Е. С. Индивидуальный подход в процессе обучения школьников (на основе анализа их самостоятельной учебной деятельности)/ Е. Рябунский. - М: Педагогика, 1975. - 182 с.

12. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. 2-е изд. - М., 1976. - 415 c.

13. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи : підручник для студентів педагогічних факультетів / О.Я. Савченко - К. : Генеза, 2002 - 368 с.

14. Савчин М.В. Вікова психологія : навчальний посібник / М.В. Савчин, Л.П. Василенко - К. : Академвидав, 2005 - 360 с.

15. Телегина Э. Д. Роль активности личности в регуляции познавательных процесов / Э. Д. Телегина // Возрастные особенности познавательной деятельности школьников и студентов: (сб. науч. трудов). - М.: МГПИ им. В. И. Ленина, 1979. - С. 38.

16. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. - М.: Педагогика, 1988.

17. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в педагогике / Г.И. Щукина - Москва : Педагогика - 1971 - 352 с.

Размещено на Allbest.ru