Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до оздоровчої діяльності

Ключові слова: здоров'я, здоровий спосіб життя, молодші школярі, зміст і форми процесу підготовки майбутнього вчителя.

Постановка проблеми. Однією з важливих проблем розвитку суспільства була і залишається проблема вдосконалення освіти і виховання підростаючого покоління. Від характеру та змісту соціального замовлення, яке виконує освіта в сфері навчання та виховання людини, залежить майбутнє держави. Наше суспільство не виняток, воно сьогодні замовляє, насамперед, здорову особистість, здатну до роботи, творчості, ініціативи, саморозвитку, самоосвіти. Актуальність зазначених завдань визначається у нормативно-правових документах, які регламентують діяльність освітянської сфери (Закони України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про вищу освіту”; Державна програма „Вчитель”, Концепція педагогічної освіти, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.).

Особистий розвиток людини несе на собі відбиток її вікових та індивідуальних особливостей, які необхідно враховувати в процесі виховання. З віком пов'язаний характер діяльності людини, особливості її мислення, коло запитів, інтересів, а також соціальних орієнтацій. Тому цілком природно, що кожному віку притаманні свої можливості та обмеження в розвитку. Так, розвиток розумових і фізичних здібностей найбільш інтенсивно відбувається в дитячі та юнацькі роки. Найважливішим періодом для виховання у дитини основ здорового способу життя є вік 6-9 років - час, коли закладається майбутній потенціал здоров'я дорослої людини, відбувається усвідомлення його залежності стану від способу життя. Якщо можливості цього періоду не будуть повною мірою використані для виховання у зростаючої особистості основ здорового способу життя, в більш старші роки вже важко, а іноді й неможливо наздогнати втрачене. Водночас слід зважати на те, що спроби занадто випереджаючого впливу на фізичний, розумовий і моральний розвиток дитини, без урахування її вікових можливостей, можуть дати негативний результат [3].

Загальновідомо, що формування та зміцнення здоров'я дитини молодшого шкільного віку залежить також від вчителя. Якщо майбутні вчителі початкових класів усвідомлюють важливість завдання формування в учнів прагнення до здорового способу життя, то їх знання набувають ціннісного значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення наукових джерел засвідчує, що дослідники, які звертаються до вивчення проблеми формування здорового способу життя, акцентують на такому важливому засобі її ефективного розв'язання, як фізичне вдосконалення (О. М. Ващенко, О. Д. Дубогай, Т. Г. Кириченко, А. В. Мерлян, Н. В. Москаленко, А. В. Шукаєва та ін.). початковий школа оздоровчий навчальний

Проблеми здоров'я і здорового способу життя учнівської молоді та умови їх оптимізації стали предметом дослідження філософів, медиків, психологів, педагогів. Теоретико-методологічні засади цих питань сформульовано у працях А.Г. Здравомислова, І.Н. Смирнова, Л.П. Сущенко та ін.; проблему суб'єкт-суб'єктного, особистісно зорієнтованого підходу до виховання висвітлено в роботах К.О. Абульханової-Славської, І.Д. Беха, Л.І. Божович, Ю.В. Кікнадзе, О.Л. Кононко, М.В. Левківського, А. Маслоу, В.Г. Постового, С.Л. Рубінштейна, М.Г. Чобітька, К.І. Чорної та ін.; питання формування здорового способу життя з позицій медицини розкрито в роботах М.М. Амосова, Н.В .Артамонова, А.П. Леонтьєва, Ю.П. Лісіцина, Р.Є. Мотилянської, В.С. Язловецького та ін.; формування здорового способу життя засобами фізичного виховання досліджували В.Г. Арефґєв, О.Ф. Артюшенко, О.М. Вацеба, Г.І. Власюк, Л.В. Волков, М.С. Герцик, Л.Д. Гурман, В.С. Дробинський, О.Д. Дубогай, С.А. Закопайло, М.Д. Зубалій, Д.Е. Касенок, О.С. Куц, В.Ф. Новосельський, І.А. Панін, І.І. Петренко, Р.Т. Раєвський, А.Г. Рибковський, О.Б. Скоробагатов, С.О. Сичов, Є.В. Столітенко, А.Л. Турчак, Є.М. Франків, Б.М. Шиян, П.І. Щербак та інші.

Мета статті - розглянути основні аспекти підготовки майбутніх учителів початкових класів до оздоровчої діяльності.

Виклад основного матеріалу. В умовах сучасного суспільства особливого значення набуває формування гармонійно розвиненої, суспільно активної, фізично досконалої, здорової особистості. Оскільки більше 95% дітей у віці від 6 до 18 років знаходяться в школі, давно доведено, що логічно використовувати саме навчально-освітній заклад для мотивації та стимулювання дітей дотримуватися здорового способу життя.

Аналіз державних документів: Конституції України, основ законодавства України про охорону здоров'я, Закону України «Про загальну середню освіту», Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа), Національної доктрини розвитку освіти, Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», Указу Президента України «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя» - свідчить про те, що пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини, яка відповідально ставиться до свого здоров'я та здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності.

Сучасна освіта - це значно більше, ніж навчання письму та читанню, це суттєво складніше явище, ніж передача певного набору інформації та знань. Сучасна високоякісна освіта -- це особистісно орієнтований розвиток людини, формування самосвідомості, системи норм і цінностей, навичок спілкування та прийняття рішень, умінь керувати своїми бажаннями та діями інших, долати перепони, протистояти з боку волі іншого тиску; це набуття інших звичок, необхідних для успішного інтегрування молодих людей у суспільні відносини та самостійного життя.

Отже, освіта в галузі здоров'я має поєднувати засвоєння необхідних знань, формування певного ставлення та конкретних навичок, необхідних для позитивної поведінки, збереження та розвитку здоров'я. Саме ця тріада “знання -- ставлення -- навички (включаючи життєві навички)” визначає зміст навчання в галузі здоров'я на основі навичок.

Проблема формування здорового способу життя молодого покоління постає як медична, психологічна, педагогічна, соціальна, тому що здоров'я має специфіку проявлятися на фізичному, психологічному, соціальному рівнях. Недостатня рухова активність молодших школярів у повсякденному житті несприятливо позначається на стані їхнього здоров'я. Великі розумові навантаження в школі, відсутність додаткової рухової активності, малорухомий спосіб життя, нераціональне харчування, приводять до того, що в більшості школярів погіршується зір, діяльність серцево-судинної і дихальної системи, порушується обмін речовин, зменшується опір організму до різних захворювань тощо, тобто, виникає загроза їхньому здоров'ю. Тому перед навчальними загальноосвітніми закладами виник цілий комплекс нових завдань, що вимагають конкретних і негайних рішень. Найважливішою з них є розробка методичних підходів до формування у дітей, зокрема у молодших школярів, звичок здорового способу життя [1].

Для збереження здоров'я дітей дуже важлива мотивація здорового способу життя. Окрім уроків з «Основ здоров'я» важливу роль відіграє вчитель. Він використовує різні формами роботи, що відіграють важливу роль у вирішенні цієї проблеми. Перевагами такого впливу у роботі є те, що учні більше часу спілкуються з вчителем, краще розуміють проблеми свого оточення, їх можна краще мотивувати до дотримання правил здорового способу життя в ігровій формі, що властиве дітям молодшого шкільного віку.

Насьогодні спостерігається подальше погіршення здоров'я учнів, що, на нашу думку, зумовлено суперечностями: між важливістю формування в учнів початкових класів умінь і навичок здорового способу життя і надання переваги іншим навчальним дисциплінам; збільшення навчального навантаження на організм молодших школярів і недостатньою сформованістю в них умінь і навичок здорового способу життя.

Сформована нормативно-законодавча база створює умови для реалізації оздоровчої функції початкової освіти. Культивування здорового способу життя через освіту виокремлено як один із пріоритетних напрямів державної політики в розвитку освіти. Школа - єдина структура, яка охоплює всіх дітей шкільного віку, і здатна системно й послідовно формувати мотивацію щодо здорового способу життя через оздоровчу освіту, систему позаурочної діяльності, викладання окремого предмета „Основи здоров'я” [2].

Під час викладання цього навчального предмета, як вважає Л.П. Омельченко, досить важливою є безпосередня організація засвоєння урочної теми, спрямованої на збереження та зміцнення здоров'я дітей. Це передбачає адекватне відновлення сил учнів завдяки збереженню стану їх оптимальної працездатності, що досягається через оптимальне сполучення фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи з дітьми, зміну довільної та емоційної активності, чергування періодів активності та розслаблення, зміну видів навчальної діяльності.

На думку О.В. Омельченко в оздоровчій діяльності вчителя надзвичайно важливим є складання карти індивідуального розвитку учня. Науковець зазначає, що така карта має містити комплекс даних, які стосуються різних аспектів життєдіяльності дитини: сім'я і побут, навчання і поведінка у школі, результати діагностування стану здоров'я в його медичному, психологічному та соціальному аспектах. Тому в карті повинна відбиватися інформація, отримана від різних фахівців, що спостерігають за дитиною у школі: класний керівник, психолог, соціальний, медичний працівники та ін. [4].