Викладання питань електробезпеки при вивченні безпеки життєдіяльності бакалаврами економічного спрямування

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 371.3

Викладання питань електробезпеки при вивченні безпеки життєдіяльності бакалаврами економічного спрямування

Кобилянський О.В.

Проаналізовані програми викладання безпеки життєдіяльності та охорони праці при підготовці за робітничими професіями у професійно-технічних закладах, спеціалістів у вищих навчальних закладах та післядипломній освіті фахівців. Розглянуті навчальні програми нормативних дисциплін циклу безпеки життєдіяльності і розроблені на їх основі освітньо-професійні програми підготовки фахівців за напрямом «Економіка і підприємництво» та навчальний посібник. Запропоновано авторський варіант викладання електробезпеки в курсі безпеки життєдіяльності для бакалаврів економічного спрямування.

Ключові слова: безпека життєдіяльності, програма викладання, неперервна освіта, професійна освіта

Проанализированы программы преподавания безопасности жизнедеятельности и охраны труда при подготовке по рабочим профессиям в профессионально-технических заведениях, специалистов в высших учебных заведениях и последипломном образовании специалистов. Рассмотрены учебные программы нормативных дисциплин цикла безопасности жизнедеятельности и разработанные на их основе образовательно-профессиональные программы подготовки специалистов по направлению «Экономика и предпринимательство» и учебное пособие. Предложен авторский вариант преподавания электробезопасности в курсе безопасности жизнедеятельности для бакалавров экономического направления.

Ключевые слова: безопасность жизнедеятельности, программа преподавания, непрерывное образование, профессиональное образование

Analyzed programs of teaching of safety of vital functions and labour protection at preparation after workings professions in professional establishments, specialists in higher educational establishments and after-diploma education of specialists. The on-line tutorials of normative disciplines of cycle of safety of vital functions are considered and developed on their basis educationally professional programs of preparation of specialists after direction «Economy and enterprise» and train aid. The author variant of teaching of electric safety is offered in a course safety of vital functions for the bachelors of economic direction.

Keywords: safety of vital functions, teaching program, continuous education, trade education

За оцінками Міжнародного бюро праці щорічно нещасні випадки на виробництві і професійні захворювання забирають життя приблизно 2 млн. чоловік і обходяться глобальній економіці в 1,25 трлн. доларів США. Статистичні дані Міжнародної Організації Праці (МОП) свідчать, що 4% світового валового продукту втрачається внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У світі щороку трапляється 270 млн. нещасних випадків на виробництві, а також 160 млн. випадків професійних захворювань.

Із зростанням інтенсивності, масштабів та технологічних можливостей виробництва збільшуються збитки від аварій, а також небезпека для здоров'я і життя працівників на цих виробництвах. Тому питання промислової безпеки за значущістю порівнюють з проблемами екології і збереження миру. Створена людиною техносфера почала становити серйозну небезпеку для самої людини. Людство вже зрозуміло, що хвороби і травми не є неминучими супутниками трудової діяльності, а кризи і бідність не можуть слугувати виправданням неуваги до безпеки і здоров'я працівників. А безпечна робота зі свого боку є беззаперечною умовою підвищення продуктивності і економічного зростання.

Це повною мірою стосується України, яка через аварії, травми, професійні захворювання щороку втрачає понад 4 млрд. гривень [15]. При цьому на виробництві гине 1300-1350 чоловік і травмується більше 26 тис. oсіб. Так у 2000 році при видобутку 1 млрд. тонн вугілля в США загинуло 30 гірників, а Україна втратила 316 чоловік на 80 млн. тонн видобутого вугілля (в радянські часи Мінвуглепром СРСР видобував 800 млн. тонн вугілля в рік і втрачав 800 шахтарів). Вугільна галузь, як ніяка інша, є тим індикатором, що характеризує динаміку та стан охорони праці в Україні.

Затверджена у 2002 році Національна доктрина розвитку освіти передбачає «впровадження новітніх виробничих та інформаційних технологій, що дають змогу протягом наступних 10-15 років скоротити відставання у темпах розвитку, а надалі істотно наблизитись до рівня і способу життєдіяльності розвинутих країн». Пройшло вже сім років.

Вже звично високий рівень травматизму в галузях господарства України при впровадженні нових техніки і технологій свідчить про відсутність системного підходу до створення безпечних і нешкідливих умов праці. Як показує аналіз причин виробничого травматизму переважна більшість нещасних випадків (понад 75%) стались через організаційні причини, серед яких домінували порушення трудової і виробничої дисципліни, порушення технологічного процесу, недоліки під час навчання безпечним умовам праці тощо. Абсолютно неприйнятною є тенденція до збільшення частки цих випадків (2004 - 73,6%; 2005 - 77,0%; 2006 - 77,9%), що свідчить про необізнаність або свідоме нехтування роботодавцем і безпосередніми виконавцями робіт вимог безпеки праці. На підтвердження цього статистичні опитування, проведені у 2006 році, свідчать, що 23,7% (у 2004 році 22,6%) працюючих вважають умови своєї праці дуже небезпечними. На думку працівників, працювати в таких умовах їх змушує можливість отримання додаткового заробітку (41,6%), загроза втратити роботу (20,9%), відсутність іншої роботи, що відповідає їх кваліфікації (17,6%) [4, с.9].

Зважаючи на існуючу соціально-економічну ситуацію в Україні, де проблеми здоров'я і збереження життя стоять дуже гостро, важливість навчання з питань безпеки життєдіяльності, охорони праці та цивільного захисту ні кого не викликає сумнівів, але викладання цих дисциплін відбувається не на належному рівні. Проблеми підготовки студентів вищих навчальних закладів та посадових осіб і працівників з БЖД досліджують В. Биков, О. Бикова, Є. Желібо, В. Заплатинський, О. Запорожець, В. Зацарний, М. Ігнатович, Л. Сидорчук, В. Шиян та ін., які наголошують на необхідності вдосконалення державного регулювання викладання даних дисциплін у вищих навчальних закладів шляхом затвердження міжгалузевого нормативного або хоча б рекомендаційного документа, який чітко визначає основні державні вимоги не тільки до результатів освіти з питань безпеки, але також і до параметрів процесу підготовки та державної атестації студентів вищих навчальних закладів. Відсутність комплексного підходу до вирішення цієї проблеми створює умови для появи «спеціалізованих» систем викладання [1]. травматизм освіта безпека життєдіяльність

Мета статті - аналіз програм викладання безпеки життєдіяльності та охорони праці при підготовці бакалаврів економічного спрямування, працівників у професійно-технічних закладах та післядипломній освіті фахівців на відповідність принципу безперервності освіти і нормативно-правовим документам.

Ефективним шляхом подолання цієї проблеми може бути тільки вдосконалення системи професійного навчання. По суті існуюча система навчання з охорони праці базується на великій кількості відомчих інструкцій та правил і практично без змін була перенесена від планової соціалістичної до ринкової економіки. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.93 №64 до Державного реєстру міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП) станом на 1 лютого 1995 року було включено 2631 нормативних актів, в тому числі 234 міжгалузевих і 2074 галузевих, 344 міждержавних стандартів системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і 39 державних стандартів України (ДСТУ), 697 правил, 94 норм, 200 положень і статутів, 327 інструкцій, 762 керівництв або вказівок, вимог, рекомендацій, 75 технічних умов безпеки, 49 переліків та інших нормативних актів [3]. В тому числі діюча вже майже 90 років Постанова «Про видачу мила на підприємствах», яка була затверджена Народним комісаріатом торгівлі РРФСP 06.08.22, ще до створення СРСР. Безпосередньо народної освіти стосувалось 22 документа, із яких 21 було розроблено у 1972-1989 роках і тільки один нормативний акт було розроблено у 1994 році. Необхідність у подібних нормативних документах була досить сумнівною, тому на 01.01.2009 в галузі освіти вже діяло 10 нормативних актів, з яких 5 були розроблені у 1974-1989 роках.

Даний Реєстр ДНАОП є офіційним виданням, що підлягає використан-ню власниками (уповноваженими ними органами) та посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності; посадовими особами і спеціалістами міністерств, відомств, асоціацій, корпорацій та інших об'єднань підприємств, органів державного нагляду за охороною праці, місцевих органів державної виконавчої влади.

У відповідності з Національною доктриною розвитку освіти до складу пріоритетних напрямів державної політики щодо її розвитку входить розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя. Ці принципи використовуються при підготовці, перепідготовці і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних закладах; підготовці спеціалістів у вищих навчальних закладах та при навчанні і підвищення кваліфікації працівників та посадових осіб. Стаття Закону «Про охорону праці» «Навчання з питань охорони праці» визначає, що всі працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Крім того, працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. А посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Зміст та обсяг навчання з питань охорони праці для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних закладах визначаються Типовою навчальною програмою з предмета "Охорона праці", яка передбачає вивчення наступних тем: правові та організаційні основи охорони праці; охорона праці в галузі; основи пожежної безпеки; основи електробезпеки; основи гігієни праці та виробничої санітарії, медичні огляди; надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.

Враховуючи вимоги Закону України «Про охорону праці», особливу увагу необхідно приділяти підвищенню кваліфікації і додатковій освіті як працівників, так і посадових осіб. Їх навчання проводиться відповідно до Типового положення та Навчального плану і програми навчання працівників закладів, установ, організацій і підприємств системи освіти з курсу «Безпека життєдіяльності», затвердженого Центральним інститутом післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України.

Програма передбачає вивчення наступних тем: законодавство України про охорону праці, основні положення Закон України «Про охорону праці», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та взаємозв'язок з іншими Законами України, законодавство України про працю; організація роботи з охорони праці; вибухонебезпека виробництва і вибухозахист; пожежна безпека; електробезпека; гігієна праці, медичні огляди, профілактика професійних отруєнь і захворювань; надання першої допомоги потерпілим у разі нещасною випадку; управління роботами з профілактики та ліквідації наслідків аварій; безпека праці в галузі.

Ця програма навчання коректно доповнює програму підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних закладах двома темами: вибухонебезпека виробництва і вибухозахист та управління роботами з профілактики та ліквідації наслідків аварії. Ще одна тема поділена на дві основні складові. Подібну відповідність ми мали би бачити і з програмами нормативних дисциплін з «Основ охорони праці» та «Охорони праці в галузі», так як навчання майбутніх посадових осіб з охорони праці, як правило, здійснюється у вищих навчальних закладах. На жаль, ці програми не погоджені з програмами підготовки і підвищення кваліфікації як за робітничими професіями, так і для посадових осіб.

Навчання студентів з питань охорони праці у вищих навчальних закладах повинно здійснюватись відповідно до галузевих стандартів вищої освіти. Навчальна програма нормативної дисципліни «Основи охорони праці» складається із чотирьох розділів: правові та організаційні питання охорони праці; основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії; основи техніки безпеки; пожежна безпека; програма дисципліни «Охорона праці в галузі» теж складається із чотирьох подібних розділів із галузевим спрямуванням: система управління охороною праці у галузі, її складові та функціонування; проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі; проблеми профілактики виробничого травматизму у галузі; пожежна безпека у галузі; а програма дисципліни «Безпека життєдіяльності» складається із 5 розділів: теоретичні основи безпеки життєдіяльності; людина як елемент системи «Людина - життєве середовище»; джерела небезпеки життєдіяльності людини та породжені ними фактори; безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій; організація і управління безпекою життєдіяльності.

Наказом МОН України від 07.06.06 № 444 для напряму 0501-«Економіка і підприємництво» була затверджена освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, досліджена і схвалена багатьма представниками десятків навчальних закладів України, в якій об'єднано три курси: «Охорона праці», «Безпека життєдіяльності» та «Цивільна оборона» на модульному принципі під єдиною назвою БЖД. Модульна програма дисципліни «Охорона праці» складається із розділів: виробниче середовище та його вплив на людину, предмет і завдання дисципліни; умови праці на виробництві, їх класифікація і нормування; виробнича шкідливість, методи захисту людини від їх негативного впливу; аналіз і профілактика профзахворювань та виробничого травматизму; основи техніки безпеки; правове і нормативне регулювання охорони праці; державне управління охороною праці в Україні; організація охорони праці на виробництві; економічні аспекти охорони праці.

Автором статті аналізувалась проблема організації самостійної роботи при підготовці фахівців економічного спрямування у процесі вивчення безпеки життєдіяльності, у зв'язку з невідповідністю наведених у основних посібниках з безпеки життєдіяльності термінів, визначень, класифікацій тощо вимогам діючих нормативних документів [5], що потребує додаткових пояснень кваліфікованих викладачів. Аналогічна ситуація склалась із сучасними навчальними посібниками з основ охорони праці [2,6].

Найбільш популярний навчальний посібник [2] автори Гогіташвілі Г.Г. і Лапін В.М. присвятили розгляду базових питань нормативної дисципліни «Основи охорони праці» та вимогам освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напряму «Економіка і підприємництво» з позицій сучасних наукових досліджень. Автори включили до складу посібника розділ з основ пожежної безпеки, який не передбачений освітньо-професійною, але входить до складу нормативних програм з основ охорони праці та охорони праці у галузі і типових навчальних програм з предмету «Охорона праці» для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації як працівників, так і посадових осіб. Тому даний посібник рекомендовано не тільки студентам вищих навчальних закладів, а і керівникам і працівникам підприємств і організацій.

Програмами підготовки фахівців-економістів викладання технічних дисциплін не передбачено, але, у зв'язку з комп'ютеризацією і автоматизацією технологічних процесів, студенти при вивченні безпеки життєдіяльності повинні отримати досить чітке уявлення про організаційні та технічні заходи, що убезпечують людину як на виробництві, так і побуті. Основним джерелом енергії і, відповідно, найбільшою небезпекою у нашому житті є використання електричної енергії. Недарма тема 8 «Основи техніки безпеки» складається з питань електробезпечності на виробництві і безпеки експлуатації електронно-обчислювальних машин. Посібник [2] був виданий у 2008 році, але до його змісту не ввійшли положення основних нормативних документів з електробезпеки, затверджені у 2006 році. Матеріал подається із суттєвими недоречностями, які стосуються термінів перевірки ізоляції мереж і діелектричних захисних засобів, опору заземлюючих пристроїв, вимог до персоналу, діючої нормативної документації, класифікації приміщень по небезпеці ураження електричним струмом, технічних засобів електробезпеки тощо.

За відсутності нормативної документації з електробезпеки у бібліотечних фондах навчальних закладів і підприємств, її великої вартості як на паперових носіях, так і при користуванні Інтернетом, подібне ставлення до охорони праці є неприпустимим. Хоча цьому є об'єктивні пояснення, особливо для фахівців, які безпосередньо не працюють в галузі електроенергетики з наступних причин.

Процес адаптації нормативних документів в галузі електроенергетики, розроблених в СРСР, до сучасних умов відбувався наступним чином. В Україні зі змінами і доповненнями практично продовжують діяти «Правила устойства электроустановок (ПУЭ)» шостого видання, які були затверджені Міністерством енергетики і електрифікації СРСР 04.07.84 р. На ці правила посилаються навіть розробники «Правил технічної експлуатації і електроустановок споживачів» [12], які були затверджені Міністерством палива та енергетики України 25.07.2006 р. На виконання ПУЭ у 1984 році були розроблені «Правила технической эксплуатации електроустановок потребителей» и «Правила техники безопасности при эксплуатации электроустановок потребителей» [10], обов'язкові для всіх споживачів електричної енергії.

У 1995 році фахівцями Державного енергетичного нагляду України була зроблена спроба створення нормативного документу [11], який би враховував нові економічні реалії і особливості функціонування фермерських і особистих господарств. На жаль, ці правила не були введенні в дію, у зв'язку з тим, що їх не зареєструвало Міністерство юстиції України.

Дія застарілих правил була продовжена ще на 4 роки, але технічна модернізація за рахунок імпортованого обладнання вимагала впровадження нових нормативних документів. Тому з метою безпечного застосування електрообладнання, яке виготовляється за міжнародними стандартами (класу захисту i від ураження електричним струмом), наказом Міністерства енергетики і електрифікації України від 20.02.97 № 18 була змінена редакція 2 пунктів 7 розділу цих правил, а ще 2 пунктів - відмінена. Запропоновані зміни стосувались необхідності виконання живлення однофазних споживачів трипровідним лініями.

Після розподілу повноважень Державним комітетом по нагляду за охороню праці 20.02.1998 року були введені в дію «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» [7], які є обов'язковими для всіх споживачів та виробників електричної енергії незалежно від їх відомчої належності і форм власності на засоби виробництва. Таким чином, не враховувались особливості фермерських господарств, малих підприємств тощо.

Для конкретизації вимог до застосування різних типів мереж живлення Міністерством праці та соціальної політики України 21.06.2001 р. були затверджені і видані окремим нормативно-правовим документом «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» [8] для електроустановок напругою до 10 кВ будинків та споруд, які будуються або реконструюються в Україні, а саме: електроустановки житлових, громадських, адміністративних, спортивних, культурно-видовищних та побутових будинків і споруд тощо, які складаються із 9 глав, що змінили редакцію 2 глав з 5 розділів та 5 глав із 7 розділу.

Через вісім років після введення в дію «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів» [7] Міністерством палива та енергетики України 25.07.2006 року були затверджені «Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів» [12].

Зміни у виконанні систем електропостачання викликали необхідність змін у вимогах до їх електробезпеки. Тому ще через п'ять років наказом Міністерства палива та енергетики України № 305 від 28.08.2006 р. була затверджена нова редакція глави 1.7. «Заземлення і захисні заходи електробезпеки», де викладені вимоги до електробезпеки електроустановок як в нормальному режимі роботи, так і у випадках пошкодження ізоляції. Затвердження цього документу стало результатом тривалої дискусії і обговорення проекту глави 1.7 [13].

На протязі 2001-2006 років п'ятьма окремими наказами Міністерств палива і енергетики та праці і соціальної політики України були переглянуті лише 3 розділи (два із них частково) та ще 6 глав із 7 розділів, які включають 40 глав. У 2007 році ПУЕ видали не новим нормативним документом, а перевидали у вигляді старого нормативного акту зі вказаними доповненнями і змінами [14].

Така невизначеність гальмує процес розробки нових якісних посібників як для студентів, так і для посадових осіб, особливо за умови їх тривалої рекомендації Міністерством освіти і науки України, що робить їх частково невідповідними і застарілими на час видання.

З урахуванням вимог діючих нормативних документів [7,9,12,14] наведемо основні терміни та визначення, що, на нашу думку, повинні використовуватись при викладі питань електробезпеки.

Електробезпека - відсутність загрози з боку електроустановки життю, здоров'ю та майну людей, тваринам, рослинам і довкіллю, яка перевищує допустимий ризик.

Для захисту від ураження електричним струмом при прямому дотику повинні застосовуватись, окремо або в поєднанні, наступні основні засоби захисту: основна ізоляція струмовідних частин, огорожі і оболонки, бар'єри, розміщення поза зоною досяжності. Для додаткового захисту в електроустановках напругою до 1 кВ можуть застосовуватись пристрої захисного вимикання (ПЗВ).

Для запобігання ураженню електричним струмом при пошкодженні ізоляції повинні застосовуватись, окремо або в поєднанні, наступні заходи захисту у випадку непрямого дотику: захисне заземлення; автоматичне вимикання живлення; зрівнювання потенціалів; обладнання класу ІІ або з рівноцінною ізоляцією; захисний електричний поділ кіл; ізолюючі (непровідні) приміщення, зони, площадки; системи наднизької (малої) напруги; вирівнювання потенціалів. Захист при непрямому дотику необхідно виконувати у всіх випадках, якщо номінальна напруга перевищує 50 В змінною і 120 В постійного струму.

В приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках виконання захисту від ураження електричним струмом у випадку непрямого дотику може знадобитись при більш низьких напругах, наприклад, 25 В змінного і 60 В постійного струму або 12 В змінного і 30 В постійного струму - при наявності вимог відповідних глав ПУЕ [14].

За ступенем небезпеки ураження електричним струмом всі приміщення поділяються на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки; приміщення з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні приміщення [14, c. 12].

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю в них однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку: сирості (відносна вологість повітря тривало перевищує 75%) або струмопровідного пилу; струмопровідних підлог (металеві, земляні, залізобетонні, цегляні тощо); високої температури (перевищує постійно або періодично (більше 1 доби) +35°С); можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічним апаратам, механізмам тощо, що з'єднані із землею, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання - з іншої.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із умов, що створюють особливу небезпеку: особливої сирості (відносна вологість повітря близька до 100%), хімічно активного або органічного середовища; одночасно двох чи більше умов підвищеної небезпеки.

Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов, що створюють особливу або підвищену небезпеку.

Згідно вимог [12, c. 352] вимірювання ізоляції електроустановок слід проводити після монтажу, переобладнання, ремонтів цих пристроїв, але не рідше ніж один раз на 12 років, а в умовах підвищеної небезпеки (ліфтів, пралень, лазень тощо) - не рідше ніж один раз на рік. Опір заземлюючого пристрою повинен бути не більше 4 Ом для лінійної напруги 380 В джерела трьохфазного струму і напруги 220 В джерела однофазного струму [12, c. 372].

Електричні експлуатаційні випробування засобів захисту здійснюються у такі терміни: діелектричні калоші, ізольований інструмент з одношаровою ізоляцією - 1 раз на 12 місяців; гумові діелектричні рукавички - 1 раз на 6 місяців; діелектричні килими підлягають лише огляду 1 раз на 6 місяців [9, c. 111].

Згідно [12, c. 237] працівники, які обслуговують електроустановки повинні мати вік понад 18 років; при прийнятті на роботу, а також періодично стан здоров'я працівників повинен засвідчуватися медичним оглядом; проходити щорічне навчання на виробництві. Оперативні працівники, які обслуговують електроустановки одноосібно, та ті старші у зміні чи бригаді оперативні працівники, за якими закріплені електроустановки, повинні мати групу ІІІ в електроустановках напругою до 1000 В [7, с. 23].

Проведені дослідження свідчать про неузгодженість програм викладання безпеки життєдіяльності та охорони праці при підготовці бакалаврів економічного спрямування, працівників за робітничими професіями у професійно-технічних закладах та післядипломній освіті фахівців і розроблених на їх основі посібників, які не відповідають сучасним нормативно-правовим документам, що не дозволяє здійснювати якісне безперервне навчання кваліфікованих фахівців.

Для покращення підготовки фахівців з безпеки життєдіяльності, охорони праці необхідно продовжити роботу над створенням комплексної модульної програми безперервної освіти з урахуванням вимог нормативно-правових актів, адаптованих до європейських стандартів.

Література

1. Биков В.І. Удосконалення процесу викладання дисципліни «Безпека життєдіяльності» у вищих закладах освіти / В.І. Биков, О.С. Кожем'якін // Безпека життєдіяльності. - 2007. - № 5. - С. 38-39.

2. Гогіташвілі Г.Г. Основи охорони праці: [навч. посіб.]/ Г.Г. Гогіташвілі, В.М. Лапін,. - К.: Знання, 2008. - 302 с.

3. Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: [за станом на 01.02.95]. - К.: Основа, 1995. - 222 с.

4. Іващенко В.П. Тематичний посібник з охорони праці та профілактики виробничого травматизму для керівників та працівників з охорони праці на підприємстві // В.П. Іващенко, В.Г. Розсоха. - К.: Фенікс, 2007. - 48 с.

5. Кобилянський О.В. Особливості організації самостійної роботи студентів при вивченні безпеки життєдіяльності / О.В. Кобилянський // Освіта Донбасу. - 2009. - №5(136). - С. 34-42.

6. Охорона праці: [навч. посіб.]/ За ред.. В.Кучерявого. - Львів: Оріяна-Нова, 2007. - 368 с.

7. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів. - К.: Основа, 1998. - 380 с.

8. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. - К.: Укрархбудінформ, 2001. - 117 с.

9. Правила експлуатації електрозахисних засобів. - К.: Форт, 2001. - 117 с.

10. Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей и Правила техники безопасности при эксплуатации электроустановок потребителей: [4-е вид., перероб. і доп.] - М.: Эенергоатомиздат, 1989. - 432 с.

11. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів / упоряд. Є.Л. Арбузов та ін. - К.: Дисконт, 1995. - 260 с.

12. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів // Офіційний вісник України. - 2006. - №41. - С. 227-386.

13. Правила улаштування електроустановок. Глава 1.7 Заземлення і захисні заходи електробезпеки // Розподільчі електромережі. - 2004. - № 3. - 58 с. - (Інформ. збірник).

14. Правила устройства электроустановок. -Х.: Индустрия, 2007. - 416 с.

15. Про основні показники бюджету Фонду на 2008 рік // Охорона праці. - 2008. - № 8. - С. 41-42.

Размещено на Allbest.ru