Формування професійної компетентності майбутніх фахівців економічних спеціальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Н.О. Васаженко

Постановка проблеми. Стратегією сталого розвитку України до 2020 року передбачено створення сприятливого середовища для ведення бізнесу, розвитку малого і середнього підприємництва, залучення інвестицій, спрощення міжнародної торгівлі та підвищення ефективності ринку праці. Сьогодні активно розвивається нова форма ринкової економіки - віртуальна економіка, що передбачає можливість здійснення економічних операцій в електронному просторі. Вона набула розвитку, у зв'язку з широким запровадженням інтернет-технологій, а також бажанням економити час на черги, поїздки на роботу тощо.

Аналіз останніх досліджень. Провідна роль у підготовці компетентних фахівців-економістів надається інформаційним технологіям та методам активного навчання. Завдяки їх застосуванню стає можливим активізувати самостійну роботу студентів, залучити їх до роботи з великими обсягами інформації, пов'язати прогресивні теоретичні розробки з практикою, розвивати уміння, навички та компетенції самостійно приймати рішення та нести відповідальність за їх виконання.

Формування інформаційного суспільства, впровадження новітніх інформаційних технологій в економіку призвели до появи поняття віртуального підприємства в працях таких зарубіжних і вітчизняних дослідників: Х. Вютріх, А. Громова, В. Давидова, М. Камєнової, А. Катаєва, А. Лагоди, Ф. Ларіна, М. Мелоуна, Т. Подчасової, Л. Тимашової, У. Франке та інші. У наукових працях даних науковців віртуальні підприємства розглядаються як мережі підприємств-партнерів, що спільно організовують коопераційні мережі компаній і володіють ключовими компетенціями для найкращого виконання ринкового замовлення, що базується на єдиній інформаційній системі.

Значну увагу проблемам розвитку віртуальних підприємств приділили також Я. Віктор, А. Гощинський, Д. Гощинський, В. Колесник, К. Мазурек-Лопацінська, Р. Неструй, І. Савенко, А. Чубала та інші. Українськими вченими висвітлюються різноманітні проблеми створення та розвитку віртуальних компаній на вітчизняному ринку, однак малодослідженими залишаються особливо актуальні на сьогодні питання створення принципово нової системи вищої освіти та підготовки фахівців, які будуть мати достатньо високий науково-технічний потенціал, володіти інноваційними технологіями в сучасних умовах господарювання.

Мета статті - проаналізувати практичні аспекти формування інформаційної компетентності студентів економічних спеціальностей у фаховій підготовці.

Виклад основного матеріалу. Віртуальна економіка передбачає зменшення непродуктивних витрат часу шляхом надання можливостей купувати товари, отримувати освіту, працювати, здійснювати банківські, біржові та інші фінансові операції, не виходячи з дому. За прогнозами фахівців, провідні компанії в усіх секторах економіки поступово перейдуть від звичайного бізнесу до електронного. Цей процес уже запроваджується в усіх секторах економіки, всіх сторонах виробництва, фінансових послуг, охорони здоров'я, роздрібної торгівлі, індустрії розваг і мас-медіа, телекомунікацій та виконавчої влади. Традиційний бізнес продовжує співіснувати з електронним, щоб в недалекому майбутньому стати лише його частиною. Для того, щоб всі ці прогнози справдилися швидше, необхідна підготовка фахівців [5], які б володіли технологіями віртуальної економіки.

Інформаційні технології з технологічного чинника розвитку сучасного суспільства перетворюються на елемент його функціонування, впливаючи не лише на технологічний, але й на соціальний прогрес та конкурентоспроможність країни у світі. Відомий соціолог М. Кастельс вказує на те, що глобальна інформаційна економіка є новою реальністю, яка здатна функціонувати як цілісна система в режимі реального часу в масштабі всієї планети, а мережеві інформаційні ресурси постають одночасно як засіб та результат глобалізації суспільства [3].

Вплив нових видів конкуренції, використання нових знань, їх швидкий приріст спонукає до перегляду функціональних обов'язків працівників, зменшення кількості робочих місць, підвищення якості роботи, що виконується, адже, фахівці одержують більше повноважень, нівелюються межі службової ієрархії, запроваджуються мережеві форми робіт та набувають використання їх сучасні форми: праця на відстані та часткова зайнятість [9]. професійний компетентність комп'ютерний автоматизація

Концепція віртуальних підприємств пов'язана з публікацією роботи У. Девідоу та М. Мелоуна «Віртуальна корпорація» [10]. У цій роботі пояснено, що віртуальне підприємство створюється шляхом відбору людських, фінансових, матеріальних, організаційно-технологічних та інших ресурсів з різних підприємств та їх інтеграції з використанням комп'ютерних мереж. Це дає змогу сформувати гнучку та динамічну організаційну структуру, що є найбільш пристосованою до найшвидшого випуску та оперативної доставки нової продукції на ринок.

Пізніше автори використовують різноманітні визначення віртуальних підприємств, за основу яких обираються різні підходи [11]. Так В. Плескач і Т. Затонацька надають визначення віртуального підприємство як співтовариства територіально роз'єднаних підприємств або співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці та спілкуються винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті [6]. Відповідно до визначення Д. Іванова, віртуальне підприємство - це динамічна відкрита бізнес-система, сформована на базі єдиного інформаційного простору юридично незалежними підприємствами, з метою сумісного використання власних ресурсів для наскрізної реалізації всіх етапів економічно привабливих проектів від джерела витоку первинної сировини до передачі продукції кінцевому споживачу [2]. Згідно з цим підходом, учасниками віртуального підприємства виступають усі суб'єкти економічних відносин, задіяні в процесі надання послуг, виробництва товару учасники. При цьому між учасниками зберігаються принципи конкуренції, а віртуальне підприємство є відкритою системою, вхід у яку і вихід з якої визначаються самим підприємством.

Дослідниця Т. Подчасова розглядає віртуальне підприємство у двох аспектах: як мережеву, комп'ютерно-опосередковану організаційну структуру, що складається з неоднорідних компонентів, розташованих у різних місцях, та створюється шляхом об'єднання організаційно-технологічних ресурсів сукупності підприємств та їх інтеграції шляхом використання комп'ютерної мережі; як тимчасову коопераційну мережу підприємств (організацій), що володіють певними можливостями для найкращого виконання ринкового замовлення, і базується на єдиній інформаційній системі [7]. Учасники ринку, які об'єднуються у віртуальну компанію, «розробляють спільний проект, перебуваючи між собою у відносинах партнерства, кооперації, співробітництва» [8]. При цьому віртуальна компанія об'єднує цілі, культуру, традиції, ресурси, традиції і досвід кількох підприємств-партнерів при розробці складних інноваційних проектів або при виробництві продукції світового рівня, координуючи їх розвиток і представляючи собою метапідприємство.

Віртуальна корпорація фактично є електронним об'єднанням капіталів різного типу - фінансового, технологічного, інтелектуального в інтересах виконання складних унікальних бізнес-проектів, створення продукції світового класу та максимально повного задоволення вимог споживачів. Як і її реальний правовий прототип, вона сприяє вирішенню двох фундаментальних проблем ринкової економіки: по-перше, залученню капіталу для виконання унікальних бізнес-проектів або розподілу бізнес-процесів з метою підвищення конкурентоспроможності продукції; по-друге, розподілу ризику в інвестиційних проектах.

Отже, можна виділити основні ознаки віртуального підприємства: інтеграція унікального досвіду, виробничих можливостей і передових технологій низки підприємств-партнерів у процесі діяльності над одним чи декількома пов'язаними бізнес-проектами, які вони не здатні виконати поодинці; інтеграція ресурсів за певними проектами або навколо ключових бізнес-процесів підприємства чи життєвого циклу продукту; забезпечення співробітництва та координації територіально віддалених осіб і колективів; тимчасовий характер, гнучкість, можливість швидкого створення, розвитку та реструктуризації в потрібний час; переважання розвитку децентралізованого управління; пріоритет координаційних зв'язків; максимально гнучкий розподіл і перерозподіл повноважень керівництва, прийняття рішень на всіх рівнях організаційної ієрархії; організація взаємодії фахівців з допомогою обчислювальної техніки (телеконференції, чати, відеоконференції тощо); вільний обмін ідеями всередині та між рівнями організаційної ієрархії та інші. Таким чином, метою віртуальної компанії є створення гнучкої, географічно розподіленої сукупності підприємств-партнерів, найбільш пристосованої для швидкого виведення на ринок нових продуктів і послуг, підвищення її конкурентоспроможності та оперативної поставки на ринок. Для цього віртуальні підприємства використовують весь спектр інформаційних і комунікаційних технологій (Internet, Intranet, Extranet, управління знаннями, workflow, groupware).

Серед переваг такої форми організації бізнесу можна назвати: гнучкість у виборі найбільш компетентних працівників, легкість переходу на нову продукцію (модульна організація легко змінює свою структуру), висока продуктивність і задоволеність працею співробітників тощо. До недоліків відносяться: слабкість безпосереднього контролю над процесами, сильна залежність від роботи суміжників, складність роботи з відокремленими працівниками (відсутність в них відчуття колективу) та інші.

Зважаючи на вищезазначені процеси розвитку економіки, постає задача забезпечення високого рівня конкурентоздатності випускників вищих навчальних закладів економічного профілю, що володіють сучасними технологіями економічного менеджменту, вирішення якої вимагає впровадження в освітній процес нових методик вивчення блоку економічних дисциплін. Навчання у вищому навчальному закладі можна поділити на два етапи: отримання фундаментальної теоретичної підготовки та набуття спеціальних навичок і компетенцій для застосування в конкретній професійній діяльності. Відповідно до «Державного стандарту вищої освіти» обов'язковим елементом освітньо-професійної підготовки студентів навчальних закладів усіх рівнів акредитації є практична підготовка.

Однією з кращих методик є наближення середовища навчання до реальних умов роботи майбутніх фахівців, що, як можливий варіант, може бути реалізовано завдяки створенню віртуального підприємства в освітньому середовищі вищих навчальних закладів. Віртуальні підприємства дозволяють готувати конкурентоспроможних фахівців, які домагаються значних успіхів не тільки під час навчання, але, що важливіше, і після закінчення університету. Побудова відносин на віртуальному підприємстві базується на ідеях, компетентності та партнерстві студентів, які виступають у ролі співробітників певної бізнес-структури. Віртуальний характер роботи полягає в командній співпраці і внутрішній мотивації, що потребує постійної взаємодії між умовними працівниками та підрозділами для виконання відповідних завдань у межах віртуального підприємства [4].

Отже, створення віртуального підприємства у вищому навчальному закладі економічного профілю повинно забезпечувати: підвищення якості проходження виробничої практики студентами університету; проведення навчальних тренінгів на первинних посадах адміністративно-управлінського апарату віртуального підприємства для закріплення знань і набуття навичок та компетенцій, достатніх для виконання завдань та обов'язків відповідного рівня майбутньої професійної діяльності; надання консалтингових послуг з питань економіки, фінансів, бухгалтерського обліку, менеджменту, маркетингу; проведення наукових експериментів; участь у вдосконалені концепції електронної науково-педагогічної інформаційної мережі університету; розробку, адаптацію, підтримку та впровадження спеціалізованого програмного забезпечення.

При реалізації проекту зі створення віртуального підприємства у Вінницькому навчально-науковому інституті економіки ТНЕУ використана програмна платформа «1С: Підприємство 7.7», яка характеризується широкими функціональними можливостями та має ефективну систему супроводу [1]. Паралельно проводяться заходи щодо реалізації віртуального підприємства і на інших програмних платформах, відповідно до розробленої його концептуальної структури, що забезпечить реалізацію диверсифікації управлінських рішень під час проходження тренінгів та гнучку політику в виборі постачальників інформаційних систем. За загальною концепцією віртуального підприємства потрібно визначити кафедри (підрозділи), на яких під час проходження тренінгу студенти будуть проходити відпрацювання навичок фахової практичної діяльності, відповідно до навчальних планів.

Зокрема, на базі віртуального підприємства проводиться комп'ютерний практикум, який складено відповідно до програми курсу «Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті» для студентів освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст» та «магістр» всіх форм навчання. Метою виконання практикуму є засвоєння теоретичних основ курсу та набуття практичних навичок автоматизації типових задач фінансового планування, контролю та аналізу. У результаті вивчення дисципліни студент набуває потрібних знань з теорії та практики використання інформаційних технологій в обліку. Він повинен знати теорію економічної інформації, дроблення економічної інформації, види діючих інформаційних систем, комп'ютерні технології обробки економічної інформації, створення і впровадження інформаційних систем нового покоління - систем підтримки прийняття рішень, а також опанувати методи й прийоми організації інформаційних систем за їх видами, рівні та функціональне призначення, удосконалювати, поглиблювати й розробляти форми та конфігурації інформаційних систем у напрямі максимального охоплення та розв'язання задач обліку на базі автоматизованих робочих місць.

Навчальні тренінги планується проводити на платформах: «1С: Підприємство», «Парус-Підприємство», «Дебет Плюс», «Бест» та інші, що характеризуються широкими функціональними можливостями. Навчальний тренінг на робочих місцях працівників кожного підрозділу віртуального підприємства має на меті ознайомлення студентів з реальними завданнями, які вимагають свого вирішення в умовах існуючих інформаційних, нормативних та ресурсних обмежень, закріплення навичок виконання окремих функціональних обов'язків. Проходячи тренінг, студенти повинні мати можливість сформувати професійні компетенції в умовах діяльності конкретного підприємства, оволодіти навичками та вміннями виконання завдань та обов'язків окремих функціональних підрозділів і фахівців, набути досвід роботи у колективі.

Висновки. Використання в процесі підготовки фахівців-економістів у вищих навчальних закладах віртуальних підприємств, на яких проводяться практичні заняття, тренінги, курсове та дипломне проектування, також виробнича практика, науково-дослідна та самостійна робота студентів, дозволяє сформувати у них професійну компетентність, вдосконалити професійну орієнтацію студентів-менеджерів; забезпечити особистісно орієнтований підхід до кожного студента під час навчання, залучити більшість студентів до науково-дослідної роботи, створювати індивідуальні програми підготовки студентів тощо.

Література

1. Волинець В. І. Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті. Комп'ютерний практикум / В. І. Волинець, Б. В. Погріщук, Н. В. Гордополова. - Тернопіль : Крок, 2013. - 145 с.

2. Иванов Д. А. Логистика. Стратегическая кооперация / Д. А. Иванов. - М. : Вершина, 2006. - 176 с.

3. Кастельс М. Информационная эпоха : экономика, общество и культура / М. Кастельс; пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. - М. : ГУВШЭ, 2000. - 608 с.

4. Кожушко Л. Інноваційні технології в практичній підготовці менеджерів / Л. Кожушко, Т. Кузнєцова // Нова педагогічна думка. - 2013. - № 1.1. - С. 125.

5. Модернізація освітньої діяльності університету: завдання, інноваційні технології та досвід впровадження : навч. посібник. :Т. 1-9 / [Нестуля О.О., Косаріна В.П., Рогоза М.Є. та ін.]. - Полтава : ПУСКУ, 2009.

6. Плескач В. Л. Електронна комерція : підручник / В. Л. Плескач, Т. Г. Затонацька. - К. : Знання, 2007. - 535 с.

7. Подчасова П. Т. Віртуальні підприємства як сучасна форма організації виробництва / П. Т. Подчасова // Збірник наукових праць МННЦ ІТІС. - 2009. - Вип. 14. - С. 24-45.

8. Тарасов В. Б. Предприятия XXI века : проблемы проектирования и управления / В. Б. Тарасов // Автоматизация проектирования. - 1998. - № 4. - С. 10.

9. Чернов А. А. Становление глобального информационного общества : проблемы и перспективы / А. А. Чернов. - М. : Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2003. - 232 с.

10. Davidow W. The Virtual Corporation: Structuring and Revitalizing the Corporation for the 21st Century / W. Davidow, M. Malone. - New York: Harper Collins. - 1992.

11. Model of Virtual Organisation : a Structure and Process Perspective / W. Saabeel, T. M. Verduijn, L. Hagdorn [etc.] // Electronic Journal of Organizational Virtualness, 2002. - Vol. 4. - Nr. 4. - pp. 1-16.

Анотація

Васаженко Н. О. Формування професійної компетентності майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Стаття присвячена актуальній проблемі формування професійної компетентності фахівців-економістів під час виконання комп'ютерного практикуму з курсу «Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті». Метою виконання практикуму є засвоєння теоретичних основ курсу та набуття практичних навичок автоматизації типових задач фінансового планування, контролю та аналізу. Використання тренінгових технологій на базі віртуальних підприємств забезпечує гнучкість навчального процесу та формування професійної компетентності фахівців-економістів.

Ключові слова: практична підготовка, професійна компетентність, фахівці-економісти, інформаційні технології.

Формирование профессиональной компетентности будущих специалистов экономических специальностей. Статья посвящена актуальной проблеме формирования профессиональной компетентности специалистов-экономистов во время выполнения компьютерного практикума по курсу «Управленческие информационные системы в анализе и аудите». Целью выполнения практикума является изучение теоретических основ курса и приобретение практических навыков автоматизации типовых задач финансового планирования, контроля и анализа. Использование тренинговых технологий на базе виртуальных предприятий обеспечивает гибкость учебного процесса и формирования профессиональной компетентности специалистов-экономистов.

Ключевые слова: практическая подготовка, профессиональная компетентность, специалисты-экономисты, информационные технологии.

Formation of professional competence of future specialists in economics. The article is devoted to the problem of formation of professional competence of specialists in the sphere of economy during the execution of a computer workshop on the course "Management information systems in analysis and audit". The purpose of the workshop is studying the theoretical fundamentals of the course and obtaining practical skills of automation of typical problems of financial planning, control and analysis. Usage of training technologies, based on virtual enterprise provides the flexibility of the educational process and formation of professional competence of professional economists.

Keywords: practical training, professional competence, experts-economists, information technologies( IT).

Размещено на Allbest.ru