Застосування інноваційних технологій в процесі формування професійної компетентності майбутніх фахівців економічних спеціальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування інноваційних технологій в процесі формування професійної компетентності майбутніх фахівців економічних спеціальностей

Стратегією сталого розвитку «Україна - 2020» передбачено створення сприятливого середовища для ведення бізнесу, розвитку малого і середнього підприємництва, залучення інвестицій, спрощення міжнародної торгівлі та підвищення ефективності ринку праці. Розширення мережі малих і середніх виробничих підприємств дозволить забезпечити економічну стабільність країни, за рахунок створення значної кількості робочих місць. Але створення конкурентноздатних на міжнародному ринку праці підприємств потребує принципово нової системи вищої освіти та підготовки фахівців, які будуть мати достатньо високий науково-технічний потенціал, володіти сучасними інноваційними технологіями, мати активну життєву позицію та бажання працювати в нових економічних умовах.

Для реалізації технологічного підходу, з метою формування професійних компетенцій у майбутніх фахівців економічних спеціальностей, потрібно визначити методи навчання, які можуть бути рекомендовані для цього. Основними факторами, що сприяють творчому ставленню студентів до навчальних занять, є: емоційність, проблемність, ігровий характер занять, нестандартний характер навчально-пізнавальної діяльності, змагальність, професійний інтерес.

У наш час провідна роль у підготовці компетентних фахівців-економістів надається інноваційним методам навчання та інформаційним технологіям. Завдяки їх застосуванню стає можливим пов'язати прогресивні теоретичні розробки з практикою, розвивати уміння, навички та компетенції самостійно приймати рішення та нести відповідальність за їх виконання, активізувати самостійну роботу студентів, залучити їх до неперервної освіти протягом життя.

Активний пошук, розробка і впровадження інноваційних методів продовжується в Європейському освітньому просторі, про що свідчать численні міжнародні та регіональні науково-методичні конференції. Багато інформації з цих питань розміщено у Інтернеті. Застосування сучасних інформаційних технологій значно розширило дидактичні можливості ігрових методів навчання як складової інноваційних методів навчання. Основні положення теорії ігрової діяльності сформулювали класики російської та радянської педагогіки - С. Рубінштейн, Л. Виготський, О. Леонтьєв, А. Макаренко, Д. Писарєв, К. Ушинський та інші. Використанню ігрових методів у процесі фахової підготовки, з метою формування професійної компетентності, присвятили свої дослідження М. Бiрштейн, А. Вербицький, М. Кларін, Л. Матросова, В. Петрук, В. Платов, А. Смолкін, В. Трайнев, І. Хом'юк та інші.

Мета статті - проаналізувати практичні аспекти формування професійної компетентності студентів економічних спеціальностей у фаховій підготовці.

Методи дослідження: системний і порівняльний аналiз педагогiчної, економiчної, нормативно-правової, методичної лiтератури та iнформацiйних ресурсiв Iнтернет; особистiсно-орiєнтований, компетентнiсно-орiєнтований, культурологiчний та технологiчний пiдходи до фахової пiдготовки майбутнiх спеціалістів економiчних спецiальностей у вищих навчальних закладах.

Важливою проблемою підготовки сучасних фахівців є формування і розвиток у них здатності самостійно вирішувати складні господарські ситуації та приймати виважені рішення. Людині притаманно розв'язувати проблеми двома методами: проб та помилок або підбору відомих з минулого досвіду рішень. Методи не завжди ефективні, тому що перший не гарантує успіху, а другий потребує великих витрат часу. Вважаємо за доцільне використання американської системи формування здатностей самостійного прийняття оптимальних рішень у житті та підприємництві, яка передбачає застосування в навчальному процесі методів активного навчання: ділових ігор, тестувань, практикумів, виробничого навчання та інших. При організації навчального процесу потрібно також звернути увагу на етику управління, яка ґрунтується на рівноправності партнерів, взаємній відповідальності, чесності, культурі й обов'язковості [9, с. 243].

В процесі моделювання виробничих ситуацій під час участі у ділових іграх всебічно розвиваються ділові задатки студентів і комплексно формуються потрібні для подальшої фахової діяльності вміння, навички та компетенції творчого використання набутих ними теоретичних знань, з метою розв'язання конкретних господарських завдань. Ділові ігри, які використовуються в системі підготовки і перепідготовки фахівців здебільшого імітують організаційно-економічні взаємодії об'єктів господарювання та їхніх структурних елементів і персоналу, зокрема, і окремих осіб, які приймають рішення. Ділові ігри використовуються як своєрідні моделі, призначені для відтворення господарських процесів, виявлення та узгодження господарсько-економічних інтересів учасників цих процесів, для відпрацювання навиків обґрунтування і прийняття рішень, для розвитку, закріплення і контролю якості професійних знань і формування вмінь їх творчого використання в практичній діяльності.

Відомо, що у професійній діяльності вигідніше запобігти небажаному результату, ніж допустити його, і у подальшому усувати негативні наслідки. На цьому прийомі «нехай станеться заздалегідь» будується загальний алгоритм розв'язання завдань у діловій грі з виявлення недоліків певної економічної чи технічної системи або пошук «небажаного ефекту». Особливо це стосується складних господарських комплексів, аварії на яких спричиняють не тільки матеріальні збитки, але й можуть призвести до травмування та загибелі людей. Тренування майбутніх керівників і фахівців в умінні аналізувати результати своїх рішень, знаходити помилки, вносити корективи в раніше прийняте рішення, в стратегію економічної діяльності є головним у ділових іграх. За таких умов вони вчать самокритичності, спроможності змінювати шаблонне мислення, сприяють тренуванню у прийнятті оптимальних рішень і, відповідно, формуванню професіональної компетентності [9, с. 244].

Впровадження ігрових прийомів у процес фахової освіти сприяє не тільки набуттю певного обсягу загальнонаукових та професійних знань, але і формуванню важливих особових установок і рівнів мотивації майбутніх фахівців. Атмосфера високого емоційного тонусу на заняттях є головною умовою, завдяки якій розумова діяльність підтримується на оптимальному рівні і сприяє встановленню стосунків співпраці як між студентами і педагогом, так і всередині колективу. В їх поведінці знижуються прояви недоброзичливості один до одного, виникають довіра й взаємні симпатії, що призводить до зняття негативно спрямованої напруженості, яка служить серйозною перешкодою на шляху до професійного зростання майбутніх фахівців [8]. Треба також зазначити, що ігрові прийоми сприяють продуктивному засвоєнню матеріалу, формуванню знань-переконань, створюють психологічно сприятливий клімат, формують почуття колективної зацікавленості в успіху навчальної праці, розвивають критичну самооцінку, знижують ефект стомлення.

Наочність, відчуття процесу пошуку та одержання результатів приводить до більш глибокого і чіткого розуміння навчального матеріалу, дозволяє студенту відчути, що він може зробити набагато більше, ніж навіть сам передбачав. Це надає йому впевненості у своїх силах, розкриває інтелектуальні можливості, сприяє досягненню мети. Важливим компонентом цих ігор є те, що вони виконують не тільки діагностичні і пізнавальні функції, а й тренінгові. У випадку розігрування ролей студенти, виконуючи ролі, ухвалюють власні рішення, у процесі чого очевидна спрямованість на формування навичок професійної поведінки у колективі, вміння аналізувати характер міжособистісних стосунків.

Класичне означення ділової гри - форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворювання і засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого у соціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки і культури [6]. А. Ермаков [2] визначає ділову гру як модель взаємодії людей у процесі досягнення деяких цілей економічного, політичного або престижного характеру. Ділова гра - це моделювання вибіркових аспектів конфліктної ситуації, яке виконують за раніше визначеними правилами, вихідними даними і методиками [6]. Ділова гра - динамічна і детермінована система, яка може бути розглянута одночасно як контрольована викладачем, відкрита для інформації ззовні, з метою діагностування реакції учасників, і саморегульована одночасно, у ній присутні індивідуальні засоби самовираження майбутніх фахівців економічних спеціальностей, боротьба за професійне визнання у групі [5]. Отже, ділова гра є моделлю реальної життєвої ситуації.

Ігровий характер навчально-пізнавальної діяльності дає змогу ознайомитися зі специфікою певної професійної діяльності і сприяє відчуттю своєї ролі в ній. Згідно з думкою В. Петрук, вони суттєво допомагають закріпленню і поглибленню знань, отриманих під час бесід, лекцій, розповідей, семінарів, практичних занять, удосконаленню практичних навичок та вмінь, застосуванню їх, творчому використанню у вирішенні професійних проблем, створенню умов для активного обміну досвідом [6]. Основна функція цих занять полягає у практичному навчанні (чим ближча ігрова діяльність студентів до реальної ситуації, тим вища її навчально-пізнавальна ефективність).

В. Петрук і І. Хом'юк вважають, що поєднання досвіду і знань, що вимагає ігрове заняття, дає можливість студенту чіткіше побачити цілісність процесу майбутньої професійної діяльності, краще зрозуміти зміст навчання, побачити свої помилки та оцінити набуті знання [7]. Ігрові заняття вигідно відрізняються тим, що дають змогу формувати знання, вміння самостійної роботи, професійну спрямованість і навички студентів шляхом залучення їх до інтенсивної пізнавальної діяльності. Це допомагає студентам краще зрозуміти цілісність процесу майбутньої професійної діяльності та сенс навчання, побачити свої помилки та оцінити досягнення. З цією метою для гри створюється імітоване виробниче середовище (віртуальне підприємство).

У процесі такого навчання студентові надаються можливості простежити зв'язки між навчальними дисциплінами циклів соціально-гуманітарної, фундаментальної, природничо-наукової, загальноекономічної, професійної та практичної підготовки; йому створюють умови для формування управлінських здібностей і професійних навичок. Отже, разом із запрограмованими діями, хід гри повинен містити елементи імпровізації, ризик-орієнтованого мислення, розвиваючи тим самим здатність оперативно та ефективно ухвалювати і реалізовувати практичні рішення у проблемних, а, іноді, і у надзвичайних ситуаціях.

У ході такої гри студенти активно і свідомо беруть участь у процесі набуття загальнокультурної та професійної компетентності. До того ж, будь-який вид ділової гри обов'язково закінчується методичним аналізом і колективним підведенням та обговоренням підсумків. Вільний обмін думками виховує у студентів культуру слова, формує навички та уміння аргументовано, переконливо, логічно і лаконічно викладати свою позицію. Таким чином, ділова гра - ефективний метод навчання, оскільки процес сприйняття теоретичних знань здійснюється не лише завдяки словам та наочній інформації, але й через організацію активної діяльності студентів [5]. Студент вчиться аналізувати ситуації, виділяти в них істотне і ухвалювати виважені та обґрунтовані рішення. Така форма пізнавальної діяльності виключає феномен формальних знань і сприяє швидшій адаптації майбутніх фахівців до умов професіональної діяльності та застосуванню теоретичних знань на практиці. Гра допомагає засвоїти закони і закономірності, порівняти власні результати та враження з результатами, враженнями та висновками інших учасників гри [6].

Застосування ділових ігор в процесі професійної підготовки підвищує ефективність виробничої практики, адже, дозволяє моделювати реальні виробничі ситуації, у яких будуть приймати участь студенти. Студенти мають можливість порівняти та оцінити запропоновані навчальні та виробничі ситуації та шляхи їх розв'язання, що сприяє формуванню їх професійної компетентності. Тим більше, що у наш час можна видiлити двi основні форми організації виробничої практики [3]. Одна форма реалiзується на діючих виробничих підприємствах, а iнша - квазіпрофесійна - засобами моделювання на віртуальних підприємствах з тiєю або iншою мiрою подiбностi до умов реальної виробничої дiяльностi.

Віртуальне підприємство - об'єкт навчального тренінгу - функціонує в режимі реального часу, тобто інформаційна база тренінгу є актуальною, постійно доповнюється та розширюється в часі. Розвиток інформаційної бази діяльності віртуального підприємства забезпечується зусиллями адміністратора бази даних, викладачів - керівників тренінгу, а також самих студентів, які розробляють плани діяльності підприємства, готують відповідне інформаційне забезпечення окремих бізнес-операцій та процесів. Побудова відносин на віртуальному підприємстві базується на ідеях, компетентності та партнерстві студентів, які виступають у ролі співробітників певної бізнес-структури. Віртуальний характер роботи полягає в командній співпраці і внутрішній мотивації, що потребує постійної взаємодії між умовними працівниками та підрозділами для виконання відповідних завдань у межах віртуального підприємства [4].

Віртуальне підприємство реалізується як набір програмних модулів, що забезпечує можливість підготовки та проведення навчального процесу і реалізації функціональних обов'язків будь-якої категорії користувачів за програмою тренінгу. Основними суб'єктами тренінгу при підготовці й реалізації навчального процесу є викладачі економічних дисциплін і студенти різних форм навчання. Адміністрування віртуального підприємства здійснює базовий навчальний заклад, реалізуючи свою методику навчання [1]. Основною метою використання тренінгових технологій в навчальному процесі є формування необхідних професійних знань, умінь, навичок та розвиток особистісних якостей, які необхідні для ефективного формування професійної компетентності майбутніх фахівців-економістів та високого рівня їх конкурентоспроможності на міжнародному ринку праці.

Тренінг організовується на первинних посадах фінансово-економічного апарату віртуального підприємства, що відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню вищої освіти «бакалавр» і дозволяє забезпечити закріплення знань і набуття навичок, достатніх для виконання завдань та обов'язків відповідного рівня професійної діяльності. Навчальний тренінг повинен носити не локалізований характер розв'язання ізольованих навчальних завдань для певних професій, а комплексний характер, коли студент в процесі тренінгу послідовно відпрацьовує повний комплекс завдань в усіх фінансово-економічного підрозділах підприємства, з урахуванням існуючих інформаційних взаємозв'язків між ними, компетентності та відповідальності кожної посадової особи. При цьому в процесі навчального тренінгу потрібно передбачити набуття навичок розв'язання не тільки традиційних завдань, що зазвичай виконуються фахівцями первинних посад фінансово-економічних підрозділів підприємства, а й інноваційних завдань, які пов'язані з розробкою і впровадженням принципово нових проектів, спрямованих на удосконалення діяльності підприємства з врахуванням існуючого стану його зовнішнього та внутрішнього середовища.

Проведення практичних занять, науково-дослідної роботи та навчально-виробничої практики студентів забезпечує багатогранний вплив на розвиток творчих та професійних здібностей особистості, індивідуальні можливості, формування досвіду та мобільності у здійсненні різних завдань. Віртуальне підприємство дозволяє проводити тренінг аналітичних та організаторських здібностей студентів. Раннє залучення студентів до практичної участі у веденні бізнесу зменшює розрив між теорією та практикою економічної діяльності.

Віртуальне підприємство передбачає знання всіх функцій підприємства: операційної, маркетингової діяльності, фінансів, управління людськими ресурсами, а також системного підходу до аналізу та підвищення ефективності функціонування його підрозділів. Студенти, працюючи у кожному із підрозділів віртуального підприємства, використовують інформаційні технології для систематизації і оцінювання інформації; отримують можливість оволодіти сучасними програмними продуктами Project Expert, Microsoft Project 2010, prima Vera Project Planner, 1-С Бухгалтерія; набувають навички аргументування, прийняття рішень, розв'язання проблем, а також уміння знаходити підхід до людей, налагоджувати ефективну комунікацію, лідирувати, міжособистісного спілкування, ведення переговорних процесів, здібності до співпраці та роботи у команді, особистісний розвиток, ерудованість, креативність тощо [4].

Під час проходження практики на віртуальному підприємстві студенти на першому етапі вивчають його діяльність, розробляють організаційну структуру, положення про підрозділи, посадові інструкції; формують штатний розпис; на другому етапі - аналізують роботу кожного фінансово-економічного підрозділу, зокрема: бухгалтерії, планово-економічного відділу, відділів маркетингу, збуту, постачання та логістики, виробництва, зовнішньоекономічної діяльності та інших. На третьому - основному - виробничому етапі студенти працюють на віртуальних робочих місцях в основних структурних підрозділах. Віртуальне робоче місце складається з двох основних компонентів: робочого місця працівника і корпоративної комп'ютерної мережі віртуального підприємства. На четвертому етапі студенти пропонують і впроваджують заходи з покращення ефективності роботи підприємства. У звіті з практики обов'язковим є підрозділ про розроблені та впроваджені інновації. На підсумковій конференції з практики обговорюються кращі пропозиції студентів.

Отже, побудова виробничих відносин на віртуальному підприємстві базується на ідеях, креативності, компетентності та партнерстві практикантів-співробітників. Віртуальний характер роботи полягає у внутрішній мотивації та командній співпраці, що потребує постійної взаємодії між умовними працівниками та основними підрозділами для виконання відповідних завдань в межах віртуальної організації. Фінансово-економічні процеси, як основу функціонування технологій створення товарів чи послуг, потрібно довести до замкнутого циклу, що включає динамічне моделювання і постійне вдосконалення в режимі реального часу. Успіх віртуального відділу (служби) визначається швидкістю прийняття креативних рішень в залежності від завдань, які виконуються у певний момент; вирішенні будь-якої поставленої проблеми; створенні атмосфери довіри та ефективності використання інформації для активного пошуку шляхів розв'язання реальної ситуації. Між студентами-співробітниками потрібно розподілити ролі для підвищення ефективності їх діяльності і вирішення як виробничих завдань, так і соціальних питань: одні повинні відповідати за вирішення завдань, пов'язаних з виробництвом та збутом, а інші - за надання соціально-емоційної підтримки [4].

Використання в процесі підготовки фахівців-економістів у вищих навчальних закладах віртуальних підприємств, на яких проводяться ділові ігри, тренінги, курсове та дипломне проектування, виробнича практика, науково-дослідна та самостійна робота студентів, дозволяє сформувати у них професійну компетентність, забезпечити особистісно орієнтований підхід до кожного студента, створити сучасну навчально-матеріальну базу та науково-методичне забезпечення навчального процесу, залучити більшість студентів до самостійної та науково-дослідної роботи, реалізовувати індивідуальні програми підготовки студентів тощо. Перспективним напрямком наукових розробок вважаємо використання в процесі моделювання виробничої діяльності підприємств хмарних технологій, які не потребують складних апаратних та програмних засобів і дозволяють реалізувати віртуальне підприємство у кожному навчальному закладі, де є Інтернет.

Література

професійний економіст навчання фаховий

1. Голіков В.І. Організаційно-методичні основи створення навчально-тренувальних фірм у вищих навчальних закладах України / В. І. Голіков, І. В. Голіков, М.В. Фатєєв // Електронне видання «Вісник НУК». - Миколаїв: НУК. - 2010. - №2. - С. 167-175. Режим доступу: http://ev.nuos.edu.ua/content/ 10gvinzu

2. Ермаков А.Л. Основы самостоятельной работы студентов / А.Л. Ермаков, Н.А. Галатенко. - М.: Моск. гос. техн. ун-т гр. авиации, 1996. - 87 с.

3. Кобилянський О.В. Теоретико-методичні основи навчання безпеки життєдіяльності студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах: монографія / О.В. Кобилянський. - Вінниця: ВНТУ, 2012. - 590 с.

4. Кожушко Л. Інноваційні технології в практичній підготовці менеджерів / Л. Кожушко, Т. Кузнєцова // Нова педагогічна думка. - 2013. - №1.1. - С. 125. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/jpdf/Npd_2013_1_32.pdf

5. Николаева Т.А. Проектирование и реализация системы подготовки будущих инженеров к обеспечению безопасности жизнедеятельности: дис. … д-ра пед. наук: 13.00.08 / Т.А. Николаева. - Брянск, 2004. - 693 с.

6. Петрук В.А. Теоретико-методичні засади формування базових професійних компетенцій у майбутніх фахівців технічних спеціальностей: дис. … д-ра пед. наук: 13.00.04 / В.А. Петрук. - К., 2008. - 520 с.

7. Петрук В.А. Формування умінь самостійної роботи у майбутніх інженерів засобами ігрових форм: моногр. / В.А. Петрук, І. В. Хом'юк. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 2004. - 185 с.

8. Психологические и психофизиологические особенности студентов / под ред. Н.М. Пейсахова. - Казань: Изд. КГУ, 1987. - 290 с.

9. Яворська Ж. Ділові ігри та їхня роль у підготовці сучасних фахівців / Жанна Яворська // Вісник Львівського університету. - 2005. - Вип. 19. - Ч. 1. - С. 241-246.

Размещено на Allbest.ru