Формування професійної компетентності з безпеки життєдіяльності у студентів фінансово-економічного коледжу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147

Формування професійної компетентності з безпеки життєдіяльності у студентів фінансово-економічного коледжу

І.М. Кобилянська

м. Вінниця, Україна

Постановка проблеми. Технологічна революція спричинила кардинальні зміни засад економіки, що, відповідно, вплинуло на професійні вимоги до характеристики робочої сили на ринках праці - не достатньо, як раніше, володіти сталим набором професійних знань, умінь і навичок, кожен фахівець має постійно розвиватися, удосконалюючи професійні та людські характеристики. Останнім часом стала помітна тенденція до збільшення кількості нещасних випадків з вини людини, а саме: порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування і транспортних засобів, незадовільна організація виробництва, недоліки в навчанні безпечним прийомам праці, порушення трудової і виробничої дисципліни, що пов'язано з низьким рівнем професіоналізму, невмінням ухвалювати оптимальні рішення в складній обстановці, а також в умовах дефіциту часу.

Аналіз попередніх досліджень. У відповідь на економічні та соціальні виклики у Лісабонській конвенції (1997 рік) «Про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні» була прийнята концепція міжнародного визнання результатів освіти. Вже пізніше, в ході Болонського процесу почали активно розроблятися різні версії критеріїв такого визнання, а ця нова методологія отримала назву компетентнісного підходу.

Використання компетентностей в європейській освіті вимагало детального дослідження їхніх сутнісних характеристик. Французький учений М. Роменвіль, зокрема, наголошував, що хоч французький термін соmpetenсе спочатку використовували в контексті професійної освіти щодо здатності виконувати конкретне завдання (біхевіористське трактування), останнім часом помітна тенденція поширення його на загальну освіту, де він означає певну «здатність» або «потенціал» для ефективного виконання дій у конкретному контексті. Інший французький учений Ф. Перренод визначив компетентність як «здатність, що базується на знаннях діяти ефективно в конкретних ситуаціях», а ірландський учений Дж. Кулахен - як «загальну здатність, що базується на знаннях і досвіді, яку набув індивідуум через освітню практику». Німецький учений Ф. Вайнерт визначив компетентність як «спеціальну систему здатностей, умінь та на-вичок, які є необхідними або достатніми для досягнення певної цілі» [2].

Виокремлення сутнісних характеристик компетентностей дозволило перейти до наступного етапу - пошуку підходів до їхньої класифікації й до відбору ключових компетентностей. Систему компетентностей в освіті автори міжнародного проекту «Освітня політика та освіта «рівний-рівному» (Академія педагогічних наук України) визначили так: ключові - тобто міжпредметні компетентності, які визначають як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв'язуючи проблеми; загальногалузеві - їх набувають упродовж засвоєння змісту певної освітньої галузі; предметні компетентності - їх набувають упродовж вивчення певної дисципліни [3].

Мета статті - визначення передумов формування у студентів фінансово-економічного коледжу компетенцій з безпеки життєдіяльності.

Виклад основного матеріалу. Отже, сьогодення поставило завдання - сформувати в спеціаліста не тільки певні знання і професійні вміння, а й комплекс компетентностей, що передбачають як фундаментальні знання, так і вміння аналізувати й розв'язувати проблеми в нових умовах. У цьому контексті традиційна парадигма (знання - уміння - навички) реалізується в «закритому», тоталітарному суспільстві, організованому за зразком гігантської фабрики, де людині відведена лише примітивна роль «ґвинтика». Тоді як компетентністна модель освіти співвідноситься з динамічним «відкритим» суспільством, у якому продуктом процесів соціалізації, навчання, спільної і професійної підготовки до виконання всього спектра життєвих функцій має стати відповідальний фахівець, вихований у культурі вільного гуманістично орієнтованого вибору [1].

В Україні компетентнісний підхід став основою розробки державних стандартів вищої школи, якими визначено такі пріоритетні компетентності: соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні та професійні. Типовою навчальною програмою нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» для всіх спеціальностей за ОКР «молодший спеціаліст», «бакалавр» визначено перелік компетенцій з безпеки життєдіяльності, якими мають володіти майбутні фахівці для розв'язання професійних завдань, пов'язаних з гарантуванням збереження життя та здоров'я працівників в умовах небезпечних і надзвичайних ситуацій.

Важливо підкреслити, що в процесі засвоєння знань, набуття вмінь і навичок студент повинен засвоїти їх на певному рівні, щоб у наступній професійній діяльності мати можливості для самостійного їх вдосконалення. Зокрема, В. П. Беспалько стверджує, що процес навчання можна вважати завершеним тільки при засвоєнні не менше 70 % передбачених програмою дисципліни знань. На етапі свого сходження до цього рівня засвоєння студент вимагає постійної уваги з боку педагога, що перевіряє і коригує його діяльність, оскільки сам він ще нечутливий до помилок і не може як їх побачити (відчути), так і виправити. За інших умов такий «фахівець» здійснює систематичні помилки, не здатний до їх самостійного виправлення та залишається на все життя неуком, у якого не виникає сумнів у своїй некомпетентності та відсутнє прагнення до самовдосконалення.

Допустимий рівень знань при підготовці фахівців до здійснення небезпечних видів діяльності значно вище. Так при проведенні перевірки знань посадових осіб та робітників з охорони праці; електробезпеки; пожежної безпеки тощо необхідний рівень їх засвоєння складає не менше 80 %, а з правил дорожнього руху - 90 %. При традиційному підході до освіти вельми скрутно забезпечити необхідні рівні знань з безпеки життєдіяльності у всіх фахівців. Ця проблема набуває особливої актуальності для фахівців економічного спрямування, які мають володіти здатністю адаптуватися до нових вимог ринків ресурсів, збуту, праці, запроваджувати нові технології, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати креативні індивідуальні рішення тощо.

Тому у сучасних умовах гостро постало завдання актуалізації змісту і методів навчання за рахунок активного використання в навчальному процесі результатів і технологій наукового пошуку, підвищення ефективності самостійної творчої роботи студентів, розвитку пізнавальної діяльності, творчих здібностей, створення ситуації успіху, організації зустрічних зусиль викладача і студентів. Думку про гарантований результат процесу навчання висловив ще 400 років тому Я. А. Коменський. Він закликав до того, щоб навчання стало «технічним», тобто таким, щоб все, чого навчають, не могло не мати успіху. Загальне тлумачення поняття «технологія» - наука про майстерність. Технологія - це досить жорстко зафіксована послідовність дій та операцій, які гарантують отримання наперед визначеного результату.

Але в освіті, враховуючи її складність і неоднозначність, технології не носять універсального характеру та потребують більш гнучких підходів. Педагогічні технології, які з'явилися в 50-х роках минулого століття на противагу нечіткості і невизначеності традиційного методичного підходу, були розроблені на основі конкретного алгоритму. З 1990-х років педагогічні технології вже відповідали новим вимогам: розробляються професіоналами в галузях психології, інформатики, синергетики, фізіології, ергономіки, етики та інших; забезпечують розвиток особистості, здатної орієнтуватися у всьому різноманітті протиріч сучасного світу, а не тільки в соціально-господарській системі конкретної країни; акцент на навчальному занятті робиться на розвиток діяльності, а не на накопичення фактів; реалізують установку на самореалізацію особистості за рахунок власної траєкторії навчання.

Сучасний етап вдосконалення педагогічних технологій характеризується новою тенденцією зближення інформаційного та технологічного напрямків. Інформатики вже не можуть обійтися без застосування тих принципів і методів, які давно існують в дидактиці. Нами розроблена відповідна модель навчального процесу у фінансово-економічному коледжі (рис.). Завдяки об'єднанню зусиль фахівців різних галузей науки та техніки розроблено технології дистанційного навчання, зокрема, з безпеки життєдіяльності тощо.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. Модель навчального процесу

До істотних ознак педагогічної технології відносяться можливість корекції, цілісність, гарантоване досягнення визначених цілей та діагностика їх досягнення. Вимога державних стандартів освіти - діагностичне визначення цілей у навчанні - це одночасно і якість змісту, і якість його засвоєння майбутніми фахівцями. Без визначених цілей, розроблених моделей навчального процесу та коректної діагностики ступеня досягнення цих цілей ніякі втручання у традиційно сформований навчальний процес не дадуть позитивних результатів. Отже, визначеність кінцевої мети, діагностика ступеня її досягнення та наявність зворотного зв'язку (коригування) - ключові ланки педагогічної технології.

Технологія навчання повинна не тільки комплексно поєднувати синергетичний, діяльнісний і особистісно орієнтований підходи, але й сприяти мотивації самостійної роботи. Завдання вибору і синергетичного поєднання організаційних форм навчання варто щоразу вирішувати на основі діагностики їх дидактичної ефективності в умовах конкретного навчального процесу. Важливого значення набуває гнучкість технології, тобто її здатність оперативно та мобільно адаптуватися до умов навчання, до контингенту студентів, бюджету часу та інших обставин.

Висновки. Педагогічні технології в умовах конкурентного середовища, якому притаманні невизначеність та ризики природних, техногенних та соціально-політичних небезпек, повинні гарантувати досягнення певного рівня знань при оптимальних витратах часу, сил і коштів, а педагог повинен мати право вибирати, яка технологія підходить йому в силу вікових і особистісних якостей студентів. Використання педагогічних технологій для набуття компетенції з безпеки життєдіяльності у студентів фінансово-економічного коледжу для здійснення професійної діяльності з урахуванням природних та техногенних небезпек забезпечує формування відповідальності за особисту та колективну безпеку, самостійності в прийнятті виважених рішень у навчальних та реальних небезпечних ситуаціях, навичок використання сучасних інформаційних технологій.

безпека компетенція студент

Література

1. Андреев А. Знания или компетенция? / А. Андреев // Высшее образование в России. - 2005. - № 2. - С. 3-12.

2. Локшина О. І. Становлення «компетентної» ідеї в європейській освіті / О. І. Локшина // Реалізація європейського досвіду компетентнісного підходу у вищій школі України : матеріали методологіческого семінару. - К. : Педагогічна думка, 2009. - С. 19-33.

3. Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий підхід та українські перспективи / під заг. ред. О. В. Овчарук. - К. : К. І. С, 2004. - 111 с.

Размещено на Allbest.ru