Китайська та пекінська опера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Урок

Тема: Китайська та пекінська опера

Мета: ознайомити учнів з особливостями пекінської та китайської опери, навчити характеризувати музичну спадщину Китаю; розвивати вміння аналізувати мистецькі твори, виділяти головне, обґрунтовувати свою точку зору, формувати пізнавальну активність; виховувати повагу до світової музичної спадщини, зацікавленість її творами й митцями.

Обладнання: відеофрагменти кінофільмів (художніх «Прощавай, моя наложнице», «Шлях у тисячу миль» та ін.); презентація, комп'ютер.

Будь-яку проблему на світі можна вирішити танцюючи.

Дж. Браун

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Опитування

Які види мистецтва Китаю вам відомі?

Чи віддаєте ви перевагу якому-небудь із цих видів мистецтва? Чому?

III. Мотивація навчальної діяльності

IV. Викладення нового навчального матеріалу

Під час викладення вчителем нового матеріалу учні заповнюють таблиці «Індійський танець» та «Китайська опера», зразки яких наведено далі, та вклеюють її до зошитів.

Китайська опера

Поняття Тлумачення

Історичне коріння

Характерні риси

Різновиди

Актори

Репертуар

Розповідь учителя (уявна мандрівка)

Сьогодні ми здійснимо уявну подорож до Китаю, для того щоб більше дізнатися про мистецтво китайської опери.

Китай

Понад 2000 років у Китаї зі сцени оспівують правителів та аристократичні сім'ї. Усі актори -- у національному одязі. Історії, які вони розігрують перед публікою,-- узяті з життя Забороненого міста. Китайська опера кардинально відрізняється від свого західного аналога. Родзинкою опери у Піднебесній є те, що майже усі ролі в ній виконують чоловіки. Спів супроводжується биттям у барабани та калатанням дзвонів. Китайські виконавці вміють не лише співати, вони ще й можуть продемонструвати на сцені рухи з національних бойових мистецтв. Хоча оперу й адаптували до вимог сучасного глядача, багато елементів у ній не зазнали змін.

У Китаї розвивається більше ніж 300 театральних жанрів, здебільшого локального характеру. До різновидів театрального мистецтва, що набули загальнонаціональної популярності, належать цзінцзюй (пекінська опера), пінцзюй (хебейська опера), юєцзюй (шаосинська опера), юйцзюй (хенаньська опера), юєцзюй (гуандун- ська опера). Найпопулярнішою нині є пекінська опера.

Сучасний Китай успадкував одну із найстаріших у світі театральних традицій. Його театральне мистецтво містить більше ніж 300 видів місцевої опери, понад 60 видів тіньового та лялькового театрів, нової («розмовної») драми, опери європейського типу і танцювальної драми. Завдяки постійному збагаченню й оновленню китайська опера дійшла до сьогодні.

Китайський музичний театр (опера) поєднує елементи музики, співу, діалогу, танцю, акробатики і вправ військового мистецтва із майстерно написаним текстом і технікою його втілення.

Виконавці повинні суворо дотримуватися традиційних канонів. Дія в китайській опері не обмежена ані в часі, ані у просторі; широко використовуються умовності, символіка. Якщо які-небудь повсякденні реалії не можуть бути зображені на сцені прямо, їх відтворюють символічно (спеціальними рухами зображають вхід або вихід із будинку; підйом або спуск сходами; переправу через річку; колові пересування сценою з батогом у руці означають скакання верхи; поїздку в екіпажі демонструють статисти, тримаючи по обидва боки від актора прапорці із зображенням коліс; ходіння колами символізує довгу подорож; якщо на сцені без декорацій актор тримає весло або лопатку і сідає, імітуючи напруження, це означає, що він пливе у човні). Обстановку, у якій відбувається дія, актори зображують виключно рухами, причому ефект є навіть сильнішим, ніж за наявності декорацій і реквізиту.

Китайська народна опера -- архаїчне синтетичне мистецтво, у якому рухи тіла й голос виконавців сягають рівня досконалості.

До початку минулого століття для виконання жіночих ролей готували хлопчиків, які навчалися малювати, вишивати, займатися традиційно жіночими видами мистецтва, щоб їх рухи стали особливо ніжними, жіночними.

Відсутність декорації вимагає від актора перевтілення не лише на певного героя, а й на явища природи та предмети (за китайським прислів'ям: «Співаєш про воду -- стань водою»), адже увага глядачів зосереджена виключно на акторах. Усе це зумовлює особливу техніку гри очима, руками, самобутню пластику рухів, кроків, жестів, постави.

Яскраві сценічні костюми виготовлені з найякіснішого шовку й атласу; їх кольори -- червоний, бузковий, смарагдовий, бірюзовий, синій -- насичені й специфічно поєднані. У кожному окремому випадку це поєднання має смислове навантаження, так само, як і малюнки вишивок, виконані різнокольоровими нитками (на кожному вбранні -- численні смужки, кожну з яких вишито окремо, уручну; раніше з цією метою використовували ще й золоте напилення). Костюм головного персонажа важить не менше ніж 12 цзинів (міра ваги, 1 цзинь дорівнює 500 г). Громіздкими є й головні убори, однак це не заважає акторам рухатися.

Із поширенням у Китаї європейської опери (1920--1930) на сцені уперше з'явилися жінки, які нині можуть виконувати й чоловічі ролі. Співаки з широким діапазоном голосу, достатнім наповненням звуку та вмінням імітувати звучання будь-якого голосу виконують провідні ролі, що вимагають комплексу акторських умінь і психофізичної підготовки, а також знань з етнографії.

Отже, китайська народна опера, одне з найскладніших і найкрасивіших видів світового мистецтва, є поєднанням різних театральних жанрів -- опери, балету, пантоміми, циркового мистецтва.

Пекінська опера бере свій початок у XVIII ст., коли у Пекіні на ґрунті музичного фольклору та ритуальної музики різних регіонів Китаю поступово сформувалося своєрідне музичне і сценічне мистецтво, об'єднавши музику, танець, театральну виставу, акробатику та бойові мистецтва. За більше ніж 200 років структура і принципи пекінської опери практично не змінилися.

Оркестрова музика -- ударні (гонги і барабани, що різняться за розмірами й видами) -- створюють глибоко ритмічний акомпанемент. Оркестром керує барабанщик, який бамбуковими паличками видає різноманітні звуки, «виражаючи» почуття героїв відповідно до акторської гри. Вокальна частина пекінської опери складається з мовлення (юньбай -- речитатив; цзінбай -- пекінське розмовне мовлення) та співу (ерхуан -- запозичений із народних мелодій провінцій Аньхой і Хубей; сипі -- із мелодій провінції Шеньсі). Речитатив використовують серйозні персонажі, розмовну мову -- молоді героїні та коміки.

Амплуа розподіляються на жіночі та чоловічі, зокрема: шен (чоловік), дань (молода жінка), цзін (чоловік в масці) і чоу (клоун, мім -- як чоловік, так і жінка). Герої цих амплуа можуть бути як позитивними, так і негативними. їх натуру глядачі можуть визначити за маскою. Маски є досить складним поєднанням гриму й аксесуарів. Костюми візуально та тематично поєднуються з маскою, і найчастіше в масці й костюмі використовують таку саму палітру кольорів та відтінків, підкреслюючи характер персонажа.

Репертуар традиційно заснований на музичній обробці класичних китайських творів, здебільшого фантастичних або історичних. Імператори й наложниці, ченці та воїни, чиновники й учені є головними героями не тільки класичної літератури Китаю, але й пекінської опери. Давній репертуар пекінської опери містив більше ніж 1000 сюжетів, із яких сьогодні грають 200, зокрема «Хитрість з порожньою фортецею», «Збори героїв», «Помста рибалки», «Потрійна розвилка», «Переполох у Небесному палаці», «Осіння річка» , «Легенда про білу змію».

Відомі актори: Мей Лань-фан, Чень Яньцю, Чжоу Синьфан, Ма Ляньлян, Тань Фуїн, Гай Цзяо-тянь, С яо Чанхуа, Чжан Цзюньцю, Юань Шихай.

(Демонструються епізоди китайських кінофільмів, що містять фрагменти вистав китайської опери,-- «Прощавай, моя наложнице», «Шлях у тисячу миль».)

Пекінська Опера" це злиття усіх жанрів театрального мистецтва(опери, балету, пантоміми, трагедії і комедії). За рахунок багатства репертуару, хрестоматійності сюжетів, майстерності акторів і сценічних ефектів вона знайшла ключик до серця глядачів і викликала їх інтерес і захоплення. Адже театр "Пекінської Опери" це не лише місце для зручного розміщення глядачів, але і чайна, тобто під час вистави ви ще зможете насолоджуватися ароматним зеленим чаєм із зацукрованими фруктами. Прекрасна гра акторів, їх повне перевтілення змусять вас повністю перенестися в казковий, чарівний світ "Пекінської Опери". У Пекінській опері -- чотири основні акторські амплуа: шен, дань, цзінь (хуалянь) і чоу, які відрізняються один від одного умовностями сценічного виконання, гримом, костюмами і місцем в сюжеті спектаклю.