Модернізація структури та змісту курсу вищої математики на засадах компетентнісного підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147

МОДЕРНІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ТА ЗМІСТУ КУРСУ ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

Хом'юк І.В.

В статті визначено основні напрямки застосування компетентнісного підходу до вивчення фундаментальних дисциплін, зокрема вищої математики, серед яких створення умов для творчої дослідницької роботи студентів, проблемних ситуацій, здійснення структурування тем навчального матеріалу з виходом на міжпредметні зв'язки та інші.

компетентнісний математика творчий дослідницький

In the article the basic directions of kompetentnosnogo approach to study basic science, including the creation of conditions for creative research work of students, problem situations, implementation struktirovaniya those with access to educational material for interdisciplinary communication and others.

Постановка проблеми. Підготовка у ВНЗ сучасного фахівця будь-якої галузі має бути спрямована на оволодіння ним високим рівнем фундаментальних знань та навичок, що дають змогу досконало виконувати посадові обов'язки. Вдосконалення підготовки фахівців неможливе без вдосконалення їхньої математичної підготовки. Тобто, з однієї сторони, у стінах вищого навчального закладу студент має набути як необхідні знання, уміння, навички, так і якості особистості, що обумовлюють здатність творчо удосконалюватись у професійній діяльності. З іншої сторони - умови ринкової економіки, у яких будуть працювати майбутні фахівці накладають свій відбиток на їхні професійні компетентності, які мають доволі легко інтегруватися в європейський та світовий освітянський простір. Саме тому, виникла нагальна потреба приділяти більше уваги не лише організаційним схемам в освіті, а й вдосконаленню змістової складової кожної дисципліни, зокрема вищої математики, із суттєвим акцентом на структуризацію курсу за весь період вивчення у ВНЗ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальнопедагогічні засади організації навчального процесу у вищих навчальних закладах є предметом досліджень багатьох провідних українських педагогів. Особливу увагу привертають дослідження з наукової організації навчально-виховного процесу у вищій школі, які здійснили А.М. Алексюк, Я.Я. Болюбаш, С.У. Гончаренко, О.Е. Коваленко, В.І. Луговий, М.М. Фіцула та ін. Компетентнісний підхід в системі освіти розробляють В. Байденко, В.Болотов, П. Борисов, Б. Ельконін, І. Зимня, Т. Іванова, Є. Коган, В. Лаптєв, О. Лебедєв, І. Фрумін, С. Шишов та ін. У публікаціях та монографіях вітчизняних та іноземних авторів головна роль компетентнісного підходу в системі вищої освіти вбачається в підсиленні практичної орієнтації освіти, виходячи за межі «ЗУНівської» освіти.

Однак закономірності цілеспрямованого структурування курсу вищої математики на засадах компетентнісного підходу, на наш погляд, потребують додаткових досліджень.

Мета статті - проаналізувати особливості використання компетентнісного підходу до викладання фундаментальних дисциплін, зокрема вищої математики.

Виклад основного матеріалу дослідження. Першочергове завдання вищої інженерної освіти - сформувати в майбутніх фахівців прагнення до безперервного оновлення знань, умінь та навичок. Разом з тим, входження України до Болонського процесу висунуло нові вимоги до професійної освіти, однією з яких є розвиток мобільності та адаптованості особистості майбутнього випускника до мінливих умов динамічного середовища.

У світовій освітній практиці поняття компетентності виступає в якості центрального поняття, тому що:

- компетентність об'єднує в собі інтелектуальну і навичкову складові освіти;

- в понятті компетентності закладена ідеологія інтерпретації змісту освіти, що формується «від результату»;

- ключова компетентність має інтегративну природу, бо вона вбирає в себе ряд однорідних умінь і знань, які відносяться до широких сфер культури [1].

«Загальне розуміння проблеми покращення підготовки майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі потребує аналізу сутності його професійної компетентності з точки зору ефективності професійної діяльності. Запровадження компетентнісного підходу до модернізації змісту вищої освіти потребує відбору змісту дисциплін, який може забезпечити формування компетентностей; розробки системи контролю за їх формуванням» [2]. Але в сучасних умовах викладачі здійснюють навчання, коли, по-перше, постійно зростає обсяг інформації, який повинні засвоїти студенти, по-друге, фактично має місце скорочення часу аудиторних занять на вивчення дисциплін та зростає частка самостійної роботи.

Основою компетентнісного підходу є акцентування уваги на результаті освіти, тобто поєднання міцності засвоєння знань та умінь із практичними застосуваннями, можливістю самостійного їх поповнення у випадку практичної необхідності, що безпосередньо пов'язано із розвитком спеціальних умінь та навичок.

Однією з особливостей викладання математичних дисциплін є бажання викладачів дати їх у всій повноті, у максимальному обсязі. При цьому викладачі математики технічних ВНЗ, виходячи із вищесказаного, теж часто ставлять перед собою завдання формування у своїх студентів математичного мислення. Але у інженера має бути сформовано саме інженерний тип мислення, і вивчення математики необхідно саме для того, щоб сприяти розвитку інженерного математичного мислення.

Ми вважаємо, що фундаментальна підготовка в умовах компетентнісного підходу має проходити впорядковано, усвідомлено та ціленаправлено. Для цього ми пропонуємо таке:

першу лекцію з вищої математики присвячувати роз'ясненню студентам її ролі в їхній професійній підготовці, довести, що для багатьох предметів математика є опорним курсом, в подальшому постійно показувати зв'язок математики з їх майбутньою професійною діяльністю;

узгодження програм з вищої математики з навчальними програмами із суміжних дисциплін, встановлення реальних, а не декларативних внутрішньопредметних і міждисциплінарних зв'язків.

Для цього необхідно у кожній темі, що вивчається, виділяти основний клас базових завдань цієї теми, здійснювати структурування тем навчального матеріалу з виходом на міжпредметні зв'язки. Так, вивчаючи тему «Розв'язування систем лінійних рівнянь» ми показуємо зв'язок з електротехнікою, де для визначення необхідної кількості певних елементів, пов'язаних кількісним співвідношенням, використовується табличний метод, який полягає в знаходженні коефіцієнтів для кожного елемента [3].

Відпрацьовувати навички тільки тоді, коли студенти засвоїли та зрозуміли правила і прийоми, які використовуються під час вивчення цієї теми.

Наприклад, переходити до інтегрування раціональних дробів можна тільки тоді, коли студенти зрозуміли методику розкладу дробу на суму найпростіших дробів.

Обмежуватись фундаментальними результатами, які часто використовуються і таким чином зводити до мінімуму кількість фактів доведення теорем, необхідних для запам'ятовування.

Як показує практика викладання, студенти краще запам'ятовують теоретичний матеріал, якщо вони усвідомлюють його практичне застосування. Саме тому доцільно давати їм алгоритми виконання завдань, базуючись на теоретичній підтримці або запропонувати їм самостійно скласти структуровано-логічну схему вивченої теми і використовувати її під час розв'язування завдань.

Уникати по можливості непідготовлених переходів до вивчення нових тем при наявності прогалин в раніше вивчених.

Наприклад, недоцільно переходити до диференціювання функції багатьох змінних, не відновивши в пам'яті таблицю похідних та не згадавши основні правила диференціювання. На лекціях також слід приділяти увагу означенням, формулам, які необхідні для теми, що вивчається.

Створювати проблемні ситуації, які спонукають студентів до самостійного отримання відповідних результатів.

Можна запропонувати студентам нетипове завдання, розв'язування якого передбачатиме засвоєння ними більш складних питань теорії, самостійного опрацювання додаткової літератури, що потребуватиме умінь самостійної роботи, які так необхідні в їх подальшій самоосвіті. Використання у навчальному процесі проблемних математичних задач розвиває такі якості інженерного мислення, як гнучкість, вміння аргументувати свої судження та висновки, відокремлювати проблеми, обирати найбільш оптимальні інформаційно-логічні варіанти поставлених проблем. Поступове ускладнення проблемних завдань у навчальному процесі надає можливість зробити перехід від орієнтовано-пошукових дій до продуктивно-творчих.

В контексті індивідуалізації використовувати рівневу диференціацію.

За результатами написання «нульових» контрольних робіт з вищої математики та фізики студентам, які отримали незадовільні оцінки, пропонується виконати додаткове завдання для підвищення шкільного рівня знань, в цьому їм допомагають систематичні консультації викладачів.

Створювати умови для творчої дослідницької роботи студентів як обов'язкового елементу навчального процесу.

Наприклад, на лекції після вивчення певної теми студентам можна запропонувати написати творчу роботу, в якій висвітлити використання вивченого теоретичного матеріалу в професійних задачах зі спеціальності [4].

Математичні знання та навички тільки тоді ефективні, коли впливають на вдосконалення процесу формування та розвитку професійних умінь, не відокремлюючи цей розвиток від самого навчання математики.

Висновки

Таким чином, ми можемо зробити такий висновок, сьогодні суспільство потребує від освіченої людини уміння ефективно вирішувати різноманітні проблеми на основі існуючих знань, а також постійно поповнювати знання, тобто безперервно навчатися протягом усього життя. Головною ідеєю компетентнісного підходу є компетентнісно-орієнтована освіта, яка спрямована на комплексне засвоєння різних знань та способів практичної діяльності, завдяки яким людина успішно реалізує себе в різних галузях своєї професійної діяльності, набуває соціальної самостійності, стає мобільною та кваліфікованою, вільно орієнтується в навколишньому середовищі та успішно вирішує складні завдання.

Література

1. Хом'юк І.В. Деякі аспекти використання компетентнісного підходу до викладання фундаментальних дисциплін у ВНЗ / І.В.Хом'юк, В.В.Хом'юк // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2012. - Вип. № 22(257). - С. 215-222.

2. Драч І. І. Компетентісний підхід як засіб модернізації змісту вищої освіти / І. І. Драч // Проблеми освіти: Наук. зб. - К., 2008. - Вип. 57. - С. 44-48.

3. Хом'юк В. В. Компетентнісний підхід до формування матемтаичної компетентності майбутніх інженерів / В.В. Хом'юк // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету: серія: пелагогічні науки. - Чернігів: ЧНПУ, 2014. Вип 117. - С. 258 - 261.

4. Хом'юк І. В. Математична компетентність майбутніх випускників інженерних спеціальностей через призму компетентністного підходу / І.В.Хом'юк, В.В.Хом'юк //Професійна підготовка фахівця в контексті потреб сучасного ринку праці: матеріали Всеукр. наук.-практич. Інтернет -конф., 17 лютого 2016 року.[Електронний ресурс]. -Вінниця, ВНАУ, 2016.- С.416-422.-Режим доступу: http://socrates.vsau.org/repository/getfile/10319.pdf.

Размещено на Allbest.ru