Тезаурусний підхід до навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тезаурусний підхід до навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників



Вступ

Проблема підвищення якості освіти турбує представників усіх її сфер і підрозділів, зокрема, системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Проте предметного розуміння шляхів і факторів поліпшення освіти у дискусіях не досягнуто, а запропоновані численні концепції при детальному аналізі виявляються у кращому випадку наближенням до вирішення проблеми, а ніяк не її розв'язанням.

Проте при всіх застереженнях основна ідея для розуміння сутності освітнього процесу все ж висунута на досить високому рівні формалізації і аргументованості. Йдеться про тезаурусний підхід до навчання як засобу пізнання і систематизації мови певної предметної галузі, точніше - метод тезаурусного моделювання лексики. Він все активніше обговорюється у літературі.



1.Використання тезаурусів у проектуванні педагогічної підготовки викладачів

Використання тезаурусів у проектуванні педагогічної підготовки викладачів технічних ВНЗ у системі післядипломної освіти як перспективний напрямок запропонувала Л. Гур'є (2001). Цей автор звернула увагу, що в післядипломній освіті основною проблемою є не засвоєння величезного і швидкозростаючого обсягу знань і навіть не орієнтація в його потоці, а проблема отримання, створення, виробництва унікального знання, в якому є особистісна потреба. Тобто післядипломна освіта є способом інформаційного обміну, який відбувається в кожному акті життєдіяльності особистості протягом усього її життя, і по суті є формою «освіти освічених людей», яку не можна вважати видом навчання, а потрібно сприймати як форму неперервної проективної освіти. Тому «конкретизація цілей додаткової професійної освіти і цілей проектування навчальної інформації, що задається і становить основу навчання, на рівні загального теоретичного уявлення навряд чи можлива.

По-перше, така конкретизація у сфері «освіти освічених людей» призведе до насадження єдиної, значною мірою абстрактної, моделі викладача як результату навчання, що не враховує різні стилі діяльності, досвід, особистісні особливості і потреби викладача. По-друге, така конкретизація не враховуватиме зростаюче різноманіття професійної діяльності викладача» [там само].

У такому контексті перспективним видається побудова навчального плану та навчальних програм підготовки викладачів, що базуються на тезаурусі. При цьому можуть використовуватися інформаційно-пошукові (ІПТ) і логіко-категоріальні (ЛКТ) тезауруси.

Метод побудови ІПТ і ЛКТ, заснований на аналізі нової літератури, дозволяє вважати, що тезаурус об'єктивно відображає сутність та перспективи розвитку спеціальності, оскільки інформаційний потік, на основі аналізу якого будується тезаурус, формується практично нескінченним числом учасників наукової комунікації в даній галузі знань. Таким чином, стверджує Л. Гур'є, зміст підготовки викладачів, спроектований на основі тезауруса, буде об'єктивно і адекватно відображати в кожний конкретний момент часу необхідний рівень, зміст і характер професійно-педагогічної діяльності викладача.

Оскільки тезаурус містить поняття всіх рівнів ієрархії, то це дає змогу здійснити складання об'єктивної робочої програми, надає можливість розподіляти навчальний час таким чином, щоб на дисципліни нижчих ієрархічних рівнів, зміст яких змінюється значно швидше, виділялося менше часу. Тезаурус може вбудовуватися в експертну систему, яка в цьому випадку (будучи забезпечена засобами навчання) може використовуватися як автоматизована навчальна система.

Підставою для використання тезауруса в педагогічній практиці є аналогія між навчальним процесом і сукупністю семантичних процесів, що відбуваються в деякому мовному середовищі.

Це мовне середовище утворене безліччю елементарних понять (законів, теорій, методів, проблем, наукових фактів) і зв'язків між ними (конкретизація, інтерпретація, формалізація, моделювання, аналогія, синтез, аналіз, абстракція, індукція, дедукція тощо), а також сукупністю вкладених одна в одну структур: елементарних понять, елементарних структур з елементарних понять і та ін. Давно триває дискусія про розроблення стандартів ППО, проте жодного такого стандарту для певної категорії учителів не створено. Здається, це викликано як проблемою складності цілепокладання ППО, так і проблемою упорядкування термінології в освіті. Словники-тезауруси є таким засобом упорядкування термінології. Тезаурусний опис термінології суттєвий на всіх етапах стандартизації: систематизації термінів, створення логіко-понятійної моделі терміносистеми, і власне стандартизації.

Відповідно до основних положень методики стандартизації науково-технічної термінології, тезауруси можуть слугувати тим же цілям, що і стандарти [, с. 4].

2.Тезаурусний підхід до визначення ефективності діяльності ОІППО

педагогічний технічний навчальний

Використання тезауруса і заснованих на ньому методик проектування змісту навчальної дисципліни дає змогу діагностично задавати результати навчання і, отже, оптимізувати процес підготовки та підвищення кваліфікації викладачів у системі післядипломної освіти.

Життєвою основою знання є інформація. Завжди не вистачає ні часу, ні сил, щоб охопити і зрозуміти все. Управління контентом - явище глобальне, з яким стикається кожен із нас щодня. Щоб допомагати співробітникам компанії отримувати, зберігати, обробляти і поширювати інформацію, працювати з нею як з корпоративним активом найбільш послідовним, природним і «фабричним» способом, розроблена «наука про те, як працювати з документами» - концепція ECM (Enterprise Content Management). Дисципліна ECM (управління корпоративним контентом) включає комплекс стратегій, методик та інструментів, що забезпечують збір, управління, зберігання та надання співробітникам організації корпоративного контенту. ECM дає можливість управляти неструктурованою інформацією компанії незалежно від її форми. ECM - дисципліна зріла і розвинена. За тридцять років її існування і розвитку накопичено значний обсяг міжнародних стандартів і ефективних практик, пов'язаних з розробкою, впровадженням та використанням ECM-рішень.

Одним із ECM-рішень управління контентом підприємства є розроблення тезаурусів - «наборів слів у системі перехресних посилань, що належить до різних таксономій і забезпечує подобу мета-класифікації, полегшуючи тим самим пошук документів», с.26].

Отже, тезаурусна лексикографія багатоаспектна. Вона пов'язана і з інформаційно-пошуковими системами в АСУ, і з роботою з упорядкування та стандартизації термінології, і з методами опису семантики мови науки і техніки. Словники-тезауруси, у свою чергу, також багатофункціональні. Поряд з використанням їх як інформаційно-пошукових мов, вони можуть розглядатися як спосіб упорядкування та стандартизації термінології, а також як інструмент системного опису семантики мови науки і техніки [, с.5].

Ідея про тезаурус як основу проектування змісту підготовки викладачів є привабливою і зрозумілою, проте як вона може бути конкретно реалізована? Щоб відповісти на це питання, що є метою цієї статті, потрібно з'ясувати, що є тезаурус, тезаурусний підхід, і як конкретно він може бути застосований у системі ППО.

3.Поняття тезауруса

У Древній Греції тезаурусом (thйsaurуs) називали скарб, скарбницю, запас. І в науковій термінології нашого часу - в лінгвістиці, семіотиці, інформатиці, теорії штучного інтелекту та інших галузях знання - тезаурус позначає деяке особливим чином оформлене накопичення. В інформатиці та теорії штучного інтелекту звертається увага на систематизацію даних, що становлять тезаурус, і на їх орієнтаційний характер. Саме така характеристика тезауруса лягла в основу змісту цього поняття в загальногуманітарному тезаурусному підході: тезаурус - це структуроване подання і загальний образ тієї частини світової культури, яку освоює суб'єкт.

Тезаурус як спосіб систематизованого представлення знань і різновид ідеографічного словника розглядається Н. Гендіною як багатозначне слово, що має, як мінімум, два значення:

1) тезаурус як ідеальний об'єкт - це «сукупність знань, накопичених людиною або деяким колективом». Це упорядкований і відбитий у свідомості людини «лексикон», «світ» окремої особистості, «світ знань та інтересів». У теорії інформації тезаурусом називають запас знань (понять, суджень), розміщених у пам'яті суб'єкта, що сприймає інформацію, як структуроване знання у вигляді понять і смислових відношень між ними.

2) тезаурус як матеріально існуючий об'єкт - словник. Тезаурус - це словник особливого типу або ідеографічний словник, в якому слова розташовуються за ступенем смислової близькості. Лексика мови представлена в них у вигляді систематизованих груп слів, тою чи іншою мірою близьких у смисловому відношенні (синоніми, гіпероніми, гіпоніми, антоніми, пароніми та ін.). Тезаурус являє собою упорядковану сукупність лексичних одиниць, в якій в явному вигляді за допомогою спеціальних міток відображено смислові відношення (синонімічні, родовидові і асоціативні) між ними. Іншими словами, впорядкування лексики в тезаурусі здійснюється не за алфавітною або іншою формальною ознакою, а за смисловою (семантичною).

В основі побудови ідеографічних словників лежить логічна класифікація всього понятійного змісту лексики. Систематизація слів у таких словниках заснована на психологічних асоціаціях предметів і понять. Лексичні одиниці групуються в поля, в центрі кожного з яких стоїть слово, яке об'єднує інші слова, певною мірою близькі йому за значенням чи асоціюються з ним за змістом (наприклад : комаха - муха, бджола, мураха, метелик; повзати, літати, стрибати...). Як правило, слова і словосполучення всередині поля коротко тлумачаться таким чином, щоб було видно, чим кожне з них відрізняється від усіх інших членів поля.

4.Приклад: Тезаурус ЮНЕСКО

Прикладом є Тезаурус ЮНЕСКО, список термінів, що використовуються для тематичного аналізу і пошуку документів і публікацій у галузях освіти, культури, природничих, соціальних і гуманітарних наук, комунікації та інформації передусім за ієрархічною класифікацією (7000 термінів англійською мовою). Тезаурус ЮНЕСКО складається з семи основних тематичних галузей або полів з розбивкою на мікротезауруси, які дають змогу швидко знайомитися з темою. У мікротезаурусі вказуються змінні номери термінів, що перебувають на вищому рівні ієрархії, тобто описи без яких-небудь посилань на більш загальний термін (BT = Broader Term); кожен термін вищого рівня, якщо необхідно, супроводжується посиланням UF (= Used For) і спадною ієрархією описів, перед кожним з яких ставиться символ NT (= Narrower Term, вужчий термін). Для розкриття кожного терміну використовуються такі умовні позначки:

SN - зміст терміна: роз'яснення, що допомагає правильно використати даний опис;

MT - мікротезаурус: вказівка номера і найменування мікротезауруса, до якого належить даний опис;

UF - синонім: посилання на одну або кілька позицій, що не є описом і синонімічних або майже синонімічних даному опису;

BT - ширший термін: посилання на один або трохи родових або елементів, що породжують, що є описом і розташований одним рівнем вище в структурі тезауруса;

NT - вужчий термін: посилання на одне або декілька конкретних чи похідних описів, що перебувають одним рівнем нижче в структурі тезауруса;

RT - родинний термін: посилання на одне або кілька супутніх описів.

Наприклад, у Тезаурусі ЮНЕСКО поняття «розвиток сфери освіти» (Educatіonal development) визначено так: «позитивні еволюційні зміни одного або декількох змінних показників системи освіти убік установленого критерію. У необхідних випадках використовуйте більш точний дескриптор». Це поняття належить до мікротезауруса «політика в галузі освіти». Його синонім - «прогрес у галузі освіти». Більш вузькими термінами є «розвиток навчального плану», «диверсифікованість освіти», а родинними термінами - «планування в галузі освіти». Перебувають одним рівнем нижче за поняття «розвиток освіти» в структурі тезауруса такі вужчі стосовно нього поняття як «інновації в освіті» (експерименти в галузі освіти, інновації в навчальній методології), «реформа освіти», «тенденції в сфері освіти» (тенденції в зарахуванні учнів). У свою чергу, поняття «реформа освіти» (educatіonal reform), що також належить до мікротезауруса «політика в галузі освіти», тлумачиться як «заплановані або реалізовані зміни відносно основної частини національної системи освіти» є поняттям вужчим за поняття «розвиток сфери освіти». Його синоніми - «зміни в галузі освіти», «процес відновлення в галузі освіти». Родинними термінами є поняття «розвиток навчального плану»; «демократизація освіти», «диверсифікованість освіти», «інновації в освіті», «планування в галузі освіти» . Останнє поняття, «планування в галузі освіти» розкривається термінами «розподіл шкіл», «розташування шкіл», «освітні проекти», «чисельність учнів у класі», «чисельність учнів у школі», «регіональні пріоритети в освіті», «статистика в галузі освіти», і зокрема, «визначення місця розташування школи» (school mappіng), що тлумачиться як «планування діяльності освітніх установ з урахуванням демографічних і географічних факторів».

Необхідність створення україномовної версії Європейського освітнього тезауруса вичерпно пояснює К. Корсак.

5.Стан дослідження поняття тезауруса

У найновішій книзі «Тезаурус: огляд, ренесанс і перегляд» Сандра К. Роу і Алан Р. Томас розкривають походження і розвиток тезаурусів, розглядають історичний розвиток тезаурусів і стандартів, що використовуються для побудови тезауруса; знайомлять із сучасними і новими функціями тезаурусів, у тому числі міжнародних і багатомовних; зміну визначень, характеристик, функцій і застосувань тезаурусів; мультикультурні питання відображення і взаємодії при створенні тезаурусів, їх роль в освіті і навчанні . Загальні дослідження поняття тезауруса в інформаційній картині світу здійснює М. Чурсін . М. Епштейн зауважує, що тезаурус - це мова, що демонструє свою власну мову, ту концептуальну модель, що кладеться автором в основу його світогляду і самоопису. На думку філософа, у міру рефлексивного зростання людства на перший план виходить тезаурусність - прошарок особистої самосвідомості, який поки ще недостатньо вимовлений, пророблений і підтриманий культурою. Тезаурусність починає знаходити суспільний престиж, чому сприяє Інтернет зі своїми пошуковими системами, каталогами і гіпертекстами, масовий читацький успіх словників і енциклопедій.

Тезаурусний підхід проголошений новою парадигмою гуманітарного знання . У найбільш загальному вигляді тезаурус визначено як повний систематизований звід освоєних соціальним суб'єктом знань, істотних для нього як засіб орієнтації в навколишньому середовищі, а понад це також знань, які безпосередньо не пов'язані з орієнтаційною функцією, але розширюють розуміння суб'єктом себе і світу [, с.67]. Тезаурус став символом організації знання взагалі.

Він показав свою евристичність у культурології, у рамках якої формується тезаурологія - свого роду суб'єктна культурологія. Найбільш повний і узагальнений виклад тезаурусної концепції гуманітарного знання, що лежить в основі суб'єктно орієнтованих напрямків досліджень у галузі соціальної філософії, культурології, соціології, антропології, філології, а також таких прикладних галузей діяльності, як соціальне і соціокультурне проектування, дизайн, гуманітарна експертиза, методологія тезаурусного підходу, що відкриває нові можливості в гуманітарному розумінні людини та її світу, представлено в монографіях Вал. Лукова і Вол. Лукова

Питання розробки інформаційно-пошукових тезаурусів (далі - ІПТ), як вказує О. Збанацька, досліджувалися І. Безбородовою, Д. Варгою, Т. Вилегжаніною, С. Жмайло, О. Кедровою, О. Лаврьоновою, Р. Мдівані, Л. Пшеничною, Ю. Шемакіним. Дескрипторні ІПМ у 1970-1990-ті рр. досліджували Г. Валейка, Р. Єфименко, Т. Омарова, Є. Розаускас, А. Соколов, на початку XXI ст. - А. Антопольський. У 1970-х рр. активно розробляються тематичні, галузеві і багатогалузеві ІПТ. Методику підготовки ІПТ було викладено А. Чорним (1968), Д. Варгою (1970), Ю. Шемакіним (1974), О. Кедровою (1987), О. Лаврьоновою (2002), Р. Мдівані (2004), С. Жмайло (2004; 2006); семіотичні аспекти інформаційного пошуку та ІПТ - Ю. Шрейдером (1965; 1971), І. Веслером (1976), Л. Пшеничною (1977), Б. Якушиним (1976; 1978), C. Нікітіною (1978; 1987). В незалежній Україні практичною реалізацією ІПТ став універсальний «Інформаційно-пошуковий тезаурус» (2004) (розробники: Т. Вилегжаніна, О. Збанацька) .

Розгляд еволюції і галузей застосування ІПТ провела Н. Гендіна . Автор зазначає, що, незважаючи на тимчасове зниження інтересу до ІПТ, у даний час, з появою повнотекстових баз даних природних мов і, особливо, з розвитком мережі Інтернет, з'явилася тенденція до нового осмислення логіко-семантичної функції тезаурусів у сучасних АІС, розширення галузей застосування ІПТ. Досвід показав, що необхідне «повернення» до ідеї використання ІПМ з контрольованою лексикою, зокрема ІПТ, для забезпечення пошуку інформації, насамперед, у контрольованій частині Інтернету - в електронних бібліотеках.

Зокрема, політематичний, галузеві та проблемні тезауруси можуть бути використані у царині термінознавства та опису систем знань таким чином:

* Як засіб опису - інвентаризації існуючого рівня знань у певній галузі, оскільки кожен термін являє собою «згусток знань», який може бути розгорнутий у визначення (дефініцію);

* Як засіб систематизації термінології, а отже, і знань у певній галузі науки. Це обумовлено тим, що першим елементом більшості наукових дефініцій термінів є вказівка на безпосередньо поняття. Отже, і в тезаурусі, де система понять експліцитна, тобто явно виражена, ієрархія понять завжди представлена наочно;

* Як засіб стимулювання розвитку знань. Тезаурусне подання термінології, крім встановлення однакового розуміння основних понять, дає змогу виявити прогалини (пропуски, лакуни), маловивчені поняття і «точки згущення» в термінологічних і понятійних системах. Це може слугувати орієнтиром у подальших дослідженнях, дозволяє виявити аналогії підсистем понять, а також визначити тенденції виділення підсистем понять і рубежі знань, від яких можливий подальший розвиток цієї галузі;

* Як засіб опису історії розвитку спеціальних знань у певній предметній галузі. Тезаурусне подання термінології дає можливість проводити дослідження особливостей розвитку галузевих знань, включаючи кількісне дослідження внеску окремих вчених і наукових шкіл у розвиток загальної теорії з урахуванням як кількості, так і новизни (залежно від статусу вводиться терміна - основний термін або синонім вже існуючого найменування заняття) та ієрархічного статусу понять, що вводяться відповідним терміном.

* Одне з найважливіших питань: наскільки тезаурусний підхід може бути продуктивним? Які методологічні і педагогічні процедури можуть вести до зростання тезаурусної свідомості не тільки окремих особистостей, але і у цілому у суспільстві, щоб міг бути артикульований найглибший його історичний досвід, незвідний до «історій»?

6.Підготовка тезауруса з навчальної дисципліни як засіб активізації навчального процесу

Актуальною проблемою є аналіз і проектування тезаурусів навчальних дисциплін, застосування для цього методів штучного інтелекту . О. М. Збанацька ініціювала постановку питання про підготовку тезауруса з навчальної дисципліни як засобу активізації навчального процесу. Для школи таких тезаурусів розроблено вкрай мало . Ю.М. Філіппович, А.В. Прохоров проаналізували досвід словарно-тезаурусних описів семантики інформаційних технологій . Словник термінів Ю. Рождественського вперше у російській культурі інтегрує і систематизує основний склад понять, що визначають устрій і функціонування різних сторін суспільного життя і призначений для самоосвіти учнів, педагогів, батьків і навіть громадських діячів. У «Тезаурусі саморуху учнів до здорового способу життя в процесі навчання» приділено увагу основним термінам здорового способу життя учнів в процесі навчання, що допоможе учням активно включитися в процес саморуху до здорового способу життя. Розроблено тезаурус педагога з фізичного виховання як навчальний посібник.

Т. Маркарова розцінює тезаурус з педагогіки як репрезентатор галузевої терміносистеми і як один із способів подання освітньої інформації (2008). Спроби укласти тезауруси з педагогіки зробила Н. Якса. Як посібник з педагогіки створено педагогічний тезаурус (словник) з досить повною смисловою інформацією з основних аспектів педагогічної науки для студентів університетів, педагогічних інститутів, аспірантів, вчителів шкіл, викладачів педагогічних технікумів в Курганському державному університеті . О. Шилова дослідила теоретичні основи становлення інформаційно-педагогічного тезауруса та його функції в системі професійної підготовки фахівця освіти. Є. Огарьов уклав тезаурус безперервної освіти. Тезаурус наукового дослідження з проблем неперервної професійної освіти розробила і аналізує С. Сисоєва.

Ступінь відповідності між тезаурусом учня і тезаурусом навчального контенту досліджується як метрика процесу засвоєння дистанційного навчального курсу. Парадигми виховання розглядаються у континуумі: від «війни тезаурусів» до «діалогу тезаурусів», і взагалі тезауруси визнані інструментами викладача. Актуалізується проблема індивідуального тезауруса як системи знань та співвідношення понять «індивідуальний тезаурус» і «мовна особистість».

7.Створення тезаурусів у системі післядипломної освіти

Є поодинокі спроби створення тезаурусів і у системі післядипломної освіти. Більше 500 термінів містить Тезаурус методичного працівника на допомогу методичним, науково-методичним працівникам інститутів післядипломної педагогічної освіти, районних (міських) методичних кабінетів (центрів), керівникам методичних об'єднань, методичних шкіл, постійно діючих семінарів, творчих груп та інших структурних підрозділів методичної роботи, розроблений у м. Рівне. Словник психолого-педагогічних термінів і понять на допомогу працівнику сільської школи, укладений Ю.В. Буганом, В.І. Уруським у Тернополі, розкриває зміст 1350 найбільш уживаних психолого-педагогічних термінів, понять та категорій, які зустрічаються в практичній роботі працівників освіти. До словника введено також терміни і поняття, які входять в систему інших суміжних наук (філософії, соціології, політології, економіки, медицини). Словник розрахований на вчителів, практичних психологів, працівників методичних служб, слухачів системи перепідготовки і підвищення кваліфікації, післядипломної освіти педагогічних працівників, студентів педагогічних навчальних закладів, широке коло читачів.

Проте ці спроби здійснено без використання Державних стандартів України з методики розроблення тезаурусів, Британського стандарту BS 5723:1987 «Створення та ведення одномовних тезаурусів», ідентичний Міжнародному стандарту ISO 2788:1986 «Документування - Методичні поради зі створення та введення одномовних тезаурусів», а також Державного стандарту України ДСТУ 2398-94 «Інформатизація та документація. Інформаційні мови. Терміни та визначення», Міжнародного стандарту ГОСТ 7:74-96 «Информационно-поисковые языки. Термины и определения», Державного стандарту України ДСТУ 3966-2000 «Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять».

8.Навчання ? розширення тезауруса особистості (інформаційно-семантична модель навчання)

У педагогіці поняття "тезаурус" пов'язують з інформаційно-семантичною моделлю навчання. Кожен індивідуум володіє власним понятійним тезаурусом - тезаурусом особистості. Тезаурус - індивідуальна конфігурація орієнтуючої інформації (знань, установок), що складається під впливом макро- і мікросоціальних факторів і забезпечує орієнтацію людини в різних ситуаціях і на різних рівнях соціальності. Розширення тезауруса особистості при включенні до нього нової інформації інтерпретується як навчання. У змісті тезауруса розмежовуються два типи утворень: образи (операнди) і операції. Процес навчання представляється як процес розширення і реструктурування тезауруса.

Подання знань за допомогою тезауруса дає змогу моделювати як процеси виведення нових знань, так і процеси їх здобуття, оскільки тезаурус явним чином відображає структуру предметної галузі та методи передачі знань про неї. Конкретній навчальній системі відповідає мережа траєкторій на тезаурусі. Порівняння навчальних систем зводиться до виміру міри топологічної еквівалентності двох мереж з використанням відповідного аналітичного апарату. Тезаурус надає можливість як однозначного опису змісту освіти, що визначається освітньою програмою, так і аналізу можливих наслідків реалізації освітньої програми. Прогнозування результатів реалізації програми починається з топологічного аналізу мережі траєкторій на тезаурусі. На другому етапі виявлена сукупність топологічних характеристик (сукупна довжина траєкторії, ступінь розгалуження, розподіл елементарних осередків по зонах та рівнями і тощо) перетворюється у прогноз наслідків реалізації освітньої програми.

У реалізації зазначеного підходу можна виділити кілька етапів. По-перше, необхідно провести інформаційний пошук в конкретній предметній галузі (наукові праці з педагогіки; роботи, узагальнюючі передовий педагогічний досвід, нормативні документи, що визначають зміст освітньої програми тощо) для визначення змісту, характеру професійно-педагогічної діяльності викладача, її умов і особливостей, об'єкта, предмета, цілей і завдань, тенденцій розвитку і тощо. По-друге, слід виділити ключові слова, які в як основні структурні одиниці - дескриптори - складуть термінополя тезауруса. По-третє, дескриптори слід представити у відповідній, оптимальній для конкретних завдань, формі.

9.Тезаурусний підхід до виміру кількості інформації: Тезаурус людини - її капітал

Існує кілька підходів до об'єктивної оцінки кількості інформації. Найбільш практично орієнтованим є тезаурусний підхід до виміру кількості інформації, запропонований Ю.А. Шрейдером, що заснований на розгляді інформації як знань. Відповідно до цього підходу кількість інформації, що здобувається людиною з повідомлення, можна оцінити мірою зміни його знань. Структуровані знання, представлені у вигляді понять і відношень між ними, називаються тезаурусом. Структура тезауруса ієрархічна. Поняття і відношення, групуючись, утворюють інші, складніші поняття і відношення.

Знання окремої людини, організації, суспільства утворюють відповідні тезауруси. Тезауруси організаційних структур утворюють тезауруси складових їх елементів. Так тезаурус організації утворюють, насамперед, тезауруси співробітників, а також інших носіїв інформації, таких як документи, устаткування, продукція і тощо.

Для передачі знань потрібно, щоб тезауруси передавального і приймального елемента перетиналися. У протилежному випадку власники тезаурусів не зрозуміють один одного.

Тезауруси людини і будь-яких організаційних структур, зокрема, наприклад, освітніх галузей та інших дисциплінарних утворень в освіті, є їхнім капіталом. Тому власники тезаурусів прагнуть зберегти і збільшити свій тезаурус. Збільшення тезауруса здійснюється за рахунок навчання, покупки ліцензії, запрошення кваліфікованих співробітників або розкрадання інформації.

У суспільстві спостерігаються дві тенденції: розвиток тезаурусів окремих елементів (людей, організацій) і вирівнювання тезаурусів елементів суспільства. Вирівнювання тезаурусів відбувається як у результаті цілеспрямованої діяльності (наприклад, навчання), так і стихійно. Стихійне вирівнювання тезаурусів відбувається за рахунок випадкової передачі знань, у тому числі і незаконної передачі.

10.Розробка методів і засобів автоматизації побудови тезауруса предметної галузі

Існує велика кількість тезаурусів, що описують понятійні і термінологічні системи багатьох предметних галузей. Однак, розробка тезауруса для предметної галузі, також як і його поповнення все ще є великою проблемою. Високоякісні тезауруси в більшості своїй створюються вручну. Процес підтримки тезаурусів в актуальному стані досить трудомісткий. Таким чином, ручна побудова тезаурусів стає «вузьким місцем» для практичної реалізації проектів, що використовують тезауруси для вирішення своїх завдань, потрібні методи автоматизації їх наповнення і підтримки. Однією з проблем, що виникає при автоматичному наповненні тезаурусів, є велика кількість «шуму», який потрібно ефективно відсіювати. У зв'язку з цим, поряд з автоматичними методами використовують ручну обробку отриманого матеріалу для одержання даних більшої точності (такі методи називаються автоматизованими).

Побудова тезауруса - непросте завдання. Незважаючи на те, що існують певні стандарти побудови тезаурусів, не завжди можливо безпосередньо відтворити існуючі методики. Причинами цього є, по-перше, відсутність джерел лексичної інформації (наприклад, розмічених корпусів текстів), по-друге, специфіка мови предметної галузі. Першу проблему можна вирішити, створивши подібний словниковий фонд самостійно. Для вирішення даної задачі використовуються засоби корпусної лінгвістики. Рішення другої проблеми не є тривіальним, проблема посилюється ще і тим, що необхідно реалізувати інструмент, який був би універсальним, тобто, підходив би для автоматизованої побудови тезаурусів будь-яких предметних галузей. Для цього необхідно спроектувати структуру тезауруса таким чином, щоб можна було легко наповнювати тезаурус під будь-яку галузь. Наприклад, не обмежувати набір можливих відношень, вибирати універсальні критерії для відбору термінів. При такому підході ймовірність «шуму» на виході збільшується. Звідси випливає те, що програмний інструмент може давати в результаті аналізу тексту словника тільки гіпотези про передбачувані відношення між термінами, з деякою часткою ймовірності містять помилки. Спроби поліпшити якість роботи програми неминуче призводять до того, що витрати на його поліпшення перевищують витрати на виправлення таких помилок вручну.

Короткий огляд програмних засобів управління корпоративними глосаріями, тезаурусами, термінологією подає А. Левенчук. Проблема з термінологією проста: різні люди використовують різні слова для позначення одних і тих же речей, а також одні й ті ж слова для позначення різних речей. Це веде до помилок за безліччю сценаріїв, щоб уникнути їх розробляються технології автоматизованої побудови інформаційно-пошукового тезауруса на основі корпусу текстів предметної галузі.

11. Тезаурусний підхід у системі підвищення кваліфікації викладачів

Першу спробу застосувати тезаурусний підхід було зроблено під час аналізу тексту проекту Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Було встановлено, що структура та зміст освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів подано у спосіб 21721 слововживання 3032 слів. Для порівняння згадувався список 4864 слів, які має знати кожний американець, укладений Хіршом. Цей список критикують, що він майже не містить термінів, необхідних для технологічної грамотності. За підрахунками С. Канізарес, малюк у віці 2 - 3 років знає 50 - 300 слів. У віці 3--4 років словниковий запас збільшується до 500--1,2 тис. слів. З 4 до 5 років він зростає до 1,5--2 тис. слів. Після досягнення шестирічного віку середньостатистична дитина знає більше 6 тис. слів. У середньому, доросла людина використовує для щоденного спілкування близько 3 тис. слів. Однак її словниковий запас складається приблизно з 20 тис. слів. Чим більший словниковий запас людини, тим вище імовірність того, що вона досягає успіху в житті. Проте навіть «900 слів можуть перевернути світ». Так, у 1953 р. Вотсон та Крік структуру основної молекули життя -- ДНК -- і механізм її реплікації описали за допомогою 900 слів. З того часу молекулярна біологія не лише змінила спосіб наукового мислення, а і значною мірою визначила подальший розвиток усього людства. Перегляд алфавітно-частотного словника тексту проекту допоміг встановити пустки у змісті освіти. Укладання алфавітно-частотних словників - це перший крок для розробки тезаурусів різних галузей.

12.Розробка і поповнення тезауруса для предметної галузі залишається великою проблемою

Отже, переваги тезаурусного підходу є незаперечними, проте на практиці, зокрема у системі ППО, його втілення фактично є епізодичним і факультативним. Чому так? Припустимо навіть, у нас є тезауруси ППО, предметних освітніх галузей, освітології. Як тепер може бути організований тезаурусний підхід? Адже у випадку з педагогом, мабуть, легко нарахуємо декілька десятків тисяч понять, які за різними нормативами (законами, ОКХ, атестаційних вимог тощо) виявляться необхідними для успішного виконання ним педагогічних функцій. Словник і тезаурус предметної галузі ? явища різні, як у кількісному, так і в якісному вимірах. Тезаурус репрезентує передусім актуалізовану лексику.

Проілюструємо це на термінологічному полі процесу атестації учителя. Типове положення про атестацію педагогічних працівників визначає критерії, на основі яких педагогічним працівникам присвоюються кваліфікаційні категорії: «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії». Вимоги-критерії до кваліфікаційних категорій послідовно ускладнюються, описуючи траєкторію генези професійної компетентності. Проте спостерігається низка суперечностей між цими вимогами, які залежать від того, як ми домовимося про те, як тлумачити той чи інший термін, що використовуються в критеріях атестації. Укладений мінімальний словник-тезаурус Типового положення про атестацію педагогічних працівників, показує, які терміни його вимагають як пояснення, так і конкретного вказування (наприклад, які «інноваційні освітні технології» може застосувати вчитель того чи іншого фаху).

Словник Типового положення про атестацію педагогічних працівників

1. активне використання

2. вдосконалення професійного рівня

3. використання диференційованого та індивідуального підходу до учнів

4. використання інформаційно-комунікаційних технологій

5. використання методів компетентно орієнтованого підходу до організації навчального процесу

6. використання цифрових освітніх ресурсів у навчально-виховному процесі

7. вміння

8. вміння аргументувати свою позицію

9. вміння вирішувати педагогічні проблеми

10. вміння вносити пропозиції

11. вміння лаконічно, образно і виразно подати матеріал

12. вміння продукувати оригінальні, інноваційні ідеї

13. вміння установлювати контакт з учнями (вихованцями), батьками, колегами по роботі;

14. володіють…

15. впровадження передового педагогічного досвіду

16. диференційований та індивідуальний підхід до учнів

17. додержання педагогічної етики, моралі

18. застосування інноваційних технологій у навчально-виховному процесі

19. застосування нестандартних форм проведення уроку

20. здатність забезпечувати засвоєння учнями… навчальних програм

21. здібності, творчі та організаторські

22. знання основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології

23. знання основних нормативно-правових актів у галузі освіти

24. знання теоретичних основ та сучасних досягнень науки з предмета, який вони викладають

25. знають

26. ініціативність

27. інноваційні ідеї

28. інноваційні освітні методики

29. інноваційні освітні технології

30. кваліфікаційна категорія

31. компетентність

32. користуються авторитетом серед колег, учнів та їхніх батьків

33. методи компетентно орієнтованого підходу до організації навчального процесу

34. методичні прийоми

35. міжатестаційний період

36. морально-психологічні якості

37. навички самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці

38. нестандартні форми проведення уроку

39. ораторське мистецтво

40. організованість

41. оригінальні ідеї

42. освітній рівень працівника

43. основи дитячої та вікової фізіології

44. основи педагогіки

45. основи психології

46. основи теоретичні та сучасні досягнення науки з предмета, який вони викладають

47. основні нормативно-правові акти у галузі освіти

48. оцінка виконання педагогічним працівником посадових обов'язків

49. педагогічна етика, мораль

50. педагогічний досвід

51. педагогічні засоби

52. педагогічні проблеми

53. передовий педагогічний досвід

54. повна вища освіта

55. поширення інновацій у професійному середовищі

56. пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі

57. професійна діяльність

58. професійна компетентність

59. професійна підготовка

60. професійний рівень

61. результативність та якість роботи

62. спектр стратегій навчання

63. стратегії навчання

64. тарифний розряд

65. технології освітні сучасні

66. технології творчої педагогічної діяльності

67. урахування особливостей навчального матеріалу і здібностей учнів

68. участь у роботі методичних об'єднань

69. форми позаурочної роботи

70. форми та методи організації навчально-виховного процесу, що забезпечують максимальну самостійність навчання учнів

71. формують

72. характеристика діяльності педагогічного працівника

Цей прообраз тезауруса Типового положення про атестацію педагогічних працівників варто доповнити термінами, які були наведені у поширених до Всеукраїнського педагогічного консиліуму 18?19 жовтня 2010 р. в Черкасах проектах «Типове положення про атестацію керівників загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів» та «Типове положення про атестацію педагогічних працівників загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних навчальних закладів»:

1. атестаційний лист

2. атестація керівника

3. атестація педагогічних працівників

4. кваліметричний стандарт професійної діяльності

5. кваліфікаційна категорія

6. кваліфікація

7. професійна (управлінська) компетентність керівника

8. професійна компетентність педагогічного працівника

9. професійне портфоліо

10. професійно-кваліфікаційна характеристика керівника

11. сертифікат

12. інструментарій атестації професійної компетентності керівників інструментарій атестації педагогічних працівників

Навіть у такому чорновому вигляді словник-тезаурус атестації педагогічних працівників може допомогти зрозуміти, чому потрібно приділяти увагу передусім у процесі ППО.

Тезаурусний підхід пропонується реалізувати поки лише на одному навчальному модулі КПК, що входить до змісту підвищення кваліфікації викладачів у ПОІППО. Курс філософії освіти за своєю суттю представляє найбільші можливості для реалізації цього підходу. Філософія мислить тезаурусно та існують численні спроби представлення філософської лексики як тезауруса. Зокрема, філософську лексику як тезаурус представляє А. Смірнов, опираючись на ідею «тезаурусного» підходу до опису східної культури, що була висунута і розроблялася Г. Ткаченко. Основна думка полягає в тому, що зрозуміти культуру, улаштовану істотно інакше, ніж власна культура дослідника, можна не через прирівнювання її понять поняттям, запозиченим з арсеналу власної культури дослідника, а тільки через систему внутрішніх зв'язків. Оскільки філософія є одним із сегментів культури, в утворенні філософського тезауруса задіяні ті ж механізми смислотворення, що і у цілісному тезаурусі культури.

Тезауруси «Нових цінностей освіти» характеризують сукупність понять (ідей), відносно нових для періоду розвитку нашої освіти, що лежать в просторі інноваційних пошуків педагогів і дослідників, які намагалися визначити коло нових концептуальних установок. Вони поширилися в педагогічному і науковому середовищі, увійшли в термінологічне коло педагогіки і філософії освіти, почали використовуватися на практиці, не втрачаючи актуальності. Вкажемо ці поняття (ідеї):

автономія; авторство; адаптивність - неадаптивність; антропологія освіти; арт-терапія; батьківство; взаємодія; взаєморозуміння; вибір; відображена суб'єктність; відкритий іспит; вік; волонтерство; громадська експертиза; громадський стандарт; громадянська грамотність; групи ризику; демократизація школи; демократичний устрій школи; дистанційна освіта; диференціація освіти; діалогічне спілкування; діяльнісна взаємооцінка; діяльнісний зміст освіти; доброчесність; договір; вторинна домінантність; евристична діяльність; емоційний інтелект; життєвий шлях; життєстійкість; захист; значимий дорослий; зустріч; індивідуалізація і соціалізація; індивідуалізація навчання; індивідуалізм; індивідуальна карта розвитку; індивідуальна освіта; індивідуальна стратегія навчання; індивідуальний графік просування у навчанні; індивідуальний освітній маршрут; індивідуальність; індивідуальність; інновації; інноваційна освіта; інноваційний потенціал вчителя; інтегруючі навчальні програми; інтелектуальні здібності; інтуїція; командна взаємодія; компетенції; культурна парадигма освіти; культурна сутність нумерації / рахунку; культурне самовизначення; культурні підстави наукових дисциплін у школі; культурні практики; культурно педагогічне середовище; культурно-освітнє середовище; культурологічний підхід в освіті; культурологія освіти; культурозгідність; латеральне мислення; маршрутна книжка і портфоліо; мережева освіта; мультикультурна освіта; мультикультурний простір освіти; навчальні програми «направляє проект »; навчання на досвіді громадських служб; освіта; освіта через співтовариство; освітнє знання; освітній простір; освітня політика; особистісне знання; особистісно-орієнтована освіта; партнерство; педагогічний супровід; педагогічні технології; персоналізація; персональний пізнавальний стиль; підтримуючий сповідальний діалог; потенціал особистості; практична психологія в освіті; прецедентна педагогіка; прийняття - самоприйняття; прихований зміст освіти; продукт в освіті; продуктивне навчання; проектування; професійне становлення; психологічний супровід; рефлексія; рольові моделі в моральному вихованні; самоактуалізація; самоаналіз (становлення готовності і спроможності); самовизначення; саморозвиток; саморозвиток дитини; свобода; середовище: соціокультурне, освітнє; середовищно-орієнтоване навчання; соціалізація; соціальний інтелект; співбуттєва спільність; суб'єктивність; суб'єктний досвід; суб'єктність: становлення в освіті; субкультура: дитяча, підліткова, вчительська; тактики педагогічної підтримки; творча співпраця; толерантність; трансфінітне; ТРВЗ; ТРВЗ-педагогіка; тьютор; універсальні вміння; філософія освіти; фонове знання; функціональна грамотність; ціннісні орієнтації; цінність; школа дорослішання; школа-парк; якість освіти.

Із цих майже 130 термінів навряд чи можлива абсолютизація яких-небудь декількох, що інколи спостерігається на практиці, внаслідок чого маємо прецедент формалізації в освітній праці. Тому у 2012?2013 рр. ПОІППО розпочав так званий «словниковий проект». Відповідно до ідеї Івана Огієнка про рідномовні журнали як «головні двигуни збільшення рідної мови», редакція «Постметодики» у контексті створення Великої української енциклопедії та Полтавської обласної енциклопедії «Полтавіка» вирішила з'ясувати ступінь «збільшення мови» досягнутого журналом за останнє 20-річчя, уклавши «Словник Постметодики» (1993-2013). У переліку термінів-кандидатів у цей словник лише за назвами опублікованих статей нарахували приблизно 1300 термінів педагогічних понять, які авторами журналу визнавалися актуальними для розгляду. Важким виявився відбір з їх числа навіть 100 нових понять, які є найактуальнішими, або найпевніше знаходяться у тій царині методики, яку названо постметодикою. 2013-й рік був проголошений роком словників, кожний номер ПМ планувалося присвятити певному словнику: «Словник інновацій для вчителя», «Словник компетентностей», «Словник навчальних стратегій», «Словник інклюзивної освіти», «Словник освітніх практик», «Тезаурус активної школи», «Тезаурус лідерської освіти», «Тезаурус положення про атестацію педагогічного працівника». Проте цей проект виявився занадто амбітним, щоб його можна було зреалізувати за короткий термін, тому його було призупинено. Однак його реалізація була корисною для ідентифікації і створення індивідуальних тезаурусів працівниками ПОІППО, що має розглядатися як найважливіша умова зростання ефективності їхньої праці.

13.Створення індивідуальних тезаурусів

Для вирішення існуючих проблем пошуку в Інтернеті Д. Г. Лахуті запропонував створення інтуїтивно зрозумілого, розширюваного засобу для створення індивідуальних тезаурусів, яке б дало змогу користувачу в інтерактивному режимі наповнювати його самостійно під час вирішення пошукових завдань і використовувати згодом. Архітектура такого додатка повинна бути інтегрована з браузером і з операційною системою, що забезпечить без зайвих маніпуляцій і витрат часу оновлення змісту словника в режимі on-line.

Індивідуальний тезаурус може бути орієнтований на представлення будь-якої галузі знань і на природній мові користувача. При цьому має забезпечуватися можливість створення як завгодно глибокого (в рамках розумного, звичайно) дерева ознак, використання перехресних посилань для вираження імплікативних та асоціативних зв'язків. У зручній для недосвідченого в справі побудови словників користувача напівавтоматичній формі з'явиться можливість організовувати виявлення та виправлення конфліктуючих відношень, автоматичне породження зворотних відношень, встановлення між дескрипторами відношень синонімії, ієрархій та інших, відповідно до стандарту ANSI / NTSO, а також відношень інших видів, необхідних для користувача. Крім цього, забезпечується швидкий пошук за ключовими словами і категоріями. Побудований словник можна також буде експортувати в поширеному в даний час Xml-форматі - для обміну між користувачами. Сама ідея не є новою, зокрема, спроби створення індивідуальних тезаурусів відзначаються фахівцями Американського товариства індексаторів, проте ні засоби зі створення таких словників, ні самі отримані таким кустарним способом тезауруси належного поширення не отримали. А тому завдання створення описаного вище засобу для розробки тезаурусів є актуальним.



Висновки

педагогічний технічний навчальний

Для тезаурусного підходу до навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників необхідно розробити комплекс лінгвістичних засобів, який складається з класифікаційної, предметизаційної та дескрипторної ІПМ. Лексикою класифікаційної ІПМ може слугувати існуюча «Генеральна схема класифікації документної інформації в систематичних каталогах державних архівів України» (2006); лексикою предметизаційної і дескрипторної ІПМ - запропоновані в роботі О. М. Збанацької [ ] макро-, міді-, міні- та мікротезауруси. Верхнім рівнем виступає універсальний (об'єднаний) макротезаурус, що містить найбільш загальні поняття всіх тематичних галузей, він відображає взаємозв'язки між цими галузями і є базовим для всіх - енциклопедія освіти.

Макротезаурус має змістовно вестися однією установою або службою. Лексика макротезауруса слугуватиме основою для побудови мідітезаурусів (загальних). Мідітезаурси мають розроблятись окремою установою. У свою чергу, лексика макротезауруса та мідітезауруса є основою для побудови мінітезаурусів (оперативних). І, нарешті, лексика макротезауруса, мідітезауруса та мінітезауруса є основою для побудови мікротезаурусів, що розробляються на окремий процес. Впровадження таких тезаурусів усуне синонімію, полісемію, омонімію і значно розширить пошукові можливості.

Проектування змісту навчання викладачів на основі тезауруса дасть змогу чітко виділити структурно-логічні підстави навчальних дисциплін, коло базових понять, використовувати оптимальним чином міждисциплінарні зв'язки, забезпечити спадкоємність і цілісність навчального змісту, що підвищить ефективність навчання і створить можливості справжньої неперервної проектної освіти.

Размещено на Allbest.ru

...