Теоретичні аспекти адаптації студентів 1-го курсу до навчання у ВНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти адаптації студентів 1-го курсу до навчання у ВНЗ

Т.Б. Буяльська

М.Д. Прищак

Питанню адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ в сучасній психологічній літературі приділяється значна увага. Зокрема, це наукові пошуки Т. Алексєєвої, Ю. Бохонкової, Н. Герасимової, В. Демченка, О. Кузнєцової, Л. Литвинової, В. Скрипник, І. Соколової та ін.

Педагогічні аспекти адаптації студентів розглядаються в працях С. Гури, В. Сорочинської, В. Штифурак та ін. Та все ж аналіз педагогічної літератури засвідчує недостатність уваги науковців саме до проблеми розробки педагогічних моделей адаптації, визначення її основних чинників.

Важливим напрямом в цьому контексті є дослідження теоретичного і практичного досвіду роботи інституту кураторів. Проблема діяльності куратора академічної групи не є новою. В сучасній педагогічній літературі їй приділяється належна увага. Але питання роботи кураторів академічних груп по адаптації першокурсників в умовах ВНЗ в сучасній педагогіці вивчені ще недостатньо. адаптація студент куратор

Сучасні вимоги до навчально-виховного процесу, набуття куратором статусу головного фігуранта в реалізації програм виховної роботи [1] потребують посилення педагогічних досліджень у цій сфері з метою розробки ефективних практичних методик по адаптації студентів.

Термін "адаптація" використовується в різних галузях наукового знання, однак дослідниками ще не вироблено єдиної думки про його зміст. Так, одні автори розглядають адаптацію як процес, результат "пристосування", а інші як "взаємодію" людини з людиною (певним колективом, групою), або як "взаємодію" людини і середовища.

На думку ряду дослідників [4], процес адаптації передбачає, перш за все, активність самого суб'єкта діяльності, яка вимагає осмислення своїх дій і вчинків, пошуку власних шляхів рішень відповідно конкретним умовам життєдіяльності, аналіз характерних особливостей і результатів взаємодії (в даному випадку першокурсника) з новими людьми і обставинами. Адаптація містить у собі складні, багатогранні взаємини людини з довкіллям.

Останнім часом поняття взаємодії все частіше зустрічається у визначеннях адаптації. Саме поняття "взаємодія" припускає деяку рівноправність суб'єктів і об'єктів, їх взаємозв'язок, взаємний вплив, взаємну дію. Природно, що у контексті біологічної адаптації, за умови високої залежності індивіда від малорухомого середовища, термін "пристосування" більш точно відбиває суть процесу. Оскільки зростає інтерес дослідників до соціально-психологічної адаптації, то і поняття "взаємодія" стає більш актуальним. Як правило, опис процесу адаптації як взаємодії щільно пов'язаний з визнанням активної ролі особистості в процесі адаптації. Поняття взаємодії найбільше точно відбиває особливості процесу соціально-психологічної адаптації [5].

На студентський вік припадає процес активного формування соціальної зрілості, яка полягає у здатності кожної молодої людини опанувати сукупність соціальних ролей. Цей період збігається з періодом юності і відрізняється складністю становлення особистісних рис. Розвиваються такі якості особистості як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціативність, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем - сенс буття, життєві цілі, спосіб життя, любов, вірність тощо. Однак, у 17-19 років, коли відбуваються пошуки власного духовного простору, коли загострюється потреба смисложиттєвого самовизначення, взаємодія з "іншим", "новим" може породжувати конфлікти, протистояння, викликати неадекватні реакції та оцінки.

Маємо констатувати, що адаптація студентів-першокурсників в умовах нового середовища, в умовах нової системи освіти у вищих навчальних закладах не завжди проходить успішно.

Дослідження процесу адаптації першокурсників в умовах ВНЗ дозволяють виділити наступні головні труднощі:

- переживання, пов'язані з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя;

- невизначеність мотивації вибору професії;

- недостатня психологічна підготовка до самостійного життя, необхідності приймати рішення, брати на себе відповідальність за власні дії і вчинки;

- невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності, що підсилюється відсутністю звичного повсякденного контролю педагогів та батьків;

- нові умови діяльності студента у ВНЗ - це якісно інша система співвідношення відповідальності і залежності, де на перший план виступає необхідність самостійної регуляції своєї поведінки;

- пошук оптимального режиму праці і відпочинку в нових умовах;

- налагодження побуту і самообслуговування, особливо при переході до гуртожитку;

- відсутність навичок самостійної роботи та ін [5].

Усі ці труднощі різні за своїм походженням. Одні з них об'єктивно неминучі, інші носять суб'єктивний характер і пов'язані зі слабкою підготовкою, вадами виховання в родині і школі.

Знання індивідуальних особливостей студента, на основі яких будується система включення його в нові види діяльності і нове коло спілкування, дає можливість уникнути дезадаптаційного синдрому, зробити процес адаптації психологічно комфортним.

В результаті вивчення психологічної та педагогічної літератури з проблем вищої школи, дослідження практичних аспектів адаптації першокурсників у Вінницькому національному технічному університеті розроблена теоретична модель адаптації студентів в умовах вищих навчальних закладів.

Вона базується на поглядах психологів, які визнають наявність зовнішньої і внутрішньої видів адаптації, синтез яких і визначає поняття "загальної адаптації". Зовнішня адаптація передбачає професійну і соціальну адаптації, внутрішня - біологічну і психологічну адаптації.

Багатовимірну систему зовнішньої і внутрішньої адаптації ми можемо визначити як "соціально-психологічна адаптація", складовими якої є [6]:

· професійна адаптація: профорієнтаційна адаптація; адаптація до навчального процесу (дидактична адаптація);

· соціальна адаптація: пристосування індивіда до групи, всього студентського колективу; прийняття нормативно-правових вимог перебування у ВНЗ; осмислене прийняття норм моралі та культури; адаптація до умов проживання у гуртожитку

· біологічна адаптація: адаптація організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці, сну, фізичних та нервових навантажень; режим і якість харчування;

· психологічна адаптація: стан психологічного задоволення (незадоволення), комфорту (дискомфорту), відчуття внутрішньої і зовнішньої гармонії (дисгармонії) від успішності (неуспішності) професійної, соціальної та біологічної адаптацій; вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності.

На процес адаптації впливають відповідні фактори, які є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також стійкість і результат адаптації. Знання і аналіз цих факторів є неодмінною умовою і передумовою керування адаптаційними процесами.

Нами визначені, як внутрішні, так і зовнішні фактори соціально-психологічної адаптації студентів до умов ВНЗ:

Фактори професійної адаптації:

- ставлення студентів до обраної професії і бажання працювати в певній галузі знань; прагнення поглибити знання про особливості професії, стати фахівцем в обраній спеціальності;

- рівень підготовки абітурієнта до навчання у вищому навчальному закладі: відповідність обсягу і рівню знань, умінь і навичок абітурієнтів вимогам освітнього процесу; потреба абітурієнта в навчальній діяльності;

- усвідомлення необхідності засвоєння визначеного обсягу знань для одержання професійної освіти;

- стійкий інтерес до предметів спеціального і загального циклу;

- набуття навичок самостійності в навчальній і науковій праці;

- потреба самоосвіти;

- уміння застосовувати знання на практиці;

- структура та організація навчального процесу;

- професійна та педагогічна компетентність викладачів навчального закладу;

- наявність інституту кураторства;

- педагогічний і психологічний моніторинг ходу навчального процесу;

- індивідуальний підхід до студента, незалежно від показників успішності;

- задоволеність міжособистісними відносинами у студентській групі та ін.

Фактори соціальної адаптації:

- рівень розвитку духовності індивіда;

- рівень соціальної і моральної зрілості;

- рівень психологічної культури;

- рівень культури поведінки;

- рівень правової культури;

- рівень мовленнєвої культури;

- індивідуально-особистісні особливості розвитку психічних процесів;

- бажання брати участь у суспільному житті навчального закладу;

- комунікативні властивості індивіда;

- вироблення особистісного стилю поведінки, здатність до її кореляції;

- реалізація у навчальному закладі принципів педагогіки співробітництва та ін.

Фактори біологічної адаптації:

- загальний стан здоров'я і тип організації нервової діяльності;

- санітарно-гігієнічні умови навчання;

- організація побуту, харчування, відпочинку студентів.

Фактори психологічної адаптації.

Визначення і аналіз факторів психологічної адаптації ускладнено тим, що психологічна адаптація, з одного боку є умовою різних адаптаційних процесів, а з іншого - вона є їх кінцевим результатом, як певний психологічний стан задоволення (незадоволення), комфорту, гармонії.

Тому факторами психологічної адаптації є:

- успішність (неуспішність) професійної, соціальної та біологічної адаптацій (професійне самовизначення, соціальний статус, сформованість соціально-значимих здібностей, якостей, становище в колективі, задоволення (незадоволення) особистим статусом, можливість прояву індивідуальності та ін.);

- характерологічні особливості і якості особистості;

- вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності;

- наявність служби психологічної підтримки;

- розробка і впровадження соціально-психологічних засобів формування й корекції адаптованості студентів перших курсів вищих навчальних закладів.

Запропонована класифікація дозволяє розглядати адаптацію студентів як комплексний, динамічний процес, обумовлений взаємодією профорієнтаційних, соціальних, біологічних і психологічних факторів.

На основі теоретичної моделі адаптації студентів першого курсу в умовах ВНЗ у ВНТУ розроблена і реалізується система практичних заходів по адаптації студентів.

Важливим аспектом системи адаптації студентів в умовах навчального закладу є визначення критеріїв адаптації. Теоретичні і практичні пошуки засвідчують складність даної проблеми і потребують подальших наукових досліджень.

Нами визначені як внутрішні, так і зовнішні критерії процесу та результату соціально-психологічної адаптації:

Внутрішні критерії:

Визначальним внутрішнім критерієм адаптації студента в умовах ВНЗ і узагальненим критерієм адаптації загалом, є стан задоволення процесом і результатом професійної, соціальної та біологічної адаптації. Причому, даний стан не є результатом пристосування до об'єкту адаптації, а результатом взаємодії людини з відповідним середовищем. Взаємодія передбачає процес взаємовпливу, що приводить до зміни як людських якостей так і самого об'єкту. Взаємодія щільно пов'язана з визнанням активної ролі особистості в процесі адаптації та з підвищенням статусу свідомої перетворюючої поведінки. Тому, важливим є розвиток у людини відповідних властивостей, які б, з одного боку, були чинниками впливу на об'єкт (середовище) адаптації, а з іншого, виступали внутрішніми детермінантами і складовими стану задоволення процесом і результатом адаптації. До них ми можемо віднести такі:

- висока мотивація розвитку духовності, соціальної, професійної компетентності та самоактуалізації загалом;

- адекватність самооцінки;

- почуття власної гідності;

- розвиток внутрішньої свободи;

- здатність відстоювати свої переконання;

- здатність будувати конструктивні взаємини;

- здатність керувати своїм емоційним станом;

- розвинуті комунікативні здібності;

- розвинені механізми саморефлексії;

- усвідомлення потреби самоосвіти;

- конструктивне ставлення до критики інших;

- відкритість;

- мотивована критика власного сценарію і стратегій поведінки;

- повага до людини;

- бажання брати участь у суспільному житті навчального закладу;

- стан здоров'я людини та ін.

Зовнішні критерії:

- виконання студентами правил і вимог навчального процесу;

- пристосування до характеру, змісту, умов і організації навчального процесу;

- навички самостійності в навчальній і науковій сферах; реалізація завдань самоосвіти;

- уміння застосовувати знання на практиці;

- актуалізація в життєдіяльності особистості високого рівня соціальної і моральної зрілості, психологічної культури, правової культури, мовленнєвої культури, культури поведінки, рівня розвитку духовності особистості загалом;

- участь у суспільному житті навчального закладу;

- міжособистісні взаємини студента у студентському середовищі (групі);

- безконфліктна поведінка;

- комунікативна компетентність;

- вироблення власного стилю поведінки та ін.

Комплексне знання сукупності факторів соціально-психологічної адаптації, орієнтацію на певні критерії, що характеризують результативність процесів адаптації, можуть стати методичним підґрунтям для роботи куратора, який не тільки здійснює моніторинг, але і контролює процеси адаптації першокурсників. На основі запропонованого структурного аналізу будуються як загальна адаптаційна модель для всієї групи, так і індивідуальні моделі з урахуванням особистісних характеристик і потреб кожного студента.

Висновки

Проведене дослідження показує, що адаптація студентів в умовах вищого навчального закладу є складним, багатоаспектним, синтетичним, динамічним процесом. Це вимагає синергетичного підходу до дослідження проблеми, поєднання зусиль філософії, психології, педагогіки, фізіології та інших наук. Особливо важливим є питання розробки і реалізації психолого-педагогічних моделей роботи кураторів по адаптації першокурсників в умовах вищого навчального закладу.

Усвідомлюючи багатогранність проблеми ми зосередили увагу тільки на деяких аспектах досліджуваної проблеми і зробили спробу концептуально визначити можливу психолого-педагогічну модель адаптації в контексті роботи кураторів.

Література

1. Вища освіти України - Європейський вимір: стан, проблеми, перспективи // Матеріали до підсумкової колегії МОН. - "Освіта України", №21-22, 19 березня 2008 р. - С. 19.

2. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформ. зб. Міносвіти України. - 1996. - № 13. - С. 2 - 15.

3. Теорія і практика духовно-морального виховання дітей та молоді / Постанова Загальних зборів Академії педагогічних наук України від 7 грудня 2005 року.

4. Демченко В.А. Самосвідомість як фактор психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07. - Харьків, 2006. - 185 с.

5. Бохонкова Ю.О. Особистісні чинники соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів: Дис... канд. психол. наук: 19.00.05. - Луганськ, 2005. - 193 с.

6. Васильев Г.И. Педагогические условия адаптации курсантов к обучению в Вузах МВД: 13.00.01. / Дисс… канд. пед. наук: Одесский университет внутренних дел. - О., 1997. - 186 с.

Размещено на Allbest.ru