Формування у майбутнього вчителя музичного мистецтва диригентської майстерності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ДИРИГЕНТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

О.І. Жилкіна

Анотація

Стаття присвячена проблемі своєчасного формування у студентів педагогічних ВУЗів диригентської майстерності, як важливої складової у викладанні уроків музичного мистецтва.

Ключові слова: диригент, формування, здатність, майстерність.

Keywords: choirmaster, forming, ability, skill.

Успішне вирішення задач музично-естетичного та художньо-творчого розвитку дітей у загальноосвітніх закладах знаходиться у прямій та безпосередній залежності від рівня професійної майстерності, ерудиції, культури вчителя музичного мистецтва. Тому є необхідність розглянути напрямки навчання та підготовки студентів, шляхи формування диригентської майстерності за період навчання у навчальному закладі, націлені на професійно-педагогічну діяльність.

До питань диригентської майстерності зверталися чимало дослідників, серед яких відзначимо таких як А.Л. Живов, С.А. Казачков, М.А. Малько, І.А. Мусін тощо. Вони відмічали, що диригент-керівник, працюючи над ідейно-образним змістом добутку «грає» на особливому «інструменті», що є по своїй суті самим складним механізмом. Цей механізм дихаючий, мислячий - людський колектив. У цьому випадку важливу роль грає відношення самого керівника до колективу. Не як до «безособової суми голосів», але як «до складної системи, об'єднуючої різні індивідуальності» [1]. Відмічаємо, що робота вчителя музичного мистецтва стикається з особливостями, специфікою розвитку саме дитячих голосів. Ця проблема актуальна й потребує до себе уваги.

Розглянемо загальні й спеціальні здатності, необхідні для майбутнього фахівця, його майстерності.

Насамперед, з огляду на зміст цієї характеристики, необхідно відзначити, що керівник зобов'язаний володіти здатністю до самостійної роботи, бути точним, акуратним, дисциплінованим, зібраним, цілеспрямованим, ініціативним, бути вимогливим до себе, спостережливим, мати практичний склад розуму.

Педагогічні здатності. До них відносять здатності, які становлять основу педагогічних умінь і знань. Це: проектування, конструктивні, комунікативні, дидактичнізнання й уміння.

Конструктивні здатності забезпечують вибір необхідної інформації, навчального матеріалу (тематика навчальних занять, виховних заходів, робочого й концертного репертуару), дають можливість композиційної побудови цього матеріалу, забезпечують планування своєї роботи, вибір необхідних форм, методів, способів впливу на учасників колективу.

Комунікативні здатності забезпечують передачу інформації учасникам колективу, визначають здатність до навчання, до налагодження відносин і вибору певного стилю відносин з оточуючими людьми. Ці здатності є фундаментом для розвитку системи відносин між керівником і учасниками колективу.

Дидактичні здатності забезпечують успішну розробку методів передачі учасникам колективу музично-творчих знань і навичок. Ці здатності можна вважати основними для таких навчань як: уміння цікаво розповідати, доступно пояснювати, навчити розуміти головне, викладати образно, розбудити зацікавленість.

Перцептивні здатності (з лат. регсерсіо - сприйняття, відображення об'єктивної дійсності органами почуттів): професійна зрілість, емпатія, педагогічна інтуїція, лежать в основі вміння проникати у внутрішній світ учасника колективу й становить основу вміння бачити в людині людину.

Експресивні здатності допомагають керівникові-диригентові передавати свій емоційний стан творчої діяльності. Експресивні здатності можна вважати фундаментом для формування й створення художнього образу будь-якого твору.

Важливою умовою для формування професійної майстерності є наявність у керівника творчих здатностей. Головними компонентами творчих здатностей прийнято вважати розвинену фантазію, схильності до неформальних рішень, особистісну готовність до сприйняття нового, прагнення втілити й використати творчі досягнення інших діячів.

Всі здатності й особистісні властивості існують у тісному взаємозв'язку. Кожна з характеристик може змінюватися й здобувати складний характер під впливом розвитку й координації з іншими здатностями.

Поряд з формуванням професійних навичок диригентського виконавства студентів важливе місце має займати розвиток особистісних і педагогічних здатностей, розуміння комунікативних явищ, які втримуються у процесі роботи з дитячим колективом. Також важливим є усвідомлення майбутнім диригентом методики репетиційного процесу як послідовного вивчення музичного матеріалу й розкриття художнього образу.

Відзначимо, активна діяльність диригента може існувати в тому випадку, коли в нього є комплекс інтелектуальних, художньо-творчих, професійних і чисто людських якостей, які так відзначав А. Пазовський: «прийнято називати талантом: музичний слух, пам'ять, темперамент, уяву; почуття музичної форми й ансамблю; інтонаційну чуйність; природну еластичність рук особи - основні виразні засоби, за допомогою яких диригент передає свої вимоги артистам»[2].

У роботі диригента з хором проявляються важливі принципи, по яких визначають майстерність хормейстера. Принципи полягають в оволодінні навичками точного аналізу звукового матеріалу, його концентрації у власній роботі. Диригент відразу обирає необхідний методичний прийом у момент звучання музичного твору. Диригент Б. Вальтер так описує психологічну складність репетиційного процесу: «Практично репетиційні навички він здобуває лише з роками професійного досвіду. Поки ж молодому керівникові на репетиції прийдеться на кожному кроці переживати чимало неприємностей. У безпосередній близькості, у цьому достатку різноманітних звуків наскільки інакше звучить усе, що він уявляв собі або довідався як слухач, - так неясно, заплутано! З чого він повинен почати або сказати, щоб домогтися динамічної рівноваги й виразності? Чи знайде він необхідні слова, вірний тон, діючу форму, щоб здійснити свої музичні наміри?»[3].

У формуванні особистісних якостей майбутнього керівника дитячого хору важливо звернути увагу на розвиток його мануальної техніки та вміння репетиційної роботи. Диригент і педагог І.А. Мусін у книзі «Про виховання диригента» визначив три фактори взаємин диригента з виконавцями: перший фактор - рівень мануальної техніки диригента; другий - майстерність репетиційної роботи, методи й прийоми, завдяки яким він домагається втілення добутку; третій фактор - психічний стан диригента, форма його поводження[4]. Про це ж говорив психолог Б. Ломів, говорячи, що в ході взаємодії диригента й колективу мають місце такі функції спілкування - «інформаційно-комунікативні, регуляційно-комунікативні функції спілкування»[5].

На репетиції диригент здійснює свій педагогічний вплив, що також сполучається «з виконавською функцією в єдиній, одночасній й взаємозв'язаній дії. У момент керівництва виконанням диригент не припиняє свого педагогічного впливу на музичний колектив, але вже за допомогою засобів мануальної техніки.

Диригент постійно виступає в ролі педагога, наставника, старшого, більш мудрого радника, а в дитячих колективах займається просвітнім музичним вихованням учасників колективу. Ця функція є необхідним умінням диригента. У літературі (А.М. Пазовський, І.А. Мусін, Г.Н. Рождественський, Є.Ф. Светланов) явище впливу диригента на колектив, пояснюється як «вселяння» або «флюїди», що виходять від диригента, але всерйоз не розглядаються. На перше місце ставлять досконалість технічних сторін пластичної, мануальної мови диригента. Але проблема особистісного формування диригента як фігури, що втілює вольові імпульси, є Ш. Мюнш каже: «Сила впливу диригента буде обмежена, якщо він не зможе в якімсь ступені покладатися на магнетичний вплив своєї особистості» [6].

Розглянемо найбільш важливі якості й властивості психічної сторони особистості майбутнього вчителя музичного мистецтва, від наявності або відсутності психологічних якостей яких багато в чому буде залежати рівень діяльності й перспективи внутрішнього розвитку дитячого колективу.

Розглянемо психічні якості і властивості майбутніх керівників дитячих колективів.

Багато психічних якостей і властивостей єдині для всіх керівників хорових колективів і мають загальні механізми. До таких рис можна віднести: стійкість нервової системи (схильність не панікувати в складних умовах і ситуаціях), здатність до тривалої і якісної праці, сильна воля, твердість характеру, рішучість у прийнятті рішень, адекватна реакція на зовнішні впливи, так звана лабільність психіки, здатність не губитися, приймати вірні рішення в умовах дефіциту часу, стресових ситуаціях, витриманість, терплячість, пристрасність, оптимізм, завзятість, ініціативність, цілеспрямованість.

Також єдиної є типологія стилю діяльності керівника. У практиці зустрічаються три типи керівників хорових колективів:

1) авторитарний тип;

2) ліберальний тип;

3) демократичний тип.

Кожний із цих типів має свої певні якості.

Авторитарний тип відрізняється строгістю й владністю у відносинах з підлеглими. Схильний придушувати ініціативу, відрізняється психологічним тиском. Може застосовувати лемент, натиск, використання покарання. Авторитет такого керівника Грунтується на твердій, нещадній вимогливості. Психолог Платонов К.К. так визначав авторитарний стиль керівника: «це стиль діяльності по керівництву, що Грунтується в основному на авторитеті керівника. Авторитарний стиль керівництва легко переростає в командування й у прояви волюнтаризму - зайвого нав'язування своєї волі там, де можна без цього обійтися»[7].

Ліберальний тип - є прямо протилежним типом авторитарного типу. Вплив на колектив незначний. Такий керівник малопомітний серед учасників, діє погрозами, проханнями, може залишити без уваги порушення, невиконання вимог учасниками колективу. Він не є справжнім лідером колективу, у якому все залежить від авторитету керівника.

Демократичний тип характеризується вмінням впливати на людину не роблячи психологічного тиску. Його авторитет Грунтується на таких різнопланових якостях, як м'якість і вимогливість, поступливість і непримиренність, єдиноначальність і колегіальність у вирішенні питань. Він може вимагати й просити, карати й заохочувати. Демократичний тип керівника відрізняється широтою й гнучкістю прийомів і методів у своїй роботі й відносинах з колективом. «Демократичний стиль керівництва - тип стилю діяльності по керівництву, що Грунтується на обліку думок, а в міру можливостей і бажань керованих. Зайво демократичний тип керівництва може привести до втрати авторитету керівника»[7]. У цьому даний тип керівника зближається з ліберальним стилем керівництва. Із цих характеристик видно, що найбільше для керівництва дитячим колективом по своїх якостях підходить демократичний тип керівника.

Дитячий колектив має свою особливу психологічну характеристику, тому діяльність керівника (учителя музичного мистецтва) Грунтується на обліку особистісних, специфічних і конкретних особливостей колективу.

Як учитель, керівник дитячого хору виконує виховну функцію. Це вимагає наявності таких моральних якостей, як витримка, чуйність, гуманізм, довіра, повага до учасників колективу. Відзначимо такі моральні положення й принципи, яких повинен дотримувати керівник:

- не повторювати критичні зауваження учасникові про допущені помилки, які він виправив;

- не втручатися без нестатку в дії учасників, не даючи можливості виявити себе;

- дотримуватися в розмові, поясненнях стислості, не придушувати своїми знаннями й досвідом, частіше говорити «ми»;

- бути завжди дружелюбним;

- уміти заохочувати, допомагати, переконувати, карати;

- виховувати в собі терпіння й терпимість до слабкостей і недосконалості дітей;

- пам'ятати про те, що вади, недосконалість керівника відбиваються на учасниках.

Одним з важливих якостей у майбутніх учителів музичного мистецтва є й формування комплексу професійних якостей і рис, що забезпечують виконання своїх обов'язків на відповідному морально-етичному рівні. В основі такту лежить комплекс психічно - фізіологічних якостей особистості, до яких відноситься його тактовність. Специфіка такту в роботі диригента-керівника проявляється в мовній культурі, формі спілкування, поводженні.

Ще однією важливою якістю керівника колективу є здатність до спілкування, установленню тісних контактів з різними за віком дітьми загальної школи. Необхідно навчити студента вмінню знаходити правильний тон у спілкуванні з дитячим колективом і кожним учасником окремо.

Створення на репетиції атмосфери взаєморозуміння багато в чому залежить від уміння студента спілкуватися з учасниками, підтримувати добрий настрій. Це сприяє появі в них бажання виконати вимоги керівника якнайкраще. Терпіння, такт, витримка, умілий індивідуальний підхід до кожного учасника принесе набагато більше користі, ніж надлишкова вимогливість, тиск.

Студент-керівник повинен знати також основні прийоми організації спілкування з виконавцями. До них можна віднести:

1) уміння емоційно підтримати співрозмовника;

2) уміння відповісти відмовами, не кривдячи;

3) уміння викликати на відвертість людину, розкріпачити її;

4) уміння просити, наполягати, диктувати, не уражаючи інтересів окремих учасників колективу;'

5) уникнення формального спілкування, зведення до мінімуму зайвих розмов.

Отже, такими педагогічними, особистісними й психологічними якостями повинен володіти студент, майбутній диригент-керівник.

1. Комунікативні - здатність до спілкування, співробітництва.

2. Дидактичні - здатність пояснювати, показувати, навчати.

3. Прогностичні - здатність здійснювати педагогічне передбачення, прогнозувати результати взаємодії роботи з хором.

4. Перцептивні - здатність проникнути у внутрішній світ співака, і розуміти його стан.

5. Креативні - здатність до творчості.

6. Експресивні - здатність до емоційної вразливості, яскравості прояву емоцій, володіння інтонаційною палітрою мови й вільним, пластичним технічним апаратом.

вчитель музичне мистецтво диригентський

Список використаних джерел

1. Живов В.Л. Теория хорового исполнительства. - М.: «Эдито- риал УССР»,1998. с 36.

2. Пазовський А.М. Записки диригента /А.М. Пазовський. - М.: «Музика», 1966. - 562 с.

3. Осеннева М.С. Хоровий клас і практична робота з хором / М.С. Осеннева, В.А. Самарин. - Навч. посібник для студ. муз. фак. виш. пед. навч. закладів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2003. - 192 с.

4. Мусін І.А. Про виховання диригента /І.А. Мусін. - Л. «Музика», 1987.-295 с.

5. Ломів Б.П. Спілкування як проблема загальної психології //Методичні основи соціальної психології /Б.П. Ломів. - М., 1975. - 164 с.

6. Мюнш Ш. Я - диригент /Ш. Мюнш. - М.: «Музика», 1982. - 234 с.

7. Платонов К.К. Короткий словник системи психологічних понять /К.К. Платонов. - М., 1981. - 237 с.

Размещено на Allbest.ru