Формування ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів мистецького профілю (кінець 50-х - 60-ті роки ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378. 013 (147)

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МИСТЕЦЬКОГО ПРОФІЛЮ (КІН. 50-Х - 60-ТІ РР. ХХ СТ.)

Н.Г. Тарарак

Постановка проблеми. Динамічні зміни в політичному житті України та іі соціально - економічній сфері, що відбуваються в останні часи, призвели до втрати колишніх ціннісно-моральних та професійних орієнтацій, які багато в чому не відповідають реальному життю, на тлі не сформо- ваності нових. В ситуації невизначеності виникає невпевненість молоді у своєму професійному майбутньому, змінюються пріоритети, ставлення студентства до матеріальних та духовних цінностей.

Ціннісні орієнтації, які визначають духовний стрижень особистості, сьогодні розвиваються зовсім непослідовно, піддаючись впливу часто суперечливим віянням. Події протистояння на Майдані Незалежності, що відбулися взимку 2014 року, підкреслюють надзвичайну актуальність зазначеної проблеми.

Отже, з метою вирішення питання невпевненості та ціннісної дезорієнтації молодого покоління важливо звернутися до аналізу накопиченого історико-педагогічного досвіду формування системи ціннісних орієнтацій за часи становлення радянської влади та еволюції їх переосмислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як

свідчить проведений науково-історичний пошук, в радянській науковій літературі дослідження в галузі теорії ціннісних орієнтацій дуже тривалий час вважалися не тільки непотрібними, але й ворожими.

В останні десятиріччя ХХ століття в наукових дослідженнях проблема формування ціннісних орієнтацій студентської молоді почала продуктивно розроблятися в межах аксіологічної парадигми, де особистість розглядається як найвища цінність суспільства, що дозволяє вивчати це питання в різних аспектах, а саме: як цілісну багаторівневу ієрархічну систему (О.Асмолов, М. Бобнева, Ю. Жуков, О. Зотова, Б. Ломов, З. Файнбург, Ядов); як процес формування ціннісних орієнтацій в сфері професійної діяльності (О. Здравомислов, Д. Леонтьєв, В. Мясищев, К. Платонов, Б. Поршнев, Рубинштейн); як положення особистісно-діяльнісного підходу до організації навчально-виховного процесу, що сприяє професійно-особистісному становленню майбутніх фахівців (К. Абульханова-Славська , М.Андреєв, О. Гончар, Н.Кузьмина, Л. Мітіна, А. Троцко та інші).

Провідною теоретичною гіпотезою, яка відбиває взаємозв'язок між системою життєдіяльності людини та її художніми потребами та преференціями, у контексті даного дослідження вважаємо тезу про те, що кожна особистість та її спосіб життя співвідноситься із системою її інтегральних характеристик, окреслених певними передумовами розвитку. Чільне місце серед таких характеристик належить системі ціннісних орієнтацій особистості, які функціонують як нормативна вісь, регулююча її життєдіяльність. Особливий інтерес викликає процес формування ціннісних орієнтацій творчої молоді, майбутня професія яких призвана торкатися духовних глибин людини.

Отже, мета дослідження полягає в розкритті особливостей формування системи ціннісних орієнтацій студентства мистецьких вишів в на основі здійснення ретроспективного аналізу накопиченого історико- педагогічного досвіду післявоєнного часу.

Виклад основного матеріалу. На тлі політики Сталіна, що затвердила перевагу державних цінностей, визначених марксистсько-ленінською ідеологією, особистісні цінності в системі ціннісних орієнтацій студентської молоді значно поступалися місцем. Однак, політичні та соціокультурні передумови, що закладалися в період Великої Вітчизняної війни та перші післявоєнні роки, зумовили період хрущовської «відлиги», який розпочався відразу після смерті Тирану. Історики порівнюють цей період лібералізації їз епохою правління Олександра ІІ, що відзначилася свободою думки, амністією політв'язнів, паспортизацією колгоспників, тощо.

У цей час на сторінках літературних журналів стали з'являтися статті і твори, які зверталися до прогресивної громадської думки. Так, наприклад, літературний критик В. Померанцев у статті «Про щирість у літературі» (1953р.), що була опублікована на сторінках «Нового світу», писав про засилля в літературі сухих казенних штампів, яких сліпо наслідують. Усе це призвело до звеличення ролі духовних цінностей та гуманізації, що зумовило розвиток мистецтва та , водночас, переоцінки прав людини та значущості комунізму. Так, на XX з'їзді КПРС в 1956 році М. С. Хрущов зробив доповідь «Про культ особистості і його наслідки», де були піддані критиці культ особи Сталіна і сталінські репресії, а у зовнішній політиці СРСР був проголошений курс на «мирне співіснування» з капіталістичним світом [3].

Зазначмо, що в обов'язкових щорічних звітах для міністерств, довідках у вищі інстанції керівники ВНЗ мистецького профілю, згідно панівному за часи сталінізму ритуалу, подовжували вказувати, якими партійно-урядовими рішеннями керувалися, зазначаючи, наскільки вони благотворно впливали на увесь навчально-виховний процес вищого мистецького закладу. Прикладом боротьби із панівним додержанням загальновизнаних штампів серед людей мистецтва стала повість Іллі Еренбурга Відлига, присвячена долі двох живописців, в особі яких письменник ставить болюче питання про право художника бути незалежним від партійних установок.

Однак, справжнім проривом для мистецьких ВНЗ стало запровадження Міністерством нового принципу розрахунку загальної чисельності професорсько- викладацького складу, виходячи із середньої кількості студентів на одного викладача. На зміну діючому критерію об'єму його праці кількістю виконаних годин, відтепер можна було звітувати кількістю підготовлених висококваліфікованих спеціалістів, митців та якістю навчальної та наукової роботи. У ВНЗ мистецтв на низці кафедр замість науково-дослідницької дозволялося планувати навчально-методичну, творчу роботу або виконавську діяльність професорів і викладачів [1, спр. 200, арк. 2-6].

З метою уявити низку насущних проблем для діяльності ВНЗ мистецтв звернемося до деяких міністерських наказів, виданих в період кінця 1950-х рр., а саме: про затвердження інструкції з виробничої практики студентів, призначення стипендії, заходи, спрямовані на поліпшення науково-дослідної роботи, запровадження нової форми студентського квитка, а також основних форм первинної документації і внутрішньо вузівської звітності щодо прийому та навчання студентів, що нараховує 23 пункти -- від заяви на вступ до ВНЗ і закінчуючи відомістю про підсумки екзаменаційної сесії [1, спр. 198, арк. 1-7, 12, 17, 23, 29-31];

Така ломка політико-ідеологічних орієнтирів диктували перетворення ціннісних орієнтацій молоді. Цей достатньо складний та болісний процес зумовив звернення провідних вчених того часу до теорії цінностей, вивчення закономірностей формування нових ціннісних орієнтирів та першорядних інтересів. Для педагогів виникали нові завдання розробки механізмів та здійснення впливу на молоду особистість, чия система ціннісних орієнтацій була повинна вписатися в уже оновлені реалії життя.

Таким чином, вперше після довгого часу фактичної заборони звернення до основ аксіології термін «цінність» з'явився у якості заголовного в доповіді О. Шішкіна «До питання про моральні цінності», що була викладена в збірнику праць XII Міжнародного філософського конгресу в 1958 році. Вчений, якого цікавили інтереси історії педагогіки та моралі, намагався второвувати шлях переходу від вузько класових цінностей до загальнолюдських орієнтирів у вітчизняній філософії. За тридцять років керівництва кафедрою філософії МДІМВ О. Шишкіну вдалося виховати кілька поколінь учнів - дослідників, педагогів, спеціалістів-міжнародників [4].

Так, у ВНЗ стали масово організовуватися філософські кафедри, на яких викладалися дисципліни нормативно-аксіологчного характеру. Відкриття доступу до раніше недоступним джерелам дозволило філософам та педагогам звернутися до ціннісної проблематики в контексті марксистської ідеології.

Уже в 1960 В. Тугарінов опублікував книгу «Про цінності життя і культури» [7], де автор проаналізував цінності з точки зору їхньої користі для суспільства та доводив певну ціннісний взаємозв'язок проблеми активності й буття. Щодо буття цінностей В. Тугарінов у роботі «Особистість і суспільство» у 1965 схарактеризував поняття цінності, як таке, що «не тільки існує, а й те, що ще треба здійснити, за що треба боротися» [6].

У контексті нашого дослідження знаковою стало введення в Програмі КПРС, що була прийнята на ХХІІ з'їзді партії у 1961 році, який став найвищою точкою процесу десталінізації, поняття «духовне багатство». Проведений в дослідженні аналіз зазначеного документу дозволяє стверджувати, що лексичне значення саме цього словосполучення передбачало набір цінностей, які повинна мати людина нового комуністичного суспільства, а саме: любов до соціалістичної вітчизни та відданість ідеям комунізму, сумлінна праця, гуманне ставлення та взаємна повага між людьми, моральність, чесність та правдивість, тощо [3].

У 1963 році педагог А. Арсеньєв [5, c.8] писав, що задля швидкого переходу до комунізму , де головним принципом є «від кожного - за здібностями, кожному - за потребами», потрібна була людина нової комуністичної формації, гармонічно розвинута, духовно та фізично досконала.

Якщо в урядових документах широко застосовувалося саме поняття «духовне багатство», то в своєї праці «Теорія цінностей в марксизмі» В. Тугарінов використовує термін «духовні цінності» [8, с. 62-65], привертаючи тим самим увагу до духовного потенціалу людини.

Пізніше О. Дробницький у 1967 році, звернувшись до вивчення етичних цінностей, установивши певну цілісність в дійсності пов'язаних між собою особистішого почуття обов'язку із поза особистішими вимогами моральної свідомості.

В педагогіці людина вважалася найголовнішою цінністю, а виховання духовного та людського - ставало головною метою освіти. В цьому контексті дуже показовою є теза педагога-науковця Т. Конникової про важливість «дійти» до кожної дитини, в кожному побачити добре й на цьому будувати виховання, бережно ставлячись до його індивідуальності задля забезпечення розквіту усіх його сил» [2, с. 15]. Педагог повинен був «неухильно додержуватися моральних принципів Морального кодексу: відданість справі комунізму, висока ідейність,моральна чистота,чесність, справедливість,скромність, охайний зовнішній вигляд та інші» [9, с. 22].

Отже, до радянської педагогіки поступово вводилося поняття соціалістичних цінностей, що зумовлювало загальну гуманістичну спрямованість освіти в межах комуністичної ідеології. Водночас формувалося суперечність між декларованими цінностями та їх імплементацією в дійсності.

Так, навчально-мистецький процес у ВНЗ мистецтв проводився згідно рекомендаційно-консультативні настановам Академії художеств СРСР, що декларувалися на різноманітних сесіях та конференціях. Такі структури, реалізовуючи хрущовські реформи, уважно стежили за “ідеологічною чистотою” у гуманітарно-мистецькому середовищі, регулювали та регламентували весь процес у вищих мистецьких школах під наглядом партійних чистотою” у гуманітарно-мистецькому середовищі, регулювали та регламентували весь процес у вищих мистецьких школах під наглядом партійних організацій. Кількість таких правил, установлених керманичами держави різного рівня, постійно нарощувалась та, водночас, витісняла приписи сталінського режиму.

Підкреслимо, що ВНЗ мистецького напряму підпорядковувалися в окреслений період низці міністерств, а саме: Міністерству культури УРСР (Мінкультури УРСР), яке, як і всі навчальні заклади країни, перебувало під владою Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР (Мінвузу СРСР), частково (зі специфічних питань мистецтва) отримували вказівки Міністерства культури СРСР (Мінкультури СРСР), а також з питань суспільних дисциплін -- від Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (Мінвузу УРСР), у підпорядкуванні якого зрештою опинилися усі мистецькі ВНЗ України.

Зазначимо, що кількість партійно-урядових циркулярів постійно зростала, що посилювало пильність репресивних органів до духовного життя, його розмаїття в умовах “відлиги”, що не могло не турбувати владні структури. В контексті нашого дослідження привертає увагу архівна справа 300, яка висвітлює реальну ситуацію, в яких зростало нове покоління митців кінця 50-60-х років. У справі 300, у якій підшито 242 аркуші [1, спр. 300, 301], найбільше зацікавлює наказ Мінкультури УРСР від 3 червня 1959 р. “Про серйозні недоліки в роботі Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва”. Після кількох фраз, що схвалюють виховання переважної більшості випускників, які «стоїть на реалістичних позиціях» та правильно розуміє завдання партії та уряду, далі перераховуються «серйозні недоліки в навчально-виховній роботі», унаслідок чого студенти Є. Лисик, О. Кіщенко, Р. Кіль- дібеков, В. Іовтін, О. Сопєлкін, виконуючи завдання з рисунку, живопису й композиції, ігнорували вимоги радянської академічної школи, “спотворювали людей і явища природи, замість живої натури» ображали дегенератів, всіляко порушували пропорції і форми людської фігури, пропагували песимізм, стали на шлях абстракціонізму, схематичного відображення соціалістичної дійсності, формалістичних експериментувань” [1, спр. 300, арк. 86]. Вказана провина завідувачів кафедр живопису (Р. Сельського), рисунок (І. Гугорова), марксизму-ленінізму (Г. Полубічка), викладачів В. Любчика та інших, оголошені різні форми покарання, у тому числі звільнення з посад Р. Сельського, С. Лазебу -- із заступника директора, який виявив неспроможність очолювати навчальний процес, безпринципність і безпорадність, з роботи Ю. Щербатенка і Р. Сильвестрова, не проведено за конкурсом М. Віллера, інших, мусив звільнитися і Г. Полубічко. Директора Я. Запаска зобов'язано докорінно поліпшити, перебудувати всю роботу, навести лад у підборі кадрів, наблизити навчання до технології виробництва, сучасної промисловості, просити обласну раду виділити площі для аудиторій, поліпшити постачання матеріалами тощо. Взято до відома, що Є. Лисик відрахований з Інституту, а на решту накладено суворі адміністративні стягнення [1, спр. 300, арк. 86-89].

Незважаючи на певні терени, у період «відлиги» посилився інтерес до аналізу людських взаємовідносин, домінуючою рисою яких вважалося гуманістичне ставлення одного до іншого. Так, саме в ті часи графіка видатного українського художника М. Глущенка відрізнялася зверненням неперевершеного колориста та пейзажиста до психологічних образів робітників. ціннісний мистецький педагогічний аксіологічний

Незважаючи на тиск комуністичної ідеології, до системи ціннісні орієнтацій педагогів-науковців радянської вищої школи поступово почали проникати саме цінності, що мають гуманістичну спрямованість. Для мистецької вищої школи це набувало особливої важливості в силу специфіки спеціальностей, що мають своїм продуктом торкатися души людини. Зменшення кількості студентів, зміна самого підходу до роботи викладачів-митців відкривали можливість створювати атмосферу довіри та діалогу між викладачем та студентами ВНЗ творчого спрямування. Як слушно зазначає О.Гончар, саме в цей період відбувалося визначення гуманістичної сутності педагогічної взаємодії учасників навчального процесу, що виявлялася в процесі їхнього спілкування.

Висновки

Часовий проміжок кінця 50- х -поч. 60-х років XX століття, позначений змінами у суспільно- політичному житті СРСР, можна схарактеризувати як початок тернистого шляху до формування в системі ціннісних орієнтацій студентства мистецьких ВНЗ таких познак, як гуманізм, бажання осмислити внутрішній світ людини. Нехай й на тлі пріоритету суспільних цінностей над особистими відмічалося значне посилення інтересу до аналізу особливостей людських взаємовідносин та їх проявів. В мистецьких ВНЗ відмічаються риси поступової гуманізації стосунків учасників навчального процесу, зародження нових напрямів мистецтва та методик його викладання. Якщо у перші роки радянської влади аксіологічні дослідження були під забороною, то період «відлиги» став часом переосмислення цінностей, що уможливив появу перших розвідок аксіологічної проблематики. Характерною рисою усіх досліджень В. Тугарінова, О. Дробницького, І. Нарського й інших науковців, які представляли різні концепції сутності цінностей, було розуміння останніх в контексті марксистсько-ленінської парадигми, що акцентувало їхню суспільно- класову природу.

Список використаних джерел

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО). -- Ф. Р. (фонд радянський, тобто документи цього періоду). -- 1653 (фонд Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва). -- Оп. 1.

2. Конникова Т.Е. Советский учитель-наставник и друг детей / Т.Е. Конникова // Советская педагогика. - 1960. - №1. -- С.10- 17.

3. Тугаринов В. П. Личность и общество Текст. / В.П. Тугаринов. --М.: Мысль, 1965. -- 188 с.

4. Тугаринов В.П. О ценностях жизни и культуры / В.П. Тугаринов -- Изд-во Ленинградского университета, 1960. - 154с.

5. Тугаринов В.П. Теория ценностей в марксизме / В.П. Тугаринов -- Л., 1968. - 124с.

6. Уткин С.С. Моральный облик учителя / С.С.Уткин // Советская педагогика. - 1964. -- № 12 - С.21-27.

Анотація

Політичні та соціокультурні передумови, що закладалися в період Великої Вітчизняної війни та перші післявоєнні роки, зумовили період хрущовської «відлиги», який розпочався відразу після смерті Тирану. Якщо у перші роки радянської влади аксіологічні дослідження були під забороною, то період «відлиги» став часом переосмислення цінностей, що уможливив появу перших розвідок аксіологічної проблематики. Характерною рисою усіх досліджень В. Тугарінова, О. Дробницького, І. Нарського, О. Шішкіна й інших науковців, які представляли різні концепції сутності цінностей, було розуміння останніх в контексті марксистсько-ленінської парадигми, що акцентувало їхню суспільно-класову природу.

Ключові слова: цінність, ціннісні орієнтації, підхід, аксіологія, вищий навчальний заклад, мистецький.

The aim of this work is to reveal the peculiarities of the value orientations system of art students on the basis of the retrospective analysis of the accumulated historical and pedagogical experience of the postwar period. Political and socio-cultural prerequisites created in the Great Patriotic War and the first postwar years, predetermine the political "Khrushchev's thaw", which began immediately after the death of the dictator.

If in the first years of the Soviet power the axiological studies were banned, the period of the "thaw" was the time to rethink values and gave the opportunities for the birth of the first axiological studies. A characteristic feature of all the studies by V. Tugarinov., A. Drobnitsky, I. Nara, A. Shishkin and other scientists who developed the concept of understanding of the different values, has become their interpretation in the context of the Marxist-Leninistparadigm stressing their social-class nature.

Key words: value, personal value, approach, communicative competence, pedagogical mutual relations, art.