Специфічні ознаки освітньої міграції та її місце в структурі міграційних потоків

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПЕЦИФІЧНІ ОЗНАКИ ОСВІТНЬОЇ МІГРАЦІЇ ТА ЇЇ МІСЦЕ В СТРУКТУРІ МІГРАЦІЙНИХ ПОТОКІВ

В. М. Філатов,

Я. В. Ромашова,

Постановка проблеми. Міграція населення пов'язана з економічною, соціальною, політичною, релігійною, екологічною та іншими сторонами життя суспільства і є одним з найбільш адекватних індикаторів його розвитку. Значна кількість мігрантів, які мають спільні території прибуття та вибуття протягом певного періоду формуються в міграційні потоки, кількість та якість яких в свою чергу визначають міграційний процес. Кількість мігрантів у світі щороку значно зростає: якщо за оцінками фахівців ООН у 1990 році ця цифра складала 155, 5 млн. осіб, то у 2013 році кількість мігрантів перевищило 230 млн. осіб [1]. Перше місце в світі за кількістю мігрантів займають США (46 млн.), друге і третє місця - відповідно Росія (11 млн.) і Німеччина (10 млн.). Мігранти становлять 10, 8 % населення розвинених країн і лише 1, 6 % - бідних. Таким чином, у різні форми міграції залучено близько 3, 2 % населення світу. У структурі міжнародних міграційних потоків значну питому вагу займає трудова міграція, однак все більшого значення набуває міграція з метою навчання. Іноземні студенти складають, в середньому, більше 6% всіх студентів світу, а їх кількість щорічно значно зростає. На сьогоднішній день практично всі країни здійснюють політику залучення іноземних студентів, тому що такий вид міграції розглядається як найбільш бажаний і має ряд позитивних наслідків. В Україні на початок 2013-2014 навчального року зареєстровано 59 391 іноземний студент [12]. Тенденція щорічного збільшення чисельності іноземців, що прибули до України з метою навчання, потребує нових підходів до регулювання освітніх та міграційних процесів для забезпечення конкурентоспроможності на міжнародному ринку освітніх послуг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми освітньої міграції є предметом наукових досліджень О. Біляковської, В. Іонцева, О. Малиновської, О. Письменної, Ю. Чекушиної та інших вчених. В. Іонцев визначає освітню міграцію як територіальне пересування з одного населеного пункту (держави) в інший з метою навчання (або стажування) в одному з навчальних закладів населеного пункту (держави) в'їзду. По завершенні навчання особа, що виїжджала на навчання в іншу країну, зобов'язана повернутися на батьківщину. Разом з тим мають місце випадки неповернення, які класифікуються як «витік умів» [6, с. 24-25]. О. Біляковська констатує, що метою освітньої міграції є здобуття освіти і виділяє характерні риси освітньої міграції: короткостроковість, більш-менш чітко окреслені часові рамки, належність до певної вікової групи, добровільність переміщення [2, с. 231]. Ю. Чекушина розглядає такий вид міграції як інтелектуальна, до складу якої відносить освітню міграцію як академічний рух студентів, викладачів і дослідників, наукову міграцію як участь у міжнародній науковій співпраці; безповоротну еміграцію; виконання іноземних замовлень (неофіційне сумісництво) та технологічну міграцію як переміщення фахівців у сфері інноваційних комп'ютерних технологій: програмістів, розробників, системних адміністраторів та інших. [15, с. 76-77]. О. Малиновська виділяє міжнародну навчальну міграцію як переміщення іноземних студентів [10, с. 27]. О. Письменна зазначає, що освітня міграція обумовлена задоволенням потреби в отриманні освіти та включає переміщення школярів, студентів, аспірантів, докторантів, стажистів, фахівців, що підвищують свою кваліфікацію в різних структурах, організаціях та компаніях. Крім того автор, відокремлює такий вид міграції як навчальна, і визначає її як більш вузьку категорію і складову частину освітньої міграції. Навчальна міграція об'єднує мігрантів, переміщення яких пов'язано із навчанням у школах, коледжах і університетах [14, с. 19-20].

Метою статті є визначення особливостей освітньої міграції, які відокремлюють її від інших різновидів міграційних потоків, та необхідність державного регулювання з метою залучення іноземних студентів до освітньої системи України.

Виклад основного матеріалу. Спираючись на думку дослідників, можна зробити висновок: освітня міграція об'єднує просторові переміщення людей бажаючих отримати освіту на територію, відмінну від їх постійного місця проживання. Однак, відокремлення навчальної міграції як складової освітньої вважаємо недоречним.

З точки зору педагогіки та психології, освіта виступає як результат навчання та виховання [9, с. 7]. Відомий швейцарський педагог Й. Песталоцці чітко розрізняв навчання і виховання, вважаючи їх шляхами здійснення освіти [3, с. 18]. Навчання розглядається як «процес формування свідомості, а виховання апелює головним чином до підсвідомості» [5, с. 22]. Більш того, обидві категорії не існують окремо одна від одної: у навчанні завжди є якась частка виховання, у вихованні - частка навчання. Мігранти, потрапляючи до іншої країни, формують нові ставлення, звички у відповідності до нового соціального оточення, що є проявом самовиховання. А їх навчання полягає у засвоєнні певних знань у тому числі світоглядних, морально-правових, естетичних та інших. За національним освітнім глосарієм, освіта визначається як «організована й послідовна комунікація заради навченості». При цьому комунікація розглядається як «взаємодія між певною кількістю осіб, що пов'язана з передаванням інформації», а навченість визначається як «будь-яке поліпшення в поведінці, інформованості, знаннях, розумінні, поглядах, цінностях, уміннях» [11, с. 44].

Таким чином, відокремлення «навчальної» міграції від «освітньої» звужує розгляд питання до процесу педагогічного навчання мігрантів у навчальних закладах, не розглядаючи інших проблем та ефектів, які виникають у процесі міграції та перебуванні на новій території. Крім того, назви усіх базових нормативних документів України щодо навчання, виховання і розвитку містять термін «освіта», а не «навчання».

Освітня міграція є невід'ємною складовою процесу інтеграція освіти, науки та виробництва: спільного використання потенціалу освітніх, наукових та виробничих організацій у взаємних інтересах. У першу чергу, в областях підготовки фахівців, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, а також проведення спільних наукових досліджень, впровадження наукових розробок та інше [4, с. 50]. Необхідними умовами освітньої міграції є: спроможність до освітньої діяльності, бажання та можливість її здійснювати; наявність відповідних навчальних закладів в країні (регіоні); перевага впливу чинників освітньої міграції над бажанням залишитися в країні (регіоні) проживання.

Специфічною особливістю освітньої міграції, на думку дослідників, є її найменш шкідливий характер на відміну від інших видів міграції. Бажаність освітньої міграції обумовлена доходами не тільки для освітньої галузі (або окремого ВНЗ), а й для економіки країни (регіону), що надає освітні послуги, в цілому. Крім того, споживачі освітніх послуг є потенційною робочою силою відповідної кваліфікації [8, с. 219].

В структурі загальних міграційних потоків освітня міграція обумовлена задоволенням соціальної потреби в отримані освіти та підвищенні рівня кваліфікації. В той же час, освітня міграція може в певній мірі відповідати закономірностям і соціального і економічного типу міграції.

Освітня мобільність, як передумова освітній міграції, заснована, в першу чергу, на прагненні індивіду щодо отримання певної освіти, яка може бути класифікована з точки зору бажаного рівня кваліфікації, професійного напряму, шліхів отримання освіти та бажаного результату.

За своєю сутністю, освітня міграція передбачає тимчасове перебування на території розташування закладу освіти з подальшим поверненням мігранта до колишнього місця проживання. Вона з одного боку (з точки зору територій прибуття-вибуття) може розглядатися як сукупність переміщень освітніх мігрантів, а з другого боку (з точки зору освітнього мігранта) - як сукупність переміщень для досягнення мети міграції. Освітні міграційні потоки за географічною ознакою можна поділити на внутрішні та міжнародні. Внутрішні освітні міграції спрямовані до міст та регіонів з розвиненою мережею навчальних закладів і поділяються на міжрегіональні та внутрішньо-регіональні переміщення. Зовнішня освітня міграція може розглядатися як міжнародна (переміщення до навчального закладу іншої країни) та макрорегіональна (переміщення до навчального закладу з іншою освітньою системою).

Вільне прийняття рішення щодо переміщення визначає добровільну ознаку вибору освітньої міграції. Але зважаючи на преважну більшість молоді як учасників такого міграційного процесу, доцільно розділити характер прийняття рішення: індивідуальний (мігрант особисто прийняв рішення щодо переміщення) та колективний (в прийняті рішення приймала участь родина мігранта). Це дає можливість визначити додаткові фактори, що вливають в більшій мірі на прийняття рішення щодо міграції не тільки на самого мігранта, а й на його сім'ю.

Для виділення характерних ознак освітньої міграції необхідно ідентифікувати індивідуальні особливості таких переміщень (табл. 1).

Таблиця 1. Класифікація освітньої міграції

Регулювання освітньої міграції здійснюється з двох боків: регулювання міграції та регулювання освіти. Регулювання міграції відбувається в рамках міграційної політики, яка визначається як «система правових, фінансових, адміністративних і організаційних заходів держави та недержавних установ щодо регулювання міграційних процесів з позицій міграційних пріоритетів, кількісного та якісного складу міграційних потоків, їх соціальної, демографічної та економічної структури» [13, с. 23]. Регулювання освіти відбувається в рамках освітньої політики, яку визначають як «сукупність цілей, завдань, принципів, програм та основних напрямів діяльності органів управління освітою, спрямованих на організацію науково-методичного і впроваджувального супроводу стратегії розвитку освіти» [7, с. 22].

Регулювання міжнародних освітніх міграційних потоків може здійснюватися на різних рівнях: міжнародному, державному, регіональному та рівні навчального закладу.

В механізм реалізації заходів по залученню іноземних студентів необхідно включити: доробку і уточнення концептуальних положень щодо стратегії розвитку освіти в Україні на перспективу і окремо Концепції залучення і роботи з іноземними студентами; започаткування необхідних змін в законодавстві; створення організованого інституту для виконання в державі функції «освіти іноземців в Україні»; підготовку менеджерів освітньої політики для роботи як в Україні, так і в країнах потенційного постачання студентів (Китай, Ірак, Росія, Індія, країни африканського континенту); розробку цільових програм залучення іноземних студентів і супроводу їх перебування в регіонах і в провідних ВНЗ України.

Для реалізації і практичного втілення указаних напрямів трансформації необхідно: по-перше - сформувати, модернізувати, інформаційно перебудувати вітчизняну освітню систему на таких принципах, які б могли довести, що вона є дійсно конкурентоздатною на світовому освітньому ринку і забезпечує високий рівень набуття знань; по-друге - забезпечити достойні і комфортні умови життя іноземцям на своїй території, що означає вирішити економічні, адаптаційні проблеми та проблеми працевлаштування.

З основ державної політики залучення іноземців на навчання і забезпечення високого рівня освіти значну долю заходів мають виконати самі університети і інститути. На цьому первинному рівні необхідно: розробити програму «іноземний студент» (в кожному освітньому закладі свою); визначитись в регіоні з потребами і можливостями розбудови інфраструктури для освітнього сектору (студмістечка, безпека і якість побутових послуг, виробнича (практична) база); розробити систему заходів «висока якість навчання іноземних студентів»; удосконалити управлінські і організаційні технології взаємодії між адміністрацією інституту і студентами, містом і студентам; включитись в механізм підтримки працевлаштування студентства після закінчення ВНЗ; активізувати роботу з випускниками, які покинуть Україну, за програмою ініціювання «знайомих за рубежем» на навчання в Україні. Комплекс таких завдань значний за обсягом і складний для їх вирішення. В нього входить цінова політика в освітньому секторі, пільгова політика щодо оподаткування ВНЗ, кадрова, працевлаштування, політика договірних умов з державами-постачальниками мігрантів, бюджетна підтримка цього сектору освітньої діяльності, рекламно-інформаційна робота та інше.

Залучення іноземців на навчання в Україну є водночас і стратегією держави щодо експорту освітніх послуг в світовій соціально-економічний простір. Цей експорт потребує специфічної роботи на світовому ринку освітніх послуг. Тому цю проблему недоцільно зводити до «внутрішньої економічної вигоди» в сьогоденному вимірі. Конкурувати ж в світі можна тільки за умов глибоких аналітичних знань щодо освітнього потенціалу, рівня знань, методів управління знанієвим процесом в других країнах.

Вітчизняна освітня система стоїть перед складними завданнями двох типів: самовдосконалення і розмикання в світ. Ці завдання взаємопов`язані, але методи і процедури їх виконання різні. Перший тип - під силу самим ВНЗ при підтримці держави, другий - під силу тільки державі, але при підтримці ВНЗ. В зв`язку з цим в освітньому секторі має бути змінена модель управління. Від сучасної ієрархічної моделі необхідно перейти до моделі «кластерного партнерства», в якій суперкластер (рівень міністерства) відповідає за державну політику і ідеологію розвитку освіти, а регіони і ВНЗ формують весь організаційний і учбовий процес, в якому іміджева конкуренція доповнюється конкуренцією за результатами.

іноземний студент освітній міграція

Література

1. High-Level Dialogue on International Migration and Development, 3-4 October 2013 (General Assembly website) [Електронний ресурс] / United Nations Department of Economic and Social Affairs. - Режим доступу: http://www.un.org/en/ga/68/meetings/migration/

2. Біляковська О.В. Освітня міграція українців до Польщі: соціопсихологійний аспект / Ольга Біляковська // Соціально-економічні та етнокультурні наслідки міграції для України: зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 27 вересня 2011 р.). - К.: НІСД, 2011. - С. 231-237.

3. Джуринский А.Н. История зарубежной педагогики: Учебное пособие / А.Н. Джуринский. - М., 1998.

4. Заварзин В.И. Интеграция образования, науки и производства / В.И. Заварзин, А.И. Гоев // Российское предпринимательство. - 2001. - № 4 (16). - С. 48-56.

5. Зайченко І.В. Педагогіка: Навчальний посібник / І.В. Зайченко. - К.: Освіта України, КНТ, 2008. - 528 с.

6. Ионцев В. А. Международная миграция населения: теория и история изучения / В. А. Ионцев. - М.: Диалог-МГУ, 1999. - 370 с.

7. Красняков Є. Державна освітня політика: сутність поняття, системність, історико-політичні аспекти / Є. Красняков // Віче: теорет. і громад.-політич. журн. - 2011. - № 20. - С. 21-24.

8. Кривенко Ю. І. Соціально-філософський аналіз причин та механізмів міграції людських ресурсів у постмодерному суспільстві / Ю.І. Кривенко // Науковий Вісник Чернівецького університету. Зб-к наук. Праць. Філософія. - 2011. - Вип. 561-562. - С. 217-221.

9. Крысько В.Г. Психология и педагогика: курс лекций / В.Г. Крысько. - 4-е изд., испр. - М.: Изд-во Омега-Л, 2006.

10. Малиновська О.А. Урізноманітнення складу населення України під впливом міжнародної міграції: виклик та шляхи реагування: аналіт. доп. / О.А. Малиновська; Нац. ін-т стратег. дослідж. - К.: НІСД, 2012. - 53 с.

11. Національний освітній глосарій: вища освіта / авт.-уклад.: І. І. Бабин, Я.Я. Болюбаш, А. А. Гармаш й ін.; за ред. Д. В. Табачника і В. Г. Кременя. - К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2011. - 100 с.

12. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2013/14 навчального року: статистичний бюлетень [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. - Режим доступу: http://www.timo.com.ua/sites/default/files/materials/stat_bul_11.pdf

13. Петрова Т.П. Концепція державної міграційної політики України: цільова орієнтація і основні напрямки / Т.П. Петрова; Н.-д. центр з пробл. зайнятості населення та ринку пр. та ін. - К., 1996. - 41 с.

14. Письменная Е.Е. Социальные последствия учебной иммиграции в Россию: вопросы теории и методики исследования: дис. … доктора социол. Наук: спец. 22.00.03 «Экономическая социология и демография» / Е. Е. Письменная. - Москва, 2009. - 351 с.

15. Чекушина Ю.В. Види інтелектуальної міграції населення України / Ю.В. Чекушина // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2013 р. - № 3 (72). - С. 76-79.

Размещено на Allbest.ru