Педагогічна інноватика: універсальність науково-образотворчого пошуку у втіленні естетичного досвіду заслуженого художника України Леоніда Давиденка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічна інноватика: універсальність науково-образотворчого пошуку у втіленні естетичного досвіду заслуженого художника України Леоніда Давиденка

Любов Ільницька

Київ

Постановка проблеми. Повсякденна фахова розробка гармонійного середовища зростання дітей у вимірах інноваційних педагогічних процесів, а це і є коло проблемного наповнення такого самостійного виміру, як виховання прикладами мистецтва, в свою чергу, формулює також і нагальні завдання для педагогіки позашкільного розвитку. Зрештою, духовний спадок століть, який втілюється у наповнений дієвий простір творчого буття - естетичний досвід - дозволяє науково окреслити надзвичайне значення неповторного мистецького шляху, який вирізняється власною могутністю та глибиною впливу на дитячий світ. У даному дослідженні зразком вияву зазначеної універсальності індивідуального пошуку є вражаюче захоплива художня стилістика провідного українського майстра - заслуженого художника України Леоніда Федоровича Давиденка.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Враховуючи малодосліджуваний простір сучасного українського мистецького світу, досліджень, зокрема, присвячених саме розкриттю вишуканого змісту самобутньої творчого сходження Леоніда Федоровича Давиденка існує обмежена кількість. Тим не менш, є матеріали у яких анонсувалися художні заходи - власне виставки, де приймав участь Л. Давиденко. Так, стаття Людмили Новошевської «Презентація виставки заслуженого художника України з Кривого Рогу Леоніда Давиденка» [1] розкриває, хоча, і узагальнено насичену тематичну сутність представлених робіт, а також надає глядацькі оцінки, які, насамперед, вказують на можливість відповідально спрямовувати теоретичний пошук на виміри освітньо-виховних завдань універсального програмно-методологічного пошуку безпосередніх втілень висхідних ресурсних значень естетичного досвіду.

Проте, варто окремо підкреслити абсолютно не розглянуту дослідниками сферу плідних науково-практичних розробок Леоніда Федоровича, адже поєднувати теоретичні погляди на особливості розвитку мистецтва з насиченим творчим життям дає змогу точніше обговорювати стан та подальші перспективи сучасного художнього процесу.

Невирішені раніше частини загальної проблеми, яким присвячується стаття. Важко не переоцінити вагомість процесів адаптації існуючого художнього матеріалу до відповідного, насамперед, дошкільного віку, перш за все, стосовно передбачених методологічних програм пов'язаних із індивідуальним раннім розвитком малюків - це одна з настанов педагогічного інноваційного компплексу, який в даному науковому контексті виявляє намір розкрити індивідуальні здібності за рахунок скерованого та постійного естетичного спілкування з прекрасним. Передусім, художні твори Л. Давиденка демонструють вже готові унікальні площини яскравої образотворчої адаптації традиційної символічної обробки загальноусвідомлених знакових та фольклорних явищ української культури, а належне застосування живописних робіт митця у повсякчасній педагогічній роботі вирішує проблему додаткового супроводу запланованої тематичної розповіді, також пришвидшує засвоєння історичного матеріалу завдяки індивідуально-образній лінії відкритого незабутнього власного виразно потужного художньо-стильового контексту - це і є прояв об'ємної універсальної налаштованості творчого доробку Леоніда Давиденка.

Формування мети. Стаття має на меті виявити, з огляду на надзвичайну універсальність поєднання образотворчого та наукового рівнів пошуку заслуженого художника України Леоніда Федоровича Давиденка, базові виміри взаємодії, перш за все, у гармонійно-безмежних проявах естетичного досвіду витонченої майстерності.

Виклад основного матеріалу. Базова первинність універсальних рівнів відкриття безмежних можливостей розвитку людства у забезпеченні віднаходження зразкових педагогічних втілень виявляє себе, перш за все, у педагогічно-кадровому потенціалі країни. Функціональне розкриття цієї тези дозволяє ретельніше придивлятись і досліджувати діяльність особливих постатей, які, натхненно примножуючи духовні скарби світового значення, крокують власним наповненим шляхом невичерпної чуттєвої енергійності індивідуально-творчої строкатості - це знамення пошуку справжньої досконалості, чарівної та неповторної стилістики Леоніда Федоровича Давиденка.

Безумовність яскравих прикладів звернення до мистецтва, особистий та морально-естетичний досвід яких палко випромінює схоплення вимірів життєдайності струменів повсякчасного збагачення, дає змогу підростаючому поколінню розвиватись повноцінно і, незважаючи на конфліктність та кризовість соціального становлення, а також інформаційну залежність від гротескової мультимедійності, варто взяти до уваги той факт, що мистецтво, врешті-решт, наближає дітей до загальноусвідомлених духовних проявів, знімає накопичену напругу і допомагає шляхом методологічного послідовного входження педагогам відкрити органічність невимушеної дитячої спостережливої індивідуальності. Тому знайомство з творами мистецтва дозволяє рухатись процесам соціального вдосконалення буттєвих ритмів у дошкільному віці не настільки напружено, оскільки духовне спілкування насичує життєвий простір стрімкого розвитку сучасної дитини. Саме це винайдення доповнюючих циклів власної творчої майстерності з категоріями естетичного спрямування вказує на структурну з'єднаність образотворчого кола художніх завдань із дотичними рівнями освітньо-виховного сполучення, зрештою - це і є акумулюючим підходом до впровадження інноватики педагогіки позашкільного розвитку виховання прикладами мистецтва.

Захопливе тематичне різнобарв'я має повноцінно заволодіти увагою глядача. Тому віднаходження самобутньої художньої мови, яка б зверталося до поціновувачів мистецтва мелодійно-ствердно та уважно, декламуючи при цьому особистісну лінію пошуку - можливо лише порівняти з естетично-буттєвим наближенням художника до істини. Відтак, розглядаючи роботи Леоніда Давиденка, слід звернути увагу на заглиблення митця у простір спадкового увічнення народних традицій - завзятої пісенної козаччини Криворіжжя, символічний формовияв яких демонструється невимушено насичено. Виняткова композиційність доповнюється приголомшливою інтерпретацією усвідомлених традиційних зразків - звідси і образна легкість власного погляду на історичну минувшину, бо повернення до кореневих площин допомагає підтримувати гармонійне відчуття спільного з художником перебування у вирі справжнього духовного злету. Прикладом цього слугує виставка творів Леоніда Федоровича Давиденка: «Український колорит, вишитий пензлем», яка присвячувалася 365-й річниці битви на Жовтих Водах. За твердженням Людмили Новошевської - «відвідувачі поринули у філософський світ митця, його бачення людини, її емоцій і почуттів» [1]. Вдале поєднання пошуку індивідуальної стилістики з розгорнутим унаочненим світобаченням автора - декларують підкреслену важливість ідейних проявів чуттєво-просторових важелів та формують довершеність цілеспрямованого світосприйняття глибини художнього твору глядачами. Зрештою, у відповідності до запропонованої актуальності дослідження значень індивідуально-особистісного руху, творче втілення якого вже на рівні теоретичного аналізу Л. Давиденко, спираючись на свій професійний досвід, стверджує, що «створюючи художній твір, його автор зайнятий, по суті, ні чим іншим, як пошуком найкращої індивідуалізованої форми вираження власних суб'єктивних уявлень про фрагменти об'єктивної дійсності. Більш того, висловлюючи об'єктивне в суб'єктивному, художник свідомо чи мимоволі розкриває в художньому образі самого себе, роблячи це з різною повнотою і глибиною» [2, 43].

Своєрідність майстерності - це здобуток затримувати увагу глядачевої аудиторії на кульмінаційних акцентах власного відкриття цікавої інтонаційної кольорової розповіді на композиційних площинах, глибина яких дорівняє безмежності запропонованої художником тематики. За визначенням криворізького митця і дослідника: «лише оволодіння основами образотворчих знань передбачає здебільшого... перехід від передачі безпосередньо сприйнятого зорового образу до узагальнення його, відбору та стилізації необхідних елементів відповідно до ідейно-тематичних завдань композиції» [2, 34]. Шлях розуміння цієї послідовності сходить у педагогічній світ завдяки кропіткій практиці - власним живописним перлинам Леоніда Давиденка. Таким чином, цю поетапну висхідну лінійність, яка позбавляє хаотичного насичення навіть незначними, але зайвими перетинами вказаних елементів необхідно застосовувати і у різноманітних педагогічних підходах, передусім, у вихованні прикладами мистецтва.

Механізми захопливого винайдення детермінуються естетичним чином у простір життя, долучаючись до кола інноваційно-педагогічних модусів надзвичайного спілкування з мистецтвом. Відтак, зовнішня строката партитура домінуючої радісної творчої хвилі українського художника органічно взаємодіє з багатоплановістю символічних сюжетів. У цьому ракурсі позначок універсальностей козацької славетності, роздуми над епічністю фольклорної пісенності - це демонстрація, зокрема, Леонідом Давиденком індивідуально-образних вимірів, які витончено примножують створений народний символічний ряд, зазираючи у однокорінний ресурс буття - натхненні витоки людяності. Також слід придивитись і до амплітуди естетичного відтворення чуттєвих рівнів піднесеного насолодження від справжніх народних наголосів, що мають перевтілюватися і крокувати із покоління у покоління. Це відбувається за рахунок внутрішнього особливого ресурсу - вміння синтезувати уявні образи та універсальні символічні форми у коло власних художньо-творчих завдань. Дослідники наголошують на тому, що «його авторська фантазія вражає: і своїми образами, і національним духом, і колористикою, і незвичними формами, і композицією. Картини Л. Давиденка пронизані любов'ю до українського народу, його історії, культури, звичаїв і традицій. І все це - на фоні рідних до щему у серці краєвидів України» [1]. Вплив творчого спадку Л. Давиденка на формування навіть у дітей молодшого шкільного віку усвідомленого відношення до мистецтва і зображеного ним гармонійно переосмисленого народного спектру історичних явищ дозволяє розвивати тендітний та чуттєвий світ малюків, а враховуючи випереджаючий темп зростання - знайомити юну аудиторію вже у манері живописної розповіді з адаптованими, естетично втіленими авторськими художніми зразками. Отже, творчість Леоніда Давиденка стає демонстраційним матеріалом, де можливо дескрептивно зоорієнтувати дітей у плин минулих століть. Зокрема, слід відзначити, що «картини настільки унікальні, що за ними можна проводити цілі уроки: з історії, мистецтва, фольклору, адже на кожному полотні зібрані всі символи України» [1]. Насамперед, у своїх науково-практичних розробках, а саме у роботі «Символізм та художній образ» Л. Давиденко зазначає, що «навчальною основою для виконання творчих завдань може служити приведення робіт до певної етнічної, історичної, сюжетної стилістики. У цьому допоможуть знання про художній образ та засоби його створення» [2, 36]. Спрямоване накопичення історично та духовно важливих наголосів навіть у сучасних мистецьких творах підкреслює необхідний рівень завдань педагогічної інноватики, оскільки саме якісна своєрідність пришвидшеного раннього розвитку дитини потребує винайдення різноманітних шляхів яскравого художнього пояснення безпосередньо складного явища, тобто варто все ж таки не зволікати із актуальними на сьогоднішній день механізмами адаптації вимірами індивідуально-стилістичних способів натхненного оформлення у казково-символічний світ форм дорослого життя. Таким чином, у науковій літературі особливі властивості інноваційного ступеня виховання крізь враховані естетичні принципи педагогічної інноватики розуміються російськими дослідниками як, в першу чергу, «історично новий напрям соціальної організації навчання, який відповідає особливостям суспільного розвитку і типу культури новітнього часу», а вже друга особлива риса інноваційно-педагогічних сенсів культивується наступним чином: «В межах інноваційного научіння створюються умови розвитку особистості, здійснюється її право на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, право на свободу саморозвитку» [3, 150]. Ці внутрішньо-інноваційні особливості втілюють також і конкретні авторські педагогічні виміри Л. Давиденка. Підкріплюючи вказані риси науковими положеннями вітчизняних дослідників, а саме О. Петрів, яка охорактеризовує процес научіння загальним чином, тобто у теоретичний спосіб запропоновує визначати психологічно-буттєву сутність особливих внутрішніх якостей, можна констатувати, що наступне узагальнююче твердження, коли процес научіння розуміється, як «процес збагачення індивідуального досвіду людини» [4, 131] доповнює і значною мірою розкриває універсальний рівень теоретичного ступеня науково-образотворчих винаходів Леоніда Федоровича Давиденка стосовно впровадження механізмів необхідного кола багаторівневої системи індивідуалізованих принципів розвитку.

Отже, досліджуючи художньо-естетичний досвід криворізького митця на універсальному прикладі педагогічних значень його ж таки творчого доробку, власне є можливість відкрити для себе певну структуру індивідуальних рівнів узагальненого спілкування з прекрасним. Застосування даної класифікаційної ідеї допомагає виявляти приховані латентні чинники неочікуваного психологічного змісту. Окрім того, запропонована схема стосується, тим не менш, широкої в тому числі і дитячої дошкільної аудиторії, безпосередність якої розкриває індивідуальну органічність захопливого відкриття вражаючих ідеалів мистецького життєствердження, до яких, передусім, належать, по-перше: прояви індивідуально-особистісного руху у його творчому втіленні; «індивідуалізовані форми вираження власних суб'єктивних уявлень про фрагменти об'єктивної дійсності» [2, 42]. А по-друге, сюди також варто залучити взаємопов'язані рівні пошуку яскравого втілення усього багатоманіття індивідуалізованих проявів естетичного досвіду, тобто: ставлення до індивідуально-творчої натхненної витонченості та строкатості, що пов'язуються із наступним рівнем, а саме: пошуком індивідуальної стилістики з розгорнутим унаочненим світобаченням автора.

Індивідуалізований творчий пошук насичених площин у своєму прагненні до високого злету демонструє примноження загальнолюдського духовного спадку. Разом з тим, відбувається процес оформлення естетичного досвіду за рахунок безпосереднього спілкування з індивідуально перетвореною дійсністю у витвори мистецтва, завдяки якій, в свою чергу, дошкільній аудиторії найлегше усвідомлювати та сприймати сутнісні аспекти дорослого життя; варто наголосити: саме у адаптованій манері символічно-образного ряду, коли натхненні дії «індивідуально-особистісного руху у його творчому втіленні» повинні розкрити та розвинути межі пошуку індивідуальної стилістики художника. Науковий акцент, винайдений Л. Давиденком, слугує відбитком його ж таки внутрішнього аналізу, тобто «індивідуалізовані форми вираження власних суб'єктивних уявлень про фрагменти об'єктивної дійсності», зрештою - за визначенням художника - мають на меті продемонструвати бажання автора відтворювати «сутнісно властиву власну індивідуальну визначеність» [2, 43].

Отже, в межах особливостей педагогіки інноваційного руху ідейні розробки Леоніда Федоровича Давиденка дійсно виявляють умови розвитку майбутньої особистості, бо надають повноцінну оцінку усього процесу здійснення індивідуального творчого внеску кожної людини до приєднання у ціннісний безмежний простір художнього самовизначення.

Висновки. Взаємодія багаторівневих якостей аналітики дозволяє гнучко і, насамперед, системно увійти у коло настанов педагогічного інноваційного компплексу, який в даному науковому контексті виявляє свій допоміжний сенс при розкритті індивідуальних здібностей дітей дошкільного віку за рахунок скерованого та постійного естетичного спілкування з прекрасним. Одним із завдань статті було прагнення автора продемонструвати значення об'ємної універсальної налаштованості творчого доробку відомого художника України Леоніда Федоровича Давиденка, важливість якого - це унікальна взаємодія образотворчого та наукового рівнів винахідливо яскравого пошуку саме у структуровано-органічних втіленнях естетичного досвіду індивідуальної майстерності митця. Отже, живописні роботи Леоніда Давиденка - це не тільки знамення пошуку справжньої досконалості, а й акумулюючий підхід до впровадження механізмів інноватики окресленої педагогічної цілісності спрямованого втілення необхідного кола багаторівневих завдань індивідуалізованих принципів позашкільного розвитку естетичного виховання дітей дошкільного віку прикладами довершеного мистецтва.

Література

педагогічний інноватика образотворчий

1. Новошевська Л. Презентація виставки заслуженого художника України з Кривого Рогу Леоніда Давиденко. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://muzey.comelzv.net/index.php?catid=34:demo-category&id= 162:2013 -04-13-13-19- 04&option=com_content&view=article.

2. Давиденко Л.Ф. Символізм та художній образ / Л.Ф. Давиденко // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» - Додаток 1 до Вип. 30, Том Х. - С. 35-44.

3. Художественно-педагогический словарь. - М.: Академический Проект: Трикста, 2005. - 480 с.

4. Петрів О.П. Словник-довідник з вікової та педагогічної психології. - Львів: ЛА «Піраміда», 2008. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru