Підвищення ефективності процесу навчання учнів техніки спортивних ігор на уроках фізичної культури шляхом цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей

Підвищення ефективності процесу навчання учнів техніки спортивних ігор на уроках фізичної культури шляхом цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей

In this article we present the program of coordinating preparation of schoolchildren on the lessons of physical education with elements of sports and games. We present the results of formation experiment that prove the effectiveness of the proposed program, its positive influence on the level of development of coordinating abilities, technical preparedness and capacity of the pupils under experiment to master movements.

Key words: coordination abilities, sports games, pupils, program, lesson of physical training.

Постановка проблеми та аналіз останніх публікацій

Безперечно заняття фізичною культурою позитивно впливають на здоров'я людини. Однак, на жаль, сучасні діти майже весь вільний час проводять переважно біля телевізора або комп'ютера, обмежуючи себе в русі і забуваючи, що рух - це природна потреба організму людини. Серед значного різноманіття засобів фізичного виховання спортивні ігри займають важливу нішу. Особлива цінність цих ігор для підлітків полягає в можливості одночасного впливу на рухову й мотиваційну сфери. Спортивні ігри дозволяють розвивати й удосконалювати як рухові (сила, швидкість, витривалість, гнучкість, координаційні здібності), так й особистісні (ініціативність, самостійність, винахідливість тощо) якості. Завдяки їм можна впливати на психічні процеси дітей: сприйняття, мислення, увага, пам'ять, уява, мова, а отже, і на пізнавальну діяльність загалом. Спортивні ігри сприяють також моральному вихованню. Повага до суперника, почуття товариськості, чесність у спортивній боротьбі, прагнення до досконалості - всі ці якості можуть успішно формуватися на заняттях зі спортивних ігор [9, 13].

Однак складність виконання техніки спортивних ігор, низький рівень моторики більшості учнів не дозволяє на належному рівні оволодіти ігровими прийомами та раціонально застосовувати їх у двосторонній грі. Це спонукає до пошуку нових шляхів підвищення процесу навчання рухових дій. Одним із таких шляхів є цілеспрямований розвиток координаційних здібностей, з якими пов'язують здібності до навчання [1, 8, 12].

Координаційні здібності (КЗ) серед інших фізичних якостей школярів займають особливе місце. По-перше, високий рівень розвитку координаційних здібностей - вирішальна передумова для якісного засвоєння й удосконалення техніки гри; по-друге, "координований" учень у змагальних умовах швидко пристосовується до умов, що постійно змінюються, застосовує найбільш ефективні засоби ведення гри [7, 16].

У структурі координаційних здібностей школярів передовсім необхідно виділити сприйняття й аналіз власних рухів, наявність образів, динамічних, часових і просторових характеристик власного тіла та різних його частин у їхній складній взаємодії, розуміння поставленого рухового завдання, формування плану й конкретного способу виконання руху [2, 8, 11].

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена пріоритетним вирішенням завдань розвитку КЗ школярів у процесі навчання техніки спортивних ігор на уроках фізичної культури, з одного боку, і відсутністю інформації у доступній нам науково-методичній літературі щодо особливостей їхнього розвитку - з іншого.

Зв'язок з науковими планами та завданнями. Дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри теорії та методики фізичної культури і спорту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на 2010 - 2014 рр. за темою "Психолого-педагогічні умови підготовки спортсменів на різних етапах тренувального процесу" (номер державної реєстрації 0101U005042).

Мета дослідження: розробити програму цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей учнів у процесі навчання техніки спортивних ігор на уроках фізичної культури та експериментально перевірити її педагогічну ефективність.

Методи та організація дослідження: аналіз й узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне тестування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Дослідження проводилися на базі ЗШ № 25 міста Івано-Франківська, участь у якому взяло 46 учнів 6х класів.

Для оцінювання здатності до кінестетичного диференціювання використовувався тест, запропонований В.Й. Ляхом [8]. Щоб оцінити здатність до орієнтування в просторі, було використано тест "Біг до пронумерованих м'ячів" [8]. Також застосовували тести для визначення здібності до комплексного реагування та узгодженості рухів [14]. Для визначення успішності оволодіння учнями елементами спортивних ігор обрано технічні прийоми гри у волейбол і баскетбол. Це, зокрема: передача м'яча зверху двома руками над собою в колі діаметром 3 м, висота передачі -1,5 м (кількість передач), передача м'яча знизу двома руками над собою в колі діаметром 3 м, висота передачі - 1,5м (кількість передач), кидок баскетбольного м'яча в корзину однією рукою від плеча стоячи збоку від щита та ведення м'яча на відстань 15 м із максимальною швидкістю [9].

Результати дослідження та їх обговорення

координаційна підготовка спортивна гра

Розвиток координаційних здібностей слід розглядати як основний шлях для оволодіння ігровими навиками в спортивних іграх.

Теоретичною основою програми цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей у процесі навчання учнів технічних прийомів спортивних ігор на уроках фізичної культури. програми слугували роботи М.О. Бернштейна (1991), В.М. Дячкова (1967), В.Й. Ляха [7], А. А. Гужаловського (1986).

Проводячи аналіз даних науково-методичної літератури з метою визначення значущості певних КЗ для окремих видів спорту, ми виявили, що такими здібностями для спортивних ігор (волейбол, баскетбол) є здатності до реагування (дозволяють швидко й точно виконувати цілісний, короткочасний рух на відомий чи невідомий заздалегідь сигнал усім тілом чи його частиною (рукою, ногою, тулубом)), диференціації параметрів рухів (зумовлюють високу точність й економічність просторових (амплітуда руху в суглобах), силових (стан тонусу в робочих м'язах) і часових (високе відчуття часу виконання) характеристик рухів, орієнтації (точне визначення, своєчасна зміна положення тіла й здійснення руху в потрібному напрямку), узгодження рухів (поєднання окремих рухів і дій у цілісні рухові комбінації) [7, 13, 16].

Основою програми цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей у процесі навчання учнів технічних прийомів волейболу та баскетболу на уроках фізичної культури були спеціальні навчальні завдання, які були включені в підготовчу, основну та заключну частину уроку, тривалість яких складала приблизно 10-12 хвилин. Кожен урок включав від 4 до 6 спеціальних навчальних завдань із повторенням кожного від 4 до 6 разів.

У процесі реалізації програми цілеспрямованого розвитку КЗ на уроках фізичної культури з елементами спортивних ігор ми звернули особливу увагу на виконання двох основних завдань. Перше - розвиток КЗ у тісному зв'язку з технічним і тактичним навчанням і вдосконаленням, друге - гармонійне поєднання процесу розвитку КЗ із вдосконаленням інших рухових здібностей (швидкісні, швидкісно-силові, силові, витривалість, гнучкість). Основним положенням у програмі розвитку КЗ учнів є систематичне й послідовне навчання новим різноманітним руховим діям і створення на цій основі більш складних форм координації рухів. Використання координаційних вправ (особливо підвідних) вимагало дотримання основних дидактичних принципів: послідовності, систематичності та індивідуалізації. Умілий підбір підвідних вправ (від простих до складних) забезпечує швидке засвоєння й закріплення рухових умінь і навиків, сприяє розвитку КЗ [2, 7, 15].

Як засоби розвитку КЗ використали різноманітні рухові дії (фізичні вправи), що у свою чергу:

- пов'язані з подоланням координаційних труднощів;

- вимагають від виконавця правильності, швидкості, раціональності під час виконанні складних у координаційному сенсі рухових дій;

- відзначались новизною й незвичністю для виконавця;

- хоча і є звичними, але виконуються під час зміни самих рухів і рухових дій або умов.

Вправи, що задовольняють хоча б одну із цих вимог, називаються координаційними [7].

Відповідно до підходу В.П. Озерова [10], усі вправи, які використовувались у процесі цілеспрямованого розвитку найбільш значущих для волейболу та баскетболу КЗ школярів, були розділені на дві групи:

1) загальнокоординаційні вправи;

2) вправи, які розвивають координацію рухів у структурі технічного прийому, що вивчався.

Комплекс методичних прийомів для вдосконалення координаційних здібностей умовно поділявся на дві підгрупи:

1. Зміна способу виконання вправи: напрямку руху, силових зусиль, темпу рухів, обсягу рухів, ритму рухів, вихідного й кінцевого положення, дзеркальне виконання вправи.

2. Зміна умов виконання руху за збереження його способу: умови, які постійно змінюються, постійна зміна вправ, попереднє навантаження, попереднє подразнення вестибулярного апарату, додаткові завдання під час виконання вправи, комбінування з іншими вправами.

Одними з перших методів, використаних нами в процесі реалізації програми, слід назвати традиційні практичні методи: метод навчання рухових дій у цілому, який використовувався під час багаторазового повторення вправ, нескладних за своєю координаційною структурою, і метод навчання рухових дій частинами, що застосовувався під час вивчення вправ, складних за своєю структурою. У процесі розучування вправи частинами і в цілому використовувався метод підвідних вправ. Такі вправи за своєю структурою відповідали руховим діям або їхнім окремим елементам.

Згідно з рекомендаціями М.М. Линця [6] і Б.М. Шияна [15] на уроках фізичної культури з учнями експериментального класу широко використовувався в процесі розвитку координаційних здібностей метод повторної вправи.

Під час застосування методів варіативної (перемінної) вправи враховувалися такі основні правила: використання невеликої кількості (8-12) повторень різноманітних фізичних вправ, що висувають схожі вимоги до способу управління рухами; багаторазове повторення тих вправ, якомога частіше й цілеспрямованіше, змінюючи виконання окремих характеристик і рухової дії в цілому, а також умов здійснення цих дій.

Серед використаних нами методів, одним із найбільш дієвих для розвитку певних видів координаційних здібностей був метод колового тренування [6, 7, 12].

У процесі реалізації програми цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей учнів особливе значення надавалось ігровому та змагальному методам для вдосконалення всіх видів координаційних здібностей. Використання цих методів позитивно впливало на емоційність занять та комплексний розвиток координаційних здібностей. Упродовж навчально-виховного процесу ігри урізноманітнювалися й поступово ускладнювалися, усі дії школярів при цьому регламентувалися певними правилами, які також поступово ускладнювалися.

У порівняльному педагогічному експерименті з метою визначення ефективності спеціально розробленої програми координаційної підготовки взяло участь 46 учнів двох 6-х класів контрольного й експериментального по 23 в кожному класі. Після впровадження запропонованої програми експериментальний клас упродовж чотирьох місяців працював над удосконаленням координаційних здібностей, а контрольний клас продовжив заняття за загальноприйнятою програмою [ 9].

Для визначення ефективності запропонованої авторської програми вдосконалення координаційних здібностей школярів на уроках фізичної культури з елементами спортивних ігор ми оцінювали рівень розвитку КЗ учасників дослідження на початку і в кінці формувального експерименту (табл. 1).

За час проведення формувального експерименту учні експериментального класу суттєво підвищили рівень розвитку здібностей до кінестетичних диференціювань (44,8%), узгодженості рухів у руховій дії (33,4%) та орієнтації в просторі (14,6%). Дещо нижчі результати одержані в розвитку здібності до реагування (4%).

Слід відзначити покращення рівня розвитку координаційних здібностей за час експерименту й в учнів контрольного класу. Так, приріст показників, що характеризують прояв здібностей до кінестетичних диференціювань та узгодженості рухів у руховій дії, склав відповідно 26,9 і 28,2%, показник здатності до орієнтування в просторі - 7,1%. Показник здатності до реагування покращився на 3,4%.

Таблиця 1

Зміна показників тестування учнів експериментального та контрольного класу в результаті експерименту