Міждисциплінарне визначення поняття "педагогічна майстерність"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міждисциплінарне визначення поняття "педагогічна майстерність"

У статті розкрито сутність поняття "педагогічна майстерність" та проаналізовані різні підходи до її визначення. Автор статті робить спробу простежити як змінювався зміст поняття "педагогічна майстерність", а також як це поняття трактувалось раніше і як науковці тлумачать його сьогодні.

Постановка проблеми. Зміни, що відбулися в соціально-економічному плані в нашій країні та загалом реформи та події, які відбулись і відбуваються в вищій освіті, висувають високі вимоги до рівня професійної компетентності сучасного викладача ВНЗ. У зв'язку з цим актуалізується питання розвитку педагогічної майстерності викладачів . Важливу роль у результативності навчання відіграє розвиток педагогічної майстерності викладачів вузів. Основними напрямками реформування вищої освіти в Україні на сьогоднішній день стали: зміна мети та завдань навчання в вузі на особистісно-орієнтовані, неможливість ототожнювати професійну діяльність викладача ВНЗ і вчителя загальноосвітніх закладів та визначення необхідності спеціальної психолого-педагогічної підготовки викладачів вищої школи. На нашу думку, нерозуміння змісту та сутності поняття "педагогічна майстерність" заважає викладачам адекватно реагувати на ці зміни, а також заважає їхньому професійному зростанню.

Мета даної статті - розкрити сутність педагогічної майстерності викладачів показати взаємозв'язок понять "педагогічна майстерність", "майстерність викладача", "професійна компетентність", "професійність"та зробити міждисциплінарний аналіз поняття "педагогічна майстерність", простежити витоки становлення основних ідей педагогічної майстерності в Україні.

Виклад основного матеріалу. Вивчення феномену педагогічної майстерності засвідчує, що воно є багатоаспектним, полуіфункціональним терміном, який починаючи з другої половини XX - поч. XXI століття переосмислюється та уточнюється у вітчизняній педагогічній науці. Необхідно відмітити, що в певній науковій галузі знань виділяють різні ознаки для характеристики досліджуваних понять. Досить часто науковці вживають різні синоніми стосовно поняття " педагогічна майстерність "(Ю. Бабанський, С. Іванова), такі як: "творчість" (І. Харламов), "майстер" (К. Левітан) та ін., що вказує на складність та багатофункціональність цього феномену.

Професія педагога з'явилась ще у I столітті до нашої ери в Давній Греції. Поняття майстерності педагога можна зустріти в працях античних мислителів - Сократа, Аристотеля, Платона та інших.

За словником В. Даля, поняття "майстер" зводиться до розуміння такого рівня професіоналізму, коли майстер, будучи обізнаним і впевненим у своїй справі, глибоко знає психологію особистості і той предмет, який викладає, а також знає способи навчання і виховання.

Великий тлумачний словник сучасної української мови за редакцією В.Т. Бусел пропонує таке визначення поняття" майстерність": 1) умілість, вправність; 2) висока якість виконаної роботи; досконалість.[2, с. 504].

Словник синонімів трактує майстерність, як досконалу довершеність, уміння, вправність, мистецтво [15, с. 237].

У педагогічному словнику В. М. Мадзігон пропонує таке визначення поняття "майстерність". "Майстерність - це високе мистецтво в якійсь галузі, вправність у виконанні певного виду діяльності. Майстерність передбачає наявність професійних знань, умінь та навичок. Майстерність є також рисою, яка відрізняє одного працівника від іншого, адже він творить щось неповторне, нестандартне" [11, с. 300]. Отже, майстерність, на думку автора, передбачає розвиненість відповідних підструктур та якостей особистості, пов'язаних з такими її діяльними проявами, як операційно-технічні, мотиваційно-потребові, когнітивні, морально-вольові.

Що ж означає поняття "педагогічна майстерність"?

Першим ввів поняття " майстерність вихователя" і " педагогічна техніка" А. С. Макаренко у своїй статті "Деякі висновки з мого педагогічного досвіду": " Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом...але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта" [10, с. 246].

В.О. Сухомлинський продовжив розвиток теорії про педагогічну майстерність. У працях В.О. Сухомлинського "Сто порад вчителю", "Павлиська середня школа", "Як виховати справжню людину", "Розмова з молодим директором школи" та багатьох інших велика увага приділяється творчості вчителя в становленні справжньої людини, громадянина, патріота Батьківщини. "Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим, що в житті, - з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя" [17, с. 424].

"Український педагогічний словник" С. Гончаренка тлумачить педагогічну майстерність як характеристику високого рівня педагогічної діяльності [3, с. 176].

У короткому термінологічного словнику з інноваційних педагогічних технологій ми знаходимо таке визначення педагогічної майстерності. "Педагогічна майстерність-високий рівень оволодіння педагогічною діяльністю; комплекс спеціальних знань, умінь і навичок, професійно важливих якостей особистості, що дають змогу педагогу ефективно організовувати навчально-пізнавальну діяльність тих, хто навчається, і здійснює цілеспрямований педагогічний вплив і взаємодію" [9].

Як бачимо, великі педагоги вважали, що педагогічній майстерності можна навчитися. Так, A. С. Макаренко зазначав, що таке навчання буде полягати "в організації характеру педагога, формуванні його поведінки, а потім - в організації його спеціальних знань танавичок, без яких жоден учитель не буде хорошим учителем" [10, с. 162]. Ми розділяємо цю думку, але вважаємо, що стати справжнім майстром може не кожний викладач, оскільки окрім професійної підготовки він повинен мати свою неповторну особливість, якій не можливо навчити. На нашу думку, педагогічна майстерність - це найвищий ступінь професіоналізму, постійний пошук раціональних шляхів щодо вирішення певних педагогічних задач. Ми повністю згодні з думкою Є.М. Ільїна, який зазначав: "Не копіюйте нічиєї манери! Наслідувати - це продовжувати. Дивіться, як ведуть уроки досвідчені майстри, й учіться в себе. У нашій справі, як в мистецтві, цінний неповторний, непередаваний в цьому розумінні передовий досвід. Не бійтеся йти своїм шляхом! Почніть, хоча б, як треба, як учили, й поступово відходьте від того, з чого почали, - до власного творчого "Я". Навряд чи існують інші секрети майстерності" [12, с. 245].

Проблемою педмайстерності займалися як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники. Так, питання змісту, форм і методів викладацької діяльності у вищій школі на різних етапах розвитку країни та освіти висвітлено у працяхЄ.С. Березняка, Ю.В. Васильєва, Г.І. Горської, Г.В. Єльникової, М.Т. Захарова, Б.С. Кобзаря, Ю.А. Конаржевського, М.І. Кондакова, В.О. Сухомлинського, Ю.А. Табакова, С.Є. Хозе, П.В. Худомінського, та ін. Науково досліджували проблему розвитку професійної компетентності

B. М. Бегей, В.І. Бондар, Л.І. Даниленко, Н. Л. Коломінський, Ю. А. Конаржевський, В. І. Маслов.

Проблемою визначення сутності і змісту педагогічної майстерності займалися такі дослідники: Є. С. Барбіна, В.Й. Гриньов, О.А. Дубасенюк, І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, А.І. Кузьмінський, Н.В. Кухарєв, А.І. Щербаков.

Структуру педагогічної майстерності досліджували В. А. Кан-Калик, Д.В. Крамущенко,І. Ф. Кривонос: здібності до педагогічної діяльність педагогічна техніка. Критеріями майстерності педагога дослідники визначають доцільність, продуктивність, діалогічність, оптимальність, творчість.

Психологічні особливості педмайстерності викладача вищої школи вивчав доктор педагогічних наук, професор С. Рудишин. "Педагогічна майстерність викладача як феномен є комплексним утворенням, що складається з когнітивного, регулятивного, комунікативного, індивідуального та рефлексивного компонентів; формується різними шляхами, підтримує власну динамічну рівновагу за допомогою постійних когнітивних, діяльнісно-творчих, аксіологічних та особистісних зусиль викладача у межах системи освіти України та окремого ВНЗ одночасно" [14,с. 1].

Кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України В.В. Пилипчук вважає майстерністю входження в піднесений стан творчого акту, результатом якого буде практична технологія [13, с. 127].

Досліджуючи педагогічну майстерність, психолог М.І. Томчук [19, с. 94-96] узагальнює, що ефективність занять викладача і студентів забезпечується використанням раціональних шляхів управління пізнавальною діяльністю і розумовим розвитком особистості. Він підкреслює, що саме інтерес є одним із пізнавальних мотивів, які позитивно впливають на розвиток психічних пізнавальних процесів, а відповідно - і на рівень знань, навичок та умінь студентів.

Актуальними для дослідження є публікації, які пов'язані з аналізом світового досвіду формування педагогічної майстерності викладача - одного із істотних джерел визначення сучасної стратегії у галузі вищої педагогічної освіти в Україні. Це, зокрема, праці Г.А. Андрєєвої, Г.С. Єгорова, Ю.В. Кищенко, Н.М. Лавриченко, А.В. Паринова, Л.П. Пуховської, Р.М. Роман, Г.Х. Яворської та ін.

Не можна не згадати про корифея педагогічної майстерності академіка І.А. Зязюна, який займався і продовжує опікуватися цією проблемою. Поняття "вчитель-майстер" набуло широкого вжитку з моменту створення І. А. Зязюном у Полтавському педінституті кафедри педагогічної майстерності та започаткування курсу "Основи педагогічної майстерності". Це поняття ІванАндрійович Зязюн запозичив у А.С. Макаренка, про що він розповів у своєму інтерв'ю журналу "Директор школи, ліцею, гімназії". Головна ідея педмайстерності І.А. Зязюна та полтавців полягає в досконалому володінні словом. Як казав А.С.Макаренко, що він став майстром лише тоді, коли навчився говорити "Іди-но сюди" з 17-20-ма інтонаційними відтінками. І.А. Зязюн в деталях описував елементи педагогічної майстерності. Він розглядає педмайстерність, "Як вияв свого "Я" у професії, як самореалізацію особистості вчителя у педагогічній діяльності, що забезпечує реалізацію особистості учня" [5, с. 55].

В працях педагогів Полтавського педагогічного інституту ім. В. Короленка (І. Зязюн, В. Семиченко, Л. Крамущенко, Г. Брагіна, І. Кривонос, Є. Самещенко, Н. Тарасевич) педагогічна майстерність розглядається як процес і результат діяльності викладача ВНЗ. Дотримуючись цього підходу, вони визначають педагогічну майстерність як вищу, творчу активність викладача, що виявляється в доцільному використанні методів та засобів педагогічної взаємодії в кожній навчальній ситуації [6].

Доктор педагогічних наук, професор Херсонського державного університету Є.С. Барбіна визначає педагогічну майстерність як процес і результат творчої професійної діяльності, поєднання особистих якостей, викладача з діяльнісною сутністю його професії, як показник ступеня готовності конкретної людини до виконання професійних обов'язків викладача й вихователя [1, с. 432].

Професор кафедри управління навчальним закладом і педагогіки вищої школи, доктор педагогічних наук Т.І. Сущенко вважає, що "педагогічна майстерність - це складна інтегральна властивість, яка виявляється в оптимістичних професійно-ціннісних орієнтаціях, гуманних установках і поглядах на світ і місце в ньому, у власній педагогічній позиції щодо засобів впливу на успіх життєдіяльності й навчання студентів, результати спільної інтелектуально-творчої діяльності та самовдосконалення. Педагогічна майстерність викладача - це філігранне виконання й майстерне використання уже відомих і перевірених засобів і форм професійної підготовки майбутніх спеціалістів, це можливість за мінімальних витрат сил і часу досягти максимального успіху у своїй справі" [18, с. 378].

Вирішальною в педагогічній майстерності викладачів має бути, на думку вітчизняних науковців, гуманістична її спрямованість.

Кандидат педагогічних наук Запорізького інституту державного та муніципального управління С.С. Чорна розглядає педагогічну майстерність як "процес і одночасно результат ефективної професійно-педагогічної діяльності викладача, прояв його індивідуального потенціалу та гуманістичної спрямованості" [20].

Харківські науковці Л.Г. Кайдалова, Н. Б. Щокіна, Т.Ю. Вахрушева визначають педагогічну майстерність як "... високе мистецтво навчання і виховання, що постійно удосконалюється" [8, с. 4].

Багато науковців розглядаючи педмайстерність, ототожнюють її з професійною компетентністю, або вважають її результатом вдосконалення певних навичок та вмінь (С. Сафарян, О. Обривкіна).

Б. Обривкіна вважає педмайстерність "... унікальною і непередбачуваною і водночас має обмежені можливості, які визначаються певними ресурсами: інтелектуальними, матеріальними, технічними, інформаційними, фінансово-економічними тощо".

Професійну компетентність педагогів досліджує чернігівський доктор педагогічних наук , професор

1. В. Зайченко, який вважає, що " успішне вирішення завдань національного виховання безпосередньо пов'язане з удосконаленням підготовки педагогів, їх професійної майстерності, ерудиції і культури. Жодна інша професія, на його думку, не ставить таких вимог до людини, як професія педагога, вчителя, вихователя. Педагог зобов'язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури; прагнути до втілення в собі людського ідеалу" [4, с. 456]. Деякі інші вчені розглядають педагогічну майстерність як невіддільну складову педагогічної культури (І.І. Козинець, А. Дуброва).

Проблемою адаптації до культурно-освітнього середовища вищого навчального закладу займалась В.Ю. Стрельцова, яка вважає, що "Від того, наскільки культурно-освітнє середовище установи відповідатиме цілям, цінностям, передбачуваним гуманістичною педагогікою загалом і мультикультурним підходом до освіти зокрема, залежатиме, наскільки в особистості будуть сформовані адаптаційні механізми, необхідні для повноцінного життя в сучасному світі "[16, с. 43].

педагогічний освіта майстерність

Висновки

Отже, педагогічна майстерність - це найвищий рівень педагогічної діяльності та вияв творчої активності викладача. Проаналізувавши наукові дослідження вітчизняних вчених з приводу змісту цього поняття, можна зробити висновок, що педагогічна майстерність викладача вищої школи ототожнюється з професійною компетентністю, з процесом і результатом творчої професійної діяльності. Деякі науковці (Є.С. Барбіна ) розглядають педагогічну майстерність навіть як показник ступеня готовності особистості до виконання професійних обов'язків викладача . Інші вважають її складною інтегральною властивістю (Т.І. Сущенко ).

На нашу думку, сутність педагогічної майстерності - це своєрідне поєднання особистої культури, знань і загального розвитку викладача, його всеохоплюючої теоретичної підготовки з досконалим володінням прийомами навчання і виховання, педагогічною технікою і передовим досвідом.

Педагогічна майстерність повинна розглядатися в комплексі з педагогічною культурою та професійною компетентністю, оскільки вищезгадані поняття є ланками одного ланцюжка.

Перехід до особистісно-зорієнтованого типу освіти неможливий без розвитку педагогічної майстерності викладачів, тому це питання є досить актуальним , на нашу думку, і потребує системних досліджень.

Використані джерела

педагогічний освіта майстерність

1. Барбина Е. С. Формирование педагогического мастерства в системе непрерывного педагогического образования : дис. доктора пед. наук: 13.00.04 / Барбина Елизавета Сергеевна. - К.., 1997. - 471 с.

2.Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. В. Т. Бусел. - К.: Ірпінь : ВТФ "Перун", 2001. - 1440 с.

3.Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. - К. :Либідь, 1997. - 176с.

4.Зайченко I. В. Педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів/ І. В. Зайченко. - К.: Освіта України, 2006. - 528 с.

5.Зязюн І. А. Вони із мене кепкували. / I.A. Зязюн // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2006. - № 2. - С. 55-56.

6.Зязюн І. А. Краса педагогічної дії : навчальний посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів / І. Зязюн, Г.М. Сагач. - К. : Українсько-фінський, інститут менеджменту і бізнесу, 1997. - 302 с.

Размещено на Allbest.ru