Методика констатувального експерименту навчання військово-спеціальних дисциплін магістрів військово-соціального управління на засадах компетентісного підходу

Таблиця 1

Військово-спеціальна компетентність магістрів ВСУ передбачає опанування такими сферами теоретичної та практичної діяльності, які дозволяють ефективно проводити заходи по вихованню військовослужбовців, формуванню та корегуванню соціальних та соціально- психологічних процесів у військовому колективі відповідно до завдань підрозділів (частин). Військово-спеціальна компетентність магістра ВСУ - це рівень опанування компетенціями менеджера процесами виховання та соціально-психологічного розвитку військовослужбовців. У психологічному аспекті ця компетентність розглядається як характеристика особистості офіцера, з якостями які зумовлюють позитивне ставлення до військово-професійної діяльності, можливість її активного творчого здійснення, а також актуалізацію цієї можливості при суспільній та особистісній необхідності та характеризується здатністю правильно оцінювати ситуацію, що склалася, і приймати у зв'язку з цим необхідне рішення, яке дозволяє досягти практичного або іншого значущого результату.

Військово-спеціальна компетентність магістра ВСУ передбачає мотиваційно- ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та особистісний компоненти. Методика дослідження емпіричних показників військово-спеціальної компетентності магістрів військово-соціального управління подана у таблиці 2. Мотиваційно-ціннісний компонент характеризується професійно значимими потребами кар'єрного зростання, бажанням підвищення кваліфікації, свого статусу, престижу в здійсненні управлінських функцій щодо військово-гуманітарної діяльності; мотивами управління діяльністю магістрів військово- соціального, управління щодо морально-психологічного забезпечення у військовій частині (з'єднанні), сформованими соціальними установками та розвинутими ціннісними орієнтаціями щодо управлінської діяльності; бажанням, проявленням інтересу до діяльності у структурах виховної та соціально-психологічної роботи.

Когнітивний компонент включає знання й об'єктивні уявлення про особливості військово-професійної діяльності у процесі виховання та висування вимог до особистості магістра ВСУ. Необхідну сукупність знань можна розділити за такими напрямками: системо комплексу знань з морально-психологічного забезпечення діяльності військ. Беручи до уваги специфіку військово-професійної діяльності магістра ВСУ ці компоненти передбачають знання про її зміст, методи, форми та технологію; цілепокладання, прогнозування, діагностику та корегування діяльності всіх суб'єктів забезпечення виховного та соціально- психологічних процесів, гуманітарного розвитку та соціального захисту військовослужбовців. Іншою складовою частиною даного компоненту є здатність до оцінювання ситуації здійснення професійної діяльності.

Таблиця 2 Методика дослідження емпіричних показників військово-спеціальної компетентності магістрів військово-соціального управління

Операційно-діяльнісний компонент характеризується володінням способами, прийомами, вміннями щодо процесу аналізу, синтезу, узагальнення і порівняння отриманої інформації; володінням військово-спеціальними уміннями і навичками організації морально- психологічного забезпечення діяльності у військовому підрозділі (частині); забезпеченням виконання рішень командира (начальника) щодо виховання військовослужбовців; керування виховною діяльністю підлеглого особового складу; плануванням та організацію заходів виховною та соціально-психологічною роботою, морально-психологічним забезпеченням в усіх видах навчально-бойової діяльності; застосуванням оптимального стилю керування виховною діяльністю військових фахівців у ситуаціях, що різко змінюються; постійне вивчення та застосування передових форм і методів виховання підлеглих у військовому підрозділі.

Особистісний компонент військово-спеціальною компетентністю є своєрідною квінтесенцією попередніх компонентів і означає, що магістр ВСУ є повністю автономним щодо військово-професійної діяльності. Особистісний компонент включає самоконтроль, гнучкість, врівноваженість, стійкість, терпеливість, надійність, твердість у реалізації управлінських функцій щодо виховної діяльності магістрів військово-соціального управління у військовому підрозділі (частині); передбачає дотримання моральних принципів при ухваленні рішень щодо здійснення процесу виховання військовослужбовців; уміння управляти діями, із яких складається виконання своїх функцій та обов'язків своїх підлеглих за будь-яких умов обстановки; здатність до корегування емоційних станів, які виникають при виконанні управлінської діяльності.

Розвиненість компонентів військово-спеціальної компетентності на етапі навчання військово-спеціальних дисциплін визначається досягненням рівнів такої компетентності. Охарактеризуємо їх.

Творчий рівень розвиненості військово-спеціальної компетентності. Слухачі виявляють активний інтерес до набуття військово-спеціальної компетентності в процесі вивчення військово-спеціальних дисциплін. Знання, отримані в процесі вивчення зазначеної дисципліни вважають глибокими для здійснення управління морально-психологічного забезпечення діяльності у військовому підрозділі (частині), виявляють знання відповідності військово-спеціальних умінь, обраній конкретній посаді з питань військово-соціального управління. Слухачі виражають активно-спонукальне ставлення до аналізу, вирішення проблемних ситуацій; професійно вмотивоване ставлення до професійного становлення; творча оптимізація виховної діяльності як потреба професій-ного становлення; вміння вносити пропозиції до створення нових виховних проектів. Характеризується активністю суб'єкта - здатністю виходити за межі вимог ситуації; ефективною реалізацією творчого потенціалу під час моделювання проблемних ситуацій, позитивним емоційно-соціальним сприйняттям дійсності, що стимулює гнучкий перехід до творчого перетворення у діяльності. компетентність виховання психологічний

Високий рівень розвиненості військово-спеціальної компетентності. Слухачі виявляють інтерес до набуття військово-спеціальної компетентності в процесі вивчення військово- спеціальних дисциплін. Самооцінка військово-спеціальної компетентності - висока. Така самооцінка підтверджується результатами академічної успішності за військово-спеціальними дисциплінами. Слухачі вважають, що переважаючу більшість професійно важливих військово-спеціальних умінь вони набули в процесі навчання військово-спеціальних дисциплін. Високий рівень передбачає активно-діяльнісний підхід до аналізу та вирішення виховних ситуацій та морально-психологічного забезпечення діяльності у військовому підрозділі (частині); подальше системне вміння аналізувати морально-психологічного забезпечення діяльності військ; застосування раніше засвоєних знань і умінь у проблемних ситуаціях. Характеризується проявом пошукової активності, яка спрямована на зміну ситуацій або ставлення до них, що дає змогу засвоювати новий досвід.

Достатній рівень розвиненості військово-спеціальної компетентності. Слухачам важко остаточно визначитися з тим, чи визвали у них інтерес військово-спеціальні дисципліни, якими представлене навчання магістрів ВСУ. Знання, отримані в процесі вивчення зазначених військово-спеціальних дисциплін вважають неповними, не зорієнтованими на виконання професійних завдань, виявляють знання лише деяких військово-спеціальних умінь, які необхідні для обраної конкретної посади військово-соціального управління, за якою хотіли б працювати у майбутньому або утруднюються з визначенням значущості зазначених умінь. Самооцінка військово-спеціальної компетентності - середня. Самооцінка знань з військово-спеціальними дисциплінами не узгоджується з результатами академічної успішності за даними дисциплінами. У самооцінці розвинутих умінь з морально- психологічного забезпечення, необхідних для виконання професійно важливих ролей спостерігається дисгармонія: при переважанні умінь, сформованих частково, інші визнаються сформованими або не сформованими. Характеризується ситуативно-пошуковою активністю суб'єкта, домінуванням традиційних підходів до розв'язування ситуацій, елементами пошуку нових способів розв'язування стандартних ситуацій.

Низький рівень розвиненості військово-спеціальної компетентності. Слухач не вважає військово-спеціальні дисципліни такими, які становить для них інтерес. Академічна успішність з військово-спеціальних дисциплін є низькою. Свої знання з даних військово- спеціальних дисциплін слухачі вважають фрагментарними, які не дають уявлення про специфіку майбутньої професійної діяльності, утруднюються з визначенням умінь морально- психологічного забезпечення діяльності військ, необхідних для обраної конкретної посади з військово-соціального управління, з якою пов'язують своє майбутнє або вказують їх помилкові співвідношення. Низький рівень передбачає: пасивне ставлення з епізодичною зацікавленістю до аналізу та вирішення ситуацій з організації морально-психологічного забезпечення діяльності військ; низьку адаптивно-ситуативну активність суб'єкта, що проявляється у пристосуванні та обмеженості дій конкретною ситуацією, можливістю зіставити умови ситуації та способи її розв'язування завдяки рефлективності; формальне емоційно-соціальне сприйняття, що призводить до відчуження від пошуку способів розв'язування проблемних ситуацій.

Висновки

Отже, військово-спеціальна компетентність магістра ВСУ є його здатність використовувати професійний потенціал (систему знань умінь та навичок з морально- психологічного забезпечення діяльності військ) для створення авторської технології професійної діяльності в напрямі формування достатнього для виконання завдань за призначенням морально-психологічного стану особового складу та створення умов для його самовдосконалення та самореалізації в процесі навчально-виховної діяльності. Розглянуті компоненти військово-спеціальної компетентності взаємопов' язані між собою та дають можливість у цілому, скласти інтегративну оцінку військово-спеціальної компетентності магістра ВСУ.

Література

1. Литвиновський Є.Ю. Формування в офіцерів структури виховної роботи Збройних Сил України вмінь проектування виховного процесу: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Євгеній Юрійович Литвиновський. - К, 2003. - 208 с.

2. Торічний О.В. Теоретико-методичні засади формування військово-спеціальної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.02 “Теорія та методика навчання (загальновійськові й військово-спеціальні дисципліни)” / О.В. Торічний. - К., 2013. - 38 с.

3. Ягупов В.В Загальнодидактичні основи навчання військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України: автореф. дис. ... доктора пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія та методика професійної освіти” / В.В. Ягупов. - К., 2002. - 26 с.

4. Сластенин В.А. Педагогика: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов; под ред. В.А. Сластенина. - М.: Изд-ий центр “Академия”, 2002. - 576 с.

Резюме