Система екологічного виховання учнів основної школи в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасний розвиток вітчизняної педагогічної науки в галузі виховання особистості визначається взаємодією різних чинників: з одного боку, орієнтацією освіти і виховання дітей на традиційну методологію конструювання змісту, форм і методів пізнання ними довкілля, домінуванням екстенсивних тенденцій побудови навчально-виховного процесу у загальноосвітній школі, з іншого спостерігається обґрунтування та розробка нових підходів, напрямів взаємодії виховної теорії і практики, спрямованої на формування творчої, соціально активної, духовно й морально збагаченої та фізично здорової особистості.

Враховуючи ці тенденції у змісті Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Законах України “Про загальну середню освіту” й “Про позашкільну освіту” актуалізовано увагу на тому, що провідною метою навчально-виховної діяльності різних навчальних закладів є формування та розвиток творчої та соціальної активності особистості, формування її системи гуманістичних й моральних цінностей. Саме тому удосконалення сучасної загальної освіти передбачає орієнтацію навчальних закладів на інтелектуально-творчий розвиток особистості, побудову змісту освіти й виховання на інноваційних підходах, що забезпечує результативність освітньо-виховного процесу, адже суспільний розвиток, поступ держави на шляху інтеграції у європейський і світовий інформаційний простір дедалі більше потребує особистості дослідницько-інноваційного типу.

Відповідно до сучасної парадигми освіти процес навчання повинен ґрунтуватися на визнанні учня суб'єктом власного розвитку. Істотним фактором, що впливає на реалізацію такого погляду на навчально-виховний процес, є те, що учень повинен не тільки засвоювати зміст навчального матеріалу, але й самостійно контролювати, оцінювати й коригувати свою пізнавальну діяльність. На відміну від традиційного процесу навчання, у якому суб'єктові навчання відводилася досить пасивна роль, нова парадигма припускає значне розширення його «поля діяльності», з'являється необхідність формування й розвитку критичного мислення учня, що є основою самоконтролю, виховання самодостатньої особистості.

В аспекті нашого дослідження актуальними є роботи з питань активізації пошукової та пізнавальної діяльності, творчого мислення учнів у процесі проведення практичних чи дослідницьких робіт на заняттях і в природі Е.П. Бруновта, Н.М. Буринської, М.В. Верзіліна, Б.П. Єсіпова, В.О. Онищука, Г.П. Пустовіта, Л.С. Романової, Д.Л. Сергієнко, С.В. Щукіна та інших. педагогічний дослідницький екологічний

Психологічні аспекти даної проблеми відображені в роботах П.П. Блонського (дисциплінованість мислення, здатність індивіда до руху від абстрактного до конкретного і навпаки), Б.І. Богоявленського (здатність досягати в найкоротший строк більш високого рівня знань), П.Я. Гальперіна, Н.Ф. Тализіної (поетапності формування розумової діяльності), Ю.О. Самаріна (поєднання системності і динамічності знань, тобто вміння їх використовувати в різнобічних умовах). Висновки психологів переконливо свідчать про необхідність розробки таких методів навчання, які могли б найефективніше поєднувати інтелект і емоційність сфери діяльності школярів у процесі вивчення та охорони природи.

Помітний внесок у розробку проблеми екологічної освіти і виховання школярів зробили А.Н. Захлєбний, І.Д. Зверєв, І.Т. Суравегіна, дослідження яких стосуються концептуальних положень та методики екологічної освіти і виховання школярів у зв'язку з викладанням предметів біологічного циклу.

На підставі аналізу результатів констатувального етапу дослідження, доведено, що кінцевою метою формування екологічної вихованості учнів основної школи у процесі дослідницької роботи з екології у загальноосвітньому навчальному закладі є формування у їхній свідомості цілісної наукової картини світу, екоцентричних ціннісних категорій, ідей та переконань стосовно оточуючого їх середовища - соціального і природного (теоретичний аспект), набуття відповідних знань, вироблення умінь і навичок з його вивчення й охорони (теоретико-прикладний аспект), застосування здобутих знань, сформованих умінь і навичок в організації і здійсненні дослідницької роботи з екології колективом загальноосвітнього навчального закладу, так і самостійно у процесі здійснення індивідуально й суспільно- значущої роботи (прикладний аспект).

Виходячи з результатів експериментального дослідження з метою перебудови існуючого навчального і виховного процесу ми пропонуємо взяти за основу концепцію розвиваючого формування і продуктивного функціонування пошуково-дослідницьких систем екологічних понять, яка побудована на системному використанні принципу активності в принципово нових умовах.

Складовою частиною її, ядром слугують наступні принципи:

I. Посилення системності, узагальненості і функціональності основних екологічних понять у процесі навчання біології у сучасній загальноосвітній середній школі в умовах її диференціації.

II. Діяльнісний та особистісно-орієнтований підхід до формування системи екологічних понять у середніх класах сучасної загальноосвітньої школи.

Інтенсифікація процесу формування систем екологічних понять та особистості учнів.

Активізація і самоорганізація понятійно-теоретичної діяльності учнів в умовах співробітництва з учителем і один на один.

Концепцію розкривають такі дидактичні положення:

1. Біологія включає в себе важливі теоретичні системи знань, адекватні науковим і такі, що відбивають у своєму змісті основні об'єкти і проблеми сучасної екології, їх діалектику. Ці знання передаються учням не в готовому, завершеному вигляді, а формуються в процесі активної дослідницької навчально-пізнавальної діяльності і засвоюються у формі відкритих теоретичних систем, що розвиваються.

2. Об'єднання окремих понять у загальні теоретичні системи розглядається як необхідна умова комплексного розв'язування завдань освіти, екологічного навчання, виховання і розвитку учнів, оскільки вони складають головний зміст навчального предмета, об'єкт напруженої розумової діяльності учнів. Володіючи високим пізнавальним і розвиваючим потенціалом внаслідок притаманних цим системам продуктивних функцій і здатності мінімальними засобами проектувати максимум нових знань, концентрувати та інтегрувати їх, загальні системи понять прискорюють процес навчання і формування в ньому пошуково-творчої діяльності, науково-діалектичного та екологічного стилю мислення, наукового світогляду учнів.

3. Важливим засобом концентрації змісту і оглядового подання структури загальних понять, методом формування та інструментом оперування поняттями є дослідницька робота, яка суттєво прискорює розвиток мислення учнів. Її активне застосування у процесі формування систем екологічних понять можливе лише після того, як учні ознайомляться з основними положеннями відповідно біології рослин та тварин.

4. Формування загальних теоретичних систем понять у предметному навчанні будується на основі діяльнісного і системного підходів, широкої реалізації методу сходження від абстрактного до конкретного, що відповідає їх пізнавально-логічній природі.

5. Справжня дослідницька діяльність можлива після того, як в учнів будуть сформовані абстрактні інваріанти основних систем понять курсів біології рослин і тварин, а, значить, вони зможуть використовувати у навчанні продуктивні функції цих знань.

6. Формування екологічної системи понять при вивченні біології можливе лише на основі «бачення» цілісного процесу і перспектив розвитку біогеоценозів та суспільства в цілому. Це полегшується використанням методів спостережень в природі та організації дослідницької роботи з екології.

7. Системне і активне засвоєння екологічних понять слугує основою формування наукового світогляду і екологічного стилю мислення школярів. Механізмом включення понять у структуру світогляду є категорійний синтез, світоглядне, методичне і практичне осмислення учнями його результатів у старших класах, а підсумком - конкретний прояв і застосування знань, умінь, переконань на практиці та у повсякденному житті.

Дати характеристику основних психолого-педагогічних механізмів формування екологічної вихованості учнів основної школи у процесі дослідницької роботи з екології у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу.

Отже, враховуючи результати аналізу праць зазначених вище авторів та результати здійсненого нами дослідження визначено сутність системи екологічного дослідництва як ефективного засобу формування екологічної вихованості учнів основної школи у загальноосвітніх навчальних закладах, якщо:

• зміст дослідницьких робіт спрямований на усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв'язків, дотримується наступність змісту і структури пізнавальних завдань та різноманітних форм і методів проведення дослідів екологічного характеру;

• дослідницька робота організовується в системі, яка забезпечує поступове зростання рівня інтелектуальної активності і самостійності учнів;

• вчителям відомі структура пізнавальної активності школярів, рівні та динаміка її розвитку в залежності від різних соціально-педагогічних чинників та індивідуальних особливостей учнів;

• технологія навчання школярів, зокрема дослідницько-пошукова, розробляється з урахуванням виявлених рівнів і особливостей їх пізнавальної активності;

• цей процес буде здійснюватися на основі відповідної програми розвитку екологічного дослідництва, яка координує зусилля вчителів біології.

Оскільки екологія не є самостійним навчальним предметом, максимальне навантаження отримує найбільш споріднений предмет - біологія. Тому, для отримання основ екологічних знань учнями ми вважаємо найбільш доцільним навчальним процесом дослідницьку діяльність з екології, яку потрібно розпочинати разом із вивченням курсу біології. Слід також зазначити, що базисом для організації дослідницької роботи з екології в основній школі є знання, вміння та навички, отримані учнями в курсах природознавства, який викладається у початковій школі.

Ми вважаємо, що організація такої роботи повинна базуватися на провідних екологічних ідеях, висловлених Звєрєвим І.Д., Суравегіною Т.Т. та Захлібним А.Н. [4], а саме:

• розвиток і цілісність природи в сфері життя;

• взаємозв'язок історії суспільства і природи;

• змінювання природи в процесі праці;

• середовище і здоров' я людини;

• природа в морально-естетичному розвитку особистості;

• оптимізація взаємодії в системі "природа - суспільство (людина)".

Ідея розвитку і цілісності природи в сфері життя є однією з основних, фундаментальних ідей, яка висвітлюється на науковому матеріалі циклу природничонаукових предметів. Під час вивчення біології набуває подальшого розвитку поняття "середовище життя", розширюється його обсяг за рахунок ознайомлення учнів з абіотичними, біотичними та антропічними чинниками довкілля. Не менш важливим для розуміння ідеї про розвиток і цілісність природи є загальне поняття про кругообіг речовин та енергії.

Провідна ідея про взаємозв'язок історії суспільства і природи в шкільному курсі біології не знайшла достатнього висвітлення. Проте все ж таки існує можливість ознайомлення учнів з науковими основами розв'язання екологічних проблем. На прикладі розвитку деяких галузей сучасної біології та сільського господарства можна показати, що екологічна політика як нашої країни, так й інших держав спрямована на комплексне використання природних ресурсів, захист природного середовища та врахування антропічного навантаження на довкілля. Ми врахували також можливість ознайомити учнів з історичними аспектами даного питання.

При висвітленні ідеї про змінювання природи в процесі праці вважаємо за необхідне розширити в курсі біології обсяг поняття «антропічний фактор».

Ідея про взаємозв'язок середовища і здоров'я людини передбачає висвітлення фізико- хімічних умов життя та еволюції органічного світу на нашій планеті при ознайомленні з тваринним та рослинним світом.

Усвідомлення значення природи у розвитку особистості ґрунтується на морально- естетичному, пізнавальному оцінюванні природи. У висвітленні естетичного аспекту взаємовідношення особистості і природи панівна роль належить предметам гуманітарного циклу. Пізнавальне і практичне ставлення до природи як умова існування людства є важливим компонентом предметів природничого циклу.

Суперечливий характер взаємовідношень суспільства і природи виявляється в необхідності постійного використання природи людиною і небажаних наслідків її втручання в природні процеси.

Отже, процес навчання біології повинен бути творчим. Проблемі організації навчання як творчого процесу присвячена низка науково-методичних праць, центральне місце серед яких займає робота В.Г. Розумовського [6], в якій викладена концепція цілісного творчого навчального процесу. Творчий навчальний процес представлений у ній як відображення творчого наукового процесу пізнання і передбачає вивчення навчального матеріалу за схемою: вихідні факти - модель-гіпотеза - логічно отримані наслідки - експериментальна перевірка наслідків. Реалізація такого підходу вимагає відповідного підбору змісту навчального матеріалу, його структуризації та вибору методів навчання. Сам автор зазначає: «Якщо ми прагнемо просто познайомити школярів з новими положеннями, законами, то достатньо просто повідомити їм готові теоретичні висновки, якими вони і будуть користуватися. Якщо ж ставиться завдання не тільки інформувати, але й розвивати школярів у процесі навчання, то починати виклад навчального матеріалу з готових теоретичних конструкцій, без пояснення того, на основі яких вихідних фактів вони отримані і якими експериментами підтверджується істинність теорії, не можна» [6, 63]. Проте такий підхід до викладу навчального матеріалу на практиці пов'язаний з певними труднощами, а саме: дефіцит навчального часу, неоднорідність складу учнів тощо. Це засвідчує і сам автор, стверджуючи, що «нерідко інтереси розвитку творчих здібностей стикаються з інтересами економії навчального часу, оскільки виклад матеріалу за схемою: вихідні факти - модель- гіпотеза - логічно отримані наслідки - експериментальна перевірка наслідків - потребує більше часу, ніж виклад чисто теоретичної концепції» [6]. Очевидно, що зазначені чинники і зумовлюють пріоритетність традиційно-інформаційних підходів в існуючій практиці організації процесу навчання. Підтвердженням цього є структура змісту навчального матеріалу в діючих, у тому числі і новітніх, підручниках, де не завжди виклад нового змісту

починається з розгляду або представлення вихідних фактів.

Центральним моментом всіх сучасних теорій навчання є положення Л.С.Виготського про те, що ефективне засвоєння вивченого матеріалу проходить в процесі активної діяльності учня »[3]. Саме це положення можливо реалізувати в тому випадку, коли планується різнопланова діяльність учнів, зокрема, проведення дослідницької роботи. Специфіка вивчення в школі таких експериментально-теоретичних дисциплін, як хімія, фізика та біологія, поставила в цих навчальних предметах учнівський експеримент на одне з ведучих місць серед методів навчання.

Виходячи з власного досвіду викладання біології в загальноосвітній школі та проведеного дослідження, можна відмітити, що навчально-дослідницька робота в школі повинна розглядатися не лише як форма додаткової освіти, але і як необхідна складова частина методики викладання предмету. Така дослідницька робота забезпечує розуміння учнями історичного, логічного та методологічного аспектів змісту біології, а також зв'язку її основних наукових положень з практикою. Оскільки сучасна середня загальноосвітня школа спрямована на екологізацію процесу навчання, дослідницька робота з біології також носить екологічний характер.

За поглядами Ю.Д.Бойчука та О.З.Злобіна [2], організація екологічної освіти та виховання в основній школі повинна враховувати такі положення:

1. Першочергове завдання екологічної освіти - формування наукових уявлень про біосферу як унікальну оболонку Землі, де існує життя. Екологічна освіта повинна пов'язувати засвоєння наукових уявлень про біосферу з розвитком діалектично суперечливої єдності «біосфера - людство».

2. Екологічна освіта і виховання мають орієнтуватися на активну взаємодію людини з природою, побудовану на науковій основі, на оцінюванні людини як частини природи.

3. Екологічні проблеми тісно пов'язані з демографічними, енергетичними, продовольчими і сировинними проблемами. Екологічна освіта перебуває на стику наук про природу і про людину. Тому при розробці питань про зміст та форми роботи, методи і методики екологічного виховання виходять з того, що воно є одним з найважливіших напрямів забезпечення синтезу природничих і соціальних наук у процесі навчання, виховання й освіти.

4. Екологічна освіта має формувати наукові уявлення про соціальне коріння глобальних екологічних проблем. Проблема взаємозв'язку природи і суспільства тісно переплітається з широким колом етичних і естетичних питань.

5. Навколишнє середовище і соціосфера, створена людиною, мають розглядатися як єдине ціле, підходячи до його оцінки й характеристик з екологічних, економічних, соціальних, законодавчих, культурних і естетичних позицій.

6. Екологічне освіта та виховання мають бути безперервними.

7. Екологічні знання, доповнені аксіологічними орієнтаціями, мають стати основою екологічної культури і екологічного мислення.

Головними чинниками незадовільного стану екологічної освіти і виховання є багаторічне панування споживацького ставлення до природи та руйнування народних традицій збалансованого природокористування; недооцінка екологічних знань у загальній системі освіти; недосконалість необхідної законодавчої бази та дієвого контролю за виконанням прийнятих рішень; недостатнє матеріально-технічне та методичне забезпечення навчально-виховного процесу; відсутність державної підтримки діяльності громадських формувань, молодіжних організацій та інших структур, які займаються екологічною просвітою [7].

Звідси - екологічна освіта та виховання у сучасних умовах є новим сенсом, філософією і метою сучасного освітнього процесу як єдино можливого засобу збереження людини як біологічного виду та продовження і розвитку людської цивілізації в цілому.

Проблема формування екологічної вихованості учнів основної школи у процесі дослідницької роботи з екології в загальноосвітньому навчальному закладі є і залишається на сьогодні складною, багаторівневою й багатоаспектною психолого-педагогічною проблемою, розв'язання якої може використовувати та запроваджувати різноманітні напрями й підходи, кожний з яких працюючи на розв'язання цієї важливої проблеми буде мати різний зміст й відповідно результат. Тому проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми.

Проблемою залишається створення цілісної й логічно вибудованої системи дослідницької роботи з екології від учнів початкових класів до старшокласників в умовах загальноосвітнього навчального закладу, а також запровадження інноваційних форм і методик екологічної роботи з школярами.

Література

1. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання /Іван Дмитрович Бех. - К.ІЗМН, 1998. - 204 с.

2. Бойчук Ю.Д. До питання екологічної освіти і виховання в загальноосвітніх, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах / Ю.Д.Бойчук, О.З.Злобін // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. - К.: ІЗМН, 1998. - Вип..14. - 232 с.

3. Выготский Л.С. Мышление и речь. Избранные психологические исследования./ Л.С. Выготский. - М.: Изд-во Московского ун-та, 1956. - 567 с.

4. Зверев И.Д. Экология в школьном обучении: новый аспект образования / И.Д. Зверев. - М.: Знание, 1980. - 96 с.

5. Пустовіт Г.П. Позашкільна освіта та виховання: теоретико-дидактичний аспект: монографія. Книга 1. / Григорій Петрович Пустовіт. - Миколаїв: Вид-во МДУ ім. В.О.Сухомлинського, 2010. - 379 с.

6. Разумовский В.Г. Проблема развития творческих способностей учащихся в процессе обучения физике: автореф. дисс. ... докт. пед. наук: 01.03.02 / Разумовский Василий Григорьевич. - М., 1972. - 62 с.

7. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологи /Сергей Леонидович Рубинштейн. - М.: Педагогика, 1976. - 416 с.

8. Рудишин С.Д. Біологічна підготовка майбутніх екологів: теорія і практика: монографія / С.Д. Рудишин. - Вінниця:, «Темпус», 2009. - 394 с.

Размещено на Allbest.ru