Теоретико-прикладні засади розвитку фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 37. 015. 3

Теоретико-прикладні засади розвитку фізичної культури

А.М. Ваколюк

Аналіз науково-методичної літератури, умов розвитку суспільства дав змогу визначити такі закономірності розвитку фізичної культури: відповідність історичним епохам та соціальним умовам; вплив регіональних, національних і міжнаціональних компонентів фізичної культури.

Ключові слова: фізична культура, закономірності, розвиток, закони.

фізичний культура соціальний

Анализ научно-методической литературы, условий развития общества позволил определить следующие закономерности развития физической культуры: соответствие историческим эпохам и социальным условиям, влияние региональных, национальных и межнациональных компонентов физической культуры.

Ключевые слова: физическая культура, закономерности, развитие, законы.

Analysis of the scientific and technical literature, the conditions of society made it possible to identify such patterns of physical education: matching epochs and social conditions, the impact of regional, national and international components ofphysical culture.

Key words: physical education, law, development law.

Постановка наукової проблеми. Серед багатьох сфер людської діяльності важливе місце займає фізична культура, яка спрямована на фізичне вдосконалення людини. У процесі історичного розвитку створюються специфічні духовні та матеріальні цінності фізичної культури, що відображаються в нагромадженні знань про фізичну природу людини, виданні науково-методичної літератури, будівництві спортивних споруд, виготовленні спортивного інвентарю і т. д. Сукупність матеріальних і духовних цінностей складають традиції фізичної культури народу, які виконують важливі соціальні функції та є складовою частиною національної культури.

Історія фізичної культури вивчає виникнення й розвиток засобів, форм, методів, теорій та систем фізичного виховання на різних етапах існування суспільства [3]. Водночас прослідкувати й обґрунтувати еволюцію фізичної культури з найдавніших часів до наших днів можна лише на основі об'єктивних фактів. Тому їх вивчення є важливою проблемою історії, теорії та методики фізичного виховання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історичні аспекти фізичної культури були предметом численних досліджень [3-5]. У наукових роботах висвітлені передумови виникнення фізичної культури [8; 9], використання традицій фізичної культури в сучасних умовах [5; 11]. Водночас недостатньо вивченими лишаються питання щодо закономірностей виникнення й розвитку фізичної культури.

Завдання дослідження:

1) вивчити основні підходи до визначення закономірностей розвитку та функціонування фізичної культури;

2) окреслити зміст основних закономірностей розвитку фізичної культури.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасній науковій практиці існують різні підходи до визначення й обґрунтування закономірностей розвитку та функціонування фізичної культурі [5; 6; 8 й ін.].

Одним із перших фундаментальних досліджень цієї проблеми була робота Н.А. Пономарьова [7]. Передумовами виникнення фізичної культури він уважає універсальність людської природи та географічні умови її проживання, що реалізуються тільки через працю, яка є об'єктивною основою фізичної культури. Основна причина її виникнення й розвитку залежить від суспільних потреб людини. Одним із найбільш загальних законів фізичної культури є її залежність від способу виробництва матеріальних благ. Цей закон обумовлює виникнення, розвиток і зміну історичних типів фізичної культури, що відповідають суспільно-економічним формаціям.

У той же час він зазначає, що у фізичній культурі діють закономірності, виражені її внутрішніми тенденціями (розширення сфери діяльності, набуття більш узагальненого (самостійного) характеру, інтенсифікація впливу на людину, збільшення кількості функцій і компонентів, рівневий розвиток у окремих людей, а також країн, взаємозбагачення між країнами й народами тощо). Значний внесок у дослідження зазначеної проблеми зроблено Н.І. Пономарьовим [8-10] на основі аналізу змісту понять “закон”, “закономірність”, “принцип”, “правило”. Зважаючи на культурологічні та педагогічні аспекти фізичної культури, автор обґрунтовує основний закон функціонування та розвитку фізичної культури - обумовленість її економічним і соціально-політичним укладом суспільства, із якого, на думку автора, випливають основні принципи розвитку фізичної культури: прикладність, усебічність, оздоровча спрямованість, ідейність, наукова обґрунтованість, інтернаціоналізм, плановий характер розвитку. Фізична культура у своєму функціонуванні й розвитку підлягає також закону підвищення потреб. Відносна самостійність фізичної культури виражена в її внутрішніх законах: постійне перетворення масової фізичної культури в її всенародність, єдність структурних елементів, об'єктивна цілеспрямованість і самоцільність, суперечності характеру функціонування й розвитку.

На тенденціях розвитку фізичної культури наголошує також В.М. Видрін [1]. Ними, на думку автора, є підвищення її значення як частини культури, розвиток ініціативи й соціальної активності народу в зазначеній галузі, поширення можливостей із метою вияву видів діяльності як складників структури особистості, формування й розвиток теорії фізичної культури та виділення її в самостійну галузь наукових знань, збільшення кількості функцій, інтернаціоналізація, розширення використання технічних засобів, вдосконалення спеціальних засобів, методів фізичного розвитку та спортивного тренування, а також форм управління й керівництва.

Дещо інший підхід до обґрунтування закономірностей фізичної культури висловив С.В. Молчанов [4]. На його думку, в галузі діють загальні й власні закони. Загальні закони (основний закон мети та засобів, соціально цілеспрямованого розвитку фізичної культури, вільної взаємодії інтересів учасників фізкультурної діяльності) визначають головні цілі розвитку фізичної культури й діють на всіх стадіях фізкультурної діяльності (створення, розмноження, засвоєння, забезпечення), а власні (закон підвищення ефективності фізкультурної діяльності, взаємообумовленості та підвищення її потреб, хоч і мають прояви на всіх стадіях цілісного фізкультурного процесу, у свою чергу, відображають сутність відношень лише одного з них.

Українська народна фізична культура як педагогічне явище функціонує згідно із об'єктивно існуючими закономірностями, на підставі яких Є.Н. Приступа [11] сформулював такі педагогічні принципи: природовідповідності, народності й культуровідповідності, самодіяльності. У системі народної фізичної культури зазначені принципи набувають специфічного забарвлення у зв'язку з необхідністю врахування особливостей і закономірностей педагогічного процесу фізичного виховання.

На основі матеріалів дослідження, зокрема на інтегративній, базовій, духовно-фізичній сутності фізичної культури, розумінні біосоціокультурної сутності людини, врахуванні вікової еволюції її фізичного потенціалу та основних тенденцій розвитку суспільних процесів, Ю.М. Ніколаєв [5] поділяє закономірності розвитку фізичної культури на п'ять основних груп:

1. Абсолютна необхідність формування фізичної культури кожною особистістю для її оптимального розвитку, починаючи з раннього віку, до 20-25 років (коли відбувається інтенсивний розвиток рухової функції й закладається база фізичних особливостей та моторних здібностей), і протягом усього життя (коли необхідно підтримувати режим помірної рухової активності, не допускаючи різкого зниження фізичного потенціалу). “Упущення” цієї закономірності призводить до суттєвих “витрат” як для окремої людини, так і для суспільства в цілому.

2. Взаємообумовленість розвитку фізичної й духовної культур людини за визначаючої ролі останньої. Це пов'язано з пріоритетом духовних начал у житті людини й суспільства, обумовлених складними процесами, що відбуваються у фізичній культурі під впливом науково-технічної революції, а також пріоритетом духовного засвоєння об'єктів реальності, які передбачається змінити. Саме на цій основі до фізичної культури висуваються вимоги гармонійного поєднання фізичних здібностей із низкою здібностей психічного й інтелектуального порядку.

3.Збільшення за мірою прогресивного розвитку суспільства тенденції взаємозалежності, взаємопідтримки, взаємопроникнення фізичної культури на рівні її структурних компонентів і форм (фізичного виховання, спорту, фізичної рекреації й рухової реабілітації), взаємодії з іншими видами культури (матеріальної, духовної, художньої і т. д.) та в межах культури з компонентами соціальної системи (матеріальним виробництвом, духовним виробництвом, суспільних відносин та ін.) і далі міжнаціональними системами.

4. Постійний поступальний розвиток фізичної культури, пов'язаний із переходом від одного порядку взаємовідношень і рівня функціонування в системі до іншого. У результаті цього фізична культура набуває більш сучасного виду, посилює й розвиває риси передуючої системи, надає їй нової глибини та багатства змісту.

5. Фізична культура тісно пов'язана у своєму розвитку й функціонуванні із законом підвищення потреб, що й пояснює її вплив на формування всебічного й гармонічного розвитку особистості. Цей закон характеризується тенденцією неухильного зростання особистих потреб людей, пов'язаних із посиленням якісних вимог до них. У зв'язку з цим гостро постає питання про підвищення якісної сторони впливу фізичної культури на особистість.

Отже, у виявленні закономірностей розвитку фізичної культури спостерігається великий діапазон думок, висновків та рекомендацій. У дослідженнях присутня неоднорідність у обґрунтуванні закономірностей фізичної культури, відсутність чітких методологічних основ, у зв'язку з чим має місце змішання основних рис, принципів, функцій, які властиві розвитку фізичної культури. Крім того, у дослідженнях велике розмаїття думок пов'язане з недостатньо чітким розмежуванням термінів “закон”, “закономірність”, “принцип”.

Закон - це, передусім, об'єктивність, те, що не залежить від волі й бажання людини, від її свідомості. Іншою важливою ознакою закону є необхідність такого зв'язку, що неминуче виявляється в процесі розвитку того чи іншого явища. Якщо виникає щось нове, то воно обов'язково пов'язане зі старим, не відкидає старого цілком, а з необхідністю “знімає” потрібне для подальшого розвитку.

Цей зв'язок є необхідним і загальним, тобто він є постійним, внутрішнім і таким, що неминуче повторюється, якщо виникають умови для дії такого зв'язку. Можливість узагальнення якраз і ґрунтується на тому спостереженні, що приблизно за однакових умов можуть відбуватися схожі події, тобто необхідні суттєві зв' язки між речами будуть зберігатися. Закон - філософська категорія, що відображає істотні, загальні, необхідні, стійкі, повторювані відношення залежності між предметами та явищами об' єктивної дійсності, які випливають із їхньої сутності [2].

Із категорією “закон” має зв'язок категорія “закономірність”. Це не тотожні поняття. Вони є однопорядковими, бо відображають необхідні, об'єктивні, загальні зв'язки, які існують в об' єктивній дійсності.

Що ж стосується співвідношення понять “закон” і “закономірність”, то одні автори під закономірністю розуміють єдність законів галузі, спільний їх зв' язок, у якому закон - окремий елемент усієї сукупності. Інші дослідники розглядають закономірність як певну наукову тенденцію прояву закону, який ще не вдається виявити в “чистому вигляді”, або дію закону у вигляді визначеної, більш-менш вираженої тенденції, яка проторує собі шлях крізь безліч випадкових, незакономірних у цьому відношенні явищ.

Ми виходили з того, що закономірність є ширшим поняттям, ніж закон. Це сукупна дія багатьох законів, які конкретизують, наповнюють певним змістом закономірність розвитку природи й суспільства.

Базуючись на засадах теорії наукового пізнання, взаємовпливів етнічного, загальнонаціонального, загальнолюдського для суспільного прогресу, багатофакторності й інтегративності історичного розвитку та аналізі літературних джерел, нами визначено такі основні закономірності розвитку фізичної культури:

1) відповідність історичним епохам та соціальним умовам;

2) природовідповідність;

3) взаємовплив регіональних, національних і міжнаціональних компонентів фізичної культури.

Зазначені закономірності потребують додаткового обґрунтування й разом із тим є основою для аналізу й розвитку фізичної культури як в Україні.

Висновки та перспективи подальших досліджень. У сучасній науково-методичній літературі реалізується великий діапазон думок і рекомендацій щодо закономірностей розвитку фізичної культури. При цьому часто змішуються принципи, функції, основні риси фізичної культури. Частина закономірностей мала винятково ідеологічний характер.

Зважаючи на об'єктивний історико-педагогічний аналіз розвитку суспільства, можна виділити такі закономірності розвитку фізичної культури: відповідність історичним епохам та соціальним умовам; природовідповідність; взаємовплив регіональних, національних і міжнаціональних компонентів фізичної культури.

Подальших досліджень вимагають питання взаємовпливів різних систем фізичної культури, трансформації засобів тіловиховання протягом певних історичних періодів.

Література

1. Выдрин В.М. Советская физическая культура как феномен культурной революции в СССР: автореф. дис. ... д-ра пед. наук / В.М. Выдрин. - М., 1980. - 41 с.

2. Енциклопедія Української РСР. - К.: [б. в.], 1987. - Т. 4. - С. 76.

3. История физической культуры и спорта / под ред. В.В. Столбова. - М.: Физкульт. и спорт, 1983. - 320 с.

4. Молчанов С.В. Триединство физической культуры / С.В. Молчанов. - Минск: Полымя, 1991. - 141 с.

5. Николаев Ю.М. Теоретико-методологические основы физической культуры в предверии XXI века / Ю.М. Николаев. - СПб.: СПбГАФК им. П.Ф. Лесгафта, 1998. - 217 с.

6. Полеску І.К. Становлення та розвиток фізичної культури і спорту народів Балканського півострова: автореф. дис. д-ра пед. наук / І.К. Полеску. - К., 1997. - 48 с.

7. Пономарев Н.А. Методологические основы наук о физической культуре / Н.А. Пономарев. - Л.: [б. и.], 1978. - 47 с.

8. Пономарев Н.И. О законах функционирования и развития физической культуры / Н.И. Пономарев. - Л.: [б. и.], 1989. - 21 с.

9. Пономарев Н.И. Основы социологии физической культуры / Н.И. Пономарев. - Л.: [б. и.], 1976. - 58 с.

10. Пономарев Н.И. Социальные функции физической культуры и спорта / Н.И. Пономарев. - М.: Физкульт. и спорт, 1974. - 287 с.

11. Приступа Є.Н. Становлення і розвиток педагогічних основ української народної фізичної культури: автореф. дис. д-ра пед. наук / Є.Н. Приступа. - К., 1996. - 48 с.

12. Філософія / І.В. Бичко, Ю.В. Осічнюк, В.Г. Табачковський [та ін.]. - К.: Либідь, 1991. -456 с.

Размещено на Allbest.ru