Формування толерантності дітей старшого дошкільного віку у поліетнічному середовищі ДНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування толерантності дітей старшого дошкільного віку у поліетнічному середовищі ДНЗ

БРЕСЛАВСЬКА А. Б.

У статті детально розглядається поняття «толерантність», його компоненти і особливості форму-вання у дітей старшого дошкільного віку. Автор статті акцентує увагу на поліетнічному середовищі ДНЗ, як сприятливому просторі для виховання тих загальнолюдських якостей і рис, які визначають висо-кий рівень сформованості толерантності, описує організаційні методи й форми, що допоможуть вихова-телю і батькам дітей старшого дошкільного віку ефективно сформувати толерантність.

Ключові слова: толерантність, формування, особистість, поліетнічне середовище, соціальне сере-довище.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку людство серйозно замислилося над злободенними проблемами моральності, аксі- ологічних пріоритетів юного покоління. Оскі-льки Україна - поліетнічна країна, Конститу-цією передбачена рівність перед законом усіх, незалежно від походження, расової та націо-нальної належності, мови тощо. Держава га-рантує представникам усіх національностей, що проживають на території України, право вільного національно-культурного розвитку. Організація Об'єднаних Націй визначила 16 листопада Міжнародним Днем толерант-ності. Тому в останні 20 років значно активі-зувався процес пошуку ефективних механіз-мів виховання дітей у дусі толерантнос- ті,прийняття чужої культури і поваги прав інших, несхожих на тебе людей, у тому числі й у середовищі ДНЗ. Найважливішою умовою, що забезпечує формування толерантної осо-бистості є характер відносин, який складаєть-ся між усіма учасниками навчально-вихов-ного процесу в освітньому закладі: педагога-ми, дітьми, батьками. У процесі взаємодії з оточуючими, на основі співробітництва і взає-морозуміння, готовності прийняти інших лю-дей, їхні погляди, звичаї і звички такими, які вони є, і формуються якості толерантної осо-бистості. Важливо, щоб зі стін ДНЗ вийшли вихованці не тільки з певним багажем знань, умінь і навичок, а діти, що володіють толера-нтністю як основою своєї життєвої позиції. Процес формування толерантності особистос-ті поряд із опануванням полікультурних знань із наймолодшого віку набувають зага-льнонаціональної значущості. Важливість окреслених аспектів виховання підростаючих поколінь актуалізована в Базовому компонен-ті дошкільної освіти України, Законі «Про до-шкільну освіту», чинних програмах для до-шкільних навчальних закладів. Провідними завданнями освіти дітей дошкільного віку визначено розвиток толерантної свідомості, планетарного світогляду, ціннісного ставлен-ня до себе та оточуючих. Толерантність - це не тільки моральний обов'язок, а й, передусім, активна позиція індивіда, його здатність сприймати без агресії думки, що відрізняють-ся від власних, а також високо поціновувати культурне багатство, особливості способу життя і поведінки інших людей, націй. Толе-рантність передбачає надання кожній людині можливостей для економічного та соціально-го розвитку без будь-якої дискримінації

Ми дотримуємося поглядів В. Кукушина, який визначає толерантність, як моральну якість індивіда, що характеризує терпиме ста-влення до відмінних від наявних у нього пог-лядів, думок, звичок інших людей, незалежно від їхньої етнічної, національної або культур-ної приналежності. Це вміння краще розуміти себе й інших, вступати з ними в контакт, взає-модіяти без примусу, виявляти повагу й дові-ру. Водночас толерантність не можна ототож-нювати з уседозволеністю, безпринципністю щодо протиправних дій, порушення норм і правил поведінки, умов співжиття [1, с. 143].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями сутності толерантності займають-ся Ю. Іщенко, І. Крейн, О. Кресін, О. Кривицька, В. Пісоцький, Н. Сербіна, Ю. Терещенко, П. Яроцький та ін. Учені Є. Антипова, Р. Безпа- льча, Я. Береговий, І. Бех, О. Бодальов, О. Заха-ренко, В. Кан-Калик, А. Петровський, Т. Радіо- нов, Н. Якса і роглядають толерантність як суб'єкт-суб'єктну взаємодію на паритетних началах.Значний внесоку розвиток проблеми формування толерантності дітей старшого дошкільного віку як цілеспрямованого проце-су мали праці корифеїв педагогічної думки, зосереджені на ранньому моральному вихо-ванні дітей (С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухом- линський та ін.). Потенціал дошкільного ди-тинства з формування фундаментальних за-гальнолюдських якостей обґрунтовано М. Бо- гомоловою, Л. Божович, О. Кульчицькою, В. Котирло, С. Ладивір, Л. Шибицькою та ін-шими вченими. Сучасні дослідники акценту-ють на особистісно-діяльнісній складовій до- шкільників,до якої належить і толерантність. (Л. Артемова, Г. Бєлєнька, А. Богуш, Н. Грама, О. Кононко, К. Крутій, Н. Лисенко, Т. Пірожен- ко, Т. Поніманська, Т. Степанова).

Викладення основного матеріалу. Агре-сивність, тривожність, замкненість, відчужен-ня - ось основні, проте далеко не всі, ознаки нинішнього дошкільника. Через брак часу, надмірну зайнятість, батьки малюків мало часу приділяють вихованню дітей, спілкуван-ню, читанню, відповідно, дитина відчуває де-фіцит позитивних емоцій. Крім того, складна ситуація в нашій країні спричинила стресо-вий стан української родини. Батьки обурю-ються, лаються, переглядають новини у при-сутності дітей, зриваються на дітях, поводять себе вкрай нечемно з вихователями. У резуль-таті - напружені відносини між батьками та вихователями, конфлікти у педагогічному колективі ДНЗ, інтолерантні стосунки між дітьми.Означена ситуація змушує науковців під новим кутом зору поглянути на проблему формування толерантності у ДНЗ у поліетніч- ному середовищі.

Такі документи ООН, як «Загальна Декла-рація прав людини», «Конвенція про права дитини», «Декларація про ліквідацію усіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії чи переконань», а також Декларація принципів толерантності стали основополож-ними для розробки національних програм культури миру та основ формування толеран-тності. Зокрема, Декларація принципів толе-рантності утверджує, що в основу цієї особис- тісної якості покладається саме повага як ак-тивна позиція особистості, як здатність сприйняти культурну різноманітність світу.

Згідно з теорією когнітивного розвитку Ж. Піаже, у 6-7 років дитина набуває перші - фрагментарні і несистематичні знання про свою етнічну приналежність[4, с. 119].

Вчені К. Окампо, М. Бернал, П. Найт значно розширили концепцію Ж. Піаже, дослідивши таке явище, як поява в індивіда почуття стій-кості етнічних характеристик - етнічна конс-тантність, що характеризується послідовніс-тю формування трьох основних констант:

1) усвідомлення незмінності статевих ха-рактеристик (2-2,5 роки);

2) усвідомлення расових ознак (8-9 років);

3) усвідомлення етнічних ознак (12-13 ро-ків).

Хоча і досі точаться суперечки відносно механізмів соціокультурної ідентифікації, та між поколінної передачі інформації. Тому де-які вчені вважають, що етнічні переваги фор-муються до 10 років, при чому етнічний ста-тус найчастіше залишається незмінним про-тягом усього життя.

Слід зазначити, що першу сходинку форму-вання етнокультурної компетентності дити-на проходить ще в дошкільному і молодшому шкільному віці (5-10 років), другу - в підліт-ковому дитинстві (11-15 років) і третю - в юнацькому віці (15-18 років). При цьому вар-то підкреслити, що означені сходинки досяг-нення учнями високого рівня етнокультурної компетентності відображують загальний на-прямок послідовного збагачення дітей знан-нями, вміннями та навичками, що сприяють ефективній міжособистісній та міжетнічній взаємодії та взаєморозумінню. Отже, спершу дитина досягає сходинки грамотності, а вже потім - освіченості. Разом з тим, необхідно пам'ятати, що формування етнокультурної компетентності не закінчується разом із за-кінченням навчання в ДНЗ чи школі, а продо-вжується протягом усього життя людини. Це саме стосується і толерантності, бо, по-перше, культура - це не стале явище, а таке, що пос-тійно модифікується, по-друге, у світі постій-но відбувається зміна соціальних ролей, а, по- третє, змінюються життєві ситуації самої лю-дини, що можуть перенести її в нове етноку-льтурне середовище. Все це вимагає обізнано-сті, уточнення і розширення знань особистос-ті в області різних етнокультур.

Оскільки толерантність стосується основ моральної культури особистості, її духовної сфери, яку навіть сучасна педагогіка не в змо-зі повністю й адекватно охопити чи досліди-ти. Втім, слід підкреслити, що толерантність, як особливість свідомості або риса особистос-ті, не притаманна людині від народження і може ніколи не з'явитися, якщо вона не буде свідомо сформована. толерантність дошкільний діти виховання

Формування, за визначенням Н. Мойсеюк - це надання певної форми, завершеності про-цесу становлення людської особистості, дося-гнення нею рівня зрілості, стабільності. Воно здійснюється під впливом усіх без винятку умов суспільства: екологічних, соціальних, економічних, ідеологічних тощо. Цілеспрямо-ване формування особистості здійснюється в соціальній системі шляхом виховання [2, с. 60]. Формування, зокрема толерантності, на думку більшості сучасних учених, неможливе ззовні. Ще Л. Виготський зазначав, що дитина виховується сама, на власному досвіді, тому необхідно так організовувати виховний про-цес, щоб забезпечити дитині ефективне само-виховання. Аналогічні думки висловлює й Б. Бім-Бад, наполягаючи, що особистість може лише саморозвиватися. І все, що ця особис-тість здобуває, проходить через фільтри не-повторної своєрідності, а робота, із присвоєн-ня культури, має здійснюватися особистістю самостійно [3, с. 43].

Досліджуючи обрану проблему, ми з'ясува-ли, що важлива роль у формуванні толерант-ності належить соціальному середовищу, з якого дошкільник запозичує зразки поведін-ки, оскільки соціум виступає в якості прикла-ду моральної поведінки. В цьому контексті важливо зазначити наступне: з одного боку, це середовище «містить» величезну кількість позитивних прикладів толерантності, особли-во в поліетнічному середовищі, а з іншого - набагато більше різних за змістом і характе-ром, за силою «подразника» негативних об'є-ктів, що потребують толерантності. При цьо-му будь-яке середовище, яким би не був його простір, - завжди «своє» для кожної дитини, і саме «на неї» особистісно орієнтоване і у по-зитивних і у негативних проявах [5, с. 29]. С. Русова писала: «Якщо дитина любить свою національну культуру, вона буде поважати і інші нації та буде цікавитися їхнім життям».

Ми розглядаємо систему «Особистість - се-редовище» в контексті розуміння соціального середовища, де дана система набуває досить глибокого змісту. По-перше, конкретна особис-тість розвивається в конкретних суспільних відносинах і умовах, а саме - у поліетнічному середовищі. По-друге, особистість проживає життя в чотирьох сферах життєдіяльності (сімейній, професійній, культурно дозвіллєвій, суспільній), тому соціальне середовище цілком визначене, а головним його завданням є підго-товка будь-якої особистості для її успішного функціонування саме в цих сферах життєдіяль-ності, а саме - у дошкільному навчальному за-кладі. По-третє, сила середовища, яке впливає на особистість у соціумі та її формує, може бути як детермінуючою, так й індиферентною чи перевиховуючою. Так само і особистість може ставитися до того соціального середовища, в якому знаходиться. Якщо позитивно - то сере-довище активно формує в особистості все те, що генетично закладено і соціально склалося; індиферентно або негативно - тоді вплив зо-всім інший.

Нами було проведено анкетування вихова-телів ДНЗ № 117 «Калинонька» м. Миколаїв з метою виявлення їхнього ставлення до фор-мування толерантності дітей, та з'ясовування можливих труднощів, які можуть виникнути в процесі формування цієї особистісної якості. Проведена робота засвідчила, що вихователі ДНЗ (12 осіб) не надають належної уваги ви-хованню толерантності дітей. Причинами цього, з одного боку, є недостатня підготовле-ність до такої роботи, а, з іншого, відсутність відповідного змістового й організаційно- методичного забезпечення з формування то-лерантності дітей старшого дошкільного віку.

З метою підвищення рівня знань виховате-лів ДНЗ з питань толерантності та особливос-тей формування цієї особистісної риси у дітей старшого дошкільного віку та збагачення їх методичної бази, нами запропоновано пропе-девтичну роботу і методичний інструмента-рій: дидактичні ігри за методикою О. Безкоро- вайної та К. Фоппеля, використання таких форм і методів роботи, як: читання та аналіз творів моральної та полікультурної спрямо-ваності В. Сухомлинського: «Кожна людина повинна», «Добре слово», «Скажи людині «Здрастуйте!», «Горбатенька», «Хлопці розва-жаються», «Любов і жорстокість», «Ґавеня і Соловей»; Ф. Мусаджанова «Доброта», В. Осеє- вої «Три товариші», мультимедіа-презентацій, демонстрування фотоілюстрацій, бесіди, ви-вчення прислів'їв і приказок, читання та ана-ліз українських народних казок, продумуван-ня кінцівки казки, творчі вправи, ситуації, іг-ри морально-етичної спрямованості та систе-ми вправ: «Вгадай емоцію», «Лото настроїв», етюди на вияв різних емоцій: «Назви схожі», «Малюємо настрій».

Для вправляння дітей старшого дошкіль-ного віку в толерантній учинковій діяльності доцільно використати вправи «Як учини-ти?» (діти розглядають малюнок та описують проблемну ситуацію, вирішують, як чинити, коли хтось потрапив у біду); «Що буде да-лі?» (діти разом із вихователем вирушають в уявну подорож вулицями міста й допомага-ють людям у складних ситуаціях); «А якби я...»; «Що б могло статися, якби...?» (евристич-ні методи).

Виявленню сформованості толерантності дітей старшого дошкільного віку сприяє ком-плекс таких діагностувальних завдань: «Знання національного костюма», «Сюжетні картинки» (Р. Калініна), «Вивчення розуміння емоційних станів людей, зображених на карти-нках» (Г. Урунтаєва, Ю. Афонькіна), «Упізнай настрій», «Пригости цукеркою», «Сестрич-ки» (Е. Суслова) та «Рукавичка» (Г. Цукерман).

Висновки і перспективи дослідження. Головною умовою реалізації державної полі-тики в галузі дошкільної освіти є забезпечен-ня повноцінного особистісно-орієнтованого розвитку дитини-дошкільника, її соціального і духовного зростання, збагачення пізнаваль-ної сфери. Сьогодні вкрай необхідно привести у відповідність до нових стандартів розвитку дитини підготовку діючих та майбутніх вихо-вателів ДНЗ, оскільки в особистості ниніш-нього дошкільника відбулися значні зміни, що стосуються формування усіх, без винятку, психічних процесів, розширилася сфера пізна-вальних інтересів. Разом з тим, у сучасному суспільстві відбулося немало змін, позначе-них кризовими явищами, тому неабияк зрос-ла потреба в толерантній взаємодії, причому це стосується не лише вищої чи середньої ла-нок освіти, а і дошкільної.

Таким чином, проблема формування толе-рантності дітей старшого дошкільного віку, у зв'язку з її багатоаспектністю, потребує пода-льшого вивчення, зокрема, на нашу думку, в організаційно-технологічному контексті, що сприятиме усуненню суперечностей між реаль-ною необхідністю формування толерантності з наймолодшого віку та відсутністю достатньо насиченої полікультурним змістом виховної роботи, котра б не тільки допомогла дошкіль-никам оволодіти знаннями про представників інших народів та їх особливості, а й сприяла б формуванню позитивного ставлення до них, мотивувала б відповідну діяльність.

Список використаних джерел

1. Кукушин В. С. Воспитание толерантной личнос-ти в поликультурном социуме : [пособие для учителя] / В. С. Кукушин. -- Ростов н/Д : ГинГо, 2002. -- С. 124--173.

2. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : навчальний посіб-ник ; 4-е видання, доповнене, 2003. -- 615 с.

3. Педагогическая антропология : учеб.пособие / авт. и сост. Б. М. Бим-Бад. -- М. : Изд-во УРАО, 1998. -- 576 с.

4. Пиаже Ж. Психология интеллекта / Жан Пиаже ; пер. с франц. А. М. Пятигорского // Избранные психологические труды. -- М. : Международная пед. академия, 1994. -- С. 51--237.

5. Строганова Л. В. Классные часы, беседы для дошкольников, младших школьников и подрос-тков (воспитание толерантности). -- М. : Педа-гогическое общество России, 2007. -- 128 с.

Размещено на Allbest.ru