Особливості екологічної освіти у вищій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості екологічної освіти у вищій школі

Віта Грицанюк

кандидат політичних наук

доцент кафедри гуманітарних дисциплін

та соціальної роботи

Львівського державного університету

безпеки життєдіяльності

70-ті роки ХХ століття характеризувалися бурхливим розвитком економіки, що мала згубний вплив на навколишнє середовище. Щоб уникнути екологічної катастрофи, постала необхідність негайного пошуку шляхів і способів зміни суспільної свідомості на основі принципово нових світоглядних орієнтирів і цінностей. На сьогодні в сучасному світі немає альтернативи сталому розвитку, а освіта й просвіта є незамінними засобами його впровадження в суспільство.

Екологічна освіта - найбільш ефективний інструмент для формування екологічного світогляду людей. Метою екологічної освіти є поєднання раціонального й емоційного у взаємовідносинах людини з природою на базі принципів добра й краси, розуму й свідомості, патріотизму й універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права.

Визначення сутності поняття «екологічна освіта» розкривається у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників: філософів, істориків, психологів, соціологів. Так, у творах В. Сухомлинського, К. Ушинського та Я. Коменського представлено погляди на виховання дитини засобами природи. У працях педагогів-практиків і науковців О. Плєшакова, З. Кирилова, В. Лола, В. Крисаченка, Г. Пустовіта йдеться про досвід екологічного виховання. У дослідженнях П. Бачинського, Г. Білявського, І. Костицької висвітлені історичні аспекти екологічної освіти.

Теоретико-методологічні проблеми екологічної освіти і виховання досліджували Л. Білик, А. Захлєбний, І. Звєрєв, В. Кобилянський, Л. Лук'янова, Пустовіт, К. Ситник, Г. Сікорська, В. Сластьоніна, А. Степанюк, Суравегіна, О. Плахотник, Г. Філіпчук, B. Червонецький та ін.

Різним аспектам професійної підготовки фахівців-екологів присвячені праці Є. Єфімової, І. Кондрашової, Н. Лизь, М. Мамедова, Г. Папуткової, Н. Рідей, К. Романової, С. Рудишина та ін.

Проаналізувавши наукові дослідження з означеної тематики, варто зауважити, що на сучасному етапі розвитку екологічної освіти, проявляються такі тенденції розвитку її теорії й практики:

підвищення ролі екологічної освіти у розв'язанні сучасних екологічних проблем, а також у цілісному процесі формування особистості нового тисячоліття;

посилення ролі міжнародної співпраці в сфері екологічної освіти і виховання;

забезпечення єдності навчання, виховної роботи, суспільно корисної діяльності молоді з метою збереження навколишнього середовища;

уведення у зміст професійної підготовки курсів екологічного спрямування;

посилення ціннісних аспектів змісту екологічної освіти;

екологізація навчального змісту предметів гуманітарного й природничо-наукового циклів;

використання в процесі екологічної освіти елементів системного підходу, методів моделювання й історизму;

диференціація й індивідуалізація еколого-виховних впливів на особистість;

упровадження в практику нових форм екологічної освіти учнів (міжпредметні уроки, рольові й сюжетні ігри, прийоми імітації й ігрового моделювання, учнівські конференції, експедиції з дослідження рідного краю, рольові практикуми) [1].

Незважаючи на інтерес до цієї теми, багато аспектів екологічної освіти досі не одержали глибокого теоретичного і методологічного осмислення.

Мета нашої статті - охарактеризувати особливості екологічної освіти у вищій школі, оскільки розвиток високої екологічної культури й відповідальності за збереження довкілля - це один з основних постулатів, на яких ґрунтується освітня діяльність у ВНЗ.

Екологічна освіта - це сукупність наступних компонентів: екологічні знання - екологічне мислення - екологічний світогляд - екологічна етика - екологічна культура.

Кожному компонентові відповідає певний рівень (ступінь) екологічної зрілості: від елементарних екологічних знань та уявлень дошкільного рівня до їх глибокого усвідомлення і практичної реалізації на вищих рівнях.

Умовно можна виділити наступні узагальнені рівні екологічної зрілості:

початковий (інформативно-підготовчий);

основний (базово-світоглядний);

вищий, профільно-фаховий (світоглядно-зрілий) [2].

У вищих навчальних закладах екологічна освіта має специфічні особливості, які можна узагальнити наступним чином:

Можливості екологічної освіти та виховання студентів значно ширше, ніж у середній загальноосвітній школі, оскільки переважна більшість молоді вступає до вищого навчального закладу вже з певним обсягом екологічних знань, набутих у школі. Молоді люди мають певний життєвий досвід, переконання, здатність усвідомлювати та узагальнювати як власне ставлення до навколишнього середовища, так і поведінку інших людей; розвиток пізнавальних якостей, зокрема і в екологічній освіті, обумовлюється необхідністю набуття спеціальності; професійна спрямованість екологічних знань, умінь і навичок є головним стимулом мотиваційної сфери студента для якісного оволодіння ними відповідно до вимог сьогодення.

Екологічна освіта має профільне спрямування, а її обсяг залежить від рівня акредитації навчального закладу, майбутньої спеціалізації та напряму подальшої професійної діяльності. Загальний обсяг екологічної інформації є більш різноманітним і має прикладний характер.

Встановлено зв'язок теорії й практики, єдність навчання та продуктивної праці, які на кожному етапі навчання поглиблюються. Саме у вищій школі виникають підстави для реалізації положення Концепції екологічної освіти щодо покликання екологічної освіти «формувати в молодої людини не тільки уявлення про фізичні й біологічні компоненти довкілля, а й сприяти усвідомленню та оцінці існуючих проблем у природі та суспільстві».

Гуманістичне спрямування, якого екологічна освіта набуває у вищій школі внаслідок інтенсивної диференціації та інтеграції навчальних дисциплін. Воно виявляється в пошуку цінностей, спрямуванні на якнайповніше забезпечення студентів екологічними знаннями [1].

Підготовка громадян із високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури на основі гармонійного співіснування людського суспільства й природи стала одним із головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України [2].

За оцінками фахівців, загальні негативні тенденції, які спостерігаються в системі освіти, впливають і на стан екологічної освіти. Система екологічної освіти в Україні продовжує бути фрагментарною, концептуально слабкою, декларативною, а отже, неефективною. Критичний стан екологічної освіти і виховання викликаний:

багаторічним пануванням споживацького ставлення до природи;

незнанням і руйнуванням народних традицій раціонального природокористування;

недооцінкою екологічних знань у системі освіти;

відсутністю необхідної законодавчої бази;

недостатньою відповідальністю виконавчих структур;

відсутністю контролю за виконанням прийнятих рішень;

слабким матеріально-технічним та методичним забезпеченням навчально-виховного процесу;

недоскональною системою навчання і перепідготовки кадрів;

відсутністю державної підтримки діяльності громадських формувань, молодіжних організацій та інших структур, які займаються екологічною просвітою [3].

Базуючись на визначенні екологічної освіти як неперервному процесі засвоєння цінностей і понять, які спрямовані на формування умінь і стосунків, необхідних для осмислення й оцінки взаємозв'язків між людьми, їхньою культурою і навколишнім середовищем, що передбачають розвиток умінь приймати екологічно доцільні рішення і мають на меті засвоєння правил поведінки в навколишньому середовищі, можна зробити висновок, що свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки за наявності в неї екологічної культури, широких екологічних знань про закономірності розвитку природи, знайомства зі світом тварин і рослин.

Екологічна освіта та виховання підростаючих поколінь, в тому числі студентства, в сучасних умовах, у першу чергу, повинні бути спрямовані на зміну ставлення самої людини не лише до свого здоров'я, а й до навколишнього середовища як необхідної умови його збереження і зміцнення. Тому одним із проявів культури особистості має бути екологічна вихованість, яку можна визначити як відповідальне ставлення людини до свого здоров'я та навколишнього середовища.

Екологічно відповідальна людина в умовах будь-якої виробничої діяльності буде приймати рішення відповідно до наукових принципів цілісності природи. Тобто екологічна відповідальність пов'язана з усіма сторонами екологічних взаємин людини та проявляється як інтегральна характеристика особистості [4]. Результат екологічного виховання видно зі способу життя людини, її навичок та потреб.

Екологічно зорієнтована педагогіка у вищій школі охоплює принцип природовідповідності, екологію соціального середовища та внутрішнього світу людини. Екологічним вихованням у виші, як правило, займається куратор групи. Його завданням є постійне інформування студентів про проблеми природного походження і їх вплив на рівень здоров'я, пояснення важливості бережливого ставлення до навколишнього середовища через показ документальних фільмів про різні природні катастрофи та їх наслідки для людства, поповнення знань з екології шляхом спілкування з досвідченими спеціалістами природничих кваліфікацій.

Отже, сприяння розвитку екологічної освіти у вищій школі надасть можливість сформувати розумного та відповідального за свої дії фахівця, який може максимально ефективно реалізувати свої виробничі функції та зберегти довкілля для майбутніх поколінь. Формування поколінь із новою екологічною культурою, новим екологічним світоглядом на принципах гуманізму має стати пріоритетним напрямом розвитку екологічної освіти у вищій школі. Громадяни з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості та культури безперечно допоможуть у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України.

Список використаної літератури

екологічний освіта виховання молодь

1. Богданов Р.І. Екологічна освіта у вищих навчальних закладах [Електронний ресурс] / Р.І. Богданов. - Режим доступу: http://www.msnauka.com/12_KPSN_2009/Pedagogica/44593.doc.htm.

2. Екологічне виховання студентів у ВНЗ України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vmurol.com.ua/upload/Dostyp%20po%20osviti/Vibir/Ecologichne%20vi hovannya%20u%20VNZ.pdf.

3. Громадська оцінка екологічної політики в Україні: доповідь українських громадських екологічних організацій. - К., 2003. - 139 с.

4. Іванченко А.В. Екологічна освіта - важливий чинник формування особистості старшокласника [Електронний ресурс] / А.В. Іванченко. - Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/7322/97/.

5. Тітенко В.Г. Новий вектор спрямування професійно-орієнтованої підготовки фахівця еколога / В.Г. Тітенко, А.Н. Некос, Н.В. Максименко, Н.Б. Кравченко // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2011. - Вип. 6. - № 944. - С. 77-84. - (Серія «Екологія»).

6. Мітрясова О.П. Тенденції розвитку екологічної освіти у вищій школі [Електронний ресурс] / О.П. Мітрясова - Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/ecology/2000/6-1-3.pdf.

Размещено на Allbest.ru