Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України

Облік резервних можливостей при проведенні занять у відділенні атлетизму із студентами II курсів

Глиняна O.O., Соболенке A.I.

Основний зміст дослідження

студент тестування фізична підготовка

Актуальність. Останнім часом проблема підвищення ефективності фізичного виховання студентів привертає значну увагу. Фізична культура, маючи величезний потенціал не тільки в аспекті поліпшення фізичної підготовленості, здоров'я, але і як засіб формуючого впливу на особистість студента, як ніяка інша діяльність може бути спрямована на вирішення ряду психофізичних, соціально - психологічних та естетичних завдань. Глибоке розуміння фізичної культури особистості студента як суспільної та індивідуальної цінності, може стати реальністю для розвитку різних видів фізичної культури у вузах. Воно може сприяти формуванню прогресивних напрямків у розвитку громадської думки, особистих мотивів і потреб в освоєнні цінностей фізичної культури [2]. Навчання у вищому навчальному закладі вимагає від студентів значного фізичного, психоемоційного та інтелектуального напруження, що супроводжується зниженням функціональних резервів організму, зривом системи адаптації і може призводити до розвитку різних захворювань [5]. Така ситуація зумовлена цілим рядом негативних для здоров'я студентів чинників, котрі супроводжують освітній процес у навчання, а саме: гіподинамія, порушення режиму харчування, порушення режиму праці й відпочинку, негативні емоції, інтенсифікація навчального процесу, великий інформаційний потік та ін. Відносно стану здоров'я студентів необхідно враховувати кілька об'єктивних обставин: по-перше, багато з них на період вступу до вищого навчального закладу вже мають різні відхилення у стані свого здоров'я; по-друге, початок навчання студентів у закладі співпадає із закінченням певного етапу біологічного розвитку організму і критичним періодом соціального становлення особистості; по-третє, значна кількість студентів у своєму середовищі продовжують використовувати елементи нездорового способу життя. Розглядаючи валеологічну культуру як складову загальної культури особистості і виходячи з концепції, основою якої є поєднання вивчення зв'язків у системі людина-природа-суспільство, ми вважаємо, що в сучасному ВНЗ повинна бути організована і постійно діяти чітка система неперервної освіти і виховання та контролю за функціональним станом студента [1].

Доведено, що довготривале напруження в навчанні у певної частини студентів призводить до змін в регуляції мозкового кровообігу, які можуть викликати розвиток вегето-судинної дистонії, підвищення артеріального тиску, головний біль, стомлення, зниження працездатності, психологічний дискомфорт. Гіпокінезія призводить, в результаті ослаблення найважливіших функцій організму, до різких порушень опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення тощо, супроводжується зниженням сили скорочення м'язів, об'єму і маси м'язової тканини. Недостатня рухова активність відображається і на психічній діяльності. Одним з головних факторів, який визначає здоров'я студентів, є раціональна фізична активність, яка допомагає студенту покращити здоров'я студенту. Фізичне виховання покликане працювати на покращення здоров'я студента [3,6]. Атлетична гімнастика має свої переваги: дає помітний ефект тренувань уже протягом декількох місяців, дає змогу ізольовано впливати на недостатньо розвинуті м'язові групи та легко дозувати навантаження. Науковці встановили, що заняття силовими вправами позитивно впливають на функціональні системи організму, зокрема серцево-судинну та органи дихання. Під час занять фізичними вправами силової спрямованості в скелеті з'являються нові морфологічні ознаки, наприклад гіпертрофія кісток, особливо їх компактного шару, перебудова структури губчастої речовини тощо [5; 8].

Застосування засобів атлетичної гімнастики на заняттях із фізичного виховання дає змогу за короткий термін досягти збільшення м'язової маси в хлопців 18-19 років. У цілому вправи з обтяженнями сприятливо впливають на формування статури, покращують дієздатність органів і систем молодого організму. Під час організації занять з атлетичної гімнастики потрібно враховувати багато факторів: біологічні особливості юнаків, загальний рівень фізичної підготовки [7]. Заняття атлетизмом - складний процес, кінцевою метою якого є значне збільшення м'язової маси й сили студента. Під час занять атлетизмом застосовуються досить складні тренувальні принципи, виконання яких забезпечує активізацію кровообігу під час інтенсивної роботи м'язів, що у свою чергу є передумовою успішного рішення поставленого завдання - збільшення м'язової маси. Такі принципи, як: "флашинг" (приплив крові), "кремпинг" (спазм), мінімальні інтервали відпочинку між вправами, що не дають можливості повного відновлення працездатності, ставлять своєю метою зробити обмін речовин у м'язах, які перебувають у стані крайньої напруги, більше інтенсивним [4]. Проблема зміни функціонального стану різних систем організму при занятті атлетизмом приділяється велика увага. Вегетативні прояви при цьому широкі і різноманітні, але особливий інтерес викликають взаємини між серцево-судинною і дихальною системами. Численними дослідженнями показано, що витривалість до затримки дихання залежить від віку, положення тіла, ступеня тренованості [9].

Ціль. Вивчити ефективність дозування навантаження на заняттях у відділенні атлетизму та покращення функціонального стану студентів з допомогою тестування.

Методи дослідження:

S визначення рівня фізичної розвитку (ріст, вага, рівень фізичного розвитку);

S вивчення функціонального стану дихальної системи (проби Штанге, Генче);

S вивчення функціонального стану серцево-судинної системи (частота серцевих скорочень, проба Мартіне, Руф'є).

Результати дослідження. Дослідження проводилися на базі Національного технічного університету України "КПІ" у відділенні атлетизму. Спостереження проводилися з 04.02. - 24.05.2013 року. В спостереженні приймали участь 86 студенти. Середній вік склав 17±19 років. Студентів було розділено на контрольну та основну групу. Контрольна група складалась з 43 студентів (чоловіків), які займалися по звичайній програмі відділення атлетизму. Основна група склала 43 студента (чоловіків), які займалися диференційно, з врахуванням функціональних можливостей та відповідно розробленої програми. Спеціальна розминка виконувалась в основній групі таким чином. Спочатку вижимали штангу з обтяженням 50% від максимуму по 10 раз; потім після 2 хвилинної перерви збільшували обтяження до 70% від максимуму і виконували 5-6 разів жим; після 2-х хвилинного відпочинку підвищували обтяження штанги до 80% від максимуму і виконували 2-3 жими штанги. Після спеціальної розминки, студент замовляв обтяження штанги на перший підхід (в основному те обтяження, яке в процесі тренувань студент вижимав 2-3 рази). Після виконання першого підходу студент замовляв обтяження на 5-7 кг. більше, і після 3-х хвилинного відпочинку виконував другий підхід. Якщо підхід до обтяження успішний, то в 3-му підході після 3-х хвилинного відпочинку, можна було збільшити обтяження на 2,5 кг. У рекомендаціях спеціалістів юнакам віком 18-19 років на початковому етапі тренувань не рекомендується заняття частіше, ніж три рази на тиждень протягом 25 хвилин. У перші два-три тижні в кожній вправі виконувався один підхід. Починаючи заняття, пропонувався комплекс вправ на основні м'язові групи по 8-12 разів у кожному підході, а вправи для м'язів черевного преса - до 25 разів. Виявлено, що основними принципами атлетичного заняття є принципи прогресуючого збільшення навантаження, ізоляції, м'язового шоку, піраміди, пріоритету, суперсетів, суперкомбінації, додаткових повторень, відпочинку, пікового скорочення, негативного навантаження, інстинктивного тренінгу, серій зі зменшенням ваги; принцип неповних повторень, швидкості [10, 12]. Самоконтроль - це, насамперед, спостереження за самопочуттям. Студенти повинні стежити за реакцією організму на фізичні навантаження, утримувати їх у найбільш раціональних межах для себе. При самоконтролі потрібно враховувати суб'єктивні й об'єктивні дані: особисті відчуття, показники маси тіла, стан серцево-судинної та дихальної систем. У щоденнику самоконтролю щодня треба коротко фіксувати зміст самостійних занять і реакцію організму на них. Накопичення таких даних дасть змогу через деякий час обґрунтовано уточнити й скоректувати методику проведення самостійних занять. При аналізі механізму різної тривалості затримки дихання зверталася увага насамперед на показники серцево-судинної системи. Під час фізичного навантаження відзначалося збільшення часу в пробі Штанге, що пояснюється підвищенням кисневої ємності крові після навантаження, значною вентиляцією легенів і як, наслідок зниження вмісту двоокису вуглецю в артеріальній крові [7, 13].

На кожному занятті підраховували частоту серцевих скорочень до навантаження та після нього. В основній групі кожного місяця для оцінки функціональних можливостей проводилися тести Генче, Мартіне, Штанге та Руф'є. Проводили порівняння аналіз функціональної та фізичної готовності в основні та контрольній групі. Аналіз результатів тестів для дихальної системи в основній групі показав, що час затримки дихання покращився Таблиця 1. В контрольній групі зменшився. В контрольній групі вони майже не змінилися. Пробу Мартіне-Кушелевського проводили для оцінки відновних процесів серцево-судинної системи при навантаженні. При проведенні функціональної проби використовується стандартне фізичне навантаження - 20 присідань за 30 сек. У досліджувальних перед початком проби визначали вихідний рівень артеріального тиску та частоту серцевих скорочень в положенні сидячи. Після навантаження досліджуваний сідав і на 1-ій хвилині відновлюваного періоду протягом перших 10 сек. у нього підраховали частоту пульсу, а протягом наступних 40 сек. першої хвилини вимірювали артеріальний тиск. В останні 10 сек. першої хв. та на другій і третій хвилинах відновлюваного періоду за 10-ти сек. інтервали часу знову підраховували частоту пульсу до тих пір, поки він не повертався до вихідного рівня, причому однаковий результат повинен повторитися три рази підряд. Підраховували частоту пульсу не менш 2,5-3-х хвилин, оскільки існує можливість виникнення “негативної фази пульсу” (тобто зменшення його величини нижче від вихідного рівня), що може бути результатом надмірного підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи або наслідком вегетативної дисфункції. Якщо пульс не повернувся до вихідного рівня протягом 3-х хвилин (тобто за період, який вважається нормальним) відновлювальний період слід вважати незадовільним і підраховувати пульс в подальшому немає цензу. Після трьох хв. останній раз вимірювали артеріальний тиск. Оцінка результатів вищенаведених проб здійснюється шляхом вивчення типів реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження [14].

Таблиця 1. Динаміка функціональних показників студентів контрольної та основної групи

Висновки