Постановка проблеми. Поняття ПздоровПяП оприділити досить складно. Але, якщо керуватись ствердженням академіка І.В. Давидовского то ПздоровПяП - це поняття норми і хвороби добре розрізняють самі хворі, наука не може дати чіткого тлумачення. Якщо раніше вирішення питання ПздоровПяП пов'язувалося переважно з медико-біологічними або санітарно-гігієнічними факторами, то сьогодні доведено, що здоров'я людини - це цілісне, системне явище, природа якого обумовлена як природними та соціальними зовнішніми чинниками, так і внутрішніми, такими, що визначають психологічне ставлення людини до себе і до тих обставин, у яких вона реалізує власне життя [1, с.145 - 149.]. Здоров'я - безцінне надбання не лише кожної людини, але й усього суспільства. Саме здоров'я підростаючого покоління - важливий показник якості життя суспільства та усієї держави в цілому. Проте в останні десятиліття спостерігається тенденція погіршення показників, як фізичного розвитку, фізичної підготовленості, так і загального стану здоров'я дітей шкільного віку [2]. Сьогодні чи не найгострішою проблемою сучасності є погіршення здоров'я нації, зокрема молоді. У Цільовій комплексній програмі “Фізичне виховання - здоров'я нації" зазначено, що в Україні склалася критична ситуація зі станом здоров'я населення, різко зріс рівень захворюваності. Так, майже 90 % дітей, учнів та студентів мають різні відхилення в стані здоров'я, у понад 50 % обстежених - незадовільна фізична підготовка. Близько 61 % молоді віком 16-19 років мають низький і нижчий від середнього рівні фізичного стану [3]. Цей факт підтверджує результати досліджень багатьох вітчизняних так і закордонних науковців [4, с.17-22; 5,6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, с.219-222; 13, с.112-117; 14, с.43-46; 15, с.69-73; 16, с.99-104].

Одним із шляхів вирішення даної проблеми є дослідження рівня рухової активності. Рухова активність - одним з характерних проявів діяльності і основною формою поведінки індивідуума в зовнішньому середовищі. Під руховою активністю людини слід розуміти будь-який рух тіла, зроблений скелетними м'язами, в результаті якого відбувається суттєве збільшення енергозатрат, що є вищими від основного обміну. КруцевичТ.Ю. [17]. Під руховою активністю розглядає невід'ємну частину способу життя і поведінки людини, котра визначається соціально-економічними і культурними факторами, залежить від організації фізичного виховання, морфо функціональних особливостей організму, типу нервової системи, кількості вільного часу, мотивації до занять, доступності спортивних споруд і місць відпочинку молоді [18, с.12-16]. Недостатній руховий режим звісно негативно впливає на стан здоров'я студентів. Тому проблема компенсації негативних наслідків дефіциту рухової активності засобами фізичної культури учнів загальних навчальних закладів і є пріоритетним в дослідженнях значної кількості фахівців фізичного виховання. Не менш актуальним є і безпосередній аналіз рухової активності і система оцінювання учнів шкіл. [19, с.14-18].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи літературні джерела в напрямку вивчення рухової активності школярів дозволило оцінити важливість цього питання. Велика кількість наукових публікацій провідних науковців О.С. Куца, Т.Ю. Круцевич, Р.Т. Раєвський, С.М. Канишевский, В.П. Краснов, Б.М. Шиян, В.І. Григор'єв, М.О. Третьяков, С.С. Єрмаков, М.М. Булатова, Ю.О. Усачов, Г.П. Грибан та ін. дозволило оцінити важливість даного питання.

Недостатній рівень рухової активності призводить до погіршення адаптації серцево-судинної системи до стандартного фізичного навантаження, зниження показників ЖЄЛ, станової сили, появи надмірної маси тіла, підвищення рівня холестерину в крові. В умовах гіпокінезії захворюваність у 2 рази вища, ніж у учнів з достатнім рівнем рухової активності стверджує А.Г. Сухарев [7]. Наукова діяльність Г.П. Грибана була спрямована на дослідження тижневих затрат часу студентами вищих навчальних та учнями загальноосвітніх закладів на заняття фізичними вправами і спортом різних навчальних груп з фізичного дала можливість оцінити бюджет часу студентів і учнів, які займаються у спортивному відділені показує, що структура вільного часу більш удосконалена і він використовується раціональніше 12: 41 - 7,5% не зважаючи на активну соціальну діяльність і меншим використанням часу на пасивний відпочинок. Представники учнівської та студентської молоді основної групи навчання з фізичного виховання приділяють менше часу на фізичну активність 8: 13 - 4,9% пропорційно меншою кількістю часу витрачаючи на виконання різних суспільних доручень. Учні, групи фізичної реабілітації витрачають найменше часу своїй руховій активності 7: 20 - 4,4%, що в свою чергу несе негативний вплив на їх фізичний розвиток [2, с.48]. Результати цих досліджень демонструють важливість ставлення учнів шкіл та студентської молоді до власного здоров'я і рухової активності.

Нажаль, спроби науковцями оцінити та встановити орієнтовні норми рухової активності без визначення критеріїв її оцінки не давали позитивних результатів. Круцевич Т.Ю., Глазирін І.Д. стверджують, що для кожного контингенту з певним рівнем фізичного розвитку і рухової підготовленості є свій оптимальний режим рухової активності. Саме це положення є основою суворої регламентації в організації і плануванні навчального навантаження у процесі занять з фізичного виховання у навчальних закладах різного рівня та категорії. Дослідження О.С. Куца, та колектив авторів А. Драчук, М. Галайдюк, І. Дуб, Л. Зацерковна вважають, що еталоном динаміки рухової активності є тижневий індекс рухової активності, основою якого є хронометраж з наступним групуванням усіх видів рухів: до першої групи віднесені побутові рухи, до другої - рухи, пов'язані з заняттями фізичними вправами та спортом [19, с.14 - 18]. Мета дослідження. Виявлення тижневого бюджету часу учнівської молоді загальноосвітніх шкіл міста Житомира та аналіз рівня рухової активності і визначити тижневий індекс рухової активності.

Завдання дослідження:

1. Дослідити вихідні дані анкети "Тижневого бюджету часу” учнів загальноосвітніх шкіл І-Ill рівнів м. Житомира.

2. Оцінити рухову активність учнівської молоді за допомогою тижневого індексу рухової активності.

Методи та організація дослідження. Методи дослідження. Під час вивчення та аналізу поставленої мети використовувались такі методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, соціологічний метод науково-педагогічного дослідження (анкетування), педагогічне спостереження, метод математичної статистики.

Об'єкт дослідження - аналіз навчального та поза навчального бюджету часу учнів загальноосвітніх шкіл І-Ill рівнів м. Житомира.

Організація дослідження. В дослідженні брали участь учні чоловічої та жіночої статі 9-11 класів навчання.

Виклад основного матеріалу. Поняття "рухова активність" учнівської молоді на відміну від "фізичної активності" досить широке поняття, яка включає в себе звичну і спеціальну організовану активність [2, с.12-16]. Враховуючи досвід науковців сучасності Г.П. Грибана, Т.Ю. Круцевич, О.С. Куца та ін. в даній роботі вивчали тижневий бюджет часу учнів школи, що дозволило виявити їх загальну рухову активність. Тижневий бюджет часу учнів чоловічої та жіночої статі 9-11 - х класів за допомогою закритого анкетування. Для отримання максимально достовірних відповідей анкетування проводилась анонімно, містила 14 питань, котрі поділились на 3 групи:

1) побутові рухи (ПР);

2) рухи, пов'язані з заняттями фізичними вправами та спортом (ПФВС);

3) час присвячений дозвіллю. Спираючись на отриманні дані анкети спостерігається певна тенденція співвідношення ПР та рухів ПФВС. Причому час витрачений на ПР учнів 9-11 класів значно перевищують час присвячений фізичному вихованню та спорту (табл.1). Результати математичного аналізу показників часу (1,69-3,48%) присвячений ПФВС учнів 9-11 класів навчання демонструє не тільки суб'єктивний рівень рухової активності але і мотивацію учнівської молоді до фізичної активності, яка складає в середньому (0,68 %). Певна залежність спостерігається і у роботах Г.П. Грибана котрий охарактеризувавши загальну структуру бюджету часу молоді, яка навчається, зафіксував величезний розрив між плановим виконанням фізичного навантаження на заняттях з фізичного виховання та рухової активністю за власним бажанням у поза навчальний час.

Виходячи з результатів дослідження даної роботи та аналізу даних, які були отримані під час вивчення тижневого бюджету часу свідчать, що розподіл часу учнів шкіл не раціональний. Відведений час на фізкультурно-оздоровчі заняття не відповідають мінімальним біологічним потребам учнівської молоді 14-17 років. Оцінка рухової активності учнівської молоді підтверджує вищесказане. Показник еталону динаміки рухової активності - тижневий індекс рухової активності виявив рівень динаміки рухової активності учнів 9-11 класів загальноосвітніх шкіл І-Ill рівнів м. Житомира на низькому та помірному рівнях. Враховуючи вище наведену тенденцію низького рівня рухової активності так низький рівень фізичної підготовленості та працездатності учнівської і студентської молоді слід переглянути табличні показники тижневого фізкультурно-оздоровчої рухової активності.

Перспективи подальших пошуків у цьому напрямку. Дані дослідження є складовою наукової роботи з визначення рівня фізичного розвитку учнівської та студентської молоді.

Література