Аналіз сучасних проблем фізичного виховання студентів спеціальної медичної групи

В статье рассмотрены основные проблемы, которые сложились в системе физического воспитания специальных медицинских групп. Проведен опрос студентов специальной медицинской группы и врачей, работающих на кафедрах физического воспитания вузов и во Львовском областном врачебно-физкультурном диспансере. Выяснено, что проблема укрепления здоровья молодежи остается актуальной. Доказано необходимость поиска современных путей оздоровления студентов и определение особенностей структуры и содержания занятий.

Proven the need for solving basic problems of special medical group students' physical education and searching of modern ways of organism recovery.

фізичне виховання студент спеціальний

Отже, у 2006-2007 навчальних роках кількість студентів із відхиленням у стані здоров'я склала 16,6 % від усієї чисельності студентів; у 2007-2008 н. р. кількість студентів з ослабленим здоров'ям досягла 18 %; у 2008-2009 н. р. уже нараховувалося 19,6 % таких студентів; 2009-2010 н. р. їх кількість становила 20,6 % осіб та у 2010-2011 н.р., відповідно 21,2%. Отримані результати свідчать про негативну тенденцію щодо збільшення кількості студентської молоді з відхиленнями у стані здоров'я та необхідності створення раціональних умов для підвищення функціональних можливостей її організму. Це підтверджується дослідженнями інших науковців і, насамперед пояснюється кризою, яка склалася у системі фізичного виховання та невідповідність сучасним вимогам і міжнародним стандартам фізичної підготовленості різних груп населення. Ряд авторів бачать вирішення даної проблеми в удосконаленні структурних ланок - програмних і правових документів. Так, окремі науковці пропонують проводити комплектування навчальних груп з урахуванням фізичної підготовленості та здійснювати підбір засобів і методів відповідно до індивідуальних можливостей студентів [3], але практика не підтвердила дієвість таких підходів. На думку більшості спеціалістів, у СМГ мають зараховуватися студенти з однаковим діагнозом або подібними захворюваннями, а також із приблизно однаковим ступенем фізичної підготовленості [2]. Саме це є важливішим моментом при формуванні СМГ, ніж діагноз, так як при одному і тому ж захворюванні людина може по різному себе почувати та неоднаково реагувати на одне і те ж навантаження. Також, один діагноз може супроводжуватися наявністю декількох хвороб.

Опитування лікарів, які працюють на кафедрах фізичного виховання ВНЗ та у Львівському обласному лікарсько-фізкультурному диспансері (у кількості 9 осіб) дозволило виявити наступне. Більшість з них (46,7 %) вважають, що студентів слід розподіляти за рівнем фізичного здоров'я; 33,3 % опитаних вважають, що за характером захворювання; 13,3 % лікарів наполягають, що за рівнем розвитку фізичних якостей, і 6,7 % - за рівнем фізичного стану. Також слід пам'ятати, що студентам, які перенесли захворювання, необхідно забезпечити повноцінний в кількісному та якісному відношенні руховий режим. Тобто, ефективність занять фізичною культурою зі студентами СМГ залежить від того, як сформовані ці групи і як організовано заняття з ними [1, 11]. А між тим в практиці існують серйозні недоліки: кількість осіб, які за станом здоров'я відносяться до СМГ, частіше всього надмірна, в ці групи часто потрапляють особи, які в повному обсязі могли б займатись в підготовчій або навіть в основній групі; звільнення від занять або часткове обмеження певних вправ з рухового режиму не має під собою достатніх підстав; досягнення максимального оздоровчого ефекту в процесі занять, потребує використання диференційованих (в залежності від існуючих порушень та об'єму адаптаційних можливостей) методів занять.

Результати досліджень Д. В. Піонтковського [5] показали, що підвищення ефективності фізичного виховання майбутніх фахівців можливо при реалізації певних умов, зокрема: усвідомлення ролі фізичної культури в життєдіяльності людини, залучення студентів у творче проектування змісту занять, формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури як до навчального предмету. Адже проведене нами анкетування студентів ЛКА свідчить про те, що сучасна молодь не піклується про своє здоров'я, нехтує здоровим способом життя. Тобто ні батьки, ні загальноосвітні заклади освіти не сформували у неї стійкої звички дбати про своє здоров'я. Окрім того, щоб забезпечити найбільш ефективний процес фізичного виховання студентів, які віднесені до СМГ, потрібно чітко уявляти завдання, які при цьому необхідно вирішувати, а саме: зміцнення здоров'я, сприяння гармонічному фізичному розвитку, загартування організму тощо. Як стверджує Т. Устінова [6], методична література з фізичного виховання студентів, віднесених до СМГ, не відповідає сучасним вимогам. Застарілі рекомендації, якими керуються лікарі при розподілі студентів не враховують сучасний стан проблеми, а саме: збільшення кількості хвороб, їх перебіг у сучасних умовах, рівень розвитку сучасної медицини, що потребує перегляду та суттєвої корекції. На сьогоднішній день практично відсутній чіткий перелік захворювань, які є підставою для звільнення від занять фізичним вихованням або зарахування студентів у СМГ. Безперечно, що необхідні нові підходи, які б враховували не тільки наявність певної патології, а й рівень адаптаційних можливостей.

Також, аналіз літературних джерел виявив недостатню кількість науково обґрунтованих рекомендацій із фізичного виховання для студентів, які мають різні захворювання щодо особливостей рухового режиму [1, 9]. Окремі автори пропонують застосовувати на заняттях фізичним вихованням суто вправи загальної фізичної підготовки зі зниженням вимог щодо рівня фізичного навантаження.

У своїх дослідженнях О. Ю. Іваночко [2] робить основний акцент на методиці поетапного підвищення рівня фізичних навантажень для студенток СМГ на основі врахування рівня фізичної підготовленості та функціонального стану кожної з них. Тому в студенток, які займалися за запропонованою авторською програмою, відбувалося достовірне покращення показників фізичної підготовленості, параметрів функціонального стану серцево-судинної системи та розширення адаптаційних можливостей організму. Ми опитали лікарів і щодо тривалості занять. Так, 42,9 % респондентів вважають доречним проводити заняття впродовж 25-30 хв.; 42,9 % опитаних наголошують на 30-40 хв. заняттях та по 7,1 % віддають перевагу 40-50 хв. та 50-60 хв. заняттям відповідно. Не спостерігалося єдиної думки і щодо кратності занять на тиждень. Так, 33,3 % лікарів вважають достатнім займатися двічи на тиждень, тоді як 55,5 % - наполягають на триразових заняттях та 11,1 % - стверджують, що займатися необхідно кожного дня.

Ще одним важливим постає питання, яка ж фізична якість є головною при формуванні здоров'я студентів. Більшість дослідників пов'язує цей процес із розвитком загальної витривалості, оскільки саме ця фізична якість забезпечує різнобічну адаптацію внутрішніх органів, розширення резерву серцево-судинної та дихальної систем. Ступінь розвитку загальної витривалості організму свідчить про рівень фізичного здоров'я, еквівалентом якого є фізичний стан [1]. Отже виявлено відсутність у програмах із фізичного виховання рекомендацій з організації та змісту навчальних занять для студентів СМГ відповідно до індивідуальних можливостей.

Не менш важливим моментом у заняттях фізичним вихованням зі студентами СМГ є інтенсивність виконання певних вправ. Однак, у науково-методичній літературі надаються дуже різноманітні рекомендації щодо методики регулювання обсягу навантажень, інтенсивності занять і не простежується залежність від віку, фізичного розвитку та аеробних можливостей [4, 12]. Окрім того, як стверджують опитані нами лікарі, - для забезпечення оздоровчого ефекту оптимальний діапазон ЧСС необхідно підтримувати у межах 100-110 уд/хв. (55,6 %); 11,1% опитаних стверджують, що ЧСС має знаходитись в межах 110-120 уд/хв.; 22,2 % респондентів оптимальним вважають показник 120-130 уд/хв. та 11,1 % зазначили межі 90-100 уд/хв. Окрім того, традиційні заняття фізичним вихованням не стимулюють студентів до самостійних занять фізичними вправами. Це зобов'язує викладачів вищої школи шукати нові форми і методи проведення занять, виникає необхідність так організувати навчальний процес, щоб мінімальна кількість щотижневих занять давала максимальний ефект.

Як свідчить педагогічна практика, раціональна система фізичного виховання не може ігнорувати інтереси студентів до тих або інших видів рухової активності та не проявляє інтересу до більшості тих, що становлять зміст програм з фізичного виховання у ВНЗ [5, 10]. На думку фахівців [4, 6] саме за допомогою впровадження сучасних нетрадиційних видів фізкультурно-оздоровчої діяльності у навчальний процес можна домогтися суттєвого підвищення ефективності фізичного виховання. Тому, удосконалення навчального процесу повинно передбачати планомірний перехід від обов'язкових форм до процесу фізичного самовдосконалення студентів. Такий шлях, за твердженням Л. І. Лубишевої [3], зумовлює посилення освітньої та методичної спрямованості педагогічного процесу, засвоєння студентами фізкультурних знань, які дозволяють раціонально здійснювати фізкультурно-оздоровчу діяльність. Проведене нами анкетування студентів СМГ дозволило виявити, що найпопулярнішими видами оздоровчої діяльності серед дівчат є різноманітні види аеробіки (47,2 %). Також розповсюдженими є такі види спортивно-оздоровчої діяльності, як: настільний теніс та атлетична гімнастика (13,2 % та 11,3 % відповідно); баскетбол (9,4 % опитаних), бадмінтон та шейпінг (по 7,5 % осіб), волейбол (3,9 % респондентів)

У зв'язку з вище викладеним, вирішення основних проблем фізичного виховання студентів СМГ, пошук сучасних шляхів оздоровлення, визначення особливостей структури та змісту занять, вивчення їхнього впливу на організм та покращення фізичного стану студентів, які за станом здоров'я віднесені до СМГ, а також розробка науково обґрунтованих оздоровчих програм та рекомендацій щодо дозування навантажень є важливим питанням.

Висновки

1. Проблема зміцнення здоров'я молоді залишається актуальною, адже продовжується збільшення кількості студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи.

2. Виявлено недостатню кількість науково обґрунтованих рекомендацій із фізичного виховання для студентів, які мають різні захворювання щодо особливостей рухового режиму та розвитку фізичних якостей.

3. Підвищення ефективності фізичного виховання майбутніх фахівців можливо при реалізації певних умов, зокрема: усвідомлення ролі фізичної культури в життєдіяльності людини, залучення студентів у творче проектування змісту занять, формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури як до навчального предмету.

4. Однорідна за фізичною підготовленістю група дозволяє проводити заняття різноманітніше та з меншою диференціацією навантаження.

Література

1. Дубогай О. Д. Методика фізичного виховання студентів спеціальної медичної групи: навч. посіб. для студентів. вищ. навч. закл. / О. Д. Дубогай, А. В. Цьось, М. В. Євтушок. - Луцьк: Східно-європ. нац. ун-т ім. Л. Українки, 2012. - 276 с.

2. Іваночко О. Ю. Обґрунтування рівнів фізичних навантажень студенток спеціальних медичних груп: автореф. дис.... канд. наук з фіз. виховання та спорту: спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / Оксана Юріївна Іваночко; ЛДУФК. - Львів, 2009. - 20 с.

3. Лубышева Л. И. Теоретико-методологические и организаторские основы формирования физической культуры студентов: автореф. дис. доктора наук / Л. И. Лубышева.-М.:ГЦОЛИФК, 1992. - 40 с.

4. Люйк Л. Управление нагрузкой в занятиях оздоровительной аэробикой с девушками и женщинами разного возраста / Л. Люйк, О. Муина // Человек в мире спорта: Тез. докл. - М., 1998. - Т. 2. - 549 с.

5. Устінова Т. Сучасні проблеми фізичного виховання студентів, які за станом здоров'я відносяться до СМГ / Т. Устінова // Збірник наукових праць з галузі фізичної культури і спорту «Молода спортивна наука України», вип. 7, Т. 2, Львів. - 2003. - С. 331 - 333.

6. ACSM position stand: The recomendent quantity and quality of exercise for diveloping and maintaing cardiorespiratory and muscular fitness in healthy adults // Medicine and Scince in Sport and Exercise. - 1990. - Vol. 22. - P. 263-274.

7. Brandon L. Effects of lower extremity strength training on functional mobility in older adults / L. Brandon, L. W. Boyette, D. Gaasch, A. Lloyd // J. Aging Phys. Act. -2000. - Vol. 8. - P. 214-227.

8. Kirk D. The handbook of physical education / D. Kirk, D. Mac Donald, M. Suliva.-Sage, 2006.-838 p.

9. Rokita A., Charvat. The planning of the physical classes education classes in order to satisfy interest in mobile activity of secondary school students in Brno, [in:] Conference proceedings of the International Scientific Conference. Physical Education and Sport. - 2000.

10. Rokita A. The time-table of physical education (PE) activities as an example of providing interest in mobile activity for students [in]: Prosseding of the 4 Annual Congrecc of the Europeen College of Sport Science, Rome. - 1999.

11. Wilmore J. H., Costill D. L. Physiology of sport and Exercise / Wilmore J. H., Costill D. L. - Champaigh: Human kinetics, 1992. - P. 189 - 191.

Размещено на Allbest.ru