Концептуально-методологічні особливості вимірювання передання цінностей від батьків до дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуально-методологічні особливості вимірювання передання цінностей від батьків до дітей

Хутка С. В., КовалевськаЮ. А.

Виконаний огляд сучасних досліджень передання цінностей між батьками та дітьми дозволив, у першому наближенні, виділити - у відповідності до того, наскільки повно діти реплікують ціннос-ті своїх батьків, і які процеси (внутрішньосімейні, мікро- та макросоціальні) сприяють (ре-)тран- сляції цінностей, такі три групи відповідних студій: дослідження передання культурних цінностей; дослідження передання цінностей, сформованих під впливом структурно-стратифікаційної позиції індивідів; дослідження, які вимірюють ретрансляцію особистих, одиничних, специфічних цінностей (наприклад, релігійності, політичних вподобань, моральних устоїв тощо).

Ключові слова: ціннісні орієнтації, передання цінностей між батьками та дітьми, вимірювання ретрансляції цінностей.

Ціннісні орієнтації складають основу моти-ваційних компонентів особистості, її поведінки, і дослідження передання цінностей становлять основу для вивчення поведінкових або структур-них трендів у суспільстві, прогнозуванні соці-альних явищ. Ретрансляція цінностей і цінніс-них орієнтацій від батьків до дітей становить специфічний предмет соціологічного аналізу, котрий не тільки залишається актуальним, а й привертає з часом більше уваги дослідників, суттєвою мірою - в рамках вивчення процесів соціалізації та соціальної адаптації. При цьому, відносно даної теми можна констатувати недо-статню її представленість на рівні вітчизняного соціологічного дискурсу, зокрема на рівні харак-теристики сучасного стану досліджень. Таким чином, метою представленої роботи є система-тизація концептуально-методологічних особли-востей підходів до вимірювання ретрансляції цінностей між батьками та дітьми.

Підходи до дослідження ціннісних зв'язків між батьками та дітьми

Питання відношення між особистістю та соці-альною структурою становить одну з класичних «вічних» соціологічних дослідницьких проблем. І саме дослідження впливу соціальної структури на ціннісні орієнтації індивідів у контексті пере- дання цінностей в родині входять у першу та основну групу відповідних студій, найвідоміши- ми серед яких є студії, започатковані Мелвіном Коном (M. Kohn) ще в 50-ті роки ХХ століття, ва-гоме значення котрих зауважує Н. Смелзер, зо-крема характеризуючи особливості соціологічно-© Хутка С. В., Ковалевська Ю. А., 2014 го аналізу соціалізації. Дійсно, М. Кон та його ко-леги одними із перших стали регулярно вивчати не лише на теоретичному, а й на емпіричному рів-ні, чи може соціальна структура впливати на фор-мування ціннісних орієнтацій у батьків та нащад-ків [2; 3; 6]. Проаналізувавши те, наскільки суттє-во соціально-структурні (а саме - класові та стратифікаційні) позиції батьків впливають на їх власні цінності та цінності їхніх дітей, а також процеси, котрими опосередковується відповідний вплив, М. Кон та його співавтори показали, що іс-нує взаємозв'язок між соціоструктурними обста-винами життя (а саме - позиціями у класовій, стратифікаційній та професійній структурах) та особистістю [2; 3; 6]. Зокрема, показано, що бать-ки, посідаючи різні структурні позиції та перебу-ваючи під впливом різних умов існування, інтер- налізують специфічний набір ціннісних орієнта-цій, які розглядають як бажані риси для соціалізації у власних дітей і, відповідно, переда-ють їм у подальшому в процесі соціалізації. цінність батьки діти

Дослідження М. Кона стимулювали низку студій щодо вивчення різних аспектів міжгене- раційного передання цінностей. Дж. Райт (J. Wright) [43] у США, Чін-Чан (Chin-Chan) [44] у Тайвані, П. Туфіс (P. Tufis) [42] у Румунії, Дж. Тудж (J. Tudge) [41] у США та Росії, реплі- куючи методику Кона, вивчали зв'язок соціаль-ного статусу з батьківськими цінностями, Т Лас- тер (T. Luster) та колеги [26] досліджували зв'язок класу, цінностей батьків з їхньою вихов-ною поведінкою та виховними практиками. В. Джекес (V. Gecas) [15] вивчав вплив позиції сім'ї на типи покарань, які батьки застосовують; дослідження Джекес і колег [15], проведене за методологією Кона, спрямоване на тестування гіпотези Кона про вплив соціально-класової по-зиції на виховні практики дітей, проте необхідно зауважити, що автори обмежилися вимірюван-ням соціоекономічного статусу індивіда та оцін-кою його впливу на наявні виховні практики в родині, хоча це швидше зміщене відтворення концептуальних висновків, отриманих Коном, ключова ідея якого полягала не у тому, що соці-альний клас впливає на ціннісні орієнтації бать-ків, а у тому, що обумовлені структурними пози-ціями відмінності умов життя батьків впливають на інтерналізацію ними різних цінностей і, сво-єю чергою, це впливає на структурацію батька-ми їхніх виховних практик. В Україні під керів-ництвом В. Хмелька - співавтора та колеги М. Кона - у 2000-х роках. було захищено декіль-ка робіт (зокрема, С. Цигічка) із відповідної те-матики (на жаль, неопублікованих). Т Бібларц (T Biblarz), В. Бенгстон (B. Bengston), А. Букур (A. Bukur) [38] проводили дослідження міжгене- раційної мобільності поколінь з імплікаціями, взятими з досліджень М. Кона. Окрім цього, з'являються дослідження П. Девіса-Кіна (P. Devis-Keane) [13], у якому вивчається вплив соціального класу сім'ї на успішність дітей, К. Меєр (K. Maier) [26] про вплив спеціальності батьків на освітні цінності дітей та В. Коен-Ска- лі (V. Cohen-Scali) [12] про вплив структурних характеристик сім'ї на вибір дітьми їхньої спеці-альності. Варто також виділити сукупність роз-відок, що зосереджувалися на дослідженні вну- трішньосімейних процесів, які стимулюють або затримують ретрансляцію цінностей до нащад-ків - це роботи авторів У Шонпфлюг (U. Schonpflug) [32], Д. Барні (D. Barni) [10], К. Тем (K. Tam) [37].

Другу групу складають роботи, присвячені ре-трансляції специфічних для тієї чи іншої культу-ри цінностей. Так, І. Альберт (I. Albert) [8], K. Хонг (X. Hong) [17], Г. Троммсдорф (G. Trom- msdorff) [39; 40] порівнюють передачу цінностей в індивідуалістичних та колективістських краї-нах. Р Фішер (R. Fisher) вимірює ступінь впливу культурних цінностей на конструювання особис- тісних цінностей [14]. Окремий фокус аналізу складає вивчення ціннісної соціалізації дітей із сі- мей-іммігрантів з колективістсько-орієнтованої країни в індивідуалістичу, відмінність батьків-ських практик у різних культурно-орієнтованих країнах У Шонпфлюг (U. Schonpflug) [33], К. Бьонке (K. Boehnke) [11], М. Хайні (M. Hynie) [18], Х. ^ма (H. Idema) [19]. Вплив певних ви-ховних практик на передачу цінностей до нащадків з різних культур вивчають А. Аавік (A. Aavik) [7],

А. Нафо (A. Knafo), Ш. Шварц (S. Schwartz) [21; 22]. Зауважимо, що під час огляду літератури не вдалося натрапити на праці, котрі акцентували б увагу на дослідженні внутрішньосімейного пере- дання цінностей до дітей-іммігрантів з індивідіу- алістичних країн за умов проживання в країнах колективістських.

Теоретичні моделі вимірювання зв'язку між цінностями батьків і дітей

Вимірювання ціннісного зв'язку у сім'ї бага-то в чому залежить від того, якими концептуаль-но-теоретичними принципами керується дослід-ник, як він характеризує внутрішньосімейні про-цеси, якими опосередковується передання цінностей від батьків до нащадків. Відповідно, це пов'язано і з тим, як конкретно концептуалі- зується феномен «передання цінностей» (диску-сію про визначення того, що є «ціннісні орієнта-ції», тут не наводимо, зважаючи на високий сту-пінь вивченості цього питання у науковій літературі, що, як представляється, не потребує додаткового обговорення). Так, Д. Барні визна-чає передання цінностей як сприйняття дітьми батьківських цінностей [9, с. 106-107]. Шонп-флюг визначає процес передання цінностей як такий, що результує в подібності батьківських та дитячих цінностей або соціальних орієнтацій [31, с. 230]. З метою включення більшої кількос-ті досліджень до аналізу, будемо вважати фактом передання цінностей ступінь подібності батьків-ських цінностей та / або батьківських соціаліза- ційних цінностей з цінностями дитини.

Процес передання цінностей у сім'ї є вкрай варіативним: вивчається як вплив структурних компонентів, так і культурного клімату на пере-дачу цінностей. Вимірювальна модель залежить від концептуалізації цінностей як таких. Деякі дослідники, скажімо, М. Кон, розглядають їх як певні бажані для виховання риси, тоді як Шварц визначає їх загальніше - як ідеї, що повинні бу-ти активованими під час поведінки індивіда. Відповідно до концептуалізації розробляється й інструментарій. Водночас можна зустріти й та-кий підхід, що застосовують дослідники С. Маєрс [29] та А. Ліфброер [25], котрі, вбачаю-чи у цінностях поведінкові паттерни, скерову-ють свій інструментарій на вивчення поведінко- вих паттернів, ігноруючи цінності як такі.

Соціалізація індивіда - це поступовий та комплексний процес набуття індивідом віталь-них соціальних характеристик, важливих для існування та функціонування у суспільстві. Ко-жен індивід проходить певні етапи життя, на кожному щаблі якого він перебуває під впливом різних структурних, інституційних, культурних елементів, інших індивідів, які скеровують йо-го соціалізацію. Комплексний, тому що на інди-віда впливають різні компоненти соціальної ре-альності, агенти соціалізації. Нові здобутки у соціології привели до переосмислення моделі соціалізації індивіда. Справді, на початку пере-дача цінностей, норм, експектації суспільства розглядалась як односторонній процес, де бать-ки частіше виступають активними трансмітте- рами, а діти - пасивними реципієнтами. Проте новітні теорії - структурації, дуальності струк-тури та агента - запропонували свіжий погляд на проблему інтеракції, дій індивідів загалом та соціалізацію індивіда зокрема.

Спрощена модель ціннісної соціалізації ста-рої школи виглядала б приблизно так: батьки, впливаючи на дітей, передають їм власні цін-ності, діти пасивно їх засвоюють. У сучасному контексті такий погляд на ціннісну соціаліза-цію викликає декілька зауважень. По-перше, в цій моделі участь дітей у процесі редукціону- ється до ролі певного пасивного одержувача, якому батьки намагаються нав'язати власні цін-ності. Зважаючи на те, що будь-яка інтеракція в соціології визначається як взаємодія (тобто, обидва актори є активними учасниками безпо-середньої взаємодії) двох акторів, наведена ви-ще модель виступає помітним спрощенням дій-сності: вона виключає агентність та рефлексив-ність дітей. По-друге, така модель фіксується на результаті передання цінностей, а не на без-посередньо процесі, особливостях передання цінностей. У зв'язку з цим, У Шонпфлюг ввела в обіг термін «пояси передання» («transmission belts») для позначення медіаторів при передан- ні цінностей між трансміттером та адаптером [32, с. 213]. Нарешті, не враховуються соціаль-ний контекст та біологічні чинники, які висту-пають фундаментом, на якому формується осо-бистість індивіда, а саме: як індивід інтерпре-тується та як відносно нього конструюються очікування у суспільстві через вплив раси, ген-деру, інших приписних статусів. Тому постає проблема формування таких парадигмальних засад, які б дозволяли уникати зазначених не-доліків і надавали релевантну модель для від-повідного аналізу.

Варто зауважити, що основу для вищезазна-чених моделей можуть становити ряд підходів, які буде розглянуто далі. Перший підхід, це мо-дель, запропонована Л. Кузунскі [22], спрямо-вана на подолання першої проблеми - однона- правленості зв'язку між батьками та дитиною: вводиться модель двонаправлених впливів, яка включає декілька рівнів. Перший, верхній рі-вень конструюють динамічні двонаправлені впливи контекстуальних чинників: однолітків, школи, ЗМІ тощо. Логічно також очікувати, що вплив контекстуальних чинників залежатиме від того, на якому етапі життя дитина перебу-ває. Наступний рівень моделі включає «Бать-ківську працюючу модель» та «Працюючу мо-дель дитини»: вони пов'язані з верхньою мо-деллю, перебувають під впливом та впливають на неї, проте не пов'язані між собою; включа-ють переконання, цінності, навички, мотиви, ставлення кожної групи індивідів. Термін «пра-цююча» особливо важливий, тому що він наго-лошує на агентності індивіда: здатність обду-мувати власні вчинки, приймати рішення тощо. Кожна модель для батьків та дитини включає екстерналізацію та інтерналізацію отриманої інформації, що впливає на взаємодію батьки- дитина. В ході взаємодії можливе виникнення таких процесів: конфлікт, кооперація, взаємо-впливи, споглядання та моделювання, які нале-жать до «узгодження» продуктів екстерналіза- ції батьків та дітей, та, як наступний крок, ін- терналізація таких продуктів. Така модель евристично важлива, тому що підкреслює ди-наміку відносин батьки-діти при ціннісній со-ціалізації.

Вищенаведена теорія значною мірою роз-ширює роль дітей у ціннісній соціалізації. Та-кож, варто додати, важливі висновки Грюсека і Гуднова [20, с. 241]. Інтерналізація цінностей дітьми має два ступені: на першому етапі діти мають розрізнити, усвідомити ті цінності, які батьки хочуть їм передати; на наступному - ді-ти сприймають (або відхиляють) батьківські цінності. Зважаючи на те, що зв'язок «батьки- дитина» розглядається як двонаправлений, така модель справедливою не лише для дітей, а й для батьків. Як бачимо, ця модель релевантна ось чому: вона динамічна; вона включає соціа-лізацію протягом життя (а не соціалізацію, яка триває до певного періоду або протягом декіль-кох періодів життя); вона є двонаправленою, тобто включає 1) агентність дітей та 2) вплив дітей на цінності батьків, внаслідок чого цін-ності батьків можуть змінюватися.

Еко-культурна модель [38], автором якої є Г. Троммсдорф, концентрується на переданні культурних паттернів. До теоретичної схеми входять такі компоненти: активні агенти (бать- ки-діти); їхні взаємовідносини, тобто медіато-ри, які кристалізуються у батьківських усві-домлених та неусвідомлених виховних практи-ках; зміст, суть повідомлення, що передається; культурний та соціоекономічний контекст, в якому ціннісна соціалізація відбувається, на-скільки він стабільний або проходить етап змін. Важливою є типологія напрямів передан- ня цінностей: горизонтальна (інтрагенерацій- на), вертикальна (інтергенераційна) та «скоше-на» (через соціальні інституції та інших аген-тів соціалізації) ціннісні соціалізації. На відміну від інших авторів, Г. Троммсдорф: 1) включає біологічне в теорію соціальної соціалізації (бі-ологічна потреба малюків у безпеці та відчутті належності) та 2) розглядає передання ціннос-тей як процес, що триває протягом життя інди-віда, а отже, його неможливо дослідити лише узявши за одиницю аналізу зв'язок батьки-ді- ти. Радше прослідковувати зв'язок через де-кілька генерацій однієї сім'ї.

Дещо з іншого боку проблема ціннісної со-ціалізації нащадків розглядається в розробле-ній В. Грольніком, Е. Дечі та Р. Раяном теорії самодетермінації [16]. Вона підступає до про-цесу соціалізації, вивчаючи дитину як активно-го актора, з внутрішньою мотивацією адаптува-тися до зовнішніх вимог соціальної реальності, що результує в інтерналізації нею цінностей та поведінки, які згодом вона вважатиме своїми власними. Саме такий результат ціннісної соці-алізації вважається успішним.

Вищеперераховані теоретичні моделі, на відміну від класичних, пояснюють значно по-вніше ціннісну соціалізацію дітей, а також змі-ну у ціннісних орієнтаціях їхніх батьків, а саме: вони концентруються на двонаправленості зв'язку батько-дитина; до уваги береться як ре-зультат, так і процес передання цінностей. Від-повідно, варто говорити про відносну передачу цінностей [38]: ступінь, до якого діти сприйма-ють цінності батьків; контролюються макро- структурні та макрокультурні характеристики соціальної реальності.

Підходи до оцінки процесу трансляції ціннісних орієнтацій між батьками та дітьми

Методики вимірювання ціннісного зв'язку між батьками та дітьми у дослідженнях М. Кона та колег.

Питання відбору методик для вимірювання ціннісного зв'язку між батьками та дитиною є од-ним із центральних серед дослідників. М. Кон у лонгітюдному дослідженні ціннісного зв'язку між батьками та дітьми виокремив два типи ціннісних наборів, які було зведено у два фактори другого по-рядку - самостійність та конформність. Для вимі-рювання індексу самостійності було виділено кон-цепт батьківських цінностей, який включав 13 ба-жаних характеристик [39, с. 111-112], серед яких: п'ять відображали цінування самостійності (напр., здоровий глузд та розсудливість); чотири відобра-жали цінування конформності (напр., мати гарні манери, послух перед батьками); чотири «філле- ри», які не належали ані до цінування конформ-ності, ані до самостійності (напр., здатність ладна-ти з іншими дітьми).

Проранжовані цінності розподілялися за балами [39, с. 112], з яких вибудовується індекс само-стійності. Такий самий метод застосовано до ви-мірювання ціннісних орєнтацій нащадків. Після вирахування значення індексу самостійності окремо для батьків та нащадків, їх розташували на континуумі, де найвищі бали означали най-більше цінування самостійності, а найменші - найбільше цінування конформності. Використан-ня псевдометричних шкал (коли випадки ранжу- ються на певному лінійному проміжку, як у індексі цінування самостійності у Кона) безумов-но закладає підґрунтя для отримання валідних да-них. Адже такі шкали є найчутливішими до інди-відуальних особливостей, що дозволяє повніше описати соціальні процеси в порівнянні з номі-нальними та порядковими, які розподіляють або ранжують респондентів за певними категоріями. Такий метод вимірювання гарантує обґрунтова-ність отриманих висновків. Крім того, надійність та валідність його методики підтверджено по-дальшими дослідженнями [41; 26].

Застосовуючи методику М. Кона для дослі-дження у Тайвані, Чін-Чан і колеги [44] мусили адаптувати інструментарій - набір ціннісних ха-рактеристик батьків для власної дитини. Цікаво, що після проведення статистичних процедур у дослідника утворилося чотири фактори - конформність, гармонійність, допитливість та само-обмеження. Оцінювати кожен індикатор респон-денти мусили відповідно до чотирипозиційної шкали, наведеної вище.

Отже, характерною рисою досліджень, у яких вивчається вплив структурно-класової по-зиції на ціннісні орієнтації, є, по-перше, вико-ристання інтегральних показників. Адже дослі-джувані латентні конструкти типу «соціального класу», «теплота сімейних стосунків» тощо не-можливо виміряти прямим способом. По-друге, використовувані інтегральні показники можна розділити на два типи: для 1) вимірювання ста-тусу сім'ї, батьків або одного з батьків, їхньої структурної чи класової позиції та 2) вимірю-вання ознаки - ціннісних орієнтацій, батьків-ських практик, - на формування яких вимірюва-тиметься вплив перших індексів.

Останнє питання, варте обговорення, стосу-ється релевантности застосованого М. Коном лон- гітюдного методу для фіксування передання цін-ностей до нащадків, а відтак - успішності або не-успішності ціннісної соціалізації. Привертає увагу пов'язана із цим логіка дослідження. Так, проводяться два ціннісні зрізи: перший з батька-ми щодо їхніх цінностей до дітей, через 10 років - з матерями та дітьми. Було доведено, що профе-сійна стратифікаційна позиція батька впливає на цінність, яку він хотів би, щоб мала його дитина. Тому припускається (і вже емпірично доведено), що батьки із нижчих та середніх класів через ви-ховні практики, організацію дозвілля дітей струк- турують життя дітей та передають власні ціннос-ті. Припустимо, таким чином батьки передавали дітям бажані цінності. Другий зріз відбувається, коли дітям вже виповнилося від 13 до 25 років. Відповідно, встановлюється стійка подібність між цінуванням самостійності батьком та дити-ною. Причому в евристичній моделі Кон розкри-ває важливість впливу освітньої самостійності ді-тей на цінування ними самостійності. Постає за-питання - чи справді міжгенераційна передача цінностей має місце? Можливо, це структуроване середовище, в якому зростає дитина, яке впливає на цінування самостійності. Цінності дітей не ви-мірювалися на початок дослідження. Вже відомо, що батьки структурують життя, діяльність своїх дітей (інтенційно та позасвідомо) відповідно до власних цінностей та бажаних цінностей для ди-тини. Тобто, соціальне середовище дитини з се-реднього класу вибудовуватиметься так, що не лише сім'я, а й дозвілля, гуртки, дитсадки, родин-ні зустрічі будуть транслювати їй важливість ці-нування самостійності. Також, можна припусти-ти, в старшому віці у школі або університеті (зва-жаючи на вікову дисперсію дітей-респондентів) діти структурують свою діяльність так, щоб мати змогу діяти відповідно до критеріїв та стандартів, які вони цінують. З'являється ефект, описаний Коном: створені дітьми соціальні умови будуть впливати на їхнє сприйняття реальності, тобто - відтворювати соціалізацію цінності самостійнос-ті. Може мати місце ефект “Zeitgeist” [10]: вплив загального ціннісного середовища на ціннісні орієнтації дітей. Тому варто знайти такий спосіб вивчення передання цінностей у сім'ї, який би до-зволив ґрунтовно підтвердити передачу цінності від батьків до нащадків у межах однієї сім'ї.

Відповідно до визначення ціннісних орієнта-цій як лонгітюдних керівних принципів, вивчен-ня ціннісної подібності в межах однієї генерації навряд чи принесе однозначно релевантні дані. Швидше одним з методів для оцінки ступеня пе-реважання ролі певної цінності має бути панель-ний метод дослідження для виявлення того, чи справді батьківські цінності стали цінностями нащадків. Спосіб вивчення динаміки ціннісних орієнтацій дитини протягом життя, автором яко-го є Г Троммсфдорф [40], і є надійним методом для виявлення динаміки ціннісного набору осо-бистості.

Дослідження впливу макросередовища на дина-міку передачі ціннісних орієнтацій.

У цій частині буде висвітлено такі проблеми: 1) вплив культурних ціннісних орієнтацій на суспільному рівні на динаміку передання цінніс-них орієнтацій; 2) тренд щодо збільшення ціну-вання самостійності, який проявився останнім часом. Такі проблеми варті обговорення, тому що певні методики доволі проблематично засто-сувати на суспільствах іншого типу (напр., вра-ховуючи проблеми, які виникли у дослідника під час адаптації ціннісної шкали М. Кона [42]). Зва-жаючи на те, що така проблема виникла із засто-суванням методики Кона, надалі обговорення проходитиме у контексті його інструментарію.

Часто, згадуючи про культурні ціннісні орі-єнтації населення на макрорівні, суспільство по-діляють на два типи: колективістські та індиві-дуалістичні. Яскравим прикладом країни, у якій найбільше цінується колективізм, є Китай, але це твердження, звісно, екстраполюється на краї-ни Східної Азії. І навпаки, найбільш яскраво ви-раженою індивідуалістичною країною вважа-ються США, а також країни Західної Європи.

Цінування самостійності сім'єю буде суттєво залежати від культурного контексту, в якому сім'я перебуває. Культурні цінності, відповідно до кон- цептуалізації індивідуальних цінностей у методо-логічному розділі, можна визначити як критерії бажаного, керівні принципи поведінки людей на соціетальному рівні. Ш. Шварц визначає культур-ні цінності як імпліцитні чи експліцитні пошире-ні ідеї про хороше, правильне і бажане у суспіль-стві [35, с. 3]. Зважаючи на те, що культура впли-ває на макроклімат у суспільстві, вона скеровуватиме роботу головних інституцій сус-пільства, тобто - формуватиме різні інституційні матриці залежно від культурного типу суспіль-ства. Інституції встановлюють «правила гри між індивідами [...] структурують повсякденне жит-тя, зменшуючи невизначеність» [4, с. 17]. Тому у кожному суспільстві сформовано різні інститу- ційні матриці з відповідними «правилами гри».

Батьки схильні при соціалізації нащадків на-давати перевагу цінностям, які переважають у суспільстві [37, с. 2]. Справді, батьки прагнуть виховати дитину так, щоб вона була найкраще адаптована до інституційних вимог суспільства, що скерує щоденні інтеракції та поведінку інди-віда - полегшить функціонування у соціумі. Та-кі мотиви регулюють виховну поведінку батьків щодо дітей. Тому, ігноруючи культурний макро-контекст при вивченні передання цінностей до нащадків, можна отримати суперечливі дані.

Може, скажімо, виявитися, що вагома частина працівників середнього класу у Китаї схильна цінувати конформність. Або навпаки, як вияви-ли емпіричні дослідження у США [17, с. 14], ро-бітники із нижчих класів більше схильні цінува-ти самостійність, автономність. Також Ш. Шварц [35, с. 22] дослідив вплив культурних цінностей на відношення людини до роботи і виявив, що, справді, робітники (вчителі), які живуть у кон-сервативно та ієрархічно орієнтованих країнах, схильні на індивідуальному рівні цінувати взає-мозалежність у групі, ієрархічність розподілу завдань, тоді як учителі з країн, де вище цінуєть-ся автономність, схильні переслідувати індиві-дуальні цілі у роботі, прагнуть до індивідуаль-ного кар'єрного росту та цінують креативність та автономність у роботі. Пам'ятаючи аксіому про вплив умов праці на ціннісні орієнтації інди-віда щодо нащадків (а також, припускаючи, що вчителюють респонденти не один рік), можна припустити, що у першому випадку цінність конформності буде переважати, а у другому - цінність автономності, самостійності. Звісно, такі висновки варто сприймати обережно. Не знаючи набору індикаторів, який Ш. Шварц ви-користовує для вимірювання індексів ієрархії, консервативності та автономності, і тому не ма-ючи змоги їх зіставити з індикаторами, які вико-ристовує М. Кон для вимірювання концепту са-мостійності, важко передбачити, наскільки зна-чним буде культурний вплив. Однак є підстави стверджувати, що такий культурний вплив буде присутній.

Друга проблема, на яку необхідно звернути увагу, це вже вищезгадані тренди у бік більшого цінування самостійності. Р. Інглхарт [20] пов'язує феномен переходу країн (дослідження проведено у країнах Західної Європи) до пост- матеріалістичних цінностей [20, с. 2] - до біль-шого цінування автономності, свободи самови-раження зі зміною цінування виживання, матері-ального забезпечення (трендів, які переважали до Другої світової війни). Вважається, що такі зміни відбуваються паралельно із змінами полі-тичного світогляду, релігійних орієнтацій та ген- дерних ролей у постіндустріальних суспільствах [20, с. 8]. Для перевірки вищенаведеної гіпотези Р. Інглхартом введено два набори індексів - ці-нування «світсько-раціональних» цінностей (всупереч традиційним) та цінування самовира-ження (всупереч виживанню). Наразі розгляне-мо другий тип цінностей. Проглянувши питан-ня, які утворюють індекс «виживання», можемо бачити, що, певною мірою, вони суголосні з ін-дикаторами, що будували вимір самостійності у дослідженні М. Кона. До прикладу, у шкалі Ін- глхарта (табл. 2) твердження «Коли робочих місць не вистачає, чоловік має більше прав на роботу, ніж жінка» та «Університетська освіта більш важлива для хлопчиків, ніж для дівчаток» суголосні з індикатором «Поводитись, як нале-жить хлопцю / дівчинці (чоловіку /дружині)», адже і ті, й ті відтворюють сексистські настрої суспільства. Також твердження в опитувальнику Р. Інглхарта «Толерантність не є важливою ха-рактеристикою для навчання дітей» та індикатор «Чуйність до інших» можуть, гіпотетично, обер-нено корелюватися. До цього, твердження «Фан-тазія (творча уява) не одна з найбільш важливих речей, якої навчають дітей» та індикатор «Заці-кавленість у тому, що і як відбувається» також гі-потетично можуть обернено-корелювати. Тобто, можна теоретично припустити, що індикатори у шкалах Р. Інглхарта та М. Кона мають певну смислову подібність. Таким чином, тренди, ви-явлені і доведені Р. Інглхартом, справджуються і для дослідження М. Кона. Цим, власне, і можна пояснити велике поцінування самостійності нижчим класом [17, с. 14]. Перехід до постінду- стріального етапу розвитку, коли матеріальні цінності відходять на другий план, ставлячи са- мореалізацію, автономність на перше місце, по-ставив під питання подальшу валідність методи-ки М. Кона щодо вивчення залежності батьків-ських цінностей від класової позиції, а тому - впливу класової позиції на ціннісні орієн-тації нащадків. Адже кожне наступне покоління (когорта) надає все більшої значимості самови-раженню. Постає питання розробки нового ін-струментарію для дослідження. Звісно, такі ви-сновки мають певні обмеження. По-перше, ця теорія є лише гіпотезою та потребує емпіричної перевірки. По-друге, такі висновки не можна розповсюджувати на суспільства з домінуван-ням колективізму як цінності.

Альтернативні методики вимірювання цінніс-ного зв'язку.

Існують альтернативні методики дослідження, що ґрунтувалися на підході до вимірювання цін-ностей, який розробив Ш. Шварц. Широко вико-ристовуються два їхні типи: Portrait Values Questionnaire (PVQ) та Schwartz Value Survey (SVS).

Шкала вимірювання ціннісних орієнтацій SVS є старою версією PVQ. Вона складається з 56 ціннісних найменувань, які респонденти оці-нюють відповідно до схожості профайлу до се-бе, відповідаючи на питання: «Наскільки Ви під-тримуєте кожну з наступних цінностей?». При проведенні дослідження Альберт та колеги [8] відійшли від класичної дев'ятибальної шкали Шварца (7 - «Найважливіша від усіх», 1 - «Най-менш важлива», 0 - «Не важлива», -1 - «Опонує моїм цінностям») і перетворили її на восьми- бальну (7 - «Найбільш важлива», 0 - «Не важли-ва взагалі») (повне віяло див. у табл. 2). Тромм- сдорф [39] видозмінила шкалу під час дослі-дження американських та румунських сімей, до якої включила лише 13 пунктів із 57: такі, що концентрувалися на вимірі «колективізм - інди-відуалізм». Також вона зменшила кількість пунктів шкали, залишивши лише 5 найменувань (5 - «Дуже важлива», 1 - «Зовсім не важлива»). Загалом, варто пам'ятати, що такі модифікації можуть призвести до появи систематичних по-милок, якщо шкала була «розрізана» на непро-порційні інтервали. Тому на кожному етапі роз-робки або модифікації шкал варто перевіряти, чи вона теоретично все ще вимірює модель адек-ватно.

Як зазначав Шварц, через складність SVS- шкали для сприйняття деякими респондентами, він вимушений був розробити нову, з простіши-ми формулюваннями, які підходили б широкому колу респондентів.

Опитувальник PVQ також вимірює особис- тісні ціннісні орієнтації індивідів. Ш. Шварцом було виділено 10 мотиваційно відмінних цінніс-них рис: самостійність, універсалізм, доброта, традиція, конформізм, безпека, влада, досягнен-ня, гедонізм, стимуляція, які є агрегованими по-казниками і вимірюються набором із 40 різних суджень. Кожен індекс включає в себе певний набір таких суджень. Наприклад, твердження «Придумувати нові ідеї та бути креативним для нього важливо. Він любить робити речі у влас-ний оригінальний спосіб» [37, с. 55] описує са-мостійну особу. Для вимірювання ціннісної орі-єнтації особи, вона повинна відповісти на пи-тання: «Наскільки ви схожі на цю людину?» [37, с. 55]. Шкала є шестибальною і варіюється від 6 - «Дуже схожий на мене» до 1 - «Зовсім на мене не схожий», за нею респондент повинен визначити свою схожіть або несхожіть з кожним портретом. Такий тип шкалування широко вико-ристовується як самим Ш. Шварцом, так і інши-ми дослідниками [10; 33; 31; 15].

Варто зазначити, що дослідники мають тра-дицію адаптувати опитувальники до цілей влас-ного дослідження. Так, маючи на меті [22, с. 240] виміряти батьківські соціалізаційні цінності та цінності, сприйняті підлітками, респондентів просили відповісти на адаптовані запитання ти-пу «Як би Ви хотіли, щоб Ваш син/ дочка відповів/-ла на це запитання?» та відповідно «Як би Ваш батько/ мати хотів/-ла, щоб Ви відповіли на це запитання?».

Ще буде розглянуто спеціально розроблені шкали для вимірювання одиничних ціннісних орієнтацій індивіда або специфічних ціннісних характеристик: вимірювання цінності «прожити захоплююче життя» [8], моральних цінностей [9], традиційних азіатських культурних ціннос-тей [18] та цінностей-уявлень щодо тендерних відношень [19]. Для вимірювання передання азі-атських цінностей - таких, як конформність, гармонійність, традиційність, емоційний само-контроль, - використовувалась Asian Values Scale (AVS). Оригінальна шкала містить 36 пунктів, які респондент повинен проранжувати (від 1 - «Повністю не погоджуюсь» до 7 - «По-вністю згоден»), відповідно до того, наскільки він згоден або не згоден з певним твердженням. Знаково, що пункти шкали знаходяться на від-носно рівному інтервалі один від одного, що вже свідчить про валідний інструментальний апарат. Ця шкала використовувалась у дослідженні пе-редання цінностей у сім'ях-іммігрантах з Азії, що проживають в Америці [18]. Згідно з метою свого дослідження, дослідник залишив у шкалі лише 17 пунктів (які саме - вказано не було). Прикладом шкали у другому випадку слугує Sex Role Orientations (SRO-S) scale, яка вимірює сту-пінь консервативності щодо гендерного розподі-лу влади та обов'язків між чоловіками та жінка-ми. У дослідженні була використана скорочена версія такої шкали [20, с. 88]. Респондентам про-понується проранжувати твердження типу: «У випадку сварки між чоловіком та дружиною, за чоловіком завжди повинно бути останнє слово» [20, с. 88] за шкалою від 1 - «Повністю не пого-джуюсь» до 4 - «Повністю погоджуюсь». Таке шкалування відповідей швидше можна віднести до номінального типу шкал, які зазвичай вважа-ються не надто надійними. Адже, як зазначало-ся, чим більше пунктів має шкала, тим вища на-повненість шкали, тим надійнішими та точними будуть результати. Однак для цілей досліджен-ня, можливо, така шкала є прийнятним варіан-том. У таблиці 1 представлено узагальнену схе-му методик вимірювання ціннісних орієнтацій.

Насамкінець варто зазначити про некорек-тність підібраного інструментарію у досліджен-ні А. Ліфброера [25] при вивченні міжгенерацій- ного передання біхевіоральних паттернів, до ев-ристичної моделі якого включалися ціннісні орієнтації батьків та дітей. Для цього автор вио-кремив два індикатори для вимірювання цінностей. «Частота відвідування церкви?» утворюва-ла перший індикатор та була закодована як час-тота відвідування церкви протягом тижня. Наступний називався «Ставлення до сімейного життя», за яким вимірювалася важливість шлю-бу, розподіл обов'язків у сім'ї тощо. Постає пи-тання адекватності такої шкали для вимірюван-ня ціннісних орієнтацій батьків та дітей для по-дальшого їхнього порівняння. Відповідно, варто перевірити, наскільки надійними є результати дослідження. Використавши таку методику, ав-тор показав, що на певних етапах життя ставлен-ня батьків та дітей до певних об'єктів або явищ були подібними або відмінними.

Таким чином, методики, використовувані до-слідниками, залежали від цілей та культурного типу суспільства, у якому проводилося дослі-дження. Тип використовуваної шкали абсолют-но залежить від цілей дослідження: чи дослід-ник хоче вимірювати ціннісний зв'язок між бать-ком та дитиною, сформований під впливом соціально-структурної позиції сім'ї, чи дослід-ник має на меті лише констатувати подібність цінностей у певному часовому проміжку, на пев-ному етапі життя індивідів. Переваги та недолі-ки кожного виду шкал простежуємо у таблиці 2.

Проаналізувавши всі шкали, можна сказати, що найбільш універсальними є шкали PVQ і SVS Ш. Шварца, тому що вони охоплюють най- ширшу ціннісну варіативність у суспільстві. Прикладом якісної шкали вимірювання певної ознаки слугує культурно-сфокусований опиту- вальник AVS щодо ціннісних орієнтацій сімей- іммігрантів. Грамотно побудована шкала гаран-тує коректність та валідність отриманих даних. Увагу привертають також неграмотно побудова-ні шкали як приклади недорозробленого інстру-ментарію, що може призвести до систематичних помилок у вимірюванні.

Висновки

Типологія процесу передання цінностей у сім'ї є вкрай варіативною: вивчається як вплив структурних компонентів, так і культурного клі-мату на передачу цінностей. Вимірювальні моде-лі ретрансляції цінностей потребують 1) концен-трації на двонаправленості зв'язку батько-дитина; 2) уваги як до результату, так і до процесу передання цінностей та контролювання макро- структурних та макрокультурних характеристик соціальної реальності.

Існує необхідність експліцитного розрізнен-ня між впливом цінностей батька та матері, що можуть різним чином та з різною інтенсивністю впливати на інтерналізацію дітьми цінностей. Представлені теорії приховують цю проблему за терміном «інтерналізація цінностей дитиною», ма-ючи на увазі селективність дітей у сприйнятті цін-ностей. При конструюванні вимірювальної моделі потрібно зважати на цей впливовий чинник.

Досліджуючи вплив культурного контексту, найчастіше використовують підхід, започаткова-ний Ш. Шварцом. SVS-шкала є надійною завдяки восьмипунктному віялу відповідей, що розподі-лені на відносно рівні інтервали на певному про-міжку, що гарантує валідність інструментарію. Проте, як зазначає сам дослідник, вона є засклад- ною для сприйняття певними групами населення. Розроблена PVQ-шкала не має такого недоліку: простота викладу пунктів шкали та спрощене вія-ло відповідей гарантують зменшення статистич-них помилок. Універсальність використання та-ких шкал полягає у відсутності необхідності адаптації пунктів шкали та віяла відповідей для дослідження у різних регіонах світу. Такий тип шкали також уможливлює дослідження особли-востей передання цінностей у сім'ї.

Досліджуючи передання особливих цінніс-них орієнтацій від батьків до дітей, дослідники використовують різні методики вимірювання. Проаналізовані шкали AVS і SRO-S можуть ви-користовуватися для досягнення специфічних цілей у дослідженні, що скорочує можливість їх-нього використання для вивчення ширшого діа-пазону дослідницьких проблем. Проте варто взяти до уваги детально розроблені пункти віяла відповідей у шкалі AVS, які з високою точністю покривають особистісну варіативність розподі-лу певних ціннісних орієнтацій особистості.

Список літератури

1. Девятко И. Ф. Качество измерения. Социологические индексы и шкалы. Гл. 6 // Методы социологического иссле-дования / И. Ф Девятко ; [ред. М. Г. Тюлькина, отв. за вып. Л. Е. Петрова]. - Екатеринбург : Изд-во Уральского ун-та, 1998. - С. 103-123.

2. Кон М. Л. Соціальні класи та відношення батьки-діти: ін-терпретація // Соціальні структури і особистість : дослі-дження Мелвіна Л. Кона та його співпрацівників ; [пер. з англ. і ред. В. Є. Хмелька]. - К. : Вид. дім «КМ Академія»,

2007. - Розд. 1. - С. 32^4.

3. Кон М. Л. Стратифікація, професія та орієнтації // Соціальні структури і особистість : дослідження Мелвіна Л. Кона та його співпрацівників ; [пер. з англ. і ред. В. Є. Хмелька]. - К. : Вид. дім «КМ Академія», 2007. - Розд. 2. - С. 70-94.

4. Норт Д. Вступ до проблеми інституцій та інституційної змі-ни // Інституції, інституційна зміна та функціонування еко-номіки / Д. Норт ; [пер. І. Дзюби]. - К. : Основи, 2000. - С. 11-21.

5. Паніна Н. В. Аналіз і проблема вимірювання. Лекція 7 / Н. В. Паніна ; [наук. ред. М. М. Чурилов] // Технологія со-ціологічного дослідження : курс лекцій. - К. : Наукова дум-ка, 1996. - С. 147-166.

6. Соціальна структура та передача цінностей у сім'ї / М. Кон, К. Сломчинський, К. Шоенбах // Соціальні структури і осо-бистість : дослідження Мелвіна Л. Кона та його співпраців-ників ; [пер. з англ. і ред. В. Є. Хмелька]. - К. : Вид. дім «КМ Академія», 2007. - Розд. 12. - С. 274-300.

7. Aavik A. Parenting Practices and Personal Values: Comparison Between Parents Of Institutionalized And Non- Institutionalized Adolescents / A. Aavik, T. Aavik,

J. Korgesaar // Journal of the Humanities and Social Sciences. - 2006. - Vol. 10, No. 1. - P 44-56.

8. Albert I. Intergenerational Transmission of Values in Different Cultural Contexts: A Study in Germany and Indonesia [Electronic resource] / I. Albert, G. Trommsdorff, L. Wisnubrata. - Mode of access: http://www.iaccp.org/drupal/sites/default/files/spetses_ pdf/24_Albert.pdf. - Title from the screen.

9. April T. Parent And Peer Influences: Their Role in Predicting Adolescent Moral Values and Delinquent Behavior [Electronic resource] / M. T. April. - Mode of access: http://digitool. library.colostate.edu///exlibris/dtl/d3_1/apache_media/L2V4b GlicmlzL2R0bC9kM18xL2FwYWNoZV9tZWRpYS8xMjA1 MTg=.pdf. - Title from the screen.

10. Value Transmission in the Family: Do Adolescents Accept the Values Their Parents Want to Transmit? / D. Barni, S. Ranieri, E. Scabini, R. Rosnati // Journal of Moral Education. - 2011. - No. 1. - P. 105-121.

11. Boehnke K. Value Transmission and Zeitgeist Revisited /

K. Boehnke, A. Hadjar, D. Baier ; [ed. by U. Schonpflug] // Cultural Transmission: Psychological, Developmental, Social, and Methodological Aspects. - Cambridge University Press, 2009. - P. 441-460.

12. Cohen-Scali V. The Influence of Family, Social, and Work Socialization on the Construction of the Professional Identity of Young Adults / V. Cohen-Scali // Journal of Career Development. - 2003. - Vol. 29. - No. 4. - P. 237-249.

13. Davis-Kean P. The Influence of Parent Education and Family Income on Child Achievement: The Indirect Role of Parental Expectations and the Home Environment / P. Davis-Kean // Journal of Family Psychology. - 2005. - Vol. 19, No. 2 - P. 294-304.