Главная Коллекция "Revolution" Педагогика Методи контролю

Методи контролю

Методика навчання спеціальності як педагогічна наука, яка вивчає закономірності навчально-виховного процесу при вивченні спеціальності. Відбір навчального матеріалу, роль кожного предмета з даної спеціальності, підбір елементів дидактичної системи.

Рубрика Педагогика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 05.12.2018
Размер файла 75,5 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи контролю

Зміст

  • Вступ
  • І. Контроль знань, умінь та навиків
  • І.1 Загальні положення
  • І.2 Традиційні методи контролю
  • І.3 Нетрадиційні форми завдань для студентів
  • І.4 Самоперевірка і самоконтроль
  • Висновок
  • Список літературних джерел

Вступ

В сучасних умовах, в умовах ринкової трансформації економіки України незмірно зростає значення формування гармонійно розвинутої, суспільно активної людини, посилення виховної функції вищої школи. В зв'язку з цим потрібно прищеплювати майбутнім спеціалістам навики і уміння творчого застосування методів пізнання в реалізації програм економічного та соціального розвитку.

Сьогодні завдання не тільки у тому, щоб дати молодому спеціалісту знання, а в тому, щоб сформувати потребу в них, виховати прагнення до їх постійного оновлення, власного удосконалення.

Актуальним завданням є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше утвердження її національного характеру. Мають постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. Критичним залишається стан фінансування освіти і науки, недостатнім є рівень оплати праці працівників освіти і науки.

Необхідно істотно зміцнити навчально-матеріальну базу, здійснити комп'ютеризацію навчальних закладів, впровадити інформаційні технології, забезпечити ефективну підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, запровадити нові економічні та управлінські механізми розвитку освіти.

Методика навчання спеціальності - це педагогічна наука, яка вивчає закономірності навчально-виховного процесу при вивченні спеціальності.

Методика навчання предмета (часткова методика) - це педагогічна наука, яка вивчає закономірності навчально-виховного процесу з конкретного предмета.

Завдання методики навчання спеціальності: відбір навчального матеріалу, встановлення ролі і значення кожного предмета з даної спеціальності, підбір елементів дидактичної системи (форм, методів, правил, засобів), розробка комплексу науково-методичного забезпечення з спеціальності. Часткова методика не є зібранням рецептів для викладача. Це наука, положення і висновки якої базуються на знаннях закономірностей підготовки спеціалістів та процесу навчання предметів, відповідно досягнень загальної теорії навчання і виховання. Завдання часткових методик: відбір навчального матеріалу з предмета, вияв комплексу педагогічних умов, які забезпечують високий рівень освіти і виховання студентів з даного предмета, розробка, на основі одержаних наукових результатів, методичних рекомендацій, запровадження даних рекомендацій у практику, підбір елементів дидактичної системи, розробка комплексу науково-методичного забезпечення з предмета.

Зміст навчального предмета - це система визначених знань, умінь та навичок студентів з предмета в поєднанні з їх творчою діяльністю і емоційно-вольовим вихованням. У зв'язку з розвитком науки зміст спеціальних предметів потребує постійних доповнень. Документом, який визначає обсяг і зміст предмета є навчальна програма.

Навчальний предмет - це спеціально відібраний і дидактично оброблений матеріал науки, який підлягає вивченню. Він розкриває основні категорії науки, підтримує логічний зв'язок і послідовність в розташуванні компонентів науки в галузі.

Кожний навчальний предмет, а особливо спеціальний, має дидактичні, методичні і професіональні особливості і вимагає спеціальної методики викладання.

Одним із компонентів методики навчання, засобом реалізації мети навчання є контроль знань студентів.

спеціальність навчальний матеріал дидактична система

І. Контроль знань, умінь та навиків

І.1 Загальні положення

Важливу роль у підвищенні ефективності навчання відіграє контроль, що має здійснюватися за двома взаємопов'язаними напрямами: вдосконалення педагогічного контролю за результатами навчальної роботи і розвиток самоконтролю студентів у процесі вивчення ними дисципліни.

Систематичний контроль дає повну інформацію про якісний рівень навчального процесу. Він має важливе значення як для викладачів, так і для студентів. Студенту контроль допомагає об'єктивно оцінювати свої знання, сприяє систематичності в роботі над програмним матеріалом, стимулює самостійну роботу, формує кваліфікованого фахівця.

Про частоту і глибину контролю, від яких залежить ефективність самостійної роботи говориться в роботах Н.Ф. Тализіної, яка довела, що він не може здійснюватися неперервно; контролю підлягають продукти, результати кожної операції дії [8].

Цільове призначення контролю наступне:

ь провіряти глибину і якість набутих студентами знань, вмінь і навиків, степінь виявів самостійності і творчості студентів при рішенні теоретичний і практичний завдань, їх методологічну підготовку;

ь сприяти повторенню і закріпленню знань, вмінь і навиків, з'ясуванню студентами суті явищ, процесів, закономірностей тощо;

ь служити джерелом інформації про досягнення і упущення в теоретичній і практичній підготовці студентів;

ь стимулювати навчальну діяльність студента, активізувати його пізнавальні сили і енергію [1].

Контроль виконує навчальну, методичну, коригуючи, діагностичну, виховну функцію. Викладач вчасно доводить інформацію і мету контролю, а студент отримує результати контролю, які відповідно до критеріїв оцінювання виражається в певних балах. Одночасно з цим здійснюється корекція процесу навчання як за змістом, так і за методами роботи.

Для того, щоб показати взаємозв'язок системи контролю і навчання можна скористатися схемою Л.П. Романишиної (схема 1) [6].

Схема підтверджує, що одним із засобів реалізації мети навчання є контроль, який об'єднує типи, види, форми і засоби контролю, що між собою взаємопов'язані і відповідають меті навчання. Результат навчання буде залежати від повноти охоплення контролем всіх його етапів.

Навчальна діяльність студентів контролюється на протязі всього періоду навчання. Контроль ділиться на поточний (міжсесійний) і підсумковий - в період сесії. Заключним етапом контролю являються державні екзамени і захист дипломних проектів чи робіт.

Формуючи зміст програми потрібно передбачати вхідний, поточний і модульний контроль, індивідуальний контроль при виконанні практичних розрахунків. В зміст контролю повинні входити матеріали самостійної роботи.

Контроль здійснюється в усній чи письмовій формі, нерідко - з використанням програмованих завдань, контролюючих пристроїв і комп'ютерів.

Поточному контролю відводиться незначна частина заняття, щоб без поспіху викласти новий матеріал і закріпити отриману інформацію.

Цільове призначення екзамену заключається в оцінюванні рівня і якості отриманих теоретичних знань, їх міцності; ступені розвитку мислення; вміння самостійно працювати; вміння синтезувати отримані знання і використовувати їх при рішенні практичних задач.

Схема 1. Взаємозв'язок складових контролю і навчання.

Екзамен являється важливою формою підготовки студента до майбутньої професіональної діяльності, оскільки сприяє вихованню певних морально-вольових якостей, необхідних молодому спеціалісту: швидко і безпомилково приймати потрібне рішення; проявляти волю і наполегливість в досягненні мети; вміти логічно мислити тощо [1].

Критерії оцінювання завдань і контрольних робіт повинні бути відомі студентам. Наприклад, по предмету “Будівельна справа” студентам видається графік - щоденник, де зазначено види планових завдань і критерії оцінювання різних видів контролю.

На ряду з іншими видами контролю на сучасному етапі широко використовується рейтинговий контроль знань.

Рейтинг студента визначається до початку вивчення тем наступного модуля і записується в спеціальний журнал викладача. Якщо студент незадоволений набраною кількістю балів за модуль, він може підвищити свій рейтинг, виконавши додаткові види завдань, опрацювавши матеріал тем модуля.

Існує система додаткових балів, яка враховує своєчасність виконання і здачі завдань. За відвідування занять без пропусків в межах одного модуля може додаватися 10 балів. За виготовлення експонатів на виставку народної творчості студент може отримати додаткову кількість балів. Оцінюється участь у предметних олімпіадах, конкурсах загально - технікумівського рівня.

Сумарний рейтинг, що включає результати всіх видів контролю знань за прийнятим критерієм оцінок переводиться в 5-бальну систему, де рейтинг у 60-78% від максимальної кількості балів по рейтингу відповідає оцінці “задовільно”, 79-89 % - “добре”, 90-100 % - “відмінно”.

Студенти, які виконали всі завдання і захистили їх у всіх модулях курсу, відвідували лекції та набрали за результатами рейтингового контролю необхідну кількість балів - досягли базового рівня знань і тому звільняються від екзамену. Студент має право відмовитися від запропонованої оцінки і претендувати на її підвищення на екзамені. Оцінка, отримана на екзамені, є остаточною незалежно від попередньої, отриманої за середнім балом.

Проведені дослідження показують, що студенти з розумінням відносяться до рейтингової оцінки знань і вважають її більш об'єктивною (60 %), такою що стимулює їх навчальну діяльність (75 %). За відміну рейтингової оцінки знань висловились тільки 29 % респондентів - за даними досліджень, які проводилися в Оріхівському сільськогосподарському технікумі [2].

Рейтинговий контроль знань ведеться традиційними і нетрадиційними методами: розминка, аналітичні диктанти, тести, кросворди, “брейн-ринг”, аналіз рефератів.

І.2 Традиційні методи контролю

Використовуючи різні методи контролю знань студентів, можна відмітити, що тільки комплексне застосування всіх методів контролю дозволяє об'єктивно виявляти динаміку формування системи знань і вмінь студентів.

Кожний метод контролю має свої переваги і недоліки, і тільки правильне і педагогічно цілеспрямоване поєднання всіх їх сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу [9].

Контрольна робота, пише В.Ф. Шаталов, - “вищий етап самостійності в роботі учня. Контрольна робота закінчується обов'язковим оцінюванням всіх без виключення, учнів., відсутні пишуть аналогічну роботу зразу ж після повернення." [10].

Проведення контрольних робіт - це механізм виявлення і оцінки результатів проведених дій. Але для того щоб оцінити результат, необхідно знати норми як бажані результати навчальної праці. Порівнюючи фактичний результат з нормою, отримують оцінку.

Оцінки залежать не тільки від результативності навчальних дій студента, але і від того, наскільки коректно задані норми. Завишування норм і вимог веде до небажаної напруги, викликає стан тревоги, невпевненості, відмову від роботи. Заниження норм викликає стан самовдоволення, благодушності і неробства, паралізує активність. Крайності в нормах призводять до зниження ефективності всієї системи самостійної роботи студентів.

Особливе місце серед методів контролю займає тестування - науково обґрунтована система тестових завдань, валідних за змістом, трудомісткістю, розпізнавальною здатністю тощо.

Тест повинен мати чітко визначене місце в системі контролю і виконувати свої діагностичні функції, вписуючись в існуючу в навчальному закладі практику навчання, стимулюючи її вдосконалення через систему оперативного зворотного зв'язку [7].

Конкретні пропозиції щодо правильності побудови тестів дає Підласий І.П. [4], відмічаючи, що тести повинні бути відносно короткостроковими, тобто не потребувати великих витрат часу; однозначними, тобто не допускати вільного тлумачення тестового завдання; відносно короткими, які вимагають стислих відповідей; інформаційними, тобто такими, які забезпечують можливість співвідношення кількісної оцінки за виконання тесту; зручними, тобто придатними для широкого практичного застосування - вимірювання рівня навчання найбільш можливого широкого контингенту студентів, які опановують однаковим об'ємом знань на одному й тому ж рівні.

Усне опитування - найбільш поширений метод контролю знань студентів. При ньому встановлюється безпосередній контакт між викладачем та студентом. Викладач отримує широкі можливості для вивчення особливостей засвоєння студентами навчального матеріалу.

Може використовуватися фронтальний, індивідуальний і комбінований методи опитування студентів.

Однією з форм контролю є бліцопитування. За 5-7 хвилин педагог задає до 15 питань і одержує на них відповіді. Бліцопитування застосовують для з'ясування готовності групи до сприймання нового матеріалу.

При бліцопитуванні викладач (або студент, який готував бліцопитування вдома) задає питання всій групі, викликаючи для відповіді трьох студентів. Якщо ніхто із трійки не зміг відповісти, то їм на допомогу приходять інші студенти групи.

Питання для бліцопитування не потребують багато часу для обдумування і передбачають коротку відповідь по суті питання.

Письмові завдання. Завдяки письмовій перевірці знань студентів викладач має можливість за короткий час зібрати матеріал про те, як засвоїли всі студенти групи тему або розділ, окремі важливі питання програми.

З цією метою найчастіше застосовують тести, диктанти, пізнавальні і коментовані вправи, коментоване розв'язування розрахункових задач, експериментальні завдання.

Додатковою формою контролю знань студентів є виступи з рефератами, повідомленнями. Робота над рефератами спонукає студентів до активної пошукової, творчої роботи, до власного осмислення історичних процесів і явищ. Студенти набувають навичок творчої самостійної роботи з літературою, вміння публічно висловлювати свої думки, поглиблювати свої знання, конкретизувати їх.

Застосування кросвордів, словограм, чайвордів та інших словесних ігор під час опитування викликає інтерес до теми, пожвавлює темп проведення заняття.

Багатьом викладачам подобається такий метод контролю, як диктант. На написання диктантів потрібно від 10 до 15 хвилин. Диктанти проводять найчастіше в 2-х.3-х варіантах. Після виконання вправи зачитуються правильні відповіді і студентам пропонується перевірити свої записи і виправити помилки.

За допомогою диктантів викладачі технічних дисциплін перевіряють знання формул і формулювання законів, означення понять, засвоєння і правильне написання фізичних термінів, символічних позначень, знання системи одиниць і фізичних величин [9].

Розв'язування задач вимагає від студентів уміння користуватися поняттями, що формуються в даній темі, і знаннями, набутими при вивченні попередніх тем. За допомогою задач викладач перевіряє, як студенти засвоїли певну систему знань. Використовуються задачі для усного, письмового та експериментального розв'язування.

І.3 Нетрадиційні форми завдань для студентів

Завдання для домашньої роботи спрямовані на:

ь засвоєння нових знань (теоретичне);

ь формування навичок і вмінь (емпіричне);

ь застосування знань, вмінь і навиків (практичне);

ь узагальнення і систематизацію (узагальнююче);

ь підготовку до засвоєння нових знань (підготовче, пропедевтичне);

ь проективне завдання для самостійного виконання.

Різноманітність форм завдань, їх особисте сприйняття дозволяє суттєво активізувати самостійну роботу студентів.

Задачі з неповною системою орієнтирів.

Такі задачі не мають запитань, в умові яких наведено певні величини, а студенти мають самостійно сформулювати запитання до задачі, тобто визначити, які саме параметри можна знайти. Одна задача комплексно може охоплювати зміст значної частини матеріалу, причому студенти не лише розв'язують задачу, а й конструюють її. При рішенні таких задач присутня змагальність за краще, більш повне й ґрунтовніше розв'язання таких задач, відбувається диференційований і індивідуальний підхід до навчання (слабші студенти можуть знайти меншу кількість розв'язків задачі).

До цього ж типу можна віднести і графічні задачі без запитання, коли за заданим графіком студенти намагаються визначити максимум можливих параметрів, а також досліджують, яких даних бракує для визначення тієї чи іншої величини.

Зворотні задачі.

Яскраво виражені риси проблемності мають так звані зворотні задачі, в яких сформульовано запитання, але не даються відомі величини. Такі завдання програмують цілий комплекс розумових дій, які розвивають творчі здібності студентів (зокрема швидку переорієнтацію ходу міркувань з прямого на зворотній). Саме тому ці завдання мають значний розливальний зміст, аніж традиційні задачі.

Синтетичний спосіб розв'язування задач.

За допомогою стрілок та інших опор можна наочно моделювати структуру як аналітичного так і синтетичного способу розв'язування задач, при чому використовуються як детальні схеми, так і стислі (блок-схеми). Уміння самостійно розробляти такі схеми характеризує рівень пізнавальної діяльності студента. При рішенні задач варто застосовувати також алгоритмізацію, розчленування складної задачі на кілька простих.

Складання узагальнюючих конспектів.

Робота над узагальнюючими конспектами - це творчість студентів особливого роду. Студенти самостійно, з урахуванням власних можливостей і здібностей знаходять, удосконалюють і доводять до рівня раціональних автоматизованих навичок операційно-процедурний бік пізнавальних процесів. Вони вчаться осмислювати логічну структуру матеріалу, виокремлювати головне, групувати і класифікувати наукові поняття, наочно і компактно моделювати образні орієнтири, що забезпечують цілісне сприйняття, узагальнене розуміння розділу, теми і, нарешті, всього матеріалу. Усе це в загалом допомагає активізації розумової діяльності, переходу від розгорнутої інформації до стислих смислових або ключових опор, і, навпаки, - від логічних орієнтирів до максимальної деталізації матеріалу [5].

Завдання, пов'язані з роботою над книгою і іншими джерелами інформації.

Завдання 1. Пошук науково-технічної інформації по темі. Мета: навчитися здійснювати пошук необхідних джерел інформації, т.п. виробити уміння орієнтуватися в системі пошуку, вміння вибирати найбільш раціональну схему пошуку інформації, набути навиків використання додаткових джерел, інформаційних і бібліографічних матеріалів.

Завдання 2. Складання переліку сторінок і абзаців книги, де знаходяться матеріали по заданій темі.

Це завдання орієнтує на засвоєння методики переглядового читання книги, її частини. Складений перелік дасть економію часу, якщо з цим джерелом студенту необхідно буде працювати іще не раз.

Завдання 3. Складання плану статті, книги, її глави. Продукт діяльності студента при виконанні цього завдання - план, який являє розширений зміст книги, глави, статті т.п. Докладність змісту - це вимога завдання.

Завдання 4. Складання конспекту по матеріалам певної глави, певної книги. В конспекті потрібно виділити логічні зв'язки між окремими положеннями. На умовні виписки-цитати потрібно дати посилання на сторінки (абзаци) в підручнику.

Завдання 5. Складання конспекту-таблиці по певним матеріалам підручника. Обов'язково вказуються дані. які потрібно відобразити в цій таблиці.

Завдання 6. Потрібно скласти структурно-логічну схему по матеріалам певної глави підручника.

Завдання 7. Потрібно скласти словник термінів, понять і визначень по матеріалам певного параграфу чи глави підручника. Дати точне визначення кожному новому слову, яке зустрінеться в тексті, спеціальному терміну, поняттю. Спеціальні терміни, поняття і визначення потрібно розташувати в алфавітному порядку.

І.4 Самоперевірка і самоконтроль

В психолого-педагогічній літературі відображені різноманітні підходи до визначення сутності самоконтролю. Автори одних робіт розглядають самоконтроль як властивість особистості в широкому розумінні цього слова. Інші автори вважають самоконтроль актом розумової діяльності людини (формою виявлення і розвитку самосвідомості, мислення, якістю розуму, ознакою його критичності, дисципліни). В багатьох роботах самоконтроль визначається як компонент навчальної діяльності студента, який заключається в аналізі і регулюванні її протікання і результатів, або як вміння (навик, звичка) контролювати свою діяльність і виправляти помилки.

Самоконтроль - явище складне і багатогранне.

Самоконтроль - це властивість особистості, пов'язана з виявом активності і самостійності, структурний елемент процесу самовиховання, до функцій якого відносяться керування людиною своєю діяльністю і поведінкою [3]. Самоконтроль сприяє розвитку мислення. Класифікація самоконтролю проводиться на основі різних ознак:

· за елементами, які входять в самоконтроль:

ь констатуючий;

ь коректуючий.

· за способами отримання інформації про проходження виконуваної операції:

ь безпосередній;

ь опосередкований;

· по тому, які органи відчуттів приймають участь в оцінюванні виконуваної операції:

ь м'язово-рухомий;

ь зоровий;

ь слуховий;

ь комбінований;

· за формами організації роботи студентів:

ь фронтальний;

ь індивідуальний;

ь взаємоперевірка.

До структурних ланок самоконтролю відносяться:

ь з'ясування студентами мети діяльності і початкове ознайомлення з кінцевим результатом і способами його отримання, з якими вони будуть порівнювати використовувані ними прийоми роботи і отриманий результат;

ь звірення ходу роботи і отриманого результату з зразками;

ь оцінка стану виконуваної роботи, встановлення і аналіз допущений помилок і виявлення їх причин (констатація стану);

ь корекція роботи на основі даних самооцінки і уточнення плану її виконання, внесення удосконалень.

Висновок

В зв'язку з тим, що студенти певний навчальний матеріал вивчають самостійно, існує потреба в контролі і перевірці результатів такої діяльності студентів. Спочатку це здійснюється при виконанні тестових завдань, потім - на семінарських заняттях, пізніше - на екзамені.

Технікум був і залишається навчальним закладом, який, готуючи молодших спеціалістів, щоденно і прискіпливо вчить конкретним знанням, умінням і навичкам.

При проведенні заняття любого типу необхідно дотримуватися організаційних, ідеологічних, дидактичних, психологічних, морально-етичних, економічних і других вимог.

Пізнавальну діяльність студентів із дисципліни у технікумі активізують такі прийоми (елементи), як застосування методів активного навчання, робота над проблемно-змістовними завданнями, застосування тестів для контролю знань, умінь студентів.

Наскільки впевнено почуває себе на занятті добре підготовлений викладач, постійно готовий до будь-яких несподіванок, як спокійно і безпомилково діє він навіть у напруженіших ситуаціях. Секрет професіоналізму такого педагога в першу чергу, у підготовці до заняття.

Проектуючи майбутнє заняття треба насамперед подбати, щоб на ньому не порушувалися вимоги загальних закономірностей навчально-виховного процесу - співвідношення між елементами дидактичної системи:

· зміст - спеціально відібраний, дидактично опрацьований матеріал;

· принципи дидактики - канони, закони, положення;

· форма навчання - оптимальна, раціональна організація навчальної діяльності;

· методи навчання - спосіб, шлях подання матеріалу.

Важливо, щоб кожен викладач привчав студентів здійснювати контроль за своєю діяльністю. Виховання самоконтролю - досить тривалий, але потрібний і корисний процес. З метою здійснення самоконтролю студентами викладач пропонує доступний для широкого загалу комплекс тестів, контрольних питань і завдань.

Важливо складати такі завдання, які б мали високу концентрацію творчості, виключали вірогідність несамостійного виконання, викликали зацікавленість, пошукову активність студента, мали елементи наукового дослідження та вихід на практичну реалізацію творчих ідей.

Водночас важливим є встановлення форми контролю.

Існують різні методи контролю знань студентів: контрольна робота, тестування, усне опитування, письмові завдання, виступи з рефератами, повідомленнями, диктанти, розв'язування задач. Різноманітність форм завдань, їх не традиційність, особисте сприйняття дозволяє суттєво активізувати роботу студентів.

Використовуючи різні методи контролю знань студентів, можна відмітити, що тільки комплексне застосування всіх методів контролю дозволяє об'єктивно виявляти динаміку формування системи знань і вмінь студентів.

Кожний метод контролю має свої переваги і недоліки, і тільки правильне і педагогічно цілеспрямоване поєднання всіх їх сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу

Список літературних джерел

1. Арыдин В.М., Атанов Г.А. Учебная деятельность студентов/ Справочное пособие для абитуриентов, студентов, молодых преподавателей. - Донецк, “ЕАИ-пресс”, 2000. - 80с.

2. Галчанський М.В. Впровадження нових технологій у навчальний процес - запорука успіху. // Інформаційний вісник Навчально-методичного центру по підготовці молодших спеціалістів Міністерства аграрної політики України. - 2001. - №30 - с.9-13.

3. Лында А.С. Дидактические основы формирования самоконтроля в процессе самостоятельной работы учащихся. - М.: Высш. школа, 1979. - 157с.

4. Подласый И.П. Педагогика. - М.: Просвещение, 1996. - 432 с.

5. Рева Ю. Способи дії - гімнастика мислення. // Завуч. - 2000. - №10 (52) - с.2-3.

6. Романишина Л.М. Модульно-рейтинговая система обучения, организация работы, поиски, исследование. Монография. - М., 1993. - 160 с.

7. Свистун В.І. Тестування в системі економічної підготовки. // Проблеми освіти. - 2001. - вип.24 - с.74-80.

8. Талызина Н.Ф. Технология обучения и ее место в педагогической теории. // Современная высшая школа. - 1977. - №1 - с.95

9. Федорів В.М. Оптимізація контролю знань студентів Кам'янець-Подільського коледжу харчової промисловості. // Інформаційний вісник Навчально-методичного центру по підготовці молодших спеціалістів Міністерства аграрної політики України. - 2001. - №32 - с.8-16.

10. Шаталов В.Ф. Точка опоры. - М.: Педагогика, 1987. - с.68.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены