Розвиток пізнавальної діяльності дошкільників через використання нетрадиційних технік на заняттях з образотворчої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КЗ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ» ЗОР

Кафедра дошкільної освіти

(28.01.19 - 08.02.19)

ВИПУСКНА РОБОТА

з теми Розвиток пізнавальної діяльності дошкільників через використання нетрадиційних технік на заняттях з образотворчої діяльності

Фоміна Анна

Запоріжжя

2019

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку та значення образотворчої діяльності для розвитку дошкільнят

1.1 Сутність та чинники формування пізнавальної активності дошкільнят

1.2 Значення образотворчої діяльності для всебічного розвитку особистості

2. Вплив нестандартних технік образотворчої діяльності на розвиток пізнавальної активності дітей дошкільного віку

2.1 Використання нестандартних технік під час образотворчої діяльності

2.2 Розвиток пізнавальної діяльності через використання у дітей нетрадиційних технік образотворчої діяльності

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Стратегія розбудови дошкільного виховання на сучасному етапі спрямована на виконання положень Закону України "Про дошкільну освіту" [5], концептуальних засад Базового компонента дошкільної освіти, завдань Концепції дошкільного виховання в Україні.

Першими це завдання розв'язують працівники дошкільних закладів, створюючи умови для самореалізації особистості дитину, формуючи у неї вміння пізнавати навколишній предметний світ, себе, інших людей і практично застосовувати набуті знання. Врахування фізичного та інтелектуального потенціалу дітей, їхніх потреб та інтересів відіграє провідну роль у становленні особистості.

Джерелом людських інтересів є навколишній світ. Інтерес може виявлятися через ставлення до певних об'єктів і явищ, з якими людина перебуває у взаємозв'язку і взаємодії, будь-який реальний зв'язок і залежність між нею та життєвими явищами супроводжується певним поцінуванням. Тому інтерес можна розглядати як поцінувальне ставлення до об'єктів і явищ довкілля: предметів, процесів, подій тощо, які мають певне значення для існування та життєдіяльності особи.

Далеко не все захоплює людину однаковою мірою. Тому ставлення до навколишніх предметів та явищ вибіркове. Людський інтерес насамперед пов'язаний з тим, у чому відчувається людиною потреба, що має для неї особливе значення. Лише коли той чи інший предмет, явище, подія, вид діяльності уявляються важливими, значними, тоді з особливим захопленням людина пізнає його або віддає йому свою увагу. Якщо хтось, прагнучи заглибитись у сутність предмета, віддається пошуковій діяльності, такий інтерес розглядають як пізнавальний.

Тут пошук невідомого, непізнаного спирається на вже сформовані знання. Бажання пізнати нове, пояснити незрозуміле, заглибитись у сутність предметів і явищ свідчить про наявність пізнавальних інтересів.

З огляду на сучасний зміст дошкільної освіти, який передбачає гармонійний та всебічний розвиток дитини особливої актуальності набувають питання формування художньо-естетичної компетентності та розвитку креативності, як важливої якості особистості. Образотворча діяльність відкриває для дитини неосяжні можливості для прояву власного «Я», чим допомагає усвідомити себе неповторною особистістю з індивідуальними естетичними смаками.

«Пізнання дошкільником світу здійснюється через безпосередні почуття. Зустрічі дитини з творами образотворчого мистецтва та цікавими явищами і об'єктами довкілля допомагають помічати їхню красу, радіти їй, виявляти емоції. Спостерігаючи за різнобарв'ям навколишнього світу, дитина переймається естетичними почуттями, які впливають на сприйняття, уяву, мислення» [3,с.9].

Отже, актуальність обраної теми дослідження полягає в тому, що задля розвитку пізнавальної діяльності під час образотворчої діяльності дитини слід використовувати нетрадиційні техніки, які дозволять краще пізнати світ навкола, проявити уяву, фантазію, допоможуть малюку відчути себе творцем, позбутись страхів.

Предмет дослідження - розвиток пізнавальної діяльності дошкільників через використання нетрадиційних технік на заняттях з образотворчої діяльності. пізнавальна активність дошкільний образотворчий

Метою даного дослідження є виявити вплив нетрадиційних технік образотворчої діяльності на розвиток пізнавальної діяльності дитини дошкільного віку.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- розкрити сутність та чинники формування пізнавальної активності дошкільнят;

- розглянути значення образотворчої діяльності для всебічного розвитку особистості;

-розгляд нестандартних технік образотворчої діяльності дошкільників та їх вплив на розвиток пізнавальної діяльності.

1. Теоретичні засади формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку та значення образотворчої діяльності для розвитку дошкільнят

1.1 Сутність та чинники формування пізнавальної активності дошкільнят

Феномен пізнавальної активності як один із найважливіших чинників навчання постійно привертає увагу дослідників, оскільки взаємодія людини із навколишнім світом можлива тільки завдяки її активності та діяльності. Під пізнавальною активністю розуміють самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої дійсності (як прояв допитливості) й зумовлену необхідністю розв'язати завдання, що постають перед нею у конкретних життєвих ситуаціях [10, с. 10].

Ця якість не є вродженою. Вона формується протягом усього свідомого життя людини.

Соціальне середовище -- умова, від якої залежить, чи перейде ця потенційна можливість у реальну дійсність. Рівень її розвитку зумовлюється індивідуально-психологічними особливостями та умовами виховання.

Два основні чинники визначають пізнавальну діяльність як умову подальшого успішного навчання: природна дитяча допитливість і стимулювальна діяльність педагога.

Джерело першої -- послідовний розвиток початкової потреби дитини у зовнішніх враженнях як специфічної людської потреби у новій інформації. Через нерівномірність психічного розвитку дітей (тимчасові затримки й відхилення від норми), відмінність в інтелектуальних здібностях та механізмах маємо значну варіативність розвитку пізнавальної активності дошкільнят.

Пізнавальна активність є природним проявом інтересу дитини до навколишнього світу й характеризується чіткими параметрами.

Про інтереси дитини та інтенсивність її прагнення ознайомитися з певним предметом чи явищем свідчать: увага й особлива зацікавленість; емоційне ставлення (подив, стурбованість, сміх тощо); дії, спрямовані на з'ясування будови та призначення предмета (тут особливо важать якість та різноманітність обстежувальних дій, розмірковувальні паузи); постійний потяг до цього об'єкта.

Сучасні педагоги мають знати про умови, які сприяють розвитку пізнавальної позиції дитини чи гальмують її, про специфіку роботи з різними групами дітей і роль вихователя в цьому процесі.

При цьому слід зазначити, що виділяють три групи дітей з різними рівнями пізнавальної активності [10].

1. Діти з активним рівнем розвитку пізнавальної активності. Їм притаманна яскраво виражена пізнавальна потреба, яка проявляється незалежно від виду діяльності, наявності чи відсутності звернень до них однолітків чи вихователів. У цих дітей завжди виникають запитання, про що б з ними не розмовляли, причому вони ставлять їх не з метою звернути на себе увагу, а саме прагнучи дізнатися про щось нове.

Дошкільнятам цієї підгрупи властиве прагнення з'ясувати будову та призначення предмета, вони охоче відгукуються на пропозицію знайти інший варіант розв'язання завдання або відповіді на запитання.

Ці діти завжди радіють успіху й засмучуються через невдачі, вони готові виконати будь-яке завдання вихователя і часто розглядають свою діяльність з погляду її корисності для інших. Нова ситуація викликає пошукову активність, бажання дослідити об'єкт чи явище, до якого проявляється жвавий інтерес. Діти з високим рівнем розвитку пізнавальної активності невгамовні у своєму інтересі до будь-яких змін у навколишньому середовищі, постійно діляться своїми враженнями з дорослими та дітьми.

Вони прагнуть бути першими, самостійно розв'язати завдання, і коли матеріал на заняттях виявляється для них надто простим, починають нудитися, особливо якщо вихователь працює в цей час зі слабшими дітьми, ці дошкільнята дуже винахідливі в іграх, люблять імпровізувати, часто вносять зміни у правила гри, не бояться помилок і труднощів у роботі.

2. Діти з відносно активним рівнем розвитку пізнавальної активності. Ця група найчисленніша. Діти в ній можуть виявляти зацікавленість та активність лише в певних ситуаціях, здебільшого зумовлених змістом діяльності, її емоційною привабливістю.

Вони легко включаються у нові види роботи, однак у разі виникнення труднощів відразу втрачають інтерес, коли вихователь спонукає їх до будь-якої діяльності, охоче приймають пропозицію.

Проте вони не прагнуть бути першими і майже завжди другі: і за готовністю до занять, і під час спостережень та виконання завдання. У разі, якщо план дій точно не розписаний і треба виявити винахідливість та фантазію, ці діти не виявляють ентузіазму й воліють діяти за готовим зразком. Їх важко зацікавити новим предметом або явищем, і навіть якщо інтерес виникає на початку діяльності, то швидко згасає у ході виконання завдання.

Прояви активності зовні невиразні, хоча ці діти охоче відгукуються на пропозицію дорослого поспілкуватися або попрацювати разом, в умовах самостійної діяльності вони іноді захоплюються виконуваною роботою, проте діють завжди одноманітно. Їхні інтереси переважно обмежуються повсякденними подіями, привернути увагу може лише щось незвичне. Проте далі простого виявлення цікавості вони не йдуть і не роблять спроби з'ясувати для себе ситуацію.

Головна особливість цих дітей - вони майже ніколи самі ні в чому не проявляють активності й навіть знаючи правильну відповідь, не скажуть її з власної ініціативи, хоча іноді можуть здивувати дорослого оригінальними міркуваннями. Звертання до вихователя здебільшого пов'язані із задоволенням комунікативної потреби та з новизною ситуації, питання ж, які стосуються уточнення здобутих знань, ставлять дуже рідко. У спільній діяльності з дорослими вони за будь-яких умов - лише слухняні виконавці. Для цієї підгрупи дошкільнят дуже важлива емоційна підтримка.

До прийомів емоційної активації, зокрема, можна віднести: незвичайний початок занять або ж використання нестандартних методів та технік на заняттях.

Отже, стратегія педагога в роботі з відносно активними дітьми - не лише допомогти їм включитися у діяльність, а й підтримувати відповіднуемоційно-інтелектуальну атмосферу протягом усього заняття.

Це дасть дитині відчуття радості, піднесення не тільки під час сприймання завдання, а й у ході його виконання, вона захоче повторити й закріпити свої досягнення, навіть якщо це потребуватиме певних інтелектуально-вольових зусиль. Якщо наступні заняття справдять її очікування, це стане запорукою поступового переходу на вищий рівень розвитку пізнавальної активності.

3. Діти з пасивним рівнем пізнавальної активності. Ці діти завжди пасивні і байдужі - і на заняттях, і в спілкуванні, й під час спільної діяльності з дорослими або однолітками. Вони майже ніколи не розпочинають виконувати завдання без підказки, нагадування дорослого, однолітків, важко включаються у роботу, очікують звичного тиску (у вигляді зауважень) з боку вихователя.

Дошкільнята з пасивним рівнем розвитку пізнавальної активності не виявляють інтересу до завдання, готовності включитися у роботу, та, власне, й не можуть (і не прагнуть) самостійно його виконати. Вони неохоче виконують будь-яку роботу або навіть повністю відмовляються від діяльності. Тут ідеться про цілковиту відсутність інтересу до навколишнього, до спілкування з однолітками. Зазвичай поведінка цих дітей стереотипна.

Пізнавальна діяльність пов'язана для них з негативними емоціями, викликає пригніченість, нудьгу. Вказівки та пояснення вихователя вони здебільшого не запам'ятовують, у ситуаціях, коли треба самостійно застосувати набуті знання, не можуть обійтися без істотної допомоги дорослого. Повільно переключаються із інтенсивної рухової активності на розумову, ці діти байдужі до результатів своєї діяльності -- ніколи не радіють успіхам і не сумують з приводу невдач.

Працюючи з пасивними дітьми, слід ураховувати, що вони не можуть негайно включитися в роботу, оскільки їхня активність зростає поступово.

Вирішальним чинником формування пізнавальної активності є спілкування дитини з дорослими -- педагогом, батьками. При цьому вона засвоює способи керування своєю поведінкою, долає труднощі орієнтування в нових ситуаціях при розв'язанні нових завдань. Умовою розвитку пізнавальної активності дитини, піднесення її на вищий рівень є практика, дослідницька діяльність.

Першорядного значення набуває факт успішного завершення пошукових дій. Організація пізнавальної діяльності має спиратися на вже розвинуті потреби, насамперед на потребу дитини в спілкуванні з дорослими, у схваленні ними її дій, вчинків, суджень, думок.

Добре відомо, що розвиток творчого мислення забезпечується не відтворенням дитиною відомих зразків дій, а формуванням у неї здатності комбінувати, перегруповувати, розглядати щось із різних точок зору, вдаватися до асоціацій. Чим багатші асоціації, тим вільніше почувається малюк, виконуючи практичні завдання, і тим вища його пізнавальна активність. Безумовно, використання готових зразків (правил, принципів, алгоритмів) полегшує дорослому керівництво процесом засвоєння дитиною знань, створює сприятливі умови для контролю, корекції та оцінки її діяльності [6, с.53].

Проте не слід забувати, що така стратегія, доцільна щодо деяких дітей, загалом знижує самостійність та пізнавальну активність малят, призвичаює їх бути слухняними виконавцями чиїхось вимог, тож не може бути пріоритетною.

Оптимальною є така організація діяльності дитини, за якої вона може розв'язувати поставлені завдання в різний спосіб, кожен із яких є правильним і заслуговує на високу оцінку. За таких умов вихованець має сам обрати спосіб розв'язування й оцінити зроблене як вдале або ні. Оскільки така ситуація для дітей, невпевнених у собі, незвична або навіть небажана, тривожна, слід підбадьорити дитину, висловити впевненість у її можливостях, підтримати її старання, підкреслити, що вона може обрати найзручніший, найцікавіший для себе спосіб. Зробити це малому нелегко, бо ж доведеться звільнитися від звички заглядати до сусіда, чекати вказівок дорослого, від страху перед помилкою.

Вихователь має пам'ятати, що подив - важлива здатність дитини, він живить її пізнавальний інтерес [4, с. 16]. Це почуття можна викликати новизною, незвичністю, несподіваністю, невідповідністю чогось уявленням малюка. Інтерес, як стимул пізнавальної діяльності, своєрідний трамплін до пізнавальної активності, опора для емоційної пам'яті, стимул для підвищення емоційного тонусу, засіб мобілізації уваги та вольових зусиль дитини.

Навіть найпасивніших дітей можна зробити активними. Метод дуже простий: дати дитині радість пізнання, радість подолання труднощів; навчитися чекати відповіді від неї, переживати разом з нею щастя інтелектуальної перемоги.

Формуючись і розвиваючись, пізнавальний інтерес переходить ряд етапів, які належить враховувати у роботі з дітьми. Динаміка його розвитку така.

Перший етап. Пізнавальний інтерес має споглядальний характер. Переважає емоційний структурний компонент. Завдання вихователя: викликати інтерес, зацікавити дитину.

Другий етап. Пізнавальний інтерес має оцінний характер. Переважає пізнавальний компонент. Завдання вихователя: розширювати обсяг інформації.

Третій етап. Пізнавальний інтерес має дійовий характер. Переважає вольовий структурний компонент. Завдання вихователя: розвивати свідоме ставлення до пізнання.

Організовувана вихователем діяльність має захоплювати малих, дарувати їм радість, викликати задоволення. Важливо виховувати у них пізнавальні інтереси і потреби; вчити оволодівати загальними способами дій при розв'язанні практичних або пізнавальних завдань; поступово підводити до самостійного винайдення цих способів; формувати самоконтроль за виконанням своїх дій, який передбачає: впізнання відомого змісту, спровоковане відтворення його (прямі відповіді на запитання вихователя), самостійне відтворення, творче вибіркове використання відомого змісту в нових умовах.

Малі задовольняють свої інтереси у діяльності, яку обирають самостійно, особливо якщо вона нова і цікава. Забезпечить її організація навчально-ігрового середовища - інформативного й різнобічного, комплексного і тематичного, динамічного і мобільного, дієвого і невичерпного, варіативного і близького до побуту дітей, здатного задовольняти потребу у новому.

Методику формування пізнавального інтересу можна подати так [7, с. 9]:

1. Емоційний компонент.

Завдання: викликати позитивну емоційну реакцію на пізнавальні ситуації; формувати бажання виконувати завдання; вчити співпрацювати з однолітками.

2. Інтелектуальний компонент.

Завдання: активізувати мислення, пам'ять, уяву дітей; вчити зосереджувати увагу; вчити аналізувати ситуацію; розвивати інтелектуальне спрямування дій; вчити словесно позначати власні дії.

3. Вольовий компонент.

Завдання: розвивати самостійність; розвивати ініціативність; розвивати наполегливість, здатність долати труднощі.

1.2 Значення образотворчої діяльності для всебічного розвитку особистості

В. О. Сухомлинський писав, якщо педагог, мати, батько зуміє змалку і в отроцтві навчити дитину відчувати красу, захоплюватися дивними творіннями людських рук, нерукотворною красою природи, то він виростить людину з високою культурою почуттів [2].

У Базовому компоненті дошкільної освіти у розділі «Культура» зазначається, що дитина повинна прагнути відійти від шаблону, виявляти вигадку та фантазію, винахідливість, експериментувати, вдосконалювати. При цьому вона має вміти передавати свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії через образотворчу діяльність[1].

«Зображувальна діяльність має важливе значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення у малюка формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Зображувальна діяльність надає можливость доступними засобами виразити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно бачити прекрасне в повсякденному житті, у творах мистецтва» [3, с.3].

Розглядаючи й милуючись твором живопису, графіки, декоративно-вжиткового мистецтва, дошкільник має змогу не лише побачити зовнішні характерні ознаки світу, а й «зануритись» у нього, почути шелест листя, відчути на щоках теплий вітерець, гру сонячного зайчика на долоні, вдихнути пахощі осіннього лісу, морського бризу або квітучої яблуні. Він прагне передати свої почуття словами, інтонацією голосу, а бажання відтворити їх у зримих образах спонукає взятися за олівець, фломастер, пензель.

Засвоєна мистецька й естетична інформація та набуті художні прийоми формують образотворчі вміння та навички дитини. Практична образотворча діяльність розвиває вміння добирати й варіювати виражальні художні засоби. Збагатити їх допоможе поєднання в одній роботі різних видів образотворення: малювання з аплікацією, ліплення з малюванням, конструювання з малюванням, ліплення з аплікацією. Так малюк матиме змогу більш цілісно втілювати свої задуми в образотворчій діяльності.

Вправи на сприйняття та засвоєння дітьми потрібної інформації про світ природи, про розмаїття в ньому форм, кольорів, відтінків із подальшою образотворчою діяльністю стимулюватимуть їхню ініціативу, пошуково-дослідницьку активність. Дитина вчитиметься віднаходити власний спосіб вирішення проблеми; аналізувати й порівнювати явища, самостійно переносити набуті знання в іншу ситуацію, варіювати свої дії; надавати нових функцій та ознак знайомим предметам чи об'єктам; емоційно оцінювати створених персонажів або зображені явища.

Дітлахи дуже люблять малювати, ліпити, створювати аплікації, і їхні перші творчі пошуки проявляються вже у дитячому садку. І ось тут постає завдання перед вихователями: як розвинути, зацікавити малюка, навчити його через різні види зображувальної діяльності відтворювати навколишній світ, краще пізнавати його. Ось тут на допомогу приходять нестандартні техніки роботи, які розвивають у дітей фантазію, приносять радість, пробуджують їхню уяву, розвивають пізнавальну активність.

2. Вплив нестандартних технік образотворчої діяльності на розвиток пізнавальної активності дітей дошкільного віку

2.1 Використання нестандартних технік під час образотворчої діяльності

Процес навчання має давати можливість для пошуків і відкриттів. Тому потрібно створити належні умови для повноцінного й своєчасного розвитку ініціативної творчої особистості. Це вимагає від педагогів нових підходів щодо організації освітнього процесу.

Вихователь, котрий прагне працювати «по - новому», має осмислити, що перш за все, треба змінити своє ставлення до вихованців. Слід навчитися сприймати кожну дитину як рівноправного партнера, як особистість, а отже, рахуватись з її бажаннями. Вихователь має визнати за нею право спілкуватись на рівних, право висловлювати та відстоювати свою думку. Вкрай важливо повірити в можливості дитини та з повагою ставитися до неї.

Творчість дошкільника нерозривно пов'язана з розвитком уяви, а також пізнавальною й практичною діяльністю. Його творче вираження в малюнку визначається тим, наскільки добре він володіє засобами зображення.

Поняття техніки включає в себе розвиток і узгодження діяльність очей і рук. Особливе значення має правильне зображення контуру, форми, кольору предметів тощо.

Традиційними техніками вважаються ті, які вже виправдали себе в процесі навчання і введені до сучасних програм. Нетрадиційні - це нові, але досить відомі техніки. Вони ще не знайшли широкого застосування, проте можуть бути досить ефективними для розвитку дитячої творчості.

Нетрадиційні техніки дають можливість відійти від стереотипів, надати дитині максимальну свободу в її образотворенні. Вони досить прості в технічному плані, тому діти легко їх засвоюють і отримують задоволення від результатів. Також такі техніки дають дітям унікальні можливості для експериментування, пошуків образів, сміливих втілень на папері незвичайних фантазій, вражень, думок.

Поєднання різних технік роботи, навички просторового розміщення елементів, інтеграція різних видів мистецтва - все це впливає на формування найпростіших узагальнених способів побудови образу. Причому безпосередньому процесу створення робіт передує етап задуму. Дитина спочатку уявляє, обмірковує спосіб виконання, а потім уже творить.

В ході образотворчої діяльності дошкільник виявляє креативні здібності у здатності до відтворення своїх почуттів, думок, переконань, настроїв; у відкритті способів реалізації поставлених завдань та власних задумів; в експериментування із застосуванням різних технік та матеріалів. Завдяки цьому він втілює в життя свої фантазії, задовольняє власні потреби, накопичує інформацію про навколишній світ, а отже пізнає його.

В образотворчій діяльності пізнавальна активність дошкільника, в першу чергу, реалізується через сприйняття об'єктів навколишнього світу. Для того, щоб зобразити предмет, дитина має знати не тільки його назву, а й вміти бачити характерні особливості його призначення та взаємозалежності.

З метою розвитку пізнавальної діяльності слід залучати дітей до експериментування з уже знайомими предметами, використовуючи їх не за призначенням. Наприклад, із піску не ліпити формочки, а створювати візерунок; насіння не лускати, а зробити з нього аплікацію тощо.

Особливого значення набуває розширення уявлень про кольори та їхні відтінки. У дітей слід розвивати вміння відчувати «характер», «настрій» кожної фарби. Здатність глибоко розуміти колір їм допоможе краще відчувати гармонію навколишнього світу й милуватись йог красою.

Л.Б.Фесюкова, аналізуючи проблему дитячої творчості, вважає, що дошкільник має право обирати собі знаряддя праці. Це, як пише вона, сприяє стимуляції цікавості дитини до зображувального мистецтва, посилаючись при цьому на ТРЗЗ (теорія рішення зображувальних завдань) [11].

Нетрадиційні техніки малювання:

Пальчики-пензлі. Один палець вмочують в червону фарбу, другий - у синю, третій - у жовту.

Друк від руки. Занурюємо усю долоню (або її частину) у фарбу і залишимо на папері відбиток. До відбитку долоні можна додати відбиток одного чи двох пальців у різних комбінаціях. А відбиток від однієї долоні (без пальців) схожий на чиєсь обличчя. Хто це? Візьмемо пензлик або фломастери і домалюємо потрібні деталі.

Штамп. Ця техніка дає змогу зображувати один і той самий предмет багато разів, складаючи з його відбитків композиції, прикрашаючи ними запрошення, листівки, серветки, сукні тощо.

Штампи, штемпелі виготовити нескладно. Потрібно взяти гумку, намалювати на торці задуманий малюнок і зрізати все зайве. Замість гумки можна використати цупкий поролон, картон, або звичайну картоплю.

У середніх групах можна використовувати штампи з геометричними формами. Старші дошкільники здатні складати більш складні композиції, домальовуючи до відбитків потрібні деталі.

Плямографія. Ігри з плямами допомагають розвивати окомір, координацію і силу руху, фантазію і уяву. Візьмемо трубочку для коктейлю і обережно подмухаємо на краплину… Побігла вона вгору, залишаючи за собою ще одну пляму іншого кольору. Нехай зіллються. На що схожі сліди від них?

Кольорові ниточки. Візьміть нитки завдовжки 25 - 30 см, розфарбуйте їх різними кольорами. Викладіть - за бажанням - на одній зі сторін складеного навпіл аркуша. Кінці ниток виведіть назовні. Складіть половинки аркуша, притисніть їх один до одного, розгладьте. Потім, не прибираючи долоні з аркуша, обережно витягуйте нитку за іншою. Розгорніть аркуш. Що бачите?

Тампування. Зробити тампон із марлі (його можна замінити шматочком поролону). Штемпельна подушка буде за палітру. Набрати фарби і легким дотиком до паперу намалювати щось пухнасте, легке, прозоре.

Набризк. Суть техніки - у розбризкуванні краплини за допомогою спеціального пристосування. Можна використати зубну щітку та стеку. Зубною щіткою у лівій руці наберемо трохи фарби, а стекою будемо проводити по щетинках швидкими рухами до себе. Бризки полетять тільки на папір. Тому краще починати засвоювати цю техніку влітку на прогулянці.

Малювання на зім'ятому папері. Особливість цієї техніки полягає в тому, що в місцях згинів паперу (там, де порушується його структура) фарба під час зафарбовування є інтенсивнішою, темнішою - це називається ефектом мозаїки. Малювання на зім'ятому папері дуже просте. У старших групах діти можуть підготувати полотно самостійно.

Монотипія. Потрібна гуаш різних кольорів і зігнутий навпіл аркуш паперу. Намалюємо половину круга на правій від згину стороні аркуша. А ліву сторону притиснемо (до правої) і розгладимо. Відкриємо аркуш. Що бачимо? М'яч? А може сонце? Тоді домалюємо промені. Спочатку цю техніку можна використовувати як вправу для розвитку фантазії, уяви, почуття кольору і форми. Нанесемо яскраві плями на одну половину аркуша, притиснемо до неї другу, ретельно розгладимо і розгорнемо. Що вийшло?

Малювання на вологому папері. Для малювання знадобляться волога серветка та склянка з водою. Умочимо папір у воду та покладемо на вологу серветку (щоб папір не висихав). Візьмемо акварельну крейду і намалюємо все, що забажаємо. Опанувати цю техніку можна вже в молодшій групі.

Граттаж. Сутність цієї техніки - у видряпуванні. Нанесемо кольорове тло аквареллю і підсушимо папір. Потім затремо його воском, парафіном або звичайною свічкою. Візьмемо пензлик, вмочимо його в туш і поводимо ним по шматочку мила. Цією сумішшю покриваємо парафіновий аркуш. А тепер візьмемо загострену паличку і почнемо видряпувати малюнок.

Малювання восковими крейдочками або свічкою. Такий спосіб здавна використовували народні майстри для розпису яєць. Суть його в тому, що фарба скочується з поверхні, по якій провели восковою крейдою чи свічкою. Беремо пензлик або великий тампон із фарбою, проводимо по паперу - на кольоровому тлі з'являється малюнок. Знадобляться фарба, пензлики чи тампони, воскова крейда чи тоненькі свічки. Така техніка малювання свічкою називається «Сліпим малюванням».

Монотипія. Відбитки листя різного розміру, форми. Назбирати листочків, нанести на них фарбу від середини до країв листочка. Покласти на білий аркуш паперу і добре притиснути.

Малювання зубною щіткою. Для малювання зубною щіткою потрібна густа, напівсуха гуаш фарба. Зубну щітку потрібно вмочити у фарбу. Доторкнутися до аркуша паперу потрібно всім ворсом, щоб від кожної ворсинки залишився слід.

Малювання поролоном. Вмочимо шматочок поролону у фарбу й малюємо методом примакування. Дуже добре малювати пухнастих звірів, сніг, а можна легко зафарбувати тон.

Малювання манкою. Для того, щоб здійснити це малювання необхідно нанести контури малюнка, після чого покрити його клеєм ПВА і посипати манкою.

Нетрадиційні техніки малювання дають дитині можливість дивуватися і радіти навколишньому світу.

Як і інші види образотворчої діяльності, ліплення сприяє формуванню естетичного смаку, розвиває почуття прекрасного, сприяє розвитку зорового сприйняття, пам'яті, образного мислення, умінь та навичок, які необхідні для успішного навчання в школі.

Малюючи, ми зображуємо предмет дещо відносно. Часто його сутність і головний сенс губляться. Правильне співвідношення частин, відмінність головного від другорядного - усе це чітко виражається при ліпленні предмета».

Створення дитиною навіть найпростіших скульптур - творчий процес.

Специфіка ліплення визначається матеріалами.

Викликаючи інтерес до ліплення, вихователь, крім традиційних матеріалів для ліплення, повинен використовувати нетрадиційні. Це сприяє не лише підвищенню зацікавленості, а й розвиває та пробуджує творчий потенціал дитини. У ліпленні дитина може виразити власне ставлення до побаченого та внести певний настрій у свою роботу.

Нетрадиційні техніки ліплення:

Тісто. Фігурки та прикраси з тіста захопливі й прості в виконанні. Тісто можна виготовити за різними рецептами.

Пісок. Клей для шпалер змішують із водою. Додають пісок, аби суміш була схожою на глину. Що дрібніший пісок, то кращою буде поверхня виробу. Сохнуть такі роботи 2 - 3 дні. Потім можна розфарбувати гуашшю та вкрити лаком.

Маше. Виготовляється із найрізноманітніших матеріалів. Його можна використовувати для виготовлення скульптурних фігурок, біжутерії, різних іграшкових плошок, дисків тощо. Для деяких виробів із маше потрібна форма (її обклеюють), інші можна виліпити руками, працюючи з маше, як із глиною.

Навколо нас є багато нетрадиційних матеріалів для ліплення, використання яких розширить кругозір дитини про навколишнє та залишить інтерес до ліплення надовго.

Отже, робочим матеріалом для ліплення може бути як глина та пластилін, так і будь - які інші матеріали.

Вид діяльності під назвою "аплікація" відомий давно.

Для аплікації можна використовувати різні матеріали: папір, тканина, нитки, черепашки та камінці, і навіть звичайну крупу.

Нетрадиційні техніки аплікації:

Зворотна аплікація. Це аплікація навпаки. Вона виконується на гладкій і прозорої поверхні пластмаси або скла, і її виворіт стає лицьовою стороною.

Найголовніше - зробити на папері хороший чіткий малюнок, який підкладається під перевернуту кришку.

Щоб він не зміщувався, його потрібно прикріпити до кришки двома горошинками білого пластиліну.

Чорним пластиліном викладається контур майбутнього малюнка, а відкриті ділянки послідовно заповнюються кольоровим пластиліном.

Перевернуте гладкою стороною до себе виріб являє собою дивовижний малюнок для картини або панно.

Після закінчення аплікація закривається кружечком кольорового картону.

Рекомендується проводити такі заняття з дітьми від 3 років.

Мозаїка. Ще один дуже цікавий спосіб створення творчих робіт - це виконання мозаїки з вирізаних або рваних частин паперу, різнобарвною яєчної шкаралупи.

Айріс фолдінга (райдужне складання). З'явився в Голландії. Її принцип полягає в наступному:

· Необхідний фрагмент зображення вирізається по контуру.

· Зі зворотнього боку на малюнок наклеюються смужки кольорового паперу у строго визначеному порядку, у відповідності із заздалегідь приготовленим шаблоном або до складеної вами схемою.

· Виворітна сторона заклеюється чистим аркушем паперу.

· Малюнок, якщо це необхідно, доповнюється деталями.

Перш ніж приступати до роботи, необхідно навчитися самим будувати шаблон або запастися готовими айріс-шаблонами.

Аплікації з тополиного пуху та вати. Такі роботи - однотонні, вони нагадують гризайлі (декоративний вид живопису, що виконується в різних відтінках якого-небудь одного кольору - частіше сірого).

З допомогою аплікацій з вати або ж тополиного пуху можна зробити пухнастих, об'ємних звірів, сніг, зобразити пух рослин, хмари - простір для фантазії вельми широкий. З маленьких ватних катишків можна викласти пуделя і баранчика, з тонкого і розірваних шматків вати - хмари, з ватяних дисків можна робити курчат і квіти, сніговиків. Пам'ятайте, що вату можна підфарбувати аквареллю або гуашшю, і тоді простір для творчості і фантазії збільшиться в кілька разів.

Аплікація з конфеті. На малюнок наноситься клей, посипається конфеті, потім зайве струшується.

Аплікація з поролону. Поролон фарбують фарбою. Потім рвуть на дрібні шматочки. Поролон можна замінити зеленим папером або ватними кульками.

Аплікація з ізоляційної стрічки.

Незвичайний спосіб малювання вийде, якщо аплікацію з ізоляційної стрічки розфарбувати фарбами, а після того як фарба висохне, ізоляційну стрічку зняти з малюнка. За допомогою цієї нетрадиційної техніки малювання можна малювати як абстрактні картини, так і звичайні.

Аплікація з піску або солі.

Дітям будь-якого віку подобається возитися з піском: сипати його, вибирати кольори, розрівнювати, а головне струшувати.

Аплікацію піском або сіллю можна починати робити з дітьми від 2-2,5 років.

Посипання. Це аплікація з крупи, виконана на основі контурного малюнка (шаблону).

Пухнаста аплікація.

Аплікація з скручених серветок - простий і доступний для будь-якого віку вид творчості, що сприяє розвитку дрібної моторики дітей.

Для роботи знадобляться паперові серветки різних кольорів, контурний малюнок майбутньої аплікації (для цього зручно роздрукувати на папері для принтера дитячі розмальовки), клей ПВА, кольоровий картон-основа аплікації.

Серветки розрізаються на рівні квадратики, потім кожен квадратик з допомогою пальців скручується в кульку.

Отримані кульки наклеюються по малюнку на клей ПВА.

Спочатку аплікація виконується на принтерного паперу, на якій роздрукований малюнок. Готова аплікація повинна добре висохнути, після чого малюнок вирізається і наклеюється на фон - кольоровий картон.

Аплікація 3D.Тривимірна графіка 3D призначена для зображення об'ємних об'єктів.

Послідовність виконання:

· Визначити кількість предметів, які будуть виділятися шарами.

· Вирізати перший шар предмета і в незмінному вигляді наклеїти його з допомогою одностороннього скотчу на основу.

· Другий шар предмета вирізати, змінюючи розмір і форму.

· Наклеїти другий шар на перший, зміщуючи його убік на 1 мм (вгору, вниз, вліво, вправо - за вашим бажанням).

· Третій і четвертий шари вирізати і наклеїти за аналогією другого шару.

Частину предмета, якій треба надати найбільшу опуклість, повинна бути найменшого розміру.

Таким чином, у нетрадиційних техніках образотворчого мистецтва закладені колосальні виховні резерви і великі педагогічні можливості, які впливають на художньо-естетичне та образно-просторове сприйняття навколишнього світу дітьми дошкільного віку, на розвиток творчості дошкільників.

2.2 Розвиток пізнавальної діяльності через використання у дітей нетрадиційних технік образотворчої діяльності

Дитяча образотворчість дає змогу розкритися типовим та індивідуально-особистісним рисам. Кожній дитині притаманні свій склад розуму, своя логіка; її думки свіжі, цілісні, а в душі заховано багато невимовленого змісту, який шукає собі найкращого вираження. Кожен по-своєму індивідуальний, неповторно сприймає предметний світ і відтворює його на площині за допомогою певних художніх прийомів, матеріалів та технік.

Діти, знайомлячи з навколишнім світом, намагаються відбити його у своїй діяльності - іграх, малюванні, ліпленні, розповідях і т.д. Багаті можливості щодо цього представляє зображувальна діяльність, тому що власне кажучи своєму вона носить перетворюючий і творчий характер. Дитина одержує можливість відбити свої враження від навколишнього світу, передати образи уяви, втіливши їх за допомогою різноманітних матеріалів у реальні форми. Творчість дошкільника нерозривно пов'язане з роботою уяви, пізнавальною й практичною діяльністю. Воля творчого вираження дошкільника визначається не тільки образними поданнями й бажанням передати їх у малюнку, але й тим, як він володіє засобами зображення. Засвоєння дітьми в процесі навчання різних варіантів зображення, технічних прийомів буде сприяти кращому пізнанню світу.

Художня творчість - один з улюблених видів дитячої діяльності. Щоб не обмежувати можливості малят у вираженні вражень від навколишнього світу, недостатньо традиційного набору образотворчих засобів і матеріалів. Для розвитку творчих здібностей у зображувальній діяльності я використовую нетрадиційні техніки, що демонструють незвичне поєднання матеріалів та інструментів. Це займає малюків, втягує у творчий процес. Творчість для них - це відбиття щиросердечної роботи. Почуття, розум, очі й руки - інструменти душі. Зіштовхуючись із красою й гармонією миру, зазнавши при цьому почуття захвату й замилування, вони випробовують бажання “зупинити прекрасну мить”, відобразивши своє відношення до дійсності на аркуші паперу. Нестандартні підходи до організації образотворчої діяльності дивують і захоплюють дітей, тим самим, викликаючи прагнення займатися такою цікавою справою.

В ході образотворчої діяльності у дітей формуються відчуття ритму, гармонії, позитивні моральні якості, почуття, що забезпечують всебічний розквіт особистості, навчають сприймати прекрасне.

Батьки й педагоги повинні постійно памґятати слова В. Сухомлинського: “Дитина має справжнє емоційне і інтулектуальне життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, казки, музики, фантазії і творчості. Без цього вона не краща за зівґялу квітку”

Висновки

Під пізнавальною активністю розуміють самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої дійсності (як прояв допитливості) й зумовлену необхідністю розв'язати завдання, що постають перед нею у конкретних життєвих ситуаціях. Ця якість не є вродженою. Вона формується протягом усього свідомого життя людини. Два основні чинники визначають пізнавальну діяльність як умову подальшого успішного навчання: природна дитяча допитливість і стимулювальна діяльність педагога.

Пошук невідомого, непізнаного спирається на вже сформовані знання. Бажання пізнати нове, пояснити незрозуміле, заглибитись у сутність предметів і явищ свідчить про наявність пізнавальних інтересів.

Формуючись і розвиваючись, пізнавальний інтерес переходить ряд етапів, які належить враховувати у роботі з дітьми. Динаміка його розвитку така. Перший етап: пізнавальний інтерес має споглядальний характер. Переважає емоційний структурний компонент. Завдання вихователя: викликати інтерес, зацікавити дитину; другий етап: пізнавальний інтерес має оцінний характер. Переважає пізнавальний компонент. Завдання вихователя: розширювати обсяг інформації; третій етап: пізнавальний інтерес має дійовий характер. Переважає вольовий структурний компонент. Завдання вихователя: розвивати свідоме ставлення до пізнання.

Методика роботи щодо розвитку у дітей дошкільного віку пізнавальних інтересів розрахована на творче керівництво з боку вихователя. Робота з вихованцями вимагає від педагога творчого вибору домінуючих методів реалізації змісту (розповідь, бесіда, пошукова робота) і допоміжних, які б регулювали участь дітей у пізнанні. До них належать: ситуація успіху, опора на життєвий досвід, дидактична гра, інші засоби зацікавлення (наочність, іграшки, сюрпризи).

Процес формування у дітей пізнавального інтересу потребує знань педагога про індивідуальні прояви, нахили і можливості вихованців, творчого підходу до стимулювання їхньої діяльності.

Завдяки образотворчій діяльності відбувається розвиток творчих проявів та емоційно-позитивного ставлення дітей до образотворчого мистецтва, до оточуючого, відбувається процес пізнання.

Всі діти люблять малювати, ліпити, створювати зображення. Творчість для них це відбиття щиросердечної роботи. Почуття, розум, очі й руки - інструменти душі. Зіштовхуючись із красою й гармонією миру, зазнавши при цьому почуття захвату й замилування, вони випробовують бажання “зупинити чарівну мить”, відобразивши своє відношення до дійсності на аркуші паперу. Творчість для дитини - радісна, натхненна праця, до якої її не треба примушувати, але дуже важливо стимулювати й підтримувати малюка, поступово відкриваючи перед ним нові можливості зображувальної діяльності. Такі заняття дарують дітям радість пізнання та відчуття задоволення від виконаної роботи, значну роль також відіграє естетичне задоволення від творчості та створеного своїми руками витвору мистецтва. Дитина дістає задоволення не тільки від результату творення, а головне - від самого процесу, вміє застосовувати набутий досвід в іграх, святах, повсякденному житті. Дошкільникам треба навчитись бачити красу, відчувати її, реагувати на красиве емоціями і почуттями: дивуватися, захоплюватися і милуватися. Слід дбайливо вести дитину шляхом оволодіння культурою споглядання та спілкування, взаємин з природою, людиною, мистецтвом, рукотворною красою.

Образотворча діяльність має великі можливості для естетичного і творчого розвитку дитини. Для того щоб діти відчули красу, потрібно перетворити заняття в милування і залучити до цього всі органи чуття, адже враження дошкільного дитинства відкладаються в пам'яті на все життя і вирішують подальший розвиток дитини.

Незначні прояви творчої винахідливості заохочують дітей до подальшого пошуку, творчий характер роботи потребує невимушеної, вільної обстановки на заняттях.

Не зважаючи на те, який шлях у подальшому своєму житті вибере дитина, вона вмітиме бачити красу навколишнього світу. Така робота з дітьми приносить велике задоволення не тільки педагогам, а перш за все вихованцям, вона вражає своєю загадковістю, чарівністю та неповторністю. Діти фантазують, придумовують теми малюнків, експериментують з кольорами, предметами, самостійно вигадують, як можна використати той чи інший предмет під час зображувальної діяльності, таким чином постійно знаходяться у процесі пізнавальної діяльності.

Список використаних джерел

1. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук; Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М., Машовець М. А., Низковська О. В., Панасюк Т. В., Піроженко Т. О., Поніманська Т. І., Сідєльнікова О. Д., Шевчук А. С., Якименко Л. Ю. Ї К.: Видавництво, 2012. - 26 с.

2. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський ; [редкол.: О. Г. Дзеверін (голова) та ін.]. - Київ : Рад. шк., 1976.

3. Горошко Н.А. Зображувальна діяльність у дошкільних навчальних закладах (малювання, ліплення, аплікація). - Х.: Вид-во «Ранок», 2007. - 224

4. Даниленко Н. Розвиток пізнавальної активності у дітей старшого дошкільного віку //Управління школою. - 2005. - №22-24. - С. 15-16

5. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про дошкільну освіту»// Відомості Верховної Ради України.- 2001.- №49.- С.259.

6. Землянухина Т. Познавательная и коммуникативная активность ребенка //Начальная школа. - 2002. - №6. - С. 50-53.

7. Лохвицька Л. Формування пізнавальних інтересів у навчально-ігровому середовищі //Дошкільне виховання. - 1999. - №10. - С. 8-10.

8. Образотворче мистецтво для дошкільнят (5-6 років)/ І.В.Ланіна, Н.В.Кучеєва. - Х.: Вид-во «Ранок», 2014. - 128 с.

9. Освітня програма "Дитина в дошкільні роки", наук. кер. проф. Крутій К. Л.

(лист МОН про надання грифа "Рекомендовано Міністерством освіти і науки України" від 08.12.2010 № 1/11-11178)

10. Ткачук Т. Радість пізнання //Дошкільне виховання. - 2002. - №9. - С. 10-11.

11.Фесюкова Л.Б. От трех до семи. - Харьков:Фолио. - Москва: АСТ, 2000.

Размещено на Allbest.ru

...