Аналіз сучасних концепцій виховання загальнохристиянських ціннісних орієнтацій молоді як аспект професійної діяльності фахівців соціальної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

При вивченні проблем формування загальнохристиянських ціннісних орієнтацій молоді виняткової уваги потребує з'ясування причин і умов, за яких цінності стають істинними життєвими орієнтирами. Сучасна молодь приймає активну участь у суспільному житті, не маючи при цьому власних поглядів на проблему цінностей. Соціальні зміни посилюють суперечності щодо зміни пріоритетів.

Мета статті полягає в обґрунтуванні сучасних концепцій виховання загальнохристиянських ціннісних орієнтацій молоді та їх значення у професійній діяльності фахівців соціальної сфери.

Формування ціннісних орієнтацій є неоднозначним та проблемним і характеризується багатоманітністю цілей, результатів та напрямів розвитку. Зумовлено це широким проявом людської природи. Посилення кризи соціально-фінансового сектору, розвиток ринкових відносин на фоні демократизації суспільства, значно зменшує довіру до влади. Це зумовлює поділ суспільства, в якому сповідується синтез ціннісних орієнтацій, притаманних різним соціальним групам.

А. Маслоу стверджує, що формування особистості відбувається завдяки соціальному впливу -- «інстинктивні схильності людини набагато слабкіше за сили цивілізації» [6, с.272].

Дослідження ціннісних орієнтацій дозволило представнику гуманної психології Г. Оллпорту обґрунтувати керованість поведінкою особистості на основі соціальних мотивів. Фундаментом більшості цінностей виступають норми моралі, спільно вони формуються за допомогою зовнішніх чинників, а у вигляді засобів та умов реалізують внутрішні цінності -- пріоритетні цілі особистості. Перехід зовнішніх цінностей у внутрішні відбувається за допомогою трансформації «категорії знання» у «категорію сутності».

М. Рокич наголошує, що загальне число базових цінностей невелике, люди володіють одними цінностями, але проявляються вони по-різному. Всі існуючі цінності об'єднанні в систему. Основи цінностей проявляються в суспільній культурі, соціальних інститутах та в особистісному житті. Цінності мають вплив на всі соціальні процеси. Покладаючись на поділ цінностей (термальні та інструментальні), М. Рокич розробив спеціальну методику для вивчення ціннісних орієнтацій, яка дозволяє отримати систему «типів», при цьому спільні риси в групах вказують на спільні соціальні умови, а відмінності -- на специфічні особливості.

Як вважає Т. Парсонс, суть ціннісних орієнтацій полягає у ситуативному оцінюванні та виборі певних шаблонів, що визначають оцінку та обрання моделі поведінки. Процес формування ціннісних орієнтацій розвиває здатність оцінювати факти реальності та обирати їх, а також стиль поведінки відповідно до принципу «добро -- зло» [7, с.343].

Вивчаючи формування духовної культури особистості, М. Бердяєв вбачав головне завдання функціонування суспільного життя саме в духовності. За стрімкого розвитку цивілізаційних цінностей держави, раси, класу зазнають трансформацій, при цьому формуються суперечності між життям людей та результатами їх життєдіяльності. Розв'язання даної суперечності залежить від формування нового світосприйняття, основа якого містить ціннісні пріоритети людської особистості.

Пізніше А. Швейцер, розробляючи власну концепцію благоговіння перед життям, наголошував, що серед різних форм життя має бути милосердя та співчуття, які є опорними цінностями суспільства.

На основі сублімації енергії життєвих бажань особистості ґрунтуються погляди на процес формування цінностей М.Бердяєва, М.Лоського, М. Шелера. Дослідники вважають, що сублімація впливає на формування системи цінностей, при цьому головна системотвірна роль належала б певній універсальній цінності. Дана система цінностей була б в змозі сприяти ідеальним стосункам у суспільстві.

Опорним для формування ціннісних орієнтацій є позиція І. Кона про соціальну природу ціннісних орієнтацій, які формуються під впливом суспільного виховання, пропаганди. Система ціннісних орієнтацій, за І.Коном, формується в результаті «розширення кола дій і відповідальності, розвитку інтелекту, емоцій та волі» [4, с.28].

М. Бахтін, досліджуючи феномен цінностей і розробляючи теоретичні концепції їх формування, виокремлює думку про існування вічних цінностей та перебування людини у центрі ціннісної системи, стверджуючи, що «цінності цінні не для того чи іншого індивідуума і в ту чи іншу епоху, а для всього історичного людства, я єдиний у певному емоційно-вольовому ставленні до суспільства» [2, с. 117].

Важливе місце у розвитку аксіології посідає концепція ціннісної свідомості М. Розова, який наголошував, що усе суспільство повинно «говорити на мові цінностей», в умовах сучасної світової інтеграції.

Слід зазначити актуальність концепції ціннісної свідомості, яка невипадково виникла в момент, коли загальнохристиянські цінності потребують захисту та збереження з метою передачі їх у спадок наступним поколінням. Ми вважаємо, що концепція ціннісної свідомості має лягти в основу загальної ціннісно-освітньої системи сучасної молодої людини.

Формування ціннісних орієнтацій, на думку М. Разіна, має розпочинатися зі сприймання інформації про природу і функції цінностей. Для людини важливим є засвоєння культурно-історичного досвіду суспільства, культура та мистецтво постають найбільш стійкими і традиційними формами морально-естетичних цінностей.

Російський дослідник Б. Вижлецов наголошує на закономірності розвитку ціннісної свідомості, яка є фундаментальною частиною системи ціннісних орієнтацій. Ціннісна свідомість в кожну епоху, на думку дослідника, має бути новою, не нав'язливою та історично властивою. Відсутність розвитку ціннісної свідомості призводить до кризи культури і суспільства.

Система ціннісних орієнтацій є індивідуальною для кожної окремої особистості, до того ж вона тісно пов'язана з мотивами і потребами, цілями і установками, а також з інтересами особистості. Якщо брати до уваги, що інтереси є нестійкими і постійно зазнають змін протягом розвитку особистості, тоді «ціннісні установки й орієнтації постійно відпрацьовуються, вдосконалюються» [9, с.154].

Дослідженню ролі соціальних відносин у процесі формування ціннісних орієнтацій присвячена велика кількість праць із психології. Л. Анциферова вважає, що спрямованість особистості на істинні цінності сприяє формуванню суспільства. Для людини прикладом для формування власної ціннісної ієрархії має слугувати система цінностей суспільства завдяки послідовному вивченню меж і суті норм суспільства. На думку Л. Анциферової та М. Яницького, ефективне формування ціннісних орієнтацій має здійснюватися системою спеціальних засобів і умов.

В. Франкл вважав сутність життя фундаментальним утворенням, яке характеризує поведінку і ставлення особистості та виражається у вигляді ціннісної системи. Концепція формування цінностей за твердженням дослідника має опиратися на критерії «створення» (корисні творчі дії), «переживання» (спрямоване естетичне сприйняття довколишньої реальності), «ставлення» (об'єктивне розуміння реальності). Цінності не мають автоматичної здатності закладатися у свідомості, їх засвоєння залежить від духовної активності кожного окремого індивіда. «Особистісний сенс» за В. Франклом, є певним координатором зміни соціально вагомих цінностей у особистісно вагомі.

Ціннісні орієнтації Д. Узнадзе розглядав як «динаміку установки». Науковець стверджує, що внаслідок об'єктивації соціально-особистісного досвіду з'являється усталена система фіксованих установок, тобто ціннісних орієнтацій, які активно регулюють мотивацію поведінки.

Дослідники Л. Фрідман і І. Кулигіна під формуванням ціннісних орієнтацій розуміють орієнтацію людини на певні важливі для неї цінності, які є результатом попередньої виваженої позитивної оцінки. Це відбувається за умови оволодіння цінністю, врахування людиною своїх потреб, цілей, можливостей та здібностей.

У своєму досліджені Н. Зикова наголошує, що на заваді процесу формування системи ціннісних орієнтацій індивіда стають конфлікти між особистісними та суспільними, особистісними та професійними цінностями, а тому формування ціннісних орієнтацій стає ефективним завдяки гештальт-терапії. Виходячи з цього, провідною умовою процесу формування є розробка методів поєднання особистісних та професійних цінностей.

В. Алексєєва трактує процес формування ціннісних орієнтацій як процес, у якому суспільні цінності активно включаються у алгоритм діяльності особистості. Усвідомлене оволодіння цінностями відбувається через їх перенесення у життєдіяльність суб'єкта. Дослідниця вказує на факт взаємозв'язку проблем ціннісних орієнтацій та соціальної структури соціуму, помічаючи в ціннісних орієнтаціях форму залучення цінностей суспільства у власну діяльність особистості.

Процес формування ціннісних орієнтацій відповідає потребі у саморозвитку та самоствердженні в тих соціально-конкретних та історично-зумовлених формах життя, які притаманні способу життєдіяльності соціальних груп та суспільства, до яких належить молода людина.

Розвиток особистості пов'язаний з процесом формування ціннісної сфери. С. Рубінштейн стверджує, що суспільна шкала цінностей є пріоритетною в діяльності людини і спрямована на задоволення життєвих потреб. Вона є свідченням позитивного ставлення індивіда до встановленого світогляду, і, як результат, демонструє важливість світових подій для життя людини. С. Рубінштейн зазначає, що «процес засвоєння людиною об'єктивних цінностей забезпечується активною взаємодією цінностей з суб'єктом» [8, с.194-195].

Серед сучасних концепцій дослідження проблеми ціннісних орієнтацій слід відмітити працю Л. Разживіної, яка трактує ціннісні орієнтації як найбільш значимий елемент особистісного спрямування, що відображає поведінку та взаємозв'язки особистості залежно від виду діяльності та висуває їх в якості фундаментальних ціннісних орієнтацій. Науковець робить наголос на тому, що цінності педагогічної діяльності носять гуманістичну природу.

О .Кагальницька у своєму дослідженні аналізує процес перетворення особистісно-соціальних змістів в особистісні змісти. Даний процес, на думку дослідниці, є суттю формування ціннісних орієнтацій. Суспільні цінності орієнтуючись на благополуччя інших віддзеркалюються у системі власного відношення, загального відношення та судженнях інших людей.

Взаємодія ціннісних орієнтацій в індивідуальній ціннісній ієрархії визначає типи життєвих позицій та стратегій особистості, а також природу їх узгодженості з нормами та правилами, особистісними сутностями і вимогами. Одні й ті самі цінності можуть використовуватися людьми у цілком різними цілями, тому переоцінка ціннісної категорії здатна викликати руйнування цінності, що обов'язково відіб'ється і на руйнуванні системи цінностей суспільства і, як наслідок, відбудеться дезорганізація суспільної свідомості.

Досліджуючи процес та природу формування цінностей, С.Анісімов відділяє:

— абсолютні цінності (життя, добробут, психічне та фізичне здоров'я, істина, людяність, духовність тощо);

— антицінності (цінності негативного спрямування, а саме: нехлюйство, неосвіченість, недуги, деградація, дотримання шкідливих звичок тощо);

— умовні цінності, особливість їх полягає у зміні, в залежності від історичних, політичних, економічних та соціальних позицій [1, с. 19].

Процес формування ціннісних орієнтацій багатоаспектно розглядається саме в науково-педагогічних джерелах з тієї причини, що педагогічна категорія «формування» є базовою.

Особливої актуальності в умовах сучасності набуває дослідження перемін, що мають місце у свідомості українських старшокласників. У цьому віці найбільше проявляється криза переоцінки цінностей. Різним аспектам даної проблеми, а саме дослідженню структури та ролі ціннісних орієнтацій молоді, їх динаміки, взаємодії ціннісних орієнтацій з індивідуально-характерологічними рисами особистості, присвячені психолого-педагогічні праці В. Бірулі, Н. Іванцева, С. Лапаєнко, С. Мукомела та ін.

Досить актуальним та важливим у педагогічно-виховному процесі є те, щоб він планомірно був направлений на формування важливих інтересів у молоді. У свою чергу, ці інтереси сформують психологічний фундамент ціннісних орієнтацій особистості, тому «вибір людиною цінностей, які визначають її орієнтацію в процесі діяльності, -- не приватна справа особи, бо ж будь-яке суспільство зацікавлене в тому, щоб цінності кожної конкретної людини відповідали його загальним цінностям і ідеалам» [3, с.77].

Російська дослідниця Т. Мальковська виокремлює такі головні аспекти формування ціннісних орієнтацій старшокласників:

— формування розвиненої різнопланової ціннісної орієнтації, яка відповідає сучасному етапу суспільно-економічного розвитку соціального середовища;

— формування першочергової ціннісної орієнтації, що спрямовує свої дії на соціальні цінності суспільства, ідеали на основі існуючих фундаментальних світоглядних принципів;

— формування цінних умінь соціального характеру, спрямованих на опанування суспільними соціальними цінностями в різних видах діяльності, що здійснює шкільний заклад [5, с.3-15].

Вивчаючи ціннісні орієнтації, П. Ігнатенко стверджує, що вони скеровують особистість на суспільні цінності відповідно з її потребами. Дослідник вказує на те, що ціннісні орієнтації з'являються в учнів при наявності потреб в інтересах (наскільки цінність може задовольнити потребу), в мотивах (організовують дії відносно цінностей), у цілях (конкретні цінності, на які йде орієнтація). Ми погоджуємося з висновком П. Ігнатенко про те, що «цінність виконує роль своєрідного орієнтира ..., особистість орієнтується на ті цінності, які їй найбільше потрібні в даний час і в перспективі, відповідають її інтересам і цілям, імпонують досвіду».

Розвиток ціннісних орієнтацій зумовлюється, зазвичай, формуванням стійкого та визначеного кола інтересів у старшому шкільному віці. Цей вік характеризується систематичним переключенням з конкретного на абстрактне, тоді ж підвищується інтерес до розуміння питань світогляду, моралі, етики, релігії та до власних і суспільних переживань психологічного характеру. Саме старший шкільний вік є основним періодом, у якому відбувається формування ціннісних орієнтацій. У старшому шкільному віці проходить процес становлення характеру особистості старшокласника. Це є наслідком та появою значних передумов, а саме цілеспрямованого накопичення морального досвіду.

Сучасний стан речей, життєдіяльність формують основну стратегію розвитку навчально-виховних закладів, а саме: орієнтація на площину загальнолюдських цінностей визначає їх пріоритетами в повноцінному розвитку української молоді.

Формування ціннісних орієнтацій особистості здійснюється у процесі соціалізації через ідентифікацію та інтеріоризацію цінностей. Усвідомлене засвоєння особистістю цінностей не відбувається самостійно. Воно зумовлюється особливостями соціального середовища, рівнем розвитку когнітивної та емоційної сфери індивіда, характером та формою психологічного впливу.

Переоцінка цінностей впливає на молодь. Кожна молода людина є індивідуальністю і володіє певною характерною тільки їй ціннісною ієрархією. На її формування можуть впливати соціальне середовище, зв'язки з соціальним оточенням, наявний життєвий досвід, друзі, коло спілкування тощо.

Молодь має право обирати для себе конкретні ціннісні орієнтації нормативного характеру, керуючись при цьому відповідними мотивами. Саме мотиви є запорукою досягнення омріяних благ та бажань, формують мету діяльності, яка з часом матеріалізується завдяки діяльності, що опирається на систему ціннісних орієнтацій. Сформовані ціннісні орієнтації ефективно впливають на мотивацію поведінки особистості.

Таким чином, сформовані загальнохристиянські ціннісні орієнтації виконують пріоритетну роль у мотивації поведінки сучасної молодої людини. За допомогою наявної системи ціннісних орієнтацій вони сприймають конкретну дійсність. Система ціннісних орієнтацій поєднується з особистісною позицією та з індивідуальним баченням реальних ситуацій. Ціннісні орієнтації визначають природу обґрунтування особистісних життєвих планів, дій та вчинків.

За умови власного чіткого усвідомлення ціннісних орієнтацій, молода людина може розмірковувати над питанням суті і призначення життя, мети власної життєдіяльності. Зусилля сім'ї, загальноосвітніх закладів, всієї освітньо-виховної системи мають бути спрямовані на формування у молоді загальнохристиянських ціннісних орієнтацій. В свою чергу, набуті теоретичні знання та практичний досвід з даної проблеми мають сприяти ефективній практичній діяльності фахівців соціальної сфери.

Література

1. Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые / С.Ф. Анисимов. -- М.: Мысль, 1970. -- 297 с.

2. Бахтин М.М. К философии поступка / М.М. Бахтин // Вестник МГУ. Серия 7, Философия. -- М., 1991. -- № 1. С. 59-64.

3. Дряпіка В.І. Орієнтації студентської молоді на цінності музичної культури (соціально-педагогічний аспект) / В.І. Дряпіка. -- Кіровоград: Державне Центрально-українське видавництво, 1977. -- 215 с.

4. Кон И.С. Социология личности: избр. психол. труды / И. С. Кон. -- Воронеж: МОДЄК ; М.: МПСИ, 1999. -- 555 с.

5. Мальковская Т.Н. Динамика социальных и педагогических факторов в формировании социальноактивной позиции школьника / Т.Н. Мальковская // Формирование социально активной позиции школьников в условиях взаимодействия социальных и педагогических факторов: сб. науч. тр. / АПН СССР. -- М., 1984. -- С. 3--15.

6. Маслоу А. Психология бытия: пер. с англ. / А. Маслоу. -- М.: Рефл-бук; Киев: Ваклер, 1997. -- 304 с.

7. Парсонс Т.О. О социальных системах / Т.О. Парсонс ; под ред. В.Ф. Чесноковой и С.А. Белановского. -- М.: Академ. проект, 2002. -- 832 с.

8. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. -- М.: Педагогика, 1976. -- 424 с.

9. Тульчинский Г.Л. Разум, воля, успех: о философии поступка / Г.Л. Тульчинский. -- Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. -- 216 с.

Размещено на Allbest.ru