Педагогіка здоров’язбереження в сучасній початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”

УДК 371.71 : 372.4 ББК 74.90

Педагогіка здоров'язбереження в сучасній початковій школі

Олена Будник,

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

У статті виокремлено основні положення педагогічної діяльності вчителя в аспекті збереження та зміцнення фізичного, соціального, духовного й психічного здоров'я учнів початкових класів.

Ключові слова: професійна підготовка, майбутні вчителі, педагогічна діяльність, педагогіка здоров'я.

The article stresses the main concepts of teacher's pedagogical activity in terms of protecting and strengthening physical, social, spiritual and psychological health of junior pupils.

Key words: professional training, would-be teachers, pedagogical activity, Pedagogy of health.

В статье выделены основные положения педагогической деятельности будущого учителя в аспекте сохранения и укрепления физического, социального, духовного и психического здоровья учащихся начальных классов.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, будущие учителя, педагогическая деятельность, педагогика здоровья.

Постановка проблеми. У сучасній цивілізації проблема збереження фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я людини є глобальною. Сьогодні в багатьох країнах світу стурбовані питаннями не стільки фізичного самопочуття, скільки збереженням психічної рівноваги серед молодих людей. Найтиповішими причинами її виникнення слугують міграційні та імміграційні процеси в світі, зміна структури сім'ї, постійні стреси й конфліктні ситуації. Так, 4 відсотки осіб у віці від 12 до 17 років і 9% - у 18-річних страждають депресією, яка є найбільш поширеним явищем, що призводить до різного роду негативних наслідків [15].

В Україні за останні роки ^ан здоров'я дітей наблизився до критичного. Результати проведених спеціальних клініко-лабораторних і функціональних досліджень переконливо засвідчують про значне поширення хронічної патології. З'ясувалося, що на кожну тисячу обстежених лише 11 дітей є практично здоровими, тобто до 15 років виявилися здоровими лише 1,1 % дітей. При цьому, за даними офіційної статистики, понад 30 % осіб є практично здоровими. У середньому на одну дитину припадає 2,5 захворювання. При цьому 17,8 % обстежених дітей мають чотири захворювання, а п'ять і більше - 14,6 % дітей [8].

Особливою проблемою є погіршення здоров'я українських школярів, близько 90 % яких страждають хронічними захворюваннями. Відтак, стан їхнього здоров'я залежить передусім від її способу життя, ціннісних пріоритетів, її взаємозв'язку з природою. Отож серед стратегічних завдань, поставлених перед національною школою, чільне місце посідає “сприяння... фізичному, психічному здоров'ю молоді”, а одним із шляхів реформування змісту загальноосвітньої підготовки визначено “утвердження пріоритетів здорового способу життя людини” [4, с. 12].

У науці виокремився окремий напрям - педагогічна валеологія, що вивчає “механізми впливу гігієнічних умов навчання учнів та оздоровчо-профілактичних заходів медичного й психолого-профілактичного спрямування з метою підвищення адаптаційних можливостей учнів до екстремальних умов сучасної школи” [14, с. 142]. Тому одним із напрямів професійної освіти майбутнього вчителя вважаємо його підготовку до використання здоров'язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі початкової школи.

Аналіз актуальних досліджень. Методологічні засади вдосконалення змісту професійно-педагогічної освіти висвітлено в дослідженнях українських учених таких, як: А. Бойко, І. Бех, В. Бондар, Г. Васянович, О. Глузман, С. Гончаренко, О. Дубасенюк, І. Зязюн, В. Кремень, Н. Ничкало. Проблема формування здорової особистості вивчалася в різних аспектах українськими та російськими вченими (Л. Божович, І. Васильєвою, Л. Виготським, О. Запорожцем, В. Котирло, О. Леонтьєвим, Ю. Приходько, В. Сухомлинським, С. Рубінштейном, Т. Титаренко), західними дослідниками (Е. Еріксоном, А. Маслоу, К. Роджерсом, З. Фрейдом, К. Юнгом та іншими).

У сучасній українській науці феномен здоров'я відображено як синтез фізичної, духовної та психосоціальної його складових. Зокрема, питанням охорони, збереження і зміцнення здоров'я особистості присвячено роботи Т. Андрющенко, І. Беха, О. Богініч, Е. Вільчковського, Л. Волкова, Н. Денисенко, О. Дубогай, О. Іванашко, З. Плохій, О. Савченко та інших; теоретико-методичні основи навчання й виховання дітей дошкільного віку на засадах здорового способу життя висвітлені у працях Т. Бойченко, Г. Григоренко, Н. Денисенко, Т. Книш; проблеми фізичного виховання та адаптації організму дітей до навантажень - А. Гужаловський, Л. Матвеєв, В. Платонов, А. Савченко та ін.

Мета статті - виокремити основні положення педагогічної діяльності вчителя в аспекті збереження та зміцнення фізичного, соціального, духовного та психічного здоров'я учнів початкових класів.

Виклад основного матеріалу. У сучасній психолого-педагогічній науці актуальними є такі напрями дослідження, як “превентивна етнопедагогіка” та “профілактична етнопсихологія”, що є похідними понять “профілактичний вплив”, “психопрофілактичний вплив” тощо. На думку вчених [6, с. 24-25], етнопревентивний вплив передбачає організацію конструктивної активності особистості відповідно до народного оздоровчого досвіду. Адже в українських школах за останні роки почастішали нещасні випадки на уроках фізичної культури, що часто закінчуються летально через слабке здоров'я учнів і їхню неспроможність виконати нормативні навантаження. Проблеми зі здоров'ям, що виникають в українських дітей, недостатній рівень знань щодо фізичної, духовної, психічної чи соціальної сфер здоров'я негативно впливають на їхнє подальше життя. Той факт, що з 1 вересня 1994 року в загальноосвітніх школах уведено курс “Основи валеології” в якості обов'язково-вибіркового предмета також є свідченням стрімкого розвитку профілактичної медицини, а також превентивної психології та педагогіки, що мають метою запобігання низки негативних явищ задля збереження й зміцнення психічного і фізичного здоров'я дітей і молоді.

З вересня 2012 року в Україні запроваджено новий Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти. Метою освітньої галузі “Здоров'я і фізична культура” визначено розвиток здоров'язбережувальної компетентності, вихідними положеннями якої слугує розуміння здоров'я (фізичного, психічного, духовного та соціального) як феномена взаємоузгодженої життєдіяльності людини на основі опанування школярами досвідом здорового і безпечного способу життя; розвиток навичок базових рухових дій загальнорозвивального спрямування; формування фізичної культури. Упровадження здоров'язбережувальних технологій в умовах загальноосвітньої школи здійснюють у процесі навчання у контексті реалізації виховувальної функції, передусім на уроках фізичної культури, а також у позаурочній роботі з учнями (спортивна година, рухливі ігри на перервах, змагання, спортивні секції, козацькі забави тощо), тобто в різноманітних ситуаціях педагогічної взаємодії.

Важливим аспектом педагогічної діяльності вчителя вважаємо його психолого-медико-педагогічне вивчення особливостей розвитку дітей задля забезпечення ефективності навчально-виховного процесу, профілактики негативних явищ у соціокультурному середовищі школи, організації педагогічної співпраці вчителя з батьками в аспекті збереження та зміцнення здоров'я учнів.

Підготовка вчителя до збереження фізичного та психічного здоров'я учнів. Джон Локк зазначав: “Здоровий дух в здоровому тілі - ось короткий, але повний опис щасливого становища в цьому світі. Хто володіє і тим, і іншим, тому залишається бажати небагато; а хто позбавлений хоч би одного, тому мало що може компенсувати інше. Щастя або нещастя людини в основному є справою її власних рук. Той, чий дух - безрозсудний керівник, ніколи не знайде правильного шляху; а той, у кого тіло хворе і слабке, ніколи не буде в змозі просуватися вперед цим шляхом” [7, с. 193].

Методологічний аналіз прогнозування психічного розвитку особистості, зокрема її психічного здоров'я, що уможливлює формування гармонійності (повноцінне розгортання основних ліній розвитку), здійснив С. Максименко, який звертає увагу на анатомо-морфологічні та фізіологічні якості, їхнє значення в житті дитини, зону найближчого розвитку як реальний простір вивчення процесу її становлення, часові параметри динаміки розвитку і под. [9, с. 17-18].

У контексті педагогіки здоров'я з-поміж завдань виховання учнів з опертям на соціокультурний досвід народу визначаємо наступні: ознайомлення з основами медичних знань (надати посильну медичну допомогу у разі потреби, елементарні знання народної медицини), гігієни (дотримання санітарно-гігієнічних вимог), охорони здоров'я (вміти скористуватись народними природними засобами оздоровлення, адаптуватись до несприятливих умова середовища, профілактика захворювань з допомогою фіточаїв); формування й розвиток інтересу до проблем збереження й зміцнення фізичного та психічного здоров'я (правильність постави, охайність); прищеплення навичок ведення здорового способу життя, формування мотивації до занять фізкультурою і спортом; формування культури харчування та дотримання режиму праці й відпочинку; ознайомлення з правилами техніки безпеки у поведінці з газом, струмом, правилами вуличного руху тощо.

У процесі викладання педагогічних дисциплін у вищій школі доцільно акцентувати на зацікавлення питаннями виховання здорової особистості Г. Ващенка, зокрема використанню руханки як засобу вдосконалення власного тіла людини, її фізичного розвитку. Учений привертає увагу громадськості не лише до проблеми фізичного здоров'я дітей і молоді, а й розвитку волі й характеру, чому сприяє розумова організація праці, де повною мірою виявляється характер людини. Втім, надзвичайно важливо привчити дитину до культури праці, що є запорукою збереження її фізичного здоров'я. Так, Г. Ващенко у своїй праці “Тіловиховання як засіб виховання волі й характеру” зазначає, що розвинені здібності до розумової праці можуть зберігатись до глибокою старості. Педагог приводить приклади із життя відомих людей, приміром, Платон прожив 80 років і працював до старості як філософ; Песталоцці - 81 рік і наприкінці свого життя написав один із найбільш знаменитих творів “Лебедина пісня”; Ньютон, незважаючи на слабке здоров'я від природи, продуктивно працював упродовж 84 років свого життя, як і Кант, котрий не менш активно насолоджувався життям 80 років. Однак найбільше захоплення викликає діяльність славетного живописця, скульптора і архітектора Мікеляанджело Буонаротті, який створював неповторні шедеври до 90 років свого життя [3, с. 49-50].

Народна оздоровча культура як засіб педагогічної діяльності майбутнього вчителя на фундаментальному рівні розкрито в працях Є. Приступи [10, с. 12-13]. Дослідник акцентує на народних засобах виховання особистості школяра - фізичних вправах, рухливих іграх, забавах, розвагах тощо. Приміром, запорожці створили ефективні спеціальні фізичні та психофізичні вправи, спрямовані на самопізнання, саморозвиток, тілесне, психофізичне та моральне вдосконалення воїна. Прогресивні традиції українських козаків слугують яскравим прикладом для хлопчиків щодо тренування вольових якостей, витривалості, самоконтролю, рухової активності тощо. Водночас народна оздоровча культура передбачає своєрідний стиль життя людини як типового представника етнонаціональної та культурно-історичної спільності.

Засоби рухової активності слугують дієвим чинником фізичної культури особистості майбутнього фахівця. Фізична активність ефективно впливає на профілактику захворювань, підвищення розумової та фізичної працездатності, зміцнення захисних функцій організму, тому оздоровчий напрям педагогічної діяльності вчителя (класного керівника) передбачає системну роботу з батьками щодо загартування організму учнів, формування правильної постави, розвитку рухових якостей, діагностики фізичного стану вихованця, пізнання можливостей власного організму, контролю за організацією ранкової зарядки, виконання різного роду фізичних вправ, проведення туристичних мандрівок, відвідування спортивних секцій, клубів тощо.

Природні ландшафти гірської місцевості створюють позитивні передумови для формування в учнів здоровязбережувальної компетенції, зокрема збагачення знаннями валеологічного змісту. Чільне місце в роботі вчителя належить ознайомленню вихованців з основами фітотерапії задля формування в них навичок використання лікарських рослин своєї місцевості для відновлення функцій організму після фізичних навантажень, профілактики захворювань. Важливим аспектом педагогічної діяльності є ознайомити учнів, котрі проживають в гірській місцевості й багато часу проводять у спілкуванні з природою, з різнобічними впливами на здоров'я тих чи інших лікарських трав: одні рослини характеризуються своїми лікувально-оздоровчими, відновлювальними властивостями, інші - наркотичними, галюциногенними. Тому в процесі залучення школярів до збирання лікарських трав доцільно наголосити, що деякі з них можуть викликати отруєння, психічні розлади, а іноді й призводити до смертельних наслідків.

Оздоровчий аспект діяльності вчителя передбачає формування в учнів позитивних емоцій, оптимістичного сприймання дійсності, відповідальності, впевненості в собі, працелюбства, незалежності, почуття гумору, доброзичливості, терпимості тощо під час занять фізичними вправами, тобто їх психічного здоров'я. Психічне здоров'я - це складне утворення, яке має три рівні функціонування психічного апарату: 1) особистісно-смисловий рівень або рівень особистісного здоров'я, що визначається якістю смислових відношень людини; 2) рівень індивідуально-психологічного здоров'я, оцінка якого детермінована здібностями людини здобувати відповідні засоби смислових прагнень; 3) рівень психофізіологічного здоров'я, що зумовлений особливостями внутрішньої мозкової, нейрофізіологічної організації актів психічної реальності [1, с. 72].

Підготовка вчителя до зміцнення соціального та духовного здоров'я дітей. Серед провідних чинників, що впливають на стан здоров'я зростаючої особистості, американський учений Роббінс виокремлює наступні: спосіб життя (51-52% впливу); стан навколишнього середовища (20-21%); біологічні чинники (19-20%); обсяг і якість медичної допомоги (8-9%) [11, с. 98]. Отож акцентується на соціальній складовій здоров'я, яке залежить також від стосунків у родині, статусу батьків, соціальної захищеності в навчальному закладі, характеру спілкування з однолітками, сусідами, педагогами тощо. Адже соціальне здоров'я визначається тими духовно-моральними постулатами та взаєминами, що домінують у соціумі і є значущими для людини.

У педагогічній спадщині В. Сухомлинського знаходимо низку цікавий ідей щодо гармонізації таких взаємин. Раптове відчуження дитини від сім'ї сприяє формуванню в неї настороженості, невпевненості, мовчазності, замкненості, негативній адаптації в іносередовищі. З цього приводу педагог зазначає: “...Щоб змінити свій авторитет в очах підлітка, треба бути зразком моральності, треба жити так, щоб в особистій поведінці батька й матері дитина бачила відбиття високих суспільних ідеалів” [12, с. 333]. Тому важливою умовою виховання соціально здорової особистості дослідник вважає морально-психологічний комфорт у родині, належне ставлення батьків до дітей, взаєморозуміння й повагу на засадах любові та гуманності. Розуміючи здоров'я в найширшому значенні цього слова, В. Сухомлинський звертається до зростаючого покоління з повчаннями берегти здоров'я не лише своє, а й найрідніших людей - батьків: “Пам'ятай, що рано старіють і хворіють твої батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних хвилювань, переживань, прикростей, кривд. Серце батька й матері завжди уражають невдячність, байдужість дітей” [13, с. 213]. Отож ідеться не лише про фізичне здоров'я, а й про духовне, соціальне, адже “від того, як ставиться дитина до найстаршого покоління, значною мірою залежить, яким вона стане громадянином” [Там само, с. 218].

Таким чином, дієвим механізмом педагогічної діяльності майбутнього вчителя в аспекті здоров'язбереження дітей вважаємо принципи педагогічної співпраці навчальних закладів, батьківської громадськості, інших соціальних інституцій, зокрема ґрунтовне вивчення зростаючої особистості та врахування результатів цього вивчення у її навчанні та вихованні. Отож складовою професійної підготовки майбутніх учителів визначаємо ознайомлення їх з технологіями використання народних здоров'язбережувальних технологій у початковій школі шляхом вивчення традицій здорового способу життя в родині та громаді.

У педагогічному контексті найвищим виявом виступає духовність, рефлексія, глибоке внутрішнє усвідомлення потреби, мотивація та ціннісно-смислова активність людини в плані збереження та зміцнення свого здоров'я. Духовна складова здоров'я розкривається через вироблення відповідних правил поведінки згідно законів суспільства та моральних принципів; розуміння сутності та місця людини в природі та суспільстві, вибору власного способу життя [5].Духовність як здатність людини усвідомлювати та приймати найвищі моральні ідеали передбачає належний рівень розвитку її самосвідомості. Адже пізнаючи навколишній світ і самого себе, людина стає духовною. Згадаймо крилатий вислів гармонійної та відкритої особистості Г. Сковороди: “Пізнай свій народ і ти пізнаєш себе”. Прикладом високодуховності був Папа Римський Іоанн Павло ІІ. У своїй пастирській діяльності він упевнено визнав помилки католицької церкви, став ініціатором діалогу та співпраці між християнами різних конфесій, мусульманами, євреями, закликав до вселюдської любові та міжетнічної толерантності.

На взаємозв'язку фізичного і духовного складових особистості акцентує Г. Васянович, виражаючи їх через сутність поняття “культура”. Дослідник трактує зміст духовної культури людини у широкому та вузькому розумінні. Так, духовна культура у широкому сенсі - це “різноманітний досвід життєдіяльності суб'єктів, що включає в себе найсуттєвіші результати суспільного досвіду народів щодо освоєння суспільного буття, соціуму, багатопрограмних духовних цінностей. Такий досвід має універсальний характер” [2, с. 364-365]. Розуміння духовної культури людини у вузькому сенсі виявляється у “взаємодії... форм діяльності соціальних суб'єктів, що здійснюється в процесі духовного виробництва, це система соціально-духовних цінностей, спрямована на духовне піднесення суспільства” [2, с. 365].

Духовна складова здоров'я для сучасного школяра повинна характеризуватись ціннісно-смисловим підґрунтям, що виражається мірою піклування про нього. Окремі дослідники [6, с. 228] акцентують на оздоровчому впливі на духовне здоров'я людини української народної пісні, впевнено вживаючи поняття “народної музикотерапії” та “музикопрофілактики” у процесі роботи з учнями над вивченням та аналізом народної пісенної творчості.

Цілісна професійно-педагогічна підготовка майбутнього фахівця до діяльності з використання у шкільній практиці здоров'язбережувальних технологій включає: культурно-світоглядний аспект (високий рівень соціокультурної та громадянської компетентності, дотримання морально-етичних норм поведінки в соціумі, усвідомлення мети та завдань педагогіки здоров'я в сучасному суспільстві), соціально-психологічний аспект (досвід психолого-педагогічної комунікації з учнями, батьками, вчителями, представниками громадськості; спрямування діяльності на забезпечення морально-психологічного комфорту в навчально-виховному процесі школи); професійно-педагогічний аспект (високий рівень фундаментальних знань з свого фаху, навички використання сучасних технологій збереження та зміцнення всіх складових здоров'я учня; достатній рівень рухової та функціональної підготовленості).

Система етнопревентивних впливів щодо забезпечення здорового способу життя учнів покликана запобігти розвиткові в них негативних емоційних станів, зміцнити їхнє фізичне, психічне та соціальне здоров'я. Для цього у середовищі початкової школи варто викорінити негативні чинники, зумовлені його монотонністю, авторитарним стилем управління, несприятливими санітарно-гігієнічними умовами, що сприяють послабленню стресостійкості, перевтомі, роздратованості, страху.

Отож в структурі педагогічної діяльності вчителя на часі масштабне запровадження профілактичної медицини, спрямованої на попередження та своєчасне виявлення захворювань, проведення роз'яснювальної роботи про шкідливість алкоголю та наркотиків для школярів, формування інтересу до проблем збереження та зміцнення фізичного, психічного, духовного та соціального здоров'я; розвиток учнів активної мотивації щодо дбайливого ставлення до власного здоров'я; психологічні тренінги з подолання депресивних станів і вирішення конфліктних ситуацій; стимулювання учнів до усвідомлення значущості фізичної культури, здорового харчування, розпорядку дня, гігієнічного догляду за тілом, безпечної поведінки.

Перспективу подальших наукових досліджень вбачаємо у вивченні ціннісних орієнтацій учнів, батьків та майбутніх педагогів про здоров'я та здоровий спосіб життя; діагностиці мотивів та стереотипів поведінки учнів, що спрямовані на збереження та зміцнення їхнього фізичного, духовного, соціального й психічного здоров'я в умовах виховного середовища навчального закладу.

педагогічний валеологія здоров'язбережувальний початковий

Література

1. Братусь Б. С. Аномалии личности / Б.С. Братусь. - М.: Мысль, 1988. - 301 с.

2. Васянович Г. П. Вибрані твори : зб. наук. праць : у 6-ти т. Т.6 / Г. П. Васянович. - Львів: Сполом, 2012. - 388 с.

3. Ващенко Г. Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру / Г. Ващенко. - Мюнхен: Авангард, 1956. - 56 с.

4. Державна національна програма “Освіта”. Україна ХХІ століття. - К.: Райдуга, 1994. - 62 с.

5. Здоровье для всех к 2000 году. Глобальная стратегия ВОЗ. - Женева: Изд-во ВОЗ, 1981. - 106 с.

6. Литвин-Кіндратюк С., Кіндратюк Б. Народознавство та організація здорового способу життя школярів : монографія / С. Литвин-Кіндратюк, Б. Кіндратюк. - Івано-Франківськ, 1997. - 297 с.

7. Локк Дж. Думки про виховання // Хрестоматія з історії педагогіки. - Частина ІІ : Зарубіжна школа і педагогіка // Упорядни-ки та автори вступних статей: Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. / наук. ред. Мозговой І. П. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2006. - 432 с.

8. Майданник В. Г. Сучасні проблеми та перспективи розвитку педіатрії в Україні / В. Г. Майданник // Здоров'я України: медична газета, 2006. - №19(1). - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://health-ua.com/articles/1406.html.

9. Максименко С. Д. Методологія прогнозування та внутрішні лінії психічного здоров'я особистості / С. Д. Максименко // Психологічна і педагогічна науки в Україні : зб. наук. праць : в 5 т. - Т. 2 : Психологія, вікова фізіологія та дефектологія. - К : Педагогічна думка, 2012. - С. 11-33.

10. Приступа Є. Народна фізична культура українців / Є. Приступа. - Львів: УСА, 1995. - 254 с.

11. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / за заг. ред. Ю. В. Вороненка, В. Ф. Москаленка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - 680 с.

12. Сухомлинський В. О. Духовний світ школяра / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори в 5-ти т. - К.: Рад. школа, 1976. - Т. 1. - С. 209-402.

13. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори в 5-ти т. - К.: Рад. школа, 1977. - Т. 2. - С. 149-416.

14. Царенко А., Лопатка Г. Гігієнічні аспекти педагогічної валеології // Актуальные проблемы гигиены детей и подростков. - Харьков, 1995. - С. 142-143.

15. Weissman MM et al. Depressed adolescents grown up. Journal of the American Medical Association, 1999, 281(18):1707-1713.

Размещено на Allbest.ru