Створення регіональної системи неперервної освіти педагога: управлінський аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТВОРЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГА: УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Андрощук І.М.

Наводяться основні напрями діяльності установ регіональної системи післядипломної освіти щодо створення регіональної системи неперервної освіти педагога, характеризуються особливості запровадження модульно-накопичувальної системи під час підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розглядаються структурні компоненти самоосвітньої діяльності педагога, а також окреслюється модель управління процесом здійснення неперервної освіти педагога.

Постановка проблеми. Організація та забезпечення функціонування регіональної системи неперервної освіти є важливою передумовою успішності процесу професійного розвитку педагога, який прагне використовувати у власній діяльності інноваційні технології та методики, оскільки забезпечує неперервне зростання важливих із професійної точки зору дослідницьких якостей, а також відповідає специфіці діяльності педагога-дослідника і новатора. Окрім цього, принцип неперервності в освіті відповідає сучасним потребам і закономірностям розвитку інформаційного суспільства, а також є фактором формування та сталого функціонування професійного розвитку кожного педагога.

Аналіз праць і публікацій. Дослідження проблеми неперервної освіти привертало увагу багатьох науковців. Зокрема, Р. Сміт наголошує на тому, що навчання дорослих пов'язане не лише з досвідом людини та її діяльністю, але й з розвитком особистості загалом та повинно відбуватися впродовж усього життя [9]. Т. Новікова зазначає, що професійно компетентний педагог - це «людина, яка володіє не тільки достатнім обсягом знань, умінь і навичок..., але й здатністю до неперервної самоосвіти» [4].

Характеризуючи регіональний аспект неперервної освіти, варто зазначити, що вчений П. Захаров, який досліджував питання регіональних університетських комплексів, вважав, що саме завдяки своєму локальному розміщенню, регіональна освітня установа може бути зорієнтована на збереження освітнього простору країни з урахуванням специфіки окремих регіонів, а також має значний потенціал у реалізації основних завдань вдосконалення регіональної системи освіти держави [1, с. 13]. Окрім цього, сучасна педагогічна наука визначає не лише односторонній вплив регіональних факторів на розвиток закладів післядипломної педагогічної освіти, а й виявляє зворотній зв'язок впливу освітніх установ на ситуацію у регіоні. На думку В. Ковалевського, вплив навчальних закладів на регіон відбувається у політичній, демографічній, економічній, соціальній та культурній сферах [2, с. 107-108].

Метою статті є аналіз системи післядипломної освіти педагога на регіональному рівні та розгляд можливих шляхів її реформування, що включають у себе запровадження модульно-накопичувальної системи, а також розроблення та імплементацію регіональної моделі управління процесом здійснення неперервної освіти педагога.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні домінуючим завданням закладів післядипломної педагогічної освіти є підготовка вчителів до інноваційної діяльності, яка передбачає усвідомлення результатів педагогічних нововведень, вироблення критеріїв оцінки й самооцінки, володіння методологією вирішення професійно-педагогічних проблем, що вимагає врахування своєрідності та особливостей умов діяльності кожного навчального закладу та окремо взятого педагога.

Вагомим компонентом у виконанні зазначених вище завдань є створення регіональної системи неперервної освіти педагога, яка б дозволила вдосконалити процеси курсової підготовки та міжатестаційного періоду, зробивши їх організаційно впорядкованими та логічно структурованими, а також сприяла б забезпеченню процесу підвищення професійної компетентності педагогів і переведенню самоосвітньої діяльності в режим постійного розвитку.

Основними напрямами діяльності установ регіональної системи неперервної освіти з огляду на управлінський аспект є утворення багатоваріативності моделей управління, які б відповідали потребам та особливостям діяльності кожного структурного освітнього підрозділу регіону, оновлення форм управління відповідно до сучасних тенденцій і потреб педагога, а також збільшення вагомості функції управління.

Регіональні установи післядипломної педагогічної освіти мають ставити перед собою завдання розроблення та апробування нових педагогічних технологій розвивального, модульно-розвивального, диференційованого та особистісно зорієнтованого навчань, які скеровуватимуть педагогічних працівників до неперервної самоосвітньої діяльності. педагог післядипломний освіта модульний

Характеризуючи безпосередньо самоосвітню діяльність педагога, варто зазначити, що вона включає в себе наступні компоненти: мотиваційний (мотивація самостійно підвищувати свій професійний рівень); пізнавальний (усвідомлення необхідності самоосвіти та саморозвитку, а також знання про шляхи та способи проведення самоосвітньої навчальної діяльності); діяльнісний (імплементація теоретичних знань стосовно самоосвітньої діяльності, професійні навички та вміння, що визначають готовність до саморозвитку).

- навчальна діяльність, яка передбачає всебічний розвиток професійної компетентності в умовах нової парадигми освіти, застосування дистанційної форми навчання, мультимедійних програм для підготовки та підвищення кваліфікації педагогів, створення єдиного освітнього Інтернет- простору, використання інноваційних технологій навчання дорослих;

- наукова діяльність, що має на меті перехід до сталого розвитку на основі випереджувальної освіти, спрямованої на формування нової системи цінностей, створення механізму трансформації смисложиттєвих інтересів і гуманноцентричної поведінки; формування готовності до інноваційної практичної педагогічної діяльності, конкурентоспроможності на ринку освіти відповідно до компетентнісного підходу, спрямованого на розвиток професійної компетентності; виявлення психолого-педагогічних закономірностей модернізації освіти;

- науково-методична діяльність, завдання якої полягає у підвищенні професійної культури тамайстерності щодо впровадження компентнісного підходу в педагогічний процес, а також вивчення, узагальнення і впровадження в педагогічну практику досвіду, наукових ідей, інноваційних педагогічних технологій і методик, сучасних форм організації навчання, виховання, розвитку учнів.

Створення регіональної системи неперервної освіти передбачає розроблення регіональної моделі управління процесом здійснення неперервної освіти педагога (рис. 2), яка дозволить удосконалити сам процес самоосвіти, зробивши його впорядкованим, структурованим та сприятиме розвитку професійної компетентності педагогів, при цьому акцентуючи увагу на специфічних особливостях кожного регіону, на території якого працює вчитель.

Розроблення регіональної моделі управління процесом здійснення неперервної освіти педагога передбачає поступове вирішення наступних завдань: дослідження освітнього ринку відповідного регіону, виокремлення основних пріоритетів.

Мета: забезпечення засобами регіональних структур післядипломної освіти формування та розвитку професійної компетентності педагогів, яка сприятиме позитивній динаміці розвитку творчої особистості; підвищенню рівня її професійної діяльності; наявності стійкої мотивації й буде здійснюватися шляхом саморозвитку та самоосвітньої діяльності педагога.

Завдання: сформувати і розвинути педагогічні вміння та практичні навички застосовувати на творчому рівні набуті знання, сучасні форми і методи навчально-виховної діяльності для повного розкриття потенційних можливостей педагога, його професійного розвитку та вміння самостійно віднаходити необхідні ресурси з метою опановування новими, раніше незнайомими підходами до професійної діяльності.

Ефективне управління процесом здійснення неперервної освіти педагога передбачає знання науково-теоретичних положень щодо професійної компетентності педагога; характеристику її компонентів та способи, закономірності впливу на їхній розвиток; практично-прикладні уміння та навички творчої педагогічної діяльності з гнучким, рівневим підходом до організації самоосвітньої діяльності кожного вчителя.

Укладаючи регіональну модель управління процесом здійснення неперервної освіти педагога, необхідно брати до уваги основні принципи структури та реалізації системи підготовки та підвищення професійної компетентності педагогів: саморозвитку та самовдосконалення особистісних і професійних характеристик педагогічного працівника, необхідних для розвитку професійної компетентності; неперервності системи підготовки вчителів до професійної педагогічної діяльності, що є наслідком структурованої організації технологічного процесу; персоніфікації, який дає можливість кожному педагогу обирати індивідуальну траєкторію навчання, напрями і способи фахового зростання на власний розсуд; особистісно зорієнтованого навчання, що сприяє суб'єктивному розвитку дослідницьких і новаторських характеристик педагога, сприяє сталому саморозвитку вчителя, його самореалізації у професійній діяльності; комплексного підходу, сутність якого полягає у взаємозв'язку між обласним, районним (міським), шкільним рівнями підвищення кваліфікації педагогічних працівників та методичної роботи; взаємозв'язку між окремими етапами процесу підготовки педагогів до інноваційної пошукової діяльності, включаючи мету, завдання та результати; технологічного підходу, що базується на моніторингових дослідженнях попередньо отриманих проміжних результатів і відповідної корекції певних елементів технологічного процесу.

Провідною метою такої моделі є забезпечення засобами регіональних структур післядипломної освіти формування та розвитку професійної компетентності педагогів, яка сприятиме позитивній динаміці розвитку творчої особистості; підвищенню рівня її професійної діяльності; наявності стійкої мотивації та буде здійснюватися шляхом саморозвитку та самовдосконалення педагога.

Варто зазначити, що самоосвітня діяльність педагога на регіональному рівні має координуватися не лише обласним закладом післядипломної педагогічної освіти, а й районним (міським) методичним кабінетом, а також загальноосвітнім навчальним закладом, у якому безпосередньо працює даний педагог.

Основними завданнями закладу післядипломної педагогічної освіти передбачаються наступні: діагностика професійних запитів педагогічних працівників; виявлення проблематики щодо теоретичної та практичної готовності педагогів до освоєння інновацій; окреслення основних компетентностей учителів, якими вони повинні володіти в галузі педагогічної інноватики; розроблення та реалізація програм курсів підвищення кваліфікації, спецкурсів з актуальних питань, дослідно-експериментальної діяльності; узгодження та забезпечення нерозривного зв'язку програм, навчально-тематичних планів курсової підготовки, планів роботи районних/міських, методичних структур опорних закладів, самоосвітньої діяльності та інших форм інноваційної діяльності педагогів на всіх рівнях її здійснення; планування та проведення консультування, індивідуальні та колективні форми методичної роботи з педагогами з актуальних питань професійної педагогічної діяльності; здійснення науково-методичного, інформаційного забезпечення самоосвітньої діяльності педагога; аналіз стану дидактичної системи самоосвітньої діяльності педагогів на рівнях: школа - районний (міський) методкабінет - заклад післядипломної педагогічної освіти; розроблення рекомендацій щодо вдосконалення системи роботи із саморозвитку та самовдосконалення вчителя [8].

Із боку діяльності загальноосвітнього навчального закладу, з огляду на сприяння самоосвітній діяльності педагога, необхідними мають бути: розроблення стратегії та програми розвитку закладу освіти на основі впровадження в управлінський і навчально-виховний процеси умов, сприятливих для саморозвитку педагога; діагностика рівня готовності вчителів до здійснення освіти, самоосвіти, самовдосконалення і саморозвитку; організація роботи окремих учителів, методичних формувань із самостійного та колективного отримання нових знань з педагогічної інноватики та побудови педагогічного процесу на цій основі; заслуховування звітів педагогів (на педагогічній раді, засіданнях методичних підрозділів) про виконання плану навчання та самоосвіти з проблем запровадження технологій інноваційного навчання; зосередження уваги на використанні вчителями інноваційних педагогічних технологій, упровадження ними інноваційного педагогічного досвіду та знань, здобутих, шляхом самоосвіти; вивчення та узагальнення інноваційного досвіду роботи вчителів, розроблення та здійснення заходів щодо стимулювання педагогів-новаторів, які активно займаються саморозвитком і впроваджують у практику своєї роботи інноваційні технології навчально-виховного процесу [8].

У подальшому планується дослідження проблеми формування і розвитку управлінської культури керівників ЗНЗ в умовах глобалізації та інформатизації українського суспільства.

Список використаних джерел

1. Захаров, П. Н. Стратегическое развитие университетского комплекса региона: синергетический подход: монография / П. Н. Захаров. - Владимир: Изд-во Владим. гос. ун-та, 2010. - 180 с.

2. Ковалевский, В. П. Университетский комплекс в обеспечении перспективных потребностей развития региона / В. П. Ковалевський // Вестник ОГУ.- 2005. - № 1. - С. 107-108.

3. Національна стратегія розвитку освіти на 2012-2021 роки

4. Непрерывное педагогическое образование: проблемы развития профессионализма / под ред. Т. В. Новиковой. - Москва [б. и.], 1994. - 32 с.

5. Олійник, В. В. Безперервний професійний розвиток педагогів в умовах реалізації

6. Національної стратегії післядипломної освіти в Україні на 2012-2021 роки (Електронний ресурс] / В. В. Олійник.

7. Олійник, В. В. Тенденції розвитку післядипломної освіти в умовах трансформації суспільства / В. В.Олійник // Теорія і практика управління соціальними системами. 2013. - № 1. - С. 56-66.

8. Педагогічний альманах: збірник наук. праць / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. - Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2013. - Випуск 20. - 323 с.

9. Уруський, В.І. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності: метод. посіб. - Тернопіль: ТОКІППО, 2005. - 96 с.

10. Smith, R.M. Learning How to Leam. Applied Theory for Adults. - Milton Keynes, 1983. Р. 37.

Размещено на Allbest.ru