Моделювання навчального процесу в інформаційно-освітньому середовищі курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моделювання навчального процесу в інформаційно-освітньому середовищі курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників

Голодюк Л.С.

Анотація

Визначені базові поняття просторово-середовищного підходу та подані їх характеристики. Встановлена підпорядкованість понять «навчальне середовище», «інформаційно-освітнє середовище» та «інформаційно-освітній простір». Запропонована схема моделювання, навчального процесу в інформаційно-освітньому середовищі курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівниківіз посиленою частиною варіативності змісту.

Ключові слова: простір, середовище, інформаційно-освітній простір, інформаційно-освітнє середовище, навчальне середовище.

Аннотация

Определены базовые понятия пространственно-средового подхода и представлены их характеристики. Установлена подчинённость понятий «учебная среда», «информационно-образовательная среда» и «информационно-образовательное пространство». Предложена схема моделирования учебного процесса в информационно-образовательной среде курсов повышения квалификации педагогических работников с усиленной частью вариативности содержания.

Ключевые слова: пространство, среда, информационно-образовательное пространство, информационно-образовательная среда, учебная среда.

Annotation

Key words: space, environment, information and educational space, information and educational environment, learning environment.

Постановка проблеми. Віддзеркалюючи соціально-економічні запити, післядипломна педагогічна освіта стає вагомим ресурсом пришвидшення інноваційного розвитку суспільства та засобом проектування й моделювання інформаційно-освітнього середовища (ІОС), вірогідним сценарієм функціонування якого є мобільне й адекватне реагування на виклики часу з домінуючим цілепокладанням у площині підвищення кваліфікації та удосконалення професійної компетентності педагогічного працівника, здатного повноцінно й активно здійснювати професійну діяльність, ефективно входити в інформаційний тип прогресу, інноваційно мислити й діяти в умовах потужних інтеграційних процесів цивілізаційного характеру.

Одним зі шляхів оновлення післядипломної педагогічної освіти, узгодження їх з актуальним і перспективним розвитком суспільства, інтегрування до світового інформаційного простору є розгляд процесу формування та функціонування ІО простору через призму просторів і середовищ, що трактується як чинник, який сприяє модернізації змісту освіти й доповнює низку освітніх інновацій і класичних підходів, спрямованих на досягнення сучасних інноваційних цілей.

Ураховуючи вищезазначене, питання просторово-середовищного підходу у післядипломній педагогічній освіті є актуальним з однієї сторони, спричинює формування нових просторів і середовищ, а з іншої - постійно вносить необхідні корективи у функціонування нещодавно створених і вже існуючих. навчальний інформаційний освітній кваліфікація

Метою статті є означення та характеристика базових понять просторово-середовищного підходу; розкриття схеми моделювання навчального процесу в ІОС курсів підвищення кваліфікації вчителів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика простору в світлі соціальної життєдіяльності людини, зокрема освіти, досліджувалася І. Кантом, П. Бурдьє, Б. Верленом, Е. Дюркгеймом, Г. Зіммель, П. Сорокіним, Дж. Тернером, П. Штомпка та ін. Вони трактували його як споглядання й уявлення, спостереження і соціоаналіз, що виражається в теоріях інтерпретації значень - символічних солідарностей, що організують тіло (дії людей), волю (соціальні зв'язки) і душу (смисли, ідеали, вірування) суспільства. Звужуючи поле досліджень, учені, дослідники, методисти у своїх роботах висвітлюють: педагогічні характеристики освітнього середовища у різних типах освітніх закладів (Г. Беляева Ю. Мануйлова, Т. Менг); дидактичні особливості розвитку ІОС (Е. Мамонтова), інформаційно-освітнє середовище вищих навчальних закладів (О. Андреев, С. Грушевський, Р. Гурниковська, Ю. Жук, В. Здановська, І. Захарова, Н. Кобіашвілі, Е. Лобанова, А. Михайлов, С. М'якишев, Н. Моїсеєнко, С. Ситник); освітнє середовище навчально-дослідницької діяльності (Т. Чернецька).

Проте наразі у різних дослідженнях поняття «інформаційно-освітнє середовище» та «інформаційно-освітній простір» трактуються по-різному, що вказує на актуальність даної теми та спричиняє необхідність визначитися і вибудувати власну траєкторію розуміння даного поняття в околі просторово-середовищного підходу.

Виклад основного матеріалу. На сучасне розуміння простору вплинули дослідження (Я. Бойана, К. Гауса, М. Лобачевського, Б. Римана, Є. Федорова та ін.), у яких обґрунтована залежність просторових властивостей від фізичної природи матеріальних тіл, обумовленість фізичних, хімічних властивостей матерії просторовим розташуванням атомів. Виокремлюються три напрями сучасного розуміння означеного феномена: об'єктне (картина світу як сукупність зовнішніх об'єктів), суб'єктне (світ є представленістю почуттів і роздумів суб'єктів), діяльнісне (суб'єкт і об'єкт об'єднує діяльність, що створює не лише речі, а й їх смисли).

Таким чином, як форма існування об'єктивної реальності простір виражає відносини між існуючими об'єктами, визначає порядок їхнього розташування, щільність, площину, структуру та характеризує всі форми і траєкторії руху матерії.

Поняття «освітнє середовище», «інформаційне середовище» є видовим стосовно поняття «навколишнє середовище», яке розглядається як навколишній світ людини - об'єктивна реальність, - деяка сукупність природно-кліматичних (природних) і соціальних (штучно створених) умов, у яких людина набуває досвіду діяльності.

Отже, поняття «середовище» трактується у трьох основних напрямах: системному; як частина інформаційного простору; як інформаційна інфраструктура освітнього процесу [5].

Звертаючись до тлумачень базових понять просторово-середовищного підходу, Ю. Жук визначає термін «інформаційно-освітній простір» як функціональне й просторове об'єднання суб'єктів освіти в систему соціально-педагогічних і предметно-інформаційних відносин, у якій кожен такий суб'єкт здійснює власну діяльність, використовуючи ресурсні складові й технологічні можливості системи [3].

Окремі науковці ІОС розглядають як системно-організовану сукупність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмного й організаційно-методичного забезпечення, зорієнтовану на задоволення освітніх потреб користувачів. У вужчому значенні під ІОС розуміють певним чином пов'язані між собою освітні установи, що знаходяться в умовах інформаційного обміну, організованих спеціальними програмними засобами [2].

В. Биков трактує термін «навчальне середовище» як «штучно побудовану систему, структура і складові якої сприяють досягненню цілей навчально-виховного процесу. Структура навчального середовища визначає його внутрішню організацію, взаємозв'язок і взаємозалежність між його елементами. Елементи (об'єкти, складові, елементи - неподільні частини) навчального середовища виступають, із одного боку, як його атрибути чи аспекти розгляду, що визначають змістовну і матеріальну наповненість навчального середовища, а, з іншого, - як ресурси навчального середовища, що включаються у діяльність учасників навчально-виховного процесу, набуваючи при цьому ознак засобів навчання і виховання» [1]. Таким чином, між поняттями «навчальне середовище», «ІОС» та «10 простір» існує чітка підпорядкованість (рис.1), що дозволяє викладачу організувати в реалізувати просторово-середовищний підхід під час проведення курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників:

Аналізуючи ієрархічне впорядкування системи просторів пропоноване Т. Чернецькою [4], а саме: локальний інформаційно-освітній простір уроку (заняття) та його середовище - освітній простір класу та його середовище - освітній простір школи та його середовище - освітній простір регіону та його середовище - освітній простір України та його середовище - міжнародний освітній простір та його середовище - світовий освітній простір та його середовище - глобальний інформаційний простір. Можемо говорити про аналогічну впорядкованість системи просторів і середовищ системи післядипломної педагогічної освіти, а саме: локальне ІО простір структурних підрозділів ОІППО/відділів, управлінь освіти/методичних центрів, районних методичних кабінетів та його середовище - ІО простір регіону та його середовище - ІО простір України та його середовище - міжнародний ІО простір та його середовище - світовий ІО простір та його середовище - глобальний інформаційний простір.

Ураховуючи описані вище поняття і спроектувавши їх у площину курсів підвищення кваліфікації, можна зробити висновок, що ІО простір курсів для педагогічних працівників - це функціональне й просторове об'єднання системно організованої сукупності організаційно-педагогічних, дидактико-психологічних, комунікаційних, програмно-технічних заходів і засобів цілеспрямованого моделювання процесу підвищення рівня професійної компетентності педагогів. Разом з тим ІОС курсів нами визначається як та частина інформаційно-освітнього простору курсів, яка формує найближче інформаційно-освітнє оточення індивіда, виступає як сукупність умов, які сприяють виникненню й розвитку процесів інформаційно-навчальної взаємодії між слухачем, викладачем і засобами навчання, що певною мірою забезпечують продуктивну діяльність учителя через варіативні навчальні середовища заняття.

Питання структуризації, представлення знань і швидкоговиборчого доступу до них є центральними в процесі проектування ІОС і першочерговим у цьому процесі стає завдання формування навичок самостійної діяльності слухачів. Основною метою навчального процесу на курсах підвищення кваліфікації є не стільки засвоєння знань, скільки оволодіння способами оновлення цих знань на основі побудови індивідуальних освітніх програм і траєкторій особистісного розвитку кожного педагога.

Виділимо основні характеристики ІОС заняття, які є значимими для організації процесу навчання:

1. Відкритість, яка забезпечується за рахунок взаємодії середовища з ІО простором і дозволяє організувати варіативне навчання.

2. Цілісність, внутрішня єдність процесу навчання - цілей навчання, діяльності викладача (викладання), діяльності слухача (учіння) і запланованого результату. Цілісність виникає у результаті свідомих дій суб'єктів педагогічного процесу і конструюється з урахуванням інваріантного змісту навчального матеріалу, оптимальних методів, що сприяють досягненню цілей навчання.

3. Поліфункціональність. Середовище може бути і джерелом знань, і одночасно сприяти організації різних форм самостійної роботи слухачів.

Важливо відзначити, що навчально-тематичні плани курсів підвищення кваліфікації у деякій мірі складається стихійно, без урахування потреб конкретного слухача, а ІОС курсів створюється спеціально. Починаючи діяти в середовищі, суб'єкт одночасно і пристосовується до нього, і намагається змінити його, підлаштовуючи під себе. Кожен учитель формує власне інформаційно-освітнє середовище занять на курсах.

У процесі проектування інформаційно-освітнього середовища занять необхідно враховувати традиційну сукупність дидактичних принципів, доповнивши її основоположним принципом організації діяльності слухачів у середовищі - принципом варіативності. Разом з тим треба зауважити, що кожен із принципів традиційної системи навчання набуває дещо іншого значення та напряму реалізації. Зокрема, це стосується принципу послідовності, оскільки інформація в інформаційному суспільстві надходить до вчителів як системно, так і безсистемно, фрагментарно. Принцип активності слухачів за керівної ролі викладача доповнюється змістом принципу суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Розширюється зміст принципів науковості, наочності, свідомості. Принцип доступності інтегрується з принципом відповідності процесу навчання кваліфікаційному рівню та індивідуальним запитам педагога.

Забезпечення простору та середовища підручниками і навчальними посібниками повинно бути побудоване на основі принципів роботи у відкритому ІО просторі заняття, а тому мова йтиме про електронні джерела інформації, використання гіпертекстів, мультимедіа тощо, які доповнюють традиційні друковані ресурси. При цьому і ті й інші входять до складу ІОС. Ресурси інформації повинні бути представлені різнопланово, це дозволить варіативно наповнювати середовище інформацією, враховувати різні рівні складності та забезпечувати різну повноту ознайомлення з матеріалом. Структура, межі та змістове наповнення ІОС занять визначається відповідно до навчальних планів та уточнюється слухачами та керівниками курсів у процесі проведення попереднього опитування через онлайнове анкетування та настановне заняття з метою врахування індивідуальних освітніх потреб.

Підсумовуючи вищевикладене, пропонуємо схему моделювання навчального процесу в ІОС курсів підвищення кваліфікації вчителів (рис. 2).

Визначимо суттєві, з позицій нашого розгляду, характеристики ІОС КПК, що впливають на планування, організацію та забезпечення навчального процесу у післядипломному педагогічному закладі:

- система чітко сформульованих загальних і професійних цілей навчання, технологічна схема їх зміни і досягнення;

- схема, що відображає структуру і динаміку навчально-виховного процесу;

- план зміни діяльності учасників навчально-виховного процесу;

- комплекс засобів і методів навчання;

- комплекс доцільних для кожного етапу навчальних матеріалів і технічних засобів;

- система показників, критеріїв оцінювання;

- технологія організації навчання, вимірювання і оцінювання результатів підвищення кваліфікації.

Висновок

Процес проектування інформаційно-освітнього середовища КПК складається з низки послідовних дій та операцій, виконання яких дає змогу впорядкувати зазначене середовище у функціональній підпорядкованості інформаційно-освітньому простору та забезпечити ціледосягнення компетентнісно зорієнтованого процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників на засадах просторово-середовищного підходу.

Залишається ціла низка не вирішених питань у зазначені темі, зокрема потребує досліджень технологія вимірювання й оцінювання результатів підвищення кваліфікації.

Список використаних джерел

1. Биков, В. Ю. Теоретико-методологічні засади створення і розвитку сучасних засобів та е-технологій навчання / В. Ю. Биков // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002 : зб.наук. праць до 10-річчя АПН України. - Харків : «ОВС», 2002. - Частина 2. - С. 182-199.

2. Веряев, А. А. От образовательныхсред к образовательномупространству: понятие, формирование, свойства / А. А. Веряев, И. К. Шалаев // Педагог. - 1998. - № 4. - С. 9-14.

3. Жук, Ю. О. Теоретико-методологічні проблеми формування інформаційного освітнього простору України [Електронний ресурс] / Ю. О. Жук. - Режим доступу : http:// www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em3/content/07zuoeei.htm

4. Мантула, Т.І. Моделювання локального інформаційно-освітнього простору уроку із використанням технологій Веб-2.0 / Т.І. Мантула // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. - 2009. - №5. - С. 75-81.

Размещено на Allbest.ru