Формування емоційно-вольової готовності як складової психологічної готовності педагогічного працівника до використання інформаційних комп’ютерних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування емоційно-вольової готовності як складової психологічної готовності педагогічного працівника до використання інформаційних комп'ютерних технологій

Гулеватий А.А.

Уточнюється зміст та поняття емоційно-вольової готовності як складової моделі психологічної готовності педагогічного працівника до використання інформаційних комп'ютерних технологій, розглядаються методи впливу на її емоційно- вольовий компонент з метою формування зазначеної психологічної готовності у системі післядипломної педагогічної освіти, наводяться результати формувального експерименту.

Ключові слова: психологічна готовність, емоційно-вольова готовність, інформаційно-комп'ютерні технології, формування психологічної готовності.

психологічний інформаційний педагог освіта

Уточняется суть и понятие психологической готовности как составляющей модели психологической готовности педагоги-ческого работника к использованию информационно-компьютерных технологий, рассматриваются методы влияния не её эмоцио-нально-волевой компонент с целью формирования упоминаемой готовности в системе последипломного педагогического образова-ния, приводятся результаты, формирующего эксперимента.

Ключевые слова: психологическая готовность, эмоционально-волевая готовность, информационно-компьютерные технологии, формирование психологической готовности.

The meaning and concept of emotional and volitional readiness as an integral model of psychological readiness of the teaching stuff to use information technologies is clarified, the impact methods on its emotional-volitional component to form so-called psychological readiness in the in-service training system are observed, the results of formative experiment are given.

Key words: psychological readiness, emotional and volitional readiness, information and computer technology, the formation of psychological readiness.

Постановка проблеми. У сучасній післядип- ломній освіті при розгляді проблем впровадження сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій малодослідженою залишається психологічна го-товність до цього процесу педагогів. Формування емоційно-вольової готовності як компоненту психологічної готовності педагогічних працівни-ків до використання інформаційно-комп'ютерних технологій (ІКТ) дозволить пришвидшити та вдо-сконалити процес оволодіння педагогічними пра-цівниками сучасними засобами ІКТ під час курсів підвищення кваліфікації та їх упровадження у навчально-виховний процес в умовах інновацій-ного розвитку освіти.

Цілі статті. Уточнюється зміст і поняття емо-ційно-вольової готовності як складової прийнятої моделі психологічної готовності педагога до ви-користання інформаційних комп'ютерних тех-нологій, розглядаються методи впливу на її емо-ційно-вольовий компонент з метою формування зазначеної психологічної готовності під час курсів підвищення кваліфікації, наводяться дані форму-вального експерименту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психології можна виділити два основні підходи до визначення сутності й структури психологічної готовності до професійної діяльності: функціо-нальний та особистісний. З позицій функціональ-ного підходу психологічна готовність - це певний стан психічних функцій, передстартова активіза-ція яких забезпечує оптимальний рівень досягнень діяльності (Ф. Генов, Є. Ільїн, Є. Кузьмін, Г. Нагаєва, А. Пуні, О. Ухтомський та ін.).

Особистісний підхід розглядає психологічну готовність як стійке ієрархічне утворення осо-бистості, цілісність психічних процесів якої є умовою успішності діяльності (К. Дурай-Новако- ва, М. Дяченко, Л. Кандибович, Л. Карамушка, 0. Лазурський, Н. Левітов, В. Сластьонін, Д. Узнадзе та ін.). В умовах інноваційного розвитку освіти значна кількість учених порушують у своїх дослідженнях проблеми впровадження сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій у навчально-виховний процес, зокрема Ю. Жук [1], 1. Прокопенко [2], А. Гуржій [3] та ін.

Вивченням психічної регуляції, тривожності, емоційної врівноваженості займалася низка нау-ковців ( А. Прихожан, О. Кондаш). Значний вне-сок в усвідомлення механізмів емоційно-вольової регуляції діяльності зробили дослідники Г. Шуко- ва , А. Прохоров [5], В. Вілюнас [6] та ін.

Основний матеріал. Одним із пріоритетних напрямів діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти є науково-методичне забез-печення формування інформаційного освітнього середовища в системі загальної середньої та післядипломної освіти, впровадження сучасних ІКТ у навчально-виховний процес. Виконання цих завдань неможливе без формування ІКТ- компетентності педагогів, що є одним із завдань курсової підготовки педагогічних працівників під час проходження курсів підвищення кваліфікації. Проте, рівень оволодіння сучасними засобами ІКТ педагогами залишає бажати кращого. Протягом проведення курсової підготовки нами відмічено, що значна кількість педагогічних працівників, а особливо ті, що проживають у сільській місцево-сті та за віком старші 50 років, демонструють дуже низький рівень оволодіння ІКТ, низький рівень психологічної готовності до оволодіння за-значеними засобами.

На початковому етапі дослідження нами було висунуте припущення, що психологічна готов-ність особистості до роботи з ІКТ являє собою складну, інтегральну властивість людини, яка характеризує її придатність до виконання вимог професійної діяльності. Структуру зазначеної го-товності складають такі чотири взаємопов'язані компоненти: мотиваційна готовність, когнітивна, операційно-процесуальна та емоційно-вольова го-товності.

Перша складова, а саме мотиваційна готовність, може бути розкрита лише в контексті проблеми мотивації діяльності взагалі, яка є однією з ак-туальних у сучасній психології. Вивчення її по-лягає в аналізі причин і факторів, які спонукають, ініціюють, спрямовують, посилюють і підтримують активність людини на шляху до поставленої мети.

Когнітивна готовність характеризується рівнем розвитку знань із ІКТ, необхідних педагогу у професійній діяльності. Операційно-процесуальна готовність до застосування ІКТ визначається сформованістю в педагога практичних навичок і вмінь роботи з комп'ютером і розвитком психіч-них пізнавальних процесів (відчуттів, сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо), що сприяють результативності професійної діяльності.

Емоційно-вольова готовність до роботи з ІКТ - одна з найважливіших складових загальної готовності педагогічного працівника. Під емо-ційно-вольовою готовністю до використання ІКТ розуміємо здатність педагога свідомо регулювати свою поведінку, дії в будь-яких ситуаціях роботи із зазначеними засобами.

Емоційні стани, що проявляються у педагогів у професійній діяльності, різні за силою, модальні-стю, спрямованістю і стійкістю. їх стримування чи посилення можливе завдяки розвитку вольових якостей. Робота педагогічних працівників з ІКТ як однією зі складових інноваційних технологій в освіті, є складною емоціогенною діяльністю, пов'язаною з постійним подоланням труднощів, негативних психічних станів (страхів, хвилювань). Усе це вимагає формування в них здатності до емоційної саморегуляції діяльності, психічних станів. Найхарактернішими проявами негативних емоційних станів у процесі роботи з комп'ютером є монотонії, фрустрації, астенії, тривога, стрес та деякі інші.

У попередніх дослідженнях нами була виконана експериментальна перевірка прийнятої моделі психологічної готовності. Для отримання показ-ників психологічної готовності до такої діяльності використовувались методики, що дозволяли в певній мірі оцінити рівень розвитку всіх чотирьох її компонентів. Результати опитування педагогів звірялися з оцінкою експертів, були зведені в таб-лиці, на основі яких методом рангової кореляції за Спірменом побудовані матриці кореляцій для всіх показників тестів та анкет. Аналогічним чином будувались матриці кореляцій для всіх складових психологічної готовності особистості до діяльнос-ті: мотиваційної, когнітивної, операційно-проце-суальної та емоційно-вольової. Для змістовного аналізу і перевірки достовірності нашої гіпотези про можливість виділення чотирьох компонентів готовності був використаний факторний аналіз. У відповідності до теорії “двох факторів” Спірмена, дисперсія кожного показника (відповіді, групи відповідей) визначається генеральним (загальним) фактором й одиничними, частковими, яких є стільки, скільки дано показників (відповідей) в анкеті (тесті). В основу розв'язку матриці коре-ляцій покладена однофакторна модель Спірмена, методика якої детально описана в деяких науко-вих працях [4].

Нами виконана факторизація, вирахувані за-лишкові коефіцієнти кореляції, факторна вага кожного показника, визначена ймовірність того, що залишкові коефіцієнти кореляції характери-зують (із середнім значенням рівним нулю), по-хибки саме даного методу вимірювання, а не наявність ще одного чи кількох факторів, що впливають на результати опитування. Підрахунки основних показників проводились за методикою, описаною в роботі [4].

Виявлено, що між виділеними компонентами психологічної готовності існує тісний кореляцій-ний зв'язок. Особливо відчутно на когнітивну, операційно-процесуальну та емоційно-вольову го-товності до роботи на ІКТ впливає мотиваційна готовність.

Надалі нами було поставлене завдання впливу на емоційно-вольову готовість педагога, виокрем-лення методик такого впливу.

Формувальний експеримент передбачав вклю-чення слухачів дослідної групи в спеціальне нав-чання, в основі якого була психологічна підго-товка особистості до професійної діяльності, до роботи з комп'ютерною технікою. Перший її етап передбачав курс навчання, у ході якого студенти та курсанти оволодівали теоретичними знаннями. Він проводився у вигляді спецкурсу з основ психології і передбачав формування знань із пси-хічної саморегуляції особистості, у тому числі й у екстремальних умовах діяльності. Практичний курс полягав у використанні слухачами експе-риментальної групи методів психологічної підго-товки спочатку на спеціально організованих для цього практичних заняттях, а потім у процесі безпосередньої навчально-професійної діяльності. На даному етапі здійснювалося закріплення спе-ціальних навичок і вмінь, перевірявся рівень їхньої сформованості та здатність слухачів експери-ментальної групи до позитивного їх перенесення в умови реальної роботи з ІКТ.

Методи психологічної підготовки передбачали оволодіння слухачами прийомами довільної пси-хічної саморегуляції своїх психічних станів (три-вожності, страхів тощо). У ході експерименту, в процесі психологічної підготовки під час навчання на курсах підвищення кваліфікації, їхня увага зосереджувалась на тому, що в різних навчаль-них, близьких до службових ситуаціях дуже важ-ливо вміти: вчасно помітити вплив стресогенних факторів і швидко й ефективно розрядити психіч-ну напруженість, що виникла; зняти негативний емоційний стан чи втому; отримати внутрішню стабільність.

Не менш важливим у діяльності педагогічного працівника є здатність миттєво здійснювати вольову мобілізацію, сконцентровувати в необхід-ний момент часу всі свої фізичні й психічні сили. Це зумовлено, на нашу думку тим, що переживан-ня сильних, постійно повторюваних несприятли-вих психічних станів веде до суттєвого зниження ефективності професійної діяльності. Такі пере-живання призводять до розсіювання уваги, пере-несення її з об'єктів спостереження на внутрішні процеси і стани, зниження вольової готовності до швидкої дії тощо. По-друге, тривале перебування в негативних емоційних станах (тривоги, очіку-вання небезпеки, злості тощо), невміння знизити гостроту переживань негативних впливів, здійс-нює руйнівний вплив на організм людини. По- третє, нездатність керувати своїми почуттями і настроями негативно позначається на взаємовід-носинах із колегами, веде до виникнення психіч-ної несумісності, конфліктів, ворожнечі.

Узагальнені результати проведеного формувального експерименту представлені в табл. 1:

Таблиця 1. Вплив формувального експерименту на розвиток у педагогів емоційно-вольової готовності до використання ІКТ

Участь педагогів експериментальних груп у формувальному експерименті сприяла підвищен-ню рівня їхньої емоційно-вольової готовності до засвоєння та використання ІКТ. Спостереження, аналіз навчальної, професійної діяльності, пись-мове опитування учасників експериментальних груп (слухачів курсів підвищення кваліфікації Хмельницького ОІППО) засвідчили, що близько 38% слухачів зазначених груп навчились у певній мірі знімати негативні психічні стани, вплив травмуючих факторів за допомогою прийомів, вправ на самонавіювання, здійснювати саморегу-ляцію власних станів.

Загалом, за результатами всього формувального експерименту, за оцінками експертів та самооцінками самих учасників дослідження, відбулись суттєві зрушення у формуванні їхньої емоційно- вольової готовності до використання ІКТ. Про це заявило 78,3% слухачів експериментальних груп.

Висновки. Таким чином, за результатами до-слідження можна стверджувати, що обрані нами методи дозволять підвищити емоційно-вольову готовність педагога як одну з важливих складових загальної психологічної готовності педагогічного працівника до оволодіння та використання ІКТ.

У подальших дослідженнях будуть вивчені особливості поточного стану та формування операційно-процесуального та когнітивного елементів готовності з метою формування психологічної готовності педагогічного працівника до роботи з ІКТ та їхнє подальше впровадження у навчально-виховний процес в умовах інноваційного розвитку освіти.

Список використаних джерел

1. Жук, Ю. 0. Системні особливості освітнього середовища як об'єкта інформатизації / Ю.0. Жук // Післядипломна освіта в Україні. - 2002. - № 2. - С. 35-38.

2. Прокопенко, І. Ф. До питання інформатизації вищих педагогічних навчальних закладів / І. Ф. Прокопенко, В. Ю. Биков, С. А. Раков // Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2002. - № 4. - С. 8-13.

3. Гуржій, А. М. Інформатизації і комп'ютеризації загальноосвітніх навчальних закладів України - 20 років / А. М. Гуржій, В. Ю. Биков, В. В. Гапон та ін. // Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2005. - №5. - С. 3-11.

4. Шукова, Г.В. Психодиагностика педагогических работников. Научный отчёт. - ИНИМ РАО, Москва. 2011 - 47 с.

5. Прохоров, А.В. Связь черт характера и психических состояний педагогов / А.О. Прохоров, Т.Н. Васильева // Вопросы психологии. - 2001. - №3. - С. 57-69.

6. Вилюнас, В.К. Психология эмоциональных явлений. - Москва : МГУ, 1976. - 142 с.

Размещено на Allbest.ru