Нематеріальне мотивування педагогів до роботи з дітьми-сиротами (досвід КНР)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нематеріальне мотивування педагогів до роботи з дітьми-сиротами (досвід КНР)

Любов Калашник

Дана стаття присвячена питанням підвищення мотивації педагогічних працівників до роботи з особливими категоріями населення, зокрема - з дітьми-сиротами. Висвітлюється досвід КНР з окресленої проблеми, в якій використовується великий спектр нематеріальних мотивуючих заходів задля залучення висококваліфікованих спеціалістів до роботи в системі закладів інтернатних форм піклування про дітей-сиріт.

Ключові слова: КНР, діти-сироти, нематеріальна мотивація, система соціального піклування, педагогічні працівники.

Данная статья посвящена вопросам повышения уровня мотивации педагогов к работе с особыми категориями населения, в частности - с детьми-сиротами. Освещается опыт КНР, где используется большой спектр нематериальных мотивирующих методов для привлечения высококвалифицированных специалистов к работе в системе учреждений интернатной формы попечительства о детях-сиротах.

Ключевые слова: КНР, дети- сироты, нематериальное мотивация, система социальной заботы, педагогические работники.

This paper is devoted to the questions of improving the level of teachers' motivation to work with special population groups, in particular - with orphans. The article elucidates the experience of China that uses a wide range of intangible motivational techniques to attract highly qualified specialists to work in the system of residential care guardianship of orphans.

Key words: China, orphans, intangible motivation, system of social care, teaching staff.

Вступ

Виконуючи в суспільстві важливі функції відтворення культури, освіти, виховання і соціалізації нових поколінь, саме педагог є центральною постаттю соціального розвитку, прогресу в усіх його різноманітних формах. Однак, ефективне виконання таких функцій кожною людиною не здійснюється автоматично, в процесі професійної діяльності. Якість роботи майбутнього педагога насамперед визначається особистими і професійними його якостями, спрямованості роботи педагога на формування високих виховних ідей. Для сучасної системи професійної підготовки та мотивації вчителів України до роботи з окремими категоріями дітей і підлітків безперечно корисним є вивчення позитивного зарубіжного досвіду і, зокрема, китайського. З огляду на подібний історико-соціальний розвиток України та КНР та ті досягнення, що відбулися у КНР за останні 20 років, саме педагогічні надбання китайської системи освіти можуть сприяти вирішенню завдань розвитку української освіти, визначених національною доктриною.

Метою даної статті є репрезентувати ті методи нематеріального мотивування, які використовуються в КНР на державному рівні задля залучення висококваліфікованих педагогів до роботи з дітьми-сиротами в закладах системи соціального піклування країни.

Завдання статті було визначені таким чином:

- визначити місце негрошової мотивації в системи мотивування фахівця педагогічної галузі;

- нарисово окреслити заходи матеріальної мотивації педагогічних працівників в КНР;

- надати відомості щодо заходів негрошової мотивації фахівців, які працюють з дітьми-сиротами в закладах інтернатних форм піклування про дітей-сиріт в КНР.

Останні дослідження та публікації. Зміст і практичні підходи до підготовки вчителів різних категорій і спеціалізацій пройшов у КНР шлях від механічного запозичення досвіду та провідних тенденцій радянської педагогічної освіти до впровадження «принципу китаєцентризму» і згодом - творчого запозичення цінного досвіду підготовки вчителів у різних країнах, насамперед, країнах Заходу (педагогічні теорії Й. Гербарта, Дж. Дьюї, Б. Занкова, А. Макаренка, М. Монтессорі, В. Сухомлинського та ін.; психологічні теорії Л. Виготського, Е. Еріксона, Ж. Піаже, Б. Скіннера, Дж. Уотсона, З. Фрейда та ін., педагогічний менеджмент тощо). У сучасному Китаї зазначену проблему досліджують Шень Гуаньцюнь, Го Цицзя, Чжу Чисінь, Кун Течен та ін. Останнім часом окремі питання, що стосуються шкільного виховання та підготовки студентів профільних вишів у Китаї висвітлювалися в дисертаційних дослідженнях Ван Ніна (ціннісні орієнтири китайської молоді XX ст.), Ван Цзилу (особливості фізичного виховання в Китаї і Росії), Лю Сяояня (власне і загальне у досвіді гуманітаризації освіти в Росії і КНР за останні десятиріччя), Ні Вейюнь (питання фізичного виховання), Лу Шаньшань (аналіз системи підготовки вчителів початкової школи в Китайській Народній Республіці). Спеціалізованих досліджень щодо психологічної та методичної підготовки педагогів до роботи з дітьми-сиротами в КНР нами не було знайдено ані у вітчизняній, ані у китайській фаховій літературі.

інтернатний педагогічний негрошовий мотивація

Виклад основного матеріалу

В основі будь-якого виду діяльності, яку обирає для себе людина (і педагогічна діяльність не є виключенням), лежить особистісна мотивація - сукупність внутрішніх і зовнішніх сил, під впливом яких людина здійснює певні дії. Сукупність цих сил викликає в людей далеко не однакову реакцію. Тому багато вітчизняних і зарубіжних учених приходять до думки, що неможливо однозначно описати процес мотивації. Мотивація людського поводження є об'єктом вивчення низки наук: соціології, психології, соціальній психології, менеджменту тощо. У психології мотивація розглядається як специфічний вид психічної регуляції, суб'єктивна детермінація людського поводження, що визначає його спрямованість, стійкість і алгоритм, сприяє формуванню усвідомленого рішення про характер, способи й форму його реалізації.

Спосіб мотивації залежить від типу особистості (як того, хто мотивується, так і мотивуючого), від внутрішніх установок конкретного індивіда, від етапу розвитку, на якому він перебуває, і від певної ситуації. Щоб домогтися високих результатів у мотивації праці зокрема педагога, потрібно впливати на фактори, що впливають на задоволеність роботою. Гроші - це найпростіший спосіб, яким можна винагородити співробітників, а винагорода матеріально-економічного характеру веде до посилення мотивації [3, с. 217]. Китайське керівництво нині активно використовує матеріальну (зовнішню) мотивацію задля залучення до роботи з дітьми-сиротами високваліфікованих педагогів. Треба зазначити, що у більшості випадків негрошової мотивації педагогічного колективу в КНР (підвищення власного рівня освіти, можливість та обов'язковість самоосвіти та саморозвитку, підвищення соціального статусу працівника освіти, заохочення випускників педагогічних вишів до роботи у дитячих будинках і дитячих поселеннях тощо) «бонусом» є можливість розширення соціального пакету чи отримання чергової категорії (що призводить до збільшення заробітної платні), тобто мотиватори матеріального спрямування.

Серед суто матеріальних факторів заохочення до педагогічної діяльності (оскільки в КНР не ведеться доплат за роботу з дітьми-сиротами) належать заробітна платня, соціальний пакет та поліпшення умов життя вчителів. «Закон КНР про викладацькі і вчительські кадри» чітко встановлює, що «середня зарплата викладачів повинна бути не нижче або вище рівня середньої зарплати державних службовців і поступово рости» і що «медичне обслуговування викладачів ідентичне тому, яким користуються державні службовці на даній території» [2]. Для поліпшення житлових і життєвих умов викладачів китайський уряд у 2004-2008 рр. асигнував понад $ 9 млрд. і побудував для викладачів 903 млн. квадратних метрів житла [4].

Джерелом нових ідей мотивації зазвичай виступає середовище вільної конкуренції, тому що воно є максимально динамічним і являє собою живильний ґрунт для «вирощування» й апробації різноманітних психологічних, економічних, педагогічних, зокрема і мотиваційних теорій. Для сучасного Китаю нині актуальнішими є питання заохочення людей, зокрема і педагогів, до праці з державою, оскільки природно, що приватний сектор пропонує цікавіші фінансові умови та можливості. Питання недопущення відтоку педагогічних кадрів з державного сектору в КНР нині лише загострюється, оскільки на державному рівні було прийнято рішення про дозвіл з 2016 р. організовувати приватні заклади освіти та виховання, зокрема й у галузі вищої освіти [1, с. 4]. Тому питання негрошового мотивування є вельми актуальними та активно розробляються на державному рівні як у галузі педагогіки, так і державного управління.

Одним із магістральних напрямів заохочення педагогів є підвищення їхнього соціального статусу. Майже в усіх періодичних виданнях, державних законах, засобах масової інформації про китайську школу акцентується увага на високому престижі освіти в Китаї. Існує загальне, чітке усвідомлення розуміння, що освіта є важливою як для індивіда, так і для розвитку нації, і що вона потребує постійних зусиль і коштів на всіх рівнях суспільства: держави, сім'ї, окремої людини. Успіх у закладах освіти та виховання має вирішальне значення для соціального статусу в житті. Китайська молодь доскону працює над оволодінням знаннями в школі, що дають перспективу китайським школярам отримати бажану професію, гідне місце в ієрархії суспільства. Також особливо підкреслюється, що діти-сироти є органічною частиною держави, а педагоги, які з ними працюють, нічим не відрізняються від інших представників педагогічної професії.

У свою чергу, китайська держава підвищує престиж учителя, який у Китаї має статус держслужбовця і відноситься до найшановніших професій, оскільки заробітна плата, соціальні пільги вчителя створюють гідні умови для реалізації педагогічної функції. Прекрасною китайською національною традицією є повага до вчителя. Китайський уряд постійно приділяє серйозну увагу питанням створення компетентного і достатнього у численному складі викладацького корпусу і неперервного підвищення соціального статусу викладачів. У 1985 р. в КНР було засноване «Свято вчителя» (відзначається 10 вересня). Це - перше в Китаї свято людей окремої професії. У 1993 р. в Китаї був оприлюднений «Закон КНР про викладацькі і вчительські кадри», який містить конкретні положення про права та обов'язки вчителів, віковий і освітній ценз, процедуру прийому на роботу, рівень вихованості та професійної підготовки, а також про систему перевірок, заохочень і зарплату вчителя, юридичну та соціальну відповідальності, яку повинен нести вчитель перед суспільством за кінцевий продукт своєї професійної діяльності.

Інший напрямок - створення умов для розвитку власного освітнього рівня та оновлення знань педагогів. Нині китайський уряд активно розгортає роботу з перепідготовки та поглиблення знань учителів і викладачів, щоб постійно підвищувати якісні характеристики всього викладацького корпусу. Для викладацького корпусу, який працює з дітьми-сиротами в системі закладів соціального піклування (китайські діти лише живуть у дитячих будинках, а освіту здобувають в ординарних навчальних закладах), початкових і середніх шкіл органи перепідготовки - це, головним чином, звичайні педагогічні училища й інститути різних ступенів, інститути удосконалення вчителів та інші органи перепідготовки, а також профільні навчальні заклади (у формі курсів з обов'язковим підвищенням кваліфікації з предмета «Педагогіка»).

Для викладачів вищих навчальних закладів органи перепідготовки - це, головним чином, 6 головних педагогічних університетів країни, що відносяться до Міністерства освіти КНР, провідні університети непедагогічного профілю, центри перепідготовки при вищих навчальних закладах, а також інститути вищої категорії, де викладачі працюють.

З 1998 р. в країні діє «План заохочення видатних учених» з метою підключити велику групу кращих зарубіжних і китайських молодих учених до участі у підвищенні рівня китайських ВНЗ, до підтягування в країні найважливіших навчальних дисциплін, досягнення або підтримання передового міжнародного рівня і створення національного корпусу вчених. Здійснення цього плану відіграє позитивну стимулюючу роль і має глибокий вплив на становлення корпусу викладачів вищих навчальних закладів у Китаї. На даний час дві групи вчених у кількості 450 іноземних фахівців за спеціальним запрошенням Міністерства освіти КНР обіймають посади професорів провідних китайських ВНЗ за довгостроковими державними контрактами. В останні роки також поширилася система запрошення іноземних вузькопрофільних спеціалістів із різних напрямів науки до читання лекцій у китайських навчальних закладах за системою «професор на запрошення» (visiting professor) [5, c. 82].

Досить велику увагу уряд КНР приділяє питанням комфорту викладацької та виховної діяльності, зокрема щодо системи закладів інтернатних форм піклування про дітей у країні. При загальній тенденції щодо зниження наповненості та кількості подібних навчальних закладів (за рахунок програм національного всиновлення та матеріальної підтримки родин, які беруть участь у цих програмах), наявним є збільшення кількості викладацького корпусу для дитячих будинків і дитячих селищ.

Завдяки цьому уряд намагається зробити працю викладача комфортнішою, зменшити навантаження на нього і, як наслідок, залучити до роботи з дітьми-сиротами значну кількість висококваліфікованих педагогів.

Дані табл. 1 свідчать, що кількість закладів соціального піклування для дітей-сиріт у країні зменшується, однак при цьому зростає кількість закладів, які організовуються за ініціативою місцевої громади чи органів місцевого самоврядування:

Таблиця 1. Кількість закладів для дітей-сиріт в КНР [6--11]