Змістовне дозвілля - фактор розвитку інтелектуального та творчого потенціалу особистості учня

Размещено на http://www.allbest.ru/

Змістовне дозвілля - фактор розвитку інтелектуального та творчого потенціалу особистості учня

Леонід Мироненко

Стаття присвячена аналізу організації змістовного дозвілля школи-інтернату і його впливу на розвиток інтелектуального та творчого потенціалу особистості кожного учня. Розвиток соціально-педагогічної роботи в Україні за останнє десятиріччя характеризується переосмисленням традиційних підходів до роботи з дітьми, значними змінами та новаціями в цій сфері. Це у свою чергу вимагає розроблення нових підходів до процесу виховання підростаючих поколінь та організації активного дозвілля. Специфіка інтернатних закладів освіти України вимагає ще більшої уваги до виховного процесу учнівського колективу. виховання інтернатний дозвілля

Ключові слова: дозвілля, позаурочна робота, виховання, інновації.

Статья посвящена анализу организации содержательного досуга школы-интерната и его влияния на развитие интеллектуального и творческого потенциала личности каждого ученика. Развитие социально-педагогической работы, в Украине за последнее десятилетие характеризуется переосмыслением традиционных подходов к работе с детьми, значительными изменениями и новациями в этой сфере. Это в свою очередь требует разработки новых подходов к процессу воспитания подрастающих поколений и организации активного досуга. Специфика интернатных учебных заведений Украины требует ещё большего внимания к воспитательному процессу ученического коллектива.

Ключевые слова: досуг, внеурочная работа, воспитание, инновации.

This article is devoted to the analysis of meaningful leisure of boarding school students and its impact on the development of intellectual and creative potential of each of them. The development of social and pedagogical work in Ukraine during the last decade is characterized by rethinking of traditional approaches to work with children, significant changes and innovations in this area. This in turn requires the development of new approaches to the process of education of future generations and active leisure, too. Specificity of Ukrainian boarding schools requires even more attention to the educational process of student team.

Key words: leisure, overtime work, education, innovation.

Постановка проблеми. Виховання особистості учня - доволі складний і багатогранний процес, однією з особ-ливостей якого є те, що він відбувається не тільки у стінах школи, а й за її межами. Відомо, що у школі виховання особистості є педагогічно керованим процесом, а в позау- рочний час вплив на особистість здійснюється здебільшого стихійно. Але якщо учень перебуває в стінах школи протягом 24 годин на добу, то 90 % виховної роботи та її результат лягає на плечі педагогічного колективу, а саме вчителів і вихователів. Така специфіка роботи шкіл-інтернатів накладає на них ще більшу відповідальність за кожного окремого учня, за його успіхи та невдачі, обраний шлях у майбутнє.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведення вільного часу впливає на фізичний і духовний розвиток лю-дини, її соціалізацію. До цієї проблеми зверталися пред-ставники класичної педагогічної думки: Я. А. Коменський, С. Т. Шацький, К. Д. Ушинський, А. С. Макаренко, В. О. Су- хомлинський. Великий інтерес становлять роботи сучасних учених, які зробили значний внесок у розроблення пробле-ми організації вільного часу молоді: І. С. Кон, А. В. Мудрик, Г. О. Євсєєва, Г. В. Бочарова, Д. С. Махов,С. А. Шмаков.

Виділення невирішених раніше частин загальної про-блеми, яким присвячується означена стаття. Розвиток соціально-педагогічної роботи в Україні за останнє деся-тиріччя характеризується переосмисленням традиційних підходів до роботи з дітьми, значними змінами та новаціями в цій сфері. Це у свою чергу вимагає розроблення нових підходів до процесу виховання підростаючих поколінь та організації активного дозвілля. Специфіка інтернатних закладів освіти України вимагає ще більшої уваги до вихов-ного процесу учнівського колективу.

Тому метою даної статті і є проаналізувати організацію змістовного дозвілля школи-інтернату та його вплив на розвиток інтелектуального та творчого потенціалу особи-стості кожного учня.

Виклад основного матеріалу дослідження. Саме доз-вілля виступає найсприятливішою сферою реалізації інте-ресів учнів, має значні потенційні можливості для виховання всебічно розвиненої особистості. Учнів потрібно навчати як праці, так і відпочинку.

«Відпочинок може бути і бездіяльністю, й активною діяльністю. Бездіяльність у кращому значенні цього слова необхідна як розрядка після інтенсивної, напруженої праці - розумової або фізичної. Але в житті людини не повинно бути жодної хвилини, коли б вона не збагачувала духовні багатства. Для того, хто вміє відпочивати, навіть милування природою і творами мистецтва є творчістю. Відпочинок лише тоді відпочинок, коли видима бездіяльність є активною грою духовних і фізичних сил» [4, с. 149].

Позаурочна виховна діяльність складає органічну частину життя школи-інтернату і являє собою систему організованих і цілеспрямованих занять, які допомагають дітям успішно вчитися, виробляють у них навички суспільно корисної праці, свідому дисципліну, колективізм, сприяють моральному, розумовому, фізичному вихованню школярів, задо-вольняють їхні культурні запити і спрямовують активність у русло корисної діяльності.

Головними завданнями змістовного дозвілля є поглиб-лення загальнонаукових і спеціальних знань, розвиток світогляду учнів, виявлення різноманітних творчих здібно-стей і сприяння їх всебічному розвитку, виховання в шко-лярів самостійності та ініціативи, вироблення навичок са-моосвіти, підготовка до майбутньої практичної діяльності. Таким чином, змістовне дозвілля може стати важливою умовою підвищення ефективності всього навчально-вихов-ного процесу шкіл-інтернатів.

Навчально-виховний процес повинен передбачати ор-ганічне поєднання професійної діяльності педагогів школи з творчими намірами і діями дітей в єдиному пізнавально-творчому процесі. Лише творча особистість спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові тех-нології, нові напрями розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій.

Спробуємо розібратися у суті поняття дозвілля та його формах. Дозвілля - це заняття у вільний час, за допомогою яких людина розвиває й реалізує свій творчий потенціал, бере участь у виробництві матеріальних і духовних цінностей, ефективніше вдосконалює себе як особистість. На відміну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є специфічним, соціальним способом регенерації цих сил. У школі-інтернаті, де дитина перебуває цілу добу, це поняття дещо розширене і включає в себе час від підйому до відбою. Кожна хвилина перебування в школі повинна бути розписана, адже занадто довгий відпочинок є шкідливим.

А. С. Віреніус зазначає: «Цілковитий відпочинок власне і немислимий, за винятком сну. Відпочинком є будь-яка роз-вага, якщо вона захоплююча або навіть бодай трішки цікава. Сидіння в театрі, на концерті, на прогулянці є достатнім відпочинком, який заспокоює душу й тіло після роботи. Ціл-ковитий відпочинок не тільки не потрібен, але й шкідливий, тому що бездіяльні думки, бездіяльні мрії ні до чого зазвичай путнього не призводять...» [1, с. 99].

Позаурочна робота - це організована і цілеспрямована позаурочна діяльність учнів, мета якої розширити й погли-бити знання, вміння і навички, розвинути в них самодіяль-ність і творчі здібності, задовольнити їхні інтереси і забез-печити розумний відпочинок.

Форми позаурочної роботи - це види об'єднань, способи організації учнів і педагогів для спільної діяльності після навчальних занять, а також конкретні просвітницько-пізна-вальні й виховні акції, розраховані на масову чи диферен-ційовану учнівську аудиторію.

Розрізняють масові, групові та індивідуальні форми по-заурочної роботи. До масових форм виховної роботи на-лежать: тематичні вечори, конференції, тижні різних пред-метів, зустрічі з видатними людьми, конкурси, туризм тощо. Найпоширенішими формами масової виховної роботи в на-шій школі є загальношкільні вечори та дискотеки, предметні тижні.

Групові форми роботи - це гуртки, екскурсії, походи, ви-ховні години тощо. Найвідомішими, випробуваними, дієвими і популярними формами позаурочної виховної роботи є гуртки та клуби. Вони використовуються для різнобічної освіти і виховання учнів із метою розвитку художніх, спор-тивних, вольових, організаторських здібностей, умінь, на-вичок. Для нашої школи це також не виключення. Оскільки основним профілем Полтавської школи-інтернату № 1 є спорт, тому основна частина наших учнів відвідують різні спортивні секції та клуби. Зокрема: футбольні клуби «Мо-лодь», «Ворскла», «Ніка»; спортивні секції з волейболу та

вільної боротьби, тренажерний зал «Аполлон». Крім того, на базі школи діють фотогурток «Кадр», художній гурток «Сонячний промінь», вокально-інструментальний гурток «Мрія». Істотною рисою гуртків є порівняно невеликий кіль-кісний склад учнів, груповий характер діяльності, наявність спільних інтересів і спільної мети.

Науково обґрунтована гурткова робота сприяє формуван-ню різнобічно розвиненої особистості, вихованню інтересу до нового, прагнення до успіху. Щоб підвищити ефективність цього виду діяльності, треба наповнити гурткову роботу новим змістом, шукати неординарні підходи, не боятися нестандартних рішень. Заняття в гуртках проводяться за планами, регулярно, ведеться облік роботи.

І третьою формою позаурочної роботи є індивідуальна. Потреба індивідуального підходу зумовлена тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через «внутрішні умови». Запорукою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Щоб впливати на особистість, треба її знати.

Дозвільна діяльність диктується особистими потребами людини, а інтерес виступає як її домінуючий мотив. Дозвільна активність чи пасивність людини повною мірою визначається лише наявністю або відсутністю інтересу до неї. Тому спонукання людини до того або іншого виду дозвільної діяльності, як і включення в неї, повинно виходити з урахування її інтересів, оскільки неврахований інтерес - це незадоволена потреба [2, с. 61].

Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями. Зробити це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індиві-дуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів. Велике значення при цьому має авторитет вихо-вателя, знання ним вихованців, уміння швидко зорієнтува-тися у ситуації, передбачити наслідки своїх дій. Така робота повинна бути систематичною, спрямовуватися не лише на проведення бесід з конкретного приводу, а й наперед продуманих профілактичних розмов та інших заходів з ви-хованцями.

Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. В кожному конкретному випадку треба створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних. Індивідуальний виховний вплив здійснюють через безпосередній вплив педагога на особистість учня або через колектив. Ці способи взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного. Безпосередній виховний вплив на вихованця педагог здійс-нює наодинці з ним або в присутності учнів, батьків, педа-гогів (що посилює виховний вплив, проте зловживати цим не треба, оскільки страждає почуття гідності дитини).

Цікавою формою індивідуальної виховної роботи є ко-лекціонування - збирання однорідних предметів, які викли-кають науковий, художній, історичний інтерес. Цим про-цесом потрібно керувати. Учні найчастіше колекціонують марки (філателія), монети (нумізматика), художні листівки, плакати, репродукції, мінерали, плоди, насіння тощо. Інколи корисною може бути організація в класі виставки й огляду колекцій, які є в учнів.

Усі перераховані вище форми позаурочної роботи здій-снюються під керівництвом творчого вихователя, а успіх вихованців напряму залежить від того, з яким настроєм він прийшов на роботу і наскільки сильно вірить в їхні можли-вості. «Для того, щоб виховати щасливих дітей, збудити в них прагнення до щастя, наш дім може бути і бідним, і багатим, і яким завгодно, але необхідно, щоб хоч хто-небудь в оточенні дитини був щасливим, заражав її бажанням щастя й підтримував віру в його можливість», - говорив педагог Симон Соловейчик [3, с. 18 ].

Численні психолого-педагогічні дослідження доводять, що найсприятливіший період розвитку інтелектуальних здібностей людини - це дитинство. Інтелектуальний розвиток дитини відбувається головним чином у школі, хоч не можна зменшувати роль сім'ї також. Оскільки мова йде про школу-інтернат, де діти проводять не менше 5 днів на тиждень, саме на вихователів лягає роль «других батьків», які власним прикладом стимулюють особистісне зростання школяра.

Основним завданням позаурочних заходів нашої школи є розвиток інтелектуального та творчого потенціалу осо-бистості учня. У закладі навчаються різні діти за своїм со-ціальним становищем і рівнем інтелектуального розвитку. Проблема в тому, що більшість неблагополучних і мало-забезпечених сімей кожного дня стикаються з проблемою виживання, і для них проблема інтелектуального росту їхніх дітей не є проблемою. Дитина, що вийшла з нижчих шарів, опиняється «між двох вогнів» - між шкільним вихованням, яке не знаходить відгуку в її родині, з одного боку, і повсяк-денним життям, яке властиве її середовищу, і заставляє її як найшвидше прилучитися до світу праці, з метою здобуття самостійності. У подібній системі тільки завдяки особливим особистісним якостям і педагогічній майстерності вихова-теля, дитина з такої сім'ї може подолати ті перешкоди, що стануть перед нею на шляху до «інтелігентності» і подальшої університетської освіти. Для цього вихователь повинен приділити максимум уваги формуванню сильної внутрішньої мотивації своїх вихованців.

Нині одним із найважливіших завдань організації позау- рочної діяльності школи-інтернату є ліквідація формалізму, який у вихованні гальмує особистісний розвиток дитини, створює передумови для формування духовно вбогої осо-бистості. Сутність формалізму у вихованні - це неповага насамперед до учня, невіра в його сили та розвиток.

Типові прояви формалізму: гонитва за кількістю виховних впливів, а не за їхньою якістю; показний характер виховної роботи; відсутність урахування індивідуальних особливо-стей учнів; неможливість здійснення дітьми вільного само-стійного вибору.

Для правильної організації змістовного дозвілля особливо необхідне вивчення проблем емоційного стану педагогів і учнів, партнерських взаємин між ними. Звідси випливає першорядна роль заступника директора з виховної роботи в організації сприятливого мікроклімату в системі «вихователь - вихованець», адже тонкість і глибина емоційних відносин цієї системи забезпечують якість позаурочної діяльності школи й усього педагогічного процесу.

Треба відзначити труднощі і недоліки в роботі вихователів: недостатня мотивація вихователів; відсутність належної системності в роботі з виховання; перевага словесних методів виховання; недостатній вплив на емоційну сферу дитини і на її самосвідомість.

Розвиток інтелектуального та творчого потенціалу шко-лярів в інтернатних установах, як свідчить досвід, проходить успішніше за умов спільної діяльності дитини й дорослого, коли проводиться спеціальна робота для включення мовленнєвого спілкування в самостійну діяльність вихован-ців; формування «внутрішнього плану дій». Завдання вихо-вателя полягає в тому, щоб допомогти дитині усвідомити свої дії, підтримати їх і надати їм цілеспрямованого й усві-домленого характеру. Педагог разом з дітьми має планувати майбутню спільну діяльність: розподіляти доручення, визначати порядок дій, обов'язки кожного вихованця, кінцеві й проміжні ланки його діяльності. При цьому справжній педагог радиться з ними й охоче приймає будь-які їхні про-позиції. Ввечері він має влаштовувати бесіду, як пройшов день кожного вихованця. Такий «усний щоденник» дисцип-лінує дітей, розвиває пам'ять, увагу, самосвідомість.

Схожого алгоритму дій дотримується більшість вихова-телів і нашої школи. Щоб виховати самостійність школярів, вони насичують життя дітей різноманітними подіями, збага-чують новими враженнями: влаштовують концерти, у яких вони самі беруть участь, інсценують казки, організовують нові ігри. А найголовніше - діти не повинні бути пасивними учасниками подій, що відбуваються, яких раптово кудись ведуть, щось показують, а проживати події активно, чекати на них і готуватися до них.

Нажаль не в усіх школах-інтернатах досвідчені педагоги проводять роботу з організації змістовного дозвілля на на-лежному високому рівні. У більшості випадків така робота ведеться епізодично і не всіма вихователями:

1. На практиці позаурочна діяльність не завжди є умовою і засобом формування всебічно розвинутої особистості, вона має тенденцію перетворюватися на самоціль, систему заходів, ініціаторами й організаторами яких часто висту-пають дорослі.

2. Зміст позаурочної діяльності не завжди відображає їхню життєдіяльність, а у більшості випадків має загальний, повторюваний щорічно характер і в силу цього притаманну йому тенденцією до формалізму.

3. У позаурочній діяльності переважають формальні за-ходи, виховний вплив яких на розвиток самостійності учнів часто незначний.

4. У практиці позаурочної виховної діяльності недостат-ньо використовуються можливості самої сутності позауроч-ної діяльності: добровільний, свідомий вибір вихованцями засобів позаурочної діяльності, можливість співробітництва, самореалізації та самоствердження вихованців.

У своїй роботі використовуємо ділові, освітньо-медичні, рольові ігри, репортажі, тренінги та інші форми виховної роботи, в процесі яких учні вчаться критично мислити, вирі-шувати складні проблеми на основі аналізу обставин і від-повідної інформації, зважувати альтернативні погляди, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Такі заходи розвивають комунікативне вміння і навички, допо-магають встановити емоційні контакти між учнями, забез-печують виховне завдання, оскільки привчають працювати в команді, прислухатися до думки друзів.

Актуальними залишаються слова Я. А. Коменського: «Ви-хователь повинен бути чесним, діяльним, наполегливим, живим взірцем чеснот, які він має прищеплювати учням». Наші учні - наше майбутнє, і те що ми в них вкладемо, про-росте в недалекому майбутньому.

Висновки з даного дослідження. Увесь педагогічний колектив та адміністрація нашої школи-інтернату працюють над упровадженням інноваційних технологій виховання підростаючого покоління, що сприяють саморозвиткові творчої особистості учнів. Тому поряд із традиційними фор-мами виховної роботи практикуємо нові інноваційні форми виховних заходів, які передбачають організацію і розвиток діалогового спілкування, що веде до взаєморозуміння, взаємодії.

Література

1. Вирениус А. С. Труд с точки зрения этической / А. С. Вирениус. - СПб, 1904. - 112 с.

2. Воловик А. Педагогіка дозвілля: підручник / А. Воловик, В. Воловик. - Харків: ХДАК. - 1999. - 332 с.

3. Калошин В. Ф. Педагогічні розсипи Симона Соловейчика / В. Ф. Калошин, Л. С. Янкова // Виховна робота в школі - 2011. - №8. - С. 2-24.

4. Сухомлинский В. А. Избранные произведения в 5-и томах / В. А. Сухомлинский. -К. : Рад. школа, 1979. - Т.4. - 670 с.

Размещено на Allbest.ru