Особливості післядипломної освіти та професійного розвитку вчителів в Австрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості післядипломної освіти та професійного розвитку вчителів в Австрії

Олена Биндас

Визначено та теоретично обґрунтовано поняття післядипломної освіти в Австрії. Розглядаються класифікація і форми професійного розвитку та післядипломної освіти вчителів у цій країні. Аналізуються особливості системи післядипломної освіти сучасних австрійських учителів у процесі підвищення кваліфікації. післядипломний освіта професійний

Ключові слова: вчитель, професійний розвиток, післядипломна освіта, неперервна освіта, підвищення кваліфікації.

Определено и теоретически обосновано понятие последипломного образования в Австрии. Рассматриваются классификация и формы профессионального развития и последипломного образования учителей в этой стране. Анализируются особенности системы последипломного образования современных австрийских учителей в процессе повышения квалификации.

Ключевые слова: учитель, профессиональное развитие, последипломное образование, непрерывное образование, повышение квалификации.

The article has identified and theoretically grounded the definition of in-service education in Austria. The classification and forms of professional development and in-service teacher education in this country are observed. The peculiarities of inservice education system of modern Austrian teachers in the process of professional training are analyzed. It deals with the inservice education or in-service teacher training as the specialized continuous education and training of persons by strengthening, expanding and updating of professional knowledge, skills or obtains another specialty based on previously gained educational qualification and experience.

Key words: teacher, professional development, in-service education, lifelong education, professional training.

Актуальність дослідження. Система освіти будь-якої країни, у тому числі Австрії, повинна постійно вдосконалюватись організаційно та у плані змісту, повинна оперативніше реагувати на сучасні та перспективні потреби розвитку суспільства. Прагнення до вищого рівня освіти є одним із основних атрибутів демократичного су-спільства. Зміна всіх аспектів людського життя, запровадження інновацій у науці й техніці, а, отже, невпинний розвиток суспільства вимагають підготовки саме вчителя нової формації, спро-можного розвиватися адекватно до сучасних змін і трансформацій. І роль системи післядипломної освіти у професійному розвитку вчителів постійно зростає, оскільки вона здатна забезпечити не-перервність їхнього фахового вдосконалення в сучасному світі. Відтак варто досліджувати й ви-користовувати кращі її надбання в різні періоди функціонування, аналізуючи як позитивні, так і негативні риси й ознаки діяльності.

Аналіз останніх досліджень. Проблемами ви-значення та обґрунтування особливостей не-перервної та післядипломної освіти вчителів в Австрії займаються як зарубіжні, так і вітчизняні науковці. Зокрема, аналіз вищої та післядипломної освіти цієї країни зроблено у працях Ф. Бухбергера, X. Сееля, О. Гаснера, М. Шратза, З. Дамірової, А. Горон; проблеми професійного роз-витку вчителів в Австрії досліджують Б. Фрієхс, А. Карпаті, Л. Карташова, Н. Бендерець та ін.

Метою даної роботи є науково-теоретичне об-ґрунтування особливостей післядипломної освіти та професійного розвитку сучасного австрійського вчителя у процесі підвищення кваліфікації.

Виклад основного матеріалу. Так, післядипломна освіта - за освітньою термінологією, присутньою в англомовних навчальних закладах, визначається як англ. postgraduate education, або освіта, що здобувається після отримання першого ступеня вищої освіти, тобто бакалавра. У цьому контексті не йдеться про післядипломну кваліфікацію, як про формальне розширення навичок у межах отриманого профілю, або ж перепідготовку, як це часто трактується українським законодавством. Закон України «Про вищу освіту», наприклад, говорить про те, що після проходження післядипломної освіти видається «документ про післядипломну освіту», а не науковий ступінь, такий як магістр чи доктор [8]. Хоча в законі допускається, що пройшовши перепідготовку, можна отримати «відповідний документ про вищу освіту». Післядипломна освіта в значенні postgraduate education передбачає отримання звання магістра або доктора.

У даній статті розглядається післядипломна освіта (англ. in-service education) чи післядипломна освіта вчителів (англ. in-service teacher training) як спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом по-глиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду [6].

Н. В. Скрипчук зазначає, що післядипломна освіта - це система навчання та розвитку фахівців із вищою освітою, що спрямована на приведення їхнього професійного рівня до відповідності світових стандартів, вимог часу, індивідуально- особистісних і виробничих потреб; удосконалення наукового та загальнокультурного потенціалу особистості, яка реалізується у діяльності спеціа-лізованих державних або приватних навчальних закладів і засобами самоосвіти і керується державними стандартами відповідно до фаху певних рівнів кваліфікації відповідно до вимог суспільно-економічного та науково-технічного прогресу [7].

Система післядипломної освіти є складовою, органічною частиною системи неперервної освіти («неперервна освіта», «освіта впродовж життя» - англ. lifelong education, recurrent education, continuing education). У свою чергу, система неперервної освіти не може існувати без практики традиційної системи освіти. Тому можемо говорити про необхідність реформування освіти, яка полягає в переході до системи неперервної освіти. Нова система повинна включати в себе традиційну систему освіти, яка використовує її досвід, при збереженні пріоритету цінності новоутворення порівняно з цінностями простого накопичення і відтворення знань. Таким чином, традиційна си-стема освіти буде виконувати функцію структурно стійкої одиниці системи неперервної освіти, яка вбирає в себе нові знання, не змінюючи при цьому характер раніше накопиченої інформації [2, с. 159].

Післядипломна освіта створює умови для непе-рервності та наступності освіти і включає:

- перепідготовку - отримання іншої спеціаль-ності на основі здобутого раніше освітньо-квалі-фікаційного рівня та практичного досвіду;

- спеціалізацію - набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності;

- розширення профілю - набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;

- стажування - набуття особою досвіду вико-нання завдань та обов'язків певної спеціальності.

Незаперечним є той факт, що постійне оновлен-ня і розвиток знань роблять неможливим забез-печення вчителя знаннями та вміннями, яких буде достатньо для його професійної діяльності протягом тривалого часу. Саме тому професійна освіта і підвищення кваліфікаційного рівня вчи-телів повинні мати неперервний характер і від-повідати новим стратегіям і цілям освіти. Щодо цього, на особливу увагу заслуговує зарубіжний досвід, насамперед австрійський, оскільки саме у цій країні накопичено багаторічні знання з ор-ганізації неперервної та післядипломної освіти вчителів [5].

Система післядипломної педагогічної освіти в Австрії є оригінальною системою зі своїми влас-ними організаційними структурами, формами і змістом, які обумовлені специфічними рисами їхнього історичного розвитку, етнопедагогічної спрямованості та пріоритетами нагальних сучас-них проблем.

Післядипломна освіта в регіонах країни органі-зована так, що кожна провінція має заклад піс-лядипломної освіти. Певні міста, такі, як, напри-клад, Відень та Воралзберг, мають окремі заклади післядипломної освіти, які обслуговують різні типи шкіл [4]. За навчальними програмами про-понуються короткотривалі тренінги, одноденні або триваліші семінари, спрямовані на підтримку професійного розвитку педагогів. Таке професійне навчання, яке не передбачає отримання серти-фікатів, має на меті ознайомлення з новими мето-диками, технологіями і підходами до викладання того чи іншого предмета або ж освітньої галузі, аспектами кооперативного навчання, освітнього менеджменту, інформаційно-комунікаційними технологіями (IKT), моніторингом діяльності за-кладу освіти і його розвитком тощо.

Окрім того, проводяться загальнонаціональні тижневі семінари (Kompaktseminare) або кон-ференції для учасників із різних провінцій. За-звичай, педагогічні працівники реєструються для проходження курсів підвищення кваліфікації протягом навчального року або в перший чи останній тиждень літніх канікул. Проте тільки окремі семінари можуть організовуватись під час канікул. Адміністраціям шкіл також надається можливість використати п'ять робочих днів для розвитку педагогічної майстерності вчителів на базі школи. Однак, ці дні часто використовуються з іншою метою (продовження канікул тощо) [10].

Хоч існує нагальна соціальна потреба навчання вчителів Австрії протягом усього життя, однак післядипломна освіта для вчителів є необов'язковою. Навчання в інститутах після-дипломної освіти є обов'язковим тільки для ви-кладання за новими програмами, що потребує спеціального навчання вчителів (наприклад, за-провадження викладання англійської мови в по-чаткових школах для дітей 6-річного віку або впровадження IKT у молодшій середній школі).

Щодо вивчення ІКТ, потрібно зазначити, що це питання розв'язується університетами та ін-ститутами післядипломної освіти. Ці заклади докладають значних зусиль для того, щоб учителі переконалися в ефективності впровадження ІКТ у навчальний процес.

Навчальні програми неперервної освіти, які є частиною післядипломної освіти, на відміну від курсів підвищення кваліфікації, передбачають отримання свідоцтв чи дипломів, що й привертає більшу частину викладачів до програм неперерв-ної освіти.

Інститути післядипломної освіти, педагогічні коледжі й університети теж можуть надавати неперервну освіту. Відповідно до законодавства установи неперервної освіти повинні узгоджувати між собою програми, використовуючи наявні ресурси й об'єднуючи зусилля для співпраці. Ця вимога сприяла руху в напрямі від змагання до співробітництва та накопичення ресурсів [11, с. 129-131]. Отже, у той час, як педагогічні коледжі традиційно створюють цікаві навчальні схеми, університети лише нещодавно започаткували програми курсів за вибором.

Програми неперервної освіти пропонуються вчителям, які ще навчаються, а також тим, хто вже працює. їхньою метою є підготовка викладачів до опанування нового - міжкультурної освіти, інклюзивної освіти, IKT, освіти дорослих, грома-дянської освіти тощо. Особлива увага приділяєть-ся післядипломній освіті вчителів-наставників, які активно залучаються до педагогічної практики початківців [3].

Згідно з даними дослідження Барбари Фрієхс (2010 р.), понад 200 учителів Австрії брали участь у дослідницькому проекті «Підвищення профе-сійного розвитку освіти практиків та практика викладання/навчання у країнах ПСЄ (Південно- Східної Європи)» і заповнили відповідні анкети. Найважливіші результати щодо післядипломної освіти вчителів та їхнього професійного розвитку подані нижче [9, с. 154-158].

Понад 84 % австрійських учителів, які брали участь в опитуванні, зазначають, що вони отри-мали педагогічну освіту достатнього рівня для роботи у школі, але на початку їхньої кар'єри їм не вистачало практичного досвіду викладацької роботи, а також післядипломної освіти та підго-товки. Це свідчить про те, наскільки важливою була і є післядипломна освіта вчителів на початку викладацької кар'єри.

60,8% усіх опитаних учителів вказали, що брали участь у 3-5 семінарах, практикумах і лекціях в інститутах післядипломної освіти протягом останніх 12 місяців. 30,8% учителів відвідали щонайменше 1-2 практичних курси післядипломної освіти і майже 5% - 6-10 курсів чи навіть більше. Такі результати показують, що австрійські вчителі дуже зацікавлені у мож-ливостях подальшого професійного розвитку та навчання. Особливо популярними є семінари, ор-ганізовані окремими школами в Австрії, оскільки вони краще задовольняють потреби людей, які працюють у певній установі, ніж ті семінари, що пропонуються місцевою владою.

Основна мотивація для вчителів відвідувати такі семінари - їх важливість для професійно

го розвитку (54,3%) та їхній вплив на можливе професійне підвищення (39,1%). Дуже невелика кількість (1,8%) з усіх опитаних учителів відчу-вали себе зобов'язаними брати участь у семінарах, які вони вважають нудними. У більшості випадків (61,2%) відвідані курси підвищили знання та навички, необхідні для успішної роботи в школі.

21,2% учителів мали труднощі у застосуванні знань і навичок, отриманих на цих семінарах і практикумах у своїй повсякденній шкільній ро-боті, так як їхній підхід був надто теоретичним і не вистачало практичної інформації.

Понад 70% учителів Австрії вважають, що для професійного розвитку активна участь у спеціа-лізованих конференціях і/чи семінарах і шкільних веб-семінарах є досить важливою. Самостійне вивчення професійної літератури також розглядається як важливий спосіб підтримки професійного розвитку, хоча 2,3% усіх учителів вважають, що такий вид роботи не стосується підвищення кваліфікації.

Участь у науково-дослідницькому проекті чи отримання додаткового офіційного ступеня або диплома не є обов'язковими для професійного розвитку чи підвищення кваліфікації вчителів в Австрії. Для вчителів (1,8%) не має сенсу отри-мувати ступінь доктора через неможливість бути підвищеним у системі австрійської школи. Не дивно, що 20,7% опитаних учителів зацікавлені у післядипломній освіті та професійній підготовці і не прагнуть оволодіти дипломом вищого ступеня. 62,21% навіть цілком задоволені своїм нинішнім рівнем та/чи освітою.

Теми, запропоновані інститутом післядиплом-ної освіти та підготовки кадрів, розглядаються як важливі або дуже важливі для професійного розвитку, охоплюють в основному межі навчаль-ного предмета (понад 70%) та галузі методики викладання, навчання та оцінювання (понад 80%). У меншій мірі, але важливі для австрійських учителів теми з виховної роботи з дітьми з особливими потребами (61,2%), співпраця з батьками, шкільне оточення і т. д. (58,4%). Педа-гоги цікавляться соціальними та культурними ас-пектами освіти, етикою (60,7%), міжкультурною освітою та освітою в галузі прав людини (66,3%), а також розвитком навичок у використанні ін-формаційно-комунікаційних технологій (59,9 %). 52,9% опитаних учителів вважає вивчення (вдо-сконалення) іноземної мови досить важливим елементом програми підготовки вчителів у систе-мі післядипломної освіти. Але, на жаль, у систему післядипломної освіти австрійських учителів не вводяться курси, які стосуються дислексії при вивченні іноземних мов [12] (дислексія - це по-рушення здатності до читання та письма, а також запам'ятовування орфографії. Таке порушення не є ознакою розумової відсталості [1]) 53,4% заці-кавлені в управлінні педагогічним персоналом і навчальними закладами.

Варто зазначити, що в усьому світі практи-куються дві різні форми професійного розвитку та післядипломної освіти вчителів:?

1. Постійний професійний розвиток, який спря-мований на оновлення існуючих знань і навичок.

2. Додаткові програми післядипломної освіти, що пропонують нові навички та кваліфікацію. Однак, нові можливості не передбачають скоро-чення попередніх обов'язків учителів. В Австрії, наприклад, програми розвитку вчителя були мо-дернізовані в період між 1997 і 2002 роками, але в 2003 році робочим годинам було надано іншого широкого тлумачення, що призвело до розширен-ня кола обов'язків учителів [13].

Ґрунтуючись на результатах дослідження проекту з вивчення професійного розвитку вчите-лів у 2004 році, - за участю Німеччини, Ірландії, Японії, Люксембургу, Швеції, Великобританії та США - Центр з досліджень у галузі освіти та ін-новацій створив таку класифікацію професійного розвитку відповідно до цілей:

- оновлення професійних знань учителів;

- відновлення індивідуальних навичок, підходів і відносин;

- закладення фундаменту успішного передаван-ня знань і навичок;

- зміна стратегії навчання;

- розроблення ефективних способів обміну ін-формацією між викладачами;

- підвищення значущості вчителя.

У період з 1996 по 2004 рік, на піку ЄС процесів реформування системи підготовки вчителів, нові освітні парадигми мали сильний вплив на зміст вищої педагогічної освіти, але програми профе-сійного розвитку не змінилися до такої ж міри. Однак, керівні принципи щодо забезпечення мі-німальних стандартів перетнулися і для того, щоб удосконалити сумісність вищої педагогічної освіти та післядипломної педагогічної освіти, міс-цевою владою регулярно видавалися освітні про-грами. А в деяких країнах з цією метою були на-віть створені спеціальні центри.

У 2002 р. в Греції була створена центральна установа для того, щоб організувати, координу-вати і підтримувати повну сумісність між різними типами навчальних закладів і закладами підготовки вчителів. Післядипломна освіта вчи-телів стала обов'язковою чи такою, що настійно рекомендується в одинадцяти країнах: Бельгії (у німецькомовній громаді), Німеччині, Естонії, Греції (тільки для вчителів, які щойно отримали кваліфікацію), Латвії, Угорщині, Мальті, Польщі, Португалії, Фінляндії та Румунії. У Німеччині (де післядипломна освіта була обов'язковою раніше) та Нідерландах професійний розвиток та післядипломна освіта розглядаються як формаль-на вимога при викладанні.

Перспективи кар'єрного росту для вчителів - інша тема, яка викликає багато дискусій у всьому світі. Сьогодні у рамках існуючої системи освіти перспективи кар'єрного зростання чи досягнень в Австрії погані. Не дуже привабливі перспективи для амбітних австрійських учителів, безсумнівно, сприяють збільшенню кількості не- задоволених людей на роботі. Тому освітнім органам доводиться думати та обговорювати різні пропозиції та підходи щодо професійного розвит-ку та кар'єрного росту. Вивчення досвіду інших європейських країн може допомогти зібрати нові ідеї і запустити механізм стимуляції.

Висновки. Післядипломна освіта в Австрії, як і неперервна, ще не має такого вагомого значення, яке повинна мати відповідно системності розвитку закладів освіти й окремих педагогів. Бюджетні питання та навчальні плани педагогічного ін-ституту чи іншого навчального закладу, на базі якого здійснюється післядипломна освіта, регу-люються директивами і рекомендаціями, вида-ними Федеральним міністерством освіти, науки і культури чи відповідною регіональною радою з освіти. Варто також відзначити, що післяди-пломна та неперервна освіта забезпечують роз-виток окремих педагогів, а не системи освіти в цілому. Проте школи все ще регулюють ринок тренінгів, які пропонують заклади післядипломної освіти, замість того, щоб бути визначальним чинником в одержанні бюджетних коштів для «замовлення» професійного розвитку персоналу відповідно до їхніх бажань і потреб.

Таким чином, проаналізувавши особливості професійного розвитку та системи післядипломної освіти сучасних австрійських учителів, виявилося значне різноманіття підходів, форм і змісту. Але післядипломна освіта та професійний розвиток у даній європейській країні не відповідають належному рівню освіти та потребам суспільства відповідного часу. Така точка зору підтверджується тим фактом, що існує величезний дисбаланс між ресурсами і засобами, доступними для початкової підготовки вчителів у порівнянні з витратами на неперервне навчання.

Зроблений аналіз розвитку системи післяди-пломної освіти австрійських учителів виявив ак-туальність цієї проблеми та її важливість і для розвитку вітчизняної системи післядипломної пе-дагогічної освіти.

Література

1. Дислексія.[Електронний ресурс] / Вікіпедія. Електронна бібліотека словників. - Режим доступу: uk.wikipedia.org/wiki/Дислексія

2. Горон А.В. Нова модель підготовки вчителів іноземної мови в системі післядипломної освіти / А.В. Горон // Актуальні проблеми сучасної науки. - Суми : РВВ СОІППО, 2007. - Ч. 1. - С. 158-162.

3. Дамирова З.В. Специализация в системе последипломного образования как форма повышения квалификации / З.В. Дамирова // Політологічні студії. - 2010. - № 1-2. - С. 139-149.

4. Карташова Л.А. Досвід реформування систем педагогічної освіти в Австрії [Електронний ресурс] / Л.А. Карташова, Н.М. Бендерець. - Режим доступу: http:// narodnaosvita.kiev.ua/.../17/.../kartashova.htm

5. Кривоніс М. Форми і засоби неперервного професійного розвитку вчителів у США [Електронний ресурс] / М. Кривоніс. - Режим доступу: journals.uran.ua/index. php/2306.../16496

6. Примакова В.В. Проблема розвитку післядипломної освіти вчителів у дослідженнях сучасних науковців [Електронний ресурс] / В.В. Примакова. - Режим доступу: academy.ks.ua/pub/20.pdf

7. Скрипчук Н.В. Формування професійної майстерності вчителя іноземної мови в системі післядипломної освіти України і Франції [Електронний ресурс] / Н.В. Скрипчук. - Режим доступу: elibrary.kubg.edu.ua/3249/1/Poliakova_O.pdf

8. Стаття 10. Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 № 2984-III http:// kodeksy.com.ua/pro_viwu_osvitu/statja-10.htm

9. Friehs В. National system of in-service teacher education and training. / B. Friehs // National Report - Austria. The Prospects of Teacher Education in South-East Europe [Електронний ресурс]. - P. 135-169. - Режим доступу: www.see-educoop.net/ education.../Austria.pdf

10. Fachschaft fbr integriertes Lehramt Uni-Hildesheim [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.uni-hildesheim.de

11. Gassner O., Schratz M. Austrian teacher education systems / O. Gassner, M. Schratz // In: Teacher Education Policies in the European Union. Proceedings of the Conference on Teacher Education Policies in the European Union and Quality of Lifelong Learning. - Lisbon: INAFOP, 2000. - Р. 127-136.

12. Needs analysis report (WP3) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.dystefl.eu

13. International Initiatives for in-service educational development. Eurydice, 2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : eacea.ec.europa.eu > EACEA > Eurydice

Размещено на Allbest.ru