Використання технології розвивального навчання на уроках української мови в початкових класах

Леся Охріменко, викладач методики української мови в початкових класах, заступник директора з навчально-виробничої роботи КЗ ЛОР Самбірського педагогічного коледжу імені Івана Филипчака

У статті розкривається проблема технології розвивального навчання на уроках української мови в початкових класах. Пропонуються навчальні завдання з української мови, як засіб навчання та розвитку молодших школярів. Висвітлюється формування в учнів дослідницьких умінь, допитливості та виховання інтересу до вивчення рідної мови.

The article reveals the problem of developmental education techniques in Ukrainian classes in a primary school. Some educational tasks in Ukrainian are designed as a means of learning and development of junior pupils. The formation of research skills in pupils, their interest in learning the mother tongue is also elucidated in the article.

Постановка проблеми. У законодавчих і нормативних документах про освіту акцентується увага на необхідності запровадження педагогічних технологій, науково-методичних досягнень у навчальний процес і підготовку нової генерації педагогічних кадрів [3; 5]. Тому одним із головних завдань початкової школи є формуванні розвиненої, самостійної й активної особистості.

З метою виявлення необхідності в ґрунтовній практичній підготовці учителів початкових класів нами була вивчена готовність учителів до використання технології розвивального навчання на уроках української мови в початкових класах. Анкетування учителів, які проходили курсову перепідготовку при Дрогобицькому педагогічному університеті імені Івана Франка, показало, що більшість із них недостатньо обізнана з поняттям “технологія розвивального навчання” (32%), частина вчителів знає такі уроки (29%), бо була присутня на одному з них, а 31% респондентів проводить уроки, однак не розробляє їх, а запозичує розробки із фахових журналів. Водночас 8% учителів не відповіли на ці питання.

Учителі зазначали про те, що ця проблема є актуальною і нею треба займатися, починаючи з початкових класів. Однак вони також висловлювали думки про те, що відсутні методичні поради щодо використання педагогічної технології розвивального навчання на уроках української мови в початкових класах.

Отже, як нам видається, на сьогодні ще недостатньо досліджена проблема використання технології розвивального навчання молодших школярів на уроках української мови. Бракує обґрунтованих рекомендацій з питань цієї технології під час вивчення української мови в початкових класах. Виникає необхідність розкрити зміст та технологію розвивального навчання на уроках української мови на завершальному етапі її вивчення в 4 класі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання проблеми.

У дидактико-методичній літературі існують різні теорії розвивального навчання. Так, А. Газел, З. Фройд, Ж. Піаже є прихильниками теорії незалежності розвитку і навчання. Навчання розглядається як зовнішній процес, який нічого в ньому не змінює, а використовує досягнення розвитку [7].

Послідовниками поглядів про те, що навчання і є розвиток, воно повністю зливається з ним, кожний крок у ньому відповідає кроку в розвитку були В. Джеймс, Е. Торндайк [7].

В.В. Давидов опрацював названі теорії і довів, що вони існують із деякими модифікаціями в сучасній науці і мають під собою обґрунтування практичного й експериментального характеру. Він розглядав проблеми співвідношення навчання і розвитку [2].

Л.С. Виготський розглядав процес розвитку, який не співпадає з навчанням, оскільки перший йде услід за другим, створюючи “зони найближчого розвитку” [1, 389]. Він відстоював єдність, а не тотожність навчання і розвитку. “Навчання тільки тоді стає дійсно навчанням, коли воно забігає вперед розвитку...”, “...роль навчання в розвитку дитини полягає у тому, що навчання створює зону найближчого розвитку” [1, 449].

М.І. Махмутов і В.О. Онищук розкрили різні компоненти змісту освіти, які засвоюються по-різному: для засвоєння знань учень має отримати інформацію про них, усвідомити, осмислити та запам'ятати її. По-іншому засвоюються навички та вміння учнів [8; 10].

Дослідження Н. Якиманської спрямоване на ефективне засвоєння знань, умінь та навичок учнів, які мають бути не самоціллю (як у традиційній системі навчання), а результатом реалізації нової парадигми розвивальної навчальної діяльності [14].

А.К. Дусавицький проаналізував розвивальне навчання в теоретичному і практичному аспектах. Він розробив систему завдань для розвитку мислення молодших школярів [4].

Багаторічний педагогічний досвід В.О. Сухомлинського дозволив йому зробити висновки про те, що учитель має спостерігати, як дитина розвивається, спрямовувати цей розвиток у бік нагромадження позитивного й усунення негативного. У своїх працях він підкреслював, що вивчати, спостерігати за дитиною, зокрема за тим, як здійснюється її розумова діяльність, розвиваються її моральні якості, найкраще на природі. Тому його “уроки мислення серед природи” мають вагому цінність для вчителя початкових класів [12].

Академік О.Я. Савченко висвітлила навчальну функцію вчителя, яку показала у взаємодії з розвитком і вихованням молодших школярів на уроках у початковій школі. Вона зазначає, що на практиці відбувається виразна переорієнтація методики з процесу діяльності на результат [11].

А.С. Зимульдінова, аналізуючи компетентність вчителя у використанні нових педагогічних технологій, зазначила провідну роль технології розвивального навчання на уроках у початковій школі [6, 10].

У новій навчальній програмі з української мови чітко й повно представлено результати навчання (що мають знати і вміти учні, навчаючись в початковій школі) [9, 55 - 70].

Отже, аналіз педагогічної, психологічної і методичної літератури з окресленого питання показав, що в основі технології розвивального навчання має лежати уявлення про розвиток дитини як суб'єкта особистої діяльності. А це означає, що головна мета навчання на уроці української мови - забезпечити розвиток дитини.

Як бачимо, обстежувана проблема є актуальною для статті.

Метою статті є висвітлення проблеми впровадження педагогічної технології розвивального навчання на уроках української мови у четвертому класі. Для цього потрібно розробити навчальні завдання, спрямовані на формування дослідницьких умінь молодших школярів на уроках української мови.

Виклад основного матеріалу. Педагогічна технологія розвивального навчання розкривається у процесі навчальної діяльності і являє собою особливу форму активності вчителя, спрямовану на учня.

Для того, щоб навчання було розвивальним, звернемо увагу на сам урок української мови та його побудову

Вивчення технології уроку дає змогу стверджувати, що вчителями найчастіше обирається така структура розподілу часу на уроці: опитування - 24%; вивчення (пояснення) нового матеріалу - 62 %; самостійна робота - 9%; закріплення - 4 % ; домашнє завдання - 1 % або зовсім відсутнє.

Як бачимо, самостійна робота учнів, що сприяє розвиткові їхньої пізнавальної активності зведена до мінімуму. Вчителеві, плануючи урок української мови, що сприяє розвитку розумової діяльності учнів, потрібно зменшити час, відведений на опитування та пояснення матеріалу, і збільшити його для самостійної роботи учнів.

Ураховуючи психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, ми розглянули головні ознаки сприйняття та засвоєння української мови дітьми на завершальному етапі її вивчення у 4 класі.

Учні потребують використовувати рідну мову для різних цілей - для пояснення, описування, припущення, запитування, відповідей, розміркування, організації і презентації.

Вивчення мови молодшими школярами вимагає вироблення і розвитку чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання (слухання- розуміння), говоріння, читання та письма [3].

Мова - це найголовніше знаряддя навчання, тому більшість мовних завдань для дітей на уроці повинні бути дослідницькі й експериментальні.

Мова має використовуватися для розвитку мислення молодших школярів. Вивчаючи її, вони збагачують щоденно свій мовний досвід у межах уроку і поза його межами. Вони розвивають і поширюють свої мовні знання в реальному житті. Діти спілкуються, бо вони потребують цього, і в процесі спілкування поглиблюють своє вміння користуватись мовою.

Учень активно сприяє розумінню мовлення, яке визначається тим, як він тлумачить і сприймає те, що вивчає.

У процесі вивчення української мови за допомогою технології розвивального навчання можна впроваджувати наступні види мовленнєвої діяльності:

- спостереження над мовним матеріалом;

- дидактичні й рольові ігри, драматизації та інсценізації;

- розповідь на основі живих картинок (усі створюють ситуацію і

- “завмирають”, а один учень розповідає).

Таким чином, потрібно організувати так навчальний процес, щоб вивчення української мови здійснювалося за допомогою навчальних завдань, виконання яких має відбуватися через взаємодію учителя з учнями та учнів між собою.

Поняття “навчальне завдання” було введено В.В. Давидовим і Д.Б. Ельконіним [2; 13]. Мета його постановки полягає у тому, щоб учні, засвоюючи способи роботи з мовним матеріалом, поширювали його на розв'язування завдань, де цей спосіб можна застосувати. Оволодіння цим способом та його використання виступають як основна мета навчальної діяльності, що передбачає результат.

З метою ефективного засвоєння учнями 4 класу української мови ми пропонуємо навчальні завдання дослідницького характеру і дібрані до них вправи. В основу цих завдань ми поклали формування мовних знань і мовленнєвих умінь молодших школярів шляхом ознайомлення з теоретичним матеріалом на доступному рівні складності та розвиток мислиннєвих операцій (аналіз, порівняння, класифікація, групування, виділення головного, відділення його від другорядного, синтез та узагальнення).

Розкриємо на прикладах роль учнів і діяльність учителя під час опрацювання таких навчальних завдань за програмою української мови в 4 класі [9].

Увесь мовний матеріал за програмою 4 класу ми розбили на блоки і дібрали до них навчальні завдання. Опишемо їх. Перші навчальні завдання дослідницького характеру ми розглянемо за алгоритмом, а решта - подамо тільки самі завдання, оскільки їхнє виконання буде аналогічним.

Тема. Речення. Зв'язок слів у реченні.

1. Послухати розповідь, виділивши в ній головне.

Речення складається зі слів. Усі слова об'єднані змістом. До кожного слова можна поставити запитання.

Наприклад. Маленька Даринка вишиває красивий рушник.

Хто вишиває? -- Даринка. Що робить Даринка? -- вишиває. Даринка яка? -- маленька. Що вишиває? -- рушник. Рушник який? - красивий

2. Намалювати схему і дослідити, як зв'язані слова у реченні. Міркуй так: яка? що робить? що? який?

3. Прочитати на моніторі комп'ютера правило. Виконати вправу, у якій знайти два речення, які відповідають такій схемі: де? хто? що роблять?.

4. За аналогією скласти схему до речення (Дятел весело стукає дзьобом по дереву)

5. Зробити узагальнення і висновки про зв'язок слів у реченні та навчитися добирати до нього схему і навпаки -- за схемою складати речення.

Тема. Речення. Члени речення.

1. Послухати розповідь і порівняти мовні факти.

“Слова в реченні, які відповідають на питання, називаються членами речення. Є головні слова - це головні члени речення, без яких не може бути речення. Решта слів у реченні називаються другорядними.

Але є в реченні й такі слова, які не відповідають на питання. Вони не належать до членів речення”.

2. Прочитати речення на моніторі комп'ютера і дослідити, де є головні, а де -- другорядні члени речення. Поставити запитання до кожного слова в реченні. Чому вони так називаються? Пояснити.

Червоні снігурі стрибають по снігу. Синьо-жовті синиці зібралися біля годівниці.

3. Поміркувати і довести, яку “роботу” виконують у реченні усі слова: головну, другорядну, ніяку.

4. Зробити узагальнення і висновки про роль головних і другорядних членів речення. Навести приклади різних типів речень.

Тема. Однорідні члени речення. Розділові знаки при них.

1. Послухати розповідь, застосовуючи асоціації.

“В одному реченні можуть бути кілька підметів і один присудок. Наприклад, У шкільному саду росли айстри, жоржини, чорнобривці.

А може бути навпаки - кілька присудків і один підмет. Наприклад, Ластівка кружляла, літала, шукала місце для гнізда.

Ці слова називають однорідні підмети і однорідні присудки.

Однорідними можуть бути і другорядні члени речення: З неба падають сніжинки на дерева, будинки, землю.

Однорідні члени речення у вимові виділяються інтонацією, а на письмі - комами”.

2. Прочитати речення на моніторі комп'ютера. Дослідити, які члени речення можуть бути однорідними. Як вимовляються однорідні члени речення? Поставити запитання до декількох підметів, до присудків. Пояснити.

У степу росли ромашки, дзвіночки, маки. Сонце за день нагріло землю, повітря. Чайки спочатку літали над морем, а потім стали на піщаній косі.

3. Поміркувати і довести, що в реченні є однорідні підмети, присудки, другорядні члени речення. Які розділові знаки ставляться на письмі між однорідними членами речення? Як треба читати це речення?

4. Поспостерігати за однорідними членами речення. Для цього спочатку прочитати речення монотонно, не зупиняючись там, де стоять коми. Чи може таке бути? А потім подумати і прочитати речення з інтонацією. Визначити, які члени речення є однорідними.

5. Зробити узагальнення і висновки про роль однорідних членів речення. Із прочитаних казок скласти власноруч речення з однорідними членами (“Кирило Кожум'яка”, “Кривенька качечка”, “Дідова і бабина дочки”). Прочитати і пояснити.

Тема. Частини мови.

1. Послухати розповідь про частини мови, застосовуючи асоціації (багато квітів -- багато частин мови).

2. Дослідити, у які групи можна згрупувати всі квіти (дерева, пташки, рослини, тварини) Зв'язати поняття з частинами мови. Прочитати стовпчики слів: світло, праця, розум; світліє, працюю, розуміє; світлий, працьовитий; розумний. Що ці слова означають і на які питання вони відповідають”.

3. Поміркувати, як можна порівняти слова- назви предметів зі словами-назвами дій: дружба, дружити; радість, радіти, сум, сумувати.

4. Поспостерігати за словами -- назвами ознак: дружний, радісний, сумний. Скласти речення з цими словами. Визначити, яким членом речення вони виступають.

5. Вибрати одне зі слів, вміщених у дужках, яке допоможе правильно завершити речення.

а) У теплих краях живе... (ведмідь, олень, вовк, верблюд, тюлень),

б) Місяць зими... (вересень, жовтень, лютий, листопад, березень).

в) Найбільший птах... (ворона, страус, сокіл, горобець, орел, сова).

6. Зробити узагальнення про частини мови. Згрупувати слова за частинами мови: небо, дощ, блакитний, синій, стоїть, падає.

Тема. Іменник як частина мови.

1. Послухати розповідь про іменник, проаналізувати та згрупувати одержані мовні факти.

2. Прочитати текст, поспостерігати за словами, які означають назви предметів. Дослідити, на яке питання вони відповідають, визначити число, рід, відмінок. У яких словах було це визначити? Записати їх.

Сонячний травневий ранок наповнюється щебетом пташок. Поміж деревами росте сон-трава. Вона похитує легенько пухнастими голівками. Зелене листя з білявим пушком надає їй привабливості. Вона полюбляє сухі та затишні місця.

3. Поміркувати, чи можна з одних слів-назв предметів скласти речення. Яких слів бракує? Додати їх і скласти речення.

На траві, роси, крапельки, блиск. Сонце, промені, на землю. Уранці, все, життя.

4. Дібрати слова-іменники на шкільну тему. Скласти з ними кілька речень, об'єднавши їх темою “У школі”.

5. Виключити зайве слово. Пояснити, чому саме це слово зайве.

а) Тюльпан, лілія, квасоля, ромашка, фіалка.

б) Ріка, озеро, море, міст, болото.

в) Машина, ведмежа, пісок, м'яч, лопата.

г) Тополя, береза, ліщина, липа, осика.

Тема. Прикметник як частина мови.

1. Послухати розповідь про прикметник, з якої можна дізнатися про зв'язок прикметника з іменником.

2. Прочитати текст, вставити замість крапок потрібні слова. Поспостерігати за словами, які називають ознаки предметів. Дослідити, на яке питання вони відповідають, визначити число, рід, відмінок. У яких словах важко було це визначити? Пояснити, чому.

Свіжий вітер пробігає між ... деревами. Багато пташок полетіли в ... краї. Зайнялася на небі ... веселка. На ... дереві було рясно плодів. Я люблю ходити босоніж по ... росі. Біля річки у ... тиші таємниче шелестів очерет і дзвеніли у повітрі ... коники.

3. Розглянути схему розбору прикметника. Порівняти з алгоритмом розбору. Чи все правильно зроблено? Перевірити.

Свіжий (вітер )- ( який ? ) - прикм., чол.р., одн., Н.в., зв'язане зі словом вітер, другорядний член речення.

Вечір огорнув теплу землю густим туманом.

Теплу (землю) - (який ?) теплий - прикм., жін.р., одн., З.в., зв'язане зі словом землю, другорядний член речення.

Густим (туманом) - (який) густий - прикм., чол. р., одн., О.в., зв'язане зі словом туманом, другорядний член речення.

4. Дослідити, як правильно утворити від іменників прикметники:

Квітка - ...; річка - ...; бджола - ...; дерево - ...; стіл-. .

Тема. Числівник як частина мови.

1. Послухати розповідь про числівник, визначити, що він означає (кількість і порядок при лічбі).

2. Поспостерігати, як правильно прочитати математичні вирази, використовуючи прийменники від, до 50+45=95 80+20=100 60-18=42 70-10=60