Читанки для першокласників як засіб формування відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧИТАНКИ ДЛЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Олександра Дудник

Постановка проблеми. Усталеним у психолого-педагогічній літературі є визнання зв'язку формування системи цінностей, ціннісних орієнтацій особистості з певними віковими періодами. З огляду на першорядну значущість виховання екологічних ціннісних орієнтацій, актуальною педагогічною проблемою є визначення відповідного сенситивного відрізку онтогенезу.

Проблема формування духовно-моральної особистості завжди знаходиться у полі зору науковців, вчителів-практиків. Адже зміст і принципи діяльності системи освіти супроводжуються ціннісними орієнтирами суспільства, в якому живе і розвивається дитина.

Сучасний стан освіти потребує нових підходів до системи цінностей, переосмислення цілей, завдань і функцій освіти, а також аналізу надбань минулого, який допоможе виявити істинно цінний досвід. Виходячи з цього, освіта майбутнього може будуватися лише на збереженні надбань минулого з гармонійним поєднанням із сучасними ефективними підходами та методами. Тому, на нашу думку, цінним є досвід виховання дітей на основі аналізу дитячої навчальної літератури, зокрема, читанок. Адже навчальна книга несе не тільки знання про науки та культуру, а й створює умови для задоволення потреби особистості в гармонійному її розвитку, вихованні моральних засад за допомогою технології маніпулятивного впливу, навчання цінностей через переосмислення вчинків героїв зібраних у читанці виховних творів.

Аналіз досліджень і публікацій. Окремі аспекти згаданої проблеми висвітлені у наукових розвідках І. Беха, М. Боришевського, В. Бутенка, І. Зязюна, М. Красовицького, В. Кузя, Б. Наумова, О. Пєхоти, Н. Побірченко, О. Савченко, О. Сухомлинської, М. Сметанського та ін.

Мета статті: проаналізувати читанки для дітей першого класу у процесі формування почуття суспільної та моральної відповідальності.

Виклад основного матеріалу. Обов'язок школи якраз і полягає в тому, щоб піклуватися про те, що ми вкладаємо в душу людини. Знання відіграють чималу роль у формуванні морального обличчя людини, але разом з тим вони розвивають дитину однобічно. Тобто, знання без моралі формують бездуховну і збіднену особистість. В період становлення особистості дитини в шкільні роки формуються її переконання, риси характеру Уже в молодшому шкільному віці дитина “бачить, відчуває сама себе, свій внутрішній духовний світ, і - що особливо важливо - бачить, відчуває, розуміє, переживає процес виховного впливу на себе” [9, 90].

У шкільні роки виховання здійснюються цілеспрямовано, з урахуванням багажу, який дитина отримала у дитинстві. Несформованість першооснов моральної культури, особистісних новоутворень у молодшого школяра в попередні роки навчання в майбутньому може призвести до негативних наслідків поведінки, взаєминах, процесі спілкування, в контактах особистості з оточуючим світом, значно ускладнить процес її соціалізації.

Тому перед сучасною школою стоїть важливе завдання: виховати людину, для якої пріоритетом є формування вільної особистості, здатної до міжособистісної взаємодії на гуманістичних засадах, до самовизначення.

Вивчення й аналіз шкільної практики та наукової літератури свідчить про те, що нерідко випускається з поля педагогічного зору формування власного ставлення до світу, людей, самого себе у процесі читання. Важливо методом аналізу вчинків героїв творів прищепити дітям здатність не бути байдужими і допомагати один одному в розв'язанні шкільних проблем. Школа повинна відкрити кожному учню шлях до реалізації потреби усвідомлення себе відповідальною, соціально корисною особистістю, яка володіє власними переконаннями.

Для молодших школярів базовою моральною цінністю розглядається категорія добра, яка знаходить своє вираження через гуманність (людяність). Критеріями гуманності є: знання про добро, його прояви, вміння розрізняти добро і зло; чуйність (співпереживання, співчуття), турбота про інших; вміння безкорисливо робити людям добро.

Поняття “відповідальність” має багато взаємозв'язків з іншими морально-етичними категоріями. Так В.О. Сухомлинський розглядав відповідальність як похідну від таких важливих морально-етичних понять як: совість, обов'язок, провина і свобода. Він визнавав, що ця якість формується особистісно-індивідуальною сферою. Тому так важливо вже з раннього віку розкривати у дитини до доброти і милосердя, вміння співчувати та співпереживати, особливо до молодших однолітків, старших. Одним з перших видатний педагог вказував на тісний взаємозв'язок поняття “відповідальність” і “совість” [8, 479 - 480].

Співзвучними роздумам В. Сухомлинського є погляд представників гуманістичної (А. Маслоу, Е. Фромм) та екзистенційного (В. Франкл) напрямків у філософії, які підкреслювали відносність свободи та її тісний зв'язок з відповідальністю за свій вільний вибір у трактуванні поняття “відповідальність”. Вказували вони також на тісний зв'язок поняття “відповідальність” з категорією “обов'язку”. За В. Франклом сутність обов'язку полягає в готовності людини виконувати чиїсь вказівки, підкорятися, а особливість відповідальності - у здатності прислухатися до голосу власної людяності, незалежно від розпоряджень. “Відповідальність”, таким чином ширше поняття “обов'язку”. Вона передбачає не лише необхідність, але й потребу діяти певним чином.

У формуванні особистості молодшого школяра, з погляду С.Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних якостей, складових поведінки [5, 177]. У цьому віці дитина не лише пізнає суть моральних категорій, але і вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях навколишніх, власних вчинках.

Згідно сучасних наукових досліджень вже у дітей старшого дошкільного віку (5 - 6 років) “зароджується відповідальність, як базова якість особистості, важливий морально-етичний регулятор міжлюдських стосунків, стимулятор активної діяльності, запорука продуктивного життя”. У цьому віці вже формуються начала совісті як внутрішньої етичної інстанції, розвивається уміння поводитись згідно моральним нормам не лише за умов контролю дорослого, а й поза ним [3, 5]. Усе це слід враховувати в роботі з учнями початкових класів.

Відповідальність як базова моральна цінність у молодших школярів може розглядатися як інтегроване особистісне новоутворення, яке для дітей цього віку виявляється у здатності усвідомлено брати на себе певні зобов'язання, виконувати певні обов'язки, чітко дотримуватись їх виконання, вимогливо ставитись до себе та інших, бути послідовним у словах і вчинках, передбачати наслідки власних дій, відчувати межу припустимої поведінки.

Як зазначає А. Киричок, практична діяльність по вихованню у молодших школярів базових моральних цінностей (добра, совісті, відповідальності) у ставленні до інших і до самих себе повинна організовуватися за такими напрямами:

- розширення когнітивних знань, морального досвіду школярів (когнітивний компонент);

- формування практичного досвіду дітей (поведінкових вчинків, умінь і навичок у різних ситуаціях життєвого вибору);

- корекція негативного досвіду, стереотипу поведінки учнів [2, 166].

Необхідною умовою виховання базових гуманістичних цінностей у дітей молодшого шкільного віку є розуміння та врахування їх вікових особливостей, врахування тих морально-етичних надбань, з якими дитина приходить до школи. На цьому віковому етапі у дитини формується ядро особистості, її моральні почуття, цінності, переконання, дитина набуває досвід моральної поведінки. Вона вчиться не лише виконувати вимоги колективу, а й бере активну участь у постановці вимог, виборі доручень, справи, яка їй до душі.

За роки навчання в початкових класах основними її потребами є: потреба у в спілкуванні з людьми (ровесниками, дорослими, молодшими), в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу; потреба у дружбі, товариськості; у повазі особистості; у самоповазі; набутті нових знань, вмінь для пізнання довкілля. Такі моральні та світоглядні категорії формуються через читання, яке займає провідне місце в навчальній діяльності дитини. Тому така навчальна книга як читанка займає вагоме місце у виховання моральних якостей школяра.

“Практично будь-яка діяльність має моральне забарвлення”, вважає О.Г. Дробніцкий, у тому числі і навчальна, яка, на думку Л.І. Божович, “володіє великими виховними можливостями”. Так як навчальна діяльність молодшого школяра є провідною, у цьому віці вона більшою мірою впливає на розвиток дитини, визначає появу багатьох ціннісних та поведінкових новоутворень, тому розвиваються не лише розумові здібності, але і моральна сфера особистості [1, 117].

В результаті регламентованого характеру процесу читання, зосередженості дитини на навчальній діяльності, обов'язкового систематичного виконання педагогічних завдань у молодшого школяра складаються моральні знання, характерні для формування власної моделі поведінки. Навчальна діяльність як провідна забезпечує засвоєння знань в моральній, поведінковій, культурній сферах життєдіяльності дитини, створює можливості для оволодіння прийомами і способами розв'язання різних моральних завдань.

Вчителеві належить пріоритетна роль у вихованні і навчанні школярів, в підготовці їх до життя і суспільної праці. Вчитель завжди є для учнів прикладом моральності і відданого відношення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні. За специфічну особливість процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а результати його мають наслідки у майбутньому.

Аналіз змісту шкільної програми з читання і розвитку мовлення для дітей першого класу дав можливість визначити завдання читання, де зазначено необхідність “сприяти моральному вихованню молодших школярів”. Заслуговує на увагу і орієнтована тематика розділів для читання. Ми виділили ті, які, на нашу думку, сприятимуть вихованню моральної культури, зокрема почуття відповідальності на рівні соціальної, моральної та громадянської активності.

Так Читанка для першого класу за редакцією Н. Скрипченка за 1977 рік має перший і останній розділи присвячені комуністичному вихованню на прикладах виховання почуття гордості за Батьківщину (оповідання Ю. Яковлева “Маленький громадянин Країни Рад”, О. Буцень “В новій школі”, І. Цюпа “Радянська Україна”, Н. Кальма “Джо”, вірш Н. Забілої “За наказом Ілліча”), відповідального ставлення до державного майна (оповідання О. Донченка “Загублений буквар”, “Невтомний велетень”, вірш П. Воронька “Помагай”) [6]. Крім пафосу, якими рясніють твори радянського виховання, тут закладаються правила відповідального співжиття громадян, де школярі займають гідне місце у суспільстві, яке будує “світле майбутнє”, від їхніх успіхів у навчанні залежить доля країни. Вважаємо вагомими такі виховні акценти у формуванні відповідального ставлення школярів до навчання, у виконанні суспільних доручень.

Розділ “Школа і сім'я” вміщує ряд творів у вихованні відповідального ставлення до старших у сім'ї (оповідання В. Сухомлинського “Іменинний обід”, вірш П. Воронька “Помагай”), відповідальності у дружбі, дотримання обіцянки (оповідання Л. Космодем'янської “Зоя - школярка”, “Справжній товариш”), відповідального ставлення до навчання (вірш М. Пригари “Перша п'ятірка”, оповідання В. Осєєва “Сім'я у нас одна”), до праці (оповідання В. Осєєва “Своїми руками”, В. Бороздіна “Тренування”, Ю. Ярмиша “Від чого хліб росте”).

Розділ “Що таке добре і що таке погано” наповнений творами для обговорення проявів поведінки героїв у складних життєвих ситуаціях. Дітям пропонуються замислитися над необхідністю виховання відповідальності у суспільному житті (оповідання Б. Комарова “Дівчинка Олеся”, казка “Мудре рішення”, вірш М. Рильського “Ілліч і дівчинка”), висміюються такі прояви людського характеру як лінощі (угорська народна казка “Вишенька”), хвалькуватість (вірш П. Воронька “Ніколи не хвались”, оповідання Д. Ткача “Отак буває з хвальком”), заохочується прояв скромності, витримки у стосунках з оточуючими (оповідання К. Калчева “Кому дісталося зайчатко”). Вважаємо, що підкреслення моральних чеснот служить прямим навчанням цінностей, які впливають на формування відповідальної поведінки школярів.

Читанка містить розділ “Піклування про здоров'я”, який складається з творів, які присвячені формуванню здорового способу життя, відповідального ставлення до власного здоров'я. У доступних для розуміння дітей, жартівливих та пізнавальних формах подаються твори, які сприяють здоров'язберігаючому способу життя.

Розділ “Весна” у тематиці творів також піднімає проблеми відповідальної поведінки школярів, зокрема оповідання О. Вишні “Вдячний шпак”, О. Копиленко “Весна в лісі” дають інформацію дітям про звички та особливості життя птахів, комах, звірів, виховують бережливе ставлення до природи, бажання допомогти “братам нашим меншим” у скрутних погодних умовах.

Також у розділі представлені твори, які славлять робітничі професії, підкреслюють значимість хлібороба, тракториста, садівника у житті суспільства. Такі твори виховують повагу до людей праці, віддають належне їхній нелегкій роботі, формують у дітей відповідальне ставлення до вибору майбутньої професії. Почуття відповідальності у спільній трудовій діяльності виховує і пропонована українська народна казка “Колосок”.

Хочемо зазначити, що у Читанці для першого класу за редакцією Н. Скрипченка (1977) кількість творів, які сприяють вихованню почуття відповідальності є значною, але багато авторських творів мають політичне забарвлення. Роблячи акценти на необхідності слідувати вказівкам партії, твори у своїй інтерпретації через проблемні запитання щодо служіння ідеалам комунізму, мало уваги приділяють обговоренню загальнолюдських моральних якостей, розумінню моральної категорії через чуттєву сферу дитини.

Читанка для дітей першого класу за редакцією Н. Скрипченка (1983) є значно ширшою за об'ємом і тематика розділів носить календарний характер, твори відповідають циклічності подій в природі та знаменним датам державних свят, також є окремий розділ про Леніна. Тобто, знову чільне місце відведено політичній забарвленості як розділів, так і змісту творів, які пропонуються для читання дітям. Проте, твори, які виховують відповідальність дітей до навчання як майбутніх трудівників держави є значно більше (оповідання С. Баруздіна “Як Олексикові вчитися набридло”, Д. Ткача “Мамина професія”, О. Лельєвра “Трактор-швидкохід”, вірші М. Пригари “Перша п'ятірка”, казки “Найдорожчий плід”, “Красно дякуєм за хліб, вірші П. Осадчука “Я навчуся у тата”, М. Підгірянки “Працьовита дівчинка”, О. Пархоменка “Добре діло робиться...”, В. Гродської “Бабуся”), також є яскраві та цікаві твори про дитячу дружбу, які виховують відповідальне ставлення до товаришів, однокласників, молодших братів та сестер (оповідання В. Овсєєвої “До першого дощу”, “Сім'я у нас одна”, М. Майн “Смачна картопля”, П. Панча “Синичка”, Є. Гуцала “Зайці”, А. Дрофаня “На велику воду”, О. Буценя “Хто дужче любить”).

У Читанці є багато оповідань В. Сухомлинського про бережливе ставлення до природи, які плекають почуття відповідальності людей за збереження довкілля (“П'ять дубків”, “Які ж ви щасливі”, ), цілий ряд творів морального спрямування, зокрема, казки “Сьома дочка”, оповідання “Іменинний обід” [7].

Збільшилася кількість народних та авторських казок, які також мають моральне спрямування, зокрема виховують почуття відповідального ставлення до праці (“Кіт і пес”, “Легкий хліб”, “Лінива дівчинка”, “Калинка” Г. Демченка), вірності у дружбі (“Лев та миша”, “Дві кізочки”, “Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку” М. Трублаїні, “Два товариші” Л. Толстого), відповідального ставлення до власної безпеки (“Коза-дереза”, “Сильніше за силу“, “Як собака собі друга знайшов”,

Твори В. Овсєєва “Своїми руками”, Ю. Яковлева “Маленький громадянин Країни Рад”, Л. Космодем'янської “Зоя-школярка”, О. Вишні “Вдячний шпак”, М. Рильського “Ілліч і дівчинка”, Н. Кальми “Джо”, казка “Колосок”, К. Ушинського “Чотири бажання” повторюються з попереднього видання і, напевно, випробувані часом і стали улюбленими для дітей і носять силу виховного впливу, тому збереглися у наступній добірці творів для читання. Прагнення плекати в дітей почуття відповідальності як моральної та суспільно корисної якості наповнює зміст більшості творів у читанках.

На наш погляд цієї виховної спрямованості не вистачає сучасним читанкам, які вміщують твори переважно пізнавального характеру і тільки незначна частини оповідань та казок виокремлює таку якість як почуття соціальної та моральної відповідальності.

Висновок. Дитина, яка розпочинає навчання у школі, на рівні з бажанням здобувати нові знання має велику потребу у становленні моральних якостей, зокрема вихованню таких гуманних цінностей як добро, справедливість, чесність, відповідальність, працьовитість тощо. Вчинок виступає як прояв свободи, як вихідна одиниця поведінки дитини. В. Сухомлинський неодноразово наголошував, що людина в дійсності є тою, якою вона стає, залишившись один на один із собою. Сутність людини, а звідси і дитини розкривається тоді, коли її вчинками рухає не хтось ззовні, а власна совість. Вона активно формується в період зростання, наповнюється змістом життєдіяльність першокласника, формується почуття самостійності та відповідальності. Таким чином, “відповідальність діє в людському бутті як індивідуалізуючий принцип, як механізм підтримування й зміцнення свободи” [4, 177]. Дитина перебуває під впливом школи, педагога, навчальної книги, які стають визначальними у період її дорослішання.

Виховання моральності як однієї із найважливіших проблем всебічного розвитку особистості ми вбачаємо у читанні дитячої літератури, зокрема, читанки як основного підручника першокласника і визначального чинника в процесі самовиховання дитини.

Взаємини між учителем і учнем мають бути побудовані на основі взаємної довіри і доброзичливості. У навчальному процесі вчитель має підвести дитину до істини, де вона “сама ніби відкриває” її. Радість такого відкриття стимулює розвиток дитини, дає емоційний імпульс до пізнання, відчуття дорослості. Почуття дорослості - це і відповідальність дитини перед самою собою, адже тільки вона є творцем власної долі, тільки вона сама зможе себе самореалізувати, навчитися жити серед людей, а підбір творів здійснює педагог, допомагає усвідомити істини моральної поведінки, пробудити у дитині бажання до самовиховання, відповідального самостановлення як в суспільстві, так і у власному моральному вчинку.

відповідальність першокласник читанка виховання

Література

1. Архангельский Н.В. Нравственное воспитание. - М.: Просвещение, 1979. -- С. 117.

2. Киричок А.В. Виховання гуманістичних цінностей молодших школярів: актуалізація педагогічних ідей В.О. Сухомлинського / Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 54. -- Херсон: Видавництво ХДУ, 2009. - 441 с. С. 164 -- 169.

3. Кононко О. Духовність, душевність, моральність... / О. Кононко // Дошкільне виховання. -- 2004. -- № 4. -- С. 4 -- 5.

4. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини: Навч. посібник для студ. вузів / Міжнар. фонд “Відродження ”. -- К.: Абрис, 1995. -- 336 с.

5. Освітні технології / За ред. О.М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2002. -- C. 177.

6. Скрипченко Н. Читанка для першого класу / Н.В. Скрипченко, О.Ф. Шинкаренко, Т.Ю. Горбунцова. -- К.: “Радянська школа”, 1977. -- 191 с.

7. Скрипченко Н. Читанка: підручник для першого класу / Н.В. Скрипченко, О.Я. Савченко, КМ. Жаленко -- К.: “Радянська школа”, 1983. -- 278 с.

8. Сухомлинський В.О. Виховання обов'язку / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5-ти. - К.: Рад. школа, 1977. -- Т 5. -- С. 479 -- 488.

9. Сухомлинський В.О. Моя педагогічна система // Радянська школа. -- 1988. -- № 6. -- С. 87 -- 91.

Размещено на Allbest.ru