Тенденції підготовки викладацьких кадрів в університетах Іспанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕНДЕНЦІЇ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЦЬКИХ КАДРІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ ІСПАНІЇ

Ганна Кузьменко

аспірант кафедри психології і педагогіки

У статті розглядаються теоретичні моделі та тенденції, що лежать в основі програм підготовки викладачів університету в Іспанії та пропонується визначити системні підходи, що сприятимуть професіоналізації ролі педагога та підвищенню якості університетської освіти після введення в дію Болонського процесу.

Анна Кузьменко

ТЕНДЕНЦИИ ПОДГОТОВКИ ПРЕПОДАВАТЕЛЬСКИХ КАДРОВ В УНИВЕРСИТЕТАХ ИСПАНИИ

Hanna Kuzmenko

TRENDS OF UNIVERSITY TEACHERS TRAINING IN SPAIN

Keywords: University teacher training, higher education, teacher education, trends.

Постановка проблеми

Європейський освітній простір в останні 10 - 15 років став справжнім полігоном для трансформацій у сфері вищої освіти, які викликані відповідними економічними, соціальними і політичними передумовами. Педагогічна освіта як складова частина ринку освітніх послуг також повинна стандартизуватись в рамках Європейської конвергенції, що змушує уряди європейських країн переглядати державні механізми регулювання освіти і по-новому поглянути на освітню політику в цій сфері.

Роль педагогічних кадрів в процесі реорганізації освіти, підготовці висококваліфікованих кадрів та загальному розвитку суспільства - неоціненна як в Україні, так і в європейських країнах, зокрема в Іспанії, а значить модернізація педагогічної освіти має бути основою інтенсифікації професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасних педагогів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В останні роки в Україні активізуються дослідження вітчизняних учених у галузі зарубіжної теорії та практики професійної підготовки педагогічних кадрів. Сферою цих досліджень стала професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов у Великій Британії (В.М. Базуріна), професійно-педагогічна підготовка вчителів у Великій Британії (Н.П. Яцишин), проблема педагогічної майстерності вчителя в теорії та практиці педагогічної освіти США (Р.М. Роман), система підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у Німеччині (В.А. Гаманюк, Т.І. Вакуленко); розвиток системи підготовки педагогічних кадрів у Франції (друга половина ХХ - початок ХХІ століття) (В.П. Лащихіна), система підготовки педагогічних кадрів у Норвегії (В.І Семілетко), професійна підготовка вчителів у країнах Західної Європи (Л.П. Пуховська) тощо.

Тенденції формування педагогічних кадрів в Іспанії не мали чіткого відображення в Україні, хоча Іспанія має багату історію модернізації педагогічної освіти в рамках університетської освіти. Тому метою цієї статті є виявити та проаналізувати досвід Іспанії з формування педагогічних кадрів, відповідно до історико-суспільних змін, що мали місце в країні та розкрити тенденції розвитку та модернізації підготовки фахівців цього профілю.

Виклад основного матеріалу дослідження

викладач університет болонський

Педагогічна освіта як складова частина системи освіти Іспанії розвивалася в руслі тих змін, причиною яких стали значні трансформації в освітньому законодавстві. Вони пов'язані з процесами модернізації всіх сфер іспанського суспільства.

ЮНЕСКО (2009) під час своєї Всесвітньої конференції з вищої освіти взяла на себе ініціативу в питанні європейської конвергенції й проголосила необхідність нових підходів, які дозволяють “...вищій освіті розширити підготовку вчителів за допомогою планів і навчальних програм, які дають викладачам можливість озброїти свої студентів знаннями і навичками, необхідними в XXI столітті” [5, 3].

Створення Європейського Простору Вищої Освіти (ЄПВО) стало серйозним випробуванням для країни, тому що вимагало нових моделей підготовки педагогічних кадрів. І дотепер Іспанія знаходиться в ситуації, що вимагає великих зусиль з боку університетів, щоб допомогти викладачам у розробці нових компетенцій і змінити модель навчання: з орієнтованої на викладача на модель, орієнтовану на учня та його навчання [4].

Згідно з точкою зору Валькарселя, глибоке переконання в нагальній необхідності сформувати та повністю залучити викладацький склад до процесу європейської конвергенції у сфері вищої освіти, мало позитивні наслідки в царині підготовки професорсько-викладацького складу університету (Formaciyn del Profesorado Universitario (FPU). Університети та органи влади доклали багато зусиль до підготовки викладачів у питаннях, пов'язаних з адаптацією до ЄПВО та методологічним оновленням. Це була чудова можливість підвищити інтерес до педагогіки в університеті, до інновацій та модернізацій в питаннях дидактики [6].

Тепер, коли завдання, поставлене Болонською декларацією, потроху реалізується, так би мовити, за інерцією, необхідно виявити можливі сценарії, за якими буде рухатись система освіти в Іспанії протягом наступних років; і в цьому зв'язку проаналізувати наслідки залучення цих сценаріїв до підготовки викладачів у системі університетської освіти Іспанії.

Систематизація, без сумніву, є однією з нагальних проблем, з якими стикається іспанська освіта у підготовці викладацького складу. Незважаючи на рівень знань, що постійно зростає та сприяє розвитку педагогічної майстерності, роль викладача все ще характеризується не досить систематичною, обмеженою підготовкою [3].

Освітній діяч Іспанії Валькарсель стверджує, що немає і не може бути єдиної моделі для всіх університетів, але повинен бути системний підхід до підготовки викладачів університету (ПВУ) на національному рівні [6]. Це вимагає співпраці Міністерства Освіти та автономних установ, які встановлюють загальну схему, в рамках якої будуть розроблені схеми ПВУ та виділені кошти для їх подальшого розвитку. А також співпраці з університетами, які повинні визначити системний і водночас відкритий підхід до підготовки викладацького складу. Це не просте завдання, оскільки збільшення потреб і функцій, покладених на викладача передбачає, щоб навчання включало такі сфери та аспекти, які, на жаль, легко можуть привести до плутанини та неоднозначності [2].

Варто зазначити, що іспанські вчені розуміють ПВУ як процес безперервного, систематичного та організованого отримання, структуризації та реструктуризації знань, умінь і навичок для здійснення освітньої діяльності, яка включає в себе як первинну, так і постійну підготовку, що впливає на якість підготовки студентів а, отже, на якість вищої освіти.

Моделі, тенденції та підходи до ПВУ - це історично організовані параметри, що керують практикою підготовки. Кожна теоретична модель підготовки викладачів виходить з певних уявлення про те, якою є роль університету і що таке виховання, освіта, навчання та підготовка педагогічних кадрів [1]. Наукові теорії, що лежать в основі, зазвичай є неявними на практиці програм ПВУ Їх чітке визначення сприятиме еволюції ПВУ й адаптації до поточних і майбутніх потреб [2].

У світовій педагогічній науці розрізняють декілька моделей підготовки викладачів. Іспанські дослідники використовують цей досвід, зокрема вчені Автономного Університету Мадриду пропонують класифікувати їх за перспективою чи рівнем навчальної підготовки таким чином:

а) підготовка, орієнтована на викладача - це найстаріша модель, яка отримала широке поширення в 60 - 70 рр. в країнах-піонерах серед яких США, Канада, Великобританія та Франція. У цьому “класичному” підході механізм формування професорсько-викладацького складу університету спрямований на поліпшення практики кожного викладача. Таким чином, кінцева мета таких втручань майже завжди стосувалася поліпшення навичок викладання в різних умовах, серед яких, навчання в класі, робота в малих та великих групах, наставництво, управління лабораторією, оцінювання учнів тощо.

Ця модель визначає низку бажаних професійних ознак, тому деякі ставляться до неї як до “теоретичної моделі”, метою якої є підготовка фахівців, здатних відповідати вимогам, що перед ними ставить будь-яка академічна ситуація [1].

б) Підготовка, орієнтована на учня, в основі якої лежать дослідження “fenomenograficas” 80 - 90-х років, які розглядали питання “як навчаються студенти”. На цьому тлі, в кінці ХХ століття можна помітити, як точка зору дослідників оновлюється і рухається від початкового інтересу “що робить викладач” до акцентування питання “як навчаються студенти”; а також передує зростаючому занепокоєнню з приводу аналізу відносин і взаємодії між викладачем та студентами.

в) Підготовка, орієнтована на навчальний заклад, що виходить за рамки “підготовки, орієнтованої на викладача” та на “учня”, і має наступні особливості:

1) одиницею аналізу є університет як організація, а тому наслідки ПВУ фіксуються для університету в цілому;

2) вивчення проблем не окремих індивідів, а “людського ресурсу” (викладачів), аналізуючи таким чином поточну кваліфікацію професорсько-викладацького складу (загальні потреби, прогалини в освіті тощо) та результати навчання (нові набуті навички, вплив отриманої освіти на якість викладання і наукової діяльності);

3) результати ПВУ визначають підвищення якості освіти, ефективності і покращення робочого клімату в самому університеті [4].

Ця модель навчання прагне поєднати логіку індивідуальних потреб з логікою потреб закладу освіти, допускає відкриту концепцію розвитку освіти і збагачуюється за рахунок професійної підготовки, орієнтованої на співпрацю між викладачами та навчанням, зосередженим на рефлексивній діяльності [6].

- Професійна підготовка, орієнтована на співпрацю між викладачами.

В Іспанії традиційно вважалося, що професійна університетська культура має дещо індивідуалістичний характер, що обмежувало розвиток професійного співробітництва. Хоча поступово ця культуру долається завдяки координації, формування викладацьких груп і co-teaching, але ще багато належить зробити в цьому напрямку.

Такий підхід виділяє особливе значення людського чинника в організації. З цієї точки зору, актуальності набувають методи співпраці і спільного навчання, позитивний професійний клімат у викладацьких колективах і роль лідерства у створенні цього клімату [1].

- Професійна підготовка, зосереджена на рефлексивній діяльності.

Дана модель також має назву “критично-рефлексивної” або “дослідницької” і означає, що постійна рефлексія в педагогічній діяльності - це основна умова для саморегуляції та інновації навчання, що підштовхує майбутніх викладачів до самонавчання.

Підготовка, орієнтована на діяльності є контекстуальною, тому що народжується від вивчення реальної ситуації, з якою стикаються викладачі. Спостереження, діалог та колективне мислення є ключовими елементами цієї моделі не тільки як об'єкт навчання, а також як методи, за допомогою яких здійснюється дана підготовка. Це означає, що рефлексивна практика використовується для розвитку педагогічної майстерності та для уникнення простого відтворення матеріалу викладачами [1].

г) Підготовка педагогічних кадрів з акцентом на сектор.

Разом з попередніми підходами, протягом останнього десятиліття була розроблена нова модель дослідження і практики в англосаксонських країнах, таких як Великобританія, Нова Зеландія, Австралія і США. Ця модель знаходиться на рівні аналізу ініціативи, які мають місце “на галузевому рівні”, тобто, в міжвузівських програмах, що розроблені та керуються великими управліннями освіти, охоплюють всю систему університетської освіти та налічують значні бюджети. В Європі за моніторинг цих ініціатив часто відповідають національні установи та регіональні управління контролю та нагляду за якістю вищої освіти, одним із завдань яких є оцінка “освітнього досвіду” в університетах, що означає залучення передових досягнень до професійної підготовки педагогічних кадрів [2].

На разі проводиться розробка додаткових заходів по впровадженню загальної схеми підготовки викладацького складу для всіх університетів та всієї системи вищої освіти в регіоні, зоні чи країні. Особливості цієї загальної підготовки є такими:

1) брати до уваги систему університетської освіти в цілому;

2) аналізувати потреби та глобальні “макро” тенденції (наприклад, адаптацію іспанської системи освіти до ЄПВО та її наслідки для профілю та кваліфікації викладача);

3) розглядати вищу освіту, як систему систем, що складається з численних взаємопов'язаних мереж, які, в свою чергу, взаємодіють з іншими загальними системами серед яких: європейські університети, суспільство, уряди, Європейський Союз (ЄС). Цей підхід орієнтований на реалізацію таких тем як: Формування національних та міжнародних мереж з викладання і наукових досліджень, які сприяють обміну, практиці, мобільності, спільним дослідженням тощо; а також навчання в університеті студентів з особливими потребами, перспективи глобалізації навчання; (інтер)національні стандарти оцінювання багаторівневих освітніх процесів і ЄПВО (Орієнтація та розвиток педагогічної освіти в Європейському просторі вищої освіти, спільна робота в міжвузівських командах, освітнє лідерство в транснаціональних проектах та освіта в конкурентоспроможних і глобалізаційних умовах, що змінюються) [4].

Висновки

В Іспанії політика в галузі формування викладачів університету характеризується відсутністю загальних рекомендацій на національному та автономному рівні, таким чином, кожен університет створює свою власну модель підготовки. Важливо те, щоб ця модель була зрозумілою і послідовною, так як кожен університет має свою місію, а також профіль та викладачів, яких вважає придатними. Необхідним є й міжнародне співробітництво у галузі підготовки педагогічних кадрів, базуючись на взаємодоповнюваності потенціалу вищих навчальних закладів для здійснення спільної діяльності і партнерства на основі взаємної вигоди.

Іспанії потрібно продовжувати заохочувати наукові дослідження в цій області, щоб визначити модель ПВУ, оцінити її вплив, визначити потреби і накреслити можливі сценарії, за якими буде рухатись система вищої освіти Іспанії в найближчі кілька років, таким чином, щоб програми підготовки педагогів могли б адаптуватися до них.

Іншим важливим завданням, що стоїть перед ПВУ є встановлення критеріїв участі викладача. Педагогічна освіта є обов'язковою вимогою для викладання, тому необхідно вдосконалювати політику щодо підвищення обізнаності, популяризації, стимулювання та визнання освіти й викладацької практики.

Тим не менш, для того, щоб постійно підтримувати якісну модель підготовки майбутніх викладачів, важливим є економічне співробітництво з боку державних установ, людських і матеріальних ресурсів для їх розвитку, тобто співробітництва та створення мережі університетів, як вітчизняних, так і зарубіжних. Таким чином, ПВУ сприятиме професіоналізації освітнього статусу та підвищенню рівня педагогічної освіти і якості освіти в цілому в умовах мінливого середовища.

Література

1. CaceresM. LaraL., Iglesias C.M., GarciaR., Bravo G., Canedo C. y Valdes, O. (2003). Laformacion pedagogica de los profesores universitarios. Una propuesta en el proceso de profesionalizacion del docente. Revista Iberoamericana de Educacion, 1 - 14. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rieoei.org/ deloslectores/475Caceres.pdf

2. De Lella C. (Septiembre, 1999). Modelos y tendencias de laformacion docente. En ISeminario Taller sobre perfil del docente y estrategias de formacion. Lima, Peru. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: www. oei. es/cayetanohtm

3. Dearn J., Fraser K., y Ryan Y. (2002). Investigation into the Provision of Professional Development for University Teaching in Australia: A Discussion Paper. Canberra: Department of Education, Science and Training. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http:/ /www.dest.gov.au/archive/highered/pubs/uni_teaching/ uni_teaching.pdf

4. Sanchez F. (Ed.). (2005). Modelos de formacion delprofesorado y su valoracion para el Espacio Europeo de Educacion Superior. Convocatoria del Programa de Estudios y Analisis 2005, Direccion General de Universidades, Ministerio de Educacion y Ciencia. Proyecto EA2005-0150. Informe de resultados. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http:// campus. usal.es/~ofeees/ESTUDIOS_INFORMES_GRALES/ EA2005-0150%5B1 %5D.pdf

5. UNESCO. (Julio, 2009). La nueva dinamica de la Educacion Superior y la investigacion para el cambio social y el desarrollo. Conferencia Mundial sobre la Educacion Superior, Paris. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://unesdoc.unesco.org/images/ 0018/001832/183277s.pdf

6. ValcarcelM. (Coord.). (2004): Disenoy validacion de actividades de formacion para profesores y gestores en el proceso de armonizacion europea en Educacion Superior. Estudio EA2004-0036 subvencionado por el Programa de Estudios y Analisis de la Direccion General de Universidades del Ministerio de Educacion, Cultura y Deporte. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://campus.usal.es/~ofeees/ ESTUDIOS_INFORMES_GRALES/ informe_validacion_activ.pdf

Размещено на Allbest.ru