Особливості конкуренції на розвиток освіти та формування професійних компетенцій маркетологів виробничої сфери

Василь Мадзігон, доктор педагогічних наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України

У статті досліджується необхідність вивчення студентською молоддю основ маркетингу в навчальних закладах, розкрито конкуренцію та її вплив на освіту і формування професійних компетентностей маркетологів

Актуальність теми. Усвідомлення реформування системи освіти в Україні виникло внаслідок розвитку ринкової економіки, конкуренції, або як стверджує І. Зязюн “Освіта через утвердження на основі плюралізму форм власності домінування приватної власності зумовлює зміни в процесах соціалізації особистості” [7, 76]. Останнє потребує трансформації освіти як системи, яка має не тільки озброювати людину відповідними професійними компетенціями, але й навчити жити і працювати в нових умовах ринкової економіки при гострій конкуренції.

Аналіз останніх публікацій. Слід зазначити, що випущено значну кількість навчально- методичної та довідкової літератури в напряму маркетингової освіти яка відноситься до навчального процесу: Л.В. Балабанова, Н.О. Бородіна, А.В. Войчак, С.С. Гаркавенко, В.Г Герасимчук, М.М. Єрмошенко, В.І. Жигірь, О.А. Чернєга, О.М. Збожна, В.В. Мадзігон, Н.І. Норіцина, Н.М. Примаченко, І.Ф. Прокопенко, А.О. Старостіна, які відповідають розробленим навчальним програмам та концепції Міністерства освіти і науки України.

Мета статті є дослідження і наведення рекомендацій за теоретико-методичними основами підготовки знань молоді з основ маркетингу у загальноосвітніх навчальних закладах як важливої складової економіки.

Виклад основного матеріалу. Практика показує, що найдійовішим засобом підвищення рівня конкурентоспроможності і сформованості професійної компетентності вчителя до сучасних умов ринкової економіки є чітка організація реформ навчального процесу стосовно різних його компонентів, що мають свої цілі і завдання, зміст і структуру, форми і методи організації формування у вчителів маркетологів професійних компетенцій, які зводяться до наступного.

Структура освіти. Очевидно, що, коли унітарність освіти у минулому обмежувала права дитини і її батьків у виборі школи, то демократизація покликана їх розширювати. Звідси процес утворення якісно інших типів навчальних закладів гімназій, ліцеїв, коледжів, технічних училищ, приватних форм ВНЗ є зовнішнім виявом цього процесу Нові форми навчальних закладів дотримуються усіх загальних концепцій освіти, які доводить МОН України і одночасно виробляють новітні технології покращення навчального процесу до чого спонукає конкуренція освіти, зазначає М.В. Вачевський [2, 279].

Управління освітою. Тривалий час воно було адміністративно-командним і в деякій мірі таким залишається. Слід зазначити, що навчальні заклади в нинішніх умовах одержали ширші права удосконалення навчального процесу, застосування новітніх технологій, але питання перебудови управління досі не вирішується, бо: по-перше, не діє ринок праці, який змусив би школу і вчителя удосконалювати свою діяльність до умов ринкової конкуренції, і, по-друге, - повністю відсутній громадський нагляд за навчальними закладами, зокрема, у вигляді опікунських рад. Перші зусилля МОН України в цьому напрямку, на жаль, не знайшли підтримки з боку громадськості і керівників низових ланок освіти, зазначає В.Г Кремень [8, 2 - 4].

В процесі навчання використовуються три взаємопов'язані чинники: навчання, виховання і розвиток особистості, які за визначенням професора Вишневського інколи називають едукація, що має наступний основний зміст цього визначення [1].

Процес едукації. Він є серцевиною формування професійних компетенцій у системі освіти. Ідеї демократизації - партнерства чи співробітництва вже не є новиною, але сприймаються поверхово.

Партнерство можливе у конкурентному середовищі при умові між дійсно рівними людьми, коли кожен робить свою справу, для досягнення загальної поставленої мети - високого рівня професійних компетенцій.

Зміст едукації - передбачає відповідь на запитання: що СШ, ПТНЗ і ВНЗ повинні дати глибокі знання та навчити діяльності - тобто сформувати у майбутніх маркетологів вчителів чи працівників сфери виробництва професійні компетенції. З огляду на це демократизація змісту едукації полягатиме, по-перше, у забезпеченні можливостей учнів та студентів для власної повноцінної діяльності, а, по-друге, у розширенні прав на вибір навчальних предметів відповідно до вибору професії та належного рівня формування професійних компетенцій. Наші дослідження в ділянці профілізації та диференціації є першими паростками в цьому напрямі.

Засоби едукації. Вони завжди перебувають у прямій залежності від розуміння змісту освіти і форми діяльності на уроках з метою формування високих професійних компетенцій. Очевидно, що ситуація вимагає крім традиційних форм навчання дошки, екрану, єдиних підручників, географічної карти тощо. Застосовувати новітні технології навчання - індивідуального призначення комп'ютера, інновації, інформацію, патентознавство та самостійну диференційовану роботу студентів буде сприяти високому рівню формування професійних компетенцій у конкурентному ринковому середовищі вчителя маркетолога.

Кадри. Значення їх у сфері освіти та реформування школи і освіти переоцінити важко. Тим більше прикро, що значна частина керівників освіти і вчителів скептично ставляться до реформаторських ідей. На це впливає цілий ряд негативних чинників: низька оплата праці, неякісна підготовка вчителя у педагогічних навчальних закладах, сформовані раніше стереотипи діяльності тощо. У цій ділянці належить зробити наступні заходи. По-перше, чітко розподілити у школі функції суб'єктів діяльності. Директор повинен відповідати за навчальний процес і його виконувати відповідно постанов МОН України. Натомість вчитель повинен реально нести відповідальність за свою роботу - щодо навчання та формування професійних компетенцій із того предмету який вчить. По-друге, ВНЗ майбутньому вчителеві повинні забезпечувати не тільки засвоєння інформації, але й розвиток та виховання духовних, культурних і національно-патріотичних аспектів. По-третє, педагог сучасної школи має бути звільнений від зусиль, спрямованих на елементарне матеріальне виживання.

Розглядаючи конкуренцію у виробничій діяльності та підготовки до неї маркетологів із високим рівнем професійної компетенції слід зазначити, що конкуренція стає рушійною силою для виробника, умовою покращення якості та зниження ціни продажу.

Конкуренція - основна відмітна риса ринкових відносин. В економіці - це суперництво економічних суб'єктів за кращу реалізацію своїх економічних інтересів. Як регулятор ринкової економіки, конкуренція ґрунтується на свободі вибору, формує ринкові ціни, урівноважує попит і пропозицію, стимулює зниження витрат виробництва та впровадження нової технології, об'єктів інтелектуальної творчості, забезпечує суверенітет споживача. За методами конкурентної боротьби розрізняють: - цінову конкуренцію - форму суперництва, яка здійснюється на ринку за допомогою ціни продажу товарів; - нецінова конкуренція - суперництво, яке ведеться між конкурентами виробниками за покупця через надання товарам неповторних особливостей - новизни, якості, високого дизайну та естетичних властивостей. Такі особливості товару забезпечують продукти інтелектуальної власності - винаходи, промислові зразки.

На сучасному етапі ринкової економіки, при здійсненні будь-яких економічних (ринкових) дій необхідно дотримуватися певних принципів ринкової економіки: перший - економічна свобода; другий - конкуренція; третій - автоматизм регулювання.

Конкуренція виконує роль такого механізму, який дає змогу раціонально розподіляти ресурси між окремими галузями та виробництвами і швидко орієнтувати виробників на задоволення потреб споживачів.

Дослідження поведінки покупців говорить про те, що під час порівняння і відбору виграє той товар, у якого відношення корисного ефекту (Р) до витрат на його придбання і використання (С) дає більший, порівняно із іншими аналогічними товарами, питомий корисний ефект [3, 283 - 286].

Тому умова переваги одного із товарів над всіма іншими має вигляд:

K=P/C=max (1)

Це є умова конкурентноздатності товару в найзагальнішому вигляді. Але визначити, чи відповідає наш потенційно-експортний товар такій умові, можна тільки, порівнявши його з іншими, представленими на ринку товарами.

Таким чином, оцінка конкурентноздатності нового товару, планованого на експорт, передбачає такі етапи:

- аналіз ринку і вибір найбільш конкурентноздатного товару, зразка в якості бази для порівняння і визначення рівня конкурентноздатності нашого товару; - визначення набору порівняльних параметрів обох товарів; - розрахунок інтегрального показника конкурентноздатності нашого товару.

Вибір зразка є одним із найвідповідальніших моментів аналізу конкурентноздатності. Помилка на цьому етапі може спотворити результати всієї роботи. Зразок повинен належати до тої ж групи товарів, що і аналізований виріб, бути найрепрезентативним для даного ринку, завоювати найбільшу перевагу покупців.

При визначені набору порівнювальних параметрів для перевірки конкурентноздатності товару, виходять з того, що частина параметрів характеризує споживчі властивості товару, інша частина - його економічні властивості (вартість). Споживчі властивості нашого товару, із яких складається його корисний ефект, описуються набором “жорстких” і “м'яких” споживчих параметрів.

“Жорсткі” параметри описують важливі функції товару і пов'язані з ними основні конструктивні характеристики виробу. Найбільшою групою “жорстких” параметрів є технічні - винаходи, які поділяються на параметри призначення (технічно-ефективні, конструктивні), ергономічні, а також параметри, відповідних міжнародних і національних стандартів, нормативів, законодавчих актів.

“М'які” параметри відбивають естетичні властивості товару (дизайн, колір), що відповідають промисловому зразку. Нині, коли ринок наповнений різними товарами, в тому числі такими, що їх “жорсткі” параметри значною мірою збігаються, збільшується роль “м'яких” параметрів, які надають товарам привабливості. Така тенденція простежується на ринках не тільки серед товарів масового попиту, а й товарів виробничого призначення.

За аналогічною схемою визначається набір економічних (вартісних) параметрів товару, які характеризують його основні економічні властивості, або витрати покупця на придбання і використання виробу протягом усього періоду експлуатації (споживання).

Значення економічних параметрів визначається:

1) ціною виробу С

2) витратами на його транспортування С₂

3) установленням С₃

4) експлуатацією С₄

5) ремонтом С₅

6) технічним обслуговуванням С₆

7) навчанням персоналу С₇

8) податком С₈

9) страховими внесками С₉

У сукупності всі витрати складають ціну споживання (С) - суму коштів, необхідну споживачеві для використання товару протягом всього терміну експлуатації: С= С₁+ С₂+ С₃+ С₄+ С₅+ С₆+ С₇+ С₈+ С₉

C= (2)

де доданки (економічні параметри), і їх конкретні значення для кожного товару є індивідуальними.

Ціна споживання - це один із важливих показників конкурентноздатності хоча б тому, що сума витрат, пов'язаних із експлуатацією виробів, може значно перевищувати купівельну ціну. Наприклад, для вантажного автомобіля вона є вищою в 5 - 6 разів, для пасажирського літака - в 7 - 8.

Визначення набору економічних параметрів, їх оцінку необхідно проводити з такою ж точністю, як для споживацьких параметрів, причому за зразок в обох випадках вибирається один і той самий виріб.

Розрахунок інтегрального показника.

Відносна конкурентноздатність розрахованого на експорт товару визначається порівнянням його параметрів з параметрами товару-зразка (існуючого, або розроблюваного), розрахованого на найповніше задоволення потреб покупців.

Інформацію про характер вимог покупців дають ринкові дослідження, які висвітлено в роботах [4, 5]. Вона може бути прямою, одержаною в результаті цілеспрямованих дій, а також побічною, коли необхідні відомості отримують на основі даних про розмір збуту і частки ринку най конкурентноздатніших товарів. Побічна інформація також досить важлива: вона містить елементи узагальнення, доступніша і зручна для підприємства-експортера, яке не має на зовнішньому ринку спеціалізованих інформаційних служб. Тому вона може стати вихідною у подальшому дослідженні. Оцінка ступеня задоволення потреб покупця робиться за допомогою узагальненого параметричного індексу Y_n який можна розрахувати за формулою:

Yn= (3)

де n - число аналізованих кількісних параметрів;

аi - переваги j-го параметричного індексу, в тому числі виявлені групою експертів;

ij - параметричний індекс j-го параметра.

Необхідно мати на увазі, що ні і_. ні Y_n не повинні перевищувати 100%, бо потреба, задоволена більше, ніж на 100%, - це економічно недоцільна витрата коштів, яку споживач не оцінює.

Параметричні індекси будь-якого регламентуючого параметра мають тільки два значення - 0 і 1, залежно від того, чи відповідає даний параметр всім необхідним нормам і стандартам. Нульове значення індексу значить повну втрату виробом конкурентноздатності.

Після розрахунку параметричних індексів і “переваг” кожного економічного параметра можна визначити загальний індекс конкурентноздатності за економічними параметрами Y_e, що має такий вигляд:

Y= (4)

де m - число аналізованих економічних параметрів;

аі - параметри і його параметричного індексу;

ji - параметричний індекс і його параметра.

Загальні індекси конкурентноздатності за споживчими економічними параметрами Y_n і Y_e дають інтегральний показник відносної конкурентноздатності К виробу, порівняно із зразком.

Цей показник відбиває різницю між споживчими ефектами порівнюваних товарів і визначається за формулою:

K=Yn/Ye

Якщо К>1 - конкурентоздатність аналізованого виробу вища за зразок, якщо К<1 - нижча, якщо К=1 знаходиться на однаковому рівні. Завдання підприємства в такому випадку одержати К>1. Це можна зробити цілеспрямовано збільшуючи Y_n і зменшуючи Y_e завдяки поліпшенню відповідних споживчих і економічних параметрів виробу.

Інтегральний показник конкурентноздатності товару засвідчує рівень його привабливості для покупця. В цьому випадку існує показник привабливості експортного товару для продавця, що визначається його валютним виторгом (В_в), який дорівнює контрактній ціні за мінусом витрат на продаж товару та інших валютних витрат. Визначення загального ефекту (К_е), який показує економічну доцільність експорту одиниці продукції, дорівнює:

Ке= Bе/Se (6)

де В - чистий валютний виторг від експорту;

S_e - всі витрати на виробництво експортної продукції і транспортування її до кордонної митної станції або порту, через який ведеться експорт нашого товару.

Проведені дослідження підтверджують, що абсолютних лідерів у конкурентноздатності товару немає, якщо брати до уваги всі параметри. Це пояснюється тим, що покупець із двох однотипних товарів за однаковими цінами - вибере той, чиї споживчі властивості кращі. Якщо в товарах використані винаходи і промислові зразки, то одночасно підвищується ціна і якість товар. Оцінка конкурентноздатності товару показана на рис. 1. Дана схема дає загальні ознаки конкурентноздатності товару, враховуючи те, що економічні і технічні параметри залежать від винаходів і промислових зразків.

Конкурентноздатність товару залежить також від конкурентів, сервісу, організації маркетингу на підприємстві, фінансової політики, місцевих бюджетів. Це питання обґрунтовано в [6]. Вони використовуються студентами вищих навчальних закладів у процесі навчання.

Маркетинг - це не тільки важлива функція сучасного бізнесу, але й своєрідна філософія ведення дійових операцій. Маркетинг потребує, щоб всі аспекти господарської діяльності планувалися та здійснювалися з постійною орієнтацією на ринкові процеси і запити споживачів. В умовах майбутньої конкуренції нерозвинутої оптової торгівлі, дефіциту, економічного хаосу, політичної нестабільності - це єдиний шлях забезпечення прибутковості виробництва, зростання та розвитку підприємства.

Рис. 1 Оцінка конкурентноздатності товару

В роботі [9, 24] І. Максимчук стверджує, що розвиток маркетингу в нашій країні передбачає створення асоціацій, корпорацій та інших структур, їхню інтеграцію для інтенсивного використання на комерційній основі творчого, наукового і виробничого потенціалу трудових колективів і окремих громадян, їхніх матеріальних і фінансових ресурсів в організації виробництва товарів народного споживання та інших видів продукції.

До основних видів діяльності таких заново створених організаційних структур можна віднести: розробку інвестиційних програм і окремих проектів у промисловості, сільському господарстві, будівництві, науці, культурі, освіті, туризмі та інших галузях.

Для реалізації таких програм необхідно проводити заходи, які зводяться до наступного;

- розробки і реалізації нових винаходів і промислових зразків (для товарної продукції) та техніко-економічного обґрунтування щодо поліпшення якості і конкурентоспроможності;

- організації і розвитку інформаційної системи банку даних за видами діяльності у вищих ланках виробництва;

- проведення атестації і сертифікації продукції, послуг, технологічних процесів, виробничої діяльності;

- розвитку реклами і засобів масової інформації для цієї мети;

- укладання договорів з іноземними партнерами з лізингу, оренди, страхування, транспортних перевезень, зовнішньоторгових зв'язків;

- надання митних послуг в оформленні і реалізації бартерних та брокерських операцій;

- розробки документації акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, а також інших видів діяльності, які створюються у нас та в зарубіжних країнах;

- підготовки спеціалістів для арбітражного та судового забезпечення представництва зарубіжних клієнтів при виникненні суперечок;

- встановлення і гарантій щодо верхньої межі оподаткування та виключення подвійного оподаткування;

- надання субрахунків іноземним партнерам у розвитку виробничої діяльності, гарантій страхування та інших форм захисту інвестицій;

- надання допомоги у створенні торгової мережі: магазинів оптово-роздрібної торгівлі, складського господарства;

- видання довідкових матеріалів про ринки, ціни, послуги, товари, трудові ресурси, попит на види продукції;

- розповсюдження інформації про передовий досвід, досягнення розвитку науки і технології, проведення з цією метою конференцій, симпозіумів, семінарів, виставок, ярмарок.

Варто також зазначити, що кожне підприємство повинно виробляти свою конкретну специфіку - стратегію дії, яка відповідала б і можливостям підприємства, і властивостям товару

Запропоновані рекомендації, доцільно використовувати у виробництві підприємствами регіону, але вони не можуть бути вичерпними у мінливому ринковому середовищі, особливо в перехідний період економічних систем.

Таким чином, демократизація і новітні технології освіти вимагають від кожного освітянина усвідомлення необхідності професійного досвіду, його цінності, особистісного розвитку творчої індивідуальності, в основі яких сформована професійна компетентність.

Рівень сформованості професійної компетенції може бути різним у залежності від виду діяльності, вибраної професії, але компоненти високого рівня професійної компетенції складають однакову основу. Як показує практика, усвідомлення взаємозв'язку всіх компонентів професійної компетенції у ринковій економіці при гострій конкуренції вимагає постійного удосконалення, навчання, самоосвіти та практичного досвіду для використання у практичній діяльності.

Упровадження таких заходів вимагає підготовки спеціалістів, які б володіли знаннями і досвідом у торгово-економічній (комерційній) діяльності, мали нове мислення ринкової економіки, обходились без адміністративних методів господарювання. Це повинні бути спеціалісти із знаннями іноземних мов, патентознавства, менеджменту і маркетингу, бухгалтерського обліку, інформації і права, яких у даний час готують ВНЗ враховуючи Освітньо-кваліфікаційну характеристику випускника вищого навчального закладу, яка узагальнює зміст освіти та професійної підготовки. Рівень підготовки випускника ВНЗ на наш погляд і надає йому конкурентноспроможності на ринку, але не сам випускник як особистість. До цього слід додати, що випускник ВНЗ повинен орієнтуватись у різних видах власності, відповідно яких проходить процес виробництва, фінансової та податкової політики, які впливають як на освіту та і на розвиток і формування високих професійних компетенції сучасного випускника навчального закладу.

компетентність маркетолог економіка освіта

Література

1. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів // О. Вишневський. - Дрогобич "Коло", 2006. - 608 с.

2. Вачевський М.В. Маркетинг формування професійної компетенції. Підручник. //М. Вачевський. - К.: Професіонал, 2005. - 512 с.

3. Вачевський М.В. Теоретико-методичні засади формування у майбутніх маркетологів професійної компетенції. Монографія.// М. Вачевський. - К.: Професіонал, - 2005. - С. 283 - 286.

4. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М. Основи економіки. Навчальний посібник.//М. Вачевський, В. Мадзігон., Н. Примаченко. -К.: Педагогічна думка. 2000. - 612 с.

5. Вачевський М.В. Ціни в ринковій системі господарювання. // М. Вачевський / Рідна школа. - 1995. - №9. - С. 29 - 30.

6. Вачевський М.В. Конкуренція і конкурентоздатність тоеару при використанні об'єктів інтелектуальної власності. // М. Вачевський. /Актуальні проблеми економіки. - 2003. -№1. - С. 38 - 45.

7. Зязюн І.А. Краса педагогічної дії. Навчальний посібник. // І. Зязюн. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу. 1997. - 302 с.

8. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ ст. //В. Кремень. / Шлях освіти. - 2003. - №2. - С. 2 - 4.

9. Максимчук І.А. Роль маркетингу у становленні ринкової економіки. // І. Максимчук. / Інформація і ринок. - 1992. - №1. - С. 24.

Размещено на Allbest.ru