Формування професійної культури майбутнього інженера-педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування професійної культури майбутнього інженера-педагога

Олександр Маляров, асистент кафедри професійної освіти Бердянського державного педагогічного університету

На підставі аналізу підходів різних дослідників щодо визначення поняття “професійна культура” майбутнього інженера-педагога запропоновано її складові: система цінностей, професійні знання i навички, комунікабельність, здатність особистості до креативного мислення i постійного самовдосконалення та самоосвіти.

Постановка проблеми. Нові соціально-економічні умови, інтенсифікація науково-технічного прогресу, розвиток високотехнологічних і наукомістких галузей виробництва висувають перед вищою освітою завдання підготовки фахівців, які б відповідали вимогам суспільства, економіки і виробництва. Сучасний ринок праці вимагає від випускників вузів високої професійної мобільності, активної життєвої та професійної позиції.

Саме тому актуальною є підготовка майбутніх інженерів-педагогів до оволодіння необхідним рівнем професійної культури.

Збільшення інтересу до процесу оволодіння професійною культурою майбутніх фахівців в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів зумовлено низкою причин. Одна з них полягає в тому, що фундаментальна підготовка майбутнього інженера-педагога може бути досягнута лише за умови уведення широкої гуманізації та гуманітаризації технічної освіти, інша полягає в тому, що чим вище рівень культури людини, тим легше їй вирішувати технічні завдання.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемі професійної культури фахівця присвячено праці багатьох науковців: О. Барабанщикова, Ж. Вітліна, О. Гармаш, І. Зязюна, І. Ісаєва, В. Кременя, Н. Крилова, В. Кудіна, Н. Ничкало, Ю. Палюхи, О. Салтовського, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, В. Ткаченка та інших. Питання формування професійної культури інженера- педагога розглянуто у працях О. Антоненка, А. Ашерова, Р. Горбатюка, А. Горохова, Н. Карчевської, С. Онопченко, Н. Парської, Г. Сукачової, В. Турянської, В. Шеховцова, Л.В. Штефана та ін.

Метою статті є визначення сутності поняття та особливості формування професійної культури інженера-педагога.

Виклад основного матеріалу. Діяльність інженера-педагога є складним процесом, що передбачає поєднання двох компонентів: власне педагогічного (організацію навчання і виховання) та виробничо-технологічного (розробку виробничо-технічної документації, забезпечення виробничого процесу в майстернях, обслуговування матеріально-технічної бази лабораторій і кабінетів, освоєння нових технологічних процесів і техніки та ін.). Основу такої діяльності становить вирішення педагогічних проблем, а виробничо-технологічний компонент виступає як засіб навчання та виховання. На відміну від праці вчителя, у структурі діяльності майстра і викладача системи професійно-технічної освіти є такі види діяльності, як: професійне виховання учнів, позанавчальна робота щодо підвищення професійної майстерності майбутніх фахівців, встановлення контактів з базовими підприємствами та трудовими колективами під час виробничої практики, забезпечення виробничого процесу, специфічна форма підвищення кваліфікації у вигляді стажування на підприємстві [8].

Серед соціально значимих та професійно важливих якостей особистості інженера-педагога виділяють: професійну компетентність (інженерно-педагогічні знання і уміння, індивідуальний досвід, педагогічну майстерність); професійно важливі якості (активну життєву позицію, динамізм, емоційність, організованість, комунікативність, дидактичність, технічний інтелект, креативність, педагогічний інтелект); психодинамічні характеристики (активність, емоційну стабільність, темп реакції, швидкість вироблення умовних рефлексів). При цьому слід звернути увагу на те, що комунікативність - якість, необхідна для успішного виконання будь-якої педагогічної діяльності, - передбачає товариськість, емоційну експресію, розвинуте мовлення (правильну вимову, логічну стрункість викладу думок), педагогічний такт, здатність “прочитати” душевний стан учня за виразом обличчя, мімікою, жестами [8].

Головна мета діяльності інженера-педагога полягає у навчанні професії і формуванні особистості працівника, що реалізується за рахунок професійної орієнтації, підготовки, підвищення кваліфікації, залучення до громадсько-організаційної праці [8]. Саме тому, формування професійної культури майбутніх інженерів-педагогів набуває особливого значення.

Аналіз педагогічної літератури дає змогу стверджувати, що поняття “професійна культура” не є простим механічним поєднанням понять “професіоналізм” і “культура”. Це синтез, який створює нове явище, де поєднуються висока майстерність і загальна культура людини, тому пошуки визначення поняття “професійна культура” необхідно розпочати із з'ясування найважливішої складової даної єдності, тобто з того, що ми розуміємо і який зміст вкладаємо в поняття “культура”. Даний термін широко використовують у різних сферах діяльності та пізнання: у побуті, науці, при характеристиці різних життєвих явищ.

Культура (“cultura”) латинського походження від іменника “культ” (“cultus”) та дієслова “соїо”, що має декілька значень, кожне з яких відзначилося в сучасному звучанні слова “культура”: шанувати, поважати, звертати увагу, звертатися, розуміти, обходитися, прикрашати, ретельно займатися, плекати, обробляти.

У довідковій літературі під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людини, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльності.

Ю. Лотман вважає, що культура - це складна семіотична система, її функція - пам'ять, її основна риса - накопичення; культура є спільною для певного колективу, групи людей, одночасно проживаючих і пов'язаних соціальною організацією; культура є формою спілкування між людьми [11].

З погляду Т. Парсонса культура - це головна сила, що пов'язує різні елементи соціального світу, або, за його термінологією, системи діяльності. Культура є посередником при взаємодії агентів і об'єднує особистість із соціальними системами [16].

Згідно концепції М. Кагана, сутність культури слід розуміти як певну форму зосередження духовної енергії людства в єдності із сукупністю ідеально-практичних способів і результатів освоєння і перетворення світу [10].

У тлумачному словнику української мови за редакцією В. Дубічинського професіоналізм - це оволодіння основами й глибинами будь-якої професії [19].

Економічний словник окреслює професіоналізм як високу майстерність, глибоке оволодіння професією, якісне, професійне виконання [19].

У енциклопедичному словнику за редакцією В. Ярцева, професіоналізм визначається як особлива властивість людей систематично, ефективно і надійно виконувати складну діяльність в різних ситуаціях [23].

Т. Аболіна, у своїх працях трактує професіоналізм як сукупність досягнутих індивідом теоретичних знань, практичного досвіду і професійних навиків у визначеній сфері людської діяльності [1].

С. Дружилов переконаний, що у понятті “професіоналізм” відображається ступінь оволодіння людиною психологічною структурою професійної діяльності, яка відповідає існуючим в суспільстві стандартам і об'єктивним вимогам. Професіоналізм людини - це не лише досягнення нею високих виробничих показників, а й особливості її професійної мотивації, ціннісних орієнтацій, сутність праці для самої людини [7].

І. Підласий вважає, що професіоналізм у педагогіці зводиться до здатності передбачати перебіг педагогічних процесів, їх наслідки, враховуючи при цьому вплив багатьох обставин, умов та конкретних чинників. Тобто професіоналізм - це вміння мислити і діяти професійно [14].

За твердженням А. Трудкова, професійна культура - це багаторівневий комплекс, складовими якого виступають [20]:

- система цінностей, що визначає суспільну та індивідуальну значимість засобів, результатів і наслідків професійної діяльності;

- цілепокладання, що характеризує рівень уявлень особистості про норми у сфері професійної життєдіяльності;

- система засобів і методів професійної діяльності, що включає в себе науковий понятійний апарат і знання нормативного використання професійних технологій і розумових операцій з метою перетворення проблемних ситуацій;

- інформаційно-операційні ресурси професійної культури, напрацьовані попередньою практикою;

- об'єкти професійної діяльності, стан яких вимагає певних нормативних змін.

Термін “професійна культура” часто використовують як синонім понять: “педагогічна культура”, “педагогічна компетентність”.

За твердженням О. Ситник, професійна культура педагога включає такі складові, як загальна культура, педагогічна культура, етична культура, естетична культура, філософська культура і т.д. Звідси дослідниця визначає її як сукупність загальної культури особистості та професійних знань за основними напрямами педагогічної діяльності [17].

Д. Чернілевський, аналізуючи професійну культуру, характеризує її як міру і спосіб творчої самореалізації особистості у різноманітних видах професійної діяльності, спрямованих на освоєння, передачу і створення цінностей і технологій [22].

У свою чергу, Й. Ісаєв вважає, що професійна культура - це спосіб творчої самореалізації особистості викладача в різноманітних видах педагогічної діяльності та спілкування, спрямованих на освоєння, передачу та створення педагогічних цінностей і технологій [9].

Таким чином, у педагогічній літератур і професійна культура має кілька визначень:

- процес розвитку цілісної особистісної структури, критеріями сформованості якої є взаємопов' язані між собою світогляд і методологічне мислення;

- система соціальних якостей, яка забезпечує рівень професійної діяльності та визначає її особистісний зміст;

- системна якість, вихідними елементами якої є знання, практичні уміння і навички, власні соціальні якості, що характеризують ставлення особистості до світу соціальних цінностей.

У науковій літературі достатньо уваги приділено й питанням формування професійної культури студентів інженерно-педагогічних спеціальностей.

Г. Сукачова розглядає мовленнєву складову професійної культури інженера-педагога (володіння професійною лексикою, термінологією, різними формами писемного та усного професійного мовлення та ін. [18], О. Антоненко - інформаційну [2], В. Турянська - психологічну [21], А. Горохова - рекреативну [5]; С. Онопченко - екологічну [12]; А. Ашеров, В. Шеховцова - проектну [3].

Зокрема, Р. Горбатюк у своїх дослідженнях визначає професійну культуру як творче бачення та переосмислення проблем, що виникають за умов відсутності цієї культури. Відповідно професійна культура інженера-педагога розуміється, по-перше, як засвоєнні майбутнім фахівцем професійні знання і навички, що органічно поєднуються з сучасними освітніми технологіями та становлять його світогляд; подруге, як здатність особистості до креативного мислення і постійного самовдосконалення та самоосвіти. Таким чином, культура інженера-педагога передбачає наявність сучасного мислення як передусім уміння правильно і глибоко мислити, самостійно аналізувати явища і процеси, бачити в них головне й особливе, відмовитися від штампів та інерції мислення. Зміст поняття “професійна культура інженера-педагога” безпосередньо визначається особливостями підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах, яка передбачає засвоєння професійних знань, професійну компетентність, сформованість професійно значущих якостей, що необхідні для участі в професійній діяльності, яку, проте, не можна спрощувати до системи вузькопрофесійних знань, умінь i навичок. Визначаючи не лише пізнавальні інтереси студента, професійна культура обумовлює його світоглядні установки, ціннісні орієнтації, загальне життєве кредо [4].

Є. Дирвук, розглядаючи проблеми підготовки інженерів-педагогів у технічних ВНЗ, дає таку трактовку поняття “професійна культура” (“інженерно-педагогічна”) - це невід'ємна частина загальної та різноманітних професійних культур, що “відображає цілісне інженерно-педагогічне знання, ціннісно-смислові орієнтири, найбільш прогресивні ідеї, критерії оцінки ефективності, зразки та норми інженерно-педагогічної діяльності, поведінки та спілкування педагога-інженера з представниками інших професійних культур” [6].

Автор наводить складові інженерно-педагогічної культури: [6].

- цілісне інженерно-педагогічне знання (про світ як про комплексну комунікаційну систему, інтегровану практику інженерно-педагогічної діяльності та її суб'єктів);

- духовні мотиви - потреби і ціннісне відношення найбільш гідних представників професійного співтовариства інженерно-педагогічних працівників до себе (професіоналізм, перетворення, взаємодія), до інших людей (відповідальність, гуманізм);

- кращі досягнення (зразки) інтегрованої практики інженерно-педагогічної праці, гідна професіонала поведінка і спілкування з представниками інших професійних культур;

- найпростіші самодостатні норми (норми-цілі), інструментальні (спеціальні і універсальні способи проектної діяльності та алгоритми-орієнтування;

- найбільш співзвучні даній соціокультурній ситуації ідеї акультурації, а також ідеї культурної картини світу інтегрованої практики інженерно-педагогічної праці.

Н. Парська у дисертаційному дослідженні наголошує на терміні “субкультура інженера-педагога”, який авторка трактує як “трансформовану інженерно-педагогічним мисленням складну інтегративну культуру соціального саморозуміння, що включає переконання, цінності, мотиви, соціальні норми, зразки поведінки, традиції і звичаї, що розділяються інженерами-педагогами як професійною групою” [13].

Ґрунтуючись на зазначених поглядах науковців, можемо стверджувати, що професійна культура майбутнього інженера-педагога включає в себе: систему цінностей, професійні знання i навички, комунікабельність, а також здатність особистості до креативного мислення i постійного самовдосконалення та самоосвіти.

Таким чином, інженерно-педагогічна освіта має враховувати зв'язки інженерної діяльності з навколишнім середовищем, суспільством, людиною, тобто діяльність інженера-педагога детермінується як гуманістична. Особливе місце в цьому процесі належить формуванню відповідного рівня професійної культури, адже саме вона є тією основною характеристикою особистості майбутнього фахівця, яка не тільки буде визначати рівень і якість майстерності в певній трудовій діяльності, але й дозволить молодій людині з творчим підходом ставитися до своєї професії, поважати працю оточуючих людей. Високий рівень професійної культури дозволяє фахівцю володіти ситуацією в будь-яких умовах і при цьому завжди залишатися людиною з великої літери.

професіоналізм культура комунікабельність самоосвіта

1. Аболіна Т.Г. Прикладна етика: навчальний посібник для студ. вузів / [Т.Г. Аболіна, В.Г. Нападиста, О.Д. Рихліцька та ін.]; наук. ред.: В.І. Панченко. -- К.: Центр учбової літ., 2012. - 391 с.

2. Антоненко О.В. Формування інформаційної культури майбутнього інженера-педагога у процесі професійної підготовки / О.В. Антонечко // Зб. наук. праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). -- Бердянськ: БДПУ, 2010. -- № 2. -- С. 118.

3. Ашеров А.Т. Метод определения содержания и структуры ученого материала, формирующего проектную культуру будущих инженеров-педагогов в процессе системотехнической подготовки /А.Т. Ашеров, В.И. Шеховцова // Проблеми професійної освіти. -- 2009. -- №1. - С. 45 -- 54.

4. Горбатюк Р.М. Основні напрямки формування професійної культури майбутніх інженерів-педагогів у контексті Болонського процесу / Р.М. Горбатюк // Проблеми освіти. -- 2007.

5. Горохова А.П. Влияние рекреативной культуры на формирование здорового образа жизни будущих инженеров-педагогов в процессе профессиональной подготовки / А.П. Горохова // Физическое воспитание студентов. -- 2012. -- №6. -- С. 53 -- 57.

6. Дирвук Е.П. Формирование инженерно-педагогической культуры студентов в техническом университете: автореф. дис. ... на соиск. учен. степ. к.пед.н.; спец. 13.00.08 “Теорія и методика профессионального образования ” / Е.П. Дирвук. -- Минск, 2013. -- 22 с.

7. Дружилов С.А. Психология профессионализма субъекта труда: интегративный подход / С.А. Дружилов // Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов: в 8 т. -- Т.3. СПб.: Изд-во СПбГУ, 2003. -- 234 с.

8. Зеер Э.Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога. / Э.Ф. Зеер. -- Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1988. -- 120 с.

9. Исаев И.Ф. Теория и практика формирования профессионально-педагогической культуры преподавателя высшей школы: [учеб. пособ.] / И.Ф. Исаев. -- М.; Белгород: [б. и.], 1993. -- 219 с.

10. Каган М.С. Философия культуры. / М.С. -- СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 1996. -- 415 с.

11. Лотман Ю.М. Беседы о русской культуре. /Ю.М. Лотман. -- СПб.: Искусство- СПб, 1994. -- 412 с.

12. Онопченко С.В. Формування екологічної культури у системі підготовки майбутніх інженерів-педагогів / С.В. Онопченко // Народна освіта. -- 2009. -- Випуск 2(8).

13. Парская Н.В. Педагогические условия формирования субкультуры инженеров- педагогов у студентов профессионально-педагогической специальности вуза в процессе изучения дисциплин психолого-педагогического цикла: автореф. дис. . на соиск. учен. степ. к.пед.н.; спец. 13.00.08 “Теорія и методика профессионального образования” /Н.В. Парская. -- Челябинск, 2000. -- 24 с.

14. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учебник для студ. высш. учебн. заведений: в 2-х кн. / И.П. Подласый. -- М.: ВЛАДОС, 2001. -- Кн. 1.: Общие основы. Процесс обучения. -- 570 с.

15. Райзберг Б.А. Современный экономический словарь. -- 2-е изд., испр. / Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева. -- М.: ИНФРА-М., 1999. -- 479 с.

16. Ритцер Дж. Современные социологические теории. / Дж. Ритцер Дж. -- 5-е изд. -- СПб.: Питер, 2002. -- 688 с.

17. Ситник А. Профессиональная культура учителя: исторические аспекты проблемы / А. Ситник // Школа. -- 1998. -- №1.

18. Сукачова Г. Професійна культура інженера-педагога: мовленнєвий аспект : збірник наукових праць / Г. Сукачова [за заг. ред. проф. В.І. Сипченка]. -- Вип. LIV. -- Слов'янськ: СДПУ, 2011. -- 227 с.

19. Сучасний тлумачний словник української мови 65 000 слів / За заг. ред. док. філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. -- Харків: ВД “Школа”, 2006. -- 1008 с.

20. Трудков А.М. Профессиональная культура учителя музыки / А.М. Трудков. -- Мурманськ: Узд-во МГПИ, 2005. -- 143 с.

21. Турянська В.Е. Психологічна культура як чинник успішності професійної діяльності майбутнього інженера-педагога: автореф. дис. ... на здобуття наук. ступ. к.психол.н.; спец. 19.00.03 “Психологія праці”; “Інженерна психологія” / В.Е. Турянська. -- Харків, 2009. -- 20 с.

22. Чернилевскин Д.В. Технология обучения в высшей школе. / Д.В. Чернилевскин, О.К. Филатов. -- М.: “Экспедитор”, 1996. -- 288 с.

23. Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Ред. В.Н. Ярцева -- 2-е изд. -- М.: Большая Рос. энцикл., 1998. -- 685 с.

Размещено на Allbest.ru