Підвищення ефективності післядипломного етапу практичної підготовки лікарів-інтернів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підвищення ефективності післядипломного етапу практичної підготовки лікарів-інтернів

Вступ

Забезпечення ефективного соціально-економічного розвитку нашої країни і високого рівня надання медичної допомоги зумовлює необхідність професійної' підготовки фахівців принципово нової' формації [2,4]. Важливим етапом підготовки у лікарській справі є післядипломне навчання - інтернатура.

Мета навчання в інтернатурі - поглиблення теоретичних знань, набуття і вдосконалення практичних навичок за певним фахом, підготовка лікарів до самостійної професійно-службової діяльності. Інтернатура для лікарів-інтернів є першим кроком післядип- ломної освіти. Основні проблеми післядипломної медичної освіти в Україні сьогодні - це значна невідповідність стандартам Європейського Союзу (ЄС), зниження якості підготовки медичних кадрів, невідповідність умов навчання вимогам часу, засто- сування'застарілих'педагогічних'технологій,'низький рівень інформатизації навчального процесу [1,3].

Особливого значення ці проблеми набувають сьогодні, коли відбуваються радикальні зміни політичних та економічних інститутів держави, поглиблюється різниця в добробуті населення, прискорюються темпи життя, поширюються процеси урбанізації [5]. Змінам на краще перешкоджають недосконалість законодавства, недостатність фінансування вищої школи [6].

Основна частина

Одним з обов'язкових компонентів навчання в інтернатурі є формування у лікарів науково-практичного мислення. Ця програма починає реалізовуватися на рівні студентських наукових товариств вже з першого курсу навчання і має закономірне продовження з урахуванням запитів практич- ної'медицини'під'час'первинної'спеціалізації.

Ураховуючи'курс'України'до'інтеграції'у'європейські структури, та виходячи з гострої потреби вітчизняної медицини у висококваліфікованих працівниках, зростає'необхідність'поліпшення'системи'післядипломної освіти лікарів. Як відомо, Міністерство охорони здоров'я України, починаючи з 2005 р., поетапно узгоджує систему післядипломної освіти з вимогами ЄС (відповідно до Болонського процесу) [2]. Протягом останнього часу відбулися зміни у нормативній базі вищої медичної школи (перехід на новий навчальний план, запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, введення державної атестації згідно з принципами забезпечення якості та ін.).

Інтернатура для лікарів-інтернів є першим кроком післядипломної освіти. На сьогодні є багато методичних рекомендацій, наукових статей і публікацій відносно теоретичної підготовки лікарів-інтернів. Особлива увага приділяється алгоритмізації діагностики, лікування та профілактики найбільш поширених захворювань. Впровадження нових комп'ютерних технологій значно розширило і покращило можливості теоретичної підготовки лікарів-інтернів. Але окрім теоретичної підготовки молодих спеціалістів, особлива увага під час навчання в інтернатурі повинна приділятись питанням практичної підготовки молодих фахівців. Як призначено в Програмі первинної спеціалізації (інтернатура): “основною метою інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки лікарів-інтернів у їх професійній готовності до самостійної лікарської роботи”. Навчання в інтернатурі розпочинається з “базового рівня знань” у кожного інтерна. Це своєрідне ознайомлення співробітників кафедри і співробітників базового відділення з інтерном. Ця співбесіда дозволяє поспілкуватись з ліка- рем-інтерном як людиною, визначити рівень його теоретичних знань з головної дисципліни. Якщо інтерн раніше активно співпрацював з кафедрою, можна також мати уявлення про його практичні навички. Завершальним є оформлення протоколу і оцінка базового рівня підготовки інтерна за п'ятибальною шкалою. Кожен інтерн працює відповідно до Індивідуального плану-графіка, який складається і затверджується на кожний навчальний рік. Працюючи в різних відділеннях, інтерн курує хворих під наглядом завідувача відділення або досвідченого лікаря. Зміст навчання обумовлюється державним стандартом післядипломної професійної підготовки спеціаліста з вищою методичною освітою за певним фахом. Відповідно до сучасних умов, лікар-інтерн повинен за час свого навчання засвоїти необхідний перелік конкретних практичних навичок та умінь, що відповідають вимогам кваліфікаційної характеристики спеціаліста. Робота кафедр післядипломної підготовки зорієнтована на те, щоб максимально включати інтерна в практичну роботу відділення. Спочатку лікарі- інтерни працюють як асистенти, потім, з набуття досвіду в роботі, починають працювати самостійно, під наглядом досвідчених лікарів. Велике значення при цьому має ініціатива та старанність самого лікаря- інтерна. За правило, вважається проведення співбесіди з лікарем-інтерном перед тим, як почати лікування, де він докладно розповідає хід лікування та можливе ускладнення при тій чи іншій клінічній ситуації, і ті заходи, які він при цьому застосує. Подібний попередній розгляд всіх деталей хвороби дозволяє значною мірою запобігти багатьом проблемам під час лікування. Кожен лікар-інтерн щомісячно зобов'язаний виконати декілька (мінімально 2) ургентних чергування. При цьому він знайомиться з невідкладною допомогою, допомагає черговому лікарю, активно працює у відділенні. Знання, здобуті інтерном під час ургентних чергувань, не можуть бути компенсовані одним тільки вивченням теорії.

Свій внесок у процес покращення системи післядипломної освіти докладає колектив кафедри терапії і сімейної медицини Навчально-наукового інституту післядипломної освіти ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет”. На кафедрі післядипломної освіти з лікарями інтернами проводяться семінарські та практичні заняття, де розбираються різноманітні клінічні випадки, помилки діагностики та лікування хворих, що дозволяє підвищити професійний рівень молодих спеціалістів, покращити їх моральні якості.

Серед нових форм безперервного професійного розвитку можна виділити такі, як інтеграція практики і теорії під час навчальних занять та надання медичної допомоги, проведення лекцій, постійна участь у переривистих курсах лікарів, дослідні проекти, інформаційний обмін, консультації, впровадження наукових нововведень та рекомендацій в практику щодо діагностики та лікування багатьох захворювань. За останні два роки значно оновлена матеріально-технічна база кафедри, запроваджено ряд нових технологій організації навчального процесу, створено банкмульти- медійних лекцій, та навчальних фільмів. На базі кафедри відкрито нові клінічні навчальні бази: центри загальної практики, сімейної медицини, де лікарі-інтер- ни мають можливість разом із сімейними лікарями проводити діагностику та лікування багатьох захворювань, організовувати виклики лікаря вдома, допомагати проводити патронаж новонароджених. Під керівництвом викладачів кафедри лікарі-інтерни, магістри, ординатори та практичні лікарі беруть найактивнішу участь у з'їздах, семінарах, конференціях.Лікарі-інтерни активно залучаються до проведення наукової роботи під час навчання як на очному так і на заочному циклах інтернатури. Матеріальне забезпечення клінічних баз кафедри кафедри терапії і сімей- ноїмедицини, інституту післядипломноїосвітидає змогу використовувати в науковому процесі новітні діагностичні талікувальні технології. Науково-дослідна робота лікарів-інтернів забезпечує набуття навиків самостійної роботи з науковою літературою, формує здатність до аналізу й узагальнення матеріалу, розвитку клінічного мислення, вільного викладу своїх думок, критичного осмислення даних літератури.

Для науково-дослідної роботи лікарі-інтерни використовують аналіз даних, отриманих при додаткових методах обстеження хворих, звіти і науково-практичний аналіз діяльності поліклінічних та стаціонарних відділень, спеціалізованих служб, порівняльний аналіз показників діяльності закладів (установ) охорони здоров'я з такими ж показниками за минулі роки, з середніми по місту, області, країні. Науково-дослідна робота лікарів-інтернів на кафедрі включає в себе літературний і патентний пошук, засвоєння спеціальних методик. Результати науково-дослідної роботи лікарі- інтернидоповідають на науково-практичній конференції молодих вчених, що щорічно проводиться в Івано- Франківському національному медичному університеті, і враховуються при атестації лікарів-інтернів. За результатами науково-дослідної роботи лікарі-інтерни мають змогу безкоштовно друкувати тези у збірниках конференцій або статті у фахових журналах “Галицький лікарський вісник” та “Архів клінічної медицини”, що враховується і після закінчення інтернатури на етапах набуття кваліфікаційних категорій.

Висновок

Умовою забезпечення якості післядипломної підготовки лікарів є впровадження сучасних освітніх технологій із цільовою мотивацією лікарів- інтернів до участі в навчанні за всіма організаційними формами. Як перспективний навчальний формат можна запропонувати контактно-дистанційне навчання та інтенсивні курси інформації та стажування. Важливою складовою змісту навчання є опанування лікарями-інтернами сучасних медичних технологій та знайомство з науковими інноваціями, що розроблюються на кафедрі післядипломної освіти.

Отже, післядипломна освіта - суттєвий чинник підвищення рівня кваліфікації медичних працівників, яка сьогодні вимагає більш уважного ставлення з боку відповідних державних органів. Від цього значною мірою залежить кваліфікація лікарів, а відтак - і здоров'я наших співгромадян. Тільки спільними зусиллями в щоденній роботі можна виховати спеціаліста, здатного ефективно вирішувати проблеми сучасної медицини, для якого найвищою цінністю є людське життя.

Література

1. Марченко В. Г. Короткотривалі цикли тематичного удосконалення -- один із шляхів упровадження безпосереднього професійного розвитку лікарів / В. Г. Марченко, О. А. Цодікова, С. С. Бринцова// Медична освіта. -- 2010. -- Т.17,№2,ч.1.--С. 126--128.

2. Підаєв О. В. Болонський процес в Європі / О. В. Підаєв, В. Г. Передерій.--Київ, 2004. -- 188 с.

3. Попадинець О. Г. Інтеграція навчального процесу у вищих медичних закладах/ О. Г. Попадинець, Н. В. Воро- нич-Семченко // Вісник проблем біології і медицини.--2010. --Вип.3.-С.209--211.

4. Пономарьов О. С. Професійна культура керівника лідера і умови її формування / О. С. Пономарьов // Неперевна професійна освіта: теорія і практика. -- 2002. -- № 4(8). -- С. 110-117.

5. Ковальчук Л. Я. Концептуальні підходи до інтегрованого середовища оцінки знань в медичній освіті / Л. Я. Ковальчук, В. П. Марценюк, А. В. Семенець // Клінічна інфор- матикаі телемедицина.--2008.--№ 5. --С. 71--76.

6. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта.--2002. --№26. --С.3.

Размещено на Allbest.ru