Міжкультурне спілкування як частина педагогічного спілкування з урахуванням національно-психологічних особливостей іноземних студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК378.013.77-057.875-054.6

Запорізький державний медичний університет

МІЖКУЛЬТУРНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК ЧАСТИНА ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ З УРАХУВАННЯМ НАЦІОНАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ

О.В. Тихоновеький

На сучасному етапі розвитку вищої школи найважливішою складовою професійно-педагогічної діяльності викладача є його конструктивна педагогічна взаємодія зі студентами в ході спільної роботи, спрямованої на їх професійно-особистісний розвиток. Хоча вимоги до ефективності професійно-педагогічного спілкування зросли, реально існуюча практика свідчить про невідповідність рівня психолого-педа- гогічної підготовки вузівських викладачів вимогам, що до них пред'являються.

Основна частина. “Міжкультурне спілкування являє собою процес комунікативної взаємодії між індивідами, які є носіями різних культур і мають власний мовний код, конвенції поведінки, ціннісні установки, звичаї і традиції” [1]. Основи міжкультурного спілкування необхідно формувати з дня приїзду іноземних учнів в Україні, оскільки вони потрапляють в зовсім нове для себе соціальне середовище, пристосовуються до життя в іншій країні, в умовах нової культури, вирішують проблеми взаємовідносин зі студентами з однієї з ними або з різних країн у навчальній групі, потоці, на факультеті, в гуртожитку.

Формування готовності іноземців до міжкультур- ної комунікації значною мірою залежить від їхнього особистого досвіду спілкування в іншому культурному середовищі, насамперед - від їх навчання у мононаціональній або в інтернаціональній групах. За даними досліджень, у міжнародних групах складається більш сприятлива ситуація розвитку особистості. Навчання в інтернаціональних групах не тільки підвищує в іноземних студентів готовність до міжкультур- ної комунікації, а й моделює умови, що забезпечують адаптацію іноземців до освітнього середовища українського вузу [2].

Педагогічне спілкування, по-перше, є умовою, подруге - передумовою здійснення міжкультурної комунікації при навчанні іноземців, а по-третє - засобом навчання міжкультурного спілкування. Як пише сучасний дослідник, “педагогічному спілкуванню, як окремому випадку спілкування, повинні бути притаманні основні характеристики спілкування, які і є факторами організації міжкультурної комунікації” [3]. Спілкування - це взаємодія суб'єктів, воно при навчанні іноземних мов перетворюється на міжкуль- турну комунікацію, оскільки має соціокультурну спрямованість, спілкування виконує певні функції, а також воно пов'язане з соціально-рольовою взаємодією суб'єктів спілкування.

Відомо, що комунікація - обмін інформацією між комунікантами; процес передачі інформації від відправника до одержувача, в результаті якого виникає порозуміння. При розбіжності культур людям складно досягти взаєморозуміння, тому завдання викладача - прищепити іноземним студентам певні навички та вміння міжкультурної комунікації.

Отже, на наше переконання, можна зіставити два поняття, що відносяться до різних наук: “педагогічне спілкування” як специфічну форму взаємодії суб'єктів спілкування - викладачата іноземного студента і “міжкультурне спілкування” викладача і студента як представників різних культур у вузівській іноземній аудиторії, розглядаючи їх у тісному зв'язку.

Таким чином, педагогічне спілкування викладача та іноземних студентів - не тільки обмін навчальною інформацією, а й взаємодія педагога і учнів, спрямоване на освіту, виховання і розвиток студентів- іноземців. У ньому укладені резерви вдосконалення навчально-виховного процесу та розвитку основ міжкультурної компетентності іноземних учнів. При цьому між іноземним студентом і викладачем вузу існують міжсуб'єктні відносини, і іноземний студент є самостійним рівноправним суб'єктом.

У процесі педагогічного спілкування викладач вирішує педагогічні завдання, дає іноземним студентам загальні та професійні знання, організовує їх навчальну та позанавчальну діяльність, задовольняє їх потребу в спілкуванні, створює сприятливу емоційну атмосферу в аудиторії, допомагає уникнути конфліктів, в тому числі і міжкультурного характеру. Можна стверджувати, що головним у педагогічному спілкуванні з іноземними студентами має стати підвищення педагогічної майстерності викладачів як суми педагогічних умінь, знань і здібностей [4], а також урахування національно-психологічних особливостей іноземних студентів.

З досвіду викладання відомо, що в побудові педагогічного спілкування не може бути дрібниць. Навіть фонетичні параметри мови викладача (інтонація, висота тону, навіть тембр голосу) можуть виявитися шокуючими і неприйнятними для студентів-іноземців [5].

Голос викладача повинен бути спокійним, не гучним і не тихим: якщо студенти з азіатського регіону негативно сприймають гучний голос, приймаючи його за крик, то латиноамериканців чи арабів з їх жвавістю характеру втомить тихий і розмірений голос викладача. Щоб підтримувати увагу іноземних слухачів, мова викладача повинна бути емоційною. Дикція педагога в іноземній аудиторії - максимально чітка, але не перебільшена, щоб студенти звикали до природної російської або української вимови. Міміка і жести викладача повинні бути зрозумілі і прийняті студентами, що не завжди є легким завданням, оскільки в різних культурах міміка і жести мають різне, а часом і протилежне значення.

Таким чином, педагог повинен володіти технологією і технікою педагогічного спілкування, ефективно використовувати вербальні та невербальні засоби та прийоми впливу на учня.

При побудові педагогічного спілкування з іноземними студентами також важливо брати до уваги категорію простору, яка сильно відрізняється в різних культурах. Насамперед, мова йде про дистанції спілкування, яка встановлюється залежно від віку, статі, релігії, соціального стану учасників комунікації. Переважна більшість іноземних учнів приїжджає до нас з мусульманських країн, де неприпустимим є дотик людини, що належить до іншої релігії.

У ряді випадків викладачам можуть заважати певні національні стереотипи, наприклад, уявлення про індійських студентів як про слабких, погано підготовлених з предметів, які не знають мови-посеред- ника і реалій європейського життя, може виявитися помилковим: до нас нерідко приїжджають на навчання освічені майбутні студенти, які прекрасно володіють англійською мовою. Інакше кажучи, кожен з досвідчених викладачів стикався з подібною ламкою стереотипів у своїй педагогічній діяльності. Необхідно усвідомлювати стереотипність свого мислення, бути уважнішими до особистості іноземного студента, що допоможе уникнути помилок у педагогічному спілкуванні.

Висновок

У зв'язку з тим, що сучасний вуз - це полікультурний простір, в якому відбувається діалог культур представників різних народів, викладачі вищої школи повинні володіти організацією міжнаціонального і міжкультурного спілкування. навчання педагогічний спілкування культурологічний

Таким чином, педагогічному спілкуванню вузівських викладачів та іноземних студентів притаманні всі основні характеристики спілкування: взаємодія суб ' єктів спілкування (у нашому випадку - викладача та іноземного студента), соціокультурна сутність спілкування, його функціональність. Структурною складовою спілкування є комунікативний акт, а функціональною його одиницею - комунікативне завдання. Педагогічне спілкування в даному випадку є соціально-рольовою педагогічною взаємодією, яка спрямована на формування умінь і навичок міжкультурної комунікації.

Організація професійно-педагогічного спілкування з іноземними студентами вимагає від викладача вдосконалення психолого-педагогічної підготовки та достатніх теоретичних знань у галузі етнопсихології та етнопедагогіки.

Література

1. Гришаева Л. И. Введение в теорию межкультурной коммуникации/Л. И. Гришаева, Л. В. Цурикова. --2006.-- С. 234.

2. Филимонова Н. Ю. Предвузовская подготовка иностранных учащихся в рамках непрерывного образования / Н. Ю. Филимонова, А. Е. Годенко//Международное образование в начале XX века: сб. науч. тр. Ч. I. -- М.: МАДИ (ГТУ), 2005.--С. 74--78.

3. АхоховаЕ. X. Обучение социально-ролевому взаимодействию в межкультурной коммуникации в условиях двуязычного педагогического общения : автореферат дис... канд. пед. наук / Е. X. Ахохова.--Махачкала, 2004.

4. Зиновьев Д. Б. Повышение педагогического мастерства будущего педагога на основе формирования социокультурной толерантности : автореф. дис... .канд. пед. наук/ Д. Б. Зиновьев.--Новосибирск, 2000.

5. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация/ С. Г. Тер-Минасова. -- М., 2000.

Анотація