Педагогічні технології професійної підготовки менеджерів до якості виробництва в системі безперервної освіти у процесі вивчення економічних дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ ДО ЯКОСТІ ВИРОБНИЦТВА В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Владіслав Гжещук

здобувач Академії Полонійної

У статті досліджується необхідність вивчення студентами майбутніми менеджерами актуальної проблеми виробництва якості товарів та послуг. До якості ставляться особливі вимоги, вона забезпечує ті смаки і потреби, які ставить споживач до товарів та послуг. Якість впливає на ціну, собівартість та конкурентоспроможність товару на ринку.

Владислав Гжещук

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРОВ К КАЧЕСТВУ ПРОИЗВОДСТВА В СИСТЕМЕ НЕПРЕРЫВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ДИСЦИПЛИН

В статье исследуется необходимость изучения студентами будущими менеджерами актуальной проблемы производства качества товаров и услуг. К качеству предъявляются особые требования, она обеспечивает те вкусы и потребности, которые ставит потребитель к товарам и услугам. Качество влияет на цену, себестоимость товара на рынке.

PEDAGOGICAL TECHNOLOGIES OF PROFESSIONAL MANAGERS' TRAINING TO QUALITY OF PRODUCTION IN THE SYSTEM OF CONTINUING EDUCATION DURING STUDYING ECONOMICS

The article investigates the necessity of studying by future managers the actual problem of production quality of goods and services. The quality includes specific requirements it provides the tastes and needs of consumer. The quality influences on prise, cost and competitiveness of the good on the market.

Keywords: education, competence, quality of education, industrial areas, production managers, marketing, activity management.

Актуальність теми

Професійні знання менеджера з якості товарів та послуг в нинішніх умовах необхідні кожному випускнику ВНЗ, майбутнім працівникам галузей господарської діяльності, як економістам, інженерам конструкторам, технологам, маркетологам, фінансистам, митних та біржових працівників, маркетологам у кожній людській діяльності на ринку праці.

Якість продукції та послуг є одним з найважливіших чинників успішної діяльності будь-якої організації, підприємства, що випускає товари для задоволення потреб споживачів. В нинішніх умовах ринкової конкуренції у більшості країн стали помітно жорстокішими вимоги споживача до якості товарів та послуг, зазначає Р. Бичківський [1, 3].

Випускник школи, професійного навчального закладу чи ВНЗ під час засвоєння знань при вивченні маркетингу, та набуті цього курсу знання ефективно сприятимуть зорієнтуватися в ринковому середовищі, вибрати той напрям професійної діяльності, який є найбільш перспективним у виборі майбутньої професії, певного напрямку діяльності.

Створення різних форм власності спонукає виробників до підвищення кількості і якості продукції на основі конкурентної боротьби. Відомі вчені М.В. Ваяевський, ВМ Мадзігон, НМ Примаченко зазначають, що якість - це сукупність характеристик об'єкта, які стосуються його здатності задовольнити установлені й передбачені потреби [2, 399].

Підвищення якості продукції рівнозначне збільшення її випуску. У результаті підвищення якості машин, обладнання, зростає продуктивність праці, зменшуються витрати сировини, матеріалів, палива, електроенергії на підприємствах, де використовують ті засоби праці, які сприяють зниженню собівартості продукції, зазначає Н.М. Примаченко [10].

Аналіз останніх публікацій

Слід зазначити, що випущено значну кількість навчально-методичної та довідкової літератури в напрямку маркетингової освіти яка відноситься до навчального процесу: М.В. Вачевський [3], М.М. Єрмошенко [6], О.Є. Кузьмін [7], І.Р. Михасюк [8], P.M. Пушкар [9], С.М. Павлютенков [11], які відповідають розробленим навчальним програмам та концепції Міністерства освіти і науки України.

Мета статті є дослідження і наведення рекомендацій за теоретико-методичними основами підготовки знань молоді з основ підготовки менеджерів до промислового маркетингу у загальноосвітніх навчальних закладах із якості товарів та послуг відповідно встановлених державних стандартів та міжнародних вимог виробництва матеріальних благ.

Виклад основного матеріалу

Вивчаючи курс промислового маркетингу зокрема, тему якість товарів, викладач насамперед повинен констатувати, що якість - це сукупність характеристик об'єкта, які стосуються його здатності задовольнити установлені й передбачені потреби. Слід відзначити, що терміни та визначення основних понять стосовно управління та забезпечення якості продукції подано за стандартом ДСТУ 3230-95 та ISO 8402-86.

Використовується ситуаційний підхід відповідно до аналізованих конкретних обставин, що впливають на результати діяльності навчального закладу в певний момент. Розробляються специфічні прийоми ефективного досягнення стратегічних і поточних цілей. Навчальний заклад та його процес навчання розглядається як система, що має суспільне призначення. Головний ресурс - студентська молодь, майбутні фахівці галузей народного господарства, які отримують в процесі навчання відповідні професійні компетентності, етикет ділового спілкування та практичні навички відповідної галузі діяльності. Мобілізувати їх творчу активність можна лише на основі системи мотивацій, професійним відбором на основі оцінювання професійних знань, умінь, практичних навичок [11].

При будь-якій системі господарювання праця, яка використовується для створення продукту, оцінюється в залежності від якості виготовленого продукту. Показники якості специфічні для різних видів продукції - засобів праці, предметів праці, предметів споживання. Загальним показником для всіх видів продукції є відповідність її усталеним стандартам і технічним вимогам до якості товарної продукції. Найбільш загальною вимогою, що ставиться до якості машин, приладів, обладнання, є надійність і довговічність [7].

Надійністю - називається здатність виробу виконувати свої функції при збереженні експлуатаційних властивостей в певних межах протягом певного періоду часу. Вона характеризується безвідмовленістю виробу в експлуатації.

Для сучасної техніки, враховуючи її складність, надійність є одним із важливих показників якості. Без достатньої надійності всі інші показники якості машин втрачають своє значення і не можуть повністю себе проявити. Кількісно надійність може бути визначена такими показниками, як період безвідказної роботи, тобто середній час роботи між двома поломками, і як можливість техніки зберігати свої робочі параметри у відповідних умовах протягом певного часу [4].

Довговічність - це властивість виробу протягом певного часу бездоганно виконувати свої функції в умовах експлуатації. Вона вимірюється часом служби виробу до повного фізичного або морального зношення.

В процесі проведення уроку учитель повинен звернути увагу учнів, що крім відзначених чинників якості існують наступні до яких відносять:

Основними якісними вимірниками довговічності є технічний ресурс і час служби.

Деколи використовується такий показник, як гарантійний термін служби, тобто період експлуатації, протягом якого виробник несе матеріальну відповідальність за виникнення несправності переважно один-два роки. Поряд із надійністю і довговічністю якість техніки визначається її ремонтопридатністю.

Ремонтопридатність придатність техніки до виявлення і ліквідації причин несправності і до повернення їй здатності працювати.

Важливе місце серед показників якості засобів праці посідають естетичні і ергономічні показники.

Показниками якості предметів праці є їх корисність, здатність задовольняти конкретні потреби. Наприклад, показником якості палива є його калорійність, теплоздатна властивість тощо. Більшість показників якості предметів праці характеризують фізико-механічні властивості, хімічний склад, структуру і визначаються за допомогою приладів.

Предмети (продукти харчування, одяг, взуття, предмети культурно-побутового і споживання господарського призначення тощо) характеризуються в залежності від призначення естетичними, смаковими показниками, калорійність, терміном користування, відповідністю моді тощо.

Більшість із цих показників визначається не об'єктивними методами, а за допомогою органів відчуття. Від інтенсивності цих показників залежить рівень якості предметів споживання та їх сортність.

Зазначимо, що у деяких джерелах інформації відповідно встановлених стандартів “ЯКІСТЬ” визначають як “придатність до використання”, чи “відповідність меті”, чи “задоволення потреб споживача”, чи “відповідність вимогам”. Все це відбиває тільки деякі аспекти якості за наведеними визначеннями якості.

Об'єкт у галузі якості - те, що може бути індивідуально описано і розглянуто. Об'єктами можуть бути, наприклад:

- діяльність чи процес - сукупність взаємопов'язаних ресурсів і діяльність, яка перетворює вхідні елементи у вихідні. До ресурсів можуть належати: персонал, засоби обслуговування, обладнання, технологія та методологія;

- продукція - результати діяльності чи процесів. Продукція може містити послуги, обладнання, перероблювані матеріали, програмне забезпечення чи їхні комбінації. Продукція може бути матеріальною (наприклад, вузли чи перероблювані матеріали), або нематеріальною (наприклад, інформація чи поняття), або комбінацією з них. Продукція може бути умисною (наприклад, пропозиція споживачеві), чи не умисною (наприклад, забруднювач навколишнього середовища чи небажані наслідки).

Зазначимо також, що послуга - це все те, що не має речового виразу, невідчутна на дотик, непомітна дія, яка не дає можливості володіння конкретним матеріальним благом. Послуги можна поділити на чотири умовні категорії:

- чисто матеріальний товар, який не супроводжується послугою (продажем, сервісом, рекламою, упаковкою, назвою і т.ін.);

- матеріальний товар, який супроводжується послугою з метою підвищення його привабливості (автомобіль і технічне обслуговування);

- чиста послуга (вчителя під час навчання, лікаря під час огляду хворого, юриста при укладанні контракту і т.ін.);

- особлива послуга, яка супроводжується другорядним товаром і послугою (фотоапарат, виготовлення фотографій).

Основне призначення класифікації послуг - виявити ті ознаки, на основі яких можна було б здійснювати сегментацію ринку. Класифікацію можна розпочати з уточнення галузей сфери послуг.

Таким чином, можна стверджувати, що коло послуг за класифікацією (повною) надзвичайно широке і охоплює всю діяльність людей: кожен повсякденно користується сферою послуг у будь- якому вигляді, часі та просторі. Найбільша частка припадає на сферу торгівлі, що охоплює виробників товарів промислового і споживчого характеру, всіх громадян, які здійснюють взаємовідносини у виробництві під час виготовлення матеріальних благ і відповідно їх придбання з метою задоволення власних потреб [5].

Отже, сфера послуг пов'язана із сферою виробництва, зайнятістю населення, стабільною фінансовою системою, що складає макроекономічну проблему держави.

Мікроекономічний рівень розвитку сфери послуг проявляється у всіх ділянках ринкової економіки, на основі попиту і пропозиції, і чим більший попит, тим ширші можливості розвитку сфери послуг, включаючи такі важливі напрямки діяльності, як роздрібна і гуртова торгівля, рекреаційна індустрія, відпочинок і туризм, сервіс, освіта, театри, спортивні комплекси оздоровлення і т.ін.

Зазначимо, чим вищий соціальний добробут населення, тим ширший розвиток має сфера послуг і відповідно зростають вимоги до якості послуг.

До якості широко відносять “Клас” (ґатунок) - категорія чи розряд, надані об'єктам, які мають однакове функцій не використання, але різні вимоги до якості. Клас (ґатунок) відбиває передбачену чи визнану різницю у вимогах до якості.

Об'єкт високого класу, наприклад, готель “люкс” може бути незадовільної якості і навпаки. Якщо клас позначається числовим значенням, то найвищому класу здебільшого надають значення 1, а зі зниженням класу - відповідно 2, 3, 4 і т.д. Якщо клас позначається кількістю знаків зірочок, то нижчий клас має найменшу кількість зірочок.

“Інші міркування” охоплюють охорону навколишнього середовища, здоров'я, безпеку, надійність, заощадження енергії та природних ресурсів. Під час визначення вимог до якості мають бути враховані всі вимоги суспільства. Ці вимоги складаються з юридичних і нормативних вимог. Вони можуть змінюватися в різних галузях застосування юридичних актів.

Контролем якості продукції прийнято називати перевірку відповідності показників якості продукції встановленим вимогам, які можуть бути зафіксовані в стандартах, кресленнях, технічних умовах, договорах, паспортних даних та інших документах.

Ніяка система контролю за якістю продукції не буде мати успіху до тих пір, поки працівники самі не будуть зацікавлені у випуску якісної продукції. Працівник повинен усвідомити, що контрольні карти, контролери і технічні характеристики виробів тільки допомагають в роботі. Коли робітник відчуває відповідальність за якість виконаної ним роботи, тоді можна бути переконаним в тому, що кінцева продукція відповідатиме вимогам, які ставляться до її якості.

Отже, перехід України до ринкової економіки та її поступовий розвиток, вимагає відповідних підходів, розробки державних програм розвитку та надання широкої сфери послуг для населення у сфері освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фінансових відносинах, і найголовніше можливості підвищення ефективності та якості соціальної служби послуг для населення, при умові, що набуватиме розвиток виробництво.

Для оцінки праці менеджера необхідно дослідити його природу. Кожний керівник, який зорієнтований на кінцевий результат роботи колективу, виконує два види діяльності: управляє роботою інших і сам виконує визначені конкретні роботи. У залежності від особистих якостей керівника, характеру робіт і особливостей середовища співвідношення між ними змінюється.

У процесі управління є дії, котрі зобов'язаний виконати менеджер особисто тому, що ніхто інший - ні підлеглі, ні спеціалісти із апарату - не виконують їх краще нього. Це його функції, сюди слід віднести окремі важливі аспекти планування, організації, підборі і розстановки кадрів, координацію і контроль робіт. Окремі дії менеджера можуть бути спрямовані на те, щоб особисто отримати конкретний результат.

Коли керівник захоплюється контролем та організацією, то він підміняє інших керівників, тобто виконує чужі функції, отже не встигає або не якісно виконує свої, що призводить до небажаних наслідків. Але менеджери завжди охочі виконувати функцію виконання інколи, щоб показати свою активність.

У сучасному світі залишається модним давнє правило: захворювання легше попередити, ніж його лікувати. Так і сучасний менеджер повинен бути зацікавлений і частіше заохочувати підлеглих за вміння попереджувати виникнення серйозних проблем, а не за здатність справлятися з проблемами.

Зазначимо, що відчувати різницю між управлінням та виконанням і вміти своєчасно вибирати правильні пропорції між ними - у цьому головна риса професійного менеджера, зазначає І.Р. Михасюк [8].

Для суб'єкта управління першочерговими є визначення, розподіл певних управлінських дій за відповідними структурними підрозділами (кафедрами, факультетами, інститутами, лабораторіями і т.ін) керуючої системи та забезпечення їх функціонування. Закріплення таких функціональних обов'язків здійснюється наказами, розпорядженнями, посадовими інструкціями тощо.

Незважаючи на складне та нестабільне економічне становище в Україні, спостерігається повільне, але постійне збільшення кількості конкурентоспроможних навчальних закладів, які відповідають Європейським міжнародним стандартам, до них можна без застереження віднести: Львівський національний університет імені Івана Франка, Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, Київський політехнічний університет, Національний університет Львівська політехніка, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київська Могилянська академія, Київський авіаційний університет, та багато інших, що навчають студентську молодь із високим рівнем професійних компетентностей майбутніх випускників навчальних закладів для ринку праці.

Отже, для досягнення та зміцнення лідируючого положення на даному сегменті ринку освітніх послуг, потребує перегляду основних застав стилю та концепції управління навчальним закладом. З огляду на це актуальною стала проблема розробки та впровадження в навчальних закладах різного рівня акредитації - концепції стратегічного управління, що являє собою стратегічне управління у вигляді найважливішого елементу діяльності сучасного навчального закладу та торкається трьох таких життєво важливих сфер організації стратегії розвитку та поведінки в зовнішньому середовищі, стратегії щодо підготовки фахівців високої якості професійних компетентностей та, нарешті, стратегії персоналу навчального закладу, що відповідає сучасним вимогам Болонського процесу підготовки якості фахівців до ринку праці.

Звичайно, перелічені вище якості не вичерпують всієї проблеми, але вони є основними, що забезпечують високий рівень культури й ефективності управління, дають величезну віддачу у стилі управління, яке поділяють на: Авторитарний, що характеризується тим, що керівник спілкується у колективі на правах єдиного авторитета, що гальмує ініціативу співробітників. Упевнений, що підлеглих треба змушувати якісно працювати з допомогою жорсткого контролю. Керівник сам приймає рішення і добивається їх виконання, думка колективу не враховується. Такий стиль тримає всіх у стані постійного напруження, змушує працювати з перевантаженням.

Ліберальний - (або стиль невтручання), характеризується тим, що керівник іде на поступки як начальству, такі підлеглим, і тим самим розривається між ними, ос кільки їхні вимоги й інтереси не збігаються. Він прагне перекласти відповідальність на чужі плечі, ухиляється від прийняття рішення й відповідальності за нього. У підлеглих він теж не має авторитету, хоча при такому керівникові можна робити, що хочеш.

Демократичний - характеризується тим, що керівник приймає рішення на основі врахування думки колективу й інтересів справи, створює такий мікроклімат, коли успіхи кожного зауважуються й заохочуються, ініціатива й самостійність підтримуються повноваження делегуються. Проблеми обговорюються й виробляються різні варіанти рішення, з них обирається найбільш оптимальний варіант, котрий затверджується й уже не підлягає обговоренню на етапі здійснення, зазначає М. Єрмошенко [6].

студент менеджер економічний

Висновки

Отже управління в університетах - це автономна інституція, організована у центрі суспільства з різною географічною та історичною спадщиною; університет продукує, досліджує, оцінює і передає культуру через дослідження і навчання, виховання і розвиток майбутніх фахівців ринкової економіки в нинішніх умовах.

Перехід України до ринкової економіки та її поступовий розвиток, вимагає відповідних підходів, розробки державних програм розвитку та надання широкої сфери послуг для населення у сфері освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, Фірсових відносин і найголовніше можливості підвищення ефективності та Якості соціальної служби послуг для населення, при умові, що набуватиме розвиток виробництво.

Література

1. Бичківський Р. Управління якістю. Навчальний посібник. -- Львів “Львівська політехніка ”, 2000. -- 329 с.

2. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко НМ. Основи економіки. Навчальний посібник для учнів ліцеїв, коледжів, гімназій та загальноосвітніх шкіл 10-11-12 класів./М. Вачевський, В. Мадзігон, Примаченко. -- К.: “Педагогічна думка”, 2007. -- 612 с.

3. Вачевський М.В. Теоретико-методичні засади формування у майбутніх маркетологів професійної компетенції. Монографія. М. Вачевський К.: Професіонал, 2005. -- 364 с.

4. Гжешук В.Я. Суть і принципи організації управління навальним процесом з використанням менеджменту. // В. Гжещук. / Молодь і ринок. 2013. -- №10(105), -- С. 138 -- 142.

5. Гжещук В.Я. Науково-методичне забезпечення використання інноваційних технологій у процесі підготовки менеджерів.// В. Гжещук. / Молодь і ринок. -- 2013. -- №12(107). -- С. 126 131.

6. Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Стороженко O.A. Менеджмент. Навчальний посібник.// М. Єрмошенко, С. Єрохін, О. Стороженко. -- К.: 2006. -- 656 с.

7. Кузьмін О.С., Мельник О.Г. Основи менеджменту. Підручник. // О. Кузьмін, О. Мельник, К.: Академ-видав. 2003. -- 416 с.

8. Михасюк I.P., Бочан І.О. Менеджмент глобальної економіки. Навчальний посібник.// Михасюк, І. Бочан. -- Львів, Львівський національний університет імені Івана Франка. 2004. -- 196 с.

9. Пушкар P.M., Тарнавська Н.П. Менеджмент. Теорія і практика. Підручник.// Р. Пушкар, Н. Тарнавська. -- Тернопіль: Карт- бланк, 2003. 490 с.

10. Примаченко Н.М. Формування маркетингової культури у майбутніх вчителів технологій у процесі навчання основ підприємництва. Монографія. // Н. Примаченко. -- Дрогобич, 2011. ДДПУ. -- 218 с.

11. Павлютенков С.М. Менеджмент в освіті. Навчальний посібник.// С. Павлютенков, В. Крижко. К.: 1998. -- 192 с.

Размещено на Allbest.ru