Розвиток вищої освіти в контексті глобалізаційних тенденцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток вищої освіти в контексті глобалізаційних тенденцій

Тетяна ПОЛУХТОВИЧ,

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри філософії, політології і права

Луцького національного технічного університету

У статті аналізується освітня й наукова діяльність вищих навчальних закладів України в контексті глобальних тенденцій і викликів часу враховуючи такі критерії, як кількість публікацій, співпраця з колегами за кордоном; підготовка наступних поколінь дослідників, викладачів і висококласних фахівців, адже Україна має потужний науковий та освітній потенціал.

Ключові слова: міжнародна співпраця, вища освіта, українські студенти, професійна підготовка, вітчизняна наука.

В статье анализируется образовательная и научная деятельность высших учебных заведений Украины в контексте глобальных тенденций и вызовов времени, учитывая такие направления, как количество публикаций, международное сотрудничество; подготовка будущего поколения ученых, специалистов, ведь Украина имеет высокий научный и образовательный потенциал.

Ключевые слова: международное сотрудничество, высшее образование, украинские студенты, профессиональная подготовка, отечественная наука.

The article examines the educational and research activities of higher education in Ukraine in the context of global trends and challenges of time, taking into account criteria such as number of publications, working with colleagues abroad; training of future generations of researchers, teachers and highly skilled professionals, because Ukraine has strong research and educational potential.

Key words: higher education, Ukrainian students, job training, domestic science.

вищий освіта болонський науковий

Постановка проблеми. Сучасне суспільство - це суспільство інтелектуалів. Головні чинники успіху сьогодні - розумові здібності людини, їі почуття, ініціатива, уява, вміння створити інноваційний товар, аби його можна було найвигідніше реалізувати на ринку. Вартість товару останнім часом визначається обсягом уміщеного в ньому знання. Нинішній прогрес у суспільстві неможливий без прогресу людини.

За прогнозами ЮНЕСКО досягти високого рівня національного добробуту зможуть лише країни, працездатне населення яких становитиме 40-60% фахівців із вищою освітою. Зокрема США та Японія планують збільшити кількість таких фахівців серед загальної чисельності працюючих до 90%. Це, на думку експертів, може підвищити економічний ефект виробництва в 4-11 разів. В Україні чисельність фахівців із вищою освітою за різними підрахунками становить від 8 до 21%.

Сьогодні бути освіченим - означає мати середню освіту, вміти працювати з комп'ютером, спілкуватися рідною та іноземними мовами, швидко знаходити необхідну інформацію.

Одним із пріоритетів Європейського Союзу є активізація інвестицій у людські ресурси і професійну підготовку, які є основними активами Європи. ЄС визнає важливість освіти і безпосереднього підвищення знань протягом життя, необхідність володіння декількома мовами і технічними навиками [4. с. 51].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У розв'язанні означеної проблеми автор спирається на власні публікації «Тенденції розвитку вищої освіти в Україні» за матеріалами II Міжнародної науково-практичної конференції, яка відбулася в Східноукраїнському національному університеті (м. Рубіжне, травень 2011р.); «Інтеграція вищої освіти України в умовах глобалізації» за матеріалами Всеукраїнської науково-методичної конференції (Луцьк-Севастополь, жовтень 2011р.); «Розвиток освітньої діяльності в Україні» за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, листопад 2012 р.).

Мета статті - розкрити доцільність інтеграції вищої освіти України до освітнього і наукового простору Європи; сформувати новий підхід до вітчизняної освіти й науки та їх модернізації у зв'язку із входженням України до Болонського процесу.

Виклад основного матеріалу. Одним із найважливіших критеріїв оцінки вишів є кількість опублікованих досліджень та наукових статей викладачами університету. Тут українцям важко про себе заявити, адже вони ще не на достатньому рівні володіють англійською мовою, якою у світі виходить 98% наукових публікацій. Та й умови праці значно відрізняються [5. с. 16].

Надзвичайно важливим питанням є бюджет. Так. витрати української освітньої галузі (18 мільярдів гривень на рік) є значно меншими, ніж бюджет, наприклад, Стенфорда (США), який має у своєму розпорядженні 3,5 мільярда доларів щорічно, чи Гарварда, бюджет якого складає близько 35 мільярдів. Стосовно українських ВНЗ. то бюджет найкращих із них становить близько ста мільйонів.

Разом із тим Україна належить до держав із високим науковим потенціалом. Це передусім визнані у світі наукові школи, вагомі, а нерідко й унікальні досягнення в багатьох сферах - розробка нових матеріалів, біотехнології. радіоелектроніка, фізика низьких температур, ядерна фізика, електрозварювання, інформатика, телекомунікація та зв'язок. У математиці та фізиці нашим студентам немає рівних, тож найкращих переманюють іноземні університети. пропонуючи високу стипендію, зокрема в Бухаресті вона становить 500 евро.

У розвинених країнах немає поділу між наукою і освітою. Там наукові дослідження проводяться при університетах і є дуже важливою складовою для їх рейтингу. Загалом у світі університети відіграють роль критиків та експертів. До них звертаються представники урядів з метою пошуку шляхів подолання нагальних проблем. Щодо України, то тут упродовж 80 років Академія наук та університетська освіта існують окремо. Молоді й енергійні люди лише копіюють знання, а не продукують ідеї.

Реорганізація освіти є нагальною потребою сьогодення. адже зростання її престижу в останні роки значною мірою зумовлено сподіваннями молоді уникнути безробіття. Ці сподівання небезпідставні: сьогодні саме некваліфіковані робітники втрачають роботу, натомість становище висококваліфікованих і високомотивованих фахівців сучасних професій стає дедалі стабільнішим. Також відомо, що існує так звана нульова можливість для молоді реалізуватися в професійній сфері відразу після школи, за відсутності професійної освіти.

До основних проблем професійного самовизначення молоді люди відносять: подорожчання освітніх послуг як у державних, так і приватних освітніх закладах; повільне реформування системи освіти, недостатньо активне переведення її на рейки сучасного навчального процесу; слабке впровадження інтерактивних методів і форм навчання; відставання матеріально-технічної бази закладів освіти від світових стандартів, брак комп'ютерного обладнання, недостатнє використання інформаційно-комунікативних технологій у процесі навчання; недостатнє забезпечення студентів гуртожитками та незадовільні умови проживання в них; низький рівень зарплат викладачів і стипендій студентів; виїзд найбільш здібної й фахово підготовленої частини викладацького складу за кордон; брак правових гарантій працевлаштування випускників-фахівців із базовою і повною вищою освітою [6. с. 232].

Таким чином, вища освіта потребує докорінних реформ, запровадження системи пільгового кредитування молоді для здобуття нею бажаної освіти.

Інститут Горшеніна оприлюднив результати міжнародного дослідження «Студенти. Образ майбутнього». За його наслідками, молоді люди досить відповідально підійшли до вибору місця навчання. Лише окремі зауважили, що виш для них обрали батьки. Понад 40% молодих українців розглядають вищу освіту в перспективі майбутньої кар'єри, однак робота за фахом для них значить менше, ніж. наприклад. для польських студентів. Водночас молоді люди готові «навчатися заради навчання», щоб стати освіченими, отримати нові знання.

Для сьогоднішніх студентів-українців майже не існує кордонів та бар'єрів. Вони досконало володіють російською мовою, переважна більшість - англійською (86%), третина - німецькою, десята частина - польською та французькою.

У виборі професії сучасні молоді люди, яких ще називають поколінням прагматиків, переважно орієнтуються на зарплатню і престиж професії. Найменше їх приваблюють професії, пов'язані із сільським господарством, лише 14% опитаних вважають привабливою професію вчителя. 30% респондентів не задоволені своєю освітою, а 60% хотіли б підвищити свій освітній рівень, оскільки, на їхню думку, це перенесе їх на вищий щабель соціального розвитку, дасть змогу «більше заробляти» й «отримати престижну роботу». Найважливішим у роботі молодь вважає хорошу оплату праці. її гарантованість і лише після цього - її відповідність здібностям людини.

Згідно з даними міжнародного порівняльного соціологічного дослідження. 24 європейських держав мешканці України оцінили загальний стан освіти в країні на 4,1 бала з 10 можливих і за цим показником опинилися на другій позиції знизу (найнижчою була оцінка освіти лише в Португалії), тоді як оцінка освіти населенням Данії. Фінляндії та інших розвинених країн Європи були в інтервалі від 7,3 до 6 балів [6, с. 305].

В ЄС престиж освіти традиційно високий. Вищу освіту спроможний здобути лише один із десяти випускників школи, а до вищих студій (на магістерський і докторський рівні) спроможні дійти 10-15% випускників бакалаврату. У Європі завершити середню освіту на високому рівні прагнуть переважно ті випускники, які мають намір вступати до ВНЗ. Це приблизно від 15 до 25% усіх учнів середніх шкіл. В Україні ж виші приймають на навчання до 70% випускників шкіл, тобто у 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту [1, с. 228].

За прогнозами європейських фахівців. Україні достатньо мати 40-50 вищих навчальних закладів. Але навіть для такої кількості, за твердженням європейських експертів, недостатньо кадрового потенціалу. Сьогодні український диплом у Європі не визнається, а українські фахівці без додаткового перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. І хоча вони за багатьма показниками (розвиток, ерудиція, спеціальна підготовка) перевершують зарубіжних фахівців, дискредитація українського диплома триває.

Гострою проблемою протягом усього періоду незалежності залишається вкрай недостатнє фінансування науки. Україна сумарно витрачає на дослідження у 500 разів менше коштів, ніж СІЛА, і в 30 разів менше, ніж Росія. Крім того, спостерігається загальне падіння престижу наукової праці та «вимивання» з науки талановитої молоді, яка емігрує за кордон або змінює сферу діяльності.

Будь-яка успішна наукова й освітня діяльність ведеться в тісній співпраці з колегами всередині країни і за кордоном. Вона передбачає спілкування (як особисте, так і через публікації), а також участь в освітній діяльності для підготовки наступних поколінь дослідників, викладачів. Одним із найважливіших результатів такої діяльності є якісні наукові публікації, доступні колегам для обміну новою інформацією та з метою її критичного осмислення. Саме генерація, доступність та ефективний взаємообмін науковою й освітньою інформацією всередині країни є ключовими для того, аби стверджу вати, що держава має сучасну науку та освіту, а також потенціал для їх розвитку. На жаль, якщо виходити із означених критеріїв, то. попри намагання українських високопосадовців демонструвати прогрес, українська освіта і наука перебувають сьогодні у стані занепаду.

Утім, картина істотно зміниться, якщо запровадити відносний критерій і проаналізувати кількість наукових публікацій за аналізований період із розрахунку на один мільйон населення країни. Цей критерій свідчить не лише про рівень науки та освіти певної країни, а й опосередковано про їхній вплив на рівень розвитку суспільства. Україна відстає від більшості сусідів, посівши сьоме місце серед країн колишніх республік СРСР і має набагато слабшу віддачу порівняно з провідними країнами світу (Естонія - 4268 публікацій, Литва - 2509, Латвія 1074, Україна - 668, Швейцарія - 15352, Великобританія - 10187, Ізраїль - 8995; Німеччина - 6209. США-5800) [5, с. 184].

Функціонування вищої освіти України в Болонських перетвореннях має бути спрямоване на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості. Орієнтація на Болонський процес не повинна призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. При цьому ключова позиція реформування спрямована на те, що Болонські вимоги - це не уніфікація вищої освіти в Європі, а широкий доступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн.

Висновки

Втілення в життя ключових позицій та положень Болонського процесу не повинно залишатися чинним лише на папері. Пошук реальних шляхів залучення викладачів ВНЗ, науковців до активних дій багато в чому здатна здійснювати саме держава. Найперше її завдання полягає в з'ясуванні потреб та інтересів студентської молоді, висуненні науково обґрунтованих пропозицій для вищих навчальних закладів України.

Список використаної літератури

Актуальні питання, проблеми та перспективи розвитку гуманітарного знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти : зб. наук, праць за матеріалами II Міжнародної науково-практичної конференції. -Рубіжне, 2011. - 326 с.

Інтеграція вищої освіти України у Європейську систему : зб. наук, праць за матеріалами науково-методологічної конференції. - Дніпропетровськ, 2011,- 108 с.

Кордон М. В. Європейська та євроатлантична інтеграція України : навч. посіб. / М. В. Кордон. - Вид. 2-ге. - К. : Центр навчальної літератури, 2010. - С. 46.

Полухтович Т. Інтеграція вищої освіти України в умовах глобалізації / Т. Полухтович // Вісник СевНТУ - 2012. - № 127.-Є. 184.'

Стріха М. Українська наука / М. Стріха // Дзеркало тижня. - 2012. - № 8 (56). - С. 16.

Черниш Н. Соціологія / Н. Черниш. - Вид. 5-те. - К. : Знання, 2009. - 351с.

Размещено на Allbest.ru